CC BY
8Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 2-2. С. 225-235.
УДК 342.9
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ТА СВОБОД ГРОМАДЯН В АДМШ1СТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВ1
Руденко А. В.
Кримський юридичний шститут Нацонального юридичного утверситету теш Ярослава Мудрого» м Сшферополь, АР Крим, Украгна
Стаття присвячена проблемi гарантування прав та свобод громадян в адмшстративному судочин-стш. Проблема розкривасться через зм1ст шституту законностi. У статл наводиться класифiкацiя га-рантш законноста у адмiнiстративному судочинстш, та розкривасться мехашзм 1хньо1 реал1заци через норми кодексу Адмiнiстративного судочинства Укра1ни.
Ключовi слова: законшсть, гарантая, система, адмшстративне судочинство.
Забезпечення прав та свобод громадян е одним з головних завдань адмшютра-тивного судочинства. Але досягнення цього завдання можливе лише при дотриман-нi режиму законност при здiйсненнi адмiнiстративного судочинства. Кодекс ад-мiнiстративного судочинства Укра1ни (далi КАСУ) мiстить ряд положень, що мають гарантувати дотримання прав та свобод ошб у процесi здшснення адмiнiстративного судочинства. Стаття присвячена аналiзу поняття «законшсть» та розробцi системи га-рантiй дотримання законностi у процес здiйснення адмiнiстративного судочинства.
Цш проблемi були присвяченi роботи Битяка Ю. П., Борисова В. В., Бребана Г., Впрук Н. В., Гаращука В. М., Кудрявцева В. Н., Стефанюка В. С. та шших видатних вчених.
ПОНЯТТЯ ЗАКОННОСТ1
Вже багато часу законнiсть залишаеться об'ектом пильно1 уваги вчених-юристiв. Але у лiтературi немае едностi думок з трактування цiеl правово1 категорп. Так, В.В. Борисов визначае законнiсть як демократичний принцип. Вiн виявляеться у тому, що до вах оргашв держави, установ, пiдприемств, громадських органiзацiй, посадових осiб та громадян пред'явлена вимога найсуворiшого виконання закошв; проголошенi права i свободи громадян, 1хшх органiзацiй, lхнi законнi штереси гарантуються, i за-безпечуеться виконання покладених на них обов'язюв, реалiзацiя вiдповiдальностi; точне i неухильне виконання нормативних акпв i актiв реалiзацil права забезпечуеть-ся державними i громадськими засобами [1, с. 332].
Автори вважають, що законнiсть являе собою полггико-правове явище, яке характе-ризуе процес вдосконалення державно-правово1 форми оргашзацп суспiльства шляхом суворого та беззаперечного дотримання та виконання чинного законодавства з метою формування стану правомiрностi в системi соцiальних вщносин [2]. Вiтрук Н. В. зазна-чае, що законнiсть е щеею, вимогою i системою (режимом) реального вщображення
права в законах держави, у самш законотворчосп, у шдзаконнш нормотворчосп [3, с. 15]. Кудрявцев В. Н. характеризуе законшсть як певний режим громадського життя, метод державного керiвництва, що полягае в органiзацiï суспшьних вiдносин за допом-огою видання i неухильного дотримання законiв i iнших правових актiв [4, с. 4].
Pi3œ розумiння поняття «законшсть» науковцями пов'язане з його складшстю та багатоаспектшстю. Так, законнiсть розглядаеться як принцип, як режим, як метод управлшня.
До елемеипв змюту категорiï «законнiсть» належать:
1. Сукупшсть iдей, поглядiв i принципiв.
2. Системоутворююча вимога суворого та неухильного дотримання i виконання чинного законодавства, що вiдображае мету й потреби державного й суспшьного розвитку.
3. Мета - формування правовоï держави. Вона може бути досягнута в процес реалiзацiï вимоги точного дотримання чинного законодавства.
4. Нормативна основа законност - право, без якого вона не мае сенсу.
5. Мотивацшна дiяльнiсть людини в межах концепцл законностi. Даний елемент е сполучною ланкою у всш теоретичнiй конструкцiï. Саме за допомогою цiлеспрямованоï поведiнки суб'ектiв суспiльних вщносин вiдбуваеться матерiалiзацiя щей законностi.
6. Засоби, способи, прийоми перетворення в життя щей та принцитв законность
Принцип законносп в адмiнiстративному прав^ вважае французький учений Бре-
бан Г., складаеться з двох взаемозалежних обов'язюв: дiяти вiдповiдно до закону i виявляти шщативу для забезпечення виконання закону [5, с. 171].
Гаращук В. М. подшяе законшсть на «демократичну», тобто таку, що знайшла свое вiдображення в доробках передово1' фiлософськоï думки, мiжнародно визнаних документах, у конституцiях та законодавсга демократичних держав й реально вико-нуеться, та на «формальну» - що, хоча i мае зовшшне вщображення в законодавствi, але не шдкршлена практичними дiями з боку держави щодо забезпечення прав, свобод фiзичних та юридичних осiб [6, с. 24-25].
Гарантованiсть основних прав i свобод людини - один з найважливших прин-цишв не лише законностi, але й права. Сощальну основу цього принципу складае щея загального захисту шдивща i необхiдностi забезпечення прiоритету загально-людських цiнностей. На теоретико-емпiричному рiвнi завдання полягае в тому, щоб знайти розумне сполучення приватних i публiчних iнтересiв у стосунках типу: лю-дина - суспiльство - громадянин - держава; визначити межi 1'хнього правового ре-гулювання. При цьому важливо враховувати весь спектр питань - нацюнальних, де-мографiчних, економiчних, полiтико-iдеологiчних i власне юридичних.
Гаранпя (франц. garantie, вiд garantir - забезпечувати) - один зi способiв забезпечення виконання зобов'язань. Гаранти - це система соцiально-економiчних, полiтич-них, моральних, юридичних, оргашзацшних передумов, засобiв i заходiв, що ство-рюють рiвнi можливостi особi для здiйснення сво1'х прав, свобод та штерешв [7]. СИСТЕМА ГАРАНТ1Й ЗАКОННОСТ1 В АДМ1Н1СТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВ1
Гаранти законносп в адмiнiстративному судочинствi можна подшити на:
1. Гарантiï, що забезпечують право на судовий захист (доступшсть адмшстратив-ного судочинства; право на звернення до суду з адмшютративним позовом).
226
2. Гаранти, що забезпечують справедливий та своечасний розгляд адмшютратив-но1 справи:
а) гаранта, що забезпечують реалiзацiю прав оаб, якi беруть участь в адмшютра-тивному судочинствi (знайомитись з матерiалами справи; подавати докази та брати участь в 1х дослiдженнi; заявляти вiдводи та клопотання тощо);
б) iншi гаранти (рiвнiсть сторiн перед законом та судом, гласшсть та фшсащя судового засiдання техшчними засобами, активна роль суду, правова допомога, проце-суальний примус).
3. Гаранти ухвалення законного та обгрунтованого рiшення в адмшютративнш справi (нарадча кiмната; оскарження судового рiшення).
Розглянемо перелiченi гаранта бiльш детально:
1. Найважливiшим завданням, метою судово-правово1 реформи е забезпечен-ня права людини на правосуддя. Правова основа захисту прав, свобод та штереав громадян, у тому чи^ в адмшютративному порядку, базуеться на положеннях ст. 3 Конституци Укра1ни, в якiй людина, 11 життя та здоров'я, честь i гiднiсть, недо-торканнiсть та безпека визнаються в Укра1ш найвищою сощальною цiннiстю, а ут-вердження та забезпечення прав i свобод людини е головним обов'язком держави. Держава мае позитивне зобов'язання закршити фундаментальш права i свободи у ви-глядi правових норм у конститущях та законах, у законодавчому порядку визначити мехашзм забезпечення та захисту цих прав i свобод, а також гарантувати 1х судовий захист вщповщно до встановлено1 законом процедури [8, с. 28].
Кожному в Укра1ш гарантуеться право на оскарження в сущ рiшень, дiй чи бездаль-ностi органiв державно1 влади та мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб (ст. 55 Конституци Укра1ни). Причому ч. 2 ст. 124 Конституци Укра1ни передбачае, що юрисдикщя судiв поширюеться на ва правовiдносини, що виникають у держава Це до-зволяе особi звернутися до суду у випадках, коли вона вважае, що и права чи законш iнтереси були порушеш, незалежно вщ того, е припис про захист таких прав в проце-суальних нормах чи немае. Те саме гарантуе ч. 3 ст. 8 Конституци Укра1ни та ч. 3 ст. 8 КАСУ, яю наголошують, що звернення до суду для захисту конституцшних прав i свобод людини i громадянина безпосередньо на пiдставi Конституцi1' Укра1ни гарантуеться. За-бороняеться вiдмова в розглядi та вирiшеннi адмiнiстративно1' справи з мотивiв неповно-ти, неясносп, суперечностi чи вiдсутностi законодавства, що регулюе спiрнi вiдносини. З цього виходить, що людина вправi звернутися до суду за захистом сво1х порушених прав безпосередньо, посилаючись на норми Конституци Укра1ни, як на норми прямо1 дi1.
Вiдповiдно до п. 1 ст. 6 Свропейсько! конвенцп про захист прав людини та основ-них свобод 1950 року кожен мае право на справедливий та вщкритий розгляд справи (спору) упродовж розумного строку незалежним та безстороншм судом. Незалеж-нють суду повинна бути забезпечена як вщносно державних шстанцш, так i вiдносно сторiн у справi. Кожна держава зобов'язана забезпечити всякш особ^ права i свободи яко1 порушено, ефективний засiб правового захисту, навт коли це порушення було вчинене особами, що дiяли як особи офщшш (п. а ч. 3 ст. 2 Мiжнародного пакту про громадянсью та полiтичнi права). На жаль, мета служшня держави штересам людини, хоча й знайшла свое текстуальне вщтворення, але ще не стала пануючою в свщомосп державних службовщв та в 1х практичнш дiяльностi [9, с. 25].
Права та свободи людини й громадянина захищаються судом. Судовий захист у правовш наущ розглядаеться як правовщносини мiж державою, з одного боку, i особою - з шшого, в якому принциповому праву особи на дотримання i захист ïï прав i свобод кореспондуеться принциповий же обов'язок держави надати ш цей захист. Слабкий, неналежний захист породжуе iлюзiю, подив й озлоблення громадян, дис-кредитуе саму щею звертання за допомогою до суду [10, с. 6].
Право громадянина на звернення з позовом, на пiдставi якого виникае подiбний сшр, перебувае пiд охороною акту вищоï юридичноï сили - Конституцп Украïни, порядок його реалiзацiï, закрiплений у процесуальних та матерiальних нормах. Право кожного оскаржувати в сущ рiшення, дiï чи бездiяльнiсть суб'ектiв владних повнова-жень е важливою гарантiею реалiзацiï конституцiйного принципу вщповщальносп держави за свою дiяльнiсть перед людиною.
З прийняттям КАСУ положення Конституцiï Украши втратили декларативний характер, отримали врегульовану процесуально процедуру реалiзацiï. Особлива юридична процедура, в якш вiдбуваеться правосуддя в адмшютративних справах, забезпечуе дотримання засад законности захисту прав i свобод громадян, реалiзацiю найважливiших демократичних принципiв правосуддя.
Гарантовашсть права громадянина на звернення до суду за захистом багато в чому залежить вщ його процесуально1' активностi. Правова активнiсть грунтуеться на без-посереднiй заiнтересованостi iндивiдiв та органiзацiй у здiйсненнi норм права, вона е антиподом правово1' вщчуженосп та пасивностi, зневiри в силу та ефектившсть права. Право на адмшстративний позов хоча теоретично i юнуе завжди, але реально ним користуються далеко не вш, оскiльки для його реалiзацiï мало знати, що е таке право, потрiбно знати, як його можна здшснити, мати певш фiнансовi можливосп, не вiдчувати побоювань iз приводу можливих негативних настдюв.
Не маючи доступу до правосуддя, особа не може реалiзувати свое право на судовий захист, а вказiвка щодо забезпеченосп його прав правосуддям надае сенс звер-ненню до суду за захистом прав [11].
Доступшсть до правосуддя складаеться з багатьох елемеипв, що в свош сукупностi становлять важливий принцип адмшютративного судочинства, а його реалiзацiя мае питому вагу серед гарантш забезпечення законносп в адмiнiстративному судочинствi.
Право на звернення до суду з адмшстративним позовом може бути реалiзовано тшьки при наявностi визначених адмшстративним процесуальним законодавством суб'ективних та об'ективних передумов. Серед них: шдсуднють справи даному суду, дiездатнiсть позивача, наявнють у представника позивача належним чином оформле-них повноважень, належним чином складена позовна заява, сплата судового збору. Якщо цi умови дотримаш, суд зобов'язаний прийняти позов та вщкрити проваджен-ня в адмшютративнш справi. Якщо позовна заява мютить недолiки, то суд не лише постановляе ухвалу про залишення позовно1' заяви без розгляду, але й зобов'язаний вказати в ухвал^ яю саме недолiки мають мiсце, в який спошб ix потрiбно усунути, встановити розумний строк для 1'х усунення. Таке положення захищае громадян вiд безпiдставного повернення адмiнiстративного позову, дае можливють якiсно пiдго-тувати позовну заяву. Вiдмова в його прийнятп може мати мiсце лише при виявленш процедурних факторiв, що роблять неможливим вiдкриття адмiнiстративного про-
вадження (наприклад, cnip не належить до адмiнiстративноï юрисдикцн, наявнють преюдицiального рiшення суду, що вступило в законну силу тощо). Перелiк пiдстав для вiдмови у вщкритп провадження е вичерпним, що позбавляе суд можливостi уникнути таким чином небажаних справ, використовуючи для цього несуттевi шд-стави, гарантуе позивачу реалiзацiю його права на судовий захист.
Право на судовий захист гарантуеться i особам, на захист прав, свобод та ште-решв яких подавався адмшютративний позов Уповноваженим Верховноï Ради Укра1-ни з прав людини, прокурором, органами державноï влади, мюцевого самоврядуван-ня тощо. Так, якщо зазначенi органи вщмовились вiд адмiнiстративного позову або змшили позовнi вимоги, це не позбавляе особу права вимагати вщ суду розгляду справи, виршення адмшютративного позову в попередньому обсязi.
2.а. Кожному в Украïнi гарантуеться право знати своï права i обов'язки (ст. 57 Конституци Украши). Продовженням цiеï конституцiйноï гарантiï е ст. 49 КАСУ, вщ-повiдно до яко1' особи, якi беруть участь у справ^ мають право знайомитися з ма-терiалами справи, робити виписки з них, зшмати копи, заявляти клопотання та вщ-води, подавати докази i брати участь у 1'хньому дослщженш, давати пояснення суду в уснiй i письмовш формi; наводити сво1' доводи з ушх питань, що виникають у ходi судового розгляду тощо.
За загальним правилом кожна сторона в адмшютративному судочинсти повинна довести обставини, якими вона обгрунтовуе сво1' вимоги та заперечення. Але з ура-хуванням специфiки адмiнiстративного судочинства з цього права е винятки. Так, в адмшютративних справах про протиправшсть рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'екта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомiрностi рiшень, дiй чи без-дiяльностi покладаеться на вiдповiдача, якщо вш заперечуе проти адмiнiстративного позову. Таким чином, вщбуваеться вирiвнювання становища звичайного громадяни-на та владних представниюв. Якщо в позовнiй заявi не будуть наведенi обставини, якими позивач обгрунтовуе сво1' вимоги, i докази, що тдтверджують цi обставини (ст. 106 КАСУ), суддя вщповщно до ст. 108 Кодексу постановляе ухвалу про залишення позовно1' заяви без руху. Такий пiдхiд виправданий, оскшьки захищае вiдповiдача вiд необгрунтованих обвинувачень i витрати часу для ходшня по судах.
Захищае вщповщача вiд необгрунтованого пред'явлення позову та зайвих витрат у зв'язку з розглядом такого позову i положення ст. 95 КАСУ, зпдно з яким якщо позивач вщмовився вщ позову, то за заявою вiдповiдача з позивача стягуються витрати, що зазнав вщповщач. На нашу думку, в законодавство Украши про адмшстративне судочинство доцшьним було б впровадити положення, запроваджене у ст. 99 Цившь-но-процесуального кодексу Росшсько1' Федерацiï, яке передбачае, що якщо особа заявила безшдставний позов або систематично протцщяла правильному i своечасному розгляду та виршенню справи, суд може стягнути на користь шшо1' сторони компен-сацiю за фактичну втрату часу. Розмiр компенсацн визначаеться судом у розумних межах i з урахуванням конкретних доказiв.
Право осiб, якi беруть участь у справ^ заявляти вiдводи спрямовано на забезпечення об'ективносп розгляду справи, створюе впевненiсть, що справа буде розгляну-та та виршена у точнiй вiдповiдностi з вимогами процесуального та матерiального законiв, у точнш вiдповiдностi з дiйсними процесуальними правами та обов'язками
цих ошб, а також е одшею з процесуальних гарантш захисту порушеного чи оспо-рюваного права та штересу, що охороняеться законом. Для недопущення зловживань цим правом КАСУ в ч. 3 ст. 30 встановив, що вщвщ повинен бути вмотивований та заявлений до початку судового розгляду (виняток становлять випадки, якщо тдстави для вщводу стали вiдомi вже тсля початку судового розгляду по справу). Виглядае дискусшною форма вирiшення питання про вщвщ суддi (суду) самим суддею (судом). Така «демократичшсть» не надае довiри до суддiв з боку населення, а навпа-ки, викликае бшьше негативних думок щодо системи правосуддя. Крiм того, досить непереконливою е можливють iснування на практищ випадку, коли суд визнае, що якось прямо чи побiчно заштересований у результатi розгляду справи, оскшьки таке визнання може потягти вже для суду негативш наслiдки.
2.б. Право на справедливий розгляд включае в себе право на доступ до суду, рiвнiсть сторш у процесс публiчнiсть судового розгляду та оголошення рiшення суду, обов'язковiсть виконання судового ршення, що набрало законно!' сили, та шше. Таке тлумачення справедливого розгляду, на нашу думку, е не досить коректним, оскшьки е занадто розширеним.
Право на справедливий судовий розгляд нерозривно пов'язано з правом на ефек-тивне вщновлення порушених прав i визнанням того факту, що найбшьш адекватним органом, здатним забезпечити таке вщновлення, е суд.
1) Кожний мае право на правову допомогу, що в передбачених законом випадках надаеться безкоштовно (ст. 59 Конституци Украши, ст. 16 КАСУ). Правовий захист повинен бути рiвним та однаково ефективним для кожноï людини, вш е найбiльш га-рантованим та справедливим засобом захисту прав i свобод громадян. Надання пра-вовоï допомоги являе собою надання правових послуг особами, якi мають спещальш знання. Вони можуть полягати в наданш консультацiй з юридичних питань, у скла-даннi адмшютративних позовiв, апеляцiйниx та касацiйниx скарг, безпосередньому виконанш у судовому розглядi справи обов'язкiв представника. Для надання право-воï допомоги при виршенш адмiнiстративниx справ дiе адвокатура, а в передбачених законом випадках допомога може надаватись й шшими фаxiвцями в галузi права.
2) Гласнють судового процесу е однiею з гарантш забезпечення законносп при розглядi справ адмiнiстративним судом. Гласнiсть реалiзуеться в правi кожноï особи отримати в адмшютративному судi усну чи письмову шформащю щодо результатiв розгляду його справи, знайомитись з техшчним записом та журналом судового за-сщання. Кожен мае право знайомитися в установленому порядку з судовими ршен-нями у будь-якiй розглянутш у вiдкритому судовому засiданнi справ^ що набрали законноï сили (ст. 12 КАСУ). Навт тим учасникам процесу, яю не були присутш в судовому засiданнi, суд зобов'язаний направити не шзшше наступного дня тсля ухвалення копiю судового ршення (ст. 167 КАСУ). Вiдкритою для ознайомлення е й окрема думка судщ. Суд зобов'язаний повiдомити особам, яю беруть участь у справ^ про надходження апеляцiйноï чи касацiйноï скарги по справi та надати строк для подання заперечень на них.
За загальним правилом, розгляд справ в адмшютративних судах вщбуваеться вщ-крито, i лише в передбачених законом випадках суд своею ухвалою може оголосити судове засiдання або його частину закритими. Але i в цьому разi розгляд справи мае
проводитися з дотриманням ушх правил адмшютративного судочинства. Змют осо-бистих паперiв, листiв, запишв телефонних розмов, телеграм та шших видiв коре-спонденци фiзичних ошб може бути оголошений та дослщжений у вiдкритому судовому засщанш лише за згодою осiб, визначених ст. 303 Цивiльного кодексу Украши.
Преса i публша можуть не допускатися на весь судовий розгляд або частину його з мiркувань морал^ громадського порядку чи державно1' безпеки в демократичному суспшьств^ або коли того вимагають штереси приватного життя сторiн, або пею мiрою, в якiй це, на думку суду, е вкрай необхщним: при особливих обставинах, коли публiчнiсть порушувала б iнтереси правосуддя; однак будь-яка судова постанова в справi повинна бути публiчною, за винятком тих випадкiв, коли iнтереси неповнолгт-нiх вимагають iншого, чи коли справа стосуеться матримошальних спорiв або ошки над дiтьми (ст. 14 Мiжнародного пакту про громадянськi i пол^ичш права 1966 року).
Наявнють обмеженого кола тдстав для проведення закритого судового засiдання пояснюеться й юнуванням у суспiльствi недовiри до влади. Так, А. Шлезiнгер зазна-чае, що головною метою системи секретност е приховування вiд громадськосп не-компетентностi i корумпованостi влади, ïï прорахункiв й помилок, а iнодi й злочинiв [12, с. 433]. Ознакою гласност та гаранпею права громадян на iнформацiю виступае й положення ч. 5 ст. 12 КАСУ, зпдно з яким суд може прийняти рiшення про до-слiдження у вiдкритому судовому засщанш iнформацiï з обмеженим доступом, якщо буде встановлено, що вона е суспшьно значущою, або доступ до не1' був обмежений з порушенням закону.
Вщкритий розгляд справи сприяе пiдвищенню ролi громадського контролю за дiяльнiстю суду, забезпечуе виховний вплив судового процесу, а фшсування судового засiдання техшчними засобами, крiм того, пiдвищуе у сувдв та в осiб, яю беруть участь у справi, почуття вiдповiдальностi, вимагае бiльш детально!' тдготовки до адмiнiстративноï справи. Сутнiсть техшчного запису в адмiнiстративному судочин-ствi полягае i в тому, що лише вш е офiцiйним записом судового засщання (ч. 7 ст. 12 КАСУ).
3) Гаранпею законносп в адмiнiстративному судочинствi е принцип рiвностi усiх учасникiв судового процесу перед законом та судом (ст. 24, п. 2 ч.3 ст. 129 Конституци Украши, ст. 10 КАСУ). Вш люди рiвнi перед законом та мають право без будь-яких вщмшностей на рiвний захист закону (ст. 7 Загальноï деклараци прав людини 1948 року, статп 14, 26 Мiжнародного пакту про громадсью i полiтичнi права 1966 року). Право на рiвний захист законом е фундаментальною основою будь-якого справедливого та демократичного суспшьства. Держава не повинна породжувати додаткових нерiвностей, вона зобов'язана поводитись справедливо з ушма сво1ми громадянами [13, с. 9].
Bti повинш мати рiвний обов'язок дотримуватись правових актiв, у рiвних умо-вах уш повиннi мати рiвнi права i не мати переваг, уш права повинш бути однаково захищеними. Цей принцип проповщував ще Цицерон, говорячи, що «тд чиннють закону повинш тдпадати всi».
Посадове становище представниюв влади iнколи спотворюе щею рiвних прав, оскiльки чиновники використовують свое службове становище у вузько особистих (корисливих) цшях. Необхщнють вщокремити посадове становище, що обумовле-
не потребами служби, вщ задоволення особистих штерешв е непростою справою, а тому про бездоганне рiвноправ'я в такому випадку можна говорити лише в iдеалi [14, с. 72]. Оскшьки саме в адмшютративному судочинствi знаходить захист особа вщ протиправних дiянь у сферi публiчноï влади, то саме тут потрiбно реально сприяти реалiзацiï учасниками процесу ïxmx прав, гарантувати 1хню рiвнiсть.
Реашзащя рiвностi учасниюв судового процесу втшюе iдею справедливостi, гаранти особи вщ зловживань з боку iншиx суб'екпв, у тому числi представниюв влади.
4) Суд в адмшютративному судочинста займае активну позицiю, вiн не пов'язаний межами позовних вимог, якщо це необхщно для повного захисту прав, свобод та ште-решв сторiн чи третix осiб, про захист яких вони просять. Суд може постановит ухвалу про обов'язковють особистоï участi сторiн чи трепх осiб у судовому засiданнi. Суд вжи-вае передбачених законом заxодiв, що необxiднi для з'ясування вшх обставин справи, в тому чист щодо виявлення та витребування доказiв, з власноï iнiцiативи. Проявом актив-ностi та таким, що гарантуе дiйсне встановлення, дослщження всix обставин справи, е право суду призначити одночасний допит двох чи бшьше свщюв для з'ясування причин розбiжиостi в ïxиix показаннях.
Гарантiею законносп е положення про обмеження диспозитивних прав сторiн. Так, незважаючи на закршлення права позивача вiдмовитися вщ заявлених позовних вимог, права вщповщача визнати вимоги позивача, права сторш досягнути примирення суд, вста-новивши, що зазначенi дп суперечать закону або порушують чш-небудь права, свободи чи законш iнтереси, не приймае таку вiдмову вiд адмiнiстративного позову, визнання ад-мiнiстративного позову i не визнае умов примирення сторш. Права сторш захищаються й у разi учасп в судовому розглядi адмiнiстративноï справи через сво1х представниюв. Так, суттевим для додержання й непорушення прав та законних штереав осiб е вимога про спещально обумовлене у довiреностi право представника, який бере участь у процес на пiдставi договору змiнити адмшстративний позов, повнiстю або частково вщмовитись вiд адмiнiстративного позову, визнати адмшютративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника iншiй особi (передоручення) (ч. 2 ст. 59 КАСУ). Якщо дп законного представника суперечать штересам особи, яку вш представляе, суд може залучити до участi у справi вiдповiдний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та iнтереси шших осiб.
Загроза настання кримiнальноï вщповщальносп для свiдка, експерта, перекладача за завщомо неправдивi показання (висновок, переклад) або вщмову вiд давання показань (в1дмову без поважних причин вщ виконання покладених обов'язк1в експерта, перекладача) теж виступае гараитiею забезпечення чесного судового розгляду, а в результап й ухвалення законного та обгрунтованого судового рiшення. Присяга проголошуеться пе-рекладачем, експертом, свiдком усно, тсля чого вони пiдписують текст присяги. Подписаний текст присяги та розписка про попередження настання кримiнальноï вiдповiдаль-ностi приеднуються до справи.
5) Адмшютративний суд може застосувати до ошб, яю порушують встановлеш в судi правила або протиправно перешкоджають здшсненню адмiнiстративного судо-чинства, заходи процесуального примусi. А саме: попередження, видалення iз залу судового засщання, тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом, привiд. Щ заходи застосовуються негайно пiсля вчинення порушення шляхом постановлення
ухвали. Застосування заходiв процесуального примусу не звшьняе вщ виконання обов'язкiв (роздiл 6 КАСУ).
3.а. Пiсля судових дебатiв суд виходить до нарадчоï юмнати (спещально призначе-ного для ухвалення судових ршень примiщення) для ухвалення ршення у справi. При ухваленнi судового ршення нiхто не мае права бути присутшм у нарадчiй юмнап, крiм складу судов, який розглядае справу. При прийняттi рiшення жоден з судщв не мае права утримуватися вiд голосування та пщписання судового рiшення. Для забезпечення об'ек-тивностi та недопущення будь-якого впливу на iнших суддiв головуючий у судовому за-сiданнi голосуе останшм. Пiд час перебування в нарадчш кiмнатi суддя не мае права розглядати iншi справи (статтi 153, 154 КАСУ).
Суд вправi перервати нараду лише для нiчного вщпочинку. Пiд час перерви суддi не мають права спiлкуватися з особами, яю беруть участь у справа Суддi не мають права розголошувати мiркування, що висловлювались у нарадчш юмнап, хщ обговорення та ухвалення ршення.
Гарантiею ухвалення законного та обгрунтованого рiшення е оцiнка судом у нарадчш юмнап доказiв, що е у справ^ за сво1м внутрiшнiм переконанням, яке грунтуеться на без-посередньому, всебiчному, повному та об'ективному 1х дослiдженнi.
3.б. 1нстанщйнють перевiрки рiшень адмiнiстративних судiв е одшею з гарантiй забезпечення суб'ектам правовщносин 1х прав, свобод та законних iнтересiв. Забезпечення права на апеляцшне та касацшне оскарження судового рiшення е одшею з основних конституцшних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституци Украши, п.6, ч. 1 ст. 7, ст. 13 КАСУ). Завдяки праву наоскарження судового ршення забезпечуеться виправлення вищестоящим судом помилок та порушень законодавства, що мали мiсце в ходi судового розгляду. Реалiзацiя сторонами та iншими особами, яю беруть участь у справ^ а також особами, яю не брали участi у справ^ якщо суд вирiшив питання про i^m права, свободи та законш iнтереси своïх прав на оскарження судового ршення залежить вiд ïх волеви-явлення. Якщо скарга подана з додержанням вимог адмiнiстративного судочинства, то суд зобов'язаний розглянути скаргу та перевiрити законнiсть, обгрунтованiсть судового ршення.
У ходi апеляцiйного провадження судом переглядаеться судове рiшення в адмшстра-тивнiй справi з юридичноï та фактичноï сторони, тобто перевiряеться законнiсть та обгрунтованiсть судового ршення. Суд апеляцiйноï шстанци не може розглядати позовш вимоги, що не були заявлен в судi першоï iнстанцiï, вiн переглядае судовi ршення суду першоï iнстанцiï в межах апеляцiйноï скарги. Але суд апеляцiйноï iнстанцiï може вийти за меж доводiв апеляцiйноï скарги в разi встановлення пiд час апеляцiйного провадження порушень, допущених судом першоï шстанци, якi призвели до неправильного виршення справи. Крiм того, в апеляцшному порядку можуть досл1джуватися новi докази, яю не дослiджувалися у судi першоï iнстанцiï, з власноï шщативи суду апеляцiйноï iнстанцiï або за клопотанням осiб, якi беруть участь у справ^ якщо суд визнае обгрунтованим не-надання ïх до суду першоï iнстанцiï або необгрунтованим вiдхилення ïх судом першоï шстанци. Суд апеляцiйноï iнстанцiï може дослщити також докази, якi дослiджувалися судом першоï iнстанцiï з порушенням вимог процесуального законодавства.
Суд касацiйноï шстанци перевiряе вiдповiднiсть нормам матерiального та процесуального закону судових ршень судiв першоï та апеляцiйноï шстанци, що набрали за-
конноï сили. Вш не може дослщжувати докази, встановлювати та визнавати доведени-ми обставини, що не були встановлеш в судовому рiшеннi, та вирiшувати питання про достовiрнiсть того чи шшого доказу. Предметом касащйного розгляду е судовi рiшення суду першоï iнстаицiï, що набрали законноï сили пiсля ïx перегляду в апеляцшному порядку, а також судовi рiшення суду апеляцiйноï шстанцл повнiстю або частково. Не е однозначно позитивним положення про перегляд у касацшному порядку лише тих судо-вих рiшень, що були предметом розгляду апеляцiйноï iнстаицiï, оскшьки це звужуе права осiб на ухвалення стосовно них законного судового ршення, звужуе ïx конституцiйне право на оскарження.
Суд касацiйноï шстанцп переглядае судовi ршення судiв першоï та апеляцiйноï ш-стаицiй у межах касацiйноï скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матерiального чи процесуального права, на як не було посилання в касацiйнiй скарзi.
Перевiрка судових рiшень судами апеляцiйноï та касацiйноï iнстанцiï гарантуе забезпечення прав та охоронюваних законом iнтересiв учасниюв адмшютративного судочинства, дозволяе контролювати розвиток судового процесу, його законшсть й справедливють.
1дея типiзацiï, забезпечення одномаштносп судових рiшень для аиалогiчниx справ е базовою для доктрини природного справедливого правосуддя. В Укршш впроваджений такий рiзновид касацiйного провадження, як перегляд судових ршень Верховним Судом Украши. Саме завдяки цьому провадженню забезпечуеться не лише нагляд та однакове застосування судом касацiйноï шстанцл однiеï й тiеï самоï норми права, а й приведення внутршнього законодавства у вiдповiднiсть з мiжнародним, якщо мiжиародною судовою установою, юрисдикцiя якоï визнана Украшою, судове ршення визнано таким, що порушуе мiжиароднi зобов'язання Украши.
Для гарантування законностi в адмiнiстративному судочинствi дiе й iнститут перегляду судових ршень у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Крiм перелiчениx гарантiй законносп, деякi науковцi виокремлюють й rnmi: за-борона вирiшення спору тим органом та особами, чш дп оспорюються; вiдсутнiсть адмiнiстративниx репресiй за подання позову; можливють використання рiзниx спо-собiв оспорювання.
Осюльки одним iз завдань адмiнiстративного судочинства е забезпечення дотримання режиму законносп в сферi публiчно-владниx вiдносин, цiлком зрозумшо, що для такого судочинства перш за все потрiбно забезпечити максимальш гаранти законностi при роз-глядi судом адмiнiстративниx справ. Лише завдяки чпкому дотриманню всix принципiв адмшстративного судочинства, процедури розгляду буде досягнута основна мета - забез-печений належний захист прав, свобод, iнтересiв фiзичниx осiб та прав i iнтересiв юридичних осiб.
Список лггератури:
1. Борисов В. В. Правовой порядок развитого социализма: Вопросы теории / В. В. Борисов. - Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1977. - 408 с.
2. Теория государства и права : курс лекций / [М. И. Байтин, В. В. Борисов, Ф. А. Григорьев и др.] ; под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. - 2-е изд. - М. : Юрист, 2001. - 776 с.
3. Витрук Н. В. Законность, понятие, защита и обеспечение. Конституционная законность и конституционное правосудие / Н. В. Витрук // Общая теория государства и права. - М. : Зерцало, 1998. - Т. 1. - 416 с.
4. Кудрявцев В. Н. Законность: содержание и современное состояние / В. Н. Кудрявцев // Законность в Российской Федерации. - М. : Спартак, 1998. - 216 с.
5. Брэбан Г. Французское административное право / под ред. и со вступ. ст. С. В. Боботова ; пер. с фр. Д. И. Васильева, В. Д. Карповича. - М. : Прогресс, 1988. - 488 с.
6. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлшш / В. М. Гаращук. - X. : Фолю, 2002.
- 176 с.
7. Любашиц В. Я. Теория государства и права : учеб. пособие / В. Я. Любашиц, А. Ю. Мордовцев, И. В. Тимошенко. - Ростов-на Дону : МарТ, 2002. - 512 с.
8. Фулей Т. Загальнолюдсью (загальноцившзацшш) принципи права: деяю теоретичш аспекти / Т. Фулей // Право Украши. - 2003. - № 7. - С. 24-29.
9. Авер'янов В. Адмшстративна реформа i правова наука / В. Авер'янов // Право Украши. - 2002.
- № 3. - С. 20-27.
10. Стефанюк В. С. Судова влада, як основна юридична категорш захисту прав та свобод людини i громадянина в Украгт / В. С. Стефанюк // Вюн. Верхов. Суду Украши. - 2000. - № 6. - С. 6-8.
11. Грудцына Л. Ю. Судебная защита прав и свобод личности: теоретический аспект / Л. Ю. Грудцы-на // Законодательство и экономика. - 2003. - № 8. - С. 70-77.
12. Шлезингер А. М. Циклы американской истории / А. М. Шлезингер ; пер. с англ. П. А. Развина, Е. И. Бухаровой. - М. : Прогресс-Академия, 1992. - 687 с.
13. Кельман М. Десять засад демократ / М. Кельман // Право Украши. - 1996. - № 8. - С. 7-10.
14. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : учеб. пособие / Л. Д. Воеводин ; отв. ред. Н. А. Богданова. - М. : Изд-во МГУ: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. - 300 с.
15. Полюхович В. Адмшстративно-правовийзахист особи у вщносинах з органами державногвлади / В. Полюхович // Право Украши. - 2003. - № 5. - С. 41-47.
Руденко А. В. Обеспечение прав и свобод граждан в административном судопроизводстве / А. В. Руденко // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. - Т. 26 (65). № 2-2. - С. 225-235.
Статья посвящена проблеме гарантирования обеспечения прав и свобод граждан в административном судопроизводстве. Проблема раскрывается через содержание института законности. В статье представлена классификация гарантий законности в административном судопроизводстве, и раскрывается механизм их реализации через нормы Кодекса административного судопроизводства Украины.
Ключевые слова: законность, гарантия, система, административное судопроизводство.
РROVГОING RIGHTS AND FREEDOMS OF CITIZENS IN ADMINISTRATIVE LEGAL PROCEDURE
Rudenko A V.
Crimea Institute of Law, National Law University named after Yaroslav the Wise Simferopol, Crimea, Ukraine
The article is dedicated to research of problems of administrative legislation in Ukraine. The questions of application of norms that is contained Code of the administrative legal procedure of Ukraine are investigated in the article. The mechanism of protection of rights and freedoms of citizens is investigated.
In the article examined to the problems of observance of legality during realization of the administrative legal procedure. In the article the different going is analysed near understanding of term «legality» and elements that make his maintenance. The authorial system over of guarantees of observance of legality is brought in the administrative legal procedure. All of them are contained in the articles of Code of the administrative legal procedure of Ukraine. Drawn conclusion about connection legal regulations of Constitution of Ukraine and Code of the administrative legal procedure of Ukraine. Many positions of Constitution of Ukraine found it reflection in the norms of Code of the administrative legal procedure of Ukraine. All guarantees are divided into: guarantees of providing of right of judicial defence, guarantee of providing of timely and just consideration of administrative business, guarantee of acceptance of legal and reasonable decision. The norms of Code of the administrative legal procedure of Ukraine are analysed, through that these guarantees will be realized.
Key words: administrative legal proceeding, rights and freedoms, lawfulness, providing.
