CC BY
20
УДК 340.131 I. Настасяк
Нацюнальний ушверситет '"HbBiBCbKa полггехшка"
СОЦ1АЛЬН1 ДЕТЕРМ1НАНТИ ПРАВОВОГО ВПЛИВУ
©Настасяк I., 2014
Здшснюеться аналiз соцiальних детермiнант правового впливу. Висв^лено особ-ливостi суспiльних вщносин, якi потребують нормативного регулювання. Визначено мкце правових норм серед шших соцiальних регуляторiв суспiльних вiдносин.
Ключовi слова: право, правовий вплив, правова норма, суспшьш вiдносини.
I. Nastasiak
SOCIAL DETERMINANTS OF LEGAL IMPACT
The article characterized the social determinants of legal action. Shown the specific features of social relations that require regulation. Defined the place of legal norms from other social regulators of public relations.
Key words: law, legal impact, the legal norm, public relations.
И. Настасяк
СОЦИАЛЬНЫЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ ПРАВОВОГО ВОЗДЕЙСТВИЯ
Осуществляется анализ социальных детерминант правового воздействия. Освещены особенности общественных отношений, требующих нормативного регулирования. Определено место правовых норм среди других социальных регуляторов общественных отношений.
Ключевые слова: право, правовое воздействие, правовая норма, общественные отношения.
Постановка проблеми. Способи впливу права на дшсшсть зумовлеш завданнями, яю стоять перед суб'ектами й яю покликаш виршити правовий вплив. Вплив права, хай у чому б вш виражався, завжди "несе" ввдбиток сутност права, який полягае насамперед у закономiрностях походження права, у тому, що право, попри те, де i коли б воно не формувалося, зумовлене однаковими за природою сощальними потребами. Ц потреби, як причина виникнення права, формують сутнiсну основу права, з яко!, власне, беруть початок ум правовi явища. Право мае сощальне начало, оскiльки його призначення - впорядкувати суспiльне буття, що складаеться з численних людських взаемин.
Мета дослщження - здшснити загальнотеоретичний аналiз соцiальних детермiнант правового впливу.
Стан дослщження. Значущiсть загальнотеоретичного вивчення заявлено! теми зумовлена незадовшьним станом 11 розроблення у вiтчизнянiй юриспруденци. Обгрунтування сощально! цiнностi права для реалiзацil об'ективно наданих можливостей i здшснення суб'ективних прав, визначення мкця правового впливу серед шших базових юридичних категорiй е одним iз перспективних напрямкiв вггчизняно! юридично! науки. Теоретичну основу становлять працi таких учених, як: Н. Александров, С. Алексеев, В. Бабаев, В. Байтш, В. Баранов, С. Братусь, А. Венгеров, М. Вопленко, Ю. Гревцов, В. Карташов, С. Кожевников, В. Лазарев, А. Малько, Н. Матузов, А. Петров, P. Халфша, А. Шабуров та ш.
Виклад основних положень. У суспшьш ввдносини люди вступають для того, щоб задовольнити сво! жиш^ штереси. Останне неможливе поза сощальною практикою. Вiдносини у
76
сусшльсга рiзноманiтнi i характеристично невичерпш, але, по суп, це завжди зв'язок когось iз кимось, а отже, залежшсть одного iндивiда вiд шшого. При цьому люди можуть ставитися один до одного по^зному, i способи таких вiдносин абсолютно не рiвноцiннi - нi за мотивами, ш за внутрiшньою будовою, аш за виявом [9, с. 286]. Ввдсутшсть упорядкованостi в побудовi суспшьних вiдносин несе небезпеку хаосу й нестшкост соцiального життя. Стабiльнiсть громадського спiвiснування забезпечуеться насамперед передбачуванiстю поведшки членiв громадянського суспiльства у типових життевих ситуацiях, усвiдомленням того, яких учинкiв можна чекати вiд шшого суб'екта, чого можна ввд нього вимагати, до якого ступеня простягаеться взаемна залежшсть учасниюв i можлишсть впливу окремого iндивiда на поведшку iншого члена суспiльства. Водночас по^бно пам'ятати, що висунення тих чи шших вимог е деякою мiрою зазiхання на свободу iншого суб'екта. Як ввдомо, люди, попри сощальне спiвiснування, прагнуть унеможливити усяке необгрунтоване вторгнення у сферу 1х особисто1 свободи i незалежностi, навiть з боку держави, сприймаючи це як вияв свавiлля. Ось чому перед суспшьством здавна сто!ть завдання забезпечити шдиввдуальну свободу i незалежнiсть члешв суспiльства. Виконання цього завдання вимагае надати чiтко визначенi форми суспшьним вiдносинам, наповнити цi форми типовим змiстом. Для цього у суспiльствi iснують спецiальнi регулятори, якi приводять поведiнку учасникiв суспшьно1 практики до заздалепдь вiдомого "знаменника".
Право - один з таких регуляторш. Водночас право - це особливий регулятор суспшьних ввдносин, специфiка якого зумовлена тим, що воно виступае формою суспшьних ввдносин незалежних суб'ектiв, тдлеглих у сво!й поведiнцi i взаеминах загальнш нормi. Незалежнiсть цих суб'екпв один вiд одного у межах форми !хшх взаемин i одночасно !х однакова, рiвна пiдпорядкованiсть загальнш нормi визначають змiст правово! форми свободи [2, с. 49].
Рiч у тому, що за межами правового впливу залежшсть учасниюв суспшьно! практики можна означити як фактичну, i таку, що виявляеться у можливост впливати одна на одну з метою коригування поведiнки шшо! сторони вiдносин та надання цш поведшщ бажаного варiанта. При цьому вплив можна розглядати двояко: як сприятливий, i такий, що приводить до досягнення соцiально корисних i необхiдних обом сторонам вiдносин результапв, або як протидiю, як нав'язування чужо! волi. Протидiя може бути допустимою i не завдавати шкоди iншим особам, а може мати форму шюдливого дiяння. I якщо будь-яке сприяння чужiй дiяльностi викликае схвалення у суспiльствi або залишае байдужим, то протидiя завжди ощнюеться негативно, оскiльки становить небезпеку або для усього суспшьства, або для окремих його груп та шдивдав. До речi, обставини нав'язування волi одного суб'екта iншим учасникам суспшьних ввдносин можуть мати рiзний стушнь небезпеки для суспiльства, але у будь-якому випадку така поведшка е неприйнятною для суспiльства.
На процес ощнювання яюсних поведiнкових ознак ктотно впливають закони людсько! психологи, спшьшсть 11 основних моментiв. При цьому не можна говорити про однозначшсть тако! оценки, оскiльки доводиться стикатися з невизначеним суб'ективiзмом етичних, релшйних та iнших переконань, якi слугують критерiем для оцiнювання. Суб'ективiзм ощнок спричиняе проблеми невiдповiдностi у поглядах на одну i ту саму життеву ситуацiю з боку 11 учасниюв i третiх осiб, стороншх або зацiкавлених у 11 результата Тому нагальною е потреба виробити i прийняти одноманiтнi критерп ощнок окремих аклв людсько1 поведiнки та 11 результата, негативних чи позитивних. Таке в суспiльствi можливо за умови, що единi критерп будуть даш йому як закон.
Зрозумшо, що право не може регулювати абсолютно усi вiдносини, гостра потреба у нормативному впливi виникае тсда, коли не можна в шший спосiб урегулювати людськi взаемини. У цьому полягае принцип субсидiарностi регулятивного впливу права, яке при цьому не втрачае свое1 значущостi i ролi в устро1 суспiльного життя. Принцип субсидiарностi не може бути метою, це е шструментом вироблення у сферi позитивного права ефективних правових норм i положень, що ввдповвдають механiзму соцiальних взаемин i взаемодiй. Суспiльнi вiдносини виникають щодо рiзних соцiальних благ, передусiм тих, яю данi вiд народження (життя, здоров'я), ввдтак тих, в основу яких покладено факти придбання (власшсть, авторське iм'я), i, нарештi, тих, яких набувають у процесi життедiяльностi (добре 1м'я, честь, гiднiсть). Деяю iз цих соцiальних благ е
77
неввдчужуваними, i кожен член суспiльства рiвною мiрою стае 1х власником (так зван особистi нематерiальнi блага), деяк можуть бути набутi шляхом ввдчуження вiд iншого суб'екта. Та хай там що, у сучасному сусшльста не залишилося нерозподiлених, нiкому не належних матерiальних благ, 1х набуття вимагае участi у суспiльно кориснш дiяльностi, яка повинна будуватися за однаковими для усiх правилами.
Взаемоввдносини членiв суспiльства залежно вiд юлькост учасникiв можуть виглядати як зв'язок умх i кожного, а також як зв'язок конкретно визначених омб. Так, у суспiльствi е сощальш блага однаково1 природи, i кожен учасник сустльного життя стае 1х власником з уваги на особливий свiй устрiй. По-перше, кожен член сустльства надiляеться невiдчужуваними правами i свободами однакового змiсту i в рiвному обсязi. Також у процеш життедiяльностi люди набувають майно, необхвдне для елементарного iснування. I осюльки кожен суб'ект е власником однотипних соцiальних ценностей, суспiльство так оргашзуе взаемнi зв'язки сво1х членiв з приводу володшня тими чи шшими благами, що усi без винятку iндивiди змушенi зважати на штереси iнших суб'ектiв. Подiбнi зв'язки не персошфжоваш i в них кожен е одночасно i власником сощального блага, i суб'ектом, який зобов'язаний враховувати наявнiсть подiбних благ в шших i пiд страхом ввдповщальноста утримуватися вiд посягань на них.
Сустльне життя динамiчне, у ньому постшно вiдбуваеться рух матерiальних благ, вони переходять ввд одних омб до iнших, тому потрiбнi однаковi й обов'язковi для усiх i кожного правила, що опосередковують такий кругообш. У зв'язку з тим, що соцiальне благо належить одному iндивiдовi i тiльки з його волi переходить до iншого, сустльство оголошуе подiбнi "рухи" приватною справою шдивщв i не втручаеться в них доти, доки все йде ввдповвдно до загальноприйнятих правил. Сощальна справедливiсть вимагае, щоб у вмх членiв суспiльства в ходi 1х взаемних вiдносин були рiвнi можливост впливу один на одного.
Ввд чого залежить ступiнь i як визначаються можливост впливу на поведшку iнших члешв суспiльства? Насамперед це зумовлено економiчною сутнiстю суспiльних ввдносин. Видаеться, що вiдсутнiсть екож^чно1 р1вноста завжди спричиняе деякий ступiнь залежност слабшого в економiчному сенсi суб'екта. Це залежить i вiд шших можливостей, якi властивi iндивiдовi вщ початку або якi вiн набувае у процесi сусшльно-полггично1 дiяльностi: так фiзично слабкий залежить вiд сильного, пересчний член колективу - ввд думки лiдера, непрацездатний пенсiонер -ввд дорослих дiтей тощо. Таю залежност мають характер фактичних обставин, тому вони у будь-який час можуть бути припинет, осюльки не забезпеченi силою загальнообов'язкового зовтшнього примусу i е приватною справою окремих членiв сустльства. Подiбна невизначешсть у вiдносинах не здатна забезпечувати сталiсть сустльно1 практики i передбачати повед^у учасникiв вiдносин. Саме тому виробляються спещальш правила для впорядкування суспiльних вiдносин на рiвнi норми - абстрактного правила загальнообов'язково! поведшки, створюються засоби i способи, за допомогою яких цi регулятори можуть реально впливати на поведiнку члешв суспiльства, щоб привести 11 до типових (загальноприйнятих) моделей i зразюв.
Отже, сутнiсть будь-яких суспiльних ввдносин простежуеться на рiвнi зв'язку, i цей зв'язок виглядае як залежшсть кожного вiд усiх або одного вщ конкретно iншого. Залежнiсть члетв суспiльства виявляеться як можливiсть впливати на поведшку шшого, щоб привести 11 у ввдповвдтсть до власних уявлень про добро i зло, про сощальну справедливiсть. Одночасно власш уявлення - це не щеальний засiб, вони можуть бути корисними лише тодi, коли уявлення окремого шдиввда збiгаються з тими правилами, яю суспiльство виробляе упродовж усього свого кнування.
Загальноприйнятi норми i правила поведiнки виступають пiдставою оцшки поведiнки з боку iнших омб, суспiльства загалом i держави. Ввдсутшсть одностайностi в уявленнях про добро i зло, про правильне i неправильне тощо призводить до того, що в одних i тих самих ситуащях взаемодiя учасникiв може складатися у непередбачуваних для сустльства формах. Тому сустльне життя вимагае забезпечення упорядкованоста суспiльноl практики, 11 однаковоста i передбачуваностi. Цього можна домогтися, якщо встановити для члешв сустльства загальнообов'язковi норми поведшки, а також межi допустимого ввдхилення ввд норми, вiдтак оголошення можливих наслiдкiв.
78
Зважаючи на зазначене, зрозумшою стае необхщшсть нормативного (державного) регулювання суспiльних ввдносин, а також особлива роль 1х правово1 регламентацп. Найбiльший ступiнь залежност простежуеться мiж учасниками тих суспшьних вiдносин, соцiальними регуляторами яких виступають норми права, оголошен суспiльству вщ iменi держави - сили, велiнням яко1 зобов'язанi пiдкорятися усi без винятку члени суспiльства. Це найвищий ступiнь залежностi, оскiльки у будь-яких суспiльних вiдносинах, урегульованих нормативно, завжди незримо присутнш третiй, до сили якого у р^ потреби може вдатися кожен з учасниюв [6, с. 214]. До реч^ учасник правових вiдносин у разi висунення обгрунтовано1 вимоги з боку шшого учасника чи само1 держави зобов'язаний пiдкоритися й узалежнити свою поведшку або зазнати негативних наслiдкiв за допущен необачностi у поведiнцi. Рiч у тому, що держава не тшьки встановлюе "правила гри" для члешв суспiльства, а й створюе спещальш органи, покликанi контролювати за неухильним виконанням цих правил, вдаючись до владних методiв примусу.
Будучи сощальним за сутнiстю явищем, право по^бне суспiльству для того, щоб привести громадський порядок до правопорядку, щоб сощально-правова дiйснiсть збiгалася з правовою реальшстю. Автори нових пiдходiв до розумiння сутностi права ввдзначають, що не тiльки право кнуе в суспiльствi завдяки його конкретнш нормативнiй ди, а й навпаки: вплив права на волю i свiдомiсть iндивiдiв випливае вже iз самого факту його iснування. Однак це не стосуеться норм права, яю е, по сута, абстрактними правилами загального порядку. 1х основне призначення -органiзацiя вiдносин громадян, упорядкування процесiв поведiнки з урахуванням кнх iндивiдуальних потреб. Цi загальт нормативно встановленi правила конкретизуються у межах правових ввдносин, якi виникають щоразу для впорядкування окремо1 життево1 ситуацп [1, с. 497]. Водночас починаеться i правове регулювання суспшьних ввдносин. Тож для буття права регулятивний вплив права е не менш важливим явищем, анiж правотворчють.
Нормативна регламентащя суспiльних вiдносин ввд iменi держави приводить до перетворення фактичних вiдносин на юридичнi, фактично1 залежностi - на юридичний обов'язок, фактично1 можливостi впливу - на право, правомочшсть [10, с. 178]. При цьому у юридичнш лiтературi традицшно вказуеться на нерозривний зв'язок фактичного i правового елементiв у врегульованих правом суспiльних вiдносинах, 1х невiддiльнiсть один вiд одного [3, с. 136; 13, с. 121-123]. Учен одностайш в оцiнцi наслщюв будь-яко1 правово1 регламентацп суспiльних ввдносин: вiдносини стають правовими, а вид правовщносин визначаеться тим, норми яко1 галузi права потрiбнi були для регулятивного впливу на взаемодж учасниюв сощально-правово1 практики.
Встановлення правових ввдносин зумовлюе якiснi змiни у сощальнш практицi, якi полягають у тому, що кожну взаемодiю суб'ектiв, тддану регулятивному правовому впливу, можна розглядати як сукупшсть юридично забезпечених можливостей дiяти з метою одержання сощальних вигод та результатiв. Рiч у тому, що правовi вiдносини - це таю суспшьш вiдносини, яю, будучи врегульованi нормою права, е юридично формою здшснення сощально1 взаемодп для досягнення публiчних iнтересiв або охоронюваних законом приватних iнтересiв 1х учасникiв. За сутнiстю правовi вщносини - це тi самi суспшьш вщносини, щоправда, тi з них, яю будуються в суспiльствi з неодмшною "участю" владного суб'екта, що нормативно опосередковуе 1х змiст i забезпечуе втiлення у життя. Не будучи безпосередшм учасником усiх ввдносин, регульованих правом, держава бере участь у них у той споЫб, що створюе правила i засоби правового впливу. Тож у будь-яких суспшьних правоввдносинах виявляеться i державна воля, i суспiльна воля, i приватна воля його безпосереднiх учасник1в.
Загалом головним у визначеннi правових ввдносин е те, що, по-перше, це зв'язок учасникiв, причому зв'язок настшьки жорсткий, що без нього зникли б i самi правоввдносини [1, с. 379]. Подруге, це такий зв'язок, який мае не тшьки матерiальний, а й юридичний змкт, що виражаеться у взаемних правах та обов'язках суб'еклв, використання (виконання) яких гарантовано, осюльки забезпечена можливiсть вдатися до судового захисту. Зважаючи на те, що лише неухильне виконання обов'язку зумовлюе можливють для шшого суб'екта використати право, юридичний обов'язок - це не проста, а юридична необхвдшсть поведши. Правовий характер обов'язку полягае у тому, що це мiра належно1 поведшки особи, i як належне вш може бути здшснений i внаслiдок добровiльноl поведiнки суб'екта, i за наполяганням правомочно1 сторони ввдносин, яка в разi недотримання належно1 поведiнки, мае право звернутися до правоохоронних органiв i суду. Ввд
79
звичайних, фактичних суспiльних вiдносин нормативно регламентоват вiдносини вiдрiзняються тим, що можливост 1х учасникiв, наданi 1м як право, можуть бути реально здшснет, якщо не добровшьно, то тд силою державного примусу, який зобов'язуе суб'екта до належно1 поведiнки.
Водночас, будучи врегульоваш нормою, правовi ввдносини, по сутi, i надалi е реальним явищем, фактичною взаемодiею учасниюв сощально1 практики, при цьому обмежеш рамками юридично1 конструкцп. У цьому сени поведшка учасникiв суспiльних ввдносин е не що iнше, як змкт правових вiдносин. Щоправда, реального змкту - актiв взаемно1 поведшки суб'ектiв - правовi суспiльнi ввдносини набувають пiд впливом типових схем та норм права, що ввдповвдають за своервдшсть побудови прав, обов'язюв, вiдповiдальностi у межах окремо1 юридично! конструкцп.
Отже, щодо кожного типового випадку задоволення суспiльних iнтересiв кнуе спецiальна правова модель, i тшьки 11 застосування здатне забезпечити оптимальний результат, а сама вона мае особливу властивiсть - нормативнiсть [5, с. 6-7]. У цьому сени слушною е думка Р. Халфiноl, що в доволi широкому колi вiдносин право надае суб'ектам можливкть вибрати той чи iнший варiант поведiнки, вiдповiдно до якого вони й повинш надалi вибудовувати сво1 вiдносини [12, с. 65-66]. Ввдхилення вiд моделi необхiдного виду поведшки спричиняе своерiдне переродження правових ввдносин i вони стають правопорушенням. У цьому випадку регулятивний вплив права не забезпечуе досягнення кiнцевого сощального результату i право залучае шший свiй вплив -охоронний. Залежно ввд того, наскiльки, з погляду держави, таке вдаилення неприпустиме, для кожного ждабного випадку визначаеться стутнь суспшьно1 небезпеки i вiдповiднi наслщки у виглядi можливо1 реакцп з боку приватних або публiчних суб'екпв права.
Як будь-яке системне явище дшсносп, правовi вiдносини надiленi ознаками, якими й вiдрiзняються вiд сумiжних явищ. Теорiя правовiдносин доволi глибоко розроблена правовою наукою i щодо низки питань учеш пропонують однаковi пiдходи до 1х вирiшення. Зокрема, поняття правовiдносин науковцi визначають якщо не однаково, то дуже подiбно. Те саме стосуеться й ознак правових ввдносин: огляд думок iз цього питання дае пiдстави зробити висновок, що за уск1 зовшшньо1 несхожостi формулювань i пропонованих ознак, по суп, в науковiй лiтературi i визначення правовiдносин, i видшення властивих 1м ознак спрямованi на те, щоб показати, що, з одного боку, це фактичш суспшьт ввдносини, а з iншого, - це специфiчний результат впливу права на фактичш суспшьт вiдносини.
Загальновизнат ознаки правових вiдносин: 1) це така форма суспiльних вiдносин, яка складаеться на основi правових норм, вимоги яких втiлюються у життя через правоввдносини; 2) учасники правоввдносин надiляються взаемними юридичними правами i обов'язками, оскiльки право е мiрою свободи, а юридична свобода одше1 особи обов'язково мiстить вимогу до шших осiб - поважати цю свободу; 3) будучи результатом волевиявлення учасникiв, правовi вiдносини мають сввдомо-вольовий характер; 4) вони гарантуються державою й охороняються у необхiдних випадках 11 примусовою силою; 5) вiдрiзняються iндивiдуалiзованiстю суб'екпв, чiткою визна-чешстю 1х взаемного поводження, персонiфiкацiею прав та обов'язюв, мають двостороннш характер; 6) як система правовщносини включають в себе три елементи: суб'ект, об'ект i змiст.
Ю. Гревцов характеризуе правоввдносини iз соцiологiчного погляду i називае iншi ознаки, ввдзначаючи, що: правовiдносини - особливий вид сощальних вiдносин, механiзм виникнення i реалiзацil якого пiдпорядковуеться загальним закож^рностям встановлення та здiйснення соцiальних ввдносин; 1х сторонами можуть бути тшьки особи, яю мають якостi суб'екта права; змктом правових вiдносин виступае взаемодiя 1х сторiн; тiльки у межах правоввдносин вiдбуваеться використання або захист суб'ективних прав, свобод, виконання юридичних обов'язкiв; у сучасному суспiльствi правовi вiдносини - один з основних легiтимних шляхiв досягнення людиною мети, iнтересiв у межах правопорядку i законностi; правовi вiдносини, на ввдмшу вiд iнших соцiальних ввдносин, характеризуються тiсним зв'язком з юридичним нормативом [8].
М. Вопленко характеризуе правоввдносини як особливий рiзновид суспшьних вiдносин, якому властивi: виникнення i здiйснення на основi норм права; зв'язок суб'ективного права i юридичного обов'язку як юридичного змiсту правоввдносин; вольовий характер; гарантованiсть заходами державного примусу; змшування структурних та функцюнальних ознак характеристики [7, с. 9].
80
Як бачимо, думки науковщв щодо ознак правоввдносин рiзняться, та попри це, учет одностайш у тому, що правоввдносини утворюються з двох начал - норм права та фактичних сустльних вiдносин.
Подiляючи загалом думку про те, що правоввдносини - це едшсть фактичного i правового компонента, що випливае з факту сощально1 взаемодп, яка виникае у простер i в часi, вважаемо за доцшьне для розумiння сутност правових вiдносин i 1х ввдмшних властивостей додати ще двi властивi 1м, на наш погляд, ознаки.
По-перше, пiдставою правових вiдносин можуть бути тшьки такi життевi обставини, якi закон зараховуе до юридичних фактiв, оскiльки юридичнi факти - це конкретт явища дiйсностi, що зумовлюють використання правових норм, ^ на думку С. Алексеева, саме юридичш факти е тим "важелем", який приводить в дiю мехашзм правового регулювання, спричиняе появу у суб'екта вiдносин 1х взаемних прав та обов'язюв, а отже, i самих правових вiдносин [4, с. 56]. Будь-яю життевi обставини здатш викликати суспiльнi вiдносини: економiчнi, полгтичш, моральнi, духовнi, культурнi, юридичнi тощо. Вони складаються як взаемодiя фактичного характеру. I тшьки тсда суспшьш зв'язки учасникiв втiлюються у юридичш права та обов'язки суб'екта, стаючи правовими ввдносинами, коли з таю чи шшою фактичною обставиною норми права пов'язують настання правових наслвдюв. Саме такi життевi обставини i зумовлюють правовi вiдносини, iншi до цього не здатш. Отож, правовi ввдносини в суспiльствi - це наслщок юридичних фактiв, тобто особливих життевих обставин, на якi право здатне впливати.
По-друге, правовi ввдносини встановлюються з метою розподiлу мiж членами суспiльства та/або закрiплення за ними сощально значущих благ матерiального й нематерiального характеру. Державна влада бере шд свою юрисдикцiю тшьки та вiдносини у суспiльствi, яю складаються щодо життево важливих сощальних ценностей, вiдтак вимагають регулятивного правового впорядкування. При цьому правовi засоби впливу на регульованi суспiльнi вщносини не змiнюють 1х природи i сутностi, як i значущостi сощального блага, з приводу якого складаються суспшьш ввдносини. До сфери правового впливу благо залучаеться тiльки тому, що воно значуще для усього суспшьства (громадський порядок, безпечне довюлля) або однаково важливе для будь-якого з його члешв (життя, здоров'я, власшсть). Залученiсть соцiального блага до сфери правового регулювання означае, що ди, здiйснюванi учасниками сощально1 практики, упорядковуються нормативно. При цьому право забороняе одш ди, уможливлюе друп, заохочуе третi, вказуючи суб'ектам необхвдш, суспiльно кориснi варiанти поведiнки.
Отже, ввдносини у суспiльствi виникають i розвиваються за юридичними законами тшьки тсдо, коли в 1х основi лежать юридичнi факти - явища об'ективно1 реальностi, що за ознаками збшаються з тими, якi передбачеш щодо кожного окремого випадку у нормi права; коли уведенi до 1х змiсту права й обов'язки встановлюються з приводу сощально значущих благ i в шдсумку вольово1 поведiнки учасникiв, якi всерединi системи взаемодп персонiфiкуються тим, що виступають або на правомочнш, або на зобов'язанш сторонi; коли держава защкавлена у тому, щоб такi суспшьш вщносини розвивалися пiд впливом нормативно встановлених правил.
Водночас суспiльнi зв'язки, регульоваш за допомогою системи правових ввдносин, мають природу правових явищ тсдо, коли е пiдстави для ввдповвдно1 квалiфiкацil. Як вiдомо, тдставою юридично1 квалiфiкацil е норми рiзних галузей права, якi у сукупноста галузево1 належностi утворюють закони (кримшальний, цивiльний, адмiнiстративний тощо). 1з позицш загально1 теорil права, правовiдносини - це елемент мехашзму правового регулювання, який без юридично1 норми просто нездшсненний, оскiльки правовiдносини е нормою права в ди, суспiльнi взаемини вiдчувають регулятивний вплив з боку права.
Правовi вiдносини - це можливкть правового впливу на ввдносини у суспiльствi за допомогою мехашзму правового регулювання, необхвдними засобами якого е норми права. Тому правильною е позищя тих учених, яю вважають, що у своему дшсному буттi правовiдносини не iснують самi по собi, вони - результат автож^зацп юридично1 процедури. Але це не несввдома процедура. У суспшьному життi до не1 вдаються шд час напрацювання правових норм, формування законодавства. Юридичний закон - це не що шше, як формулювання правовiдносин у виглядi "чисто1" форми моделi потенцiйних стосункiв. Ця "чиста" форма реалiзуеться, накладаючись на
81
конкретн ввдносини, що пiдлягають правовому регулюванню [11, с. 66-67]. Правовiдносини через норми права регулюють рiзноманiтну дiяльнiсть людей, встановлюючи рамки, параметри дп iндивiдiв стосовно один одного. Правовi вiдносини виявляють свою соцiальну цшшсть, будучи зарахованими до засобiв механизму правового регулювання, вони виступають юридичною формою реалiзацiï правових норм [7, с. 56].
1з зазначеного випливае обгрунтований висновок, що суспшьш вiдносини, якi склалися на практищ, в разi суспiльноï потреби ïx правового впорядкування закрiплюються у юридичнш нормi як одна з моделей правових вщносин. У випадку, коли сощальна взаемодiя суб'ектiв вiдбуваеться у межах модет, закрiпленоï правом, юридична конструкцiя правових вiдносин наповнюеться своïм реальним (фактичним) змiстом i тим самим норма права втiлюеться у життя. Так формуеться со-щально-правова дiйснiсть, що збiгаеться з правовою реальшстю, так юридична практика перетво-рюеться на правопорядок, а право досягае своеï основноï мети - здшснюе регулятивний вплив.
Висновки. Вщносини, що складаються у суспiльствi, вимагають регулятивного впливу з боку рiзниx систем упорядкування соцiальниx процесiв, одшею з яких виступае нормативно-правове регулювання ввд iменi та за участю держави. Передумовами регулятивного правового впливу на суспшьш ввдносини з боку владного суб'екта е: потреба забезпечення стшкост соцiальниx взаемодiй юридичною передбачувашстю поведiнки членiв суспiльства у типових життевих ситуащях; потреба визначення сфери особистси свободи кожного iндивiда i необхвдшсть унеможливлення необгрунтованого вторгнення у цю сферу з боку уЫх iншиx суб'ектiв, зокрема держави; потреба вироблення единих критерiïв юридичноï оцшки актiв поведiнки у суспiльствi та ïx результатiв; потреба забезпечення членам суспшьства рiвниx юридичних можливостей у процес присвоення, споживання та/або ввдчуження соцiальниx благ, у xодi впорядкування власних справ i соцiальноï практики; потреба у меxанiзмi приведення поведшки членiв суспiльства до загальноприйнятих варiантiв за допомогою забезпечення р1вних можливостей звернення не тiльки до учасниюв суспiльноï дiяльностi, а й до зовшшньси для суспiльства сили, яка е незалежною ввд суспiльства та ршення якоï обов'язковi для кожного з його члешв.
Правовi ввдносини, побудованi ïx учасниками на осжга права, - це вже не юридична абстракщя, яка конструктивно закроена у нормативному джерелi, а реальне життеве явище, яке перебувае тд впливом засоб1в правового регулювання сощальних процесiв i е реальною правовою дшсшстю. Тому правовi вiдносини - це таю суспшьш вщносини, у яких поеднуються два взаемозумовленi процеси - процес реальноï соцiальноï взаемодп i процес нормативного правового упорядкування цiеï взаемодiï. Регулятивний вплив права не може бути здшснений поза межами правових ввдносин. У раз^ коли вiн здiйснюеться iз застосуванням правових норм, правовi вiдносини встановлюються як результат свiдомо-вольовоï цiлеспрямованоï дiяльностi учасник1в соцiальноï практики.
1. Абдулаев М. Проблемы теории государства и права: учеб. / М. Абдулаев, С. Комаров. — СПб.: Питер, 2003. — 576 с. 2. АгарковМ. Избранные труды по гражданскому праву: в 2 т. / М. Агарков. — Т. 1: Ценность частного права. — М., 2002. 3. Алексеев С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. Алексеев. — M.: Юрид. лит., 1966. — 188 с. 4. Алексеев С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования / С. Алексеев // Антология уральской цивилистики: 1925—1989. — М.: Статут, 2001. 5. Алексеев С. Юридические конструкции — ключевое звено права / С. Алексеев //Цивилистические записки. — М.: Статут, 2001. — С. 5—20. 6. Байтин М. И. Сущность права / М. И. Байтин. — М., 2005. — 544 с. 7. Вопленко Н. Правовые отношения: учеб. пособ. / Н. Вопленко. — Волгоград, 2004. 8. Гревцов Ю. Правовые отношения / Ю. Гревцов // Общая теория государства и права. — Т. 2. — М., 2001. — С. 404—408. 9. Ильин И. О сущности правосознания / И. Ильин // Теория государства и права: хрестоматия: в 2 т. — М.: Юрист, 2001. — Т. 2. — 604 с. 10. Коркунов Н. Лекции по общей теории права / Н. Коркунов. — М., 2010. — 520 с. 11. Кривуля A. Диалектика общественных отношений и человеческая деятельность /A. Кривуля. — Харьков, 1988. — 162 с. 12. Халфина P. Общее учение о правоотношении / P. Халфина. — M., 1974. — 232 с. 13. Явич Л. С. Право и общественные отношения /Л. С. Явич. — М.: Госюриздат, 1971.
82
