CC BY
14
УДК 340.14 О. Чорнобай
Нащональний ушверситет '^bBiBCbKa полггехшка"
ФЕНОМЕНОЛОГ1ЧНИЙ ЗМ1СТ ФУНКЦ1Й ФОЛЬКЛОРНОГО ПРАВА
© Чорнобай О., 2014
Розкриваеться феноменологiчний 3MicT функцш фольклорного права. Фольк-лорно-правов) норми вщображають ту частину регулятивних функцш фольклорного права, що репрезентують не лише силовi важелi регулювання життя суспiльства, а й чинники, як) мають загальнолюдськi вартостi й закоршеш у морально-правовий ареал фольклору i звича'1'в нащь Щоб пiзнати специф)ку правово!" поведiнки населення конкретно!" територ)ально1 одиниц) або етшчно!" групи багатонацшнального регшну, чи нав)ть якогось невеликого етносу, необхвдно дослщжувати поряд з шшими джерелами мкцевий фольклор.
Ключов) слова: феноменолопчний змкт, фольклорно-правов) норми, функщя, фольклорне право, природне право, позитивне право.
О. Chornobay
PHENOMENOLOGICAL CONTENT FEATURES FOLK LAW
The article covers phenomenological content of folk law's functions. Folk-legal norms represent that part of folk law's regulating functions, that represent not only power lever of regulation of society's life, but also factors that have universal values and based on morally-legal area of folklore and nation 's customs. In order to recognize legal behaviour of population of particular territorial unit or ethnic group of multinational region or even some small nation, it is necessary to investigate another sources of local folklore.
Key words: phenomenological content, folk-legal norms, function, folk law, natural law, positive law.
Е. Чорнобай
ФЕНОМЕНОЛОГИЧЕСКИЙ СМЫСЛ ФУНКЦИЙ ФОЛЬКЛОРНОГО ПРАВА
Раскрывается феноменологическое содержание функций фольклорного права. Фольклорно-правовые нормы отображают ту часть регулятивных функций фольклорного права, которое представляют не только силовые рычаги регулирования жизни общества, но и факторы, которые имеют общечеловеческий характер и укоренены в морально-правовой ареал фольклора и обычаев нации. Чтобы познать специфику правового поведения населения конкретной территориальной единицы или этнической группы многонационального региона, или даже какого-то небольшого этноса, необходимо исследовать рядом с другими источниками местный фольклор.
Ключевые слова: феноменологическое содержание, фольклорно-правовые нормы, функция, фольклорное право, естественное право, позитивное право.
Постановка проблеми. Позитивне право мае сощальне призначення, здшснюе правовий вплив i виконуе чггко визначеш регулятивт функцй. Це означае, що право динамiчне та призначене виконувати сощальш запити члешв суспшьства. Однак yci запити позитивне право задовольнити не може. Залишаеться деяка 1х частина, на яку правовий вплив позитивного права не поширюеться. Зважаючи на це, можемо стверджувати, що кнують окремi соцiальнi запити, яю повноцiнно й об'ективно не врегульоваш позитивним правом. За певних обставин нерiдко до таких регулятивних
96
спроб не треба вдаватися. Тут, так би мовити, "неввдкладна допомога" приходить ввд фшософп права, що зi сво1х позицiй трактуе фiлософське розумшня функцiй фольклорного права.
Мета роботи - дослвдити та проаналiзувати феноменолопчний змiст фукцiй фольклорного права. Оскшьки людина живе за багатьма законами, кожному з яких вiдведено у свiтобудовi певне функцiональне призначення, то субстанщйний сенс 11 життедiяльностi зумовлений потребою синтезування й осмислення природних i соцiальних явищ, компонування внутршньо! едностi свiтобудови у межах 11 сил i можливостей, творення об'ективно! реальностi свого iснування, самооргашзацп тощо.
Стан дослiдження. Науково-теоретичним пiдгрунтям для здшснення дослiдження слугували науковi пращ фахiвцiв у галузi фшософп, загально! теорп держави i права, фшософп права, зокрема: С. Алексеева, В. Бабкша, В. Бачинша, Д. Керiмова, А. Козловського, М. Козюбри, М. Костицького, А. Крижанiвського, С. Кримського, С. Максимова, В. Мовчан, В. Нерсесянца,
H. Ошщенко, М. Поповича, П. Рабiновича, В. Селiванова, О. Скакун, С. Сливки та ш. Рiзнi аспекти вiдношення людини, права i цiнностей, серед яких важливе мiсце посiдае фольклор як сощально-культурний феномен, певною мiрою розглядалися цими вченими, а також у працях В. Бiгуна, Д. Гудими, Т. Дудаш, Ю. Лободи, Г. Лупарева, Ю. Оборотова, С. Рабiновича, В. Тертишника,
I. Усенка, А. Щхоцького та iн.
Виклад основних положень. Вже у самш семантищ термiна "функцiя" (вiд лат. /ипеНо -виконання, звершення) закодована багатоварiантнiсть значень, наприклад, тлумачний словник з помггкою книжне (тобто науковознавче, очевидно бшьш застосовне у науковiй сфер^ зокрема в юриспруденцп) його штерпретуе так: "...явище, яке залежить ввд iншого, е формою його виявлення i змiнюеться вiдповiдно до його змш" [2, с. 1335]. Натомкть фiлософи розглядають його як споЫб поведiнки, який властивий якомусь об'ектов^ якщо сприяе збереженню iснування цього об'екта, що е елементом певно1 системи.
Право так чи шакше входить до широкого спектра впливових чинниюв, якi визначають, з огляду на сьогодення, фiлософсько-правовi уявлення про поведiнку людей (вiд бюлопчних, iнстинктивних програм, закладених природою в людиш, до високозначущих соцiальних штереЫв, iмпульсiв високого духовного порядку), включаеться i безпосередньо, i приеднуючись до шших явищ та iнститутiв.
Отже, позитивне право мае соцiальне призначення, здшснюе правовий вплив i виконуе чiтко визначенi регулятивнi функцп. Як тдкреслюе I. М. Ситар, фшософське розумiння поняття функцп (зокрема й дослвджуваного феномена "функцп права") мае бути зорiентованим на онтогенез, шдиввдуальний розвиток особистостi, на усю сукупшсть 11 трансформацiй протягом усього перюду життедiяльностi. Як i у сощальнш фшософп проблема людини, 11 онтолопя е центральною у багатьох науках, тому фiлософiя права використовуе 1х досягнення для виявлення аналогil функцш рiзноманiтних зв'язк1в, пов'язаних iз поведшкою людини, з вiдношенням людини до шших форм буття (людських, тваринних, рослинних, неорганiчних). Тому функцiя як загальнофшософська категорiя виражае призначення певного елемента в межах цшого, а тому вважаеться його субстратом i субстанщею у буттi свiту та бутл людини у свiтi. Вона ввдображае дiю природних законiв, чим скеровуе людину на позицiю ж^ркованого оптимiзму, сприяе регулюванню оптимального сшвввдношення мiж добром i злом. Загалом у змкта поняття охопленi ум iснуючi взаемовiдносини у 1х динамщ [7, с. 41-49].
Враховуючи таке, дещо рiзновекторне, але плюралiстичне розумшня цього загально-фiлософського поняття, маемо вагомi пiдстави осмисленого сприйняття вищенаведеного визна-чення функцil права (певною мiрою його можна адаптувати i до фольклорного права). Для тако1 екстраполяцil, очевидно, доцiльно використати метод вщображення однiеl множини елементiв на шшу. Переважно такими умовними множинами слугують правове поле, в якому перебувае життедiяльнiсть людини, i поле бажань людини чи 11 сощальш потреби. Важливо, щоб цi
97
гшотетичт поля збтались, що й визначае правомiрнiсть деонтологiчних процесiв людини. Останне пов'язане з 11 ексцентричшстю, тобто "властивктю людського свгговвдношення" [8, с. 192]. Певною мiрою це позначаеться на сутшсних особливостях функцй права, зокрема фольклорного. Адже, саме з огляду на це, йдеться про встановлення на основi культурного вщображення правового поля кола сощальних потреб у таких правоввдносинах, якi забезпечили б виконання обов'язкв суб'екта права для тдтримання нормально1 життедiяльностi людини. Ввдображення цих двох полiв повинно здшснюватися за законами культури конкретного сустльства. Тiльки у такому культурному ввдображенш можливе досягнення високого рiвня правово1 культури суб'ектiв права, де враховаш фактично усi здобутки народу, його духовт цiнностi [7, с. 67].
У теорп права функцй класифiкуються вiдповiдно до 1х призначення на загальносоцiальнi (гуманiстичнi, комунiкативнi, шзнавальш, виховнi, ощнювальт, орiентацiйнi) та сощально-юридичнi (регулятивнi, охороннi). За словами М. Г. Патей-Братасюк: "... феноменолопчш концепцй права... зусереджуються на вдеальному буттi права у формi правових ейдосiв, правових сутностей тощо, яю передаються юридичним категор1ям i нормам. Ц сутностi не належать до об'ективного зовнiшнього свiту, 1х витоки у суб'ективному". В цьому полягае щншсть феноменологiчного тдходу до права, що його феноменологи права трактують як духовну субстанцiю, що нерозривно пов'язана з особистiстю [4, с. 69].
Особливкть феноменологiчного пiдходу до права шюструе така сентенция ввдомого фахiвця з фшософп права Л. В. Петрово1: "Якщо справжню субстанцшну сутнiсть людини утверджуе 11 душа або дух, то право, мораль, державу, сустльство можливо зрозумiти як особливi видозмiни, модуси, предикати того, що становить справжню субстанщю людини. I якщо сутшстю людини е розумна свобiдна воля 11 духу, то зрозумшо, що субстанцiею права, його ктиною, смислом i щннктю е саме цей дух" [5, с. 192]. Оскшьки людина живе за багатьма законами, кожному з яких вiдведено у свiтобудовi певне функщональне призначення, то субстанцiйний сенс 11 життедiяльностi зумовлений потребою синтезування й осмислення природних i сощальних явищ, компонування внутршньо1 едностi свггобудови у межах 11 сил i можливостей, творення об'ективно1 реальностi свого кнування, самооргашзацп тощо. I у цьому сени оптимальним видаеться обраний тдхвд до класифжацшно1 характеристики призначення загальносощальних (як визначальних у фольклорному прав^ його функцiй, хоча не можемо виключати того, що вони повинш мiстити у собi деякi основнi ознаки функцiй позитивного права. Зважаючи на цю обставину, тобто багатоаспектнiсть функцiонального призначення фольклорного права, 1х доцiльно умовно класифжувати на багато змiстовно спорiднених груп, з-помiж яких необхiдно видiлити методолопчно-формувальну, гносеологiчно-орiентувальну, аксiологiчно-виховну, iнформацiйно-популяризацiйну. На нашу думку, ця класифiкацiя, обгрунтована i запропонована I. М. Ситарем щодо функцiй позитивного права, може бути застосована i до функцiй фольклорного права. Проте 11 жт^бно у певний споиб модифiкувати i переосмислити з врахуванням предмета дослiдження.
Отже, до групи методологiчно-формулювального спрямування необхвдно зарахувати такi функцil фольклорного права, як регулятивна, впорядковувальна, формувальна, прагматично-до-помiжна, репрезентативна. На характеристицi окремих з них потрiбно зупинитися докладшше, ос-кiльки це дасть змогу розглянути критерil (зовнiшнi або внутршш) видiлення цих функцiй, за якими можна визначити iманентну, специфiчну особливкть права, адже саме у функщях акумулю-ються ознаки права, що випливають iз його посутньо1 визначеноста як соцiального феномена.
Оскiльки перша у наведеному перелiку названа регулятивна функщя права, що випливае iз само1 природи права, зумовлена способами його впливу на суспiльнi ввдносини i виявляеться у формах його реалiзацil, то 11 призначення - забезпечувати "функцiонування права", тобто сприяти дil права у конкретних умовах. Услiд за змiнами у характерi буття i його розумiннi змiнюеться характер права, тобто позитивне право наповнюеться духом природного (а ввдтак i фольклорного, звичаевого) права. I тут важливо з'ясувати критерiальну сутшсть цих взаемозв'язкiв, що звичайно ж позначаються на функцй (зокрема, регулятивнш) права, тдкреслюючи його формулювальну
98
спрямовашсть. Отже, природне право за своею природою й характером, на ввдмшу ввд позитивного права, - це в сво1й основi нiяк не об'ективне та формально неоргатзоване право, тому й розглядаемо його як гшотетичне, як протоправо.
Закладеш у паремiйних нормах принципи, ще1, настанови та iншi подiбнi компоненти, якi становлять змкт фольклорного права, аж нiяк не виступають у якому б то не було впорядкованому вигляд^ Кожен з них виявляеться з моменту свое1 комушкативно1 фжсацп, зокрема усввдомлення його людиною i "опанування" як поршняно самостiйного, у виглядi самодостатнього явища, далеко не завжди пов'язаного з шшими компонентами фольклорного права. Комушкативна фiксацiя, яку також можна вважати одшею з функцiй фольклорного права, виражаеться первинно в уснш форм^ хоча джерелом 11 виступають вербалiзованi елементи, тобто паремiйнi тексти.
Регулятивною функцiею фольклорного права може фжсуватися суб'ективний склад правових ввдносин, коло життевих обставин (юридичних фактш), з якими у нормах права пов'язуються настання тих чи шших правових наслiдкiв, можливостi формування принцишв i функцiй права, а також декларування обов'язкiв учасникiв (суб'ектiв) правоввдносин.
У фольклорно-правових нормах вiдображено ту частину регулятивних функцiй фольклорного права, що репрезентуе не лише силовi важелi регулювання життя суспiльства, а й чинники, яю мають загальнолюдсью вартостi й закорiненi у морально-правовий ареал фольклору i звича1в наци. Тому основними регулятивами у фольклорному правi виступають моральний вибiр поведшки, опора на внутрiшне переконання, врахування громадсько1 думки, зокрема настанов i порад людей поважного вiку, здатшсть до самоаналiзу тощо. Цi моменти вщображеш у змiстi паремiй. Важливим е те, що функцiя фольклорно-правового регулювання торкаеться насамперед поведшкових аспекта життедiяльностi людини, 11 вчинкiв, усввдомлюеться не як звичка, а набувае значення фольклорно-морального феномена, що не мае аналопв.
Хоча регулятивт функцп фольклорного права мають характер узагальнень, проте у регулювально-ознайомлювальних процесах вони надшеш ознаками приватностi, оскшьки стосуються нерiдко iнтимних сторiн життя та дiяльностi iндивiдiв, впливають на 1х особистiснi характеристики. На таких моментах право на приватшсть оголошуе табу i дiя регулятивно1 функцп стае нечинною. Це свiдчить про певну обмеженiсть функцiй права. Яке, зокрема, набуло чгткого i виразного ввдображення у смисловому призначеннi опосередковано1 функцп фольклорного права, що насамперед полягае у змктовному наповненнi позитивного права. Йдеться передус1м про впровадження (1мплементащю) величезного духовного потенцiалу традицшно1 народно-правово1 культури у правовi норми, чим "оживляеться" саме позитивне право, стае наближетшим до потреб широких верств сощуму, гармонiйнiше вписуеться у правову реальшсть громадянського суспiльства. Шд дiею ще1 функцп фольклорного права досягаеться певна динамжа у правотзнавальних процесах, пiдвищуеться якiсний рiвень законотворчостц як наслiдок, уникаеться декларативностi нормативних актiв, тобто право стае дiевiшим, а норми закону - життездаттшими.
Саме через впорядковувальну функщю фольклорного права ввдбуваеться внутрiшнiй розподiл й умовна класифiкацiя за певними ознаками i властивостями фольклорно-правових норм, тобто саме щ юридичнi прислiв'я i приказки займають свое природне мкце та правовий простiр, набуваючи статусу санкцш (вiд лат. запсИо - непорушна постанова, закон, священний припис) -нормативних засобiв, призначених "забезпечувати виконання тих чи iнших сощальних вимог морального, адмiнiстративного, дисциплiнарного, юридичного характеру" [1, с. 301]. Головна вимога, якiй п1дпорядкована дiя ще1 функцil фольклорного права, справедливе регулювання суспшьних вiдносин. Отже, здiйснюеться феноменолопчна редукцiя осучаснення й об'ективацil змкту фольклорного права, що дае позитивт результати у правовому життi суспшьства.
Оскiльки фольклорне право за своею суттю антропологiчне, адже в його основi - людина як ютота, створювана правовим порядком. Антропологiзм функцш фольклорного права полягае у тому, що воно орiентуеться на антрополопчш феномени, а, значить, тiею чи шшою мiрою
99
тдпорядковуеться вираженню основних проблем вiдносин людини з правовою реальшстю. Тому можемо стверджувати, що визначальнi ознаки антропологи права, яю, за твердженням фiлософiв права, зводяться до з'ясування таких концептуальних положень, як: "1) роль людини в створенш правовоï реальности 2) буття людини всерединi правовоï реальности 3) буття правовоï реальност всерединi людини; 4) деструктивнi форми людсь^ активностi, що руйнують правову реальшсть поза нею i в нш самш" [1, с. 90]. Щ положення через вiдповiдне розумшня права, його сутностi, особливостей одержують свое втiлення у функцiях права, через яю й утверджуеться "свгтоглядно-аксiоматична вдея" про найвищу щншсть людини.
Саме у внутршнш складовш функцiï фольклорного права вiддзеркалено духовну пам'ять народу, iдеологему якоï покладено в основу народного духу права. Можливо саме цю фшософсько-правову парадигму як рацiональну методологiчну модель високого ступеня узагальнення, орiентованого на позитивктсько-свггоглядш посилки i природно-правовi вихвдт принципи пiзнання доцiльно розглядати, коли йдеться про своервдне "дешифрування" коду духовжй пам'ятi народу, втiленого у паремшних формулах. Адже там збережено ушверсальш, космiчнi, за значенням, життта принципи, що сукупно творять архетитчну емоцiйно-смислову матрицю. Ця матриця вщтворюеться кожним поколiнням у процесi штелектуально-духовного пiзнання все нових i нових сутностей, що ввдбуваеться шляхом упорядкованого вившьнення з-тд влади догм i виходу на шлях самотзнання та вiльноï духовноï творчостi. Постшно перебуваючи пiд час суспiльних ввдносин пiд дiею вищих духовних сил, рiзних природних i надприродних чинниюв, тд впливом суспiльних iнститутiв тощо, людина стае учасником або ж сввдком соцiальних змiн, зазнае впливiв рiзних катаклiзмiв, i усе це впливае на ïï правову повед^у, на сприйняття нею правових реальностей, а отже, на формування правоввдносин, тобто вiдносин мiж суб'ектами права, опосередкованими правовими нормами.
Однак з-ж^ж цих функцiй фольклорного права, у кожнш з яких виявляеться його соцiальне призначення або ж простежуються певт напрямки його впливу на соцiальнi вiдносини, на особливу увагу заслуговуе аксiологiчно-виховна функщя, яка мае, зокрема, у фольклорному правi якоюсь мiрою специфiчну вдеолопчну спрямованiсть, можливо за рiвнем охоплення основних напрямкiв суспiльних вiдносин, вона дещо поступаеться тому елементу вдеологп, який називаеться iдеологемою, однак усе ж вона пов'язана з вдеолопчною сферою сустльства, справляе правовий вплив саме на iдеологiчнi вiдносини, а вщтак на правову iдеологiю, а через œï - i на правову сввдомкть. Такий специфiчний зв'язок аналгшчно розглянуто вiдомими правознавцями. Прикладом може бути обгрунтування П. М. Рабiновичем поняття "праволюдинних стандартiв". В основу цiеï дефiнiцiï вчений поклав всебiчне висвiтлення iдеï взаемозв'язку таких елемеилв, як право, держава, сустльство та iндивiд [6, с. 48-50]. Отже, аксюлопчно-виховна (зокрема ïï вдеолопчна складова) функц1я сприяе утвердженню щей та iдеалiв соцiальноï державностi.
Дещо iншi гносеологiчнi засоби доцiльно застосовувати для з'ясування феноменологiчного змiсту локалiзацiйноï функцiï фольклорного права, яка бшьше заангажована на своерiдну "прив'язанiсть" национального права до окремих територiй, до стльнот людей. Необхiдно зауважити, що локалiзацiя фольклорних iдей менш ввдчутна у законопроектнiй дiяльностi державних чинниюв, оскшьки неможливо усталенi, традицiйно зумовлеш фольклорнi норми одного регiону нав'язати, узаконити для шшого, навiть сусвднього. Такi "експерименти" приреченi на невдачу. Якби навiть робилися спроби ïх здiйснити, то цiннiсть фольклорного права губилася б i розпорошувалася б, а iмплементацiя ïх в окремi норми позитивного права не була б дiевою. Очевидно, локалiзацiйна функщя бшьше надаеться до застосування у тдзаконних актах, вiдомчих правових нормах, правових нормах оргашв мiсцевого самоврядування, адже норми фольклорного права не виходять за межi визначеноï територп, тим самим це не сприяе ïх оптимiзацiï i вiдповiднiй
100
пролонгацп. Як бачимо, локалiзацiйна функцш мае певний обмежувальний характер, що пов'язаний з ареалом 11 дЦ, однак сенс впливу ще1 функцп не сушсний з iмперативними дшми держави.
Як ввдомо, фольклорне право (а також i позитивне, звичаеве) е культуролопчно-етшчним явищем, створеним i верифжованим у процесах цивiлiзованого окультурення еволюцшного розвитку суспiльств, тому й покликане 1м служити. Це служшня полягае у тому, щоб забезпечувати правомiрне пристосування громадян держави до кнуючих суспiльних вiдносин, а також до обертання етнiчних надбань. У цьому велике аксюлопчно-виховне значення фольклорного права. Як предмет вивчення фшософп права фольклорному праву передано для реалiзацil частину функцiй ще1 молодо1 науки. За 11 концептуальною рефлекЫею одна з визначальних функцiй - свгтоглядна, зорiентована на формування у сввдомост людини загального погляду на свгт права, правову реальнiсть, тобто на кнування i розвиток права як одного зi способiв людського буття. Ця функцiя у певний спомб вирiшуе питання про сутнiсть i мiсце права у життесвiтi, про його цшност та значущiсть у гармошзацп взаемин людини та суспшьства, або iнакше кажучи, призначена формувати правовий свiтогляд людини [3, с. 21]. Здшснюючи свiтоглядну функцiю, фольклорне право в такий спомб сприяе формуванню системи суджень про нацюнальне право, про можливiсть життя за приписами позитивного права, про переконання у цшност права тощо. Шд впливом фольклорного права природнiшим стае свггосприймання та свiторозумiння, тобто свггоглядна функцш фольклорного права бiльше наближае позитивне право до правово1 реальности реалiй соцiального життя.
Висновок. Загалом фольклорне право як конкретне юридичне явище мае свое функцюнальне призначення, що вiдповiдае онтологiчним вимогам i зорiентоване на утвердження добра та правомiрностi у суспiльних вiдносинах.
1. Бачинт В. Фiлософiя права: словник/В. Бачинт, В. Журавський, М. Панов. — К.: Видав. дiм "1н Юре ", 2003. — 408 с. 2. Великий тлумачний словник сучасноЧукратськог мови / гол. ред. В. Т. Бу-сел. — К.—1ртнь: ВТФ "Перун", 2007. — 1736 с. 3. Максимов С. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С. Максимов. — Х.: Право, 2002. — 328 с. 4. Патей-Братасюк М. Фiлософiя права: курс лекцш / М. Патей-Братасюк. — Тернотль, 2002. — 132 с. 5. Петрова Л. Фундаментальт проблеми методологи права: фтософсько-правовий дискурс / Л. Петрова. — Х.: Право, 1998. — 416 с. 6. Рабтович П. Сощально-природнича правова система суспшьства (спроба загальнотеоретичноЧ характеристики) / П. Рабтович // Укратське право. — 2008. — Ч. 1 (21). — С. 48—61. 7. Ситар I. М. Онтологiчнi функцп права: монографiя / I. М. Ситар. — Львiв: Львiвсь-кий державний утверситет внутрштх справ, 2009. — 240 с. 8. ФЫософський енциклопедичний словник /ред. кол. В. I. Шинкарук. — К.: Абрис, 2002. — 744 с.
101
