CC BY
40
УДК 340.12 М. Кельман
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка"
д-р юрид. наук, проф. кафедри теори та фшософи права
I. Коваль
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полгтехшка", асист. кафедри теори та фшософи права
МЕТОДОЛОГ1Я ДОСЛ1ДЖЕННЯ ЯК НАУКОВЕ П1ЗНАННЯ
© Кельман М., Коваль I., 2016
Розглянуто стан методологи правовой' науки з обговорюваною у фшософськш, наукознавчiй лiтературi проблемою кризи науково!" свiдомостi, науки як провщного способу пiзнання свггу.
Ключовi слова: наука, методологiя, свщомкть, правознавство, право, суспiльство.
М. Кельман, И. Коваль
МЕТОДОЛОГИЯ ИССЛЕДОВАНИЯ КАК НАУЧНОЕ ПОЗНАНИЕ
Рассматривается состояние методологии правовой науки с обсуждаемой в философской, науковедческой литературе проблемой кризиса научного сознания, науки как определяющего способа познания мира.
Ключевые слова: наука, методология, сознание, правоведение, право, общество.
M. Kelman, I. Koval
RESEARCH METHODOLOGY AS A SCIENTIFIC COGNITION
Researched the state of tew methodology science with the discussing in philosophical and scientifical literature, the problem of scientific consciousness crisis, the science as dominant way of the world perception.
Key words: science, methodology, consciousness, tew study, law, society.
Постановка проблеми. Для сучасного правознавства, яке розвиваеться в перюд глибинних реформ, докоршних перетворень укра'нського суспшьства, методолопчш дослщження набувають особливого значення. Саме цим зумовлена необхщшсть аналiзу методолопчних процесiв у сучаснiй науковiй сввдомост1
Аналiз дослiджень проблеми. На монографiчному рiвнi методологiчнi дослiдження представленi передусiм працями Д. А. Керiмова, А. Ф. Шабалша, В. М. Сирих, А. М. Васильева, В. К. Бабаева та шших ввдомих авторiв. Доволi песимiстично оцiнюють стан справ сучасного правознавства украшсью правознавщ М. I. Козюбра, П. М. Рабшович. Зокрема, М. I. Козюбра, характеризуючи методологiчну ситуацiю за суттю проблеми створення "працюючо'' теорiï права як актуально!' упродовж двох останнiх столпъ " i вбачаючи мiнiмальнi вимоги до не! у спроможностi
"ввдповвдати хоч би на запити свого часу", ршуче заявляе: " На жаль, у сучаснш науцi на порозi тисячолiть це завдання далеке ввд виконання як нiколи в минулому, що дозволяе вести мову про симптоми кризи сучасно'' теоретично!' сввдомосп ".
Мета статтi полягае у дослвдженш методологи як наукового пiзнання.
Виклад основного матерiалу. Цшком очевидно, що дослiдження сучасного правознавства поза антрополопчним вимiром втрачае сенс, оскшьки саме людина, а не держава чи будь-який iнший шститут е першореальнiстю [1, с. 13-32]. Проблеми розумшня права належать до вiчних вже тому, що право та людина зазнають змш ^ вiдповiдно, мiнливими е уявлення про саме право та людину [2, с. 11]. Ще на початку ХХ ст. Б. Юстяювський зазначив, що наука про право, як жодна шша наука, мютить безлiч суперечливих теорiй [3, с. 221]. I з огляду на сучасний стан правознавства доводиться констатувати, що ця проблема збершае актуальнiсть i до сьогоднi.
Як вiдомо, об'ект дослiдження визначае вибiр методiв його тзнання. Щодо права як об'екта, стверджуе Р. Циплелiус, це означае: "...яю питання ставить право як об'ект i якими мiркуваннями здобуваеться вiдповiдь на цi питання. - випливае з функци i сутносл права" [4, с. 10]. Проте, як зазначив Г. Л. А. Гарт, ".не багато запитань, як стосуються людського суспшьства, ставилися з такою наполегливютю. А серйознi мислителi вiдповiдали на них такими рiзними, дивними та навiть парадоксальними способами, як це було iз запитанням "Що таке право?" [5, с. 9].
Дослвдники права досi не дшшли спшьно!' думки стосовно того, чим саме е об'ект 'хнього дослвдження, якi явища охоплюе поняття "право", а вивчаючи останне, формуючи так званi моделi права [6, с. 66-68], вони об'ективно наповнюють сво'' дослвдження притаманною "сввдомим ментальним станам i процесам" ознакою - суб'ектившстю [7, с. 102]. На цьому свого часу наголошував ще Е. Гуссерль, вважаючи за необхвдне у дослвдженнях виходити з власно'' суб'ективностi [8, с. 53-55], та цим, зокрема, пояснюеться концептуальний плюралiзм, що спостершаеться в юридичнiй наущ. В. Сирих зазначае, що кожен автор по-своему бачить й штерпретуе систему знань, як вiдображають, опосередковують предмет загально'' теори права [9, с. 15]. З ним фактично солвдаризуються й iншi вченi [10, с. 843; 11, с. 3; 12, с. 212; 13, с. 102]. Ввд себе додамо, що змютовно такого самого висновку можна дшти i стосовно дослвдження предмета теори права.
Дослвдники права, використовуючи для сво'х наукових розвiдок методологто, основану на тих чи шших дослiдницьких пiдходах, доходять рiзних висновюв стосовно природи, сутностi права та його ознак (принагвдно зазначимо, що, як ввдомо, право е не лише об'ектом дослвдження правничо'' науки). I з огляду на це, загальна дефшщм права юнуе у "багатократнш розчленованостi" та "багатоступеневостi" [11, с. 355], внаслвдок чого в юриспруденци немае загальновизнаного единого визначення права. Водночас спроба сформувати таку дефшщто, яка б охоплювала вш властивостi окресленого явища, на наше переконання, взагаш нездiйсненна, зважаючи, зокрема, на багатоаспектшсть права як сощального явища та наявнiсть "межових фенометв", якi мають з правом багато спшьних ознак [12, с. 11]. Тому юристам та пред ставникам шших наук школи не вдасться виробити единого розумшня i визначення права. До того ж дефшщм стае предметом шгерпретацш, i як би автор не намагався врахувати уш аспекти, передбачити !х у змюп та дотриматися чiткоi форми, однак вш не зможе зупинити руху смислiв, думки.
Значним позитивом тако'' ситуацй е можливiсть, вивчаючи окремi аспекти права, розкрити закономiрностi, так чи шакше пов'язанi з його поняттям, i в такий спошб збагатити правову науку. Самостiйно ж, без зв'язку з шшими, жодна наука не може тзнати вш аспекти такого багатогранного явища, як право, на чому вже неодноразово наголошували ще у лiтературi радянського перюду.
Вiдомо, що кожний новий стан у прогресивному розвитку науки ознаменований зростанням значення так званого методолопчного порядку. Сввдченням цього, за словами М. Козюбри, е певний знаковий поворот до шгенсивного розроблення проблем методологи [13, с. 25]. У сучаснш вггчизнянш юридичнш наущ виршення методолопчних проблем - об'ективна вимога часу,
оскшьки поступ у розумшт дуже складного явища права можливий завдяки гшотезам, концепцмм, теор1ям, школам, неабияку частину яких сформували представники, так би мовити, неюридичних наук. I зважаючи на "демонопол1защю" вггчизняно! методологи дослвджень права та проникнення в правознавство висновюв таких наук, наслвдком якого стала "плюрал1зацм" правових концепцш, е пвдстави констатувати, що саме завдяки неюридичним наукам можливий новий стр1мкий поступ вггчизняного правознавства.
Свого часу С. Дшстрянський зауважив, що "через методолопчний канал вливаються...у "душу" теори права (як 1 шших юридичних наук) й теоретичт цшносп, котрими володтоть шш1 науки" [14, с. 18]. I виконання "комушкативно!" функци, рол1 "мед1атора" м1ж неюридичними науками та юридичними покладаеться на сучасне правознавство, оскшьки саме розвиток евристичних 1 прогностичних компонента осмислення свггу е необхвдною умовою розвитку будь-яко!', особливо!' гуматтарно! науки.
Саме через сучасне правознавство ввдбуваеться й ввдбуватиметься перегляд розумшня тих або шших суспшьних явищ.
I з огляду на визнання у науковш лггератур1, по-перше, необхвдносп такого перегляду в цих гуматтарних науках, зокрема з антрополопчного зазначеного погляду, а по-друге, визнання людини ключем до розумшня та конструювання права, вважаемо, що з'ясування антропних властивостей права в правознавство а також пошук антрополого-методолопчних засад дослвдження права сьогодт надзвичайно актуальна
Як ввдомо, наукове тзнання ввдбуваеться на двох р1внях - теоретичному й пвдпорядкованому йому емтричному. Не е винятком 1 наукове тзнання в сощально-гуматтарнш сфер1, зокрема у правових дослвдженнях [15, с. 12-16]. Проте у сучаснш юридичнш лггератур1, окр1м емпричного та теоретичного р1втв наукового тзнання, школи виокремлюють ще один самостшний р1вень - мета-теоретичний (за шшою термшолопею - свггоглядний, або парадигмальний), який е передумовою як теоретичного, так 1 емшричного наукового тзнання та визначаеться свггоглядом дослвдника [16, с. 141]. Ураховуючи, що методолопя будь-якого теоретико-правового дослвдження мае трир1вневу структуру (дослвдницью пвдходи, методи та прийоми), у дослвдженнях необхвдно використовувати методолопчт дослвдницью пвдходи - основан на висновках свггоглядних вдей, як в межах т1е! чи шшо! науково! парадигми визначають для науковця особливосл виявлення, добору та систематизаци дослвджуваних факпв, а також !х шгерпретаци й ощнки. Завдяки саме цим подходам, яке детермшоват ор1ентованим на правознавство свггоглядом, наука отримуе ор1ентир "на правову реальтсть у всш й повнот1, у вшх 11 вим1рах". I завдяки цим дослвдницьким пвдходам уможливлюеться тзнання правових явищ та !хтх властивостей.
Зазначимо, що дослвдницью пвдходи вивчають не тшьки природу та суттсть права як ввдповвдного шституту, а й як неввд'емно! частини певних людських наукових спшьнот, у дослвдженнях яких право розглядаеться тшьки як елемент, частина цшого. З огляду на це методолопчт пвдходи можна класифшувати для цшей дослвдження за такими критер1ями:
1. Залежно ввд виду:
1.1. Фшософський пвдхвд.
1.2. Сощальний пвдхвд.
1.3. Релктйний пвдхвд.
2. За критер1ем зм1стово! спрямованосп дослвдження:
2.1. Екзоантропний (зовшшш атрибути права).
2.2. Екзоастропний (внутршш атрибути права).
3. Залежно ввд типу праворозумшня дослвдника (класифшацм актуальна для правових дослвджень тшьки за умови визнання двох титв праворозумшь - позитив1стського 1 природного).
3.1. Позитив1стсько-правовий (у широкому значенн - пвдхвд, покликаний з'ясувати природу та суттсть права як явища об'ективно!' дшсносп, що можна тзнати за допомогою емпричних метод1в тзнання; у вузькому значенн - пвдхвд, що грунтуеться на визнанн вторично зумовлено!' необхвдносп оргатзаци людським ствтовариством держави).
3.2. Природно-правовий (передбачае визнання наявносп ушверсальних, зокрема трансцендентальних, норм i принцитв, з огляду на що право тзнаеться як явище природи, яке е наслвдком божественного походження людини).
4. Залежно ввд фшософських понять i категорiй, на яких грунтуеться дослiдницький пiдхiд:
4.1. Потребовий (уможливлюе пiзнання права через з'ясування специфши потреб, iнтересiв, цшей, а також мотивiв i намiрiв дiяльностi).
4.2. Аксюлопчний (дае змогу розкрити природу i сутнiсть права через з'ясування його цшносп для само'' людини, сощальних груп i всього суспшьства).
4.3. Комунiкативний (дае змогу з'ясувати природу та сутнiсть права через встановлення його ролi та значення у процеш повсякденно'' мовно'' комушкацй).
4.4. Символiчний (унеможливлюе пiзнання права як системи символiв, якi його творець надшив певними значеннями).
4.5. Герменевтичний (оскшьки будь-який текст, зокрема нормативно-правових акпв, сшвввдноситься з певною ситуащею та й антропоцентрами - автором i адресатом, суб'ектом мовлення та його партнерами з комушкацй. Цей пвдхвд сприяе тзнанню права через штерпретащю текстiв, в яких вказаш правовi явища закрiплюються).
4.6. Синергетичний (уможливлюе пiзнання права як елемента складно'' нормативно'' системи, як частини свггового правового порядку) тощо.
5. За кшьюсним складом суб'екта, який виступае об'ектом аналiзу:
5.1. 1ндиввдуалютичний (дае змогу з'ясувати природу та сутшсть людського iндивiдуума як родово'' iстоти, поширивши вiдповiднi висновки на дослщжуваш явища, зокрема на сучасне правознавство).
5.2. Колективiстський, або комуштарний (унеможливлюе з'ясування природи та сутносп права через дослiдження природи i сутностi людських спшьнот, в яких це право визнаеться).
6. Залежно ввд свггоглядно'' позицй дослвдника стосовно загального спiввiдношення матерй та сввдомостк
6.1. Iдеалiстичний (пов'язуе право з об'ективним розумом - об'ективний вдеалютичний пiдхiд, -або зi свiдомiстю людини, й переживаннями, суб'ективними зусиллями - суб'ективний вдеалктичний пвдхвд).
6.2. Матерiалiстичний (пов'язуе природу та сутшсть права iз соцiальними ввдносинами, в яких це право реалiзуеться, а також з особливостями регулювання ввдносин соцiальними групами).
7. За змютом наукового пiдгрунтя штерпретацй дослвджуваних явищ:
7.1. Бiологiзаторський (грунтуеться на визнанш еволюцiйноi природи людини, природно'' зумовленостi й сутностi та бюлопчного характеру прав людини).
7.2. Сощолопзаторський (грунтуеться на визнаннi соцiального характеру природи i сутностi права).
7.3. Трансценденталютський (грунтуеться на визнаннi надприродного характеру права, надприроднш зумовленостi його сутносл, а отже, на надприродному, зокрема божественному походженш права).
Крiм цього, з огляду на значення для розкриття предмета дослiдження, вш дослiдницькi пiдходи в межах кожно'' з наведених класифiкацiй можна подшити на основнi (яким вiдведена проввдна роль у дослiдженнi) та допомiжнi (покликанi сприяти повнотi розкриття предмета дослвдження).
Використанням у дослiдженнi методолопчних дослiдницьких пiдходiв зумовленi вiдповiднi процедури iнтерпретацii явищ, побудованi на використанш рiзних груп методiв наукового тзнання [9, с. 366] ('хне застосування описано у вступi): ф1лософських [17, с. 290]: дiалектичного, метафiзичного; загальнонаукових: системного, структурно-функцiонального, сходження вiд абстрактного до конкретного; спещальних (вироблених неюридичними науками): анашз письмових джерел; окремих (вироблених юридичною наукою): догматичного методу, методiв тлумачення юридичних норм, методу теоретико-правового моделювання, порiвняльно-правового методу.
Висновки. Отже, використання у науковш po6oTi дослiдницьких пiдходiв i перелiчених методiв зумовлюють необхiднiсть застосування, зокрема, таких прийомiв дослiдження: iндукцiя, дедукцiя; класифшацм, аналiз (синхронний i дiахронний), теоретичний синтез, екстраполяцм, абстрагування (визначення, обмеження, узагальнення та подш понять); iдеалiзацiя, опис, характеристика, порiвняння, роз'яснення, доведення, спростування.
1. Циппелгус Р. Методика правозастосування /Р. Циппелгус. - К.: ТОВ "ЮстШан", 2016. -192 с. 2. Кельман М. С. Юридична наука проблеми методологи / М. С. Кельман. - Тернотль: ТзОВ "Терно-граф", 2011. - 492 с. 3. Кистяковский Б. А. Философия и социология права / Б. А. Кистяковский. - СПб: Изд-во Рус. христиан. гуманит. ин-та, 1998. - 798 с. 4. Циппелгус Р. Юридична методологгя /Р. Циппелгус. - К.: Реферат, 2004. -176 с. 5. Харт Г. Л. А. Понятие права / пер.с англ.; под общ. ред. Е. В. Афонасина, С. В. Моисеева / Г. Л. А. Харт. - СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 2007. - 302с. 6. Кузнецов В. I. ФЫософгя права. !сторгя та сучастсть: навч. поЫб. / В. I. Кузнецов. - К.: ВД "Стилос", ПЦ "Фолгант ", 2003. - 382 с. 7. Серл Дж. Открывая сознание заново / пер.с англ. А. Ф. Грезнова / Дж. Серл. - М.: Идея-Пресс, 2002. - 252 с. 8. Гуссерль Е. Формальна i трансцендентальна логгка. Досвгд критики логичного розуму / Е. Гуссерль // Читанка з гстори фтософи. У 6 кн. / за ред. Г. I. Волинки. - К.: Фiрма "Довiра", 1993. - Кн. 6: Зарубiжна фiлософiя ХХ ст. - С. 53-55. 9. Сырых В. М. Логические основания общей теории права. Т. 1. Элементарный состав /В. М. Сырых. - 2-е изд., стер. - М.: ЗАО "Юстицинформ", 2004. - 528 с. 10. Кравець В. Праворозумтня (концептуальт питання методологи): мiжнародна полщейська енциклопедiя у 10 т / вiдп. ред. Ю. I. Римаренко, Я. Ю. Кондратьев, В. Я. Тацш, Ю. С. Шемчушенко,
B. Кравець. - К.: Концерн "Видавничий дiм "1н Юре", 2003. Т. 1. Теоретико-методологiчнi та концептуальш засади полщейського права та полщейськоТ деонтологи. - С. 843-844. 11. Лазарев В. В. Поиск права // Журнал российского права. - 2004. - № 7. - С. 3-14. 12. Мартишин О. В. Нужно ли единое определение права? // Теоретико-методологические проблемы права / под ред. М. Н. Марченко. - Вып. 2 / О. В. Мартишин. - М.: ИКЦ "Зерцало-М", 2007. - С. 187-212.
13. Федоров В. П. Философия права: курс лекцш / В. П. Федоров. - СПб.: ГУАП, 2006. - 264 с.
14. Каримов Г. М. Шариат: Закон жизни мусульман. Ответы Шариата на проблемы современности /Г. М. Каримов. - СПб.: ДИЛЯ, 2007. - 512 с.15. Моисеев С. В. Философия права: курс лекций / С. В. Моисеев. - 2-е изд., испр. и доп. - Новосибирск: Сиб. унив. изд-во, 2004. - 262 с. 16. Методологические проблемы общественных наук: сб. науч. трудов / под ред. Н. И. Козюбра. -К.: Наук. думка, 1985. - 271 с. 17. Дтстрянський С. С. До юридичноТ методологи /
C. С. Дтстрянський. - Державний архiв ТернотльськоТобл. - фонд Р3430. - Оп. 1. - Спр. 35. - 27 с. 18. Гордiенко С. Г. Молодому науковцю про необхiдне: наук.-практ. поЫб. / С. Г. Гордiенко. - К.: КНТ, 2007. - 92 с. 19. Фiлософiя: навч. поЫб. /Л. В. Губернський, I. Ф. Надольний, В. П. Андрушко та т.; за ред. I. Ф. Надольного. - 3-те вид., стер. - К.: Вжар, 2002. - 516с. 20. Джегутанов Б. К. История и философия науки: учеб. пособ. для аспирантов / Б. К. Джегутанов. - СПб.: Питер, 2006. - 368 с. 21. Карамишева Н. В. Логжа. Шзнання. Евристика: поЫб. для студ. та астр. / Н. В. Карамишева. - Львiв: Астролябiя, 2002. - 352 с.
REFERENCES
1. Tsyppelius R. Metodyka pravozastosuvannya [Methods of the Law Enforcement] - Kyiv, "Yustinian" Publ., 2016. - 192 p. 2. Kel'man M. S. Yurydychna nauka problemy metodolohiyi [Legal Science of Methodological Problems] Ternopil, "Terno - hraf' Publ., 2011. - 492 p. 3. Kistyakovskiy B. A. Filosofiya i sotsiologiya prava[Philosophy and Sociology of the Law]. - Saint Petersburg, Rus. khristian. gumanit. In-t Publ., 1998. - 798 p. 4. Tsyppelius R. Yurydychna metodolohiya [Legal Methodology]. Kyiv, Referat Publ., 2004. - 176 p. 5. Khart G. L. A. Ponyatie prava [Meaning of the Law] ]. - Saint Petersburg, Sn - Peterb. un-ta Publ., 2007. - 302 p. 6. Kuznyetsov V.I. Filosofiya prava. Istoriya ta suchasnist [Phylosophy of the Law: History and Modernuty]. - Kyiv, "Stylos" Publ., PTs "Foliant", 2003. - 382 p. 7. Serl Dzh. Otkryvaya soznanie zanovo [Rediscovery of the Mind]. - Moscow, Ideya - Press Publ., 2002. -252 p. 8. Husserl' E. Formal'na i transtsendental'na lohika. Dosvid krytyky lohichnoho rozumu [Formal
and Transcendental Logic. Experience of Critics Logical Mind] Kyiv, Firma "Dovira" Publ., 1993. -Pp. 53-55. 9. Syrykh V. M. Logicheskie osnovaniya obshchey teoriiprava. T. 1. Elementarnyy sostav [Logical Base of the General Theory of Law. V.1. Elementary Composition] Moscow, ZAO "Yustitsinform" Publ., 2004. -528 p. 10. Kravets' V. Pravorozuminnya (kontseptual'ni pytannya metodolohiyi) Mizhnarodna politseys 'ka entsyklopediya [Thinking (Conceptual Methodological Issues)] Kyiv, Kontsern "Vydavnychyy dim "In Yure" Publ., 2003. - Pp. 843-844. 11. Lazarev V. V. Poiskprava// Zhurnal rossiyskogo prava. [Searching the Law] - 2004. - Vol. 7. - Pp. 3-14. 12. Martishin O. V. Nuzhno li edinoe opredelenie prava? // Teoretiko-metodologicheskie problemy prava [Do We Need One Meaning of the Law?] Moscow, IKTs "Zertsalo-M" Publ, Vol. 2, 2007. - Pp. 187-212. 13. Fedorov V. P. Fylosofiya prava: kurs lektsiy [Philosophy of the Law]. - Saint Petersburg, HUAP Publ., 2006. - 264 p. 14. Karimov G.M. Shariat: Zakon zhizni musul'man. Otvety Shariata na problemy [Sharia: The Law of Muslim Life. The Answers to Contemporary Problems of Sharia] Saint Petersburg, DILYa Publ., 2007. - 512 p. 15. Moiseev S. V. Filosofiya prava: Kurs lektsiy. - 2-e izd., ispr. i dop [Philosophy of the Law] Novosibirsk: sib.univ. Publ., 2004. - 262 p. 16. Metodologicheskie problemy obshchestvnnnykh nauk: Sb. nauch.trudov [Methodological Problems of Social Sciences] Kyiv, Nauk.dumka Publ., 1985. -271 p. 17. Dnistryans'kyy S.S. Do yurydychnoyi metodolohiyi [To the Legal Methodology] Derzhavnyy arkhiv Ternopil's'koyi obl. -fond R3430. - Vol. 1. - Spr. 35. - 27 p. 18. Hordiyenko S. H. Molodomu naukovtsyu pro neobkhidne: Naukovo-praktychnyy posibnyk [What Young Scientist Really Need] Kyiv, KNT Publ., 2007. - 92 p. 19. Filosofiya: Navch. posibnyk/L. V. Huberns'kyy, I. F. Nadol'nyy, V. P. Andrushko ta in.; Za red. I. F. Nadol'noho [Philosophy]. Vol. 3, Kyiv, Vikar Publ., 2002. - 516 p. 20. Dzhegutanov B. K. Istoriya i filosofiya nauki: Uchebnoe posobie dlya aspirantov [History and Philosophy of Science: Textbook for Graduate Students] Saint Petersburg, 2006. - 368 p. 21. Karamysheva N. V. Lohika. Piznannya. Evrystyka: Posibnyk dlya studentiv ta aspirantiv [Logic. Knowledge. Heuristics: A Guide for Students] Lviv, Astrolyabiya Publ., 2002. - 352p.
