CC BY
14
АДМ1Н1СТРАТИВНЕ ТА 1НФОРМАЦ1ЙНЕ ПРАВО
УДК 340.134
В. Л. Ортинський
директор
Навчально-наукового шституту права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, професор
ПРАВОЗАСТОСОВНА ПОЛ1ТИКА У СФЕР1 ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТ1 АСОЦ1АЦ11 УКРА1НИ ДО СС
© Ортинський В. Л., 2015
Розглянуто теоретичш засади правозастосовноТ полггики у сфер1 захисту прав людини в контекст асощацп УкраТни до Свропейського Союзу. Визначено напрями шдвищення ефективностi правозастосування на пiдставi аналiзу рiшень Свропейського Суду з прав людини щодо застосування положень Конвенцн про захист прав людини та основних свобод у нацюнальнш правозастосовнш дiяльностi.
Ключовi слова: захист прав людини та громадянина, правовi засади, право-застосовна полiтика, рiшення Свропейського Суду з прав людини.
В. Л. Ортынский
ПРАВОПРИМЕНИТЕЛЬНАЯ ПОЛИТИКА В СФЕРЕ ЗАЩИТЫ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА В КОНТЕКСТЕ АССОЦИАЦИИ УКРАИНЫ В ЕС
Рассмотрены теоретические основы правоприменительной политики в сфере защиты прав человека в контексте ассоциации Украины в Европейский Союз. Определяются направления повышения эффективности правоприменения на основе анализа решений Европейского Суда по правам человека по применению положений Конвенции о защите прав человека и основных свобод в национальной правоприменительной деятельности.
Ключевые слова: защита прав человека и гражданина, правовые основы, правоприменительная политика, решения Европейского Суда по правам человека.
V. L. Ortynskyi
ENFORCEMENT POLICY FOR THE PROTECTION OF HUMAN RIGHTS IN UKRAINE ASSOCIATION WITH THE EU
In the article the theoretical foundations enforcement policy for the protection of human rights in Ukraine association with the European Union. Identify ways of increasing the efficiency of enforcement based on an analysis of the European Court of Human Rights on the application of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms in domestic law enforcement activities.
Key words: human rights and citizen, legal basis, policy enforcement, the decision of the European Court of Human Rights.
Постановка проблеми. Розвиток правозастосування в Укрш'ш повинен бути стратепчно вивiреним i похщним вщ балансу штереив суспшьства, держави i особи. Об'ективно правозастосування було i залишасться одним з найзначущших i сощально чутливих засобiв правового
захисту. Однак його значення виходить далеко за межi власне правозахисно! системи. Реатзуючи правозахисш фуикцп, правозастосовна дшльшсть значно впливае на стан практично всх сфер життед1яльност1 сустльства 1 держави: економшу, полггаку, духовно-моральну та шш! сфери. Неефективне, корумповане, забюрократизоване непрофесшне правозастосування вносить елементи нестабшьносп у всю правову систему сустльства. Ось чому анал1з шдивщуально-владних аспекпв фуикцюнування правозахисно! системи держави мае надзвичайно важливе наукове 1 практичне значення. Будучи елементом правозахисно! системи, правозастосовна д!яльшсть набувае низки специф1чних характеристик, яю важливо враховувати не тшьки в загальнотеоретичному, але 1 в проблемно-практичному аспектах, зокрема при виробленш та реал!зацп правово! полггики держави. Основш проблеми правового регулювання загалом { правозахисного зокрема сьогодш в нашш держав! перебувають у сфер! реал!зацп права. Тому стратег!! правового розвитку кра!ни, як!, як правило, ор!ен-туються на вдосконалення законодавства та !нших джерел права, вимагають кардинального переосмис-лення ! суттевого коригування. Под!бн! пол!тичн! установки навмисно чи мимовол! залишають "в тш" значну сферу проблем, пов'язаних з практичним зд!йсненням права, - правореал!защею.
Аналiз дослiдження проблеми. Анал!з питань правозастосовно! пол!тики у сфер! захисту прав ! свобод людини ! громадянина в Укра!н! дослщжували В. Б. Авер'янов, Ю. В. Баулш, М. I. Козюбра, М. I. Колос, В. К. Колпаков, О. Ю. Костюченко, В. Т. Маляренко, В. Т. Нор, М. В. Онщук, О. В. Петришин, М. А. Погорецький, П. М. Рабшович, О. М. Руднева, Е. Л. Трегубов, О. Г. Яновська, О.Н. Ярмиш та шш! вчеш. Водночас при всш повнот! ! посл!довност! викладу позиц!й галузевого тдходу в них досить обмежено зачшаються питання теоретико-правового розум!ння правозастосовно! полггики у сфер! захисту прав людини в контекст! асощаци Укра!ни до Свропейського Союзу, а також питання напрям!в п!двищення ефективност! правозастосування.
Мета статл полягае в тому, щоб охарактеризувати теоретико-правов! положення правозастосовно! полгтика у сфер! захисту прав людини в контекст! асощаци Укра!ни до Свропейського Союзу.
Виклад основного матерiалу. Особливим потенц!алом в план! практичного утвердження щеал!в справедливост!, законности поваги до прав людини та шших над!лена правозастосовна д!яльн!сть. На жаль, цей потенщал не завжди використовуеться результативно. Найчаст!ше правозастосування виступае не як гарант, а як джерело порушення прав людини. У цьому полягае одне з серйозних протир!ч, що вимагае науково обгрунтованого р!шення. Його вир!шення вбачають зокрема у послщовному впровадженн! таких принцитв, як правова визначен!сть, пропорцшшсть, под!л влади, незалежн!сть суду тощо. Зокрема, правозастосовна д!яльн!сть в умовах подшу влади в правов!й держав! повинна здшснюватися на основ! оптимально! р!вноваги виконавчо!, законодавчо! та судово! г!лок влади, самост!йного ! незалежного мехашзму врегулювання соц!ально-правових конфл!кт!в м!ж учасниками публ!чно-правових ! приватноправових вщносин. Для окреслення системи основних заход!в щодо вдосконалення правозастосовно! д!яльност! у сфер! захисту прав ! свобод людини видаеться найдоцшьшшим використання такого пор!вняно нового для укра!нсько! юридично! науки поняття, як правозастосовна полгтика.
Повноц!нне вивчення проблем правозастосовно! полгтики фактично почалося в нац!ональн!й правовш науц! лише в 90-т! рр. ХХ ст., хоча окрем! згадки про не! можна зустр!ти ! ран!ше. У 1978 р. В. М. Кудрявцев писав, що юридичну полгтику покладено в основу створення нових норм ! д!яльносп правозастосовних оргашв, ! вид!ляв три основш напрями д!яльност! держави, в яких вона реал!зуеться: правотворч!сть, застосування права, розвиток правосвщомосп та правово! культури трудящих [1, с. 165, 166].
Правова реформа, яка проводиться в Укра!ш з початку 90-х рр. до сьогодш, наочно показала, що перетворення правово! системи не зводиться лише до законотворчосп. Це стало для юридично! науки своерщним ¿мпульсом до розвитку концепцп правозастосовно! полгтики. На думку П. М. Рабшовича, практика правового регулювання примушуе державну владу виробляти певш прюритети у сфер! реал!зацп прийнятого законодавства, зосереджувати полгтичш зусилля на тих чи
шших дшянках, спрямовувати та координувати правозастосовну дiяльнiсть вiдповiдно до стратегiчних цшей i поточних завдань держави, шакше кажучи, виробляти i проводити в життя певну правозастосовну полiтику [2, с. 15-18].
Наявнють в державi правозастосовно! полiтики як вiдносно самостшного явища передбачае, що застосування права не здшснюеться випадково, а становить системну дiяльнiсть. Центральною ознакою i критерiем правозастосовно! полiтики е визначення мети. У цьому сенс захист прав i свобод людини повинен розглядатися не як окремий напрям правозастосовно! полгшки, а як !! загальна мета, оскiльки не юнуе таких органiв або функцiй правозастосування, яю не мали б вщношення до захисту прав людини.
За суб'ектним складом до правозастосовно! полггики належать органи законодавчо! влади, що визначають основнi принципи та форми правозастосовно! дiяльностi на рiвнi нормативно-правового регулювання i органи виконавчо! влади, яю реалiзують аналогiчний вплив шляхом видання тдзаконних актiв. Основнi орiентири правозастосовно! полiтики можуть встановлюватися Президентом Укра!ни у формi щорiчних послань до Верховно! Ради, Кабшетом Мшютр1в Укра!ни у виглядi концепцiй, стратегш та iнших документiв програмного характеру. Однак провщну роль у правозастосовнш полiтицi, на нашу думку, вдаграють судовi органи. Це зумовлено, по-перше, унiверсальнiстю права громадян на судовий захист, по-друге, наявнютю iнституту судового контролю за дiяльнiстю iнших оргашв влади, по-трете, принципом обов'язковостi судових ршень, який дае змогу судам, особливо вищим, коригувати правозастосовну полгшку та заповнювати !! прогалини за допомогою формулювання "правових позицш", прийняття актiв офiцiйного тлумачення права, узагальнення судово! практики.
Одним з основних напрямiв правозастосовно! полiтики е вдосконалення структури право-застосовних органiв через спецiалiзацiю, яка сприяе максимально ефективному здшсненню правозастосування i якюному розгляду справ.
Однак при цьому створювати спецiалiзованi системи органiв доцшьно лише в тому випадку, коли юнуе досить значна категорiя справ, специфша яких вимагае самостiйного поглибленого вивчення та застосування нормативно-правового матерiалу, а також коли галузевi особливосп цiе! групи правовiдносин зумовлюють специфшу провадження щодо цiе! категорi! справ.
Запропонована лiквiдацiя системи господарських сущв з включенням !х до складу судiв загально! юрисдикцп, з одного боку, мае сво!м ефектом спрощення судово! системи i зниження колiзiй у питаннях пiдсудностi, однак, з шшого боку, це деякою мiрою суперечить ще! спецiалiзацп, оскiльки в результат одна система судiв змушена буде дiяти в двох рiзних процесуальних режимах .
У цьому аспект гостро вiдчуваеться необхiднiсть удосконалення адмшютративно! юстицi!. Додатковим захистом прав громадян слугуватиме змога подавати колективш позови, позови в штересах необмеженого кола ос16, а також позови вщ iменi громадських органiзацiй. Водночас доцшьними е пропозицi! щодо прийняття Адмшютративного процесуального кодексу Укра!ни, единого для вс1х судiв загально! юрисдикцп.
Вiдносно структури i компетенцi!' правозастосовних оргашв залишаеться актуальним завдання забезпечення !х незалежностi та неупередженостi. Свропейсью iнституцi!, якi дослiджують нацiональну правозастосовну практику, звертають увагу на те, що значною мiрою продовжуе збертатися бюрократична система шдзвггаосп, характерна для радянського перюду, пов'язана зi статистичними показниками та тдпорядкуванням вищестоящим органам i посадовим особам, що суттево зменшуе незалежнiсть правокористувача.
Основним орiентиром розвитку правозастосовно! практики може стати щея ефективного засобу правового захисту, що склалася в практищ Свропейського суду з прав людини, з такими !! показниками, як доступнють засобу захисту, ретельнiсть i всебiчнiсть дослiдження обставин справи, розумний строк провадження у справ^ забезпечення вщновлення порушених прав.
У зв'язку з положениями законопроекту в1д 07.12.2014 № 1497 "Про внесения змш до Закону Укра!ни "Про судоустр1й 1 статус судд1в" щодо удосконалення засад оргашзаци та функц1онування судово!' влади в1дпов1дно до европейських стандарт!в" тдготовленого авторським колективом на чол1 з вще-сшкером парламенту О. I. Сиро!д.
Винесеш Свропейським судом з прав людини ршення проти Укра!ни надають матер1ал, що стосуеться недосконалосп юнуючих правозастосовних процедур !, вщповщно, можливих напрям1в !х подальшого розвитку. Прикладом може слугувати одне з пор1вняно недавшх ршень - ршення Свропейського Суду з прав людини у справ! "Титаренко проти Укра!ни", яким було встановлено порушення п. 1 ст. 6 { ст. 3 Конвенцп про захист прав людини та основних свобод. Слщ зазначити, що це ршення включено в огляд судово! практики Мшстерством юстицп Укра!ни [3]. Скарга заявника була пов'язана з триманням тд вартою, а також з тим, що в зал! засщань суду в ход! розгляду справи його утримували за металевими гратами, в чому вбачаеться порушення ст. 3
Конвенцп про захист прав людини та основних свобод в частит заборони поводження чи
*
покарання, що принижуе пднють людини .
За визначенням представника Укра!ни металев! грати виконують певш сощально 1 юридично значим! функцп щодо запоб1гання втеч1 тдсудних, припинення !х можливо! неправом1рно! поведшки, захисту вщ потерпших. Таю аргументи не були шдтримаш Свропейським судом, ршення звелося до того, що перебування тдсудного за металевими гратами у присутносп громадськосп впродовж певного часу об'ективно мало принизливий характер, тдривало репу-тащю, створювало вщчуття страху { безпорадносп, тим самим порушувало ст. 3 Конвенцп.
Анал1з причин, за якими Свропейський суд вщкинув аргументащю влади в цш справ!, одночасно вказуе на деяю загальш проблеми, пов'язаш з забезпеченням прав людини в нацюнальному правозастосуванш:
1. Свропейський суд зазначае, що укра!нська сторона не представила доказ1в того, що дшсно 1снуе загроза безпеки, яка виправдовувала б утримання особи в зазначених умовах. Це зауваження вщображае таку реально юнуючу проблему, як низький р1вень обгрунтованосп законодавчих { взагал1 нормативно-правових моделей правозастосовно! д1яльност1, який виявляеться в под1бних випадках, коли недостатньо простого посилання на вщповщну норму права, а необхщно перев1рити правом1рн1сть самого нормативного припису, наприклад, з погляду конституцшно! або м1жнародно-правово! допустимост1 обмеження того чи шшого права.
2. Свропейський суд зазначив також, що немае шяких шдтверджень того, що суд розглядав питання про наявн1сть загрози безпеки { про необхщнють застосування в цш справ1 такого заходу, як утримання в умовах ¡золяцп за металевими гратами. З погляду Свропейського суду, таю обмеження прав повинш бути чгтко шдивщуал1зоваш { !х використання повинно бути мотивоване у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. 1накше кажучи, т1 заходи примусу, як1 в нацюнальнш правозастосовн1й практиц1 використовуються майже автоматично, вимагають б1льш виб1ркового п1дходу 1 повинш отримувати необх1дне обгрунтування в кожному конкретному випадку.
3. Як тдкреслюе Свропейський суд, навпъ за наявносп необх1дност1 використання будь-яких захисних огороджень (що зустр1чаеться в практищ р1зних европейських кра!н), вони повинш насамперед вщповщати так1й вимоз1, як забезпечення належних умов учасп шдсудних у процес1, включаючи змогу конфщенцшного сп1лкування з адвокатами, звернення до суду, а також достатню площу, вентилящю.
Отже, це ршення окреслюе низку можливих заход1в щодо вдосконалення мехашзму захисту прав людини у межах нацюнального правозастосування: перев1рка обгрунтованосп нормативного закр1плення обмежень прав людини в правозастосовних процедурах; надання змоги для повноцшно! учасп у розгляд1 для вс1х його суб'ект1в; запровадження практики мотивування застосовносп обмежувальних заход1в у кожн1й окрем1й справ1.
Полшшення правозастосовно! процедури передуем передбачае розширення процесуальних прав вс1х !! учасниюв щодо модел1 судочинства.
* Автор не мае на меп аналiз норм наказу МВС Укра!ни, Мшстерства юстицil Укра!ни, Верховного суду Укра!ни, Вищого спецiалiзованого суду Укра!ни з розгляду цивiльних i кримiнальних справ, Державно! судово! адмшстрацп Укра!ни, Генерально! прокуратури Укра!ни вiд 26.05.2015 № 613/785/5/30/29/67/68 "Про затвердження 1нструкц^ з оргашзаци конвоювання та тримання в судах обвинувачених (пiдсудних), засуджених за вимогою судiв" i Державних будiвельних норм Укра!ни. ДБН 2.2.-26: 2010. "Будинки i споруди. Суди".
Видаеться доцшьним у межах адмшстративного розгляду скарг ! звернень громадян передбачити змогу заявника отримувати шформащю про хд провадження у справi, а також заявляти клопотання з метою захисту сво!х штереив у контексп електронного звернення та електронно! петицп [4].
Для пiдвищення ефективностi розгляду справ у межах р!зних проваджень необхщним е розвиток стандартiв доведення. Доцшьно ввести норми про докази та доведення у нормативш акти, що регламентують вс1 види правозастосовно! д1яльност1, зокрема з розгляду скарг ! звернень громадян в органах виконавчо! влади. Кр1м того, необхщш закрiплення i деталiзацiя положення про досягнення ютини як мети правозастосовного процесу ! в судов1й, ! для позасудово! форми. Це, своею чергою, зумовлюе подальший розвиток ще! процесуально! економп, обгрунтовано! в роботах О. Ю. Костюченка, В. Т. Маляренка, В. Т. Нора, як1, на думку I. О. Сопронюк, представляють щею процесуально! економп як оптим!защю всього обсягу витрат на здшснення правово! процедури у сшввщнесенш з ц1лями провадження у справ! [5].
Процесуальна економiя - це спрощення процедури, але йдеться про скорочення лише тих елементв процесуального мехашзму, як1 не сприяють досягненню поставлених цшей. По сут1, йдеться не про зниження р1вня процесуальних гарантш, а швидше про те, щоб домогтися результатившшого використання наявного набору процесуальних засобiв. При цьому передба-чаеться введення певних л1мгпв, прикладом чого може бути процесуальний строк. Його суть полягае в тому, що важливо не тшьки укластися в л1м1т, але й оргашзувати д1яльнють так, щоб використовувати з максимально можливого ресурсу тшьки ту його частину, яка насправдi необхщна, але водночас достатня для правильного i повного здшснення судочинства за кожною кримшальною справою або вчинення конкретно! процесуально! ди.
Прикладом ди принципу процесуально! економп можуть бути шститути чинного процесуального законодавства: можливють припинення кримшально! справи у зв'язку з примиренням сторш, у зв'язку з дшовим каяттям, цив1льний позов у кримiнальному процесс В останньому випадку найбiльшою м1рою захищаються iнтереси позивача, який звшьняеться не т1льки в1д сплати мита, але й вщ доказування сво!х позовних вимог, що е розумним балансом штерешв держави й особи у контекст принципу процесуально! економп.
Найважлившим напрямом розвитку правозастосування е тдвищення його прозорост (транспарентностi). Як зазначають М. А. Погорецький та О. Г. Яновська, прозорють судово! д1яльност та судово! системи може забезпечити значне зниження р1вня корупцп у сферi i змiцнення реально! незалежност в1д пол1тичного тиску, i перешкоджання процесам прямого п1дкупу судд1в [6]. Транспарентнiсть, окр1м 1ншого, передбачае вщкрипсть правозастосовних органiв для громадян, готовнють надати необхiдну !м шформащю в максимально простому порядку, почати правозастосовну процедуру при мш1мум1 формальностей, насамперед коли йдеться про захист порушеного права (що вже безпосередньо випливае з принципу доступност правового захисту).
В. К. Колпаков у цьому зв'язку вказуе на европейський принцип про право бути почутим, реашзацп якого повинш сприяти вс1 ди пращвниюв управлiння: посадовi особи та службовщ вщносно питання, яке потр16но вир1шити, мають право i зобов'язанi попередньо ознайомитися з матерiалами справи, отримати додаткову iнфoрмацiю i вислухати аргументи громадянина, якщо в цьому е необхщнють, а також роз'яснити порядок вирiшення питання та оскарження рiшення [7, с. 6, 7].
Система електронно! публшацп судових рiшень стала важливим кроком на шляху до прозорост правозастосування, до поширення единих стандартв захисту прав людини та обмшу досв1дом всередиш судово! системи.
Неoбхiдне розширення цього досв1ду за рахунок введення обов'язково! електронно! публiкацi! рiшень oрганiв виконавчо! влади в адмшстративних справах, з розгляду звернень громадян, а також актв прокурорського нагляду. У цьому контекст потр16но iстoтне удоско-налення юридично! технiки правозастосовних актiв. Особливо необхщним е докладання зусиль до розвитку правозастосовно! аргументацп, тобто технологи обгрунтування прийнятих рiшень.
Сл1д погодитися з думкою М. I. Козюбри, який слушно зауважуе, що змют юридично! аргументацi! правозастосовних актiв незалежно в1д бажання правокористувача дае уявлення про те,
чим вш керувався при винесенш ршення, про фактичну { юридичну обгрунтованють ршення, тобто е шдставою для висновюв про мотиви ршення та квал1ф1кащю [8, с. 5-7]. Це дае змогу приймати ршення про перегляд правозастосовних акпв. Як показуе практика, недостатня обгрунтованють характерна 1 для основних процесуальних акпв суду та шших правозастосовних оргашв (таких, як вирок або ршення суду), а ще бшьшою м1рою - для пром1жних акпв.
Як спещальна юридична гаранта реал1зацп м1жнародних стандарта вщправлення право-застосування в укра!нськш правовш систем1 може використовуватися правовий мошторинг, який полягае у розробленш державно! програми або плану заход1в щодо реал1заци м1жнародно! конвенцп, що передбачае заходи:
- з шформування населення про змют конвенцп;
- приведення законодавства у вщповщнють з м1жнародними стандартами;
- визначення повноважень державних оргашв щодо виконання м1жнародних зобов'язань або перебудови функцш оргашв в новому режиму визначення оргашв { ос1б, вщповщальних за виконання м1жнародних зобов'язань, шдвищення !х професшного р1вня;
- встановлення порядку та строюв шдготовки та направлення до м1жнародних оргашв нацюнальних доповщей про виконання м1жнародних конвенцш.
У формуванш правозастосовно! полпики держави значною е роль оргашзацшно-кадрових заход1в. Складнють правозастосовно! д1яльносп в умовах адаптацп нацюнально! правово! системи до вимог Свропейського Союзу передбачае творчий шдхщ до прийняття ршень, висувае надзвичайно висок вимоги до кадрового складу правокористувач1в. З погляду на Методичш рекомендацп Мшютерства юстицп Укра!ни "Запоб1гання { протид1я корупцп в державних органах та органах мюцевого самоврядування" у таких ситуащях значно зростае р1вень вимог до правозастосовно! компетентносп посадових ос1б, !х здатносп конституцшним чином сприймати { оцшювати комплекс нормативних { фактичних обставин [9].
Закршлення в чинному законодавсга змоги виявлення психолопчних властивостей особи кандидата на посаду, оцшки його здатносп займатися професшною д1яльнютю щодо здшснення правозастосування, змоги реально оцшювати { приймати правильне ршення створила правову ситуащю, що дозволить шдвищити результативнють процесу судового захисту прав громадян, ефективнють правозастосування та р1вень дов1ри суспшьства. В цьому контексп доцшьним е розвиток системи оцшки д1яльносп правокористувача та зумовленого цим його просування у професшнш д1яльносп.
У цьому випадку корисними видаються узагальнення досвщу кра!н-члешв Свропейського Союзу: 1) введення певно! перюдичносп оцшки д1яльносп правокористувача з1 змогою усунення вщ посади чи пониження у клас в раз1 незадовшьного результату; 2) уточнення критерив кар'ерного зростання; 3) формування кадрового резерву; 4) оцшювання д1яльносп спещальним незалежним органом; 5) ротащя склад1в сущв та шших колепальних оргашв; 6) вдосконалення процедур виршення конфлштних ситуацш тощо.
Ефективнють правозастосовно! д1яльносп щодо захисту прав { свобод людини -найважливший чинник !! лептимносп. Вимога лептимносп, тобто визнання { схвалення з боку суспшьства, повинна адресуватися не тшьки державнш влад1 та праву загалом, але й кожнш з !х функцш окремо, включаючи правозастосування. В сучасних умовах проблема лептимносп все ще залишаеться далекою вщ свого виршення, оскшьки вона полягае не у формально-юридичному аспекп, а у ставленш суспшьства до влади загалом.
Для шдвищення ефективносп та лептимносп системи захисту прав людини необхщно максимально зад1яти можливосп оргашв державно! влади та шститупв громадянського суспшьства, розвивати взаемозв'язки м1ж ними в межах формування культури прав людини. Функцюнування правозахисних оргашзацш у демократичнш держав1 повинно бути оргашчним продовженням державно! полпики, що усуне недолши в д1яльносп держави стосовно забезпечення захисту прав I свобод людини.
Висновки. Пщсумовуючи викладене вище, можемо констатувати, що асoцiацiя Укра!ни до Свропейського Союзу вимагае гарантування прав i свобод громадян, що ставить державним i громадським iнститутам завдання досягнення незалежного, неупередженого та справедливого правозастосування. Результативнiсть правозастосування повинна юридично та фактично сприяти усуненню порушень прав людини, приведення у початковий правовий стан через вiднoвлення права, вщшкодування запoдiянo! шкоди. Основною перешкодою на шляху досягнення ефективносп правового захисту стае несвоечаснють прийняття рiшень i особливо !х невиконання. З дня набрання чинност Конвенцп про захист прав людини та основних свобод законодавство i правозастосовна практика Укра!ни вiдчувають посилений вплив правових стандарта Ради Свропи у галузi прав i свобод людини. Досв1д Свропейського суду з прав людини е для держави не лише зразком у плаш прецедентв щодо конкретних категoрiй справ, але й прикладом того, як вщносно недавнiй за часом свого створення судовий орган зм1г завоювати високий авторитет у всьому св1т1 неупередженiстю i юридичною oбгрунтoванiстю сво!х рiшень, посл1довн1стю сво!х правових позиц1й, найвищим рiвнем прoфесioналiзму судд1в. Проблеми правозастосування вимагають подальшого наукового осмислення з урахуванням об'ективного рiзнoманiгтя правових процешв, зумовлених адаптащею нацioнальнoгo законодавства до вимог Свропейського Союзу.
1. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / В. Н. Кудрявцев. - М. : Юридическая лтература, 1978. -192 с. 2. Рабтович П. М. Ршення Свропейського Суду з прав людини: спроба концептуально-методолог1чного анал1зу // Право Украгни. - 1997. - № 12. - С. 14-20. 3. Узагальнення практики застосування судами загальног юрисдикцп першог та апеляцтног ШстанцШ при здтсненн судочинства у кримтальних справах статей 3, 5, 6 Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року. Справа "Титаренко проти Украгни" (Заява № 31720/02). -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: [http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/ агИс1в/814153]. 4. Про внесення змт до Закону Украгни "Про звернення громадян" щодо електронного звернення та електронног петицп: Закон Украгни вiд 02.07.2015 р. № 577-УШ // Вiдомостi Верховног Ради Украгни. - 2015. - №35. - Ст. 341. 5. Сопронюк I. О. Принцип процесуальног економп у кримтальному процес Украгни: дис. канд. юрид. наук: спец: 12.00.09 / 1рина Олександрiвна Сопронюк. - Львiв: Нац. ун-т iм. 1вана Франка, 2011. - 227 с. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [http://mydisser.eom/en/catalog/view/6/349/9323.html]. 6. Погорецький М. А. Вiдкритiсть та прозорiсть судовог системи: проблеми реалiзацiг мiжнародних стандартiв в Укран / М. А. Погорецький, О. Г. Яновська // Право i громадянське сустльство. Наук. журнал. Електронне видання. - 2013. - 2 (3). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [http://lcslaw. кпи. ua/index.php/item/111-vidkrytist-ta-prozorist-sudovoi-systemy-problemy-realizatsii-mizhnarodnykh-standartiv-v-ukraini-pohoretskyi-m-a-yanovska-o-h]. 7. Колпаков В. К. Свропейсью стандарти адмiнiстративного права / В. К. Колпаков // Адмiнiстративне право i процес: наук. журнал. - 2014. - № 3 (9). - С. 5-18. 8. Козюбра М. I. Теорiя юридичног аргументацИ: становлення, стан та перспективи у втчизнятй юриспруденцИ / М. I. Козюбра // Наук. записки НаУКМА. Юридичт науки. - 2012. - Т. 129. - С. 3-11. 9. Запобiгання i протидiя корупцп в державних органах та органах мiсцевого самоврядування Методичш рекомендаци Мiнiстерствa юстицИ Украгни вiд 16.10.2013 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/n0020323-13].
