CC BY
56УДК: 341.641
Котвяковський Ю. О.
Сумський нацюнальний аграрний унгверситет DOI: 10.24412/2520-2480-2021-390-66-69 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ М1ЖНАРОДНО1 ЩДСУДНОСТ1 СПРАВ З 1НОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРА1НИ
Kotvyakovskyi Y.O.
Sumy National Agrarian University
LEGAL REGULATION OF INTERNATIONAL JURISDICTION OF CASES INVOLVING A FOREIGN ELEMENT UNDER THE LEGISLATION OF UKRAINE
Анотацш
У cmammi здшснено аналгз нацюнального законодавства Украши та положень мгжнародних догово-pie з питань регулювання мiжнаpодноi nidcydrncmi справ з шоземним елементом. Автор зазначае, що законодавством Украши сприйнято характерний для сучасно'1' свiтовоi практики подт мiжнаpодноi nid-судностi на загальну, договipну, сnецiальну (альтернативну) та виключну. Аналгзуються загальт критери встановлення niдсудностi вiдnовiдних справ судам Украши, визначено окpемi категорп справ у яких мо-жуть застосовуватись правила сnецiальноi niдсудностi. Розглянуто критери вiднесення справ до виклю-чно '1' niдсудностi укра'1'нських судiв.
Автором наголошуеться, що нацюнальне законодавство Украти передбачаеможливiсть сторт для укладання угоди з питань визначення niдсудностi ix спору. Проте зм^т та критери чинностi тако'1'угоди законодавством не врегульоват. Вказуеться також на доцшьнкть утфтаци положень мiжнаpодниx до-говоpiв у питаны врегулювання «конфлiкту юрисдикцш».
Abstract
The article analyzes the national legislation of Ukraine and the provisions of international agreements on the regulation of international jurisdiction of cases involving a foreign element. The author notes that the legislation of Ukraine adopted the division of international jurisdiction into general, contractual, special (alternative) and exclusive, typical for modern world practice. The general criteria for establishing the jurisdiction of the relevant cases by the courts of Ukraine are analyzed, certain categories of cases in which the rules of special jurisdiction can be applied are identified. The criteria for assigning cases to the exclusive jurisdiction of Ukrainian courts are considered.
The author emphasizes that the national legislation of Ukraine provides for the possibility of the parties to conclude an agreement on determining the jurisdiction of their dispute. However, the content and criteria of such an agreement are not regulated by law. The author also points out the expediency of unifying the provisions of international agreements on the issue of resolving the "conflict ofjurisdictions".
Ключов1 слова: мiжнаpодний цившьний процес, мiжнаpодна тдсудтсть, тоземний елемент, мiжна-родний договip, конфлжт юрисдикцш.
Key words: international civil proceedings, international jurisdiction, foreign element, international treaty, conflict of jurisdictions.
Включения Украши у свгговий процес глобаль заци, розширення млрацшних процесш у сучас-ному свт призводить до акraвiзацil договiрних та шших зв'язшв мгж фiзичними та юридичними особами Украши та шоземних кра1н. Це, у свою чергу, призводить до зб№шення кшькосп спорiв усклад-нених шоземним елементом та зумовлюе необхщ-нють забезпечення судового захисту прав i закон-них штереав учаснишв таких правовщносин.
Наявшсть у спорах шоземного елемента обу-мовлюе специфжу 1х розгляду, що пов'язана, у першу чергу, з виршенням питання про шдсудшсть справи суду вщповвдно! держави. У сферi м1жнаро-дного цившьного процесу м1жнародна шдсудшсть е одним з найб№ш складних та важливих шститу-пв.
У рiзний час проблемш аспекти мiжнародноl шдсудносл були предметом дослвджень впчизня-них та заруб1жних науковщв: Г.А. Щрата, В.В. Комарова, Ю.В. Черняк, А.С.Довгерта, В.1. Киаля,
С.Я. Фурси, О.О. Кармази, Н.О. Романово!, Л.П. Ануфрiевоl та iнших.
В доктрин м1жнародного цивiльного процесу склалась позицiя щодо поняття мiжнародноl щдсу-дностi як компетенци судiв певно! держави щодо розгляду та виршення цивiльних справ i виконання окремих процесуальних дiй за участю шоземного елемента. В цшому, з такою думкою погоджуються В.В. Комаров [7, с. 271], Г.А. Црат [10, с. 197], Н.О. Романова [8, с. 18] та iншi дослвдники.
При цьому Г.А. Цiрат звертае увагу на принци-пову ввдмшшсть мiж поняттями визначення шдсу-дносп спорiв з iноземним елементом та питаннями вибору права, що тдлягае застосуванню до спiрних правоввдносин з шоземним елементом. У першому випадку мова йде про визначення держави, суди яко! будуть вправi розглядати справу за участю шоземного елементу, у другому, йдеться про матерiа-льне право певно1 краши, яке буде застосовувати
«етуушшим-лшшаи» #щ<ш, 2021 / .шшбркгобже
67
суд, визнаний компетентним за правилами шдсуд-ностi, при вирiшеннi спору по суп [11, с. 152].
На сьогодтшнш день, як вказуе Л.П. Ануфрь ева, у свгговш практицi найбiльш поширеними е три способи визначення мiжнародно! пiдсудностi: 1. за ознакою громадянства сторiн спору; 2. за озна-кою мюця проживания вщповщача; 3. за ознакою «фактично! присутносл» вiдповiдача [1, с. 303307]. Також, однiею з тдстав вщнесення спору до тдсудносл судiв певно! держави, е укладання сторонами вщповщно! угоди про визначення тдсудно-стi. Вказанi критерп покладенi в основу подiлу мiж-народно! пiдсудностi на види, а саме: загальну, до-говiрну, спещальну (альтернативну) та виключну. Вказанi види мiжнародно! пiдсудностi знайшли свое закршлення у нормах внутрiшнього законо-давства Укра!ни та м1жнародних договорiв учасни-ком яких е наша держава.
Так, зпдно ст. 497 ЦПК Укра!ни, пiдсуднiсть цивiльних справ з шоземним елементом судам Украши, визначаеться нормами цього Кодексу, законом або м1жнародним договором, згода на обов'яз-ковiсть якого надана Верховною Радою Укра!ни.
Частина 1 ст. 75 Закону Укра!ни «Про м1жна-родне приватне право» передбачае визначення шдсудносл справ з шоземним елементом судам Украши на момент вщкриття провадження у справ^ не-зважаючи на те, що в ходi провадження у спраи тдстави для тако! тдсудносл вiдпали або змiни-лися.
Загальнi правила шдсудносл справ, що розгля-даються у порядку цивiльного судочинства, встано-вленi главою 2 роздiлу 1 ЦПК Укра!ни. Вiдповiдно до ст. 27 ЦПК Укра!ни позови до фiзичних осiб пред'являються за зареестрованим у встановле-ному законом порядку мюцем !х проживання чи пе-ребування, до юридичних осiб - за !х мюцезнахо-дженням зпдно з Сдиним державним реестром юридичних оаб, фiзичних осiб - шдприемщв та громадських формувань.
Мiсце проживання або мюцезнаходження вщ-повiдача на територи Укра!ни встановлюеться як загальний критерiй визначення шдсудносл справ з iноземним елементом судам Укра!ни також п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону Укра!ни «Про мiжнародне приватне право».
Поряд з тим, вказана норма, визначае тдсуд-нiсть таких справ судам Укра!ни у рядi шших випа-дк1в, а саме: наявносл на територи Укра!ни рухо-мого або нерухомого майна ввдповщача на яке може бути накладене стягнення; заподiяння шкоди на територи Укра!ни; проживання на територи Ук-ра1ни позивача - у справах про сплату алiментiв або про встановлення батьк1вства; проживання на територи Укра!ни позивача - фiзично! особи, або мюцезнаходження вiдповiдача - юридично1 особи - у справах про вщшкодування шкоди; громадянство або останне мiсце проживання в Укра!ш спадкода-вця; здiйснення на територи Укра1ни ди або на-стання поди, що стали пiдставами для подання позову; визнання безвюно вiдсутньою або оголо-шення померлою особи, що мала останне вщоме мюце проживання на територи Украши; виршення
питання щодо особистого статусу чи дiездатностi громадянина Украíни; якщо справа проти громадя-нина Украши, який за кордоном дiе як дипломати-чний агент або з шших тдстав мае iмунiтет ввд мь сцево1 юрисдикци, вщповщно до мiжнародного договору не може бути порушена за кордоном; якщо у справi про банкрутство боржник мае мiсце основ-них iнтересiв або основно1 шдприемницько! д1яль-ностi на територи Украши.
Таким чином, встановлюючи пiдсуднiсть справ з шоземним елементом судам Украши, в ок-ремих випадках вказаш норми передбачають мож-ливiсть обрання позивачем суду для звернення з по-зовом, тобто застосування правил спещально! (аль-тернативно1) мiжнародно! щдсудносп. Зокрема, правило щодо тдсудносл справ за мюцем проживання ввдповвдача наявне у законодавствi багатьох кра!ни. Водночас, вiдповiдно до ч. 1 ст. 76 Закону Украши «Про м1жнародне приватне право», пози-вач надметься правом звернутись з позовом до вь тчизняного суду, у раз^ якщо вiдповiдач не мае мь сця проживання, перебування чи мюцезнаходження в нашш державi проте: на територи Укра1ни наявне належне йому рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення; знаходиться фiлiя або представництво шоземно! юридично! особи; позов стосуеться вщшкодування шкоди завдано! на територи Украши тощо.
Питання визначення м1жнародно! тдсудносл врегульованi також нормами мiжнародних догово-рiв Украши. Так, згщно п. 2 ст. 33 Договору мiж Ук-ра!ною i Республiкою Польща про правову допо-могу та правовi вщносини у цивiльних i кримшаль-них справах 1993 р., компетентним судом у справах, що виникають iз договiрних вiдносин е суд ле! Договiрно! Сторони, на територи яко! мае мiсце проживання або юридичну адресу вiдповiдач, тобто визначено загальне правило м1жнародно! тдсудно-стi. Та ж норма мютить положення, що встановлюе компетенцiю у вiдповiдних справах також суду ле! Договiрноl Сторони, на територи яко! мае мюце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цш територи знаходиться предмет спору або майно вщповщача [4]. Аналопчш положення мiстяться у Договорi м1ж Укра!ною i Республiкою Молдова про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних i кримшальних справах 1993 року [3]. Таким чином, у вказаному випадку, позивач надшяеться правом обрати суд для звернення з позовом.
При цьому варто враховувати, що окремi кате-гори справ, згiдно нацiонального законодавства держав та норм мiжнародних договорiв, належать до виключно! пiдсудностi судiв вiдповiдних держав. В таких випадках можливють обрання суду ви-ключаеться.
Справи, що належать до виключно! шдсудносл вичизняних судiв визначеш ст. 77 Закону Украши «Про мiжнародне приватне право». Зокрема, це справи щодо нерухомого майна, яке знаходиться на територи Украши; справи, яш стосуеться правовед-носин мiж диъми та батьками, якщо обидвi сторони мають мiсце проживання в Укра!нц справи про спа-дщину, якщо спадкодавець - громадянин Укра!ни i
мав в нiй мiсце проживання та iншi. Головними критерiями, покладеними в основу вщнесення пев-них справ до виключно! пiдсудностi судiв Укра!ни, як вказуе Г.А. Щрат, стали критерiй мiсця знахо-дження предмету спору або особи та критерш най-бiльш тiсного зв'язку предмету спору з правопорядком Укра!ни [11, с. 153].
Зважаючи на приватно-правовий характер справ, виршення яких здiйснюеться iз застосуван-ням норм м1жнародного цивiльного процесу, важ-ливе значення мае надання сторонам права укла-дання угод щодо обрання суду для розгляду !х спору у разi, якщо такi справи не вiднесенi законом чи мiжнародним договором до виключно! компете-нцi! судiв певно! держави.
Така можливiсть сторiн у справах з шоземним елементом передбачена рядом м1жнародних доку-ментiв серед яких: Гаазька конвенщя щодо угод про вибiр суду 2005 р., Брюссельський регламент № 44/2001 Ради СС про юрисдикцiю, визнання i вико-наиия судових рiшень у цив№них i комерцiйних справах 2000 р., м1жнародш договори про правову допомогу тощо.
Вiдповiднi положення знайшли закршлення i в нацiональному законодавствi Укра!ни. Так, згiдно п. 1 ч. 1 ст. 76 вказаного Закону Укра!ни «Про м1ж-народне приватне право», наявнiсть угоди, якою сторони передбачили пiдсуднiсть справ з шоземним елементом судам Укра!ни е безумовною подставою для прийняття вiтчизияними судами таких справ до свого провадження. У свою чергу, ст. 22 ЦПК Укра!ни передбачено право сторiн на передачу спору на розгляд шоземного суду. Такий пщ-х1д вичизняного законодавця сввдчить про ви-знання прiоритету угоди сторiн у питанш вщне-сення !х спору до певного правопорядку.
Поряд з тим, неврегульованим залишаеться пи-таиия щодо порядку укладання тако! угоди, крите-рi!в !! чинностi. Вiтчизияним законодавцем встано-влено лише обмеження щодо можливосп укладання угод про визначення пiдсудностi справ, як1, зпдно ст. 77 Закону Укра!ни «Про мiжнародне приватне право», належать до виключно! шдсудносп судiв Укра!ни.
Прикладом вирiшення питання щодо чинносп угод про визначення юрисдикцi! суду для вирь шення спору можуть слугувати положення ст. 23 Брюссельського регламенту № 44/2001 Ради СС про юрисдикцш, визнання i виконання судових рь шень у цившьних i комерцiйних справах 2000 р., що передбачають укладання тако! угоди: а) в письмо-вiй формi або засвiдченiй письмовiй формi; Ь) у фо-рмi, яка ввдповщае практицi взаемовiдносин мiж сторонами; с) в м1жнароднш торгiвлi або комерцп -в формi, яка вщповвдае звичаю, про який сторони знають або зобов'язанi знати i який широко засто-совуеться i регулярно дотримуеться в так1й торгiвлi вама сторонами договору. При цьому допускаеться укладання вiдповiдно! угоди з використанням елек-тронних засобiв зв'язку, якщо вони забезпечують належну фiксацiю угоди [2]. На нашу думку подiбнi положення доцшьно реалiзувати i в законодавсга Укра!ни.
Одним з проблемних аспеклв м1жнародно! ш-дсудностi цивiльних справ е також врегулювання т. зв. «конфлшту юрисдикцiй» (lis pendens-related actions). Вказана проблема пов'язана з практичною реатзащею норм iнституту мiжнародно! спещаль-но! (альтернативно!) пiдсудностi та знаходить прояв у прийняттi судами рiзних держав до свого провадження аналопчних позовiв.
На врегулювання «конфлiкту юрисдикцш» спрямована норма ч. 2 ст. 75 Закону Укра!ни «Про м1жнародне приватне право», яка встановлюе обов'язок суду щодо вщмови у вщкритл провадження у справi, якщо у судi чи iншому юрисдик-цiйному органi iноземно! держави е справа iз спору м1ж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих шдстав. Слiд зазначити, що на момент вщкриття провадження у справi суду може бути невщомо про факт прийняття до провадження аналопчного позову судом шоземно! держави.
Випадки коли провадження у справi за анало-гiчними позовами вщкрито у судах рiзних держав врегульовано нормами мiжнародних договорiв. Проте, як зазначае Ю.В. Черняк, у мiжнародних договорах Укра!ни наявт два варiанти врегулювання тако! ситуаци: перший - це закриття провадження у справi тим судом, який порушив провадження по справi шзшше (ч. 3 ст. 21 Договору м1ж Укра!ною i Литовською Республшою про правову допомогу та правовi в1дносини у цивiльних, сiмейних i кримiна-льних справах), i другий - це залишення заяви без розгляду тим судом, який порушив провадження по справi шзшше (ст. 21 Договору мiж Укра!ною та Чеською Республшзю про правову допомогу в цившьних справах 2001 р.) [5, с. 588].
У разi ухвалення судом Укра!ни одного з вка-заних рiшень настають цiлком рiзнi процесуальнi наслiдки. Так, у разi закриття провадження у справ^ зг1дно ч. 2 ст. 256 ЦПК Укра!ни повторне звернення до суду з приводу спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих шдстав не допускаеться, а у разi залишення заяви без розгляду, вщповщно до ч. 2 ст. 257 ЦПК Укра!ни, пози-вач мае право звернутися до суду повторно шсля усунення умов, що були шдставою для залишення заяви без розгляду.
Безумовно, у разi ухвалення рiшення по суп справи iноземним судом, дана обставина не мае практичного значення. Але можна допустити вiро-гiднiсть виникнення ситуацi!, коли ухвалення рi-шення по сутi справи в шоземному судi, в силу пе-вних обставин, виявиться неможливим, а суд Укра-!ни керуючись положеннями вщповщного м1жнародного договору закрив провадження у справа У такому випадку особа, право яко! порушено, фактично втрачае засоби для його захисту. Таким чином, бiльш прийнятним для сторш е залишення заяви без розгляду тим судом, який вщкрив провадження у справi шзшше. Саме у цьому напря-мку, на нашу думку, доцiльне здшснення унiфiкацi!' положень законодавства та мiжнародних договорiв.
Неоднозначним е також питання щодо дш суду Укра!ни, у разi встановлення факту розгляду справи мiж тими самими сторонами, про той самий
«шушшшум-лоугмау» 2021 а jurisprudence
69
предмет i з тих самих тдстав iноземним судом, що розпочатий рашше та вiдсутностi м1жнародного договору з ввдповвдною державою. Вважаемо, що в такому випадку суд повинен постановити ухвалу про залишення позову без розгляду на пiдставi п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК Укра!ни.
Виходячи з викладеного варто ввдзначити, що на сучасному етапi правове регулювання питань мiжнародноl пiдсудностi спорiв з iноземним елеме-нтом, нормами нацiонального законодавства Украши та мiжнародних договорiв укладених Укра!ною, в цiлому вiдповiдае свгговш практицi. Зокрема, по-ряд з визначенням загальних правил пiдсудностi таких справ впчизняним судам та встановленням ка-тегорiй справ, яю належать до виключно! тдсудно-сп судiв Укра!ни, передбачаються можливостi для застосування сторонами правил спещально! пвдсу-дностi або вирiшення цього питання за угодою сто-рiн. Поряд з тим, подальшого дослiдження та нормативного врегулювання потребують питання пов'язаш з укладанням угод про визначення тдсу-дностi. Доцiльною також е ушфжащя положень мiжнародних договорiв у питаннi врегулювання «конфлжту юрисдикцш».
Список лiтератури
1. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Том 3. Трансграничные банкротства. Международный коммерческий арбитраж. Международный гражданский процесс: Учебник. М.: Издательство БЕК, 2001. 768 с.
2. Брюссельський регламент № 44/2001 Ради £С про юрисдикцш, визнання i виконання судових ршень у цившьних i комерцiйних справах 2000 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a84#Text (дата звернення: 25.01.2021 р.)
3. Договiр м1ж Украшою i Республiкою Молдова про правову допомогу та npaBOBi ввдносини у цивiльних i кримiнaльних справах 1993 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/498_604#Text (дата звернення: 25.01.2021 р.)
4. Договiр мiж Украшою i Республiкою Польща про правову допомогу та прaвовi вщно-сини у цивiльних i кримшальних справах 1993 р. URL:
https ://zakon. rada. gov.ua/laws/show/616_174#Text (дата звернення: 25.01.2021 р.)
5. М1жнародне приватне право: щдручник / за ред. А.С.Довгерта i В.I.Кисiля. 2-ге видання. К.: Алерта, 2014. 656 с.
6. Про м1жнародне приватне право: Закон Украши вiд 23.06.2005 № 2709-IV. BidoMocmi Верхов-ног Ради Украгни. 2005, № 32. ст.422
7. Проблемы науки гражданского процессуального права : монография / под ред. В. В. Комарова. Харьков : Право, 2002. 440 с.
8. Романова О.Н. Международный гражданский процесс: курс лекций для магистрантов специальности 1-248103 «Правовое регулирование внешнеэкономической деятельности». Минск: БГУ, 2015. 78 с.
9. Цившьний процесуальний кодекс Украши ввд 18.03.2004 р. (в редакцп Закону № 2147-VIII вщ 03.10.2017 р.). BidoMocmi Верховног Ради Украгни. 2017, № 48. ст.436.
10. Црат Г.А. Шжнародна пiдсуднiсть. Акту-альш проблеми мiжнарoдних вiднocин. Випуск 84 (Частина II), 2009. С. 197-202.
11. Црат Г.А. Питання юрисдикцп в мiжнaро-дних договорах Украши про правову допомогу. Bi-сник Академи адвокатури Украши. Число 3(22) 2011. С. 151-160.
УДК 343.3/.7
Серебренникова А.В. профессор, д.ю.н. МГУ им. М.В.Ломоносова г. Москва Российская Федерация DOI: 10.24412/2520-2480-2021-390-69-73 УСЛОВИЯ И ПРИЧИНЫ СУИЦИДА НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ
Serebrennikova A. V.
Doctor of law, Professor of criminal law and criminology Moscow state University. M. V. Lomonosov
Russia, Moscow
CONDITIONS AND CAUSES OF SUICIDE OF MINORS
Аннотация:
Автором статьи рассматривается феномен такого асоциального явления как суицид, понятийное представление о данном явлении в научной среде, а также аспектах формирования его детерминантной основы в среде несовершеннолетних. Автор отмечает, что основным фактором такого формирования является увлеченность детей современными социальными коммуникациям, влекущих за собой утрату контроля со стороны родителей, а также формирование новых аксиологических основ в сознании ребенка. Между тем, автор полагает, что современная криминология позволяет достаточно успешно определять основные причины его проявления в среде общения несовершеннолетних, а также предпринимать активные меры, направленные на его искоренение посредством общей и частной профилактики.
