CC BY
22Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.79-84.
УДК 347.441(477)
ПРАВОВИЙ СТАТУС СТОР1Н ДОГОВОРУ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ
Семенова К. Г.
Кримський юридичний шститут Одеського державного ушверситету внутршшх справ, Сшферополь, Украта
Статтю присвячено дослщженню проблем правового статусу сторш за договором перестрахуван-ня. Анатзуються питання, пов'язаш з розкриттям змiсту правоздатностi, як одного з елементш правового статусу сторш цього договору. Окрема увага придшяеться розгляду особливостей державного регулювання дiяльностi суб'екпв договору перестрахування, зокрема проблемi лiцензування прове-дення перестрахувально! дiяльностi.
Ключовi слова договiр перестрахування, сторони договору, правосуб'ектшсть, лiцензування.
Загальнi положения про сторони договору перестрахування базуються на зага-льнотеоретичних положеннях про суб'екпв цившьного права, яю пов'язують мож-ливють бути учасником цившьних правовiдиосии ¡з наявнютю в цих учасниюв ци-вшьно! правосуб'ектност [12, с. 14]. Щд термшом цившьна правосуб'eктиiсть зага-лом розум1ють юридичну можливють бути учасииком цившьних правовщносин, самостшно иабувати права та мати юридичш обов'язки, иести вщповщальшсть за !х иевикоиаиия чи иеиалежне викоиаиия [12, с. 14]. Що стосусться сторш, як бажають вступити у зобов'язальш вщносини та укладають двосторонш правочиии, тобто договори (ч. 2 ст. 202 Цившьного кодексу), то Цившьний кодекс (надат ЦК Украши) вказуе иа необхщшсть наявност у иих достатиього обсягу цившьно! д1ездатност1 як необхщно! умови дшсносп правочииу (ч. 2 ст. 203), адже достатиш обсяг цившьно! д1ездатиост1 можливий лише при наявност1 повиого обсягу правоздатностг Отже одиим з елеменпв правового статусу сторш договору перестрахування е правоздат-шсть. Викладеие свщчить про високу актуальшсть дослщження проблеми статусу сторш договору перестрахування та зумовлю мету дано! статп - проанатзувати проблему лщензування перестрахувально! д1яльносп.
Сл1д зауважити, що зпдно положениям Закону «Про страхуваиия» здшснювати страхову 1 перестрахову д1яльшсть можуть лише страхов! оргашзацп (ст. 2, 12). Дь юче закоиодавство ие допускае учасп шдивщуальних шдприемщв у вщносинах з1 страхуваиия й перестрахування ризиюв. Ф1зичш особи можуть стати учасниками перестрахувальних вщносин, виступаючи тшьки як посередники (брокери).
Звщси учасниками перестрахувальних догов1рних правовщносин з обох сторш виступають тшьки страховики, як називаються перестраховиком 1 перестрахуваль-ником. У загальному розумшш, поняття «страховик» об'еднуе в соб1 страхову орга-шзащю (тдприемство, компашю [8, с. 12-17; 9, с. 149]) як юридичну особу.
Загальноприйнятим е те, що юридична особа набувае необхщного обсягу пра-воздатносп з моменту створення, тобто з моменту державно! реестрацп (ч. 4 ст. 87, ст.ст. 91, 92 ЦК Украши). Вщтак 1з моменту свого виникнення страхова компашя мае вс цившьш права та обов'язки, яю властив1 юридичним особам.
В юридичиш л1тератур1 мютиться концепщя, зпдно з якою правосуб'ектшсть юридичних ос1б мае спещальний характер [10, с. 108; 1, с. 146-151]. Тобто право-
здатшсть та дiездатшсть юридично! особи повинна вiдповiдати статуту юридично! особи, И статутним цiлям. Цившьний кодекс УРСР 1963 р. регламентував, що пра-воздатнiсть юридично! особи повинна вщповщати встановленим цiлям И дiяльностi (ст. 26). За радянських часiв цей принцип закрiплював планове ведення народного господарства, вимагав, щоб кожна з органiзацiй дiяла у точнш вiдповiдностi з планом. З прийняттям у 2003 р. Цившьного кодексу Укра!ни поняття правоздатносп юридично! особи наповнилося новим змютом.
Сьогоднi правоздатнiсть юридично! особи вважаеться загальною [12, с. 106— 107; 2, с. 125]. Тобто з моменту створення будь-яка юридична особа мае вс цившьш права i обов'язки, властивi юридичним особам. Ця концепцiя викладена в абз. 2 ч. 1 ст. 80, ст. 91 ЦК Укра!ни. Зпдно з ЦК Укра!ни, лише установи е цшьовими юридич-ними особами, в установчих актах яких зазначаеться мета !х дiяльностi (ч. 3 ст. 88 ЦК Укра!ни).
Проте було б помилковим, зазначае Борисова В. I., вважати, що правоздатшсть ушх без винятку юридичних осiб мае ушверсальний характер [13, с. 129]. Напри-клад, вiдповiдно до ч. 3 ст. 91 ЦК Укра!ни, юридична особа може здшснювати окремi види дiяльностi, перелiк яких встановлюеться законом, шсля отримання ними спещального дозволу (лщензи). Наявнiсть таких та шших обмежень для юридичних ошб виправдана. У противному разi був би втрачений будь-який державний контроль за дiяльнiстю юридичних ошб, без якого неможливо обштись i в ринковiй економiцi.
Шишка Р. Б., вказуючи на таку особливють дiяльностi юридичних осiб, вислов-люе думку, що в цьому разi дiездатнiсть юридично! особи виникае перманентно, звщси i правосуб'ектнiсть таких юридичних ошб називае перманентною, яка може розширюватися та звужуватися [10, с. 108-109; 12, с. 106-109, 191]. На наш погляд, таке визначення правосуб'ектносп юридично! особи, не звужуючи !! в щлому, е бшьш обгрунтованим та конструктивним. Мшаш В. С., яка критикуе зв'язок мiж спецiальною та загальною правоздатшстю та лiцензуванням, зазначае, що коли ф> зична особа отримуе лщензда для зайняття певною дiяльнiстю, то в цьому разi !! правоздатшсть як i ранiше вважаеться загальною [7, с. 54-55]. Вона стверджуе, що лiцензiя вказуе на момент виникнення дiездатностi, i пов'язуе спещальну правозда-тнiсть господарсько! органiзацi! з встановленими щлями дiяльностi в установчих документах та рол^ в якш виступае господарська органiзацiя у конкретних договiр-них вiдносинах.
У загальному випадку вказанi вимоги стосуються i сторiн договору перестраху-вання. Щодо виникнення дiездатностi страхово! компанi!, то приеднуемось до думки, що це не завжди вщбуваеться одночасно з державною реестращею юридично! особи [12, а 106-108]. Адже страховi компанi!, набувши становища юридично! особи з дня державно! реестраци, можуть розпочати страхову дiяльнiсть лише за умови внесення !х до Единого державного реестру страховикiв (перестраховиюв) (п. 1 ст. 36 Закону «Про страхування» [5]). Крiм того, страховик набувае статусу фшансово! установи шсля внесення про не! запису до вщповщного державного реестру фшан-сових установ (ч. 1 ст. 7 Закону «Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фшансових послуг»[6]). Водночас одержання лiцензi! спещального уповно-
важеного центрального органу виконавчо! влади у справах нагляду за страховою дiяльнiстю (ст. 38 Закону «Про страхування») дае повне право на здшснення стра-хово! дiяльностi. Вiдповiдно, з отриманням лiцензi! виникае й цившьна дiездатнiсть страхового товариства.
Однак особливiстю страхового законодавства Укра!ни е те, що окремо! лiцензi! на здiйснення перестрахувально! дiяльностi не iснуе, а дозволяеться страховим то-вариствам здiйснювати перестрахування тшьки за тими видами страхування, на проведення яких вони мають лщензда на страхову дiяльнiсть. При цьому договори перестрахування (договори типу ексцеденту збитковосп), в яких об'ектом страхування е фiнансовi результати страхово! дiяльностi страховика (перестрахувальника), можуть укладатися страховиками, яю отримали лiцензiю на страхування виданих гарантiй (порук) та прийнятих гарантiй.
Загострюеться ця проблема тим, що ^м страхових товариств, що надають пе-рестрахувальний захист один одному, на ринку страхових послуг юнують професш-нi перестраховики - це страховi компанi!, що займаються винятково перестрахуван-ням. Таю компанп не укладають договори страхування. Тут виникае питання, яку саму лщензда i на проведення якого виду дiяльностi повиннi отримати таки перестраховики. Вггчизняне законодавство статус професшних перестраховикiв не вщо-кремлюе вщ звичайних страховикiв. Порядок !х реестрацi!, умови дiяльностi на те-риторi! Укра!ни, контроль за !х дiяльнiстю е однаковими.
Проте, перестрахування, будучи особливим видом дiяльностi, вiдрiзняеться вiд страхування настiльки [3, с. 117-120], що вимагае наявносп спещально! лiцензi! на право проведення саме перестрахувально! дiяльностi. Вимога окремого лщензуван-ня перестрахування реалiзована у багатьох кра!нах, що цiлком вiдповiдае мiжнарод-ним стандартам i е виправданим кроком. Перестраховик, а особливо професшний перестраховик, що займаеться винятково перестрахуванням, повинен мати можли-вiсть укласти договiр перестрахування у вщношенш будь-якого договору страхування, а не тшьки того виду, на право проведення якого в нього е лiцензiя.
Чинне законодавство ^норуе наявш розходження характеру договорiв страхування i перестрахування, а застосування вимог, що ставляться до страховиюв i ви-значають !х право на зайняття страховою дiяльнiстю на територi! Укра!ни, до пере-страховикiв може привести до певних ускладнень. Так, Закон «Про страхування» надае юридичнiй особi статус страховика тшьки у разi отримання ним у встановленому порядку лщензп на здшснення страхово! дiяльностi. Тобто, суб'ект тшьки тодi стае страховиком, коли вш отримав лiцензiю. Звiдси маемо, що на етат вiд державно! реестрацп до отримання лiцензi! страховик професшним перестраховиком за змiстом ст. 2 зазначеного Закону не е, а виступае звичайною юридичною особою, що не мае права здшснювати пеерстрахувальну дiяльнiсть.
Розглянута проблема, на нашу думку, може бути виршена включенням вимоги у чинне законодавство щодо укладення договорiв перестрахування за тими видами, за якими у перестраховиюв юнуе едина лiцензiя саме на перестрахування. Причому лщензп на перестрахування, на нашу думку, мають видаватися страховим компаш-ям з найбшьшими фшансовими можливостями та беззастережним досвщом працi на
ринку страхових послуг, запоб^аючи тим самим використанию ними сумшвних фшансових схем ¡з перестрахуванням.
Якщо страховик здшснюе перестрахувальну д1яльн1сть на р1вш з1 страховою, то вш мае право надавати перестрахувальний захист тшьки по тим видам страхування, на здшснення яких вш мае лщензда.
Отже вггчизняне страхове законодавство вщповщае тако! концепци державного регулювання д1яльносп суб'екпв договору перестрахування зпдно яко! норми надзору за д1яльшстю перестраховиюв вщповщають нормам надзору за д1яльшстю страховиюв. Такий шдхщ до регулювання д1яльност1 перестраховиюв юнуе i в ш-ших крашах (Швейцарп, Великобритании США, Португали, Дани, Фшлянди, Ггали тощо) [4].
У той же час у деяких крашах передбачений дещо шший порядок регулювання д1яльносп перестраховикiв. Так у Росшськш Федераци законодавчо закрiплена не-обхщшсть отримання лщензп на перестрахування разом з лiцензiею на страхування. Тобто для здшснення перестрахування страховикам необхщна окрема лiцензiя на зазначений вид страхування. При цьому спецiалiзацiя перестраховика на перестрахування ризиюв виплат за певними видами страхування не враховуеться.
На наш погляд, така система регулювання д1яльност1 перестраховиюв хоча i вiдповiдае устоявшимся европейським моделям нагляду за перестраховою д1яльшс-тю (шмецька, австрiйська тощо) оскшьки дозволяе поеднати реалiзацiю лiберальних ринкових свобод страховиюв i ефективний захист штерешв держави i споживачiв страхово! послуги, все ж таки не позбавлена недолшв i в такому вигляд1 не може застосовуватися у державах з недосконалим страховим законодавством ^ перш за все, з нестабшьною економiкою.
Так на практищ можуть виникнути ситуаци, коли страхова компашя, що спещ-алiзуеться, в основному, на страхуванш вщ нещасних випадкiв, придбае лiцензiю на перестрахування i буде мати можливють укладати договори перестрахування, на-приклад, значного авiацiйного ризику. Не маючи у своему штат вщповщних спещ-атспв, даних для оцшки ризику, можливост сформувати адекватнi страховi резер-ви, така компашя може опинитися у такому фшансовому становищ^ що, у свою чергу, призведе до невиконання зобов'язань страховиком за основним договором страхування.
Виходячи з цього, вважаемо за доцшьне додатково законодавчо встановити за-борону не перестрахування ризиюв за тими видами страхування, на здшснення яких у страховика вщсутня лiцензiя шляхом доповнення ст. 38 Закону «Про страхування» абзацом наступного змюту: «Страховики не мають права займатися перестрахуванням ризиюв за тими видами страхування, на здшснення яких у них вщсутня лiцензiя».
Причому ми зпдш з шшими спещалютами у сферi страхування, що страховик не може отримати лщензда на перестрахування додатково до лщензи (лщензш) на шш1 види страхування. Таке законодавче закршлення заборони на перестрахування ризиюв уявляеться доцшьним i дозволяе забезпечити захист прав i законних штере-с1в страхувальникiв, шших защкавлених ос16 i держави.
Слщ також зазначити, що шяких правил (умов) перестрахування, як це передбачено для страхування, до Уповноваженого органу при лщензуванш не направляеться.
У зв'язку з викладеним необхщно внести наступнi змiни в ст. 38 Закону «Про страхування»:
- абзац 1 викласти у такш редакци: «Уповноважений орган видае страховикам лщензда на проведення конкретних видiв страхування, перестрахування, якщо предметом дiяльностi страховика е виключно перестрахування»;
- доповнити абзацем 7 у такш редакци: «Для одержання лщензи страховиком, якщо предметом дiяльностi е виключно перестрахування, правила (умови) страхування до заяви не додаються».
Отже, юридична характеристика правового статусу перестраховика у чинному страховому законодавсга Укра!ни повинна даватися виходячи з правового принципу, що функцп перестраховика може здшснювати не кожна юридична особа, а виключно страхове товариство, що вщповщае вимогам законодавства, у тому чи^ отримало лiцензiю на проведення перестрахувально! дiяльностi. Право на укладення договорiв перестрахування може виникати у страхових товариств з моменту отри-мання ними лщензи на здшснення перестрахувально! дiяльностi i припиняеться у разi припинення !! дi!.
Список лiтератури
1. Гражданское право Украины: [учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х ч. /
A. А. Пушкин, В. М. Самойленко, Р. Б. Шишка и др. / [под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самшленко]. -Х. : Ун-т внутр. дел, Основа. - . -
Ч. 1. - 1996. - 440 с.
2. Гражданское право. Ученик: В 3 т. / [под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого]. - М. : Проспект.
Т. 2. - 1998. - 632 с.
3. Семенова К. Г. До питання про правову природу договору перестрахування / К. Г. Семенова // Актуальш проблеми цившьного права та процесу: Матер1али науково-практично! конференцп, присвя-чено! пам'ята проф. О.А. Пущина. - Х. : ХНУВС, 2006. - С. 117-120.
4. Семенова К. Г. Особливоси державного регулювання перестрахово! дшльносп / К. Г. Семенова // Вгсник Нацюнального ушверситету внутршшх справ. - 2005. - Вип. 31. - С. 421-428.
5. Закон Украши «Про страхування» в редакци вщ 7.03.1996 р. // Вщомосл Верховно! Ради Украши. - 1996. - № 18. - Ст. 78.
6. Закон Укра!ни «Про фшансов1 послуги та державне регулювання ринкш фшансових послуг» ввд 12.07.2001 р. // Ввдомосп Верховно! Ради Украши. - 2002. - № 1. - Ст. 1.
7. Мшаш В. С. Шдприемницький (комерцшний) догов1р: поняття та правов1 особливоси /
B. С. Милаш. - Полтава: АСМ1, 2004. - 148 с.
8. Пацур1я Н. Б. Страхов! оргашзацп (компан1!) як суб'екти господарського права / Н. Б. Пацур1я // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 1. - С. 12-17.
9. Пацурш Н. Б. Суб'екти страхово! дшльносп: нормативне регулювання, мгсце [ функци на страховому ринку Укра!ни / Н. Б. Пацурш // В1сник Вищого Арбитражного суду Укра!ни. - 1999. - № 1. - С. 148-156.
10. Предпринимательское право Украины: [учебник] / Р. Б. Шишка, А. М. Сытник, В. Н. Левков и др. / [под общ. ред. Р. Б.Шишки]. - Харьков: Эспада, 2001. - 624 с.
11. Цившьний кодекс Укра!ни вщ 16.01.2003 р. // Голос Укра!ни. - 2003, 03. - 12.03.2003. - № 45-47; 13.03.2003. - № 47-48.
12. Цившьне право Украши: Курс лекцш. У 6-ти т. / [за ред. Р. Б. Шишки та В. А. Кройтора]. - Х. : Еспада. - . -
Т. 1. Книга 2. - 2004. - 392 с.
13. Цившьне право Украши: [тдручник]: У 2-х томах. / В. I. Борисова, Л. М. Баранова, I. В. Жилшкова. та ш / [за заг ред. В. I. Борисовой I. В. Спасибо-Фатеевой В. Л. Яроцького]. - К. : Юршком !нтер. - . -
Т. 1. - 2004. - 480 с.
Семёнова Е. Г. Правовой статус сторон договора перестрахования / Е. Г. Семёнова // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Серия: Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 1. 2010. - С. 81-86.
В статье рассматриваются проблемы правового статуса сторон договора перестрахования. Анализируются вопросы, связанные с раскрытием содержания правоспособности, как одного из элементов правового статуса сторон данного договора. Отдельное внимание уделяется рассмотрению особенностей государственного регулирования деятельности субъектов договора перестрахования, в частности проблеме лицензирования осуществления перестраховочной деятельности.
Ключевые слова: договор перестрахования, стороны договора, правосубъектность, лицензирование.
Semenova K. Legal status of sides of agreement of reinsurance / K. Semenova // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 1. 2010. - Р. 81-86.
The problems of legal status of sides of agreement of reinsurance are examined in the article. Questions, related to opening of maintenance of legal capacity, are analysed, as one of elements of legal status of sides of this agreement. Separate attention is spared consideration of features of government control of activity of subjects of agreement of reinsurance, in particular to the problem of licensing of realization of reinsurancing activity.
Keywords: agreement of reinsurance, sides of agreement, licensing.
НадШшла до редакцИ' 21.04.2010 р.
