CC BY
61
УДК 343.8 (477)
ЗАКОНН1 1НТЕРЕСИ ЗАСУДЖЕНОГО
М. В. РОМАНОВ,
канд. юрид. наук, доцент кафедри кримiнологu i кримшально-виконавчого права, Нацюнальний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Хартв
Розглянуто питания про законн ттереси засудженого як одшег 1з складових правового статусу засудженого. З 'ясовано дтсну структуру правового статусу засудженого, встановлено, чи в1дносяться законн ттереси до необх1дних елемент1в правового становища засудженог особи тд час в1дбування покарання. Наведено визначення поняття законних ттереЫв засудженого та вказано на гх мгсце у крим1нально-виконавчих правов1дносинах та окреслено положення особи при виконаннг покарання щодо нег.
Ключов1 слова: законш штереси засудженого, правовий статус засудженого, структура статусу засуджено! особи, поняття законних штереав засудженого, особливосп законних штереав засудженого.
З моменту прийняття Кримшально-виконавчого кодексу Украши законш штереси впевнено увшшли до структури правового статусу засудженого. Разом 1з тим 1х становище в обсяз1 правового статусу цих ос1б не е беззаперечним. Дискус1я щодо доцшьносл та послщовносп визначення законних шгерес1в засудженого як необхщно! складово! його правового статусу нараз1 тривае.
Дослщженню питання про законш штереси засудженого присвятили сво! пращ В. I. Сел1верстов та О. В. Лисодед. Проте можна стверджувати, що у дослщниюв нараз1 не юнуе едност думок щодо законних шгерес1в засудженого, немае комплексного та науково обгрунтованого тдходу до з'ясування питання про те, чи потр1бно вид1ляти таку структурну одиницю правового статусу засудженого як законний шгерес, \ якщо все ж таки видшяти його, то яким зм1стом наповнювати ця поняття.
Погляди вчених подшилися й цша низка дослщниюв вважають, що
законш штереси цшком обгрунтовано е частиною цшсного статусу
1
засудженого, iншi заперечують проти визначення його як самостшного структурного елементу правового положення засуджено! особи. I саме тому можна вважати, що питання про правову природу i сутнють законних штереЫв засудженого е актуальним у наущ кримiнально-виконавчого права.
Для того, щоб розглянути питання про законнi штереси засудженого комплексно, необхiдно спочатку з'ясувати, наскшьки наука теори права та конституцшного права, як фундаментальнi, основоположш юридичнi науки, вiдносять цю правову категорда до правового статусу. Виходячи зi змiсту, логiки та побудови розд. 2 Конституцп Укра!ни, укра!нський нормотворець визначае структуру правового статусу особи як таку, що складаеться з трьох елементiв: прав, свобод та обов'язюв. Саме про це йдеться у статтях 21, 22 Конституцп, де вказано, що права i свободи людини е невщчужуваними та
не можуть бути скасоваш.
Нерiдко самостiйними елементами правового статусу особи називають громадянство, загальну правоздатнють, гарантп, законнi iнтереси та вщповщальнють особи. Але права та обов'язки можуть беззаперечно бути названими обов'язковими структурними елементами правового статусу. Згщно ще! моделi суб'ективними правами особи е мiра можливо! поведiнки в межах певних правовщносин, а юридичш обов'язки - це мiра необхщно! поведiнки. I дiйсно, саме права та обов'язки окреслюють можливостi особi реалiзувати тi чи iншi правовщносини, встановити !х межу i зрозумгги хто е суб'ектом правовiдносин. Розумшня прав та обов'язкiв дае, ^м iншого, можливiсть визначити, що основною ознакою того чи вiдноситься особа до суб'ектного складу завжди е характеристика моделi поведшки тако! особи, ушверсальшсть тако! моделi для конкретних вщносин або И обмеженiсть.
Отже, суб'екта характеризуе ступень «розвиненостЬ» його поведшки в межах ти чи шших правовщносин. Це перше важливе положення.
Наступним моментом, який вимагае з'ясування, е поняття законних
штере^в. Можна стверджувати, що на сьогодш единим визначенням ще! правово! категори, яке юнуе в науцi кримiнально-виконавчого права е визначення, яке було надане В. I. Селiверстовим у монографп, присвяченш питанням правового положення осiб, як вiдбувають покарання. Науковець визначае законний штерес через категорiю прагнення, яке може бути реашзоване вiдповiдно до свободи особистого розсуду особи [2, с. 64]. Через категорш «прагнення» визначають законний штерес й члени Конституцшного Суду Укра!ни в Ршенш Конституцiйного Суду Укра!ни у справi за конституцiйним поданням 50 народних депута^в Укра!ни щодо офiцiйного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цившьного процесуального кодексу Укра!ни (справа про охоронюваний законом штерес) вщ 1 грудня 2004 р у справi № 1-10/2004. Зпдно з вказаним Рiшенням законний штерес це -прагнення до користування конкретним матерiальним та/або нематерiальним
/ ir/^1 U / \ / \ //
благом як зумовлений загальним змiстом об'ективного i прямо не
•»Ч I Ilk
опосередкований у суб'ективному правi простий легiтимний дозвш, що е самостiйним об'ектом судового захисту та шших засобiв правово! охорони з метою задоволення шдивщуальних i колективних потреб, якi не суперечать Конституци i законам Укра!ни, суспiльним iнтересам, справедливостi, добросовiсностi, розумност та iншим загальноправовим засадам [1, с. 67].
Якщо придивитися уважно, не важко побачити, що при визначенш понять
право та обов'язок наукова думка спираеться на категорш «поведшка»,
«модель поведшки», «мiра поведшки». Що стосуеться поняття законний
штерес, то тут визначальною е емоцшно-штелектуальна дiяльнiсть особи, яка
ще не отримала вольового втiлення. Прагнення це тшьки бажання, намагання
особи. Ця ознака дозволяе стверджувати, що категорiя «законний штерес» мае
шшу правову природу, тж, скажiмо, право або обов'язок. А це, у свою чергу,
свщчить про лопчну непослщовшсть при включеннi «законного iнтересу» до
структури правового статусу, в тому чи^ статусу засудженого. Якщо
допустити таку конструкцш правового статусу, виходить, що вш утворюеться з
рiзнорiдних категорiй, однi з яких характеризують юридичну поведiнку (!! мiру)
3
суб'екта, а iншi - його емоцшно-штелектуальну сферу.
Але наведене, водночас, i не означае, що законний iHTepec взагалi не властивий правовому статусу.
Знов звернемось до Ршення Конституцшного суду, в якому категорiя «законного штересу» проанаизована дуже ретельно. Пункт 3.1 Ршення визначае, що етимологiчний змiст слова «штерес» включае: а) увагу до кого-, чого-небудь, защкавлення кимось, чимось; щкавють, захоплення; б) вагу; значення; в) те, що найбшьше щкавить кого-небудь, що становить змiст чшхось думок i турбот; г) прагнення, потреби; д) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, вщповщае чшмось прагненням, потребам; вигоду, користь, зиск. У загальносощолопчному значенш категорiя «iнтерес» розумiеться як об'ективно юнуюча i суб'ективно усвiдомлена сощальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до ди; у психологи - як ставлення особистостi до
/•IV
предмета, як до чогось для не! цiнного, такого, що притягуе. В юридичних
/ J ^^ lluri 1/Ж \ \
актах термiн «iнтерес», враховуючи його як етимологiчне, так i
загальносоцiологiчне, психологiчне значення, вживаеться у широкому чи вузькому значенш як самостшний об'ект правовщносин, реалiзацiя якого задовольняеться чи блокуеться нормативними засобами [1, с. 67].
З тексту Ршення можна дшти до висновку, що Конституцшний суд визначае законний штерес у широкому розумшш як прагнення особи, яке не суперечить чинному законодавству, не мае лопчно-смислового зв'язку з конкретними суб'ективними правами i може вщноситися до цшо! низки галузей права та сфер правовщносин. Законний штерес у вузькому розумшш - це прагнення особи, яке перебувае виключно у лопчно-смисловому зв'язку iз суб'ективними правами, але прямо ними не опосередковуеться, тобто виходить за 1х межь
Ми бачимо, що защкавлешсть особи завжди мае широкий характер i
завжди виходить за межi конкретних правовщносин, хоча може й знаходитися з
ними в лопчному зв'язку. В останньому випадку вважаемо, що точшше вести
мову про спрацювання конкретного мехашзму реалiзацil штересу, намаганш
4
його досягнення. На цьому етат, з огляду на конкретш правовщносини, штерес втрачае ознаки штересу й отримуе реалiзацiю в суб'ективних правах особи або li обов'язках, оскшьки законний iнтерес може бути реаизований лише в межах юридично значимих дiй, котрi можуть бути або правами, або обов'язками.
Отже, можна стверджувати, що законний штерес - це защкавленють, яка завжди е метою, «стогть» за межами конкретних правовщносин. Законний штерес це те, що може бути реаизоване або досягнуто за допомогою суб'ективних прав особи, в тому чисти прав, як належать до рiзних галузей права. Причому важливим е те, що законний штерес може бути досягнутий за допомогою цшком законних методiв та способiв. Ця ознака дае додаткову можливють зрозумiти правову природу законного штересу, оскшьки якщо штерес е законним, вш може бути реалiзований лише за допомогою того, що визначено законами. А, як вщомо, прагнення людини нормативними актами не
регламентуються. Таким чином, стае зрозумшим, що законний штерес може
1 I ^^J* ¡¡Jr$ ¿¡И
бути досягнутий лише за допомогою прав особи (в тому чи^ засудженого).
Якщо все наведене проещювати на правовий статус засудженого, то побачимо, що воно повною мiрою може бути застосоване i до цього виду спещального статусу.
Крiм вказаного, законш iнтереси мають ще й додатковi вирiзняльнi ознаки. Так, штерес, на вщмшу вiд суб'ективного права, не мае такого високого ступеня забезпечення правово!' можливосл. Пов'язано це з тим, що штерес не забезпечуеться юридичним обов'язком шшо! сторони, а лише вказуе на
^у £ Я Mug i 7 I ■ Г 1111 1 ▼
фактичну (соцiальну), а не юридичну можливють. 1ншими словами, користування правом передбачае вщповщш мехашзми, закрiпленi в нормативних актах, а законний штерес не мае тако!' регламентаци та не передбачае можливосл вимагати певно!' поведiнки вiд шших суб'ектiв правовiдносин. Можна, навiть, стверджувати, що законш штереси частiше за все «юнують» на мiжгалузевому рiвнi, е комплексними (тобто можуть «включати» рiзнi моделi поведiнки, яка зачшае рiзнi правовiдносини) i саме
тому не передбачають регламентаци i, навгть, роблять ii утрудненою.
5
Отже, вкажемо на суш^ особливост категорп законних штереЫв:
- це емоцшно-штелектуальний дiяльнiсть особи, яка ще не отримала вольового втшення;
- законний iнтерес мае характер прагнення, яке мае потенцшну фактичну можливють реалiзацi!;
- це прагнення, у разi спроби його реалiзацi!, передбачае багатовекторну дiяльнiсть, яка, як правило, вщноситься до рiзних сфер сусптьних вiдносин та рiзних галузей права;
- законний штерес не передбачае забезпеченостi обов'язком щодо певних дiй для iншого суб'екта тих або шших суспiльних вщносин але може бути реалiзований лише в межах певних прав або обов'язюв особи;
Виходячи з викладеного, уявляеться помилковим твердження про те, законний штерес може бути досягнутий вщповщно до свободи особистого розсуду особи i що це е його основною ознакою. Навпаки, законний штерес реалiзувати складнiше, нiж право, його реалiзацiя передбачае, як правило кшька дiй, кожна з яких може мати рiзну регламентацiю та послщовшсть. У свою чергу, такi дн можуть бути як правами, так, на певних етапах, й обов'язками особи.
Також можна зробити висновок, що вс т приклади, якi наводять для
шюстрування законних iнтересiв засуджених, також е помилковими.
Найчастше, говорячи про законш iнтереси засудженого, вказують на
можливють витрачати додаткову суму грошей, отримання премн, додаткового
побачення, умовно-дострокове звшьнення, отримання можливостi
короткочасного ви!зду за межi виправно! колони тощо. Тобто ri правовi
шститути, якi мають, так би мовити, повну структуру: суб'егав, об'ект та змют.
Той факт (на який завжди вказують науковщ), що посадова особа кримшально-
виконавчо! установи не зобов'язана надати засудженому вщповщне «благо», а
вирiшуе питання щодо можливосп його надання, виходячи з характеристик
засудженого i власно! оцiнки особи засудженого, не робить щ шститути
якимись особливими. Точшше буде вести мову про особливий вид права
6
засудженого, реаизащя якого передбачае бшьш складну модель, шж модель: «право-обов'язок». Тут е юридичш можливост у засудженого, е обов'язки посадових осiб установи, е юридичш наслщки. Дшсно, посадова особа не зобов'язана надати засудженому, наприклад, короткочасний ви"зд, але це не означае, що такий ви"зд не е правом засудженого. За наявност певних обставин засуджений мае право отримати ви"зд, але якщо вiн не мае вЫх «ознак» таке право вш реалiзувати не зможе. З шшого боку, посадова особа зобов'язана розглянути питання про короткочасний ви"зд, але може вщхилити заяву засудженого про короткочасний ви"зд за межi установи. Важливим е те, що в прийнятт негативного рiшення посадова особа адмшютраци колони не е вшьною, оскiльки юнуе правова регламентацiя порядку прийняття як негативного, так i позитивного рiшення. Якщо для реалiзацii того, або iншого шституту необхiдна оцiнка поведiнки засудженого, це означае, що цей
правовий .нститут мае ознаки оцшочного i за допомогою ще" ознаки отримуе
АчУь
юридично значиму характеристику. Тобто, якщо засуджений мае позитивну оцшку поведшки, це свщчить про те, що вш потрапляе до юридично" площини i, вщповщно, спрацьовуе мехашзм реалiзацi" в.дпов.дного .нституту. Якщо ж засуджений отримуе негативну оцшку, цей факт свщчить про вщсутшсть шдстав для дотримання правових механiзмiв реалiзацi" в.дпов.дного .нституту. Те саме можна сказати й про умовно-дострокове звшьнення, яке, до реч^ мае процедуру повторного розгляду цього питання у разi вщхилення першого подання про звшьнення засудженого. Отже, це не законш штереси, а права засуджених, як. мають с^циф.чний спос.6 реалiзацi". Схожим за механiзмом е, наприклад, право будь-яко" особи на звернення до суду. Таке право в особи е, але це не означае, що вщповщна особа обов'язково отримае судовий захист, оскшьки шсля вивчення вЫх обставин справи, суд може не надати судового захисту.
Щодо приклад.в, то точн.ше було б наводити як приклад законного штересу засудженого, скаж.мо, його зац.кавлен.сть, наприклад, у кушвл.
нерухомост.. Такий штерес е законним, в.н може бути досягнутий засудженим.
7
Цей штерес е комплексним, оскшьки передбачае значну кшьюсть дш, а також вщноситься до кшькох галузей права i в такому випадку, дшсно, немае обов'язку посадово! особи пенiтенцiарно! служби щодо сприяння реалiзацi! законного iнтересу засудженого. I подiбних законних iнтересiв засуджений мае дуже багато: в Ымейнш сфер^ цивiльнiй, господарськiй, та ш
Тут ми впритул пiдходимо до питання про правильнють виокремлення законних штере^в, як самостiйного структурного елементу правового статусу засудженого. Кримшально-виконавчий кодекс Укра!ни згадуе про законнi штереси в ст. 1, визначаючи, що одшею з цiлей кримiнально-виконавчого законодавства е захист штере^в особи, а серед завдань називае визначення гарантш захисту законних штереЫв засудженого. У ст. 7, яка визначае основи правового статусу засудженого, вказано, що держава поважае i охороняе права, свободи i законш iнтереси засуджених. Згадуе про законш iнтереси ст. 24, яка
/ ir/3i \ ./ \ / Л ■ л\¥>\
окреслюе коло ошб та порядок вiдвiдування кримшально-виконавчих установ. I
п\\ V^ , \\
ст. 102 КВК Укра!ни встановлюе, що режим забезпечуе реалiзацiю законних
iнтересiв засудженого. Отже, законодавець неодноразово шдкреслив
важливiсть законних штереЫв засудженого i необхiднiсть !х забезпечення пiд
час вiдбування покарання.
Як ми з'ясували ранiше, законш штереси вщносяться до прагнень особи й
пов'язаш з необхiднiстю комплексних, багатоактних дш, якi можуть привести
до реалiзацi! такого iнтересу. Якщо користатися нашим прикладом (кушвля
нерухомос^ на волi), то вiн е цшком життездатним i реалiзувати його в умовах,
скажiмо, позбавлення волi можливо.
Тепер важливим е звернення до поняття спецiального правового статусу
особи. Ним е статус особи як представника ^е! чи шшо! сощально! групи,
вiдокремлено! за певним юридико-значущим началом (родом дiяльностi, вшом
та iн.), який надiлений вщповщно до законiв та iнших нормативних акпв
спецiальними, додатковими, правами та обов'язками, обумовлений
особливостями становища особи i потребами !! функцiонально! спещально!
активностi (студент, пенсiонер, вiйськовослужбовець, посадова особа та ш); е
8
загальним для певного кола oci6. Спещальний статус доповнюе (статус депутата) або обмежуе (статус «рецидивиста») загальний правовий статус, тобто коректуе його. На вщмшу вщ загального статусу, який е постшним, спецiальний статус мае минущий характер [3, с. 60]. Статус засудженого е рiзновидом спещального правового статусу. Отже цей статус, як слщуе з визначення, певним чином обмежуе загальний правовий статус. Важливим е те, що статус визначае правове положення суб'екпв, як е учасниками певних правовiдносин i саме вш окреслюе ту межу, яка вщокремлюе особу вiд iнших правовiдносин. Тож важливою е ця межа, яка в нашому випадку встановлюеться за допомогою прав та обов'язкiв, наявшсть яких i робить зрозумiлим, що особа дшсно е засудженою, тобто учасником кримшально-виконавчих правовiдносин. Це, у свою чергу, повинно вказувати на специфiчне коло прав та обов'язюв особи. Тому про наявшсть статусу засудженого можна
вести мову лише у зв'язку з специфiчними правами та обов'язками особи.
/ о \\ i ¡¡г$
Стае зрозумiлим, якщо ми говоримо про статус засудженого необхщно
вести мову лише про «статусоутворюючЬ» права та обов'язки. 1ншими словами, законнi iнтереси у засудженого беззаперечно е, але вони виходять за межi його статусу i стосуються його лише у зв'язку з специфшою реалiзацiï, досягнення цих штере^в особою, яка на певний промiжок часу е засудженою.
Загальновщомим е те, що метод правового регулювання кримшально-
виконавчих правовiдносин е iмперативним. Цей факт суттево звужуе
можливост реалiзацiï тих iнтересiв особи, як мають високий ступiнь
диспозитивность Тому, говорячи саме про статус засудженого необхщно
визнати, що цей особливий статус, надшяючи особу в основному право
обмеженнями, безпосередньо не охоплюе своïм змютом вс законш iнтереси
особи. Виходячи з загального правового статусу, вони залишаються у особи,
але не вiдносяться до «статусоутворюючих» для засудженого. Наприклад, якщо
особа е учасником господарського товариства, скоша кримшальне
правопорушення, i призначене покарання не торкнулося його майнових
шгере^в, безумовно такий засуджений буде мати законш шгереси, щодо
9
розпорядження майном, отримання прибутку та ш Але неможна казати, що наявшсть цих шгере^в вплине на змют правового статусу цього засудженого.
Отже, можна стверджувати, що правовий статус засудженого складаеться з його прав та обов'язюв, причому права засудженого розрiзняються за специфжою мехашзму та ступенем беззаперечност !х реалiзаци. Цей висновок, в свою чергу, дозволяе зрозумгги, що норма ст. 102 КВК Укра!ни про те, що режим забезпечуе реаизацш законних штере^в засудженого е суперечливою, оскiльки законнi iнтереси передбачають високий ступiнь диспозитивностi й вщносяться скорiше до загального правового статусу особи. Режим же - це специфiчний шститут кримiнально-виконавчого права, який е порядком виконання i вщбування кримiнального покарання у видi позбавлення вол^ i тому цей шститут не може забезпечувати того, що не мае аш регламентаци, аш безпосереднього вiдношення до галузi кримшально-
/ /М \ / \ \ // % \
виконавчого права.
Виходячи з викладеного, можна зробити висновок. Правовий статус засудженого, як рiзновид особливого статусу особи, включае до свое! структури «статусоутворюючи» права та обов'язки. Зважаючи на те, що статус засудженого базуеться на загальному статусi особи, це означае, що засуджений мае в тому чи^ й законш iнтереси, але !х змiст виходить за межi особливого статусу засудженого, стосуеться рiзних галузей права i передбачае (у разi спроби !х реалiзацi!) багатоактову та рiзновекторну дiяльнiсть як самого засудженого, так й шших оЫб (як пенiтенцiарно! служби, так i iнших пiдприемств, установ, органiзацiй, громадян).
Список л1тератури:
1. Ршення Конституцшного Суду Укра!ни у справ1 за конституцшним поданням 50 народних депутат1в Укра!ни щодо офщшного тлумачення окремих положень частини першо! статл 4 Цившьного процесуального кодексу Укра!ни (справа про охоронюваний законом штерес) вщ 1 грудня 2004 р у справ1 № 1-10/2004 // Офщшний вюник Укра!ни. - 2004. - № 50. - Ст. 3288.
2. Селиверстов В. М. Теоретические проблемы правового положения лиц, отбывающих наказание / В. М. Селиверстов. - М. : Акад. МВД РФ, 1992. - 150 с.
3. Теор1я права 1 держави : пщруч. - 2-ге видання. - К. : Алерта ; ЦУЛ, 2011. - 520 с.
Романов М. В. Законные интересы осужденного.
Рассмотрен вопрос о законных интересах осужденного, как одной из составляющих правового статуса осужденного. Автор выясняет действительную структуру правового статуса осужденного, устанавливает относятся ли законные интересы к необходимым элементам правового положения осужденного лица во время отбывания наказания. В статье приведено определения понятия законных интересов осужденного и указано их место в уголовно-исполнительных правоотношениях и очерчено положение лица при исполнении наказания в отношении этого лица.
Ключевые слова: законные интересы осужденного, правовой статус осужденного, структура статуса осужденного лица, понятие законных интересов осужденного, особенности законных интересов осужденного.
Romanov M. KLegitimate interests of the convicted person.
This paper is devoted to the consideration of legitimate interests of the convicted person, as a pillar of the legal status of the convict. The author finds out the real structure of the legal status of the convicted person establishes whether the legitimate interests of the necessary elements of the legal status of a convicted person while serving their sentence. The article gives a definition of the legitimate interests of the convicted and given their place in the criminal-executive relations and outlined the position of the person in the execution of punishment in respect of that person.
Key words: legitimate interests of the convicted person, the legal status of the convicted person, the structure of the status of the convicted person, the notion of the legitimate interests of the convicted person, features of legitimate interests of the convicted person.
;
Розширена анотащя статт Романова Михайла Васильовича на тему: «Законш iнтереси засуджених»
Romanov M. V., candidate of law, Associate Professor, Department of Criminology and Criminal Enforcement of Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «Legitimate interests of the convicted person»
Problem setting: Institute of the legitimate interests of convicted raises the question of the need to include it in the structure of the legal status of the convicted person. In addition, uncertainty remains the content of legitimate interests of the convicts, and the definition of the legitimate interests of the convicted person.
Recent research and publications analysis: Research on the question of the legitimate interests of the convicted devoted attention, including such scholars V.I. Seliverstov, A.V. Lysodyed. But despite the existence of studies of this issue, today it can be argued that there is no consensus regarding the legitimate interests of the convict, no comprehensive and scientifically grounded approach to clarify the question of whether to allocate a structural unit of the legal status of prisoners as a legitimate interest and if you still allocate it, what content to fill this notion.
Paper objective: The purpose of this paper is the definition of the legitimate interests of the convicted and their place in the structure of the legal status of the convicted person.
Paper main body: The author states that the legal status of the convicted person, as a kind of special status of a person, includes in its structure specific rights and obligations. Given that the status of the convicted based on the general status of
the person, which means that the convict including legitimate interests, but their meaning goes beyond the special status of the convicted
The paper identified the essential features of legitimate interest:
- It is emotional - the intellectual activity of a person which has not yet reached volitional fulfillment;
- Has a legitimate interest in the nature of intention, which has the potential possibility of actual implementation;
- This intention, when you try to implement it, provides multi-vector activities which usually refers to the different spheres of social relations and different areas of law;
- Legitimate interest does not provide security duty for specific action to another entity of certain social relations but can be realized only within certain rights or obligations entity.
Conclusions of the research: Despite the fact that the status of the convicted based on the general status of the person, which means that the convict including legitimate interests, but their meaning goes beyond the special status of the convict, involve various areas of law and provides (when you try to implement them) varied and varied activities of both the convict, so other people (like prison service and other enterprises, institutions, organizations and individuals)
Abstract: This paper is devoted to the consideration of the legitimate interests of the convicted person as a pillar of the legal status of the convict. The author determines the real structure of the legal status of the convicted person and establishes whether the legitimate interests of the convict are the necessary elements of the legal status of a convicted person who is serving his sentence. The article gives a definition of the legitimate interests of the convicted and determines their place in the criminal-executive relations. The provisions for the person regarding whom the punishment is implemented are outlined.
Key words: legitimate interests of the convicted person, the legal status of the convicted person, the structure of the status of the convicted person, the notion of the
legitimate interests of the convicted person, features of legitimate interests of the convicted person.
