CC BY
77
УДК 342.951:351.85 Ганна Вжтор1вна Скрипчук,
канд. ¡ст. наук, асистент кафедри культурологи Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, м. Харюв
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ КУЛЬТУРИ УКРА1НИ: НА МАТЕР1АЛАХ 90-х РОК1В ХХ ст.
У статп дослщжуеться формування законодавчих основ сучасно! украшсько! культури, аналiзуються документи офщшного походження, котрi забезпечують формування сфери культури в Укра!ш. Детально вивчено Державний бюджет Укра!ни за роками, проаналiзовано закони Укра!ни «Про бiблiотеки i бiблiотечну справу», «Про музе! та музейну справу», «Про кшематограф^» та ш.
Ключов¡ слова: сфера культури, правове регулювання, культура Украши, законодавча база культури, бiблiотечна справа, музейна справа, кiнематографiя, прюритети державно! культурно! полiтики.
Правове забезпечення сфери культури е одним з найголовшших питань у дослiдженнi проблем державно! культурно! пол^ики. Це передуам пов'язано з визнанням законодавства як дiевого механiзму полiтики держави у сферi культури та основного важеля !! реатзацл в суспiльствi. Будь-яка державна пол^ика, включаючи культурну, може бути визначена як система закошв, конкретних дiй i прiоритетiв фшансування в певнiй сферi, що впроваджуеться державними органами. Разом iз тим кожна держава, спираючись на свою юторда, традицп, враховуючи соцiокультурнi особливосп певного iсторичного етапу, виробляе вщповщш до вимог часу законодавчi норми та принципи культурно! пол^ики, що визначаються конституцiйними правами та свободами особистосп.
У сучаснiй науковiй лiтературi проблемам та концепцiям розвитку культури, а також сучасному стану та перспективам формування законодавчо! бази сфери культури присвячено окремi пращ багатьох укра!нських учених. Значний теоретичний i рiзноаспектно презентований внесок, що може лише використовуватися як допомiжна джерельна база дослщження, зробили: Г. В. Приходько, В. М. Шейко, I. М. Дзюба, I. В. Дмитрiенко, О. З. Кузьо, Л. Й. Ситар та О. В. Стороженко. Iсторiографiя дано! тематики тшьки формуеться.
Метою статт¡ е дослщження та аналiз дiяльностi органiв законодавчо! влади в Укршш щодо реформування сфери культури.
Друге за значенням мюце у розвитковi культурно! сфери кра!ни пiсля Президента Укра!ни займае Верховна Рада Укра!ни. Владнi функцп, повноваження Верховно! Ради у сферi культури визначаються вщповщно до змiсту ст. 85 Конституцп Укра!ни. Згiдно з цим документом Верховна Рада Укра!ни мае право: затверджувати Державний бюджет Укра!ни та змши до нього (таким чином визначати обсяги видатюв на культуру i напрями !х використання); визначати основнi засади внутршньо! i зовшшньо! полiтики (у тому чист й в культурнiй сфер^; затверджувати загальнодержавнi програми соцiального та нащонально-культурного розвитку; затверджувати перелiки об'екпв, що не пiдлягають приватизаци. Крiм того, Верховна Рада, !! ком^ети та створювана нею Рахункова палата мають значнi контрольнi повноваження, хоча вони i стосуються лише державно! частини культурно! сфери [4, с. 9-10].
Постшним i дуже важливим напрямом дiяльностi Верховно! Ради Укра!ни, через який вона впливае на вс сфери життя кра!ни, в тому чист й на культурну сферу, е формування й прийняття Державного бюджету Укра!ни. Розглянемо параметри декшькох
рiчних бюджетсв, склад i пропорци видатюв яких характернi для середини 1990-х рр., i якi неупереджено й досить об'ективно iлюструють як фшансовий стан культури, так i ставлення до нього бшьшосп народних обранщв - депутатiв нацiонального Парламенту, найвищо! ланки законодавчо! влади кра!ни.
Почнемо аналiз з 1995 р., коли динамша руйнiвних процесiв в економщ кра!ни трохи знизилась i з'явилась можливють для повернення деяких елементсв планування у розвитку держави. Закон Укра!ни «Про Державний бюджет Укра!ни на 1995 рш» був введений у д^ постановою Верховно! Ради Украши вщ 07.04.1995 р. № 130/95-ВР (тобто кра!на жила без бюджету впродовж трьох мюящв поточного бюджетного року), а потсм вш був частково змiнений за Законом вщ 13.07.1995 р. № 301/95-ВР. Бюджет 1995 р. був дефщитним: по доходах - 1 486 314 953,5 млн крб; по видатках - 1.860.379.093.4 млн крб; розмiр дефщиту - 374 064 139,9 млн крб. Дефщит покривався за рахунок емюп (кредит Нащонального банку) - 204 967 200 млн крб, та зростання зовшшнього боргу (зовшшш джерела фшансування) - 169 096 939,9 млн крб. Це типовий кризовий бюджет, бюджет зростаючо! шфляци та зовшшшх фшансових зобов'язань держави. 1з загально! суми видатюв на культуру було видшено 17 362 794 млн крб, освггу - 87 250 000 млн, науку - 31 776 000 млн, охорону здоров'я - 30 2020 700 млн крб [10]. У буквальному перекладi на вщносш (вщсотков^ покажчики на культуру держава видала близько 0,01 % вщ загально! суми видатюв на 1995 р. Необхщно зазначити, що вщповщна ситуацiя iснуe i в наущ, i в освiтi та в охорош здоров'я населення кра!ни.
Закон Укра!ни «Про державний бюджет Украши на 1996 рш» був також прийнятий iз майже трьохмюячним запiзненням i вводився в д^ постановою вiд 22.03.1996 р. ВР № 97/96-ВР. Цей бюджет був також дефщитним, а шфляцшш процеси настшьки жвавими, що за рш нарахування коштiв змiнилось на порядок i перейшло вiд мiльйонiв до мiльярдiв. Доходи на 1996 р. були затверджеш у розмiрi 2 390 864,7 млрд крб, видатки - 2 852 610,1 млрд, у результат дефщит досяг 461 745,4 млрд крб [11]. До ХА дефщиту покривалась за рахунок емюп НБУ, ХА - внутрiшнього, а 2/4 - зовнiшнього займу. 1з загально! суми видаткiв на осв^у депутати видiлили 131 826,1 млрд, на культуру - 29.740 млрд крб. Тшьки наприкшщ дослщжуваного перiоду, у 2000 та 2001 рр., Державний бюджет, по-перше, приймасться наприкiнцi попереднього фiнансового року, по-друге - в нього закладено кошторис деяких цшьових програм з галузi культури, в тому числi й держзамовлення на кшопродукщю, видавничу дiяльнiсть тощо [14, с. 34-43].
Безумовно, концептуальне значення щодо регуляцп законодавства в уах галузях суспiльного життя Укра!ни, в тому числi в культури, мало прийняття Верховною Радою Украши Конституцп Укра!ни (28.06.1996 р.). Це документ найвищо! нормативно! сили щодо сфери культури i мистецтв, який ст. 11 проголошуе, що «держава сприяе консолщацп та розвитковi украшсько! наци, 1! юторично! свщомосп, традицiй i культури, а також розвитковi етшчно'!, культурно!, мовно! та релшйно! самобутностi всiх корiнних народiв i нацiональних меншин Укра!ни». Стаття 54 Конституцп гарантуе громадянам свободу л^ературно! i художньо! творчостi, захист авторських прав; проголошуе, що культурна спадщина охороняеться законом, а держава вживае заходiв для повернення в Украшу культурних цшностей, якi опинилися за !! межами [6, с. 5-6].
З 1995 р. в культуротворчш дiяльностi Верховно! Ради Украши починаеться новий перюд, який можна назвати перюдом розробки та прийняття галузевих закошв у сферi культури. Останш враховували новi умови життя, змшу соцiального устрою кра!ни, появу рiзноманiтних форм власностi, створювали та проголошували новi форми участi держави та оргашв державного управлiння в дiяльностi культурних закладiв, установ, пщприемств, мали регулювати розвиток у цих нових умовах бiблiотечноi, архiвноi, музейно!, пам'яткоохоронно! справи тощо.
Саме 1995 р. постановою Верховно! Ради вщ 27.01.1995 р. № 33/95 був введений у д^ Закон Укра!ни «Про бiблiотеки i бiблiотечну справу» [7]. Цей Закон визначав загальш засади бiблiотечноi справи та бiблiотечну систему Укра!ни, встановлював вимоги щодо
формування i збереження бiблiотечних фондiв, бiблiотечного обслуговування, як декларувалось - з метою задоволення шформацшних, наукових i культурних потреб суспiльства. У розд. 1 Закону визначались поняття «^блютечна справа», «йблютека», розглядались основнi напрями бiблiотечноi дiяльностi i, що важливо, у ст. 4 було сформульовано основш напрями державно'' полiтики в галузi бiблiотечноi справи. Остання мала визначатися принципами науковосп, загальнодоступностi та безплатност основних послуг бiблiотек [2, с. 34-35], поеднанням державного управлшня i громадського самоврядування [7]. Цей Закон, попри безумовну важливють, мав суто галузевий характер. Вш визначав загальний порядок створення, державно'' реестрацп, лшвщаци та реоргашзацп бiблiотек, порядок 'хнього фiнансування та матерiально-технiчного забезпечення [4, с. 15]. Найбiльшi повноваження в управлшш бiблiотечною справою надавались Мшютерству культури, яке мало здшснювати загальне методичне керiвництво бiблiотеками та координувати 1'х роботу. Мiнiстерство реалiзуе державну полiтику щодо бiблiотечноi справи; формуе вимоги щодо 1'х статистичного облiку; визначае державнi потреби та нормативи; забезпечуе наукову та матерiально-технiчну базу; координуе створення едино! шформацшно! системи тощо [7].
Використання норм закону про бiблiотеки 1995 р. на практищ виявило низку недолшв, хиб, не зовсiм точних тлумачень та юридичних визначень, якi заважали розвитковi бiблiотечноi справи в сучасних умовах. Справа в тому, що не дивлячись на загальне зменшення кшькосп бiблiотек в кра'ш та постшну тенденцiю до скорочення розмiрiв бiблiотечного фонду, ця галузь культури виявилась одшею з наймiцнiших i продовжувала бути потрiбною населенню. Завдяки високому рiвню пiдготовки бiблiотечних кадрiв, 1'х iнтелектуальному потенцiалу, свiдомому i небайдужому ставленню до свое'' справи, завдяки новим замовленням на бiблiотечнi послуги, яю формувало життя, бiблiотечна справа розвиваеться i реформуеться не стшьки зверху, скiльки знизу. Певно, тут треба взяти до уваги i великий рiвень самооргашзацп бiблiотек, i наявнiсть розгалужено'' бiблiотечноi системи тдпорядковано' методично одному центру, i близькiсть до Мiнiстерства, Уряду, Президента великих столичних бiблiотек, якi мали задавати й задавали тон у розвитковi свое'' галузi.
Наступною в тому ж рощ постановою Верховно'' Ради вiд 29.06.1995 р. було введено в дш та затверджено тдписом Президента Укра'ни Л. Д. Кучми Закон «Про музе'' та музейну справу» [13]. Цей Закон мав також суто галузевий характер i регулював суспшьш вiдносини в галузi музейно'! справи, встановлював правов^ економiчнi, соцiальнi пiдстави наукового комплектування, збереження та використання музейних пам'яток, дiяльностi музейних закладiв в Укршш.
Закон у цiлому вiдповiдав нормам св^ово' практики регулювання музейно'' справи та визначав у ст. 3 розд. 1 основш напрями нащонально' музейно'' полггики, до яких вщносились: забезпечення соцiально-економiчних, правових та наукових умов щодо ефективно'' дiяльностi музе'в; сприяння формуванню сучасно'' iнфраструктури музейно'' справи; пiдтримка та розвиток музейноi мережi; забезпечення професiйноi пiдготовки музейних кадрiв; бюджетне фiнансування та прюритетне матерiально-технiчне забезпечення розробки та реалiзацii державних, регiональних та мiсцевих програм розвитку музейноi справи; забезпечення охорони музеiв; пiдтримка дослiджень в галузi музейноi справи; сприяння мiжнародному ствроб^ництву [9, с. 1-4].
Новим було те, що у ст. 6 розд. 2 хоч i в обережнш форм^ але все ж вщзначалось, що музеi можуть бути не тшьки державними (засновниками яких е центральш органи влади, органи влади АР Крим, мюцева влада), але й приватними, заснованими окремими оргашзащями або громадянами. Вiдповiдно й оргашзащя фiнансування музеiв мала здшснюватись !'х засновниками. Пот1м у змшах 1999 р. було вже бшьш чiтко сформульовано, що «музе'' можуть засновуватись на будь-яких формах власносп, передбачених законами Укра'ни» [9]. Проте вщсутшсть вiдповiдних пiльг i невизначешсть правових пiдстав спонсорсько'', благодiйноi дiяльностi в галузi музейно'' справи стали
причиною невелико! чисельносп публiчних приватних музе'1'в, бiльшiсть музе'1'в залишалась в державнш чи комунальнiй власностi та не мала законодавчих можливостей щодо доручення до свого фшансування коштiв приватних оаб, громадських органiзацiй, пiклувальних рад тощо, як це робиться у бшьшосп цивiлiзованих краш свiту. Ще одним iз наслiдкiв такого стану речей стало те, що у бшьшосп приватне колекцiонування предметiв художнього мистецтва, декоративно-ужиткових виробiв, археологiчних матерiалiв мало напiвлегальний характер, колекцп не виходили за межи будинкiв власниюв, не стали основою щодо формування приватних музе!в i, вiдповiдно, е недоступними для широкого загалу музейних вiдвiдувачiв.
Попри це мережа музейних закладiв насправдi розвивалась, кiлькiсть музе'1'в зростала [14, с. 6-7]. Водночас соцiально-економiчний стан бiльшостi музе'1'в був жалюпдним, бiльшiсть бюджетних статей не фшансувалась зовсiм, зарплатня спiвробiтникiв залишалась одшею з найменших у держсектор^ матерiально-технiчне забезпечення та переобладнання було задовшьним хiба в кiлькох столичних музеях нацiонального значения (умови присвоення статусу нащонального музейнiй установi також перелiчувались у Законi).
У 1998 р. дшшов час до прийняття Закону Украши «Про кшематографп» (вщ 13.01.1998 р. № 9/98-ВР). Цей галузевий Закон у сферi культури був прийнятий за вже звичною схемою i мiстив у собi юридичне тлумачення вщповщно'1 термшологл, визначення того, що е дiяльнiстю в галузi кшематографп, Г! органiзацiйнi засади тощо. Важливим було й те, що визначались правовi основи дiяльностi в галузi кшематографп в умовах вшьного ринку (до того ш як не визначенi i не сформульоваш). Держава визнавала наявнiсть своеТ полiтики в кшематографп, яка полягала у визнанш кшематографп галуззю культури, нащональних фiльмiв - надбанням культури Украшського народу i обiцяла здшснювати цю полiтику шляхом пiдтримки суб'екпв кшематографп. Вона брала на себе зобов'язання фшансувати кiнематографiю, здiйснювати держзамовлення, встановлювала квоту в розмiрi не менш 30 % екранного часу на демонстрування нащональних фiльмiв у кшо- та вiдеомережi й на каналах телебачення [12] - цю квоту майже неможливо було досягти, особливо у комерцiалiзованих кiно- та вщеомережах. Цi старi засоби в нових умовах кшоринку виявились малоефективними [6, с. 9-10].
До прогресивних ршень фахiвцi вiдносять запровадження продюсерсько'1 системи, визначення рiзних джерел фшансування кшематографп. Але тут у Закош спостерiгалися термiнологiчнi помилки та юридичш хиби. Це стосуеться визначення термша «виробництво фшьмiв», що таке «фшьм», не чiтко роз'яснена дiяльнiсть державних оргашв, що «здшснюють» чи «реалiзують» державну полiтику в галузi тощо. 30 % квота стосуеться сумарного часу демонстрування у всеукрашському масштабi й не могла бути використаною по вщношенню до окремого кшотеатру, що протизаконно [4, с. 16-18].
Тенденцп щодо невиконання Закону про кшематографп стали зрозумiлi законодавцям менш шж через рiк пiсля його прийняття. Змши до цього Закону, затверджеш Верховною Радою 16.07.1999 р. [8, с. 44-47], передбачали адмшютративну вщповщальшсть, чималi штрафи та конфюкацп у разi демонстрування та розповсюдження фiльмiв без державного посвiдчення на право розповсюдження i демонстрування фiльмiв; за порушення умов розповсюдження i демонстрування фiльмiв, передбачених вiдповiдним державним посвщченням; за недотримання квоти демонстрування нащональних фiльмiв при використаннi нащонального екранного часу. Таким чином, оскшьки ва цi порушення були вщображеш у змiнах до Закону, лякали неслухняних кiнопрокатникiв суровими та рiзноманiтними покараннями, то очевидно, що вони регулярно вщбувалися на практицi та набували масового характеру.
Закон не виршував та й не м^ вирiшити всiх проблем кшематографп, яка поступово перетворювалась на галузь украшсько'1 культури, що занепадае, яка не витримала конкуренцп у боротьбi з потужними виробниками фiльмiв у США, Сврот, Iндii, Росп тощо. Творчий потенцiал, талановитi митщ у цiй галузi безумовно е, але вони не мають матерiально-технiчних, фшансових та iнодi навiть й оргашзацшних можливостей щодо
реалiзащi сво!х творчих задумiв. Окрiм того, слiд вiдзначити й деякi ментальш особливостi украшського кiно, якi певною мiрою заважають його успiшнiй комерщалiзащi. Це кiно, яке у сво'1'х найкращих зразках (тут можна про^норувати поточну масову продукцiю «виробничих» або революцшних фiльмiв радянсько'1' доби), мае претенз^ щодо iнтелектуальностi, психологiзму, фшософсько'1' рефлекси. У ньому завжди вдало поеднувались i загальнолюдськi, гуманiстичнi, християнсью iдеали, й специфiчнi нацiональнi мотиви, настро'1', асощацп. Кiномистецтво такого гатунку не може бути касовим, воно, враховуючи смаки сьогодення, масового глядача, не тшьки украшського, а й европейського чи росшського, е виключенням, орiентованим на елiтну iнтелiгентну публшу, нечисленну i не дуже заможну, щоб вiддати велику суму за квитки. Директор чи власник сучасного кшотеатру, юнуючи та виживаючи в умовах ринку, замовить, оформить та оплатить лщензш на прокат касового фшьму, що принесе прибуток i скорiш за все це буде розрекламований ще за рiк до виходу на екран американський блокбастер, а не знятий на невелик кошти, матерiально й технiчно недосконалий втизняний фiльм [1, с. 86-99]. Таким чином, стан речей у сучаснш украшськш кшематографп був результатом двох основних причин. По-перше, культурно'1' глобалiзацii та вестершзацп, коли масова культура бшьш розвинених краш, з потужною економiкою та потужним кшовиробництвом, можливостi якого не можна навт порiвнювати з вiтчизняними [3, с. 132-136], здшснила успiшну експансiю на кшоринку. По-друге, бiднiстю, обмеженими фшансовими можливостями нашо'1 держави в культурнш сферi, яка фiнансувалася за бшьш шж залишковим принципом, знаходилася у жебрацьких умовах [17, с. 136-145]. Тут не до пщтримки ел^арного юно та екзистенцiйних винаходiв творчих особистостей. Державне ж замовлення, у кращому раз^ пiдтримувало iснування документального кшо, пiзнавальних i навчальних фiльмiв, а також малобюджетних художнiх телефiльмiв.
Таким чином, для вирiшення проблем подальшого розвитку сфери культури потрiбне вдосконалення 11 законодавчо'1 бази культури. А якщо взяти до уваги, що в найближчi роки не слщ очiкувати реального посилення державного фшансування й кардинальних реформ адмшютративного механiзму, то основною метою правово! реформи в цьому напрямку мае стати створення сприятливих умов для функщонування культури та ефективного господарювання п закладiв на нових ринкових засадах. При цьому слiд пам'ятати, що тшьки за умови дшсного i дiевого державного патронажу можливе реформування та подальший розвиток укрш'нсько'1 культури.
Список л1тератури: 1. Безклубенко С. Кша не буде. Тепер уже на «законнш» пiдставi / С. Безклубенко // Вiче. - 2000. - № 3. - С. 86-99. 2. Гордiенко Г. Впровадження платних послуг в дiяльнiсть бiблiотек / Г. Гордiенко // Трибуна. - 1998. - № 9/10. - С. 3435. 3. Косншчук Е. Емоцшш нотатки про украшське кiно / Е. Косншчук // Вiче. - 1998. - № 2. - С. 132-136. 4. Культура в закош. Стан та проблеми правового регулювання культури в. Укрш'ш / за ред. О. Гриценка. - К. : УЦКД, 1998. - 100 с. 5. Культурна спадщина Украши. Правовi засади збереження, вщтворення та охорони культурно-юторичного середовища : зб. офщ. док. / упоряд. В. I. Фрич ; вщп. ред. М. В. Гарник ; Генеральна прокуратура Украши. - К. : 1стина, 2002.- С. 5. 6. Мазяр М. Украшсью телеканали без украшських фiльмiв / М. Мазяр // Кшо - Театр. - 1999. - № 3. - С. 9-10. 7. Про бiблiотеки i бiблiотечну справу : Закон Украши // Державний Вюник Украши. - 1995. - № 3-4. 8. Про внесення змш до деяких закошв Украши у зв'язку з прийняттям Закону Украши «Про кшематограф^» : Закон Украши вщ 16.07.1999 р. № 998-Х^ // Офщшний вюник Укра1ни. - 1999. - № 32. -С. 44-47. 9. Про внесення змш до Закону Украши «Про музеi та музейну справу» : Закон Украши вщ 14.05.1999 р. № 659-Х^ // Офщшний вюник Украши. - 1999. - № 22. - С. 1-4. 10. Про Державний бюджет Украши на 1995 рш : Закон Украши (вводиться в дш постановою ВР № 130/95-ВР вщ 07.04.1995 р.) // Державний Вюник Украши. - 1995. - № 7-8. - С. 550. 11. Про Державний бюджет Украши на 1996 р. Закон Украши (вводиться в д^ Постановою ВР № 97/96-ВР вщ 22.03.1996р.) // Державний Вюник Украши. - 1996. -
№ 3. - С. 178. 12. Про кшематографда : Закон Украши вщ 13.01.1998 р. № 9/98-ВР // Офiцiйний вiсник Украши. - 1998. - № 6. - С. 5-12. 13. Про музе! та музейну справу : Закон Украши // Вщомосп Верховно! Ради. - 1995. - № 25. - С. 191 (1з змшами, внесеними зпдно i3 Законом вщ 05.11.2009 р. № 1709-VI (1709-17) // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 2010. -№ 5. - Ст. 45. 14. Про створення в м. Киeвi Державного пол^ехшчного музею : постанова Кабшету Мтс^в Украши вщ 29.05.1995 р. № 360 // Зiбрання постанов Уряду Украши. -1995. - 8. - С. 6-7. 15. Розподш видатюв Державного бюджету Украши на 2000 р. Додаток № 2 до Закону Украши «Про Державний бюджет Украши на 2000 р.» // Офщшний вюник Украши. - 2000. - № 11. - С. 25-37; Розподш видатюв Державного бюджету Украши на 2001 р. Додаток № 3 до Закону Украши «Про Державний бюджет Украши на 2001 р.» // Офщшний вюник Украши. - 2000. - № 52. - С. 34-43. 16. Сводные указатели нормативных правовых актов Украины. - 1996. - № 3. - К., 1996. - С. 132. 17. Тримбач С. Кшо / С. Тримбач // Сучасшсть. - 1998. - № 5. - С. 136-145.
ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ СФЕРЫ КУЛЬТУРЫ УКРАИНЫ НА МАТЕРИАЛАХ 90-х ГОДОВ ХХ в. Скрипчук А. В.
В статье исследуется формирование законодательных основ современной украинской культуры, анализируются документы официального происхождения, которые обеспечивают формирование сферы культуры в Украине. Более подробно изучен государственный бюджет Украины по годам, проанализированы законы Украины «О библиотеках и библиотечном деле», «О музеях и музейном деле», «О кинематографии» и др.
Ключевые слова: сфера культуры, правовое регулирование, культура Украины, законодательная база культуры, библиотечное дело, музейное дело, кинематография, приоритеты государственной культурной политики.
LEGAL REGULATION OF CULTURE OF UKRAINE: ON THE MATERIALS 90-s OF THE XX CENTURY Skripchuk G. V.
The author investigates the formation of the legal framework of contemporary Ukrainian culture, original official documents, which ensure the formation of the sphere of culture in Ukraine are analyzed in this article. The state budget of Ukraine by years has been researched in more detail, the analysis of the laws of Ukraine «On Libraries and Librarianship», «On Museums and Museology», «On Cinematography» and so on has been performed.
Key words: the sphere of culture, legal regulation, culture of Ukraine, the legal framework of culture, librarianship, museology, cinematography, priorities of the state cultural policy.
Надтшла доредакцИ27.03.2014р.
