CC BY
41
Теорiя i практика правознавства. — 2018. - Вип. 1 (13) ISSN 2225-6555
УДК 342.7 (477) doi.org/10.21564/2225-6555.2018.13.127019
ГАРАНТП СУБ'еКТИВНИХ ПРАВ I СВОБОД ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИ I ГРОМАДЯНИНА
Остапенко Володимир Ыкторович,
здобувач кафедри конституцтного права Украгни, Нацюнальний юридичний ушверситет iмен1 Ярослава Мудрого, Украгна, м. Харюв e-mail: [email protected] ORCID 0000-0001-7631-1663
Визначено м^це судових гарантт у системi юридичних гарантт конституцтних прав i свобод людини. Розглянуто класиф1кацт юридичних гарантт конституцтних прав i свобод людини. Проаналiзовано м^це i значення права на справедливий судовий розгляд у системi юридичних гарантт прав людини через призму розгляду практики Свропейського суду з прав людини у сферi застосування ст. 6 Конвенци про захист прав та основоположних свобод людини.
Ключов1 слова: гаранта; право людини; юридичш гаранта; суд; судовий захист; конституцшна скарга.
Постановка проблеми та актуальшсть теми. Важливими принципами
демократично!' правово! держави визнаються конституцшно закршлеш права i
\ 11 и—Vv \S I —« I {¡/I /
свободи людини, а також передбачеш конституцiями засоби !х захисту. Саме
гарантп прав i свобод людини i громадянина виступають реальними
можливостями реаизацп та захисту у данш сферi. З огляду на це актуальним
завданням е встановлення сутност гарантiй прав i свобод людини i
громадянина, визначення перелiку прав, як пiдлягають гарантуванню
Г] I ftГ7 П r
конституцiйним шляхом, й утвердження меж вказаних гарантш, передбачених в Основному Закон Укра!ни. Все це зумовлюе пошук твердого ядра безпосереднього захисту зафшсованого в Конституцп права i безпосереднього юридичного ефекту цього права.
Анал1з останн1х досл1джень i публ1кац1й. Теоретичнi й науково-практичнi аспекти проблеми гарантування прав i свобод людини i громадянина, з урахуванням нащонального та мiжнародно-правових стандартiв, розглядали у сво!х працях такi вченi, як М. М. Антонович, Ю. Г. Барабаш, С. П. Головатий,
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
О. М. Гончаренко, А. М. Колодш, В. В. Кравченко, Ю. I. Крегул, А. Р. Крусян, О. Г. Кушшренко, С. П. Мороз, А. Ю. Олшник, М. Ф. Орзiх, О. В. Петришин, Ж. М. Пустовгг, О. В. Пушкша, П. М. Рабшович, В. В. Речицький, Т. М. Слшько, Ю. М. Тодика, М. I. Хавронюк, В. М. Шаповал та iн.
Таким чином, тема ще! статтi е надзвичайно актуальною, а и розкриття сприятиме шдвищенню ефективностi захисту конституцiйних прав i свобод.
Метою статп е анаиз змiсту та значення юридичних гарантiй як елементу правового статусу людини i громадянина в Укра!ш.
Виклад основного матерiалу. Як наголошував вiдомий учений-конституцiоналiст Ю. М. Тодика, для устшного втiлення в життя закрiплених у Конституцп Украши прав i свобод людини та громадянина потрiбнi, перш за все, сприятливi обставини, якi складаються з багатьох суб'ективних i об'ективних факторiв, покликаних забезпечити сприятливi умови для реаизацп
и \ л
прав i свобод. Слщ зазначити, що гарантп прав i свобод людини i громадянина взаемопов'язаш й взаемозумовленi, утворюють в цшому загальну систему та у свош сукупностi забезпечують 1х надiйну реаизащю, всебiчну охорону i захист
I I I , \ \\
[1, с. 182].
У впчизнянш юридичнiй науцi на сьогодш не iснуе едино! думки щодо систематизацп гарантiй прав i свобод людини i громадянина. Так, гарантп забезпечення реалiзацii прав i свобод людини i громадянина прийнято подшяти на загальнi та спецiальнi. П1д загальними гарантiями розумiють всю сукупнють об'ективних i суб'ективних факторiв, спрямованих на практичне здшснення прав i свобод громадян, усунення можливих причин i перешкод для 1х неповного або неналежного здiйснення, захист прав i свобод вщ можливих порушень. У свою чергу, спещальш (юридичнi) гарантп визначають як правовi засоби i способи, за допомогою яких реаизуються, охороняються, захищаються права i свободи громадян, усуваються 1х порушення та поновлюються порушен права [2, с. 132].
I. Й. Магновський пропонуе вузький тдхщ до подшу загальних гарантш, а саме: полiтичнi, економiчнi та сощальш гарантй' [3, с. 13]. Бшьш класичним, на © Ostapenko V. V., 2018 2
Теорiя i практика правознавства. — 2018. - Вип. 1 (13) ISSN 2225-6555
нашу думку, е шдхщ, запропонований Т. М. Слшько: зазначити поряд з шшими духовш, матерiальнi та органiзацiйнi гарантiï. Духовнi гарантп - це piBern загально1' та полiтико-пpавовоï культури громадян, ïx освiчeнiсть, морально-псиxологiчний клiмат; полiтичнi - сукупнють полггичних заxодiв i способiв, якi спpямованi на створення режиму найбшьш оптимально! peалiзацiï прав i свобод; eкономiчнi - сукупнiсть eкономiчниx вiдносин, яка дае змогу реаизовувати конституцiйнi права i свободи; матepiальнi - конкpeтнi предмети i реч^ якi дозволяють peалiзувати те чи шше основне право чи свободу; оргашзацшш - систематична дiяльнiсть держави та ïï оpганiв, посадових ошб, недержавних оpганiзацiй зi створення сприятливих умов для реального користування громадянами сво1'ми правами i свободами [4, с. 124].
Юридичш гарантп встановлюються державою в Конституцп та конституцшних законах, а також у поточному галузевому законодавствi (кpимiнально-пpоцeсуальному, цивiльно-пpоцeсуальному, трудовому та ш.). На вiдмiну вщ iншиx юридичних гаpантiй, конституцiйнi гарантп прав i свобод людини i громадянина знаходять свое закршлення у роздш II Конституцп
7 г / )/ X \\ /ê Я\
Украши та в конституцiйниx законах, якi дeталiзують вiдповiднi конституцiйнi
^ 1\ \ 1 (h- - \\\ \ I /// -\ ] / I ^
права i свободи. Умовно цi гаpантiï можна подшити на унiвepсальнi (закpiплeнi у статтях 55-64 Конституцп Украши) та спeцифiчнi. Останнi знаходять сво1' закpiплeння у статтях Конституцп, що регламентують те чи шше основне право чи свободу.
На думку В. Л. Федоренка, юнують два види юридичних гарантш:
^/7/П{7ПГ1 lui*
ноpмативно-пpавовi та оргашзацшно пpавовi. Ноpмативно-пpавовi гаpантiï - це сукупнiсть передбачених нормами права юридичних засобiв забезпечення реаизацп охорони i захисту прав та свобод людини i громадянина. До нормативно-правових гарантш вщносять:
- норми-принципи, зокрема ri, що забезпечують права i свободи людини i громадянина (статл 21-64 Конституцп Украши), насамперед щодо невщчужуваносп, непорушносп, невичерпносп, piвностi, нeобмeжуваностi конституцiйниx прав i свобод людини i громадянина, piвностi громадян,
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
презумпцп невинуватост особи, принципу неприпустимост зворотно!' дп закону або шшого нормативно-правового акта в 4aci, KpiM випадкiв, коли вони пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть особи тощо;
- юридичну вiдповiдальнiсть;
- юридичш обов'язки.
Органiзацiйно-правовi гарантп - це передбачеш в нормативно-правових актах суспшьно-полггичш шституцп, на якi покладаються вiдповiднi функцп та повноваження щодо органiзацiï та здiйснення юридичного забезпечення реаизацп, охорони i захисту свободи людини i громадянина [5, с. 157].
Вщмшнють юридичних гарантш вщ шших видiв гарантiй полягае в такому. Якщо економiчнi, полiтичнi, сощальш, органiзацiйнi та духовш гарантп е передумовою реаизацп прав, свобод та обов'язюв людини i громадянина, то юридичш гарантп спрямованi на конкретне (безпосередне) здшснення прав,
/ /%/ \ / \ ' / \ // VA w» \
свобод i обов'язкiв людини та ï^ охорону вiд протиправних посягань i порушень.
Поряд з вказаними класифiкацiями гарантiï конституцiйних прав i свобод
1 |Г|' \\
людини i громадянина подшяються на двi великi групи: внутршньодержавш (нацiональнi) та мiжнародно-правовi [1, с. 181]. При цьому перш^ у свою чергу, включають в себе судовi та позасудовi внутршньодержавш гарантiï. А вже мiжнародно-правовi гарантп подшяються на ушверсальш, якi здшснюються в рамках ООН i спешаизованих пiдроздiлiв, та регiональнi, реалiзацiя яких вщбуваеться на регiональному мiжнародному рiвнi. ïх значення е достатньо
ijt~jIП|7| |Г1 111\v'
вагомим, свiдченням цього е як численнi мiжнароднi документи, що закрiплюють стандарти галузi прав людини, так i створення шституцшних механiзмiв щодо захисту прав людини, найбшьш дiевим серед яких е, безумовно, Свропейський суд з прав людини (ССПЛ) [6, с. 55].
Наведена класифшашя видiв гарантш прав i свобод людини i громадянина може бути доповнена й шшими критерiями, що дадуть змогу поглибити основш знання про рiзноманiтнiсть ï^ правовоï природи. Як засвщчуе мiжнародний i нацiональний досвiд, ефектившсть гарантiй основних © Ostapenko V. V., 2018 4
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 1 (13) ISSN 2225-6555
прав i свобод людини залежить вщ рiвня розвитку правових принцитв й шститулв демократ, стану економши, засобiв розподiлу життевих благ, рiвня правового виховання i культури населення, ступеня суспiльноï злагоди, наявшсть незалежноï судовоï влади, ефективного законодавства тощо.
Унiверсальною гарантiею, тобто такою, яку можна застосувати для реаизацп та захисту майже всiх основних прав i свобод людини i громадянина, е право на звернення до суду. У цш достатньо розвиненш i розгалуженш сферi захисту прав i свобод людини ст. 55 Конституцп Украши е стрижневою. Частина перша стати закрiплюе право на судовий захист, яке в мiжнароднiй практищ отримало назву «право на суд» або «право на правосуддя». Оскшьки в цьому правi важлива не проголошена мета, а результат, то вона зумовлюеться достатньо жорсткими критерiями та стандартами. Право на справедливий судовий розгляд е основоположною засадою всiеï системи гарантування прав i свобод людини.
Право на судовий захист може виступати одночасно як правом-гаранпею, так i мехашзмом реаизацп обов'язку держави гарантувати права i свободи
7 г- I I , д \\ /MЯ \ \л\\
громадян, якi закрiпленi в Конституцп, законах i передбачеш мiжнародними
^ i\ \ 1 ' \\\ ( i /// -\ 1 f I ^
зобов'язаннями держави, що визнаеться одним iз найбшьш ефективних засобiв захисту прав людини. Судовий захист серед усього спектру юридичних гарантш е основним, що зумовлено юридичною природою судово!' гшки влади, мюцем суду у структурi державних оргашв, його функцiональним
призначенням. Гаранпя права на судовий захист належить до основних
^/7/П{7ПГ1 lui*
невщчужуваних прав i свобод i не може бути обмежена навпъ в умовах военного чи надзвичайного стану.
На думку французького правознавця Ф. Люшера, право на судовий захист складаеться з таких компонент: а) вшьний доступ до правосуддя;
б) можливють неодноразово1' перевiрки i перегляду винесеного ршення;
в) право на оскарження винесених ршень та ухвал до вищих судових шстанцш. Усi цi критерiï мають у свош сукупностi визначальне значення для оцшки якостi правосуддя; будь-яка спроба применшити або обмежити можливостi
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
киента довести свою справу до кшця i в розумш термши, природно, призводить до звуження права людини як у цившьному, так i у кримшальному процес [7, с. 15].
Слщ погодитися з позицiею В. Г. Буткевича, що захист судом прав i свобод людини можна розглядати як норму, реалiзацiя яко! обумовлена наявнютю низки iмперативниx вимог: надання доступу до правосуддя, заборона вщмови в правосудд^ захист не теоретичних й шюзорних можливостей, а конкретного й дшсного права доступу в суд. Рiвень доступу мае бути достатшм для захисту цього права, можливост яснi та конкретнi, щоб у випадку 1х недотримання можна 1х було оспорити, обов'язок держави забезпечити ефектившсть права доступу до правосуддя, утвердження системи юридично! допомоги для реаизацп цього права, спрощення процедури доступу до суду, надання допомоги адвоката та ш [8, с. 411].
/ ¿>/чу \\\ / А / \ // ^\
Разом iз тим, хоча право на захист прав i свобод у судi е настшьки значущим, що не може тдмшятися доцiльнiстю, його реалiзацiя вiдбуваеться з дотриманням рiвноваги мiж вимогами суспшьного iнтересу та обов'язковими
\ |Г|' 'tX \\
приписами самого цього права. I як демократичне суспшьство не може нехтувати цим правом, оскшьки воно е одним iз показниюв його демократизму, так i особа в необхщносп реалiзацil такого права не може ^норувати iснуючий демократичний порядок, що склався в суспшьств^ Iнакше кажучи, право на суд, навпъ коли йдеться про захист прав i свобод, не е абсолютним, а може бути обмеженим (у виборi засобiв захисту цього права, ршеннями не порушувати судового переслiдування, постановою про припинення справи та ш.). При цьому важливо, щоб такi обмеження не перейшли межу, за якою знаходиться суть права на судовий захист [8, с. 411].
Окремого значення набувае питання щодо спектру прав, яю мають бути предметом судового захисту. Саме Венецшська комiсiя пропонувала, щоб у текстi Конституцп Украши було закршлено окреме положення, яке б ч^ко визначало: якими е ri конкретнi права, стосовно яких судовий захист е конституцшно гарантованим. На думку Комiсil, загальна формула, що © Ostapenko V. V., 2018 6
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 1 (13) ISSN 2225-6555
мютиться у ч.1 ст. 55 (Права i свободи людини i громадянина захищаються судом) ниш чинно1' Конституцп, е занадто широкою, а тому - незадовшьною [9, с. 19]. З цього приводу доцшьно звернути увагу на проект оновлення роздшу II Конституцп Украши, а саме на формулу стати: «Кожен мае право на ефективний захист судом сво1'х порушених прав, свобод та штерешв. Кожен мае право на справедливий i публiчний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним, безстороншм i компетентним судом, створеним вщповщно до закону, який на пiдставi Конституцп i закону мае виршити стр щодо його прав, свобод та обов'язюв або встановити обгрунтовашсть будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Тим самим гарантуеться право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати сво1' права i свободи вщ порушень i протиправних посягань» [10, с. 175].
Законодавець, визначаючи право на справедливий суд, у Закош Украши «Про забезпечення права на справедливий суд» затвердив таке формулювання: «Кожному гарантуеться захист його прав, свобод та штерешв у розумш строки незалежним, безстороншм i справедливим судом, утвореним вщповщно до
Г/г / i< А\\ /Êrf \ \ л\\
Закону. Iноземцi, особи без громадянства та iноземнi юридичнi особи мають
i\ \ I \V\ ( ^^^Н ||| i /// ' /'' i ÙJ*\
право на судовий захист в Украïнi нарiвнi з громадянами i юридичними
особами Укра1'ни. Судова система забезпечуе доступнють правосуддя для
кожно1' особи вiдповiдно до Конституцiï та в порядку, встановленому законами
Украши» [11].
Формулювання ше1' частини в новш редакцп приведено у вщповщшсть до
^/7/П{7ПГ1 lui*
положень ч. 3 ст. 8 Конституцп Украши («Звернення до суду для захисту конституцшних прав i свобод людини i громадянина безпосередньо на пiдставi Конституцп Украши гарантуеться») та ïï ч. 1 ст. 55 («Права i свободи людини i громадянина захищаються судом»). Це означае, що така нова формула жодним чином не спричинюе скасування, обмеження чи звуження прав i свобод людини i громадянина. Навпаки, розширюються можливосп захисту прав, бо така формула дае змогу, не порушуючи права особи на судовий захист, розвантажити суди вщ тих справ, яю не мають характеру юридичного спору i
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
як можна буде виршити не в судовому, а в позасудовому порядку. За рахунок розвантаження судiв вщ не притаманних 1'м функцiй можна очiкувати тдвищення якостi судочинства i, вiдповiдно, судового захисту прав i свобод людини.
Особливе мюце належить Конституцiйному Суду Украши в контекст гарантування прав i свобод людини та громадянина. Тому видаеться доцшьним звернути увагу на пpавовi позицп органу конституцiйноï юрисдикцп.
Зокрема, у п. 2 мотивувально1' частини piшeння Конституцiйного Суду Украши № 9-зп вiд 25.12.1997 р. (справа за зверненнями житeлiв мюта Жовтi Води) Суд надав таке тлумачення: «Частина перша статтi 55 Конституцп Украши мiстить загальну норму, яка означае право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушеш або порушуються, створено або створюються перешкоди для ïx peалiзацiï або мають мюце iншi ущемлення прав
1 / \ II \
та свобод. Зазначена норма зобов'язуе суди приймати заяви до розгляду навггь у випадку вщсутност в законi спещального положення про судовий захист.
Вщмова суду у пpийняттi позовних та шших заяв чи скарг, як вiдповiдають встановленим законом вимогам, е порушенням права на судовий захист, яке вщповщно до ст. 64 Конституцп Украши не може бути обмежене.
Таким чином, положення ч. 1 ст. 55 Конституцп Украши закршлюе одну з найважливших гарантш здшснення як конституцшних, так й шших прав та свобод людини i громадянина» [12].
У п. 3.6 мотивувально1' частини ршення Конституцшного Суду Украши № 26-рп/2009 вiд 19.10.2009 р. (справа про внесення змш до деяких законодавчих аклв Украши щодо вибоpiв Президента Укра1'ни) вщзначаеться, що «невиконання судом вимоги щодо розгляду справ у стислий строк <...> не може бути тдставою для залишення скарги судом без розгляду у зв'язку iз закшченням стpокiв, оскiльки е нeсумiсним iз суттю конституцiйного права на судовий захист i призводить до порушення правово1' спpавeдливостi у peалiзацiï виборчих прав громадян» [13].
Треба звернути увагу i на п. 1 резолютивно1' частини ршення © Ostapenko V. V., 2018 8
Теopiя i npакmuка npавoзнавcmва. — 201S. — Вип. 1 (1З) ISSN 2225-б555
Koнститyцiйнoгo Суду Украши вщ 25.11.1997 р. (справа гpoмaдянки Дзюби Г. П. щoдo права на oскapження в сyдi непpaвoмipниx дш пoсaдoвoï oсoби), в якoмy зaзнaчaeться: «... кoжен, тoбтo гpoмaдянин Украши, ^земець, oсoбa без гpoмaдянствa, мae гapaнтoвaне деpжaвoю пpaвo oскapжити в сyдi зaгaльнoï юрисдикцп piшення, дп чи бездiяльнiсть бyдь-якoгo opгaнy державто!' влади, opгaнy мiсцевoгo сaмoвpядyвaння, пoсaдoвиx i слyжбoвиx oсiб, якщo гpoмaдянин Украши, iнoземець, oсoбa без гpoмaдянствa вважають, щo ïx piшення, дiя чи бездiяльнiсть пopyшyють aбo oбмежyють права i свoбoди гpoмaдянинa Украши, ^земця, oсoби без гpoмaдянствa чи перешгаджають ïx здiйсненню, а тому штребують пpaвoвoгo зaxистy в суд^
Тaкi скарги пiдлягaють безпoсеpедньoмy poзглядy в сyдax незaлежнo вiд того, прийнятим paнiше зaкoнoм м^ бути встaнoвлений iнший пopядoк ïx poзглядy (oскapження дo opгaнy, пoсaдoвoï oсoби вищoгo piвня стoсoвнo того
/ рС/ I и / \ i / \ II \5\ \
opгaнy i пoсaдoвoï oсoби, щo прийняли piшення, вчинили дп aбo дoпyстили бездiяльнiсть).
Шдання скарги дo opгaнy, пoсaдoвoï oсoби вищoгo piвня не пеpешкoджae
7 г / )/ А \\ //Я , \ i
oскapженню циx piшень, дiй чи бездiяльнoстi дo суду» [14].
i\ \ 1' \\\ \ ' /// '' I
У межax кoнститyцiйнoï сyдoвoï pефopми, яка набула чиншст в Укpaïнi
30.09.2016 р., дo Koнститyцiï Укpaïни були внесенi змши, зoкpемa, щoдo
зaпpoвaдження iнститyтy кoнститyцiйнoï скарги, а саме ст. 55 Koнститyцiï
Укpaïни бyлo дoпoвненo нoвoю чaстинoю: «^жтаму гapaнтyeться пpaвo
звернутися iз кoнститyцiйнoю скapгoю дo Koнститyцiйнoгo суду Укpaïни з
^/7/П{7ПГ1 lui*
тдстав, yстaнoвлениx цieï Koнститyцiï, та у шрядку, визнaченoмy зaкoнoм». Kpiм того, Koнститyцiю Укpaïни дoпoвненo ст. 151-1 тагаго змiстy: «Koнститyцiйний Суд Украши виpiшye питання пpo вiдпoвiднiсть Koнститyцiï Укpaïни (кoнститyцiйнiсть) зaкoнy Укpaïни за кoнститyцiйнoю скapгoю oсoби, яка вваж^, щo зaстoсoвaний в oстaтoчнoмy сyдoвoмy piшеннi в ïï спpaвi за^н Укpaïни суперечить Koнститyцiï Укpaïни. Koнститyцiйнa скарга мoже бути пoдaнa в раз^ якщo всi iншi нацюнальш зaсoби юpидичнoгo зaxистy вичеpпaнo».
© OcmM^^o В. В., 201S 9
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
На наш погляд, значення конституцшно1' скарги полягае в тому, що вона, безумовно, стане додатковою важливою гаранлею в мexанiзмi судового захисту основних прав i свобод людини i громадянина. Можливють ошб звертатися до органу конституцшно1' юрисдикцп сприятиме змщненню демократ та громадянського суспшьства, адже даний шститут стане одшею iз форм громадського контролю за владою, який надасть можливiсть громадянину бути не лише спостер^ачем, а й активним учасником формування правово1' полiтики держави. Кpiм того, запровадження даного виду скарги дасть новий поштовх у розвитку доктрини щодо майбутнього мехашзму ïï реаизацп [15, с. 222].
«Ми очшуемо приблизно вiд 7 до 10 тисяч конституцшних скарг в Укра1ш. Це для нас великий виклик. На мiй погляд, для досягнення основно1' мети цього правового шституту - полiпшeння доступу громадян до
/ гСУ 1 Д\ ' /I \ I VA
конституцiйного правосуддя за захистом сво1'х прав, свобод та законних шгерешв - нeобxiдно законодавчо врегулювати низку питань, насамперед з
метою попередження можливост перевантаження Суду, що може призвести до
i i i , \
порушення загальновизнаного принципу розгляду судових справ у розумш
строки» - справедливо вщзначае Ю. В. Баулiн [16, с. 19].
Наpазi конституцiйнi скарги, що надходять для внесення змiн до Закону
Украши «Про Конституцшний Суд Украши», збер^аються у Сeкpeтаpiатi
Конституцшного Суду Укра1'ни й будуть вщповщно опpацьованi в ньому та
розглянуп Конституцiйним Судом Укра1'ни пiсля законодавчого визначення
i/nln(7ric\\\\\^
порядку ïx розгляду.
Право на справедливий судовий розгляд посщае визначальне мюце й у пpактицi вСПЛ, займаючи при цьому визначне мюце серед мiжнаpодно-правових гаpантiй прав людини i громадянина.
Доречно вказати, що право на «справедливий» судовий розгляд е важливою складовою ст. 6 Свропейсько1' конвенцп про захист прав людини та основоположних свобод.
Стандарти справедливого судового розгляду можуть змшюватися з © Ostapenko V. V., 2018 10
Теорiя i практика правознавства. — 2018. - Вип. 1 (13) ISSN 2225-6555
плином часу та розвитком суспшьства. Вщповщно не юнуе остаточно визначеного перелшу складових справедливого судового розгляду, з-помiж яких: вчасне повщомлення про судове засщання, належний час на шдготовку до судового розгляду, можливють ознайомлення з матерiалами справи, вщповщш вимоги щодо належних доказiв та аргументiв тощо.
Перш шж розглянути конкретнi аспекти права на справедливий судовий розгляд, як воно було визначено у практищ ССПЛ, слщ наголосити, що сфера застосування ст. 6 не обмежуеться лише судовими слуханнями. Судове провадження розглядаеться як кульмшащя змагального процесу. Саме справедливють цього процесу е найголовшшою щншстю, що лежить в основi положень ст. 6 та Конвенцп взагалi. Таким чином, будь-якi дп, що йдуть усупереч поняттю справедливости на досудовiй стадп можуть поставити тд сумнiв справедливий характер провадження в цшому [17,c. 235].
/ гГ^г^ III / \ III \
Стосовно питання доступу до суду ССПЛ в Ухваи щодо прийнятност Заяви № 6778/05 «МПП «Голуб» проти Украши» вщ 18.10.2005 р. повторюе, що процедуры гарантп, закрiпленi ст. 6 Конвенцп, гарантують кожному право
11 tí i ¡, \ W ///f\l \ M
подання скарги щодо його прав та обов'язюв цивiльного характеру до суду чи
1\ \ I \ \\ ( JJ i // —tí, i f I
органу правосуддя. Таким чином, втiлюеться право на звернення до суду, одним з аспеклв якого е право доступу, тобто право розпочати провадження в судах з цившьних питань (справа «Голдер проти Сполученого Королiвства», ршення вщ 21.02.1975 р., серiя А № 18, пункти 28-36). ССПЛ наголошуе, що
право на звернення до суду, одним з аспеклв якого е право доступу до суду, не
^/7/П{7ПГ1 luí*
е абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятност скарги, оскшьки за своею природою це право вимагае регулювання з боку держави, яка щодо цього користуеться певними межами самостшного ощнювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мiрою, що буде порушена сама його сутнють. Ц обмеження не будуть сумюними з п. 1 ст. 6, якщо вони не мають лептимно!' мети та не е пропорцшними мiж використаними засобами та досягнутими цшями (ршення у справi «Brulla Gomez de la Torre v. Spain» вщ 19.12.1997 р., п. 33) [18, c. 46].
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
У ршенш «Меньшакова проти Украши» (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) вщ 08.04.2010 р. ССПЛ також виклав конвенцшш стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторюе, що п. 1 ст. 6 гарантуе кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язюв цившьного характеру. Таким чином, вш втшюе в собi «право на суд», яке, зпдно з практикою Суду, включае в себе не тшьки право шщшвати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (наприклад, ршення у спpавi «Кутч проти Хоpватiï» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-II)» [18, c. 48].
У цш спpавi ССПЛ визнав, що не було порушення ст. 6 Конвенцп щодо скарги заявнищ на вщсутнють доступу до суду. Однак слщ зазначити, що даний аспект права на справедливий суд неодноразово був предметом розгляду в ССПЛ. Станом на 11.04.2013 р. ним було визнано 13 порушень права на доступ
1 / \ / \ ^Д ^ V
до суду, зокрема в таких справах, як: «Балацький проти Украши» (Balatskyy v. Ukraine, заява № 34786/03), ршення вiд 25.10.2007 р., коли ССПЛ визнав
порушення з огляду на непостановлення нащональними судовими органами
i i i , \ \\
остаточного процесуального ршення у спpавi заявника, обмежившись
\ \Ч / / / 1 / / i ' / /
повiдомлeнням у позапроцесуальному порядку, а саме листом, що не могло бути оскаржено; «Мушта проти Украши» (Mushta v. Ukraine, заява № 8863/06), ршення вщ 18.11.2010 р. - ССПЛ дшшов висновку, що заявниця та ïï представник дiяли у цiй спpавi з належною сумлiннiстю та що не було вини
заявнищ в тому, що вона не подала касацшну скаргу в межах строку,
i W »
встановленого законодавством. Навпъ припускаючи, що пояснення Уряду щодо тдстав вiдмови Верховного Суду поновити строк е вщповщними, ССПЛ зазначае, що за обставин ще1' справи застосування процесуальних обмежень нацiональним судом не було очевидним та передбачуваним для заявнищ й тому не вщповщало принципу юридично1' визначеносп [18, c. 48].
Право на справедливий судовий розгляд - важлива складова ст. 6 Конвенцп. Стандарти справедливого судового розгляду можуть змшюватися з плином часу та розвитком суспшьства. Отже, не юнуе остаточно визначеного © Ostapenko V. V., 2018 12
перелшу складових справедливого судового розгляду, з-помiж яких: вчасне повщомлення про судове засщання, належний час на тдготовку до судового розгляду, можливють ознайомлення з матepiалами справи, вщповщш вимоги щодо неналежних доказiв та аpгумeнтiв тощо.
Висновки. Таким чином, в останш дeкiлька роюв у сфepi гарантування прав i свобод людини i громадянина вщбулися значш позитивнi зрушення. Конституцiя Украши закршлюе низку важливих прав людини та передбачае гарантп ïx реаизацп, якi отримують свiй подальший розвиток у поточному законодавств^ Безперешкодне звернення до суду з метою вщновлення справедливост та порушеного права - основна й кшцева гаpантiя в реаизацп прав i свобод. Провщне мiсцe в систeмi юридичних мexанiзмiв захисту прав i свобод людини i громадянина в сучасному свт належить iнституту конституцiйного контролю. Найбшьш вагомим досягненням е запровадження конституцшно1' скарги як одного з найважливших та передових форм гарантування прав i свобод людини i громадянина. У достатньо розвиненш i
розгалуженш сфepi гарантування прав i свобод людини i громадянина
/X\\ //Д I \ л\\
стрижневою е ст. 55 Конституцiï Украши. Закpiплюеться право на судовий
i\ \ 1 \ \\ ( JJ i У/ —i f 1
захист, яке обумовлено доволi жорсткими кpитepiями та стандартами як в
нащональному, так i мiжнаpодно-пpавовому мexанiзмi судового захисту та
гарантш прав людини.
Список лггератури:
1. Тодыка Ю. Н., Тодыка О. Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине. Кшв: Концерн «Видавничий Д1м «1н Юре», 2004. С. 368.
2. Конституцшне право Украши: тдручник / за ред. В. П. Колюника, Ю. Г. Барабаша. Харюв: Право, 2008. 416 с.
3. Магновський I. Й. Гарант прав i свобод людини та громадянина в прав1 Украши (теоретико-правовий аспект): дис. ... канд. юрид. наук / Нацюнальна академ1я внутр1шшх справ Украши. Кшв, 2003. 221 с.
4. Кушшренко О. Г., Слшько Т. М. Конституцшне право Украши у запитаннях i вщповщях: навч. пос1б. Харюв: Майдан, 2012. 330 с.
5. Барабаш Ю. Г. Правова пол1тика у сфер1 прав людини: шляхи тдвищення ефективносп. Право Украши. 2009. № 4. С. 55-61.
6. Федоренко B. Л. Конституцшне право Украши: тдручник / М-во юстицп Украши, Нац. акад. держ. упр. при Президентов! Украши. Кшв: Л1ра-К, 2016. 616 с.
7. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности: пер. с фр. Москва: Изд. группа «Прогресс» - «Универс», 1993. 384 с.
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 1 (13)
ISSN 2225-6555
8. Конститущя Украши. Науково-практичний коментар / редкол.: В. Я. Тацш (голова редкол.), О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та íh.; Нац. акад. прав. наук Украши. 2-ге вид., переробл. i допов. Харюв: Право, 2011. 1128 с.
9. Головатий С. П. Трiада европейських цiнностей - верховенство права, демокра^я, права людини - як основа украшського конституцiйного ладу. Ч. 3: Права людини (ст. 3 Конституцп Украши). Право Украши. 2015. № 1. С. 13-90.
10. Речицький В. В. Конституцшне АБВ. Харюв: ТОВ «Видавництво «Права людини», 2016. 408 с.
11. Про забезпечення права на справедливий суд: Закон Украши вщ 12.02.2015 р. № 192-VIII. URL: http://zakon.rada.gov.ua/go/192-19 (дата звернення: 17.06.2017).
12. Ршення Конституцшного Суду Украши № 9-зп вщ 25.12.1997 р. (справа за зверненнями жшешв мюта Жовт Води). Офщйний в1сник Украши. 1998. № 1. С. 169.
13. Ршення Конституцшного Суду Украши № 26-рп/2009 вщ 19.10.2009 р. (справа про внесення змш до деяких законодавчих актив Украши щодо виборiв Президента Украши). В1сник Конституцшного суду Украши. 2009. № 6. С. 56.
14. Ршення Конституцшного Суду Украши вщ 25.11.1997 р. (справа громадянки Дзюби Г. П. щодо права на оскарження в судi неправомiрних дш посадово'1 особи). Офщйний в1сник Украши. 2003. № 28. С. 100.
15. Остапенко В. В. Щодо деяких проблем реалiзацii права на конституцшну скаргу. Принципи сучасного конституц1онал1зму та Основний Закон Украши. IX Тодик1вськ1 читання: зб. тез наук. повщом. мiжнар. наук. конф. (4-5 листоп. 2016 р.) / за заг. ред. проф. А. П. Гетьмана; Нац. юрид. ун-т iменi Ярослава Мудрого. Харюв: ТОВ «Видавництво «Права людини», 2016. С. 221-223.
16. Баулш Ю. В. Вступне слово «20 роюв конституцшному правосуддю в Укршш: досягнення та перспективи в умовах трансформацп правових механiзмiв захисту прав людини». Конститущйний контроль i процеси демократичное трансформацп у сучасному сустльствг: зб. матерiалiв мiжнар. конф., присв. 20^ччю Конституцшного Суду Украши. Кшв: ВА1ТЕ, 2016. С. 12-21.
17. Шевчук С. В. Судовий захист прав людини: практика Свропейського Суду з прав людини у контекст захщно'1' правово'1' традицп. Кшв: Реферат, 2006. 848 с.
18. Фулей Т. I. Застосування практики Свропейського суду з прав людини при здшсненш правосуддя: наук.-метод. поаб. для суддiв. 2-ге вид. випр., допов. Кшв, 2015. 208 с.
References:
1. Todyka, Ju.N., Todyka, O.Ju. (2004). Konstitucionno-pravovoj status cheloveka i grazhdanina v Ukraine. Kyiv: Kontsern «Vydavnychyy Dim «In Yure» [in Russian].
2. Kolisnyk, V.P., Barabash, Yu.H. (Eds.). (2008). Konstytutsiyne pravo Ukrayiny. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
3. Mahnovs'kiy, I.Y. (2003). Harantiyi prav y svobod lyudyny ta hromadyanyna v pravi Ukrayiny (teoretyko-pravovyy aspekt). Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
4. Kushnirenko, O.H., Slin'ko, T.M. (2012). Konstytutsiyne pravo Ukrayiny u zapytan' y vidpovidyakh. Kharkiv: Maydan [in Ukrainian].
5. Barabash, Yu.H. (2009). Pravova polityka u sferi prav lyudyny: shlyakhy Pidvyshchennya efektivnosti. Pravo Ukrayiny, 4, 55-61 [in Ukrainian].
6. Fedorenko, B.L. (2016). Konstytutsiyne pravo Ukrayiny. Kyiv: Lira-K [in Ukrainian].
7. Lyusher, F. (1993). Konstytutsiyna zakhyst prav i svobod osobystosti. Moscow: Vydavnycha hrupa «Prohres» - «Univers» [in Russian].
8. Konstytutsiya Ukrayiny. Naukovo-praktychnyy komentar. V.Ya. Tatsiy, O.V. Petryshyn, Yu.H. Barabash et al. (Eds.). (2011). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
9. Holovatyy, S.P. (2015). Triada yevropeys'kikh tsinnostey - verkhovenstvo prava, demokratiya, prava lyudyny - yak osnova ukrayins'koho Konstytutsiynoho ladu: Part 3: Prava lyudyny (st. 3 Konstytutsiyi Ukrayiny). Pravo Ukrayiny, 1, 13-90 [in Ukrainian].
© Ostapenko V. V., 2018
14
10. Rechyts'kyy, V.V. (2016). Konstytutsiyne ABV. Kharkiv: TOV «Vydavnytstvo «Prava lyudyny » [in Ukrainian]
11. Pro zabezpechennya prava na spravedlyvyy sud: Zakon Ukrayiny vid 12.02.2015 r. № 192-VIII. URL: http:// zakon.rada.gov.ua/go/192-19.
12. Rishennya Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny № 9-zp vid 25.12.1997 r. (pravoruch za zvernennyam zhyteley mista Zhovti Vody). (1998). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 1, 169.
13. Rishennya Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny № 26-rp/2009 vid 19.10.2009 r. (pravoruch Pro vnesennya zmin do deyaky zakonodavcho AKTIV Ukrayiny otnosytel'no viboriv Prezydenta Ukrayiny). (2009). Visnyk Konstytutsiynoho sudu Ukrayiny, 6, 56.
14. Rishennya Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny vid 25.11.1997 r. (sprava hromadyanky Dzyuby H.P. otnosytel'no prava na oskarzhennya v sudi nepravomirnikh Diy posadovoyi osoby). (2003). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 28, 100.
15. Ostapenko, V.V. (2016). Shchodo deyakuh problem realyzatsyy prava na konstitutsiynu Skarhu. Pryntsypy suchasnoho konstitutsionalizmu ta Osnovnyy Zakon Ukrayiny. IX Todikivski chytannya: proceedings of the Scientific Intrnational Conference (4-5 lystopada 2016 r.). A.P. Get'man (Ed.). Kharkiv: TOV «Vydavnytstvo «Prava lyudyny», 221-223 [in Ukrainian].
16. Baulin, Yu.V. (2016). Vstupne slovo «20 rokiv konstitutsiynomu Pravosuddya v Ukrayini: Dosyahnennya ta perspektyvy v uslovyyakh transformatsiyi pravovykh mekhanizmiv zakhystu prav lyudyny». Konstytutsiynyy kontrol' y protsesy demokratychnoyi transformatsiyi u suchasnosty suspil'stvi: proceedings of the Scientific International Conference. Kyiv: VAITE, 1221 [in Ukrainian].
17. Shevchuk, S.V. (2006). Sudovyy zakhyst prav lyudyny: Praktyka Yevropeys'koho Sudu z prav lyudyny u konteksti zakhidnoyi pravovoyi tradytsiyi. Kyiv: Referat [in Ukrainian].
18. Fuley, T.I. (2015). Zastosuvannya praktyky Yevropeys'koho sudu z prav lyudyny pry zdiysnenni pravosuddya. Kyiv [in Ukrainian].
\f[ \ \\ //Z-. /\ Yw/
Остапенко В. В. Гарантии субъективных прав и свобод как элемент правового
статуса человека и гражданина.
Раскрыто место судебных гарантий в системе юридических гарантий конституционных прав и свобод человека. Рассмотрена классификация юридических гарантий конституционных прав и свобод человека. Проанализированы место и значение права на справедливое судебное разбирательство в системе юридических гарантий прав человека через призму рассмотрения практики Европейского суда по правам человека в сфере применения ст. 6 Конвенции о защите прав и основных свобод человека.
Ключевые слова: гарантии; права человека; юридические гарантии; суд; судебная защита; конституционная жалоба.
Ostapenko V. V. Guarantees of subjective rights and freedoms as an element of the legal status of a person and a citizen.
The place of judicial guarantees in the system of legal guarantees of constitutional human rights and freedoms is disclosed. The classification of legal guarantees of constitutional human rights and freedoms is considered. The place and significance of the right to a fair trial in the system of legal guarantees of human rights are analyzed through the prism of consideration of the practice of the European Court of Human Rights in the sphere of application of Art. 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.
Keywords: guarantees; human rights; legal guarantees; court; judicial protection; constitutional complaint.
Надтшла до редколеги 10.12.2017 р.
