CC BY
12Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 2-1 (Ч. 1). С. 341-351.
УДК 346.93
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ АКТ1В У СИСТЕМ1 СУДОВОГО ЗАХИСТУ В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВ1 УКРА1НИ
Школенко Л. М.
MapiynorncbKuü державный ункерситет м. Mapiynorn, Украта
У статт здшснено дослвдження перегляду судових акпв у OTcreMi судового захисту у господарсько-му судочинствц проаналiзовано становлення та гснування права на судовий захист та перегляд за зако-нодавством Укра!ни i мiжнародним законодавством; обгрунтовано та сформульовано елементи, сутнiсть права на судовий захист; визначено межи права на судовий захист та сшввщношення права на судовий захист та перегляд; доведено, що перегляд судових акпв е гаранпею судового захисту.
Kmuoei слова: перегляд, судовий акт, судовий захист, доступшсть, право на захист, Свропейський суд з прав людини, господарське судочинство.
Постановка проблеми. Проведення судово-правово! реформи в Укра!ш зорiентова-но, перш за все, на шдвищення стандартiв захисту прав та законних iнтересiв суб'ектiв господарювання та громадян, в рамкам яко! створюються передумови для дослiдження шляхiв розвитку вщповщно! правово! бази та полшшення якостi здiйснюваного право-суддя. Комплексна трансформащя судово! системи обумовлюе потребу в запроваджен-нi засобiв рiзновекторно! реатзацп права на судовий захист, невщ'емним елементом якого виступае право на оскарження судових акгiв, та середовища для !х iмплементацil у вщповщному судочинствi. Право на оскарження реашзуеться через систему перегляду судових акпв, сучасний рiвень яко! вiдрiзняеться суперечливiстю та нестабiльнiстю, що тягне на практищ розширення <^апазону» судових помилок. Цим обгрунтовуеться актуальшсть та своечаснiсть теми дослiдження.
Стан досл1дження. Деяю аспекти перегляду судових акпв у системi судового захисту дослщжували Д.М. Притика, О.А. Беляневич, А.Ф. Клейнман, Л. Ф. Лесниць-ка, О.А. Михайлюк та iншi вчеш. Разом з тим слщ зазначити, що не мають однозначно! вщповщ положення щодо визначення межi, гарантiй права на судовий захист у господарському судочинствг
Метою cmammi е подальше теоретичне дослщження перегляду судових акпв у системi судового захисту у господарському судочинсга Украши, аналiзування мiж-народного законодавства стосовно перегляду, що представляеться важливим як з точки зору теорп господарського процесу, так i з точки зору судово! практики.
Виклад основного матерiалу. Надаш законом можливосн оскарження судових ршень, перегляд судових рiшень традицiйно розглядалися доктриною радянського процесуального права як «гаранти правосуддя» [1, с. 99], «гарант права на захист прав сторш та шших осiб, яю беруть участь у справi» [2, с. 8], «гаранти правомiр-
носп виршення справи» [3, с. 11]. Необхщно звернути увагу, що судовий захист е безпосередньою реалiзацiею правових (у першу чергу процесуальних) норм, а право на судовий захист — можливютю тако! реатзацл.
Розглядати перегляд судових ршень як гарантiю реалiзацil права на судовий захист до початку 90-х рр. минулого (ХХ) столотя не уявлялося можливим, оскшьки саме право на судовий захист було обмежене. Конститущя СРСР 1977 р. гарантувала здшснення громадянами права на судовий захист вщ посягання на честь i гiднiсть, на особисту свободу i майно (ст. 57), а також надавала право оскаржити до суду ди посадових осiб, здiйсненi з порушенням закону, перевищенням повноважень. Водно-час велика кшьюсть справ була, як i рашше, виключена iз судово! пiдвiдомчостi, з багатьох категорш справ у сущв була обмежена компетенцiя, тобто «суди не володши повноваженнями зi встановлення ушх обставин i вирiшення ушх iнших питань, а з деяких (часто вирiшальних для справи) зобов'язаш були враховувати рiшення iнших оргашв, якi фактично мали преюдицiальне значення i не були предметом контролю з боку суду» [4, с. 10 - 11]. На початку 80-х рр. змша радянського, украшського зако-нодавства поступово поширювала компетенщю суду iз захисту прав та штерешв гро-мадян i оргашзацш Це в результатi призвело до закршлення положення про судовий захист права як про загальне, ушверсальне право, яке надаеться кожному i кожним може бути реалiзовано.
Конститущя Укра!ни гарантуе кожному судовий захист його прав i свобод у рамках конституцшного, господарського, цившьного, адмiнiстративного i кримшально-го судочинства. Гарантування державою судового захисту означае його обов'язок забезпечити здшснення права на судовий захист, який мае бути справедливим, ком-петентним, повним та ефективним [5, с. 132]. Цей обов'язок грунтуеться також i на мiжнародних договорах, яю, зпдно iз ст. 9 Конституци, е складовою частиною на-цiонального законодавства Укра!ни. Крiм того, цей обов'язок мютиться на загальних принципах та нормах мiжнародного права. Пiд загальними принципами мiжнарод-ного права розумдать «керiвнi правила поведiнки його суб'екпв, що виникають як результат суспшьно! практики; юридично закрiпленi засади мiжнародного права» [6, с. 34]. Слщ пiдкреслити, що основоположнi iмперативнi норми мiжнародного права — це норми, що приймаються та визнаються мiжнародним спiвтовариством держав у цiлому, вщхилення вiд яких недопустимо. Як приклад можна назвати принцип за-гально! поваги прав людини, а також сформоваш Свропейським судом з прав людини (далi — ССПЛ) принципи правово! визначеностi, правово! ефективностi, рiвноваги публiчного i приватного iнтересу [7; 8].
Одшею iз загальновизнаних норм е право на судовий захист, що забезпечуеться державою. Це право знайшло закршлення, наприклад, у Загальнш деклараци прав людини, Мiжнародному пакп про цивiльнi i полiтичнi права, Конвенци про захист прав людини та основоположних свобод (далi — Конвенщя). Вiдповiдно до ст. 8 За-гально! декларацil прав людини, проголошено! Генеральною Асамблеею ООН 10 грудня 1948 р., «кожна людина мае право на ефективне поновлення у правах ком-петентними нацюнальними судами в разi порушення И основних прав, наданих !й Конститущею або законом» [9]. Згiдно з цим документом ефектившсть поновлення прав означае наявшсть i передбачену можливють реалiзацil таких процесуальних
гарантш для учасниюв провадження, як piBHiCTb та змагальнють CTopiH, ефективне використання сторонами у справi права на захист, швидкий розгляд справи у розумш строки [10]. Вщповщно до ч. 3 ст. 2 Мiжнародного пакту про цившьш i полiтичнi права: «Кожна держава, яка бере участь у цьому Паки, зобов'язуеться: а) забезпечи-ти всякiй особi, права i свободи яко!, визнанi у цьому Пакп, порушено, ефективний засiб правового захисту, навт коли це порушення було вчинене особами, якi дiяли як особи офiцiйнi; b) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-яко! особи, яка потребуе такого захисту, встановлювалось компетентною судовою, адмшютра-тивною чи законодавчою владою або будь-яким iншим компетентним органом, пе-редбаченим правовою системою держави, i розвивати можливосн судового захисту; с) забезпечити застосування компетентною владою засобiв правового захисту, коли вони надаються» [11].
Право на судовий захист входить до перелшу прав, що захищаються Конвенщею. Доцiльно вщокремити тi його елементи, якi е обов'язковими в сенс практики ССПЛ. Так, у ст. 6 Конвенцн закрiплене право на справедливий суд, тобто кожен мае право на справедливий i пyблiчний розгляд його справи впродовж розумного строку не-залежним та безстороншм судом, встановленим законом, який виршить стр щодо його прав та обов'язкiв. Виходячи з конструкцн ч. 1 ст. 6 Конвенцн, С. В. Лунш зазна-чае, що в нш закрiпленi такi елементи права на судовий захист: а) право на розгляд справи; б) право на справедливють судового розгляду; в) право на пyблiчнiсть роз-гляду справи та проголошення ршення; г) право на розумний строк розгляду справи; д) право на розгляд справи судом, встановленим законом; е) право на незалежшсть i безстороннють суду [12, с. 1]. Визначеш принципи i норми е найважлившою скла-довою концепцн прав визначених суб'екпв, оскшьки дозволяють забезпечувати ix реалiзацiю.
Треба вiдзначити, що мiжнароднi акти прямо не закршлюють права на судовий захист, вони передбачають право на справедливий судовий розгляд i встановлюють обов'язок держави забезпечити ефективний спошб правового захисту. Змют цих прав
i обов'язюв розкриваеться в мiжнародниx договорах, ршеннях i постановах ССПЛ, резолющях i рекомендащях Комггету Мiнiстрiв Ради Свропи, якi розглядаються в на-yцi процесуального права як мiжнародно-правовi стандарти судового захисту, стандарта Ради Свропи в галyзi процесу.
Щодо справедливости слщ зауважити, що украшське законодавство не мютить прямого посилання на забезпечення осiб правом, зокрема, на справедливий судовий розгляд. Бшьш традицшними для чинних процесуальних приписiв е пов'язаш зi справедливiстю поняття — «законнють», а також «всебiчний, повний та об'ективний розгляд справи». Законнють як одна з основних конституцшних засад судочинства закршлена у ст. 8 ЦПК Украши, ст. 4 ГПК Украши, ст. 9 КАС Украши, вщповщно до яких суд зобов'язаний розглядати й виршувати сyдовi справи на пiдставi закону
з урахуванням його мети та у встановленому ним порядку. Пщ час застосування пра-вових актiв суд повинен враховувати 1х мiсце в iерарxiï нацiонального законодавства, тобто юридичну силу [10].
Конститyцiя Украïни не передбачае права на справедливий судовий розгляд, проте його юнування визначаеться iз права на судовий захист у взаемозв'язку з iншими консти-
туцшними гарантами. Якщо проаналiзувати норми Конституцiï Украши, де зазначено, що права та свободи людини i громадянина захищаються судом, то можливо зробити висновок, що правова конструкцiя, застосована законодавцем, недосконала з огляду на правила юридичноï технiки. Так, iз мiжнародних документа, якi були проаналiзованi вище, зокрема Загальноï декларацiï прав людини, Конвенцл про захист прав людини i основоположних свобод, Мiжнародногlо пакту про громадянсью i полiтичнi права, ви-пливае, що в них для закршлення права на судовий захист використовуетъся iнша, фундаментальна формула, змют якоï полягае в тому, що кожен мае право на судовий захист.
Для визначення сутност права на судовий захист необхщно проаналiзувати всi положення Конституцiï Украши та визначити групи норм, яю закрiплюютъ право на звернення до суду в окремих випадках: 1) право на оскарження в сущ рiшенъ, дiй чи бездiялъностi оргашв державно1' влади, органiв мiсцевого самоврядування, 1'х поса-дових i службових осiб (ст. 55); 2) право в будъ-який час оскаржити в сущ свое затри-мання (ст. 29); 3) судовий захист права на спростування недостовiрноï iнформацiï про себе та члешв свое1' имЧ i права вимагати вилучення будь-яко1' iнформацiï, а також право на вщшкодування матерiалъноï i морально!' шкоди, завдано1' збиранням, збер> ганням, використанням та поширенням такоï недостовiрноï шформаци (ст. 32). З на-веденого можна зробити висновок, що у цьому разi йдеться не про право на судовий захист як такий, оскшьки зазначеш положення шдлягають застосуванню в конкретно визначених правовщносинах [13].
Слiд погодитися з С. В. Луншим, що визнання принципу прямоï дiï Конституцiï Украши можна розглядати як форму закршлення права на судовий захист, оскшьки у ч. 3 ст. 8 Конституци Украши встановлено, що звернення до суду для захисту конституцшних прав i свобод людини i громадянина гарантуеться безпосередньо на пiдставi Конституци Украши. Однак i це положення проблематично визначити як закршлення права на судовий захист. По-перше, право на звернення до суду е лише одним з елемеипв права на судовий захист. По-друге, ч. 2 ст. 8 Конституци Украши гарантуе право на звернення до суду лише на пiдставi самоï Конституци Украши. До того ж Конститущя Украши мютить низку статей, як вимагають наявносп судового ршення для обмеження певного права [12, с. 1].
Зважаючи на викладене, ми погоджуемося з думкою Е. Трегубова про те, що Конститущя Украши не здатна вщповюти на питання: що таке право на судовий захист, що е сутнютю цього права [13].
У ч. 1 ст. 7 Закону Украши «Про судоустрш i статус судщв» ушм суб'ектам пра-вовщносин гарантуеться захист прав, свобод i законних штерешв незалежним i без-стороншм судом, утвореним вщповщно до закону. На нашу думку, наведет положення вщповщають формулюванням, закршленим у мiжнародних договорах щодо прав людини. У свою чергу, приписи чинного процесуального законодавства вщокрем-люють рiзнi елементи права на судовий захист, яю також викладеш або як окремi процесуальш права (ст. 6 КАС Украши, ст. 3, 12, 13 ЦПК Украши, ст. 21 КПК Укра1-ни, ст. 1 ГПК Украши), або як принципи судочинства (ст. 7 КАС Украши, ст. 5, 6, 14 ЦПК Украши, ст. 16, 18, 20 КПК Украши, ст. 4-2, 4-4 ГПК Украши). Таким чином, внутршне нащональне матерiальне i процесуальне законодавство розглядае право на судовий захист як систему встановлених прав та правових принцишв.
Слщ зазначити, що держава зобов'язана забезпечити здшснення права на судовий захист, який мае бути справедливим, компетентним, повним i ефективним; правосуд-дя визнаеться таким лише за умови, що воно вщповщае вимогам справедливости та забезпечуе ефективне вщновлення в правах.
Необхщнють здшснення особливоï функцн державою, а саме захист прав i за-конних штерешв громадян та юридичних осiб, обумовлюе iснyвання сyдовоï влади. Суд у процесi здiйснення правосуддя повинен забезпечити захист усього комплексу соцiально-економiчниx, полггичних, особистих прав i свобод людини. У такому ро-зумшш судовий захист уявляеться як найвища гарантiя забезпечення прав i свобод громадян та юридичних ошб, оскшьки суд займае визначене конституцшними при-писами положення в ^CT^i органiв державноï влади. Тому право на судовий захист розyмiеться як забезпечення передбаченоï законом можливостi особи звертатися до сyдовоï влади за спещальною послугою — захистом ïï прав i законних iнтересiв [12, с. 2]. З таким твердженням можна погодитись, з поправкою на те, що захист прав i законних штерешв з боку судово1' влади е ïï безумовним обов'язком, який як раз i кореспондуеться iз можливютю особи звернутися до не].'.
Сутнють права на судовий захист полягае в тому, що воно вщноситься до правового статусу ошб, закршленого i гарантованого Конститущею Украши. Поняття права на судовий захист мае комплексний характер i мютить у собi основш елементи правосуддя, зокрема: 1) закршлену законом можливiсть особи звернутися до суду з вимогою про захист ïï порушеного права; 2) орган правосуддя, який здшснюе судо-чинство у вщповщнш формi i в такий споаб реалiзyе судову владу; 3) право здшс-нювати правосуддя належить ильки судовим органам, оскшьки присвоення фyнкцiй правосуддя ким-небудь шшим, а також делегування фyнкцiй сущв не допускаеться [14, с. 49]; 4) необхщнють встановлення юридичного i фактичного обгрунтування в сyдi заявленоï вимоги шляхом реалiзацiï конститyцiйниx та законодавчих приписiв щодо змагальностi.
Розкриваючи змют права на судовий захист, можна дшти висновку, що право на судовий захист знаходиться в нерозривному зв'язку з правом (можливютю) перегляду судового акта, гарантованого державою: право на судовий захист не може бути повнютю реалiзоване, якщо вщсутня можливють перегляду судового акта. Судове р> шення не може бути визнане справедливим i правосудним, а судовий захист — повним
i ефективним, якщо допущена судова помилка, держава зобов'язана гарантувати захист прав i штереив суб'екпв господарювання та громадян, що охороняються законом вiд сyдовоï помилки. Положення законодавства, що виключають будь-який порядок перегляду за скаргами заявниюв на предмет перевiрки вщповщносн законностi та обгрyнтованостi судового ршення iншою судовою iнстанцiею, не вщповщають ст. 55 Конститyцiï Украши. Грунтуючись на загальновизнаних принципах i нормах мiж-народного права, керуючись Конститущею Украши, слщ тдкреслити, що змют права на судовий захист мае загальний характер i поширюеться на вш види судочинства.
У той же час поняття «право на перегляд судового акта» i «право на судовий захист» розрiзняються. Право на судовий захист може бути реалiзоване в рiзниx формах, наприклад, у формi звернення до суду першоï шстанцн з позовом, у формi звер-нення до суду вищоï шстанцн з вщповщною скаргою. З точки зору мiжнародниx
правових стандарта, мова може йти про доступ до суду першоï та другоï шстанцш, який мае бути не лише формальним, але i реальним.
Реалiзацiя та подальше здшснення права на судовий захист вщбуваеться з викори-станням ефективних засобiв правового захисту. В галузi господарського процесуаль-ного права мова може йти про поняття «зашб судового захисту». У найзагальшшому видi це поняття можна визначити як сукупшсть процесуальних дiй, здшснюваних учасниками процесу у встановленому законом порядку, направлених на вiдновлення порушеного права та iнтересу, що охороняеться законом, чи на запобiгання його по-рушення.
Можливо виокремлення видiв засобiв судового захисту, серед яких можна назвати перегляд судових акта (у широкому сенш), який здшснюеться у встановленому законом порядку з використанням процесуальних гарантiй, що забезпечуе справедли-ве правосуддя. Гарант судового захисту будуть ефективш лише тод^ коли держава забезпечить можливють перегляду справ вищим судом, визначить ч^кий механiзм виправлення судових помилок.
Перегляд судових акта як зашб судового захисту не може юнувати сам по соб^ поза зв'язком iз дiялънiстю суду першоï iнстанцiï, що розглядае i виршуе судовi справи. Вiдповiдно до цього право на судовий захист спочатку реалiзуеться у судi першоï ш-станцiï. Провадження у судi першоï iнстанцiï, як i провадження з перегляду судового акта, також може розглядатися як зашб судового захисту. Якщо законом передбачено право оскарження судового акта, то судовий захист продовжуватиме здшснюватися, але вже у судi другоï iнстанцiï, який переглядае законшсть i обrрунтованiстъ судового акта, що не набрав законноï сили. Подання вiдповiдноï скарги на судовий акт пору-шуе шший засiб судового захисту — провадження у судi другоï iнстанцiï. Якщо скарга зацiкавленоï особи не буде задоволена, то реалiзацiя права на судовий захист знову може бути продовжена шляхом оскарження судового ршення суду другоï iнстанцiï i судового ршення суду першоï iнстанцiï, яке набрало законноï сили, до вищестоя-щого суду. Подання вiдповiдноï скарги порушуе провадження у вищестоящому суд^ яке також може розглядатися як самостшний зашб судового захисту. Таким чином, судовий захист реалiзуеться в рiзних формах за допомогою рiзних правових засобiв. Без дiялъностi суду першоï iнстанцiï неможливе звернення до судiв, якi здiйснюютъ перегляд, оскшьки у зацiкавленоï у судовому захист особи не буде приводу для звернення до вщповщного суду вищоï iнстанцiï — судового акта, який переглядаеться. У зв'язку з цим навряд чи можна погодитися iз твердженням, що вщсутшсть можли-востi перегляду судового акта зменшуе право кожного на судовий захист. Оскшьки право на судовий захист було реалiзоване у формi звернення до суду першоï шстан-ци шляхом розгляду заяви i прийняття судового акта, то за вщсутносп можливостi переглянути судовий акт можна говорити не про применшення, обмеження права на судовий захист, а про применшення, обмеження права на оскарження судового акта, виправлення судовоï помилки. Якщо розглянути обмеження права на оскарження судового акта на пiдставi критерда мiжнародних норм, то можна зробити такий висновок. Вислови щодо недопустимосп обмеження, применшення права на оскарження судового акта бшьшою мiрою вiдносятъся до кримiналъного судочинства, оскшьки норми мiжнародного права (ст. 2 Протоколiв № 7 до Конвенцп) i заснованi на них
положення Конституцп Украши (ст. 55, 62) передбачають право засудженого на перегляд вироку судом вищестоящоï шстанцн.
Стосовно цившьного судочинства (господарське судочинство може називатися цившьним як некримшальне, iз врахуванням тюних yнiфiкацiйниx зв'язкiв) ССПЛ вказав, що на вщмшу вiд кримшального судочинства Конвенцiя не встановлюе абсолютного права на розгляд справ у сyдi вищестоящоï iнстанцiï у цившьному процесi, тому апеляцiя та касащя можуть бути обмеженi або виключеш. Слiд пiдкреслити, що ш про яку однаковiсть «моделей» перегляду в цьому випадку не може йти мова, оскшьки на вщмшу вщ цившьного процесу, який «безпосередньою своею метою мае задоволення приватних штереив», кримшальний процес прямо i безпосередньо здшснюеться на користь загальнодержавних, пyблiчниx iнтересiв. У зв'язку з цим держава не може «вщноситися з однаковим iндиферентизмом, як i в цившьному сущ, до способiв i засобiв дiï осiб, яю беруть участь у кримiнальномy процесс». «Держава зацiкавлена в тому, аби прийнятий вирок був погоджений з матерiальною iстиною та аби свщомють його правосуддя iснyвала в суспшьствь... сyдовi помилки, що ви-явилися у вироку, не лише порушують штереси справедливостi, але й створюють, крiм того, небезпеку для пyблiчниx iнтересiв, ослабляючи дiю кримiнального закону...» [15, с. 20]. ССПЛ вказав, що обмеження права на доступ до суду апеляцiйноï, касацiйноï шстанцн можливе тому, що «дане право за своею природою об'ективно потребуе регулювання державою, яка володiе в цих вщносинах вщомою свободою розсуду» [16, с. 180].
Сформульоваш контрольними органами Конвенцiï правовi положення дозволя-ють стверджувати, що можливють перегляду судового акта, який не набрав законноï сили, в принцит, повинна юнувати. Обмовка «в принцит» допомагае у визначених законом випадках передбачити обмеження реалiзацiï цiеï можливосп, що не розгля-датиметься як обмеження права на судовий захист. Iншi засоби судового (правового) захисту у вид провадження з перегляду судового акта, який набрав законноï сили, у вищому сyдi можуть бути обмежеш або бути вщсутш, що не свiдчитиме про обмеження права кожного на судовий захист. Цей висновок грунтуеться також i на дп основоположного принципу в галyзi процесу — принципу правовоï визначеносп. Пра-вова визначенють — не теоретичний постулат, а пщтвердження того, що остаточне судове ршення буде поважаться. Коли ршення, що набрало чинностi, суб'ективно, необгрунтовано анулюеться, то страждають не лише правова визначенють, ефектив-нють, але i стае iлюзорним право на суд.
Слщ пщкреслити, що принцип правовоï визначеностi (res judicata), з урахуван-ням практики ССПЛ, означае, що жодна зi сторш не може вимагати перегляду остаточного ршення, що набрало законноï сили, лише з метою проведення повторного слухання i прийняття нового ршення; повноваження вищестоящого суду з перегляду справи повинш здiйснюватися з метою виправлення судових помилок, неправильного здшснення правосуддя, а не перегляду по суп; перегляд не може вважатися прихованою формою оскарження; одна лише можлива наявнють двох точок зору з одного питання не може бути пщставою для перегляду; вщступи вiд цього принципу можуть бути виправдаш, лише коли е обов'язковими через ютотний i непереборний характер. Викладене дозволяе констатувати, що засобами судового захисту е, серед
шших, провадження з перегляду судового акта, яке не набрало законноï сили, судом другоï шстанци, провадження з перегляду судового акта, яке набрало законноï сили. 1снування першого з них уявляеться необхщним, оскшьки спрямовано на реалiзацiю концепци про повний, справедливий i ефективний судовий розгляд.
Право на судовий захист повинно мати i мае певш межi його реалiзацiï. Так, меж1 права на судовий захист — законодавчо встановлеш рамки дiяльностi уповноваже-них суб'ектiв щодо реалiзацiï його окремих елементiв. У господарському судочинствi такi меж можуть визначатися: а) суб'ектами права. Так, право на звернення до го-сподарського суду мають тшьки особи, вказаш у ст. 1 ГПК); б) термшами здшснення процесуальних дш (подання позовноï заяви протягом п'яти дшв iз дня винесення ух-вали про вжиття запобiжних заходiв (п. 3 ст. 43-3 ГПК); подання апеляцiйноï скарги на ршення мюцевого господарського суду здiйснюетъся протягом десяти дшв (ст. 93 ГПК) тощо; в) засобами здшснення (звернення до мюцевого господарського суду, до апеляцшного господарського суду, до Вищого господарського суду Украши (далi — ВГСУ) та Верховного Суду Украши (далi — ВСУ)). Тому i перегляд судових акта як гаранта права на судовий захист мае своï особливi «межЪ> в процес його реалiзацiï.
Викладене дозволяе стверджувати, що зi зростанням соцiалъноï, гуманiстичноï ролi права, становленням обов'язкових для вшх держав норм i принципiв мiжнарод-ного права, якi забезпечують охорону прав людини i колективну безпеку, розумшня судового захисту змiнилося. Право на судовий захист розглядаеться як право на доступ до суду i право на справедливий судовий розгляд.
З поняттям «доступнють правосуддя» нерозривно пов'язаш поняття «право на суд» i «право на справедливий судовий розгляд». ССПЛ, який, розглядаючи справи щодо права кожного на справедливий суд, вщокремив доступ до правосуддя як еле-мент права на суд, надавши цш проблемi ушверсального значення. Загалом же право на суд у прецедентах ССПЛ складаеться з трьох елемента: а) суд, який установлено вщповщно до закону i який вщповщае вимогам незалежносп й неупередженосп; б) компетенщя, яку вiн мае для виршення всiх аспектiв спору, до яких застосовуеться ст. 6 Конвенци; в) особа повинна мати доступ до такого суду. Третш елемент, який можна визначити як право на доступ до суду, означае, що особа вправi вшьно шщда-вати судовий розгляд справи про захист порушених чи оспорюваних нею прав чи штереив i право на належне виконання судового ршення. Це покладае на державу як негативний обов'язок — утриматися вщ створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, так i позитивний — забезпечити практичний та ефективний доступ до нього [17, с. 8]. Як бачимо, право особи на суд i доступнють правосуддя сшввщносяться як поняття загальне i часткове.
Серед форм реалiзацiï права на судовий захист можна виокремити звернення до суду першоï шстанци, звернення до суду другоï шстанци, звернення до Вищого господарського суду Украши та Верховного Суду Украши, за нововиявленими обста-винами. З урахуванням мiжнародно-правових стандарта мова йдеться про доступ до суду. Кожна з названих форм судового захисту спрямована як на досягнення за-гальноï мети — захист порушеного права, так i конкретноï мети: прийняття судового акта, перегляд правильност прийнятого судового акта, скасування або змша судового акта. Обмеження можливост звернення до суду тiеï або iншоï шстанци може
свщчити про обмеження лише даного конкретного права (права на доступ до суду). Надання можливосн оскарження судового акта залежить як вщ приватних штерешв защкавлених в оскарженш судового рiшення ошб, так i публiчних iнтересiв, пов'яза-них з вiдповiднiстю вимоги i необхiднiстю подальшого судового розгляду, ефектив-нiстю та своeчаснiстю надання судового захисту.
Висновок. Як процесуальна гаранпя права на судовий захист перегляд судових акпв виявлясться через: 1) можливють звернення особи до суду вщповщно! шстанцн (ст. 91, 107, 111-15 ГПК); 2) вимоги до процесуально! форми скарги (заяви) (ст. 94, 111, 111-18 ГПК); 3) необхщнють оплати судового збору (п. 2 ст. 4 Закону Укра!ни № 3674 вщ 08 липня 2011 р. «Про судовий збiр»; 4) оптимальш процесуальш строки здшснення вщповщних процесуальних дш (ст. 93, 102, 110, 111-8, 111-17, 113 ГПК); 5) наявнють спещального порядку розгляду справи вщповщною iнстанцieю (ст. 101, 111-7, 111-23, 114 ГПК); 6) мотивований судовий акт при завершены вщповщного провадження (ст. 105, 111-11, 111-25, 114 ГПК).
У зв'язку з цим перегляд судових акпв е гараннею судового захисту, якщо право на судовий захист було реалiзовано у сущ першо! шстанцн. Закон передбачае можливють перегляду судових акпв i забезпечуе справедливий розгляд справи.
Список л^ератури:
1. Клейнман А. Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права / А. Ф. Клейнман. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1967. - 119 с.
2. Трубников П. Я. Пересмотр решений в порядке судебного надзора / П. Я. Трубников. - М. : Юрид. лит., 1974. - 240 с.
3. Лесницкая Л. Ф. Пересмотр решения суда в кассационном порядке / Л. Ф. Лесницкая. - М. : Юрид. лит., 1974. - 188 с.
4. Жуйков В. М. Теоретические и практические проблемы конституционного права на судебную защиту : автореф. дис. ... докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 ; в форме научного доклада / В. М. Жуйков.
- М., 1997. - 51 с.
5. Михайлюк О. А. Проблеми забезпечення конституцшних гарантш захисту прав \ свобод людини в Укра!т : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / Олег Анатолшович Михайлюк. - К., 2007. - 202 с.
6. Баймуратов М. О. М1жнародне право : тдручник / М. О. Баймуратов. - Суми : Ушверситетська книга ; Одеса : «Астропринт», 2006. - 420 с.
7. Про ратифжащю Конвенцн про захист прав людини \ основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протокол1в № 2, 4, 7 та 11 до Конвенцп : Закон Укра!ни ввд 17.07.1997 р. № 475/97 // Вщо-мосп Верховно! Ради Украши. - 1997. - № 40. - Ст. 263.
8. Про ратифжащю Протокол1в № 12 та № 14 до Конвенцп про захист прав людини \ основоположних свобод : Закон Украши вщ 09.02.1996 р. № 3435-^ // Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 2006.
- № 27. - Ст. 229.
9. Загальна декларащя прав людини : прийнята \ проголошена резолющею 217 А (III) Генерально! Асамбле! ООН ввд 10 грудня 1948 року // Офщшний вгсник Укра!ни. - 2008. - № 93. - Ст. 3103.
10. Прокопенко О. Б. Проблеми становлення справедливо! судово! влади [Електронний ресурс] / О. Б. Прокопенко. - Режим доступу : http://www.scourt.gov.Ua/clients/vs.nsf/0/93F02E30DB82D 6E1C22575D800393608.
11. Мгжнародний пакт про громадянсью \ полггичш права : ратифжовано Указом Президи Верховно! Ради Укра!нсько! РСР вщ 19.10.73 № 2148-УШ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : Й1р:/^акоп1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
12. Лушн С. В. Принцип змагальносп сторш як гаранпя ефективного судового захисту / С. В. Лунин [Електронний ресурс]. // Часопис Академл адвокатури Укра!ни. - 2011. - № 10. - С. 1 - 7. - Режим доступу : http://www.aau.edu.ua/e-journal/20Ш/Шsvesz.pdf.
13. Трегубов Е. Свропейсью стандарти права на судовий захист [Електронний ресурс] / Е. Трегу-
бов // Правовий тиждень. - 2010. - 2 лют. (№ 5). - Режим доступу : http://www.legalweekly.com.ua/ article/?uid=1705.
14. Правосуддя: фшософське та теоретичне осмислення : кол. моногр. / А. М. Бернюков, В. С. Бпун, Ю. П. Лобода, Б. В. Малишев, С. П. Погребняк и ш. - К. : 1н-т держави i права iM. В. М. Корецького, 2009. - 316 с. ^блютека Мгжнар. часопису «Проблеми фшософи права»).
15. Случевский В. Учебник русского уголовного процесса. Судоустройство - судопроизводство / В. Случевский. - СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1910. - 664 с.
16. Шевчук С. Судовий захист прав людини: практика Свропейського Суду з прав людини у контекста захщно! правово! традицп / С. Шевчук. - К. : Реферат, 2006. - 848 с.
17. Бурий А. Мониторинг доступност суду. Рапорт з мониторингу / А. Бурий, М. Васюта, Р. Тарату-лаю. - Л. : Регюн. громад. фонд «Право i демократ», 2007. - 82 с.
Николенко Л. Н. Пересмотр судебных актов в системе судебной защиты в хозяйственном судопроизводстве / Л. Н. Николенко // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки. - 2013. - Т. 26 (65). № 2-1. - Ч. 1. - С. 341-351.
В статье проведено исследование пересмотра судебных актов в системе судебной защиты в хозяйственном судопроизводстве; проанализированы становление и существование права на судебную защиту и пересмотр по законодательству Украины и международному законодательству; обоснованы и сформулированы элементы, сущность права на судебную защиту, определены пределы права на судебную защиту и соотношения права на судебную защиту и пересмотр; доказано, что пересмотр судебных актов является гарантией судебной защиты.
Ключевые слова: пересмотр, судебный акт, судебная защита, доступность, право на защиту, Европейский суд по правам человека, хозяйственное судопроизводство.
REVIEW OF JUDICIAL ACTS IN THE REMEDY IN ECONOMIC JUDICIAL PROCEEDINGS OF UKRAINE
Nikolenko L. M.
Mariupol State University, Mariupol, Ukraine
The paper studies judicial review of acts of judicial protection in commercial proceedings. It is shown that the court in the administration of justice must protect the whole complex socio-economic, political and personal rights and freedoms. In this sense the remedy presented as the highest guarantee of rights and freedoms of citizens and legal persons, as the court has determined the constitutional requirements of position in the government. Therefore, the right to judicial protection is understood as the possibility of statutory individual application to the judiciary for a special service - the protection of rights and legitimate interests. It is shown that the concept of the right to judicial protection is complex and includes the basic elements of justice, in particular: 1) the fixed law of ability of a person to go to court to demand the protection of violated rights, and 2) the authority of justice, which carries out justice in an appropriate form and thus implements the judiciary, and 3) the right to justice belongs only to the judicial authorities, attributing functions justice someone else, and delegation of functions of the courts is not permitted, and 4) the need to establish the legal and factual justification for the court stated requirements through the implementation of constitutional and legal regulations on competition.
We prove that the right to judicial protection is in close connection with the right (to) judicial review of the act, guaranteed: the right to judicial protection cannot be fully realized if there is no possibility of judicial review act. Judgment shall not be deemed fair and lawful, and judicial protection - complete and effective if allowed miscarriage of justice, the state must guarantee the protection of the rights and interests of businesses and individuals that are protected by law from judicial error. Different kinds of remedies, among which include judicial review of acts carried out in accordance with the law on the use of procedural safeguards ensuring fair justice.
Key words: view, judicial act, judicial protection, accessibility, right to protection, the European Court of Human Rights, economic justice.
HimneHKO ïï. M.
Spisok literaturi:
1. Kleynman A. F. Noveyshie techeniya v sovetskoy nauke grazhdanskogo protsessualnogo prava / A. F. Kleynman. - M. : Izd-vo Mosk. un-ta, 1967. - 119 s.
2. Trubnikov P. Ya. Peresmotr resheniy v poryadke sudebnogo nadzora / P. Ya. Trubnikov. - M. : Yurid. lit., 1974. - 240 s.
3. Lesnitskaya L. F. Peresmotr resheniya suda v kassatsionnom poryadke / L. F. Lesnitskaya. - M. : Yurid. lit., 1974. - 188 s.
4. . Zhuykov V M. Teoreticheskie i prakticheskie problemyi konstitutsionnogo prava na sudebnuyu zaschitu : avtoref. dis. ... dokt. yurid. nauk : spets. 12.00.03 ; v forme nauchnogo doklada / V M. Zhuykov. - M., 1997. - 51 s.
5. Mihaylyuk O. A. Problemi zabezpechennya konstitutsiynih garantiy zahistu prav i svobod lyudini v Ukrayini : dis. . kand. yurid. nauk : spets. 12.00.02 / Oleg Anatoliyovich Mihaylyuk. - K., 2007. - 202 s.
6. Baymuratov M. O. Mizhnarodne pravo : pidruchnik / M. O. Baymuratov.TOB. - Sumi : Universitetska kniga ; Odesa : «Astroprint», 2006. - 420 s.
7. Pro ratifikatsiyu Konventsiyi pro zahist prav lyudini i osnovopolozhnih svobod 1950 roku, Pershogo protokolu ta protokoliv № 2, 4, 7 ta 11 do Konventsiyi : Zakon Ukrayini vid 17.07.1997 r. № 475/97 // Vidomosti Verhovnoyi Radi Ukrayini. - 1997. - № 40. - St. 263.
8. Pro ratifikatsiyu Protokoliv № 12 ta № 14 do Konventsiyi pro zahist prav lyudini i osnovopolozhnih svobod : Zakon Ukrayini vid 09.02.1996 r. № 3435-IV // Vidomosti Verhovnoyi Radi Ukrayini. - 2006. - № 27. - St. 229.
9. Zagalna deklaratsiya prav lyudini : priynyata i progoloshena rezolyutsieyu 217 A (III) Generalnoyi Asambleyi OON vid 10 grudnya 1948 roku // Ofitsiyniy visnik Ukrayini. - 2008. - № 93. - St. 3103.
10. Prokopenko O. B. Problemi stanovlennya spravedlivoyi sudovoyi vladi [Elektronniy resurs] / O. B. Prokopenko.. - Rezhim dostupu : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/93F02E30DB82D 6E1C22575D800393608.
11. Izhnarodniy pakt pro gromadyanski i politichni prava : ratifikovano Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR vid 19.10.73 № 2148-VHI [Elektronniy resurs]. - Rezhim dostupu: http://zakon1.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
12. Lunin S. V. Printsip zmagalnosti storin yak garantiya efektivnogo sudovogo zahistu / S. V. Lunin [Elektronniy resurs]. // Chasopis Akademiyi advokaturi Ukrayini. - 2011. - № 10. - S. 1-7. - Rezhim dostupu : http://www. aau.edu.ua/e-journal/20111/11lsvesz.pdf.
13. Tregubov E. Evropeyski standarti prava na sudoviy zahist [Elektronniy resurs] / E. Tregubov // Pravoviy tizhden. - 2010. - 2 lyut. (№ 5). - Rezhim dostupu: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=1705.
14. Pravosuddya: filosofske ta teoretichne osmislennya : kol. monogr. / A. M. Bernyukov, V. S. Bigun, Yu. P. Loboda, B. V. Malishev, S. P. Pogrebnyak i in. - K. : In-t derzhavi i prava im. V. M. Koretskogo, 2009. - 316 p. (Biblioteka Mizhnar. chasopisu «Problemi filosofiy prava»).
15. Sluchevskiy V. Uchebnik russkogo ugolovnogo protsessa. Sudoustroystvo - sudoproizvodstvo / V. Sluchevskiy.. - SPb. : Tip. M. M. Stasyulevicha, 1910. - 664 s.
16. Shevchuk S. Sudoviy zahist prav lyudini: praktika Evropeyskogo Sudu z prav lyudini u konteksti zahidnoyi pravovoyi traditsiyi / S. Shevchuk.. - K. : Referat, 2006. - 848 s.
17. Buriy A. Monitoring dostupnosti sudu. Raport z monitoringu / A. Buriy, M. Vasyuta, R. Taratulayu. - L. : Region. gromad. fond «Pravo i demokratiya», 2007. - 82 s.
