CC BY
94
УДК 341.48
I. М. Жаровська
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка"
д-р юрид. наук, проф., професор кафедри теорй та фiлософii права
СУЧАСНА ТЕОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА: ТРАДИЦ1ЙН1СТЬ ТА НОВАТОРСТВО П1ДХОД1В
© Жаровська I. М., 2016
Розглянуто проблеми науки теорй держави i права на сучасному еташ розвитку правово! реальность Вказано на дуальнкть ирояв1в правових явищ у новаторському та класичному виглядi та необхщшсть трансформаци методологи теорй держави i права у зв'язку з цим. Видглено сучаснг проблеми теорн держави i права.
Ключовг слова: наука, юриспруденщя, теорГя держави i права, методолопя, шходи.
И. М. Жаровская
СОВРЕМЕННАЯ ТЕОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА: ТРАДИЦИОННОСТЬ И НОВАТОРСТВО ПОДХОДОВ
Рассмотрены проблемы науки теории государства и права на современном этапе развития правовой реальности. Указано на дуальность проявлений правовых явлений в новаторском и классическом виде и необходимость трансформации методологии теории государства и права в связи с этим. Выделены современные проблемы теории государства и права.
Ключевые слова: наука, юриспруденция, теория государства и права, методология, шходи.
I. M. Zharovska
THE MODERN THEORY OF STATE AND LAW: TRADITION AND INNOVATION APPROACHES
The article is devoted to problems of science theory of state and law at the modern stage of development of legal reality. Listed on the duality of manifestations of legal phenomena in innovative and classic form and the necessity of transformation of the methodology of theory of state and law in this regard. Dedicated modern problems of theory of state and law.
Keywords: science, law, theory of state and law, methodology, phode.
Постановка проблеми. Генезис теорй держави i права як науки вимагае врахування традицшних пiдходiв i новацш. Теорiя держави i права штенсивно розвиваеться, при цьому не суперечить традицмм, нагромаджуючи значний обсяг шформацй i досввду для устшного виршення завдань, як стоять перед нею. Новацй в теорй держави i права розумтоть як виявлення
нових полггако-правових явищ, до яких зараховують i сенсацiйнi вiдкриття (наприклад, ввдкриття закономiрностей розвитку держави i права), i доволi простi описи нових форм держави i права.
Стан дослщження. Питання змiсту теорii держави i права як науки дослвджували багато науковцiв у рiзних напрямах суспшьних знань. У вiтчизнянiй юридичнш науцi вказану проблему або сушжш з нею аналiзували такi вчет: Ю. Бисага, С. Бостан, М. Кельман, В. Ковальчук, М. Козюбра, О. Скакун, С. Сливка, Ю. Оборотов та ш. Незважаючи на велику увагу вчених до теори держави i права, залишаеться багато невиршених питань. Вказане визначае необхвдшсть наукового дослiдження проблем взаемодii новаторських та класичних поглядiв у теори держави i права, що юнують на сучасному етапi розвитку вiтчизняноi науковоi думки, що i буде метою цiеi статтi.
Виклад основних положень. У доктрин теорii держави i права iснують такi традицй:
- ця наука подшяеться на два взаемопов'язаш структурнi роздши - теорто держави i теорiю права, хоча ниш юнують новацii щодо подшу 11 на двi самостшш галузi знань i навчальнi дисциплши;
- дослiдження держави i права здшснюеться з урахуванням 1х ввдповвдносл одна однiй (щодо цього питання також е ввдповвдш новацii);
- у виршенш проблеми спiввiдношення права i закону як критерiй для розмежування "правових закотв" i "неправових закотв" пропонуеться загальна свобода, тобто свобода всього суспшьства, нацii або народу. Проте дослвдники нерiдко звертаються до рiзних критерiiв -справедливости добра, гуманностi, зла тощо, а в деяких випадках використовують також категорто "правовий вдеал";
- використання термтв "форма права" i "джерело права" в одному й тому самому значент. Як вiдзначали ще радянськi теоретики права, термiн "джерело права" - спещальний та умовний, але вiн е зручним у вживанш, до того ж традицшним для свiтовоi юриспруденцii;
- допускаеться кнорування системного пiдходу щодо визначення предмета теори держави i права, для виршення цього питання використовують переважно онтолопчний пiдхiд;
- нервдко поняття методологii теорii держави i права обмежуеться сферою пiзнання полггико-правових явищ, проте iснують вiдповiднi новацй.
Отож, теор1я держави i права як наука мае значну кшьюсть традицш, якi вiдрiзняються одна ввд однiеi за змiстом, функцмми i способом свого iснування [1, с.8].
Полiтико-правовi знання переривають iснування застарших традицiй, проте залишають усе позитивне i життездатне, без чого неможливий подальший розвиток теоретично!' системи. А запозичення позитивного i е "безперервтстю в перерваному". Розвиток теори держави i права мож-ливий завдяки непомггаим механiзмам наступностi традицiй i новацiй. Ц]лком слушною е думка М. Козюбри: "У процесi кторичного розвитку змiнюються як кiлькiсно, так i якiсно самi явища, яю становлять об'ект дослiдження загальноi теори держави та права, - держава i права, що обумовлюе необхвдшсть бшьш високого рiвня 1х тзнання, використання нових пiдходiв i методiв, досягнень iнших наук, вивчення нових зв'язюв та властивостей вказаних явищ. Це, у свою чергу, призводить до ютотних змш у самш науцi. У зв'язку з цим, перюдично, на значимих iсторичних етапах розвитку загальна теор!я держави i права, як будь-яка наука, мае повертатися не лише до методолопчного переозброення чи доозброення, а й переосмислення або ж уточнення свого предмета" [2, с. 92].
У теори держави i права, ^м революцшних перетворень, вiдбуваеться безперервне нагромадження полггако-правових знань, нових наукових ввдкритпв i теорiй, що забезпечуе кумулятивний ефект у рiзних сферах тзнання держави i права. Важливою закономiрнiстю розвитку теорii держави i права як науки виступае еднiсть процешв диференцiацii й iнтеграцii полiтико-
правових знань. Як зазначае О. Коцюбинська, ниш штегративт процеси в теорй держави i права мають перевагу над процесами диференщацй (подiлу)[3, с. 6].
1нтеграц1я полiтико-правових знань стала, очевидно, головною закономiрнiстю його розвитку, що може виявлятися в:
1) оргатзацй полiтико-правових дослiджень на стику сушжних iнститутiв теорii держави i права, де прихованi найактуальнiшi науковi проблеми;
2) розробленнi наукових методiв, якi мають неабияке значення для багатьох полгтико-правових явищ i процесiв (системний аналiз, комп'ютерний експеримент);
3) пошуку спГльних, об'еднувальних теорш i принципГв розвитку полiтико-правових явищ;
4) розроблент теорiй, якi виконують загальнометодологiчнi функцii' в теорii' держави i права (кiбернетика, синергетика);
5) змт характеру вирiшуваних сучасною наукою про державу i право проблем - вони набувають комплексного характеру i потребують залучення вiдразу декглькох юридичних дисциплiн (теоретико-правовi проблеми еколопчног' безпеки, теоретико-правовi аспекти влади i власностi тощо).
Звичайно, можна погодитися з тим, що штегративш процеси в теорй держави i права стали головними в й розвитку. Але це не означае, що процеси диференщацй полгтико-правових знань зшшли натвець - вони тривають. Диференщацм й iнтеграцiя в розвитку теорй держави i права як науки - не взаемозаперечт, а взаемодоповнювальт тенденцii.
На сучасному етапi ввдбуваються новiтнi змiни в предметi та об'екл, передовсiм це стосуеться ввдмежування вiд предмета теорii держави i права сфери сумiжних правових наук. Розпочнемо з порiвняльного правознавства. Позищю розмежування переконливо аргументуе О. Скакун. Так, спочатку видглилася окрема сфера дослвдження - теор1я правових систем з метою вивчення особливостей функщонування права в рiзних народiв свгту. На сучасному етапi, як вважае ввдома науковець, простежуеться вiддiлення цiеi сфери дослiдження в окрему правову науку. Звертаючись до питання про подiбнiсть i вiдмiнностi теорii права та держави i порiвняльного правознавства, науковець зазначае, що рiзними е джерела iх формування як дисциплш, предмети i цiлi !'х тзнання. Походячи вiд римського права, "теор1я права" в правових системах романо-германсько' сiм'i (вона ж "загальна юриспруденцм" в правових системах англо-американського типу) розвинулася як загальне вчення про право, яке охоплювало весь змГст правознавства в едносп i системi шляхом вилучення загальних засад з матерiалу спецiальних юридичних наук i вивчення основних понять позитивного права. Порiвняльне правознавство мало шший шлях становлення. Тут превалював штерес до iноземного правового елементу, його тзнання через порiвняння з нащональним.
Маючи один i той самий об'ект пiзнання - правову реальшсть (держава пiзнаеться в ракурсi його взаемодй з правом) рiзних кра'н свiту, цi дисциплiни дослiджують конкретну сутнiсть такоi реальностi, створюють певними допомiжними дослiдницькими засобами й теоретичш моделi, тобто формують власний предмет тзнання. Теор1я права i держави вивчае правову реальтсть, взяту глобально, визначае головт, стрижневi осi правових систем свггу - право i держава як загальна цiлiснiсть, а не як сукуптсть. Тому навряд чи правильно вважати об'ектами теорй права та держави безлiч шдиввдуальних правових систем Г конкретних держав, наявних в сьогодент Г в минулому. Така кшьюсть правових систем свгту радше е об'ектами вивчення загального порГвняльного правознавства, де прослр права (правовоi системи) зумовлюе його (права) специфГчне формування. При цьому порГвняльне правознавство орГентоване на тзнання сукупносп правових систем вГдповГдно до 'х типологГчно' класифГкацй.
Якщо в теорй' права Г держави теоретичною моделлю реальности е (вищою мГрою) абстрагованГ правовГ явища Г процеси, виражет в поняттях Г категорГях, при цьому на основГ нащонального матерГалу, то в порГвняльному правознавстш при вивченнГ типГв (сГмей) правових
систем (MaKpopiBeHb nopiB^Hra) використовуються iншого piBra абстракци - визначення сугнiсних якостей правових систем, встановлення та обгрунтування критерив об'еднання в один тип (шм'ю), виявлення закoнoмipнoстей виникнення й еволюци без деталiзацiï правових систем, що утворюють той чи шший тип (сiм'ю). Що стосуеться компонента й елеменлв правово!' системи - галузей, шститулв, норм права, форм (джерел) права, правосввдомосл та шших (мiкpopiвень пopiвняння), то вони тзнаються шляхом конкретизации
У пopiвняльнoму правознавстш задмний матеpiал, як правило, шоземний, хоча при викopистаннi одних i тих самих явищ i процешв може залучатися i нацioнальний матеpiал. Якщо в теори права i держави використання шоземного матеpiалу сввдчить про високий piвень узагальнення, особливо при створенш пoнятiйнo-категopiйнoгo апарату, то в пopiвняльнoму пpавoзнавствi вивчення шоземного матеpiалу слугуе його основним завданням, виконуваного, однак, без заглиблення в правову природу вшх понять i категорш.
Осoбливi й oдиничнi властивосп вказують, що мiж правовими системами юнують спiльнiсть, схoжiсть, синхpoннi i дiахpoннi зв'язки, взаемoзалежнiсть (особливо в умовах глoбалiзацiï), але не едтсть - вони вiднoснo вiдoкpемленi один ввд одного i неповторт.
Отже, пopiвняльне правознавство на сучасному етат - не складова загальнoï теори права i держави. Ця дисциплша мае власний предмет, свoï стратепчш цiлi, свiй метoдoлoгiчний iнстpументаpiй (визначальний пopiвняльнo-типoлoгiчний пiдхiд, систему метoдiв i принцитв), що дозволяе розвивати ïï як вiднoснo самoстiйну галузь юpидичнoï науки, але сумiжну iз загальною теopiею права i держави. Бшьше того, О. Скакун вносить пропозищю доповнити в класифiкацiï юридичних наук пopiвняльним правознавством спецiальнiсть 12.00.01, а саме так: теор1я та iстopiя держави i права, iстopiя полггичних i правових вчень; пopiвняльне правознавство.
Ще oднiею дотичною правовою наукою е фшософ1я права. П. Рабшович предметом науки фiлoсoфiï права називае найзагальн™ (гранично загальнi) тi об'ективш закoнoмipнoстi свiту, якi специфiчнo pеалiзoвуються у процесах виникнення, структурування, функщонування й розвитку явища, вiдoбpажуванoгo термшо-поняттям "право". А сама ця наука становить, ввдповвдно, систему знань про таю закoнoмipнoстi. Втiм, таке явище неминуче е спшьним об'ектом дослщження двох самостшних наук: i фшософи (кoнкpетнiше - сoцiальнoï фiлoсoфiï), i загальнoï теopiï права. Проте кожна з них "освоюе" цю "спшьну територто" з piзних pакуpсiв.
У межах пеpшoï з них фшософ1я права виявляе такi закoнoмipнoстi "права" (точшше - зако-нoмipнoстi того явища, котре ввдображаеться теpмiнo-пoняттям права), яю властивi всiм без винятку явищам природи, суспшьства й сввдомосл, чим якраз i забезпечуеться гранично загальний, тобто суто фшософський, piвень знань про "право". У межах загальнoтеopетичнoï юpидичнoï науки ф1лософ1я права виявляе саме специфшу прояву зазначених ("фшософських") закoнoмipнoстей.
Об'ективнi, неoбхiднi, суттевi i для певних умов CT^i взаемозв'язки праводержавних явищ мiж собою, а також з шшими сощальними феноменами, безпосередньо зумовлюють i формують якiсну визначенiсть цих явищ, що виявляеться в ïхнiх юридичних властивостях. 1накше кажучи, це такi зв'язки, яю юридично (тобто державно обов'язково) опосередковують сощальну де-теpмiнoванiсть, структуру, функщонування й розвиток, а також сощальну впливовють праводержавних явищ. Наявшсть саме таких закoнoмipнoстей i е об'ективною основою для виокремлення в усш ^CT^i сусп1льствознавства загальнoтеopетичнoï юриспруденци (праводержавознавства) як самoстiйнoï науки.
Отже, кожна з названих наук, приходить до висновку науковець, дослвджуе феномен права з погляду лише тих об'ективних закотв, яю становлять ï^ вiдпoвiднi предмети й кoтpi е об'ективною, несвавшьною пiдставoю poзpiзнення, ввдмежування цих наук [4, с.15-16].
М. Дамipлi робить деякi oсoбливi акценти щодо розмежування теopiï держави i права та фшософи права. Вш вважае, що в юридичнш теори кшцевим предметним завданням е виявлення за-гальних закoнoмipнoстей становлення, функщонування i розвитку права, а у фшософи права акцент
робиться на фшософську позищю, певне фшософсько-свггоглядне осягнення, штерпретащю предмета, яким е сощально-правова реальтсть "в якосп наявного буття у cboïx ушверсальних властивостях. Фшософ1я права та юридична теор1я виступають як яюсно р1зт стал мислення. Способом набуття знання для фшософи права е специф1чний стиль мислення - фшософствування" [5, с.47].
С. Рабшович стверджуе, що в умовах зростання спещал1зованосп суспшьствознавства нагальним завданням стае розробка дисциплш, яю дозволяють долати фрагментартсть гуматтарного знання, синтезувати здобутки галузевих наук. До таких дисциплш належить загальна теор1я соцiальноï регуляцiï, розвиток якоï вимагае м1ждисциплшарного д1алогу (зокрема м1ж представниками фшософи й загальноï теорiï права, етики й сощологи), пвд час якого мае уточню-ватись, зокрема, спшьний понятшно-категоршний апарат цих наук [6, с.178].
Висновок. Пвдсумовуючи твердження вггчизняних науковщв (В. Сирих, М. Кельман) щодо сучасних проблем теорй' держави i права, варто визначити:
1. Проблеми внутршньо' оргатзацй права як регулятора суспшьних ввдносин, а саме:
а) проблеми сутносл, зм1сту i форми права. Теор1я права покликана розкрити суть права, його ввдмшносп ввд шших сощальних явищ, м1сце права в структур1 суспшьства, форми вираження та юнування цього явища. Так знання складають основу не тшьки теорй права, а й правознавства загалом. Тому що, не з'ясувавши суп права, форм його вияву, не можна правильно визначити й предмет науки;
б) проблеми структури, будови i ди права. Основна увага в межах ще' проблематики придшяеться анал1зу системи права як цшсного утворення i сукупносл складових ïï галузей та шститупв. Здшснюеться також анал1з правотворчо' дмльносп держави, шлях1в i форм реал1заци права в конкретних ввдносинах, а також засоб1в, покликаних забезпечити неухильне виконання й дотримання юридичних норм громадянами й шшими суб'ектами права. Для грунтовних i всеб1чних знань про право важлив1 уявлення не тшьки про суттсть права, а i його змист, складов! й мехатзми реал1заци права в конкретних ввдносинах.
2. Проблеми внутршньо' оргатзацй держави як органу управлшня суспшьством, виразника його штерешв. У межах означено' проблематики теор1я держави i права розкривае суттсть, функци i форму держави, ïï мехатзм, а також способи взаемоди держави з шшими елементами полггично'' системи суспшьства: громадськими об'еднаннями, полггичними партями, органами м1сцевого самоврядування. Теоретичний анал1з цих проблем доповнюе i розвивае ввдношення теорй права щодо правотворчо'', правозастосовно'' i правоохоронно'' дмльносп держави.
3. Загальт проблеми ютори держави i права. Дослвдження чинних правових систем, як i мехатзм1в конкретних держав, не розкривае вшх причин виникнення цих шституцш й основних етатв 'х розвитку.
Виршення цих питань ввдкрае важливу роль у з'ясувант i тлумачент багатьох принципово важливих проблем сучасносп, зокрема питань сутносп й сощального призначення держави i права. Тому в теорй держави i права важливе значення мають дослвдження законом1рностей становлення й розвитку дослвджуваних нею явищ, шлях1в переходу ввд одного кторичного типу держави i права до шшого, а також прогнозування 'х майбутнього стану.
4. Проблеми шлях1в i способ1в тзнання держави i права. Як методолопчна наука, покликана розробляти способи тзнання зазначених явищ, теор1я держави i права, зокрема, розкривае шляхи творчого використання в правознавстш загального фшософського методу, теоретичних положень полггологи, економ1чно'' теорй й шших сощальних наук; розробляе конкретно-сощолопчт, статистичт, лопчт й шш1 загальт, спещальт методи ввдповвдно до специфши наукового тзнання держави i права; виявляе шляхи i способи обгрунтування теоретичних знань про державу i право,
ï^moï гpунтoвнoï пеpевipки в хoдi пpедметнo-пpактичнoï дiяльнoстi opганiв й установ юстици, iнших суб'ектiв права.
5. Проблеми функщонування й розвитку юpидичнoï науки. Наукознавство е невiддiльнoю частиною загальнoï теopiï права i мiстить характеристику пpавoвoï науки як вiднoснo самостшного комплексу наукових знань, розкривае специфiчнi закoнoмipнoстi розвитку юридичних знань, шляхи i способи 1х втшення в практичнш дiяльнoстi державних opганiв, висвгглюе питання opганiзацiï i функцioнування юридичних наукових i навчальних установ, координаци дмльносл кoлективiв учених-юpистiв.
6. Проблеми використання юpидичнoï технiки, закoнoдавчoï стишстики, метoдiв тлумачення права в дмльносл правотворчих, правозастосовних та iнших державних оргашв й установ. У цьому випадку йдеться про питання, як мають для теори держави i права прикладний характер i покликаш забезпечити впровадження ïï положень, висновюв у практику.
У межах теори держави i права можуть дослщжуватися i деякi iншi проблеми, що не стосуються безпосередньо ïï предмета, але, оскшьки недостатньо poзpoбленi, ще не видшилися в самoстiйну сферу.
1. Кельман М. С. Загальна теоргя держави i права: методологгчт проблеми розвитку та системний анал1з : моногр. / М. С. Кельман. - Тернотль : Терно-граф, 2007. - 152 с. 2. Козюбра М. I. Наукознавчi проблеми загально'г теори держави i права / М. I. Козюбра // Методологiчнi проблеми правовое науки. - X. : Право, 2003. 3. Коцюбинська О. Ю. Теорiя держави i права: системний анал1з сучасного стану та перспективирозвитку : автореф. ... канд. юрид.наук / О. Ю. Коцюбинська. - Львiв: НУ "Львiвська полтехшка", 2012. -16 с. 4. Рабтович П. Фiлософiя права: деят "вiчнозеленi" наукознавщ сюжети / П. Рабтович // Право Укрални. - 2011. - № 8. -С. 13-20. 5. Дамiрлi М. Сдтсть i рiзноманiтнiсть фтософсько-правових знань (до питання про систему правовое фшософи) / М. Дамiрлi // Право Укрални. - 2011. - № 8. - С. 46-51. 6. Рабтович С. П. Сустльна мораль як предмет етики i юриспруденци / С. П. Рабтович // Право УкраГни. -2011.- № 8. -С. 173-179.
