CC BY
12«ШУУШШШУМ-ЛШТМак» 2021 / JURISPRUDENCE
53
УДК 349.22.
Смолярова Марина Леонiдiвна кандидат юридичних наук, доцент Нацюнальний утверситет «Запор1зька полтехнка» DOI: 10.24412/2520-6990-2021-22109-53-55 ПРАВОВ1 СТИМУЛИ ЯК ЗАС1Б ДО МОТИВУВАННЯ УЧАСНИК1В ТРУДОВИХ
ПРАВОВ1ДНОСИН
SmoliarovaMaryna Leonidivna
Candidate of Juridical Sciences, Associate Professor National University "Zaporizhzhya Polytechnic"
LEGAL INCENTIVES AS A MEANS OF MOTIVATION OF PARTICIPANTS OF LABOR
RELATIONS
Аннотация.
Стаття присвячена досл1дженню правових стимулгв як засоб1в мотивування учасниюв трудових правовгдносин. На основi глибокого теоретичного аналгзу iснуючих поглядгв в юридичнт науцг зроблено висновки щодо впливу наукових концепцш на формування дieвого мехашзму правового стимулювання учасниюв трудових правовiдносин.
Акцентовано увагу, що стимулювання та стимул двi взаeмопов'язанi категорИ. Правовий стимул ззовт впливае на свiдомiсть та психк учасниюв трудових правовiдносин, тим самим породжуючи мотивування ¡х поведтки.
Abstract.
The article is devoted to the study of legal incentives as a means of motivating participants in labor relations. Based on an in-depth theoretical analysis of existing views in legal science, conclusions are drawn on the impact of scientific concepts on the formation of an effective mechanism for legal incentives for participants in labor relations.
It is emphasized that stimulation and stimulus are two interrelated categories. The legal stimulus from the outside affects the consciousness and psyche of the participants of labor relations, thereby generating motivation for their behavior.
Ключевые слова: стимул, правовой стимул, стимулирование в трудовом праве, правовые средства, учасники трудових правовiдносин.
Keywords: incentive, legal incentive, incentives in labor law, legal means, participants of labor relations.
Шдвищення ефективносп виробництва на за- Мета статп полягае в тому, щоб на 0CH0Bi нау-
садах сталого розвитку та розвитку високотехноло- кових поглядiв дослщити npsBOBi стимули як за-
пчних конкурентних виробництв не можливе без соби мотивування учаснишв трудових правоввдно-
створення сприятливих умов пращ для учаснишв син та сформувати висновки, що можуть бути щдс-
трудових правовщносин. На сьогодш в Укрш'ш зро- тавою для подальшо! поглиблено! розробки теорп
стае роль правомiрноl мотивацп суб'екпв трудо- правового стимулювання у наущ трудового права.
вого права до здшснення ними сво!х обов'язшв у Приступаючи до аналiзу проблеми мотиву-
сферi трудових вщносин на вищому рiвнi. Тому до- вання в науцi трудового права, окреслимо найб№ш
слвдження проблем у сферi мотивування учасник1в проблемш аспекти, на яких буде побудовано дане
трудових правовiдносин за допомогою правових дослщження. По-перше, на наш погляд, необх1дно
стимулiв завжди буде актуальним у юридичнiй на- чггко визначити поняття правового стимулювання
ущ. у трудовому правi на вiдмiну ввд стимулювання до
Дискусiйнi питання мотивування працi дослi- працi з економiчноl, психолопчно1, сощально1, ш-
джувалися i продовжують активно вивчатися вче- ших точок зору.
ними рiзного профiлю, а також зацiкавленими У Великому тлумачному словнику сучасно!
представниками виробництва. В якостi найбiльш украшсько! мови «стимулювання» пояснюеться як
вщомих укранських й росiйських дослвднишв з дiя, або означае: давати стимул чи бути стимулом
проблем мотивацп й стимулювання можна назвати: до чого-небудь; прискорювати, посилювати, полш-
Н.О. Гущина, В.М. Дуель, Р.А. Калюжного, О.Я. шувати здiйснення чого-небудь [1, с. 1195].
Лапку, О.М. Лебедеву, О.В. Левша, 1.М. Луценко, Правовi стимули е правовими засобами, як у
О.В. Малько, С.В. Мирошник, Т.О. Пiкуля та iн- шнцевому результатi i визначають поведiнку осо-
ших. Водночас, важливi питання зазначено! про- бистостi. Термiн «юридичш засоби» використову-
блеми ще не стали об'ектом спещального вивчення вався ще в працях дореволюцiйних правник1в. До-
в сучаснiй украшськш науцi трудового права i лише сить докладно з психолопчно1 точки зору про пра-
частково розкритi зарубiжними науковцями. вовi засоби писав Л.Й. Петражицький: «Основним
методом право полiтичного мислення е психолоп-чна дедукцiя, умовиводи на пiдставi психологiчних
54
JURISPRUDENCE / «ШУУШШУМ-ЛШШаИ» 2021
передумов щодо тих психiчних - мотивацшних i педагогiчних - насладив, яш повиннi виходити в результата дiï вiдомих почав i шститупв права, або щодо тих законодавчих засобiв, як1 здатнi викли-кати знаш бажанi психiчнi - мотивацшш i педагоп-4Hi - ефекти [2, с. 4].
Найважлившою функщею правових засобiв виступае досягнення ними цшей правового регулю-вання. 1ншою, не менш важливою функцiею юри-дичних засобiв е те, «що вони вносять цившзова-нiсть в чинш сусшльш вiдносини, пропонуючи за-мiсть незаконних i стихiйних правовi механiзми розв'язання виникаючих проблем, правовi способи усунення конфлiктiв i, таким чином, сигналiзують про ступiнь цившзованосп конкретного суспiльс-тва, виступаючи показником його правових можли-востей i рiвня правового розвитку ... » [3, с. 24]. Зро-зумiло, що правовi засоби своею дiею показують можливосп права, його потенцiал в регулюванш суспiльних вiдносин. Власне, правовi засоби й на-дають сощальну цiннiсть права.
Зокрема, 1.М. Луценко, правовi засоби розгля-дае як особливi явища, що дозволяють особi у про-цесi дiяльностi задовольнити своï потреби та ште-реси. Правовими засобами можуть виступати ri правовi явища, як1 е способами, найб№ш прийнят-ними вiдносно певного випадку, з метою досягнення поставлених цшей [4, с. 14].
Ми погоджуемося з думкою С.В. Мирошник, про те, що правовими стимулами в шформацшно-психолопчному сена е саме певнi засоби: заохо-чення, пiльги, суб'ективнi права, законш iнтереси та iнше, але не юридичш норми, iнститути, галузi, яш мiстять у собi цi засоби [5, с. 24].
Аналiз позицш вищезгаданих науковцiв, дае нам можливють зробити висновок, що правовий стимул, як правовий зааб виступае шструментом за допомогою якого досягаються бажаш результати. Тому, шд правовим стимулом у трудовому правi розумшть правовий зааб, правову мiру, що регу-люе трудовi ввдносини шляхом спонукання учасни-к1в трудових правовiдносин до певно1 соцiально ко-рисноï поведшки шляхом надання 1м додаткових можливостей i благ.
Протягом певного часу основш засоби забезпе-чення надежно!' поведiнки розглядалися як мiри по-карання, тобто дана проблема вирiшувалася виклю-чно через поняття правопорушення i вадповшально-сг! Однак, з огляду на необхадшсть появи iнших засобiв правового впливу на суб'екпв права, з'яви-лися абсолютно логiчнi спроби пошуку нових засо-бiв забезпечення правомiрноï поведшки. Аби не за-глиблюватися у змют наукових дискусiй щодо ви-значення сутi засобiв стимулювання з точки зору 1х правовоï природи, вiдзначимо лише основнi 1х на-прямки. Прихильники розумiння стимулювання в вузькому сенсi подiляють цiлi застосування заходiв стимулювання i заходiв вадповшальносп, вважа-ючи, що основна мета заходiв стимулювання - зао-хочення, стимулювання суспiльно корисно1' дiяль-носп суб'екта, водночас заходи вiдповiдальностi покликаш здiйснювати функцiï покарання [6, с. 81]. Автори, яю розглядають правове стимулювання в
широкому сенсi, вважають, що воно мiстить в собi ввдносну eднiсть заохочення i ввдповшальносл, i, вiдповiдно, визнають eднiсть мети стимулювання i вiдповiдальностi.
Правники щд стимулюванням у трудовому правi розумшть процес, спрямований на спонукання суб'екпв до активiзацi! й вдосконалення трудово! дiяльностi за допомогою закршлення в нормах трудового права «режиму сприяння», сприяю-чого задоволенню !х iнтересiв i потреб у сферi трудово! дiяльностi. Виходячи з вищезазначеного визначення, можна виокремити основш його ввд-мiнностi ввд економiчного, соцiального стимулювання пращ, стимулювання з точки зору психологи. У лiтературi видмють рiзнi види стимулювання трудово! дiяльностi: моральнi, матерiальнi (не-прямi, прямi, матерiально-грошовi), змшаш, iншi види. Не дивлячись на ввдмшшсть в термiнологil й деяких аспектах визначення пiдстав подiлу, все ж визначаеться, що основою е саме правове стимулювання, тобто засоби стимулювання закршлеш в пе-внiй нормi права. Так, якщо з засобами матерiаль-ного стимулювання все б№ш-менш просто, то щодо шших видiв стимулювання необх1дно прове-дення змiстовного, як теоретичного, так i практичного досл1дження. Досить проблематичним пред-ставляеться правове закршлення засобiв психологi-чного стимулювання трудово! д1яльносп, оск1льки на практицi лише у великих комерцшних пiдприем-ствах юнуе розвинена корпоративна полiтика.
Зрозумшо, що стимулювання формуе мотива-цш, яка неможлива без наявностi мотиву. Мотив це багатозначний термш. В юридичнш, економiчнiй, соцiологiчнiй та психолопчнш лiтературi вiн трак-туеться по^зному, але найчастiше як внутрiшня рушшна сила, що спонукае людину до ди. Мотиви виконують не тшьки спонукальну функцiю, а й фу-нкцi! що спрямовують та регулюють. Мотиви не можуть виникати без потреб та штересу, тому сус-пiльство впливаючи на процес формування та задо-волення потреб особистосл, одержуе можливiсть спрямувати !! жиш^ орiентири на в1дпов1дну по-ведшку. Задовольняючи сво! матерiальнi, соцiа-льно-економiчнi та духовнi потреби, людина дося-гае поставлено! мети. Крiм того, одшею зi складо-во! мотиваци е стимули, за допомогою яких можливе спонукання людини до дп в певному на-прямку. В науковш лiтературi термiни «мотив» i «стимул» розглядають як синонiми. Однак шд мотивом розумiеться внутршня спонукальна сила, прагнення, а шд стимулом розумiеться зовнiшне спонукання з певною метою.
Дшсно, якщо людина прагне до активностi, то у не! е мотиващя. У багатьох лiтературних джере-лах термiни «мотиващя» i «мотивування» розглядають як синошми. Цi термiни мають сшльш, так i вiдмiннi риси. Однак, на нашу думку, при визна-ченш змiсту мотивацi! як процесу доцiльно викори-стовувати термiн «мотивування».
Як ми вже дослвджували, в основу оргашзащ! системи стимулювання пращвнишв повиннi бути покладенi превалюючи над шшими типи трудових мотивацiй. У нишшнш ситуацi! це матерiальний
«етуушшим-лшшаи» 2021 / гомбрягобже
55
фактор як зааб для юнування. Стимулювання мае бути спрямоване на виршення економiчних, а й со-цiальних, i психологiчних завдань на основi розши-рення прав оргашв трудових колективiв у викорис-танш рiзних форм стимулювання [7, с. 165].
Отже, стимулювання та стимул двi взаемо-пов'язанi категорп. Правовий стимул ззовш впли-вае на свщомють та психiку учасник1в трудових правовщносин, тим самим породжуючи мотивування !х поведiнки. Наявнiсть правового стимулу мотивуе поведiнку суб'ектiв трудового права, защ-кавлюе i спонукае !х до дi! для задоволення як сус-пiльних, так i власних потреб та iнтересiв. Правовi стимули завжди будуть потужним шструментом правового регулювання трудових правовiдносин, що сприятиме досягненню мети стимулювання.
Список використаних джерел:
1. Великий тлумачний словник сучасно! укра-шсько! мови / [уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел]. К.; 1ртнь : Перун, 2002. 1440 с.
2. Петражицкий Л.И. Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциональной психологии. СПб., 1908. 690 с.
3. Малько А.В.Стимулы и ограничения в праве. М.: Юристъ, 2005. 250 с.
4. Луценко. 1.М. Правовi стимули: теоретико-правовi засади та механiзм реалiзацi!: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Ки!в, 2009. 227 с.
5. Мирошник С.В. Теория правового стимулирования : дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 / Светлана Валентиновна Мирошник. Ростов-на-Дону, 2003. 380 с.
6. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. М.: Юрид. лит., 1982. Т. 2. 360 с.
7. Смолярова М.Л. Поняття та сутнють стиму-лiв у трудовому правь // Науковий вюник Херсон-ського державного ушверситету: збiрник наукових праць. Серiя «Юридичш науки». №2 5/2017: Херсон: Херсонський держ. ун-т, 2017. С. 163-166.
