CC BY
60
УДК 340.115
М. С. Кельман
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, професор, професор кафедри теори та фiлософiï права
ЮРИДИЧН1 КОНСТРУКЦП ЯК ЕЛЕМЕНТ ЮРИДИЧНОÏ Д1ЯЛЬНОСТ1
© Кельман М. С., 2016
Розглянуто стан i значення юридичних конструкцш у ирав1 i иравознавств1, а також перегляд ïx ролi у контекст методу правознавства i предмета юридично!" науки як власного змкту права.
Ключовi слова: наука, право, методолопя, юридичнi конструкци, юридична технжа.
М. C. Кельман
ЮРИДИЧЕСКИЕ КОНСТРУКЦИИ КАК ЭЛЕМЕНТ ЮРИДИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
Рассматривается состояние и значение юридических конструкций в праве и правоведении, а также пересмотр их значения в контексте метода правоведения и предмета юридической науки как собственного содержания права.
Ключевые слова: наука, право, методология, юридические конструкции, юридическая техника.
М. S. Kelman
LEGAL STRUCTURES AS AN ELEMENT OF LAW
The article deals with the state and essence of legal constructions in law and jurisprudence and also viewing their role in the context of jurisprudence method and the subject of juridical science and the law of its proper sense.
Key words: Science, law, methodology, legal constructions, juridical technology.
Постановка проблеми. Для сучасного правознавства, яке розвиваеться у перюд важливих перетворень украшського суспшьства, методолопчш дослвдження юридичних конструкцш набу-вають особливого значення. Саме цим зумовлена необхвдшсть аналiзу осмислення юридичноï техшки.
Стан дослщження. На монографiчному рiвнi проблема юридичноï техшки представлена працями Г. I. Муромцева, В. С. Ковальського, I. П. Козшського, Т. А. Доценко, В. П. Нагребель-ного, В. М. Селiванова.
Правда, говорити про масове захоплення юристами щею проблематикою важко. У будь-якому випадку кшьюсть дослщжень, як б спещально вивчали методологiю юридичних конструкцш, на жаль, доволi обмежена.
Виклад основного матерiалу. Юридичш конструкцii завжди привертали увагу юристiв, незалежно ввд iхнiх дослiдницьких iнтересiв, належностi до пе!' чи iншоi науковоi школи. Проте вiтчизняна доктрина ототожнила юридичш конструкцй виключно з напрямком правознавства, який у нашш лiтературi традицшно вважався другорядним, i з юридичною технiкою. В останнi роки оцшки починають iстотно змiнюватися. Правила юридичноi технiки все бшьше наповнюють змют правовоi культури, яка встановлюеться у крат [1, с. 14].
У категорiальному складi правових дослiджень юридична технiка стверджуеться i отримуе розгорнуте осмислення, мабуть, лише у Х1Х ст. У будь-якому разi як самостшний предмет дослiдження юридична техшка була видшена, наскшьки нам ввдомо, Р. Iерiнгом. Вiдтодi ставлення до юридично!' технiки, розумiння 11 сутносл та значення було доволi неоднозначним. Дiапазон точок зору з цього питання завжди був винятково широким: ввд ототожнення юридично!' технiки i позитивного права, тобто розгляду позитивного права як техшки особливого роду, до обмеження 11 рамками одте!' iз сфер юридично!' дiяльностi, як правило, законодавчо!' [2, с. 26]. Проте, незалежно ввд бачення ролi юридично!' технiки у правi i правознавствi, ця сфера юриспруденцii здавна привертала увагу дослвдниюв. Цiкавим у цьому ввдношенш може виявитися таке висловлювання Р. Штаммлера: "Так може статися, що про результати й роботи буде обгрунтовано сказано, що Кант говорить про коментатора творiв письменника-теоретика: перший, вiддано дослiджуючи !'х, може врештi-решт краще зрозумiти автора, ашж цей останнiй розумiе себе сам. З особливою силою, однак, може проявитися це також при юридичному дослвдженш" - i дал^ ощнюючи сучасну йому технiчну юриспруденщю: "Вона чудово зумша грунтовно переорати належний !'й iсторичний матерiал нашого права, зборонити його i iнодi (подiбно до "шукача скарбiв" у Бюргера) прос1яти землю крiзь решето" [3, с. 124-126]. Певну "другорядшсть" цш проблематицi надали у нашш юридичнш лiтературi 1960-х - 1980-х роюв. Дослiджуючи еволюцiю розумiння юридично!' технiки радянським правознавством, Г. I. Муромцев доходить висновку, що переважно у 60-х роках ХХ ст. саме такий пвдхвд стае "канотзованим" у нашш наущ. На думку автора, це пов'язано iз запереченням радянською правовою доктриною вде!' окремшнього права [4, с. 32-33]. Причому сфера дослвджень фактично звужуеться до розгляду прийомiв i правил викладу змiсту, розробки, оформлення, публiкацii i систематизацii нормативних актiв, тобто до техшки законодавчо!' дiяльностi. Можна сказати, що в такому розумшш статус юридично!' технiки, по сутi, наближаеться до сфери, яка називаеться дипломатикою (актовим джерелознавством) [5, с. 4].
Останшми роками у зв'язку зi змшою у нашому суспшьстш статусу юридично!' дiяльностi, поверненням правознавцiв до дореволюцшно!' i свiтовоi юридично!' думки спостертаеться помiтне зростання iнтересу правознавщв до питань юридично!' технiки. Ввдповвдно починае актуалiзуватися й проблема юридичних конструкцш. Перегляд ролi та значення юридично!' технiки у правi i правознавствi, що сьогоднi вiдбуваеться, створюе сприятливi умови й для переосмислення юридичних конструкцш у межах цього пвдходу. Проте для цшей нашого дослвдження виправдано помiстити юридичнi конструкцй в iншi дослiдницькi рамки i розглянути !'х у контекстi методу правознавства i предмета юридично!' науки, власного змкту права [6, с. 221-225].
У найновших дослiдженнях принципово ввдходить вiд технiчного розумiння юридичних конструкцш С. С. Алексеев, котрий розглядае !'х як "оргашчний елемент власного змюту права, що на початках народжуеться спонтанно, в самому житп, в практищ у результат процесу типiзацii. Причому ключовий, визначальний елемент саме власного його змюту (або структури), коли вiн виходить iз стану початкових, примiтивних форм i отримуе розвиток як самостшний i доволi своерiдний феномен людсько!' цивiлiзацii, що мае свiй особливий змют" [7, с. 39]. Значення юридичних конструкцш, на думку автора, е таким великим, що "власний розвиток права, його самобутня ютор1я - це пвд певним кутом зору (найважливiшим для правознавства) багато у чому i е ютор1я становлення i вдосконалення юридичних конструкцш. Ввдповвдно переваги те! чи шшо!' юридично!' системи - це значною мiрою досконалiсть характерних для не! юридичних конструкцш" [8, с. 40]. Розумшня юридичних конструкцш як власного змкту права, о^м окреслення нових евристичних горизонта юридичного дослвдження, видаеться надзвичайно плвдним для подолання
ставлення до права як до форми, що не мае власно' гётори, власного змкту, яке склалось у межах парадигми соцiально-економiчного детермiнiзму.
Прагнучи звшьнитися вiд детермiнiстичноi методологiчноi установки, С. С. Алексеев як вихвдний пункт своiх мiркувань вводить уявлення про правову ситуащю як про "ситуащю, яка вимагае для свого виршення права" [9, с. 25]. 1сторично такi ситуаци, на думку автора, виникають через природнi ввдмшносп iнтересiв людей у процесi ствкнування. Отримуючи свое вирiшення, цi ситуаци починають iснувати у нерозривнiй едност 3i способами ix вирiшення. Така нерозривна едтсть ситуаци i способу ii вирiшення породжуе, вiдповiдно до логши дослiдника, звичай. Звичай, як i iншi арxаiчнi регулятори, вбудоваш у релiгiйнi, мiфологiчнi та iншi системи, належить ще до правового стану суспшьства. Роль його вбачаеться у тому, що звичай фшсуе спосiб виршення типових ситуацiй, i в цьому планi стае нормою. Правом, натомють, звичай може стати лише тод^ коли слугуе тдставою рiшення певно' публiчноi влади стосовно певно' ситуаци [10, с. 42]. Тут цшьова дiяльнiсть суб'ектiв виршення ситуацiй з вiдбору вiдповiдниx засобiв рацiоналiзуе цю дiяльнiсть i виникае можливють вiдокремити засоби вирiшення ввд конкретних ситуацiй, тобто виникае прецедент. Врешт обрана логiка приводить автора до висновку, що, коли ввдбуваеться перехвд вiд прецедента до встановлення ращонально обгрунтованих норм вирiшення ситуацш у дiйсному часi i у майбутньому, тодi i з'являеться закон [11, с. 43].
Цей виклад погляду С. С. Алексеева загалом спрощуе позищю дослiдника, однак цшком задовольняе мету, щоб показати, як у рамках позитивного пвдходу до права створюеться те, що називалося "предметною точкою зору на об'ект". 1накше кажучи, будуеться вiдповiдно до норм позитивно!' науки теор1я права, предмет яко' вже помiтно вiдрiзняеться вiд традицiйно iснуючого у нашому правознавствi. Це означае, наприклад, що, у межах цього предмета, певш звичш для нашоi теори права пояснення правовоi дiйсностi повиннi бути переглянул. Зокрема, традицiйно "двофокусне" шститущональне уявлення права "вiдносини-норма" вимагае тут переведення у "трифокусний" вид "ввдносини-конструкцм-норма". Причому юридична конструкцш отримуе "прописку" i щодо вiдносин, як його сформована (обрана) типова модель, i щодо норм, як 'х позитивне закршлення. Тут цiкаво зазначити, що М. Вартофський фшсуе поширення подiбного ставлення до моделей "взагалi". "У дебатах про моделi 'м выводиться промiжне мiсце. З одного боку, 'х не вважають "повноцiнними громадянами" свiту реальних об'ектiв i процесiв; в кращому випадку 'х розглядають тшьки як "громадян другого сорту" через 'х спiввiднесенiсть iз реальним свгтом. З другого боку, 'м вiдмовляють у повному рiвноправ'i з ктинами когнiтивного свiту, вiдводячи 'м функцiю iнструмента пiзнання i вважаючи 'х лише "пiдпорками знання", "помiчниками уяви", "засобами висновку", "евристичними пристроями", "структурами для впорядкування даних" тощо. У цьому сенсi юридичнi конструкци стають особливим способом зв'язку, що забезпечуе ввдповвдшсть припишв позитивного права природi регульованих вiдносин. Це, своею чергою, вимагае ввдповвдного коригування уявлень про тзнання законiв суспшьних ввдносин i 'хне вираження у законах юридичних, оскшьки i тут мiж науковим законом i законом юридичним виникае "шженерний посередник" - юридична конструкцш. У сферу практики щ теоретичш уявлення можуть трансформуватися, наприклад, як вимога розроблення не тшьки концепци, але й юридично' конструкци закону, де концепцм задае цшьове призначення та соцiальнi змiсти конкретного закону, а юридична конструкцш забезпечуе 'х структурну цiлiснiсть i функщональну еднiсть, а також iнструментальну "вписашсть" у систему нормативних актiв.
У цш роботi важливо звернути увагу i на можливiсть iнтерпретацii юридичних конструкцш у контексп проблеми методу юридичного дослвдження, специфши юридичного мислення. При цьому у межах викладеного уявлення про метод правознавства юридичш конструкци мають бути зараховаш до спещально-юридичних засобiв дослiдження права.
Варто сказати, що ввдношення до юридичних конструкцш у контексп методу юридичного дослвдження мае доволi давню традищю. У деяких класифiкацiяx навiть називаеться "цша правознавча школа - школа конструктивно!' юриспруденци (друга половина Х1Х ст.)" [13, с. 316]. У правознавстш кiнця Х1Х ст., послвдовно розглядаючи правознавство як позитивну науку, бачення в юридичних конструкцмх особливостей юридичного мислення рiзко заперечуе Н. М. Коркунов.
У сучаснш лггератур^ мабуть, найгрунтовнiшi розробки проблеми належать А. Ф. Черданцеву. Звернувшись до теми ще у 1970-х роках [14, с. 83], автор концептуалiзуе юридичш конструкцй' не тшьки у власне теоретичному, але й у методолопчному плат. Необхвдшсть такого способу дослвджень не пвдлягае сумнiвам вже тому, що, о^м аргументiв позитивно-теоретичного характеру, А. Ф. Черданцев посилюе свою позищю зверненням до вiдповiдних методологiчних засад.
Окреслюючи категорiальнi межi свого розумшня юридичних конструкцiй, А. Ф. Черданцев пише: '^зновидом моделей у правознавстш е юридичнi конструкцй' - гносеолопчна категор1я, iнструмент, засiб пiзнання правових явищ. Юридична конструкцш - це модель урегульованих правом суспшьних ввдносин або 1'х окремих елементiв, що слугуе методом пiзнання права i суспшьних вiдносин, врегульованих ним" [15, с. 131]. При цьому основним у юридичнш конструкцй' для автора е ïï модельний статус, те, що юридична конструкщя репрезентуе врегульоваш правом суспшьш ввдносини за принципом ввдображення. Звiдси, за А. Ф. Черданцевим: "...юридична конструкцш як вдеальна модель врегульованих правом суспшьних ввдносин або 1х елементiв е формою ввдображення дшсносл. Вона ввдображае суспiльнi вiдносини або гхт елементи" [16, с. 132]. Таке розумшня юридичноï' конструкцiï' легко погоджуеться з ïï предметною штерпретащею, тобто ввднесенням юридичноï конструкцiï до предмета юридичноï науки, оскшьки одна з властивостей моделей, що ввдзначаються у роботу - це 1хня здатшсть замiщати об'ект дослiдження так, що 1х вивчення дае можливiсть отримати нову шформащю про сам об'ект [17, с. 124].
Водночас з методолопчних позицш викладений пiдхiд до розумшня юридичних конструкцш, на наш погляд, може набути ктотного розвитку. Зокрема, щодо розмежування нормативного i гносеолопчного планiв юридичних конструкцiй. Це розмежування представлене А. Ф. Черданцевим як нормативш i теоретичш юридичш конструкцй. "Юридичш конструкцй, - ввдзначае автор, - як знаходять певне закршлення i вираження у нормах права, можна назвати нормативними юридичними конструкцшми, на ввдмшу вiд теоретичних юридичних конструкцш, що використовуються правовою наукою як метод тзнання права" [18, с. 150]. Проте "закршлешсть" у юридичних нормах ще не е достатшм критерiем точного ввдмежування нормативних конструкцiй вiд теоретичних. На це, по суп, вказуе i сам дослвдник. "Безперечно, мiж нормативною юридичною конструкщею i юридичною теоретичною конструкщею, - пише А. Ф. Черданцев, - немае граш, яка б цшком вiдокремлювала одну ввд шшо1\ Це природно, тому що юридична наука об'ектом вивчення мае норми права, а отже, i ri нормативш юридичш конструкцй, як так чи шакше закрiпленi i виражеш у нормах права. Нормативна юридична конструкцш може знаходити свое вираження у конструкцшх юридичноï науки, i навпаки, конструкцй юридичноï науки можуть перетворитися на юридичнi конструкцй. Здебшьшого тi й iншi збЬаються. Точнiше, можна говорити про едину юридичну конструкцш, що використовуеться з рiзною метою, здшснюе рiзнi функцй: гносеологiчну i нормативну" [19, с. 150].
Неважко зауважити, що розмежування юридичних конструкцш як нормативних i теоретичних проводиться залежно ввд плану 1х розгляду i звернення до ввдповвдних функцш. Якщо юридична конструкцш виражаеться, наприклад, в оргашзацй нормативного матерiалу, i через це е фактором певного регулятивного впливу, то ïï потрiбно розщнювати як нормативну, а якщо та сама конструкцш використовуеться у гносеолопчному ввдношенш, вона повинна штерпретуватися як теоретична. З методолопчних позицш вбачаються i деяк додатковi можливосл такого пвдходу до проблеми. Насамперед у ввдношенш розмежування нормативноï юридичноï конструкцiï як елемента власного змюту позитивного права i юридичноï конструкцй як одинищ юридичного мислення, методу юридичного дослвдження.
Можна припустити, що як елемент змюту позитивного права юридичш конструкцй працюють у просторi правового регулювання незалежно ввд 1хнього ввдображення теоретичною сввдомктю. У принциш, мислимим е юнування в правi юридичних конструкцiй, що не мають ввдповвдного теоретичного подання. Зокрема, Рудольф 1ершг писав: "Повшьно i важко прокрадаеться сввдомють у галузь права, i навпъ за високоï зршосл науки багато що ховаеться ввд ïï погляду. Якою б значною не була досконалють класичних римських юриспв, але все ж таки i в 1х час були правовi положення, якi iснували, але ними не були усввдомлеш, i яю були розкритi тшьки зусиллями
сучасно!' юриспруденции я називаю ïx прихованими правовими положеннями". I далi, ввдповвдаючи на питання про можливiсть застосування положень права без ïx фактичного усввдомлення, автор продовжуе: "Заметь будь-яко! вiдповiдi ми вкажемо на закони мови. Вони щоденно застосовуються тисячами людей, яю нiколи нiчого про них не чули, i навпъ людина освiчена не завжди усввдомлюе ïx цшком; де бракуе сввдомосл, там ïï замшяе почуття, граматичний шстинкт" [20, с. 25]. Отже, за оцшкою Р. Iерiнга, у римському правi iснували певнi правовi положення як певна реальнiсть, не усввдомлена юристами на теоретичному рiвнi. 1з загальнотеоретичних позицiй на таку можливють вказуе i А. Ф. Черданцев, також оцшюючи такий стан справ переважно як такий, що належить ютори: "1сторично, мабуть, рашше виникла нормативна конструкцш, виражена у нормах права...", "конструктивне вираження норм щойно виниклого права не було сввдомим, а складалося стиxiйно" [21, с. 150-151].
Отже, як мтмум, ретроспективно ввдзначаеться можливiсть iснування в позитивному правi положень, юридичних конструкцш, що не мають ввдповвдного наукового усвiдомлення, складаються стиxiйно i "працюють" латентно. Важливо пiдкреслити, що "стихшшсть" складання i "латентнiсть" iснування юридичних конструкцш тут повинна розумпися щодо науково1', теоретично'' правосвiдомостi, але не щодо юридично'' свiдомостi загалом. У професюнальному мисленнi юристiв юридичнi конструкци, мабуть, присутш завжди вже через те, що юридична практика - це завжди цшьова дмльшсть, яка охоплюеться правосввдомютю. Питання полягае лише у тому, як i на якому рiвнi вони осмислюються, i, отже, наскшьки адекватно i ефективно використовуються ïxm можливосп. Водночас навпъ iз суто логiчниx пiдстав важко визнати можливють стиxiйного формування юридичних конструкцш виключно фактом iсторiï. Звкно, у сучасному правi цей процес радше вже не мае такого значення, як у минулому. Тим бшьше, що сучасне ставлення до правового регулювання характеризуеться все бшьшою увагою до його рацiоналiзацiï [22, с. 45]. Однак i пвдстав виключити його зовсiм немае. У протилежному випадку довелося б ввдмовити у конструктивности професiйному правовому мисленню, "працюючому" у межах юридичноï практики. Вважаемо, що й сьогодш у межах юридичноï практики не виключаеться формування вiдповiдниx юридичних конструкцiй, щоправда, можливо вже не як завершених нормативних схем правового регулювання, але як конкретних "зразкiв" практичних ршень ситуаци у межах застосування чинного законодавства. За першого наближення можливють iснування такого "доповнюючого" ("компенсаторного") юридичного конструювання побачимо, наприклад, пвд час визначення правового штересу суб'екта морального збитку, втраченоï вигоди тощо. Ще бшьшою мiрою це можна припустити пвд час застосування права за аналопею.
Уявляеться, що, наприклад, за аналоги права, виносячи конкретне ршення на основi загальних засад i принцитв права, суд неминуче створюе конкретну юридичну конструкцiю вирiшення справи, яка в подальшому може бути основою для формування вiдповiдноï конструкци у законодавства Подiбну роль, як ввдомо, вiдiграють й узагальнення юридичноï практики, здiйснюванi вищими законодавчими органами. У процеш такого узагальнення, судячи з усього, також створюються певш "схеми" вирiшення юридичних ситуацiй, як допустимо iнтерпретувати як своерiднi юридичш конструкци. Отже, можна припустити, що юридичш конструкцй, якi формуються у практищ щодо рiвня науково-теоретичного осмислення, можуть мати неоднаковий регулятивний статус. Зокрема, це "компенсаторт" конструкцй конкретних юридичних ршень i "типовi" конструкци вищих правозастосовних оргашв. У подальшому, отримуючи ввдповщне наукове осмислення i теоретичну розробку, такi конструкцй можуть набувати завершеного вигляду i бути модельною основою для формування ввдповвдного законодавчого акта або внесення змш у чинний закон.
Висновки. Що ж стосуеться ролi юридичних конструкцш загалом, то незалежно ввд контексту 1хнього розгляду - або як засобу оргашзаци нормативного матерiалу, або як одиниць власного змюту права - варто визнати, що вони здатш чинити вплив на змют i оргашзащю самоï юридичноï дiяльностi. Одразу зауважимо, що органiзацiя юридичноï дiяльностi процесуальним правом - це, в нашому розумшш, органiзацiя спецiальниx юридичних процедур, але не дмльносп.
Л. М. Кельман розглядае щ процедури як форми, зокрема правозастосувально! практики. За певного розгляду дмльшсть не може вичерпуватися процедурами, вона включае !х як один з елеменлв поряд з цшями, завданнями, засобами тощо [23, с. 244]. Загалом можна сказати, що процесуальне законодавство нормуе не стшьки юридичну дмльшсть, скшьки задае правила здiйснення конкретних юридичних операцiй i форму дш. Власне дiяльнiсть у цих уявленнях нормуеться засобами iншого типу. Якраз юридичш конструкцй й можуть розглядатися як один iз засобiв такого нормування - нормування не формального, через сформульоваш правила юридично! дмльносп, а змiстовного - як iмперативна логiка права. У цьому сенш вiдтворення юридичних конструкцiй як культурних норм юридично! дiяльностi у процеш законотворчо!, професiонально! юридично! дiяльностi може розглядатися i як умова ввдтворення само! юридично! дiяльностi з погляду !! природи i змiсту.
1. Селиванов В. М. Право i влада суверенной Укрални: методологгчт аспекти: моногр. / В. М. Селiванов. - К.: Вид. diM "1н Юре", 2002. - С. 14. 2. Муромцев Г. И. Юридическая техника: некоторые аспекты содержания понятия // Проблемы юридической техники / Г. И. Муромцев. -Нижний Новгород, 2000. - С. 26. 3. Штамлер Р. Сущность и задачи права и правоведения / Р. Штамлер. - М., 1908. - С.124-126. 4. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С. И. Максимов. - Х.: Право, 2002. - С. 4. 5. Хайдеггер М. Время картины мира // Новая технократическая волна на Западе / М. Хайдеггер. - М.: Прогресс, 1986. - С. 221-225.
6. Алексеев С. С. Право на новом пороге тысячелетия. Некоторые тенденции мирового правового развития - надежда для современной эпохи / С. С. Алексеев. - М.: Статут, 2000. - С.39.
7. Ковальський В. С., Козтцев I. П. Правотворчють: теоретичт та логiчнi засади / В. С. Коваль-ський, I. П. Козтцев. - К.: Юртком 1нтер, 2005. - С. 30-31, 150-151. 8. Доценко Т. А. Сущность юридических конструкций // Проблемы юридической техники / Т. А. Доценко. - Нижний Новгород, 2000. - С. 316. 9. Черданцев А. Ф. Юридические конструкции и их роль в науке и практике // Правоведение, 1972. - №3. - С. 83. 10. Нагребельний В. П. Законодавча технка та ефективтсть законотворення в Укрспт /Парламентаризм в Укрспт: теорiя та практика /В. П. Нагребельний. -К.: Юртком 1нтер, 2002. - С. 131. 11. Иеринг Р. Дух римского права / Р. Иеринг. - М.: Изд-во "Медум", 1999. - С. 25.
REFERENCES
1. Selivanov V. M. Pravo i vlada suverennoyi Ukrayiny: metodolohichni aspekty. Monohrafiya [The Law and the Authority of Sovereign Ukraine: Methodological Aspects]. Kiev, In Yure Publ., 2002. p. 14. 2. Muromcev G. I. Juridicheskaja tehnika: nekotorye aspekty soderzhanija ponjatija. [Legal Technology: Some Aspects of the Notion]. Nizhnij Novgorod, 2000. p. 26. 3. Shtamler R. Sushhnost' i zadachi prava i pravovedennja. [The Essence and the Problems of Law and Jurisprudence]. Moscow, 1908. pp. 124-126. 4. Maksimov S. I. Pravovaja real'nost': opyt filosofskogo osmyslenija. [Legal Reality: the Experience of Philosophical Thinking]. Kharkiv, Pravo, 2002. p. 4. 5. Hajdegger M. Vremja kartiny mira [The time of the Picture of the World]. Moscow, Progress Publ., 1986. pp. 221-225. 6. Alekseev S. S. Pravo na novom poroge tysjacheletija. Nekotorye tendencii mirovogo pravovogo razvitija - nadezhda dlja sovremennoj epohi. [The Law on the New Millennium. Some Trends in the World's Legal Development - the Hope for the Modern Age]. Moscow, Statut Publ., 2000. p. 39. 7. Koval's'kyy V. S., Kozintsev I. P. Pravotvorchist': teoretychni ta lohichni zasady. [The Lawmaking: Theoretical and Logical Principles]. Kiev. Yurinkom Inter Publ., 2005. pp. 30-31. 8. Docenko T. A. Sushhnost' juridicheskih konstrukcij [The Essence of the Legal Structures]. Nizhnij Novgorod, 2000. p. 316. 9. Cherdancev A. F. Juridicheskie konstrukcii i ih rol' v nauke i praktike. [Legal Structures and their Role in the Science and Practice]. Moscow, Pravovedenie Publ., 1972. - vol. 3. p. 83. 10. Nahrebel'nyy V. P. Zakonodavcha tekhnika ta efektyvnist'zakonotvorennya v Ukrayini. [Legislative Technique and Lawmaking Effectiveness in Ukraine]. Kiev, Yurinkom Inter Publ., 2002. p. 131. 11. Iering R. Duh rimskogo prava. [Roman Law Spirit]. Moscow, Medum Publ., 1999. p. 25. 12. Koval's'kyy V. S., Kozintsev I. P. Pravotvorchist' i teoretychni ta lohichni zasady. [Lawmaking and Theoretical and Logical Principles]. Kiev, Yurinkom Inter Publ., 2005. pp.150-151.
