CC BY
19Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.347-352.
УДК 347.91
ДЕЯК1 ПРОБЛЕМН1 ПИТАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ СУДОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ еВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРА1Н1
Дударев Д. С.
Тавршський нащональний ушверситет iм В. I. Вернадського, Смферополь, Украгна
У статп розглядаеться юридична природа судового прецеденту Свропейського суду з прав люди-ни та необхщшсть i проблемнi питання його впровадження у нацiональне процесуальне законодавство.
Ключовi слова Свропейський суд з прав людини, судовий прецедент, Конвенцш 1950 року.
1нтегращя Укра!ни до св1тового ствтовариства - головний чинник, що визна-чае тенденцп подальшого розвитку нацюнального права. Утвердження загальних принцишв права в широкому розумшш цього поняття та визнання прюритету м1ж-народних договор1в зумовлюе необхщнють приведения нацюнального законодавст-ва у вщповщшсть !з тими договорами, як визнаш Укра!ною. Розглядаючи питання ¡мплементацп м1жнародно-правових норм в законодавство Укра!ни, слщ зазначити, що вщповщно до ст. 9 Конституцп чинш м1жнародш договори, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою, е частиною нацюнального законо-давства Укра!ни. Таким чином, е наочним тюний взаемозв'язок м1ж проблематикою м1жнародного права та впровадженням його положень в укра!нське законодавство. Метою дано! статп 1 дослщження проблем впровадження судового прецеденту Свропейського суду з прав людини в Укра!ш.
На даний час проблемш питання норм м1жнародного права та мюця прецедентно! практики Свропейського суду з прав людини висвгглювалися у роботах Кононе-нко В. П., Пашука Т. I., Капустинського В. А., Фшатова В. М., Солоткого С. А., Бут-кевича В. Г., Водяншкова О. Ю., Зайцева Ю. С.
Кононенко В. П. у своему дисертацшному дослщженш та наукових роботах розглядае звичаеву природу прецедентного права Свропейського суду з прав люди-ни. Загальна тематика його дослщжень вичерпно описуе ус м1жнародш та нацюна-льш напрацювання в цш сфер1, проте не висв1тлюе саме проблематику питань впровадження судового прецеденту Свросуду. Однак, треба тдкреслити, що його погляд на практику як джерело тлумачення норм Конвенцп потребуе бшьшо! уваги [1, с. 5].
Бшьше близьким до нас шляхом !дуть Фшатов В. М. та Солоткий С. А., проте об'ектом !хнього дослщження е ¡мплементащя норм Конвенцп, а не прецедентно! практики. До того ж для цих автор1в прюритетним е дослщження кримшально-правово! галуз1, цившьно-правова залишаеться поза увагою.
Роботи Маляренко В. Т. та Буткевича В. Г., який м1ж шшим був суддею Свросуду, присвячеш питанням взаемодп м1ж Свропейським судом з прав людини та укра!нським судочинством. У них шдкреслюеться проблематика переклад1в, вико-нання ршень, але майже зовшм не йдеться про судовий прецедент [2, с. 12-13].
Отже, дана робота присвячена малодослщженш в укра!нськш правовш науцi проблемi - правовiй природi прецедентного характеру рiшень Свропейського суду з прав людини та проблематищ його впровадження у процесуальне законодавство
Метою ще! статтi е спроба розглянути питання щодо ефективного використан-ня прецедентiв суду на нащональному рiвнi у такий спосiб, щоб забезпечити належ-ний захист гарантованих Конвенцiею прав з огляду на iснуючi положення. Завдан-нями ще! роботи е дослiдження необхiдностi впровадження прецедентно! практики Свросуду та !! дефiнiцiя у контекстi нацiонального законодавства Укра!ни.
Реалiзуючи положення Основного Закону Укра!ни, законодавець у ч. 2 ст. 17 Закону вщ 22 грудня 1993 р. № 3767-Х11 «Про мiжнароднi договори Укра!ни» [3] визначив, що в разi, коли таким договором, укладення якого вщбулось у формi закону, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбачеш законодавством Укра!ни, то застосовуються правила мiжнародного договору.
Однак вщповщно до ч. 2 ст. 9 Конституцп укладення мiжнародних договорiв, яю суперечать положенням останньо!, можливе лише шсля внесення до не! вщповщних змiн. Отже, Конституцiя посiдае головне мюце в системi права Укра!ни. Що ж до мiжнародних договорiв, то вони мають прiоритет перед нормами нащонального права у раз^ коли однаковi правовiдносини по-рiзному регулюються в цих джерелах права.
Застосування в Укра!ш визнаного нею мiжнародного договору е складним про-цесом, який вимагае приведення у вщповщшсть iз цим договором нацiонального законодавства. Водночас мiжнароднi договори мають й шший аспект застосування. Йдеться насамперед про т з них, що спрямоваш на розвиток мiж кра!нами спiвпрацi з питань здiйснення судочинства. Таким чином, застосування норм мiжнародних договорiв мае для судiв виключно важливе значення, оскiльки не тшьки зумовлене розширенням мiжнародних зв'язкiв Укра!ни у сферi здiйснення судочинства, а й впливае на ефектившсть останнього, передуем у тих випадках, коли здшснювати судовий розгляд справи неможливо без проведення певних процесуальних дш на територi! iншо! кра!ни [4, с. 5].
Сучасна Укра!на переживае перiод входження в европейський правовий простiр. З огляду на необхщшсть приведення укра!нського законодавства у вщповщшсть iз нормами i принципами мiжнародного права досить значущим е вивчення европейсь-кого законодавчого досвiду та европейсько! правово! доктрини. Звiдси випливае важ-ливiсть дослiдження джерел i форм права, що особливо актуально з огляду на прийн-яття Закону Укра!ни «Про виконання ршень та застосування практики Свропейсько-го суду з прав людини», ст. 17 якого проголошуе Конвенщю 1950 р. i практику цього Суду джерелом права Укра!ни, що сприймаеться фахiвцями неоднозначно й потребуе ретельного аналiзу. Також важливим е питання про те, чи можна вести мову про пре-цеденти ССПЛ i про впровадження прецедентного права в Укра!ш.
Положення статтi 17 Закону «Про виконання ршень та застосування практики Свропейського суду з прав людини» про те, що суди застосовують тд час розгляду справ Конвенщю та практику суду як джерело права, жодним чином не впливае ^ за вщсутносп конституцшних закошв, як, наприклад, в Австри, не може вплинути на положення статп 9 Конституцi! Укра!ни. Очевидно, що дотримання рiзних точок
ДЕЯК1 ПРОБЛЕМЫПИТАННЯ ПРОВАДЖЕННЯ СУДОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ...
зору в цьому питанш може призвести до значних розбiжностей у практищ застосу-вання рiшень суду в Укра!ш [5, с. 4].
З визнанням юрисдикци Свропейського суду з прав людини розпочались сутте-вi зрушення щодо вивчення та застосування мiжнародно-правових норм з питань захисту прав людини. Актуальнiсть застосування мiжнародно-правових норм судами Укра!ни е очевидною, оскiльки це значно розширюе нормативно-правову базу з точки зору !! тлумачення та безпосереднього застосування щодо конкретних право-вщносин при пiдготовцi та вирiшенi конкретних справ у сферi прав людини.
Свроконвенщю неможливо розглядати окремо вщ !! прецедентного права, оскь льки пояснення та штерпретащя !! тексту мютиться в рiшеннях Свропейського суду з прав людини. Ршення Свросуду е прецедентами, що мають обов'язкову юридичну силу, !х юридичний статус рiвноцiнний статусу обов'язкових юридичних норм. Рь шення Свропейського Суду е обов'язковими для держав-учасниць Конвенци, контроль за !х виконанням паралельно з Свросудом здiйснюе Комiтет Мшс^в Ради Свропи. Також Свросуд надае консультативнi висновки з питань права на запити Комтету Мiнiстрiв Ради Свропи щодо тлумачення i застосування норм Свропейсь-ко! Конвенцi! [6, с. 2].
Вщповщно до положень ст. 2 Цившьного процесуального кодексу Укра!ни ци-вiльне судочинство здшснюеться вiдповiдно до Конституцi! Укра!ни, цього Кодексу та Закону «Про мiжнародне приватне право». Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковють якого надана Верховною Радою Укра!ни, передбачено iншi правила, нiж встановленi цим Кодексом, застосовуються правила мiжнародного договору [7]. Законом «Про мiжнародне приватне право» (ст. 3) передбачена аналопчна процедура застосування правил мiжнародних договорiв [8].
Таким чином, аналiзуючи положення вищевказаних законiв, можна зробити ви-сновок, що в Укра!ш судовий прецедент законодавчо встановлений та закршлений Законом «Про виконання ршень та застосування практики Свропейського суду з прав людини» [9]. Проте, цей судовий прецедент мае деяю особливосп.
По-перше, джерелом судових прецедештв е практика Свропейського суду з прав людини, а не нацюнальних судiв.
По-друге, судовий прецедент не займае головного мюця у вищезазначеному За-конi. Джерелом права визнано саму Конвенщю, та лише у випадку мовних розбiж-ностей i необхiдностi тлумачення окремих положень використовуеться прецедентна практика Свросуду.
По-трете, ефектившсть застосування норм Свроконвенци та практики Свросуду залишаеться досi на майже декларативному рiвнi. I це пов'язане перш за все тим, що законодавчо не встановлеш повноваження оргашв державно! влади по застосуван-ню норм Конвенци. Як приклад можна навести ршення суду у справi Сфименко проти Укра!ни (заява № 55870/00, ршення суду вiд 18 липня 2006 року), в якому було розглянуто зауваження уряду Укра!ни щодо вичерпання заявницею внутрiшнiх засобiв правового захисту, що е передумовою звернення до суду, стосовно !! скарги на тривалють судового розгляду. Обгрунтовуючи свое зауваження, уряд навiв як приклад рiшення апеляцiйного суду, який на пiдставi статтi 6 Конвенци прийняв окрему ухвалу про шформування обласно! квалiфiкацiйно! комiсi! щодо тяганини,
допущену суддею суду першо! шстанци у цившьнш справь У вщповщь на це за-уваження суд указав (параграфи 48 та 49 ршення): «Суд вщзначае, що зпдно з укра-!нським правом Конвенщя е частиною нацюнального законодавства I на не! можуть безпосередньо посилатися ф!зичш та юридичш особи в нацюнальних судових про-цесах. Однак, з точки зору суду, сама по соб1 можливють подати скаргу на шдстав! Конвенцп у нацюнальних судах не е достатньою для висновку про ефективнють пе-вного внутршнього засобу захисту. Вщповщш нацюнальш органи влади в такш ситуацп повинш мати повноваження на прийняття заход1в чи попередження заявле-ного порушення, чи компенсаци за нього» [5, с. 3]
Таким чином, задеклароваш у Закон! положення про застосування норм Конвенцп не мають фактичного втшення у функщюванш державних орган!в, що практично унеможливлюе оскарження !хшх дш на п!дстав! Свроконвенц!!. На нашу думку, цей момент потребуе детального законодавчого врегулювання шляхом внесення змш до ддачого Закону «Про виконання р!шень та застосування практики Свропей-ського суду з прав людини» або прийняттям нового, який би детатзував дан! аспек-ти. Отже, одним !з можливих напрямюв законодавчого регулювання ц1е! проблеми е детал!защя положень вищевказаного Закону.
Кр!м того, застосування прецедентно! практики Свросуду мае певш обмеження ньому самому. Суд формуе певш прецедентш правоположення ! якщо в майбутньо-му, розглядаючи справу нав!ть щодо шшо! держави, в!н констатуе там аналопчну ситуац!ю з порушенням права людини, то цшком очевидно, що вш застосуе такий самий п!дх!д, як ! в попередн!й справ!. Як бачимо, сфера ди прецедент!в Свросуду мае значно бшьше поширення у галуз! м!жнародного права н!ж нацюнального права кра!н-члешв Конвенц!!.
У якому ж сенс! розумгги прецедент Свропейського суду з прав людини? Як шдкреслюе один з дослщниюв ще! теми, Кононенко В. П., европейське прецедентне право з прав людини служить додатковим джерелом права при застосуванш й тлу-маченш конституцшних норм про права людини, як! сшвпадають з основними правами, закршленими в нормах Конвенц!! 1950 р. [10, с. 12]. Таким чином, ми бачимо у наявносп цих прецеденпв ! в !хньому законодавчому регулюванн! не саме джере-ло права як це розум!еться у кра!нах англосаксонсько! системи права, а джерело тлумачення основних прав и свобод закршлених у Конвенц!!.
З огляду на вищевказане формулювання ст. 17 згаданого Закону щодо викорис-тання практики Суду як джерела права не дуже коректне, оскшьки цей припис Закону дае шдстави стверджувати, що Свропейський суд з прав людини творить право, що не вщповщае дшсность Було б правильшшим говорити, що практика Суду е джерелом тлумачення Конвенц!! 1950 р.
Таким чином, виникають два можлив! шляхи виршення законодавчо! проблеми врегулювання прецеденту Свросуду в Укра!ш. По-перше, можна внести вщповщш змши до процесуального законодавства ! не в останню чергу до Цившьного проце-суального кодексу, як! б закршили м!сце правового прецеденту як нацюнальних су-д!в так ! Свросуду у судовш практиц!. Це не означае зм!ну принципових положень ЦПК, а тшьки законодавче уточнення м!сця та процедури використання судового прецеденту Свросуду у нацюнальнш судов!й системи. У цьому випадку виникае
ДЕЯК1ПРОБЛЕМШПИТАННЯ ПРОВАДЖЕННЯ СУДОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ...
досить складна i маловивчена проблема сшввщношення прецедентно! практики Св-росуду з узагальненням судово! практики нацюнальних судiв в Укра!ни, яке находить втшення у постановах пленумiв Верховного суду та вищих спецiалiзова-них судiв. Адже бiльшiсть юриспв-практиюв визнають де-факто узагальнення судово! практики у якост судового прецеденту, який е керiвним у розглядi пев-них категорiй справ. До того ж, не можна стверджувати, що прецедентне право Свросуду буде ствпадати з вищевказаними узагальненнями, адже при виршенш правових конфлшив буде використовуватися рiзнi норми матерiального права: з одного боку Конвенщя 1950 року, з шшого - нацiональне законодавство Укра!-ни. На даному етат розвитку, на наш погляд, доцшьшшим е визначення саме мiсця постанов пленумiв вищих спецiалiзованих судiв та Верховного суду Укра-!ни у процесуальному законодавс™ нiж пряма iмплементацiя судового прецеденту Свропейського суду з прав людини.
Отже, другим шляхом е уточнення положення ст. 17 Закону «Про виконання ршень та застосування практики Свропейського суду з прав людини» з метою визначення практики Свросуду виключно як джерела тлумачення норм Конвенци та вщповщних конституцшних норм в Укра!ш. На наш погляд, другий шлях виршен-ня дано! проблеми несе у собi меншу загрозу безоглядного руйнування стало! судово! практики та процесуальних конструкцiй. До того ж Укра!на належить до кра!н континентально! системи права и введення судового прецеденту, нехай i Свросуду, до правозастосовно! практики не е природним и може привести до хаосу у судовш практищ. Крiм того, саме така дефшщя практики Свросуду закрiпилася у бшьшост европейських кра!н.
Таким чином, як висновок, ратифшащя Конвенцi! 1950 року та iмплементацiя !! норм у нацiональне законодавство теоретично виводить Укра!ну на один рiвень iз розвиненими кра!нами Свропи. Але безоглядне кошювання зарубiжних або мiжна-родних законодавчих традицiй може привести до руйнування системи процесуаль-ного законодавства. На нашу думку на тепершнш час Укра!ш необхщно поглибити iмплементацiю саме норм Конвенци, закршити на законодавчому рiвнi порядок !х застосування у нацiональнiй системi судочинства та визначити мiсце судового прецеденту Свропейського суду з прав людини виключно як джерела тлумачення норм Конвенцi! та вiдповiдних положень Конституци Укра!ни.
На нашу думку, науковi дослiдження по цiй темi мають йти шляхом вивчення проблематики застосування норм Конвенци, погодження судово! практики з !х за-лученням та створенням нових концепцiй виконання ршень Свросуду. Проведення дослiджень судового прецеденту Свропейського суду доцшьшше було б здшснюва-ти у рамках мiжнародного приватного права як його невщ'емний елемент.
Список лiтератури
1. Кононенко В. П. Звичаева природа прецедентного характеру ршень Свропейського суду з прав людини: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.11 / В. П. Кононенко. - К., 2009. - 250 с.
2. Буткевич В. Г., Маляренко В. Т. Свропейський суд з прав людини та укра!нське судочинство: питання взаемодп / В. Г. Буткевич, В. Т. Маляренко// Вюник Верховного суду Укра!ни. - 2004. - № 4. -С. 12-17.
3. Про мiжнароднi договори Укра!ни : Закон Укра!ни ввд 29.06.2004 // Вiдомостi Верховно! Ради Укра!ни. - 2004. - N 50. - Ст. 540.
4. Фиатов В. М., Солодкий С. А. Застосування норм мiжнародних договорiв i ршень Свропейсь-кого суду з прав людини у кримшальному судочинствi / В. М. Фиатов, С. А. Солоткий // Вюник Верховного суду Украши. - 2004. - № 7 (47). - С. 2-6.
5. Третьяков Д. Застосування практики Свропейського суду / Д. Третьяков// <^че». - 2007. - № 3. - С. 3-10;
6. Бурий А. Порядок звернення до Свропейського суду з прав людини / А. Бурий // «Комуна». -2007. - № 12. - С. 3-5.
7. Цивиьний процесуальний кодекс Украши ввд 18.03.2004 // Вщомосл Верховно! Ради Укра!ни. - 2004. - N 40-41, 42. - Ст. 492.
8. Про мiжнародне приватне право : Закон Укра!ни ввд 23.06.2005 //Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 2005. - N 32. - Ст. 422.
9. Про виконання ршень та застосування практики Свропейського суду з прав людини : Закон Укра!ни вщ 23.02.2006 // Вщомосл Верховно! Ради Укра!ни. - 2006. - N 30. - Ст. 260.
10. Кононенко В. П.. Практика Свропейського суду з прав людини як джерело тлумачення Кон-венци 1950 р. / В. П. Кононенко // Журнал УГЛСП. - 2009. - № 5. - С. 10-18.
Дударев Д. С. Некоторые проблемные вопросы внедрения судебного прецедента Европейского суда по правам человека в Украине / Д. С. Дударев// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Серия: Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 1. 2010. - С. 352-357.
В статье рассматривается правовая природа судебного прецедента Европейского суда по правам человека, необходимость и проблемные вопросы его внедрения в национальное процессуальное законодательство.
Ключевые слова: Европейский суд по правам человека, судебный прецедент, Конвенция 1950 года.
Dudarev D. Some problem questions of introduction of legal precedent of the European court of human rights in Ukraine/ D. Dudarev // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. -Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 1. 2010. - Р. 352-357.
The article examines legal nature of legal precedent European court of human rights and necessity and problem questions of introduction in a national judicial legislation.
Keywords: European court of human rights, legal precedent, Convention of 1950
Надтшла до редакцп 21.04.2010 р.
