CC BY
30Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 2. 2010 г. С. 89-96.
УДК 347.13
ЦИВ1ЛЬН1 ПРАВОВ1ДНОСИНИ I ПРАВОПРИПИНЯЮЧ1 ЮРИДИЧН1 ФАКТИ В МЕХАН1ЗМ1 ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Коструба А. В.
Тавршський нащональний ушверситеш им. В. I. Вернадського, Смферополь, Украта
Статтю присвячено проблемi дослщження мехатзму правового регулювання сустльних в1дносин, а та-кож одного з його елемен™ - правовiдносин. Автор також розглядае правовiдносини крiзь призму юридичних фак^в 1, зокрема, - правоприпиняючих юридичних факт1в, що, безперечно е новим поглядом на правову природу зазначеного мехатзму.
Ключовi слова: юридичш факти, правоприпиняючi юридичнi факти, мехашзм правового регулювання, правове регулювання, правовщносини.
Ус р1зноман1ти1 суспшьш вщносини набувають форми правовщиосии, тобто правову форму, коли лшя поведiики, дп !х учасиикiв скореговаш правовыми нормами й проявляються у вигщщ суб'ективиих прав та юридичних обов'язюв. При-чому иедолiки у робот! будь-якого мехаиiзму спричиияють розбалаисоваиiсть усьо-го мехаиiзму правового регулюваиия, а отже, иайбшьш иегативиим чииом вплива-ють иа досягиеиия мети правового регулюваиия (наприклад, иаявиiсть у вгтчизня-иому закоиодавствi так зваиих непрацюючих иорм, якi ие можуть породити правовi вiдиосиии, виключае можливiсть правового регулюваиия певиих сустльних вщио-сии) [15, с. 130]. Правовщносини займають важливе мiсце в мехаиiзм правового регулюваиия. В силу того, що воии вииикають, змшюються та припиняються за посе-редиицтвом юридичних факпв, то остаииi е иевщ'емиою частииою мехаиiзму правового регулюваиия сустльних вщиосии. Властивостi юридичиих факпв в мехат-змi правового регулюваиия сустльних вщносин ще ие були груитовио дослiджеиi иаукою цивiльиого права у зв'язку з чим тема статп иабувае високо! актуальиостi.
Дослщжеиию мехаиiзму правового регулюваиия цивiльиих вщносин було присвячеио багато праць, серед яких пращ таких видатиих вчеиих як Абрамов О. I., Бобилев О. I., Вершитн А. П., Кикоть Г., Суиегш С. О. та ш. Саме воии внесли яснють в проблему складу i властивостей елемеиив мехаиiзму правового регулюваиия цившьних вiдиосии i заклали пiдгруитя для подальших поглиблеиих дослщжеиь в цiй сферi.
Метою статп е визиачеиия мехаиiзму правового регулюваиия сустльних вщносин, його елемеипв, а також дослщження правовщносин i юридичиих фактiв як иевщ'емио! частиии цього мехаиiзму. Дослiджеиия також мае иа мет розкрити вла-стивостi i особливостi правоприпиняючих юридичиих факпв в мехаиiзмi правового регулюваиия.
В основу дослщження можиа покласти думку Алексеева С. С., який визиачае правове регулюваиия як результативиий, нормативно-оргатзацшний вплив иа сус-тльт вщносини за допомогою системи правових засобiв (иорм права, правовщио-сии, припишв) з метою !х упорядкуваиия, охороии та розвитку вщповщно до потреб сустльства. З цього визиачеиия можиа зрозумгти, що автор визиачае ^зь катего-рiю як правовий впливи, але ие будь-який вплив е мехашзмом правового регулю-
вання. Поняття «мехашзм правового регулювання» вужче за поняття «правове регулювання» за обсягом, оскшьки правове регулювання передбачае вплив як за допо-могою певно! правово! норми, так i iншi правовi засоби та форми впливу на повед> нку суб'ектiв [11, с. 82].
Правовi вiдносини е другим елементом правового регулювання (першим е пра-вова норма, а тре^м акти правореалiзащ!). В бшьшост випадкiв видання правово! норми розраховане на встановлення правових вiдносин мiж конкретними особами. З виникненням правовщношення починаеться реальна дiя права.
В залежносп вiд характеру норм складаються рiзнi правовi вiдносини. Вони бу-вають регулятивними та охоронними. Оскшьки право е регулятором поведшки людей, регулятивш вiдносини стоять в центрi всiх правових вiдносин. В !х iснуваннi зацiкавлене все суспiльство, так як вони направленi на широкий розвиток юридично значущо! правово! поведшки фiзичних i юридичних ошб [2, с. 108]. В юридичнш лiтературi iснуе думка, що формою правового вщношення е норма права. В той же час, як слушно зазначае В. Ермоленко будь-яке правовщношення е способом, формою реалiзацi! правово! норми. Можна було б говорити норму права як форму правового вщношення, коли б саме норма права була формою реалiзацi! правового вщ-ношення, що не пщтверджуеться ш теорiею, нi практикою правово! реальностi та й взагалi е алогiчним твердженням. Важливого значення з дано! точки зору набувае й те, що норма права мае власний змют, який полягае у волевиявленш держави до !! створення чи санкщонування, та зовшшню форму у виглядi нормативно-правового припису, положень нормативно-правового договору, судового прецеденту або зви-чаю тощо [7, с. 77]. Слщ зауважити, що як i в цивiльному процесуальному правi в матерiальному правi отримала розвиток «класична» нормативно-логiчна теорiя ци-вшьних правовiдносин. I! основнi положення таю: правовщношення - зашб реалiза-ци правових норм; змiст правовiдносин - права i обов'язки, а об'ект - поведшка. З цього можна зробити висновки, що правовщносини ставляться в один ряд з право-вими нормами, а !х своерщнють вченi бачили в тому, що правовщносини представ-ляють собою лопчне спiввiдношення прав i обов'язкiв. Необхщним елементом в категорiальному рядi ще! концепцi! були також нормативно-логiчнi передумови: юридичний факт, правоздатнiсть або правосуб'ектшсть, самi норми. З !х наявшстю пов'язувалося виникнення кореспондуючих прав i обов'язкiв. Вченi аналiзували не реальш правовi суспiльнi вiдносини, що виникали в дiяльностi людей, а !х правову форму, нормативно-логiчна конструкцiя яко! служить використанню правових норм [3, с. 55].
Правовщносини як надбудовне явище взаемопов'язане з ядром правово! надбу-дови - правом. Головне у цьому зв'язку полягае в тому, що правовщносини розгля-даються як явища, якi е похщними вiд права, в iснуючiй правовш системi юридичнi зв'язки виникають та юнують лише на пiдставi юридичних норм [4, с. 60]. Будь-яю вщносини - це завжди певний вид взаемозв'язку мiж людьми, об'ектами, сторонами, елементами i т. ш. Це такий зв'язок, при якому змши однiе! сторони викликають змши у iншо!. Специфiка такого виду зв'язку в аспекп цившьного права проявля-еться в наступному:
а) це вщносини, що виникають мiж вiльними та рiвними сторонами;
б) це вщносини, що регламентоваш певними юридичними нормами, дотриман-ня яких забезпечуеться силою, авторитетом держави [9, с. 40].
Правовщношення можна визначити як певний синтез права (норми права) i су-спшьного вщношення, яке пiдлягае пiд вплив права. Так, на думку Шейндлш-га Б. В., «всюди, де виникае юридичне вiдношення, iснуе необхщний зв'язок фактичного суспiльного вщношення i норми права, що опосередковуе дане вщношення, тобто тiе! що надае йому вид чи форму врегульованого правом суспшьного вщно-шення». З точки зору Явича Л. С., «правове регулювання суспiльних вщносин на-ступае з моменту видання нормативних акпв...» [1, с. 178-179].
Правовщносини належать до дiяльнiсного рiвня правово! системи, який охоп-люе всi юридично оформленi зв'язки й вщносини, форми реалiзацi! права, рiзнi види правово! поведiнки людей, правотворчу i правозастосовчу дiяльнiсть держави тощо.
Правовщносини будуть впливати на правову систему, збертаючи !! цiлiснiсть, i сприяти здiйсненню поставлених перед нею завдань лише у разi вщповщност правово! системи соцiально-економiчному розвитку суспшьства. Саме через правовщ-носини забезпечуеться цшсшсть суспiльства i громадський порядок, без чого не можуть нормально та динамiчно функцiонувати матерiальне виробництво, шститу-ти полiтично! демократп, державне управлiння, всебiчно розвиватися особистють тощо [15, с. 131].
Певним вщхиленням вiд поширено! думки про правовщносини лише як право-вий результат регулювання нормою права суспшьних вщносин е характеристика формування правовщносини через дiяльнiсть людей, на поведшку яких (через пра-восвiдомiсть i волю) впливае норма права у напрямi передбачених нею суспiльних вщносин. На думку Гревцова Ю. I., «активна роль права проявляеться в тому, що в нормах права може вщображатись результат усвщомлення тенденцш (перспектив) суспiльного розвитку». Отже, неможливо залишитись у межах загально! абстракци: норми права регулюють суспiльнi вщносини, результатом такого регулювання е правовi вiдносини. У певних випадках нормами права опосередковують не вже ста-лий тип суспшьних вщносин, а об'ективш тенденци !х розвитку. У процес досль дження впливу права на правовщносини слщ враховувати достатню тривалють про-цесу правоутворення. У такому розумшш предмет правового регулювання е поча-тковою формою розвитку суспшьних вщносин. Право, впливаючи на початковi форми суспшьних вщносин у суспшьств^ активно сприяе !х розвитку та станов-ленню зрiлих суспшьних вщносин. Повертаючи до суспшьних вщносин, що породили !!, норми права дютае суспшьш вiдносини, що розвились. Тобто, право впливае на свщомють i волю людей, у процеш дiяльностi яких створюються суспшьш вщносини, оскшьки вчинки людей та !х взаемодiя створюють ряд суспшьних вщносин [4, с. 60-61].
Бшьшють суспшьних вщносин, безумовно, не мають правового характеру. Вони не врегульоваш правом i юнують шби крiм нього. Але коли те чи шше вщно-шення потрапляе у сферу правового регулювання i коли з'являються норми права, направлеш на впорядкування цього вщношення (чи дiя iснуючих правових норм розповсюджуеться на вiдносини, рашше не врегульованi ними), воно набувае правого значення, тобто стае правовим вiдношенням. На обгрунтування даного судження
можна привести висловлювання Ткаченко Ю. Г.: «Не юнуе правових, у власному виглядi, вщносин а е лише правовий спошб регулювання суспiльних вщносин» [1, с. 180].
Характерним для правовщносин як елементу мехашзму правового регулювання е те, що коли у правовщношення вступають двi сторони, у одше! з них е суб'ективне право, а у шшо! - обов'язок, що кореспондуе цьому праву. Способом здшснення права однiею стороною е виконання обов'язку шшою [5, с. 5]. Таким чином, з точки зору суб'ективного права i правово! поведшки особи можна говорити про можли-вiсть iснування правово! моделi правоприпиняючих фактiв в суб'ективному прав^ З точки зору уповноважено! особи (в правовщносинах) право е можливютю бути причиною дiй зобов'язано! особи, при чому можливють дiяти для управомочено! особи е наслщком того, що вона може бути причиною дш зобов'язаного, тобто те, що зобов'язана особа вчиняе, не вчиняе чи терпить. З точки зору зобов'язаного, чуже право е заздалегщь визначенють дш зобов'язаного тими можливостями, якi закла-деш в чужому суб'ективному правi [12, с. 218]. З цього приводу цшком лопчним е висновок про те, що правовщносини е ланцюгом юридичних фактiв, якi в свою черту е лопчним продовженням попередшх правовiдносин i ранiше юнуючих юридичних фактiв. 1ншими словами, правовщношення е встановлена об'ективним правом взаемозалежнють мiж людьми, що вщкривае можливостi для одних i закриваюча щ можливостi для iнших. Дiя i складае те основний i единий, очевидно реальний змiст правовщносин, в якому воно проявляеться ззовш в той час як саме правовщношення е тшьки порядком взаемообумовленосп мiж цими дiями, тобто обумовленють одних дiй - iншими, так, що одш ди тягнуть за собою iншi i однi ди повиннi мати причиною iншi [12, с. 218]. Це твердження дозволяе робити висновок про юнування юридичних факпв правореалiзацi! в межах цившьних майнових правовiдносин. Вихо-дить, що правостворюючий юридичний факт породжуе правовi вiдносини, праворе-атзуючий - пiдтримуе !х iснування (як правило це виконання обов'язку, покладено-го на зобов'язану особу), правозмшюючий - змiнюе статус сторiн чи права i обов'язки у змют правовiдносин, а правоприпиняючий припиняе правовщносини, права чи обов'язки i може бути пщставою для виникнення нових. Особливiсть правоприпиняючих юридичних факпв в майнових правовiдносинах як в елемент меха-нiзму правового регулювання зумовлена диспозитивним методом цившьного права, що дуже яскраво, на нашу думку, проявляеться на рiвнi суб'ективного права, а саме таких правомочностей, що входять до його складу:
а) можливють дiяти особисто;
б) можливосп вимагати певно! поведшки вщ зобов'язано! особи;
в) можливост звертатися до компетентних державних органiв заради застосу-вання державного примусу в разi невиконання контрагентом сво!х обов'язкiв [8, с. 345]. В даному випадку правоприпиняючий юридичний факт мае суб'ективний характер, залежить вщ людини, !! дiй, а тому е юридично! дiею.
Диспозитивнiсть проявляеться в тому, що управомочена особа може обирати модель правоприпиняючого юридичного факту, обрати спошб припинення право-вiдносин, прав чи обов'язюв i обирати подальшу модель розвитку вiдносин, так би мовити правовий шлях. Прикладом може бути ч. 1 ст. 708 ЦК Укра!ни: «У разi ви-
явлення покупцем протягом гарантшного або шших строюв, встановлених обов'язковими для сторш правилами чи договором, недолшв, не застережених про-давцем, або фальсифшаци товару покупець мае право за сво!м вибором:
1) вимагати вщ продавця або виготовлювача безоплатного усунення недолшв товару або вщшкодування витрат, здiйснених покупцем чи третьою особою, на !х виправлення;
2) вимагати вщ продавця або виготовлювача замши товару на аналопчний товар належно! якостi або на такий самий товар шшо! моделi з вщповщним перераху-нком у разi рiзницi в цiнi;
3) вимагати вщ продавця або виготовлювача вщповщного зменшення цiни;
4) вiдмовитися вщ товару i вимагати повернення сплачено! за товар грошово! суми» [16]. Отже, продаж товару ненадежно! якосп е правовстановлюючим юриди-чним фактом, який породжуе, право покупця на вщновлення свого порушеного права власност на товар належно! якосп. Можна навiть сказати, що цей факт, будучи закршленим в нормi права самостiйно породжуе правовiдносини з вщновлення права в силу закону (нормативного припису). Припинення цих правовщносин може ма-ти мюце в силу наступних правоприпиняючих юридичних фактiв, що вiдповiдають правомочностi управомочено! особи: 1) покупець, виявивши неяюсшсть товару протягом строку придатностi, не вимагае вщ продавця нiчого в силу рiзних суб'ективних причин, або просто його влаштовуе неяюсшсть товару. Зi спливом строку служби товару припиняються i суб'ективне право на вщновлення порушеного права i правовщносини, що виникли на основi нормативного припису. (фактично, правомочнiсть на власш дi!); 2) правовiдносини припиняються в силу повернення кош^в, витрачених покупцем на усунення недолiкiв товару, чи просто поверненням грошей за товар. Правоприпиняючим юридичним фактом буде повернення кош^в продавцем - тобто ди зобов'язано! особи. Але щ дi! були викликанi вимогою покупця повернути кошти (правомочшсть на вимогу певно! поведiнки вiд шших ошб), а тому залежать вщ його волi, бо покупець м^ би не вимагати повернення кош^в i продавець би не вчиняв жодних дiй; 3) правовiдносини припиняються в силу р> шення суду чи шшого компетентного органу, оскшьки продавець вiдмовився при-ймати товар неналежно! якостi i повертати грошi добровiльно (можливiсть зверта-тися до компетентних державних оргашв за щахистом). Тому, характерним для правоприпиняючих юридичних факпв в зобов'язанш е те, що вони набувають вшх за-гальних властивостей самого зобов'язання. Кажучи шшими словами за своею природою односторонш зобов'язання за загальним правилом можуть розриватися упо-вноваженою особою - тiею, яка мае права, а тому i правоприпиняючi юридичнi фак-ти мають суб'ективний характер управомочено! особи. В бшьшосп випадюв насту-пають у зв'язку з волею управомочено! особи, навггь коли правоприпиняючим юридичним фактом е дiя зобов'язано! особи, вона е зовшшньою формою прояву право-мочностi управомочено! особи на вимагання певно! поведiнки вiд зобов'язано! особи. В двостороншх зобов'язаннях павоприпиняючi юридичнi факти також е наслщ-ком волевиявлення управомочено! особи. В цившьному правi вони дуже тюно пов'язанi з суб'ективним правом особи i правомочностями, що входять до його складу.
Правореалiзуючi юридичш факти можуть бути прямо ие передбачеш нормою права або цивiльио-правового договору але витiкають з ие!. Наприклад, за договором поставки продавець (постачальиик), який здшснюе пiдприемиицьку дiяльиiсть, зобов'язуеться передати у встаиовлеиий строк (строки) товар у власнють покупця для використання його у шдприемницькш дiяльиостi або в iиших щлях, ие пов'язаиих з особистим, шмейним, домашиiм або iишим подiбиим використаииям, а покупець зобов'язуеться прийняти товар i сплатити за иього певну грошову суму. (ст. 710 ЦК Укра!ни) [16]. Лаицюг юридичиих фактов в правовiдиошеииi з викоиаи-ня договору поставки можиа зобразити використовуючи иаступиий приклад: ТОВ «Мрiя» уклада договiр поставки з ТОВ «Електрон». За договором зобов'язаиа особа (ТОВ «Електрон») мала поставити покупцю 150 телевiзорiв трьома рiвними партя-ми протягом трьох мiсяцiв з моменту укладення (5 вересия, 5 жовтия i 5 листопада). Двi першi партп по 50 телевiзорiв були устшно поставлеиi, що пiдтверджуеться актами прийомки-передач^ а вiд остаииьо! покупець вщмовився иа пiдставi того, що вс 50 телевiзорiв мали ютотну ваду диспле!в (пошкоджеиия матрицi), що потребуе ютотно! витрати часу иа ремонт. 1нших 50 телевiзорiв продавець ие мае. Правовщ-иосиии вииикли иа пiдставi договору поставки, що i е правовстаиовлюючим юриди-чиим фактом. Передача двох партш телевiзорiв ие можиа иазвати правозмiиюючими юридичними фактами оскiльки воии ие змшюють правового статусу учасиикiв пра-вовщносин, але вони е, так би мовити показниками стадш виконання зобов'язань (правовщносин) i, в той же час, мають юридичну природу, а тому е правореатзую-чими юридичними фактами. Факт неприйняття замовником остаииьо! парти товару, а точнiше факт поставки товару з вадами, i обставина неможливостi надати iнший товар тако! ж марки i в такш же кiлькостi надають право замовнику на пiдставi п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК Укра!ни вщмовитися вiд договору в частиш поставки третьо! партi! в кшькост 50 телевiзорiв i вимагати повернення сплачено! суми за цей товар. При цьому вс щ дi!, як зазначалося вище, мають суб'ективний характер зi сторони упра-вомочено! особи, окрiм можливо, правореалiзуючих юридичиих фактiв, якi здебь льшого залежать вiд волi зобов'язано! особи.
Природу правоприпиняючих юридичиих фактiв можиа зрозумтои крiзь природу суб'ективного права, яке представляе собою мiру можливо! поведiнки (мiру свобо-ди), що надана управомоченiй особi для задоволення власного штересу. Як вихо-дить з одного тшьки визначення, призначення суб'ективного права полягае в тому, щоб суб'ект мiг на законних пiдставах, в межах наданих йому об'ективним правом правомочностей, здiйснювати дп, направленi на задоволення власних потреб. Тому ключовим моментом в розумшш значения суб'ективного права е змют поняття «ш-терес» [13, с. 222]. Необхщно також мати на уваз^ що юридичнi факти можуть спричиняти неоднаковi правовi наслiдки на рiзних правових рiвнях. При змш прав i обов'язкiв вiдповiдна змша правовiдносин може не вiдбуватися, i навпаки, юридич-нi факти, що спричиняють змiну правовiдносин, обов'язково змшюють права та обов'язки суб'екпв [14, с. 14].
Можиа сказати, що правове вщношення характеризуе змют одше! iз складових механiзму правового регулювання: реалiзацi! потенцiаду правово! норми у врегулю-ваннi певних типiзованих суспшьних вiдносин [6, с. 66].
Враховуючи вищенаведене, можна зробити декшька висновюв:
1. Правовi вщносини, з моменту !х виникнення i до моменту !х припинення, завжди пов'язаш з юридичними фактами. Цей зв'язок не можна розглядати спроще-но, розумдачи, що правовi вiдносини у своему завершеному виглядi виникають з правово! норми та юридичних факпв, оскiльки у процесi розвитку правовщносин змiнюеться склад !х суб'ектiв, а також !х права та обов'язки. Отже, правовщносини являють собою не застиглий елемент правово! системи, а !! динамiчну частину, що розвиваеться у мiру розвитку суспiльних вщносин, якi пiдлягають правовому регу-люванню, охоплюючи при цьому вс його варiанти, форми та соцiальнi прояви.
2. Динамша правовiдносин складаеться з !х виникнення, змiни та припинення, яю нерiдко вiддаленi одне вщ одного у часi та простора Водночас, виникнення, зм> ну та припинення правових вщносин слщ розглядати саме як етапи единого процесу розвитку правовщносин, а не як певш iзольованi стади.
3. 1з припиненням правовiдносин юридичнi факти, що були !хньою фактичною основою, самi по собi не зникають, а змшюеться !х юридична якiсть. Вони або втра-чають юридичний характер, або змшюють свое юридичне значення шляхом ство-рення фактично! основи нових правовiдносин. Порiвнюючи початок правовщносин з !х завершенням, можна побачити, що за час його юнування правова основа, як правило, проходить достатньо великий розвиток i в процес цього розвитку регу-люються сощальш зв'язки, вирiшуеться конфлiктна ситуащя тощо [15, с. 131 - 132]. Правовщносини представляють собою результат взаемоди (синтезу) iдеального -права i матерiадьного - суспiльного вщношення. Право матерiадiзуеться в суспшь-них вiдносинах, але при цьому не стае матерiальним [1, с. 184 - 185].
Список лггератури
1. Абрамов А. И. Правоотношение: функциональные аспекты / А. И. Абрамов // Известия ВУЗов, серия Правоведение. - 2008. - № 2. - С. 178-189.
2. Бобылев А. И. Механизм правового воздействия на общественные отношения / А. И. Бобылев // Государство и право. - 1999. - № 5. - С. 104-109.
3. Вершинин А. П. Аспекты анализа правових отношений / А. П. Вершинин // Известия ВУЗов, серия Правоведение. - 1986. - № 5. - С. 54-58.
4. Гнатущенко Ю.В. Деяю аспекти генезису правовщносин / Ю.В. Гнатущенко // Держава 1 право: Зб. наук. праць. Юридичш 1 пол1тичш науки. - К. : 1н-т держави 1 права ¡м. В. М. Корецького НАН Укра!ни, 2006. -Вип. 31. - С. 58-65.
5. Евсеев А. П. Процедура как средство реализации правоотношений / А. П. Евсеев // Проблеми законности Респ. м1жвщом. наук. зб. / Вщп. ред. В. Я. Тацш. - Х. : Нац. юрид. акад. Укра!ни, 2007. - Вип. 88. - С. 3-7.
6. Ермоленко В. Розмежування майнових правовщносин та законовщносин: методологтчш аспекти / В. Ермоленко // Пщприемництво, господарство 1 право. - 2005. - № 11. - с. 64-68.
7. Ермоленко В. Роль зовншньо! форми у генезис майнових правовщносин / В. Ермоленко // Пщприемництво, господарство 1 право. - 2005. - № 10. - с. 77-82.
8. Загальна теор1я держави 1 права: [Пщручник] / [Цвк М. В., Петришин О. В., Авраменко Л. В. та ш.] / [за заг. ред. М. В. Цвжа, О. В. Петришина]. - Х. : Право, 2009 - 584 с.
9. Кардаш В. М. Сутшсть права та суттсть правоохоронно! д1яльност!: взаемовплив та взаемозалежшсть / В. М. Кардаш // Держава 1 право: Зб. наук. праць. Юридичш 1 полтчш науки. - Вип. 11. - К. : 1н-т держави 1 права 1м. В. М. Корецького НАН Укра!ни, 2001. - С. 39-44.
10. Кикоть Г. Юридичш факти у механ1зм1 правового регулювання: проблеми теорй / Г. Кикоть // Право Укра!ни. - 2005. - № 7. - с. 109-112.
11. Красовська В. Г. Мехашзм правового регулювання як система правових засоб1в / В. Г. Красовська // Держава i право: Зб. наук. праць. Юридичш i пол^ичт науки. - Вип. 43. - К. : 1н-т держави i права ¡м. В. М. Корецького НАН Укра!ни, 2009. - С. 81-87.
12. Магазинер Я. М. Заметки о праве / Я. М. Магазинер // Известия ВУЗов, серия Правоведение. - 2000. -№ 5. - С. 215-224.
13. Малиновский А. А. Назначение субъективного права / А. А. Малиновский // Известия ВУЗов, серия Правоведение. - 2006. - № 4. - С. 222-230.
14. Солодовник Л. Роль юридичних факпв у динамщ правовщносин трудового права / Л. Солодовник // Право Укра!ни. - 2000. - № 7. - с. 13-17.
15. Сунегш С. О. Правовщносини як динам1чний елемент романо-германсько! правово! ам'! / С. О. Суне-гш // Держава i право: Зб. наук. праць. Юридичш i полтчш науки. - Вип. 43. - К. : 1н-т держави i права ¡м. В. М. Корецького НАН Укра!ни, 2009. - С. 127-133.
16. Цившьний кодекс Укра!ни : вщ 16.01.2003р. № 435-IV // Вщомосп Верховно! Ради. - 2003. -№№ 40-44. - Ст.356.
Коструба А. В. Гражданские правоотношения и правопрекращающие юридические факты в механизме правового регулирования/ А. В. Коструба // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 2. 2010. - С. 8996.
Статья посвящена проблеме исследования механизма правового регулирования общественных отношений, а также одного из его элементов - правоотношений. Автор рассматривает правоотношения сквозь призму юридических фактов, в частности - правопрекращающих юридических фактов, что, безусловно, является новым взглядом на правовую природу указанного механизма.
Kostruba А. Civil legal relations and stopped legal facts in the mechanism of the legal adjusting / А. Kostruba // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 2. 2010. - Р. 89-96.
The article is devoted to the problem of research of mechanism of the legal adjusting of public relations, and also one of its elements - legal relationships. An author examines the legal relationships through the prism ofjuridical facts, in particular - discontinuing juridical facts, that, sure, is a new look on legal nature of the cited mechanism.
Поступила в редакцию 11.10.2010
