CC BY
9Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 1. 2011 г. С. 262-267.
УДК 349.4
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РАЙОНУВАННЯ ЗЕМЕЛЬ ЯК ОСНОВИ АГРОЛАНДШАФТУ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Дударев Д. С.
Тавршський нацюнальний ушверситет iм. В. I. Вернадського, м. СМферополь, Украша.
Дослщжуеться сучасний стан правового регулювання районування земель та перспективи впро-вадження агроландшафтш
Ключовi слова: районування, охорона земель, агроландшафт, сшьськогосподарсью земт.
На даний момент юридична природа районування земель не визначена на дос-татньому р1вш. Актуальнють дослщження у цьому напрямку полягае у тому, що впровадження районування як д1евого шструменту впливу на земельно-правов1 вщ-носини, неможлива без сталого розумшня його мети та розробки вщповщно! право-во! модель Отже, метою ще! статп е спроба дослщження сутносп правового регулювання районування земель у контекст створення агроландшафт1в.
Дослщженням цього питання займалися як вчеш-правники - Кулинич П. Ф., Мирошниченко А. М., Андрейцев В. I., Шеремет А. П., так { представники еколоп-чно!, землевпорядно! та аграрно! наук - Кривов В. М., Грабак Н. Х., Тотха I. Н., Давиденко В. М., Шевель I. В. та шшь
Стаття 179 Земельного кодексу Укра!ни визначае районування як подш тери-тори з урахуванням природних умов та агробюлопчних вимог сшьськогосподарсь-ких культур [1]. Вщповщно до ст. 26 Закону «Про охорону земель» [2] природно-сшьськогосподарське районування (зонування) земель включае в себе подш земель за цшьовим призначенням з урахуванням природних умов, установлення вимог щодо рацюнального використання земель вщповщно до району (зони) та шше. Проте використання районування лише з метою подшу земель за цшьовим призначенням або для оцшки земель { розроблення землевпорядно! документацп щодо використання та охорони земель не можна визнати ефективним застосуванням да-ного шституту.
Процедура проведення районування регламентуеться Порядком здшснення природно-сшьськогосподарського, еколого-економ1чного, протиерозшного та шших вид1в районування (зонування) земель [3]. 1снують також { методичш рекомендаци з районування, направлен! на досягнення рацюнального використання земель, але, як слушно вщм1чае М1рошниченко А. М., даш правила мають переважно характер нау-кових рекомендацш, а не правових норм [4, с. 273]. Отже, стан правового регулювання районування земель сшьськогосподарського призначення з метою !х охорони залишаеться на незадовшьному р1вш. Таке положення речей робить неефективними заходи щодо правово! охорони сшьськогосподарських земель.
На думку Кулинича П. Ф. на початку ХХ1 столотя у розвитку правово! охорони сшьськогосподарських упдь ч^ко проявилися два рiзновекторних пiдходи. Один iз них передбачае надання посилено! охорони високопродуктивним упддям - рiллi, перелогам та багаторiчним насадженням. На реалiзацiю даного тдходу спрямованi заходи щодо встановлення нормативiв оптимального спiввiдношення культур у с> возмiнах [5]. 1нший тдхщ можна квалiфiкувати як екологiчний, тобто такий, що передбачае посилену правову охорону тих сiльськогосподарських угiдь, яки вико-нують функцiю стабшзаци агросфери як еколопчно! системи [6, с. 179].
Проте, як зазначае Кривов В. М., методичних пiдходiв до еколого-економiчно! ошташзаци землекористування дуже мало, тому потрiбна !х досконала розробка [7, с. 37]. Шереметом А. П. були запропоноваш певш заходи, яю, на його думку, спря-мованi на оптимiзацiю агроландшафтiв. Вони базуеться на необхщносп науково! обгрунтованосп, яка б реалiзовувалася через обстеження та ощнку кожно! окремо взято! земельно! дшянки та розробцi нормативiв землекористування, направлено! на пiдвищення родючосп грунтiв [8, с. 167]. Але, що е характерним для запропонова-них моделей, вони не визначають, по-перше, мiсце цих заходiв у загальнодержавних програмах з охорони земель; по-друге, не мають чггкого та послщовного механiзму впровадження; по-трете, визначають систему цих заходiв через розумшня ошташза-цi! агроландшафту як еколопчно! категорi!, що не е придатним для формуваннi ефе-ктивно! правово! модели На нашу думку, ошташзащю землекористування сшьсько-господарських угiдь доцшьно було б проводити саме у рамках районування земель.
На думку Мiрошниченка А. М., природно-сiльськогосподарське районування земель е формою планування використання земель, з чим не можна не погодитись. Вш також зазначае, що за часiв СРСР при проведенш природно-сiльськогосподарського районування територи Укра!ни було видiлено п'ять приро-дно сiльськогосподарських зон та двi горнi областi. У межах зон видшялися провш-цi! за показниками гiдротермiчного режиму. Провiнцi! подiлися на округи, в межах яких було видшено бiля 200 природно-сiльськогосподарських райошв. [4, с. 218, 221]. З цього приводу видаеться розумним проведення районування на сучасному етапi з урахуванням напрацювань у цiй сфер^ а саме за системою яка являе собою iерархiчнi взаемопiдпорядкованi таксономiчнi видiли — вiд природно-сшьськогосподарсько! зони до природно-сiльськогосподарського району в межах рiвнинно! частини Укра!ни i вiд гiрсько! природно-сiльськогосподарсько! областi до природно-сшьськогосподарського району в межах прських систем Укра!ни.
Районування земель у найближчий перспективi повинно привести до вщходу вiд жорсткого подiлу земель за цшьовим призначенням та замшене видiленням од-норiдних за сво!м режимом зон, де запроваджуються потрiбнi види землекористування. У контекст розумiння районування як складово! частини планування використання земель, створення вищевказаних зон повинно гармошювати iз концепцiею створення Генерально! схеми планування територи, яка запроваджуеться Законом «Про Генеральну схему планування територи Укра!ни» [9].
З цього приводу слщ зазначити, що проведення районування земель сшьськогосподарських упдь з метою ошташзаци землекористування та створенням однорщ-них за сво!м режимом зон мютить ризик нiвелювання запропонованого Кулини-
чем П. Ф. еколопчного тдходу. Адже, виконавши районування земель з врахуван-ням агробюлопчних, ктматичних та шших умов не можна гарантувати, що земле-користування на них буде мате на мет збереження та тдвищення родючосп грунтв та стабшзащю агросфери. На нашу думку, еколопчний шдхщ треба поеднати з ландшафтним шдходом до сшьськогосподарського землекористування.
Визначення ландшафту наведено у Свропейськш ландшафтнш конвенцп, як те-ритор1я, як !! сприймають люди, характер яко!, е результатом дп та взаемодп приро-дних та/або людських чинниюв [10]. До земель сшьськогосподарського призначен-ня доцшьно вживати термш «агроландшафт», визначення якого наведено у ст. 1 Закону «Про охорону земель» як ландшафт, основу якого становлять сшьського-сподарсью упддя та люов! насадження, зокрема люосмуги та шш! захисш на-садження [2]. Застосування такого визначення агроландшафту до процедури районування земель для впровадження еколопчного тдходу землекористування не ви-даеться можливим. Вщповщно до ст. 33 цього Закону в Укра!ш мають бути встано-влет нормативи оптимального сшввщношення ршл! та багатор1чних насаджень, сшожатей, пасовищ, а також земель тд полезахисними л1сосмугами в агроландша-фтах.
Проблема застосування ландшафтного тдходу на землях сшьськогосподарського призначення розглядалася укра!нськими вченими. Кулиничем П. Ф. ще в 1993 р. було обгрунтовано постановку питання про доцшьтсть вид1лення агроландшаф-т1в (поряд ¡з грунтами та !х родючютю) в окремий об'ект правово! охорони земель сшьськогосподарського призначення [11, с. 35]. Анатзуючи стан законодавства Укра!ни про охорону агроландшафт1в, Андрейцев В. I. ще в 1999 р. звернув увагу на таку прогалину в земельному законодавсга, як вщсуттсть спещальних норм, яю б визначали особливост1 правового режиму агроландшафт1в, { запропонував усунути цей недолш шляхом прийняття закону про еколог1чну безпеку [12, с. 71].
Як зазначаеться у спещальнш л1тератур1, реал1зац1я ще! еколог!чного землероб-ства передус!м передбачае вщповщне господарювання с!льсько! м!сцевост!, яке б включало вс! елементи еколопчно! !нфраструктури - сел!тебн!, продукц!йн! поля, територп в!дновлення (регенерац!!) б!олог!чних ресурс!в людини ! середовища, а також бар'ери, що запоб!гають поширенню забруднень в природ!. Особливе мюце в еколопчнш !нфраструктур! агроландшафт!в займають люов! насадження р!зного призначення, масиви задернованих земель, анклави лук, мал! водойми ! водостоки. Останш повинн! забезпечити еколопчний мшмум запасу води в агроландшафт!. Для того щоб забезпечити належну як!сть природного ! культурного середовища агроландшафту, треба здшснити новел!защю ! кодиф!кац!ю вс!х адм!н!стративних пропиав, щодо природного середовища агроландшафту та його охорони [13, с. 284].
На думку Кулинича П. Ф., принциповим питанням при формувант ландшафтного тдходу до правового забезпечення охорони й використання сшьськогосподар-ських земель е визначення поняття «агроландшафт» як правово! категорп. Вищеви-кладене дае п!дстави розглядати агроландшафт не лише як земельний ресурс, а як територда земель сшьськогосподарського призначення з наявною на нш сукуптстю природних ! штучно створених компонеипв, як! становлять едине ц!ле, знаходяться
мiж собою у оптимальному кшькюному сшввщношенш, що визначено законодавст-вом, а також нову еколопчно й виробничу якiсть [14, с. 145 - 146].
З огляду на вищевикладене, концепщя впровадження еколопчного землекорис-тування з урахуванням ландшафтного пiдходу на сiльськогосподарських землях шляхом районування мае мютити наступи елементи. По-перше, визначення агрола-ндшафту як головно! мети проведення районування сшьськогосподарських земель. Як вже зазначалося, на даний момент не юнуе пiдходiв до створення агроландшаф-пв як засобу рацiоналiзацi! землекористування. Тому проведення районування з щ-ею метою мае включати в себе аналiз та визначення ландшафтно! неоднорщносп земель сiльськогосподарського призначення, ступеню стшкосп до антропогенних факторiв, визначення оптимального використання земель кожно! морфологiчно! ча-стини агроландшафту. По-друге, визначення мюця районування земель як складово! частини використання планування земель на законодавчому рiвнi, надавши йому, таким чином, загальнодержавного нормативного значення. По-трете, розробка ре-комендацiй та нормативiв до кожно! зони, визначено! через процедуру районування. Вказаш нормативи, на наш погляд, повинш стосуватися особливостей формування та функцiювання агроландшаф^в у кожному конкретному регiонi.
Стосовно формування правово! моделi впровадження районування як основи агроландшаф^в можна сказати наступне. В першу чергу, внести вщповщш змши до Закону «Про охорону земель» [2], якi б визначали агроландшафт як самостiйний об'ект правового регулювання у сферi ращонального землекористування на сшьсь-когосподарських землях. Даш змши неможливi без системного аналiзу законодавств ЕС з ландшафта та вiтчизняно! й зарубiжно! правово! доктрини.
Законодавче визначення мюця районування земель як форми планування використання земель потребуе комплексних змш до Закону «Про Генеральну схему планування територп Укра!ни». Для запобтання нiвелювання екологiчного пiдходу не-обхiдно закрiпити створення агроландшафтiв як прюритетну мету проведення районування сшьськогосподарських земель. У контекст створення агроландшафта на землях сiльськогосподарського призначення треба включити до основних завдань районування визначення ращонального сшввщношення рiзних угiдь вiдносно до неоднорiдностi земельного фонду та створення загальнодержавного плану районування. Оргашзащя територi! на пiдставi рацiонального розмiщення площ з рiзним функцiональним призначенням у рамках агроландшафта дасть змогу знайти шляхи опташзаци землекористування та визначити оптимальш показники для конкретних регiонiв [7, с. 37].
Лопчним продовженням вищевказаних крокiв мае стати впровадження мехаш-зму графiчного вiдображення результатiв районування на мюцевому, регiональному та загальнодержавному рiвнях. Текстова ж частина результата районування мае мютити нормативи та рекомендаци щодо господарювання у конкретному регюш. На нашу думку, саме так впровадження районування земель можна гармошзувати з концепщею створення Генерально! схеми планування територi! Укра!ни.
При розглядi перспективи проведення районування земель з метою створення агроландшаф^в неможливо залишати по за увагою суб'екпв господарювання - зе-млевласникiв та землекористувачiв. На нашу думку, до них на стади впровадження
дано! правово! моделi треба застосувати засоби економiчного стимулювання рацю-нального використання та охорони земель. Так як, впровадження агроландшафив тим чи iншим боком буде торкатися вилучення на постiйнiй чи тимчасовш основi окремих сiльськогосподарських упдь iз господарювання з метою створення та ста-бiлiзацi! агросфери, то прюритетним механiзмом стимулювання е шститут вщшко-дування втрат сiльськогосподарського виробництва [4, с. 267].
Пiдсумовуючи викладене, можна дшти наступних висновкiв:
1. Сучасний стан правового регулювання районування земель е незадовшьним i потребуе реформування. Реформування мае вiдбуватися шляхом запровадження еколопчного та ландшафтного тдходу до землекористування.
2. Метою проведення районування сiльськогосподарських земель мае стати створення агроландшафтв як засобу оптишзацп землекористування. В свою чергу, категорiя «агроландшафт» потребуе гармонiзацi! з законодавством €С стосовно ландшафтiв та видшення як окремого об'екту правого регулювання у сферi охорони земель сшьськогосподарського призначення.
3. Правову модель регулювання районування земель треба розум^и як форму планування використання земель. Послщовне запровадження дано! концепци мае привести до розумшня подiлу земель за основним цшьовим призначенням як нее-фективного механiзму регулювання земельних правовщносин та поступового вщхо-ду вщ нього.
Таким чином, послiдовне запровадження районування земель як основи агро-ландшафту потребуе розробки ново! концепци земельного права, засновано! на еко-логiчному та ландшафтному пiдходах до регулювання правовщносин, та внесення комплексних змiн до ряду нормативно-правових акпв для закрiплення цих поло-жень.
Список лггератури
1. Земельний кодекс Укра!ни // Ввдомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 2002. — N 3-4. — Ст.27.
2. Закон Украши «Про охорону земель»// Вщомост Верховно! Ради Украши. - 2003. — N 39. — Ст.349.
3. Постанова Кабшету Мшстргв Укра!ни ввд 26 травня 2004 р. N 681 «Про затвердження Порядку здшснення природно-сшьськогосподарського, еколого-економ1чного, протиерозшного та шших видгв районування (зонування) земель»// Урядовий кур'ер в1д 30.06.2004, № 120.
4. М1рошниченко А. М. Земельне право Укра!ни: [Навчальний поабник] / А. М. Мйрошннченко. -К. : 1нститут законодавства Верховно! Ради Укра!ни, 2007. - 432 с.
5. Постанова Кабшету Мшстрш Укра!ни в1д 11.02.2010 N 164 «Про затвердження норматив1в оптимального сшввщношення культур у с1возм1нах в р1зних природно-с1льськогосподарських рег1онах» // Урядовий кур'ер в!д 10.03.2010, № 44.
6. Кулинич П. Ф. Сшьськогосподарсью уг1ддя як об'ект земельних правов1дносин / П. Ф. Кулинич// Часопис Кигвського ун1верситету права. - 2008. — № 4. - с. 174-180.
7. Кривов В. М. Оптим1зацш структури агроландшафт1в - основа рацюнального використання земельних ресурс1в / В. М. Кривов// Землевпорядний вюник. - 1998. — № 3. - с. 36-38.
8. Шеремет А. П., Земельне право Укра!ни: [навч. пос.] / А. П. Шеремет. - К. : Центр учбово! ль тератури, 2009. - 632 с.
9. Закон Укра!ни «Про Генеральну схему планування територп Укра!ни»// В1домост1 Верховно! Ради Укра!ни. - 2002. — N 30. — Ст. 204.
10. Закон Украши «Про ратифжащю Свропейсь^ ландшафтноï конвенцп»// Вiдомостi Верхов-hoï Ради Украши. - 2005. - N 51. - Ст. 547.
11. Кулинич П. Ф. Правовые проблемы использования и охраны земель сельскохозяйственного назначения / П. Ф. Кулинич // Правовое регулирование развития АПК Украины. - К. : Урожай, 1993. -С. 3-59.
12. Андрейцев В. I. Правовi засади земельноï реформи i приватизацп землi в Украш: [Навч. практ. поиб] / В. I. Андрейцев. - К. : 1стина, 1999. - 345 с.
13. Основи ведення сшьського господарства та охорона земель: [Поабник] / [Грабак Н. Х., То-пiха I. Н., Давиденко В. М., Шевель I. В.]. - Видання ЧДУ iменi Петра Могили, 2005. - 484 с.
14. Кулинич П. Ф. Агроландшафт як об'ект правовоï охорони / П. Ф. Кулинич// Проблеми законности Респ. мiжвiдом. наук. зб. / [Ввдп. ред В. Я. Тацш]. - 2008. - Вип. 95. - C. 142-146;
Дударев Д. С. Правовое регулирование районирования земель как основы агроландшафта: состояние и перспективы / Д. С. Дударев // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 24 (63). № 1. 2011. - С. 262-267.
Исследуются современное состояние правового регулирования районирования земель и перспективы внедрения агроландшафтов.
Ключевые слова: районирование, охрана земель, агроландшафт, сельскохозяйственные земли.
Dudarev D. Legal regulation of the zoning of land as the basis of agrolandscape: state and prospects / D. Dudarev// Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 1. 2011. - Р. 262-267.
Author investigates the current state of legal regulation of zoning of land and prospects for implementation of agrolandscapes.
Keywords: zoning, land protection, agrolandscape, agricultural land.
Поступила в редакцию 18.05.2011 г.
