CC BY
152
УДК 346 (477):368:368.029 Роман 1ванович Вшшчук,
здобувач
Нацюнальний юридичний утверситет iMeni Ярослава Мудрого, м. Харюв
ДО ПИТАННЯ ПРО СПЕЦ1АЛЬНИЙ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ
ПЕРЕСТРАХУВАННЯ
Дослiджуються питання спецiального правового режиму перестрахування у чинному законодавсга, правозастосуванш та npoeKTi закону Украши про страхування. Окреслено засади юторичного розвитку науково'1 дискусп щодо правового режиму перестрахування i наголошено на становленш у сучаснiй правовiй доктрин парадигми спецiального господарсько-правового режиму перестрахування. Запропоновано вщповщш змiни у законодавсга.
Ключовi слова: спецiальний правовий режим перестрахування, правова конструкщя «sui generis», спещальний господарсько-правовий режим перестрахування.
Започатковаш наразi у державi процеси структурно'1 перебудови економiки, разом з проголошенням законодавцем страхування та перестрахування прюритетними сферами адаптацп законодавства Украши до законодавства €С, на шляху штеграцп в Свропейську спiльноту окреслюють вщносини убезпечення як однi з провщних для господарського обороту за сучасних ринкових умов. Так, згiдно з даними Нащонально'1 комюп, що здшснюе державне регулювання у сферi ринюв фiнансових послуг (далi - Нацкомфшпослуг), операци перестрахування в Укрш'ш за 9 мсящв 2013 р. збшьшились з 882,3 млн грн. до 5 144 млн грн. та ютотно вплинули на динамшу основних показниюв дiяльностi украшських страховикiв [1].
Метою ще'1 статтi е дослщження основних теоретико-правових пiдходiв до змюту правового режиму перестрахування в законодавсга Украши про страхову дiяльнiсть та правозастосуванш. Також будуть тддаш науковому аналiзу засади перспективного законодавства Украши про страхову справу.
Зв'язок розглядувано'1 проблеми з важливими науковими й практичними завданнями обумовлюеться тим, що питання правового режиму перестрахування е одним з найбшьш дискусшних у втизнянш господарсько-правовiй науцi, але актуальним для сучасно'1 правово'1 доктрини i практики правозастосування [2, с. 185-188, с. 219-229]. На цей час у державному регулюванш украшського ринку фшансових послуг формуються новi стратепчш пiдходи, що мають бути покладеш в основу державно'1 господарсько-правово'1 пол^ики у сферi страхово'1 дiяльностi. Прикладом е зареестрований у Верховнш Радi Укра'1'ни проект Закону Укра'1'ни вщ 12.12.2012 р., № 965 «Про внесення змш до деяких закошв Укра'1'ни щодо викладення Закону Украши «Про страхування» у новш редакцп» (далi - «Проект закону № 965») [3]. У зв'язку iз зазначеним та вщповщно до св^ових традицiй державного впливу на страхову дiяльнiсть укра'1'нському законодавцю в Проекп закону № 965 варто б визначитись водночас i у питанш спецiального правового режиму перестрахування. Отож, зважаючи на започаткування чергового етапу систематизацп укра'1'нського законодавства про страхову справу, актуалiзуеться бiльш як стол^ня дискусiя у правовiй доктринi щодо самостшносп договору перестрахування в системi страхових правовiдносин. Тому теоретичнi висновки дано'1 статтi будуть мати науково-прикладний характер, адже сприятимуть практичному виршенню окреслено'1 проблеми як у чинному, так i в перспективному законодавсга Украши про страхову дiяльнiсть.
Ще з XIX ст. питанню правового режиму перестрахування придшяли увагу
в^чизняш та зарубiжнi науковцi. Серед дослщниюв страхово'1 справи усталилися два протилежш погляди щодо тотожностi чи вщмшносп за своею сутнiстю перестрахування страхуванню (що й зумовлюе окремi правовi режими вказаних вiдносин). I. I. Степанов [4, с. 29] та В. К. Райхер [5, с. 146] переконували, що договiр перестрахування не е страховим договором, оскшьки вiдрiзняеться вщ договору прямого страхування. В. I. Серебровський [6, с. 317] та Г. Ф. Шершеневич [7, с. 389] навпаки стверджували, що мiж перестрахуванням та страхуванням не юнуе принципово'1 рiзницi, а тому на вщносини перестрахування мае поширюватися режим правового регулювання страхування. Сучасш правники М. I. Брагшський та В. В. Вiтрянський також вважають будь-яке перестрахування рiзновидом договору майнового страхування, тому вщносини перестрахування мають регулюватися нормами ЦК РФ щодо договору майнового страхування ^ в першу чергу, положеннями ЦК РФ щодо ютотних умов договору страхування) [8, с. 596]. Подiбних поглядiв дотримуеться також Ю. Б. Фогельсон, зауважуючи, що перестрахування мае бути квалiфiковане як вид страхування [9, с. 460]. Прибiчником же спещального правового режиму перестрахування у наш час е С. В. Дедшов, який стверджуе, що у бшьшосп економiчно розвинутих держав, що займають провiднi позицп на свiтовому ринку перестрахування, у законодавсга реалiзована концепщя щодо неприпустимостi поширення на вщносини перестрахування законодавства, яке стосуеться прямого страхування: «Той факт, що у перестрахуванш та майновому страхуванш одномаштш об'екти страхування -майновi штереси, що не пов'язанi з особою страхувальника ..., ще не означае, що перестрахування може, а тим бшьше повинне пщкорятися правовому режиму майнового страхування. Перестрахування хоча i е рiзновидом страхування, одначе мае ютотш вiдмiнностi вiд нього у правовому режимЬ» [10, с. 40]. Погляди С. В. Дедшова подшяе К. Е. Турбiна, переконуючи, що перестрахування е самостшним видом пщприемницько'1 дiяльностi у галузi страхування, якому властивi самостiйне правове регулювання вщносин мiж страховиком та перестраховиком i самостiйне правове регулювання дiяльностi перестраховиюв як на нацiональному, так i на мiжнародному страхових ринках [11, с. 32]. Дослщник страхування Л. Н. Клоченко встановив, що у св^овому господарсга iснуе два способи (модел^ законодавчого регулювання перестрахово'1 дiяльностi на нацiональному рiвнi [12, с. 85-86]. Перший споаб полягае у тому, що законодавство про договiр страхування не пщлягае застосуванню до перестрахування. Такий пщхщ характерний майже для уах европейських краш, зокрема Швейцари i Нiмеччини. До перестрахування у вказаних кранах пiдлягають застосуванню лише загальш принципи законодавства про страхування. На перестрахування також поширюються загальш норми цившьного законодавства, яю мiстяться у цивiльних та торгових кодексах зазначених краш. Положення законодавства про страхування до перестрахування можуть застосовуватись лише тод^ коли вони мають загальний характер та коли законодавство прямо не передбачае винятюв. !нша модель державно-правового забезпечення перестрахування, за дослщженням Л. Н. Клоченко, полягае у тому, що цившьне та (або) страхове законодавство краши мютить положення, як зобов'язують застосовувати законодавство про страхування до перестрахування [12, с. 87].
Автори одного з останшх пщручниюв «Страхове право» вважають, що перестрахування можна розглядати як рiзновид страхування або, шшими словами, як страхування страховиюв. «З цiеi точки зору перестрахуванню властивi усi суттевi ознаки страхування як економiчноi категорii. Але потрiбно враховувати, що перестрахування е специфiчним рiзновидом страхування» [13, с. 360]. До реч^ визначення перестрахування як «страхування страховиюв» належить вщомому нiмецькому фахiвцю перестрахування К. Пфайфферу, який у перестрахуванш вбачае самостшну галузь страхування [14, с. 9]. Вш стверджуе, що на вщмшу вщ прямого страхування перестрахування практично в жоднш краiнi свiту не мае спещальних регулюючих норм у законодавсга i загальних умов укладання цих договорiв, що застосовуються до договорiв прямого страхування. Майже у вах кра'1'нах законодавство про договiр страхування обмежуеться вказiвкою про те, що воно
не пщлягае застосуванню до перестрахування, або законодавство тшьки в загальному виглядi згадуе перестрахування, проте не мютить нiяких конкретних норм [14, с. 12].
Проблема правового режиму перестрахування не залишилася поза увагою й представниюв украшськох правово'1 доктрини. К. Г. Семенова встановила ознаки, що дозволяють говорити про вiдносну самостшшсть договору перестрахування та його вщмежування вiд однотипних договорiв, зокрема вщ договору страхування. Основними критерiями такого розподшу авторка вважае суб'ектний склад, страховий ризик та порядок укладення договору. У результат проведеного аналiзу науковець доходить висновку, що договiр перестрахування е самостiйним видом договору майнового страхування, який мае власний об'ект, мету та особливий суб'ектний склад [15, с. 77-81]. Також К. Г. Семенова вважае, що чинна ст. 987 ЦК Украши «Договiр перестрахування» не вщповщае потребам юнуючо! практики, оскшьки не вщображае позищю законодавця щодо розмежування договору перестрахування та страхування. Виршення ще'1 проблеми, на ii переконання, «... можливе шляхом включення в окремий параграф ЦК Украши основних положень про договiр перестрахування, яю пояснювали б його сутнiсть i визначали б неможливють прирiвнювання останнього до договору страхування» [16, с. 43]. Н. Б. Пацурiя також звернула увагу на проблему правового режиму перестрахування [2, с. 185-188, с. 219-229] i, як i К. Г. Семенова, впевнена, що украшський законодавець не бачить рiзницi мiж страхуванням та перестрахуванням, - мiж двома рiзними видами пщприемницькох дiяльностi. Хоча iсторичний i мiжнародний досвщ, на ii думку, здебiльшого доводить необхщнють вiдмiнного регулювання страхово'1' та перестрахово'1' дiяльностi. Здiйснивши дослiдження дано'1' проблеми, Н. Б. Пацурiя наголошуе, що дiяльнiсть у сферi перестрахування е самостшним, окремим та особливим видом тдприемницько'1' дiяльностi, який не можна ототожнювати зi страхуванням та ствстрахуванням. Означене зумовлюе необхiднiсть окремого регулювання перестрахування на законодавчому рiвнi шляхом прийняття Закону Украши «Про перестрахову дiяльнiсть в Укршш» [2, с. 187, с. 229]. Е. П. Стась вщстоюе позищю, що договiр перестрахування мае бути вщнесено до режиму договору страхування пщприемницьких ризиюв (концепцiю якого пiдтримуе автор), з огляду на суб'ектний склад його учасниюв, нествпадшня вiдповiдальностi страховика i перестрахувальника та економiчний змют вiдповiдних вiдносин [17, с. 170].
Дшсно, перестрахування е особливою галуззю вiдносин у сферi страхово'1' дiяльностi (е особливим видом страхування [18, с. 46]), оскшьки послуги перестрахування е вторинними, похщними та вузькоспецiалiзованими по вщношенню до прямого страхування i дiяльностi страховика. Наявнiсть же в перестрахуванш на вiдмiну вщ страхування безлiчi спецiальних категорiй (юридичних конструкцiй, унiкальних понять), единих у своему родi принципiв та засобiв упорядкування цих вiдносин, а також численш суто юридичнi вiдмiнностi договору перестрахування вщ договору страхування, що 1'х виокремлюють науковцi [19, с. 32], свщчить про спецiальний правовий режим, який юнуе в цш галузi страховоi справи. А тому вважаемо, що правовщносини перестрахування е особливою правовою конструкщею (типу sui generis *) у сферi страхування, а договiр перестрахування - це самостшний вид договору у порiвняннi iз договором страхування. Такi висновки зроблено не тшьки з огляду на спещальний правовий режим перестрахування, але й на економiчну сутшсть перестрахування (забезпечуе вторинний розподш страхового фонду та надае страховий захист самим страховикам (перестраховикам). Указаш теоретичш результати пщкреслюють практичну необхiднiсть у спещальному господарсько-правовому режимi забезпечення перестрахування у законодавсга, без поширення на перестрахування дп норм страхового законодавства (за винятком окремих норм загального характеру).
Саме така ситуащя юнуе в чинному законодавст про страхову дiяльнiсть, адже в Украiнi лише декшька норм на рiвнi закону упорядковують перестрахування та, як було
1 Sui generis (букв. своервдний, единий у своему род1) — латинський вираз, що означае ушкальнють правово! конструкцИ (акта, закону, статусу i т. д.), яка, незважаючи на наявн1сть схожост1 з шшими под1бними конструкц1ями, у ц1лому не мае прецеденпв.
наголошено втизняними науковцями, вони не окреслюють засад розподiлу в правовому режимi страхування та перестрахування. Так, вщповщно до ст. 2 Закону Украши «Про страхування» вiд 07.03.1996 р., № 85/96-ВР (далi - Закон про страхування), перестрахування визнаеться видом страхово'1 дiяльностi, а у ст. 12 вказаного Закону дано визначення перестрахування як страхування (видшено автором - Р. В.) одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини сво'1'х обов'язюв перед страхувальником у шшого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який мае статус страховика або перестраховика, згщно з законодавством краши, в якш вш зареестрований. Назваш положення Закону про страхування пщкреслюють, що перестрахування - це перш за все вид страхування, або, як визначив згаданий вище вщомий дослщник перестрахування К. Пфайффер, пояснюючи суть цього шституту: «перестрахування, або «страхування страховиюв» [14, с. 7]. Закон про страхування у единш його ст. 12, що повшстю присвячена регулюванню перестрахування, придiляе особливе значення порядку перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента та правилам реестрацп договорiв перестрахування. Поява цих публiчно-господарських обмежень зумовлена посиленням державного нагляду за операщями перестрахування, зважаючи на непоодиною випадки використання суб'ектами господарювання Украши iнструментiв перестрахування з метою «оптимiзацп оподаткування» !х господарсько'1 дiяльностi. Цивiльний кодекс Украши вiд 16.01.2003 р., № 435-ГУ упорядковуе перестрахування з позицп зобов'язального права, оскшьки у ст. 987 зазначае про договiр перестрахування. У частинi другш ст. 987 ЦК Украши закршлюе вiдомий у сферi перестрахування принцип прямо'1' вiдповiдальностi страховика перед страхувальником за основним договором страхування i наголошуе на вiдсутностi прямих правовщносин мiж перестраховиком i страхувальником: «Страховик, який уклав договiр перестрахування, залишаеться вiдповiдальним перед страхувальником у повному обсязi вiдповiдно до договору страхування». Господарський кодекс Украши вщ 16.01.2003 р., № 436-ГУ встановлюе лише загальш засади страхування, тiльки згадуючи перестрахування у Главi 35 «Особливосп правового регулювання фшансово'1' дiяльностi». 1нших прямих приписiв на рiвнi закону, яю б унормовували перестрахування, законодавство Украши не мютить. Отже, на законодавчому рiвнi нашо'1' держави немае iмперативних норм, якi б зобов'язували застосовувати законодавство про страхування до вщносин перестрахування.
Проте на вщмшу вщ законодавця правозастосування у судовш практицi та на пiдзаконному рiвнi напрацювало вiдповiднi правовi позицп у питанш правового режиму перестрахування. Вищий господарський суд Украши в однш iз постанов зауважив наступне: «Як вбачаеться з аналiзу ст. 12 Закону Украши «Про страхування» та ст. 987 ЦК Украши, договiр перестрахування за своею суттю е договором страхування, що укладаеться мiж спещальними суб'ектами i об'ектом якого е ризик виконання частини сво'1'х обов'язюв перед страхувальником у шшого страховика. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись положення про договiр страхування» [20]. Верховний Суд Украши також застосовуе норми законодавства про договiр страхування до перестрахування [21]. Подiбних пiдходiв дотримуеться й Нацкомфшпослуг. Про можливють поширення на перестрахування правового режиму договору страхування йде мова у пунк^ восьмому розпорядження Нацкомфшпослуг вщ 08.01.2013 р., № 54 «Про внесення змш до Порядку реестрацп договорiв перестрахування».
Водночас деяю розвщники перестрахування взагалi ставлять пiд сумнiв необхiднiсть державного регулювання перестрахово'1' дiяльностi, оскiльки на це питання, на 1'х переконання, не знайшли вiдповiдi навiть провщш кра'1'ни свiту [22, с. 8]. Науковщ, якi вивчають страхове законодавство, зазначають: iсторiя та практика розвитку перестрахування на провщних свiтових ринках обумовлеш тiею обставиною, що ця сфера дiяльностi регулюеться переважно звичаями та дшовими узвичаеннями, анiж законодавчими нормами [12, с. 87]; бшьшють нащональних законодавств визначае тiльки
загальш правила, яю встановлюють cyTHicTb перестрахування [23, с. 87]; або в законодавсга лише згадусться про можливють укладення таких договорiв, в шших же питаннях регулювання перестрахування здшснюеться на розсуд його yчасникiв [9, с. 460].
До реч^ у порiвняннi з iншими вiдносинами у сферi страхово'1 дiяльностi, послуги перестрахування в жоднш кршш свiтy (на вщмшу вiд Туреччини, де у 1927 р. був прийнятий Закон про перестрахування [24, с. 11]) не отримали спещально1 правово1 регламентации за винятком випадкiв загального закршлення визначення категорп «перестрахування» чи договору перестрахування. Саме таким чином до правового забезпечення перестрахування пщшшов i украшський законодавець. Тому правове регулювання перестрахування в Укршш можна вщнести до тих моделей (у порiвняннi зi законодавством iнших краш), яю визначають лише загальнi правила, що встановлюють сyтнiсть перестрахування, без грунтовного акцентування уваги на окремих положениях та складових вщносин перестрахування. В Укршш також вiдсyтнiй спецiальний нормативно-правовий акт (чи принаймш окремий роздш), який би комплексно на рiвнi закону впорядковував виключно перестрахування, тому, правове забезпечення перестрахування в нашш державi здiйснюeться за допомогою положень, що закршлеш в рiзноманiтних нормативно-правових актах системи законодавства. Несформованють законодавчих засад спещального режиму господарсько-правового забезпечення перестрахування як своерщно'' правово'' конструкци у галyзi страхово'' справи, без поширення на послуги перестрахування ди норм страхового законодавства (за винятком окремих норм загального характеру), призводить до ситуаци, коли de facto та de jure звичаеве право перестрахування та сам договiр перестрахування стають в Укршш визначальними джерелами правового забезпечення перестрахування. Натомють чинна законодавча модель упорядкування перестрахування (виходячи iз запропоновано1 Л. Н. Клоченко класифшаци), яка по сyтi поширюе правовий режим страхування на перестрахування (з огляду на правозастосування), е характерною для кран, що розвиваються (у порiвняннi з iншими державами Свропейсько1 Спiльноти з давнiми та досконалими традищями страхово1 i перестрахово1 дiяльностi). Можливо, зважаючи на порiвняно нетривалий перiод розвитку перестрахування у нашш держав^ на час ухвалення Закону про страхування украшський законодавець дотримувався поглядiв, аналогiчних парадигмi законодавщв царсько"1 Роси. Останнi, працюючи наприкшщ Х1Х ст. над проектом Цившьного Уложення, не акцентували увагу на перестрахуванш, зважаючи на його вщносну простоту на той час серед шших видiв страхування (страхування худоби, вогневих ризикiв, посiвiв i т. д.). Отже, не виключено, що законодавство Украши не надшяе вщносини перестрахування спецiальним правовим режимом (як це зроблено, наприклад, стосовно морського страхування у Главi VIII Кодексу торговельного мореплавства Украши вщ 23.05.1995 р., № 176/95-ВР) з огляду на "х «зовшшню простоту, не розповсюджешсть та нескладнiсть» на час ухвалення Закону про страхування.
На жаль, не виршуе окреслено1 проблеми спещального правового режиму перестрахування i перспективне законодавство Украши про страхову дiяльнiсть. Згаданий Проект закону № 965 хоча й придшяе ютотно бiльше уваги питанням перестрахування порiвняно з чинним Законом про страхування, але все-таки не формуе д^чий у державi спосiб (модель) правового забезпечення перестрахування, оскшьки, як i чинний Закон про страхування, не мютить будь-яких положень щодо правового режиму перестрахування. Проект закону № 965 вже в преамбyлi наголошуе, що вш визначае загальнi правовi засади здiйснення страхування та перестрахування. У ст. 1 цього законопроекту дано визначення термшв: «перестрахова дiяльнiсть», «перестраховик», «перестрахувальник», «перестрахування», а у ст. 3 визнано перестрахування видом страхових операцш (страхово1 дiяльностi). Стаття 17 встановлюе iстотнi умови договору перестрахування, що е суттевою новелою для законодавства Украши про перестрахування. У текст! Проекту закону № 965 зyстрiчаються також характерш виключно для перестрахування поняття «вхщне перестрахування», «ретроцесюнер» тощо. Означеним проектом пропонуеться забезпечити розв'язання нагально"! проблеми сучасного перестрахового ринку Укра1ни щодо створення
шституту професшних перестраховикiв та видiлення, у зв'язку з цим, перестрахування окремо серед шших видiв страхування, для здшснення якого необхiдно отримати лщензш [25]. Проте розв'язання суперечностi, або хоча б правово'1 позици суб'екпв законодавчох iнiцiативи у питаннi стввщношення правового забезпечення страхування та перестрахування згаданий законопроект не мютить. Зволшання ж з вирiшенням питання спещального правового режиму перестрахування може ускладнити отримання «импортного» перестрахового захисту щлими галузями економши держави i покласти на бюджет краши можливi катастрофiчнi виплати на украшському ринку страхових ризиюв. Адже загальновизнаним е той факт, що жодна iз бшьш як 300 вiтчизняних страхових оргашзацш, зважаючи на 1х недостатню каппашзащю та «сумшвнох лiквiдностi активи», не може надати надшний перестраховий захист за навт бiльш-менш середнiм за розмiрами розвинутих краш страховим (перестраховим) покриттям. Убачаеться, що автори Проекту закону № 965 при доопрацюванш його змюту в парламентi вiзьмуть до уваги наведенi зауваження та зосередяться на вагомих проблемах господарсько-правового забезпечення перестрахового ринку Украши, а саме щодо: спещального правового режиму перестрахування; визначення моменту настання страхового випадку за договором перестрахування; використання мiжнародних звичшв, рекомендацш та правил мiжнародних органiв i органiзацiй у перестрахуваннi; припинення та (або) чинност договору перестрахування у разi настання страхового випадку наприкшщ строку його дп; необхiдностi законодавчого упорядкування форм та видiв договору перестрахування (ретроцесп) тощо.
Проведене дослщження загальних пiдходiв юридично'1' доктрини до змюту правового режиму перестрахування як у чинному законодавст Украши про страхову дiяльнiсть, так i в перспективному показало, що нормативне упорядкування страхово'1' справи в порушеному питанш свiдчить про серйознi суперечностi та прогалини i не вiдповiдае потребам страхового i перестрахового ринкiв Украши. Це зумовлено у тому чист й тим, що правове забезпечення перестрахування у нашш державi здшснюеться за моделлю, характерною для краш, що розвиваються, адже законодавство Украши не мютить положень про спещальний правовий режим перестрахування. Такий стан законодавства про перестрахування перешкоджае доступу як украшських суб'ектiв перестрахових вщносин на мiжнароднi ринки, так i мiжнародних професiйних перестраховикiв та страховиюв на украшський ринок страхових ризиюв. Сучасне становище нормативно-правово'1' бази Украши про перестрахування пов'язано також з тим, що перестрахування для Украши е вщносно новим шститутом, який з часу прийняття Закону про страхування набув у нашш державi значного розвитку та ютотних змш. Сьогодшшнш свiтовий ринок перестрахування ще бiльшою мiрою, нiж ринок прямого страхування, мае вплив процеав глобалiзацii та кооперацii страхового, банкiвського та фондового капiталiв. Цi процеси зумовлюють необхiднiсть збiльшення капiталiзацii перестраховикiв з т1ею метою, щоб вони мали вщповщш фiнансовi можливостi для укладення угод, що стосуються перестрахування природних та техногенних катастроф, поодиноких значних ризиюв, ризикiв тероризму тощо. Вказаш тенденцii знаходять вiдображення й у питанш спещального господарсько-правового забезпечення перестрахування, зокрема, у застосуванш спещального правового режиму перестрахування в законодавсга, а також у вимогах законодавства про суттево бшьший розмiр статутного катталу для професiйних перестраховикiв та страхових оргашзацш, що надають послуги перестрахування. Зазначеш мiркування, враховуючи триваючi в Украiнi процеси адаптац11 законодавства Украши до законодавства €С, пщтверджують необхiднiсть самостiйного та окремого упорядкування законодавством Украши вщносин як мiж страховиком та перестраховиком, так i дiяльностi суб'ектiв перестрахових вiдносин на страховому ринку Украши. Тобто, як особливо'1 правово'1 конструкцii у сферi страхово! дiяльностi (конструкцii типу sui generis), без поширення на перестрахування дп норм законодавства про страхування (за винятком окремих норм загального характеру), а саме - на рiвнi спещального господарсько-правового режиму. Але
зважаючи на постшний розвиток i вдосконалення послуг перестрахування у свгговому господарст, ïx багатоманiтнiсть i iнтернацiональнiсть, iншi особливостi цього вузькоспецiалiзованого виду страхування, законодавцю не слiд детально упорядковувати щ вiдносини за аналогieю з прямим страхуванням та у виглядi окремого закону (нормативно-правового акта). З огляду на започатковаш в Укра'ш процеси лiбералiзацiï фiнансового ринку, влада мае створити правовi умови для надання суб'ектам перестрахувально'' дiяльностi максимально можливо'' свободи дiй, але у межах встановленого державою в перестрахуванш правового господарського порядку [26, с. 136]. Передбачаючи вже тепер проблемш питання перестрахування у майбутньому правозастосуванш, що вже мають мюце на рiвнi юридично'' доктрини, у перспективному закон про страхування 'х необxiдно уникнути.
Список л1тератури: 1. Рынок исходящего перестрахования в Украине за 9 месяцев 2013 года вырос в 3,3 раза до 6,5 млрд грн. // Фориншурер : журнал о страховании. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://forinsurer.com/news/13/12/27/30298?hl=%EB%E5%EC%EC%E0. 2. Пацуря Н. Б. Страxовi правовщносини у сферi господарювання : проблеми теорп i практики : монографiя / Н. Б. Пацурiя - Нiжин : ТОВ «Видавництво Аспект-Пошграф», 2013. - 504 с. 3. Проект Закону Украши вщ 12.12.2012 р., № 965 «Про внесення змш до деяких закошв Украши щодо викладення Закону Украши «Про страхування» у новш редакцп» // 1нформацшно-правова система «Л1ГА : ЗАКОН». 4. Степанов И. И. Опыт теории страхового договора / И. И. Степанов. - Казань, 1878. - 205 с. 5. Райхер В. К. Общественно-исторические типы страхования / В. К. Райхер. - М., 1947. - 282 с. 6. Серебровский В. И. Избранные труды по наследственному и страховому праву / В. И. Серебровский. Изд. 2-е, испр. - М. : Статут, 2003. - 558 с. (Классика российской цивилистики.). 7. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права / Г. Ф. Шершеневич. - СПб, 1908. - Т. II. - 389 с. 8. Брагинский М. И. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский - 2-е изд., стер. - М. : Статут, 2008. - 1055 с. 9. Фогельсон Ю. Б. Страховое право : теоретические основы и практика применения : монография / Ю. Б. Фогельсон. -М. : Норма : ИНФРА-М, 2012. - 576 с. 10. Дедиков С. Перестрахование и страховое законодательство / С. Дедиков // Государство и право. - 2004. - № 11. - С. 38-45.
11. Турбина К. Е. Мировая практика государственного регулирования международного перестрахования / К. Е. Турбина // Страховое право. - 2001. - № 1. - С. 32-37.
12. Клоченко Л. Н. Правовое регулирование перестрахования : международный опыт / Л. Н. Клоченко // Юрид. и прав. работа в страховании. - 2007. - № 4. - С. 85-90.
13. Страховое право : учебник для студ. вузов, обуч. по спец. : «Юриспруденция», «Финансы и кредит» / под ред. В. Н. Григорьева, А. Н. Кузбагарова, В. В. Шахова. - 5-е изд., перераб. и доп. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2014. - 423 с. - (Серия «Dura lex, sed lex»).
14. Пфайффер К. Введение в перестрахование / К. Пфайффер. - М. : Анкил, 2000. - 153 с.
15. Семенова К. Г. Договiр перестрахування: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / К. Г. Семенова. - Х., 2008. - 190 с. 16. Семенова К. Г. Правове регулювання перестрахування : деяю аспекти / К. Г. Семенова // Право Украши. - 2005. - № 2. - С. 4043. 17. Стась Е. П. Господарсько-правове забезпечення страхування пщприемницьких ризиюв : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / Е. П. Стась. - О., 2012. - 204 с.
18. Нечипоренко В. До питання стввщношення фшансових послуг перестрахування i страхування / В. Нечипоренко // Вюник КНУ iм. Т. Шевченка. Економша / вщп. ред. В. Д. Базилевич. - К. : ВПЦ «Ки'вський ун-т», 2012. - Вип. 133. - С. 45-46.
19. Артамонов А., Дедиков С. Основные проблемы правового регулирования перестраховочных отношений / А. Артамонов, С. Дедиков // Хозяйство и право. - 2011. -№ 1. - С. 18-35. 20. Постанова Вищого господарського суду Украши вщ 06.10.2010 р. у справi № 13/430 // Сдиний державний реестр судових ршень [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/. 21. Постанова Верховного Суду Украши
вщ 08.09.2009 р. у cnpaBi № 37/111 // 1нформацшно-правова система «Л1ГА : ЗАКОН». 22. Балакирева В. Ю. Ориентиры в регулировании перестраховочной деятельности / В. Ю. Балакирева // Юридическая и правовая робота в страховании. - 2012. - № 4. - С. 813. 23. Артамонов А. П. О природе перестрахования / А. П. Артамонов // Юридическая и правовая робота в страховании. - 2008. - № 1. - С. 85-90. 24. Матюшин К. Р. Рынок страховых услуг Турецкой Республики в системе мирового страхового хозяйства : автореф. дисс. ... канд. экон. наук : спец. 08.00.14 - «Мировая экономика; 08.00.10 - Финансы, денежное обращение и кредит» / Матюшин Кирилл Русланович. - Москва, 2009. - 17 с. 25. Пояснювальна записка до проекту Закону Украши вщ 12.12.2012 р., № 965 «Про внесення змш до Закону Украши «Про страхування» (нова редакщя) // 1нформацшно-правова система «Л1ГА : ЗАКОН». 26. Задихайло Д. В. Господарсько-правове забезпечення економiчноi пол^ики держави : монографiя / Д. В. Задихайло. - Харюв : Юрайт, 2012. -456 с.
К ВОПРОСУ О СПЕЦИАЛЬНОМ ХОЗЯЙСТВЕННО-ПРАВОВОМ РЕЖИМЕ ПЕРЕСТРАХОВАНИЯ
Винничук Р. И.
Исследуются вопросы специального правового режима перестрахования в действующем законодательстве, правоприменении и проекте закона Украины о страховании. Очерчены основы исторического развития научной дискуссии относительно правового режима перестрахования. Сделано ударение на становлении в современной правовой доктрине парадигмы специального хозяйственно-правового режима перестрахования. Предложены соответствующие изменения в законодательстве.
Ключевые слова: специальный правовой режим перестрахования, правовая конструкция «sui generis», специальный хозяйственно-правовой режим перестрахования.
ABOUT THE SPECIAL ECONOMIC-LEGAL REGIME OF REINSURANCE
Vinnichuk R. I.
The questions of the special legal regime of reinsurance in the current legislation, law enforcement and the draft law of Ukraine on insurance, are investigated. The basics of the historical development of scientific debate concerning the legal regime of reinsurance, are outlined. The emphasis on the formation of the paradigm of special economic and legal reinsurance regime, is made. The appropriate changes in legislation are suggested.
Key words: Special legal regime of reinsurance, legal structure "sui generis", special economic-legal regime of reinsurance.
Надтшла доредакцИ30.04.2014р.
