CC BY
17Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 2. С. 159-165.
УДК 347.95
НАЦЮНАЛЬНИЙ РЕЖИМ ЗАКОНОДАВСТВА ЯК ОСНОВА М1ЖНАРОДНИХ ДОГОВОР1В УКРА1НИ ЩОДО СПАДКУВАННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА
Самойлов М. О.
КЮ1 НУ «Юридична Акадешя УкраТни шеш Я. Мудрого», Сшферополь, УкраТна
Стаття присвячена питанню впливу правового шституту иацюиальиого режиму на норми м-жнародних договорiв Украгни про правову допомогу в цившьиих справах щодо спадкування взагалi та спадкування нерухомого майна зокрема.
Ключовi слова: Нацюиальиий режим, иерухомють, нерухоме майно, правовий режим неру-хомоста, спадковi вдаосиии, колiзiя, колiзiйнi норми, мiжнародm договори, тжнародне приватне право.
Розвиток двостороншх мiждержавних вiдносин з iншими державами, приед-нання Укра1'ни до багатостороншх мiжнародних договорiв сприяе як устшному ви-рiшенню на практицi колiзiйних питань, так i покращенню сшвпращ компетентних установ рiзних кра1'н, яю займаються питаниями спадщини, обтяжено! шоземним елементом, а також пiдвищеиию св^ового статусу Укра1'ни як европейсько! держа-ви.
Дослiджеиию проблематики спадкування у мiжнародному приватному иравi ирисвячеиi пращ втизняних та зарубiжних вчених-иравознавцiв, зокрема А.А. Рубанова, Б.С. Анпмонова, Л.П. Ануфрiевоl, В.Г. Буткевича, В.В. Васильченка, Г.В. Галущенка, М.В.Гордона, К.О. Граве, А.С. Довгерта, В.К.Дрошкова, Г.К. Дмитрiе-во!, Ю.О. За!ки, О.С. 1оффе, В.1. Кисiля, О.Р. Кибенко, В.М. Корецького, X. Коха, О.О, Красавчикова, Л.А. Лунца, О.Л.Маковського, А.1. Муранова, Матвеева Г.К. А.Я. Сивоконя, В.1. Серебровського, Г.С. Фединяк, Л.С. Фединяк, А.Г. Хачатуряна, Я.М.Шевченко, Л.В. Шевчук, шших та наших власних. Останшм часом проблематика дослщжуваного шституту привертае увагу широкого кола дисертацшних досл> дникiв. Безпосередньо теми статп торкались, та були предметом нашого аналiзу ро-боти О.Л. Зайцева «Розвиток права спадкування землi в Укра1ш», Кармази О.О., «Спадкування у сучасному мiжнародному приватному правЬ», Галущенка Г.В. «М> жиароднi договори Укра!ни про правову допомогу в цившьиих справах i внутрiшне законодавство», Степанюк А.А. «Застосування колiзiйних норм щодо спадкування в мiжнародному приватному правЬ».
Бiльшiсть з них торкаеться спадкового статусу громадян СРСР за кордоном та не вщповщають реатям часу \ потребують перегляду. Недостатня теоретична ро-
159
зробленють проблеми, И безсумшвна наукова i практична значущють i актуальнiсть викликають необхiднiсть проведення дослщжень наявних проблем теори шституту спадкування у мiжнародному приватному правi, одному з яких - питанню спадку-вання нерухомого майна й присвячена дана робота.
Мета статтi полягае у дослiдженнi впливу основного шституту МПП - нащ-онального режиму законодавства, який Украша застосовую у вщношення до шозем-них громадян, на норми мiжнародних договорiв Украши про правову допомогу в ци-вiльних справах на прикладi спадкування взагалi та спадкування нерухомого майна зокрема.
Врегулювання спадкових вiдносин з шоземним елементом здiйснюеться за допомогою мiжнародних договорiв, якi А. Рубанов под^е на два види: договори про надання правово! допомоги i консульсью угоди та конвенци [1, с.9].
З двадцятьма державами свiту Украша як суверенна, незалежна держава уклада мiжнароднi договори про правову допомогу та правовi вiдносини у цившь-них справах (порядок 1хньо1 ди на територи Украши визначаеться Законом Украши „Про мiжнароднi договори Украши" [2]), тому досвщ Украши у сферi мiжнародно-правового регулювання вiдносин спадкування треба також вивчити на прикладi мiж-народних двостороншх угод про правову допомогу у цившьних справах.
Окрiм цього, зпдно iз Законом "Про правонаступництво Украши" (ст. 7) [5] нотами Украши, надюланими у сiчнi 1994 р. до посольств шоземних держав, з якими у СРСР були двосторонш договори про правову допомогу, про застосування цих до-говорiв щодо Украши, а також вiдповiдно до Вщенсько! конвенци про правонаступництво держав щодо договорiв вiд 23 серпня 1978 р. в Укра1ш застосовуються поло-ження мiжнародних угод СРСР, зокрема таких, як: Договiр мiж СРСР та Народною Республшою Албанiя про надання правово1 допомоги в цившьних, шлюбно-шмейних та кримшальних справах вiд 30 червня 1958 р., Договiр мiж СРСР та Фшляндською Республiкою про правовий захист та правову допомогу в цившьних, шмейних та кримiнадьних справах вщ 11 серпня I 1978 р., Договiр мiж СРСР та Тушською Рес-публiкою про правову допомогу в цившьних i кримiнадьних справах вщ 26 червня 1984 р. та ш.
Роль цих акпв у процесi регламентацil спадкування полягае в тому, що вони комплексно регулюють всi iстотнi аспекти правовщносин з даного питання через ви-значення норм права, якi тдлягають застосуванню.
По-перше, вони встановлюють один з основних принцитв, якому тдпоряд-ковуються правовiдносини спадкування. Йдеться про принцип зрiвнювання в правах (однак цей принцип не вщображено у договорi мiж Укра1ною i, наприклад, В'етна-мом, Грузiею). Як стверджуе Конвенцiя СНД про правову допомогу i правовi вiдно-сини у цившьних, шмейних i кримiнадьних справах вщ 22 сiчня 1993 р., громадяни кожно1 з договiрних сторш можуть успадковувати на територil шших договiрних держав майно або права за законом або за заповгтом на рiвних засадах i в тому самому обсяз^ що i громадяни дано1 договiрноl краши.
Принцип зрiвняння громадян у правах означае, що „громадяни одше1 Договь рно1 Сторони прирiвнюються у правах до громадян друго1 Договiрноl Сторони, що проживають на И територи, щодо спроможностi складання або скасування заповiту на майно, яке знаходиться на територи друго1 Договiрноl Сторони, або на права, що по-винш бути здiйсненi, а також вщносно придбання у спадщину майна або прав. Майно
160
або права переходять до них на тих самих умовах, яю встановлеш для власних гро-мадян договiрноl Сторони, що проживають на 11 територи" (ст. 35 Договору мiж Укра!ною та Латвшською Республiкою, ст. 34 Договору мiж Укра1ною i Литовською Республшою, ст. 34 Договору Укра1ни та Естонською Республшою).
Аналiзуючи принцип рiвностi у правах, вiдображений у мiжнародних договорах, якi уклала Украша з iншими державами, можна видшити ознаки цього принципу у галузi спадкування: гноземцг мають таю самг права та обов'язки як г грома-дяни Украгни - набувати майно та права, бути спадкоемцем як за запов1том, так 7 за законом, одержувати спадщину, складати, зм1нювати та скасовувати запов1т. В кожному конкретному випадку обсяг прав визначаеться законодавчим актом.
Принцип зрiвнювання у правах тюно пов'язаний з шшим принципом мiжна-родного права - надання шоземцям „нацюнального режиму". Принцип нацюнального режиму закршлено у Конституци Укра1ни: „Дноземщ..., що перебувають в Укра1ш на законних пiдставах, користуються тими самими правами i свободами, а також несуть таю самi обов'язки, як i громадяни Украши." (ст. 26). Здатшсть iноземцiв мати спад-ковi права в Укра1ш забезпечуеться також i цивiльним законодавством Укра1ни. Отже, в Укра1ш законодавчо закрiплено принцип нацюнального режиму у питаниях не тшьки правового статуту шоземщв, а й у питаниях спадкування шоземцями. При цьому використання iноземними громадянами сво1х прав та свобод в Укра1ш не повинно завдавати збитюв iнтересам укра1нсько1 держави, правам та законним ште-ресам украшщв та шшим особам.
Нацюнальний режим - це надання шоземцям такого режиму, який держава надае вггчизняним громадянам, тобто вона прирiвнюе iноземцiв у правах та свободах до мюцевих громадян [6, с. 104-108]. Отже, змют нацiонального режиму у сферi спадкування, як стверджував А. Рубанов, мае певш особливостi i характеризуеться: принципом прирiвнювання iноземцiв до мюцевих громадян, окремим обмеженням порiвняно з мiсцевими громадянами, наявнiстю особливих прав, якi не надаються мюцевим громадянам [7, с. 142]. Це означае, що шоземщ мають право спадкувати за заповiтом i за законом, закликатися до спадкування в порядку, встановленому украш-ським законодавством, мати право на обов'язкову частку на рiвних умовах з украш-ськими громадянами. Будь-яке обмеження 1хшх прав при спадкуванш за ознакою шоземного громадянства мае бути визнане незаконним.
Тому вщведення нацiональному режиму особливого мюця у сферi спадкування пов'язуеться, як зазначав Л. Лунц, iз iснуванням у правi деяких кра1н вилучень, спрямованих на те, щоб розширити коло випадюв застосування власного права, або встановити у питаниях спадкування спещальш привше1 для власних громадян, або обмежити права спадкування шоземщв [8, с.414].
Найчастше такi примiтки стосуються шоземщв та ошб без громадянства щодо спадкування ними земельних дiлянок та шших природних ресурсiв. В принциш, мо-жливiсть подiбних обмежень спадкових прав не виключена i в Украш, оскiльки згiд-но з Конститущею та ЦК Укра1ни iз принципу нацiонального режиму можливi виня-тки, за умови якщо вони встановлеш законами чи мiжиародними договорами Украши (ст. 26 Конституци Украши). Так, вщповщно до ст. 81 Земельного кодексу Украши шоземш особи хоча й мають право приймати у спадщину землi сiльськогосподарсь-
161
кого призначення, проте щ дшянки протягом року пiсля прийняття спадщини тдля-гають вiдчуженню.
У законодавсга деяких кра1н, iснують обмеження iноземцiв щодо набуття пев-них видiв майна. Причому цi обмеження е законними, адже мiжнародне право не пе-решкоджае державi надавати чинностi нормативним актам, що обмежують здатшсть iноземцiв мати спадковi права. У Польщi iноземцi у галузi спадкування ранiше над> лялися групою прав, яких не мали польсью громадяни. Деякi польськi вченi вказу-ють, що це е „вщхилення вiд принципу рiвного поводження з громадянами шозем-них кра1н".[9]
Намагання не допустити обмеження спадкових прав сво1х громадян, коли цi права повинш виникнути або здiйснитися в шшш державi, пояснюе включення в дво-стороннi договори про правову допомогу, учасником яких е Украша, спецiадьних умов щодо застосування у сферi спадкування нацiонадьного режиму.
Найбшьш стисло та чiтко принцип нацюнального режиму, який застосовуеться у процес спадкування, сформульовано у Договорi з Польщею: громадяни одше1 Дого-вiрноl Сторони можуть набувати на територп шшо1 Договiрноl Сторони права на майно i iншi права, одержуючи спадщину за законом або розпорядженням у випадку смертi на тих самих умовах i в такому самому обсяз^ що i громадян ще1 Договiрноl Сторони" (ст. 36 Договору). [ 10]
Отже, в Украш нацюнадьний режим застосовуеться щодо прав шоземщв згiдно з правилами внутршнього законодавства, так i згщно з нормами мiжнародних дого-ворiв, якi надають право iноземцям приймати чи вщмовитися вiд спадщини, яка вщ-криваеться на територп Украши, а також право складати, вщмшяти та скасовувати заповiт на майно, яке знаходиться на територп шшо1 Договiрноl Сторони чи на укра-1нськш територп, тощо. В мiжнародних договорах, нормативних актах Укра1ни по-няття "обсяг прав, пов'язаних iз спадкуванням", мiстить у собi не тшьки право на спадкування майна, аде i право на укладання i скасування заповiту на майно, що знаходиться на територп шшо1 договiрноl кра1ни (а також спадковi права, що можуть бути здшснеш у майбутньому). О^м того, законодавство Укра1ни вказуе, що права шоземщв щодо спадщини виникають на тих самих тдставах, що i у громадян Украши, i спадщина переходить до спадкоемщв незадежно вiд громадянства.
Принцип зрiвняння у правах е основою нацюнального режиму, оскшьки ви-значае основш аспекти здатностi iноземцiв мати права, що виникають при спадку-ванш. Суть спадкових прав задишаеться незмшною як у випадку набуття !х iнозем-цями, так i у випадку набуття украшськими громадянами. Об'ект також задишаеться незмшним - спадщина (сукупшсть суб'ективних прав та обов'язюв спадкодавця).
По-друге, мiжнароднi договори про правову допомогу, учасником яких е Украша, встановлюють окремi колiзiйнi норми щодо спадкування рухомого i неру-хомого майна. Основними колiзiйними нормами договорiв е тi, якi визначають право, що застосовуеться до спадкових правовщносин. Вш без виключення договори вихо-дять з так званого "дуалютичного принципу", тобто подiлу майна, що успадковуеть-ся, на рухоме та нерухоме. Щодо заповщача, зауважуе Г.Дми^ева, договори мiстять два критерп - громадянство та останне постшне мiсце проживання [11, с.500-508].
Вщповщ на питання, що саме варто вважати майном рухомим, а що - неру-хомим, угоди не мютять. Укладачi угод, мабуть, розраховували, що держави самi в
162
3M03Î зробити необхвдну квалiфiкацiю. Проте договори, щодо яких було оформлено правонаступництво Украши, м^тять норми про те, яке спадкове майно miö вва-жати рухомим, а яке нерухомим. Зазначимо, що це треба виршувати вщповщно до законодавства Договiрноï Сторони, на територи яко1 знаходиться це майно (ст. 31 Договору з Кубою, ст. 43 Договору з ФРН).
Тод^ як бшьшють договорiв пов'язуе спадкування рухомого майна з правом краши останнього постшного мюця проживання спадкодавця, договори з В'етнамом (ст. 34 Договору), Македошею (ст. 34 Договору), Молдовою (ст. 37 Договору), Чехь ею (ст. 38 Договору) передбачають, що до правовiдносин щодо спадкування рухомого майна застосовуеться законодавство Договiрноï Сторони, громадянином якоï був спадкодавець на момент смертi.
Правовi вiдношення щодо спадкування нерухомого майна регулюються договорами однотипно, а саме: до правовщносин щодо спадкування нерухомого майна застосовуеться законодавство Договiрноï Сторони, на територи я^ знаходиться таке майно (ст. 34 Договору з В'етнамом, ст. 34 Договору з Естошею, ст. 36 Договору з Лагаею, ст. 35 Договору з Литвою, ст. 34 Договору з Македошею, ст. 37 Договору з Молдовою).
Право спадкування нерухомого майна визначаеться за законами держави - мь сця його знаходження. Такий порядок установлено i Конвенщею СНД про правову допомогу i правовi вщносини у цившьних, шмейних i кримшальних справах вщ 22 ачня 1993 р.
У договорах про надання правовоï допомоги, укладених Украшою з республь ками, що рашше входили до СРСР, чгтко простежуються два критерiï визначення юрисдикци держав щодо спадкування майна: громадянство або мiсце постiйного проживання спадкодавця. Доречно стверджувати, що цi документи дотримуються принцитв дуалiзму. А. Рубанов зазначав, що договорам про надання правовоï допомоги, укладеним у 1950-60-т роки СРСР з шшими крашами (Угорщина, Польща, Че-хословаччина) були властивi й iншi, монютичш пiдходи до спадкування майна. Вони полягали в тому, що визначення юрисдикци майна, що успадковуеться, здшснювало-ся на пiдставi лише одного з зазначених вище критерпв [1, с.87].
У науцi питання щодо розщеплення колiзiйноï прив'язки для спадкування дискусшне: е прибiчники як мошстичного, так i дуалiстичного напряму. Так, А. Хачатурян наводить аргумент для збереження колiзiйноï прив'язки в аспект нацюналь-ного законодавства - фактор економiчно цiлiсного зв'язку нерухомосп з крашою мюця знаходження. Також вш вказуе, що використання формули прикрiплення до закону громадянства спадкодавця призведе до „штучного вилучення вщносин спадкування з-тд дiï правовоï системи, яка регулюе вш iншi ; вiдносини, пов'язаш з цим видом власносп" [12, с.38,39].
У доктринi дуалiстичний принцип шддаеться критицi i вказуються його недо-лiки, якi змушують долати перешкоди при застосуваннi дуалiстичноï системи, зокрема, закликання до того самого спадкового майна рiзного кола спадкоемщв (одне коло - для рухомого, шше - для нерухомого майна), рiзнi частки спадкоемцiв, ускладнення 1хнього становища необхiднiстю прийняття спадщини у рiзнi строки та ш Вченi В.Гридiн, G.Дрiжчана [11, с.262-263; 12, с.147] прийшли до висновку, що прийняття подвiйноï прив'язки у МПрП щодо спадкування не е найкращим виршенням цiеï
163
проблеми, i пропонують монютичне вирiшення цих питань у мiжнародних договорах. Тiльки договори з Польщею, Латвiею, Македонiею, Молдовою закрiплюють порядок визначення майна, що входить до складу спадщини. Це дозволяе уникнути багатьох колiзiй.
Як же встановити компетентний правопорядок, що здатний регулювати пере-хвд вiдмерлого майна у спадщину? Це питання на практищ породжуе великi проблеми. Насамперед треба чггко з'ясувати, чи е держава спадкоемцем, чи спадкове майно переходить у власнiсть держави за „правом окупаци". Вирiшення цього питання за-лежить вiд позици нацiонадьного законодавства щодо спадкового (вщмерлого) майна, яке переходить до держави.
Угоди про надання правовое' допомоги у цивiльних справах пропонують такий мехашзм вирiшення ще1 проблеми. Спадкування вiдмерлого рухомого майна здшс-нюеться вiдповiдно до законiв ле1 держави, громадянином яко! спадкодавець був до моменту свое1 смертi. Нерухоме вiдмерле майно переходить до держави, на тери-торп яко! воно знаходиться (ст. 35 Договору з В'етнамом, ст. 35 Договору з Естошею, ст. 37 Договору з Латвiею, ст. 35 Договору з Македошею, ст. 46 Договору з Узбекистаном). Договiр з Туреччиною передбачае шший мехашзм успадкування цього майна: „якщо померлий громадянин одша з Договiрних Сторiн не мае спадкоемця на тери-торп Друго1 Сторони, то його рухоме та нерухоме майно буде передано у власшсть держави, на чиш територи воно знаходиться" (ст. 31 Договору). Такий розподш спадково1 маси при переходi до держави - рухомють переходить до держави, громадянином якого був померлий, нерухомють - до держави, на територи яко! вона знаходиться, - на нашу думку, е лопчним i виваженим.
В Украш регулювання спадкових вiдносин з шоземним елементом здшснюеть-ся за Законом "Про мiжнародне приватне право" та вщповщно до мiжнародних до-говорiв про надання правово1 допомоги у цившьних справах. На сьогоднi Украша, на жадь, не е учасником жодно1 мiжнародноl конвенци, яка мютить матерiадьнi нор-ми. Намагання не допустити обмеження спадкових прав сво1х громадян, коли цi права повинш виникнути або здiйснитися в шшш державi, пояснюе включення в двосто-роннi договори про правову допомогу, учасником яких е Украша, спещальних умов щодо застосування у сферi спадкування нацiонадьного режиму.
У деяких мiжнародних договорах Укра1ни про правову допомогу в цившьних справах колiзiйних норм щодо спадкування взагалi немае або вони торкаються лише надання нацюнального режиму в цш сферi та визначення права, яке застосовуеться до форми запов^у. У договорах, де придшено бiльше уваги питанням спадкування, щ норми не повшстю висвiтленi. Зрозумiлим у зв'язку з цим е нагальна потреба ук-ладання подiбних договорiв з шшими державами перш за все з державами €С. Най-дившшим е те, що з урахуванням потреб сотень тисяч украшських громадян щодо врегулювання правових питань за кордоном, у 2008 - 2011 рр. Украшою укладають-ся договори з Ташандом, Республiкою Iндiя та Великою Сощалютичною Народною Лiвiйською Арабською Джамагирiею, де статистично укра1нських громадян не пере-бувае така велика кшьюсть, як у державах €С.
У зв'язку з цим доцшьним е вдосконалення регулювання спадкових вщносин з iноземним елементом при укладенш мiжнародних договорiв. Перспективою пода-льших розвiдок у даному напрямку е подальше дослщження iнституту спадкування нерухомосп, яке плануеться зробити у наступних наукових статтях.
164
Список лггератури:
1. Рубанов А. А. Наследование в международном частном праве (отношения между социалистическими странами) / А.А. Рубанов. - М.:, 1972. - 371 с.
2. Закон Украши „Про мiжнароднi договори Украши" вщ 29 червня 2004р. // Вщомосл Верховно! Ради Украши. - 2004. № 50. Ст.540.
3. Мiжнародm договори Украши про правовi вщносини та правову допомогу: У 2 т. / М-во юстицй Украши; Редкол.: Л.М.Горбунова та ш. - К., 2004. - Т. 1: Двосторонш договори. - 471 с.
4. Закон Украши „Про правонаступництво Украши" ввд 12 вересня 1991 р. // Ввдомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 1991. - № 46. - Ст.617.
5. Ермолаев В.Г., Сиваков О.В. Международное частное право: Курс лекций / В.Г. Ермолаев, О.В. Си-ваков. - М. 1998. - 273 с.
6. Рубанов А.А. Заграничные наследства: Отношения между социалистическими и капиталистическими странами / А.А. Рубанов. - М. 1975. 8. Лунц Л.А. Международное частное право: Особенная часть / Л.А. Лунц. - 2-е изд. - М., 1963. - 414 С.
7. Самойлов М.О. Специфжа спадкування польських фермерських господарств громадянами Укра!ни / М.О. Самойлов // Вюн. НУВС: Спецвипуск. - Харюв: НУВС, 2000. - С. 236-238.
8. Самойлов М.О. Умови придбання громадянами Укра!ни нерухомост в Республщ Польща / М.О. Самойлов // Проблеми цившьного права: Тези наук. доповщей i повщомлень до конференцй, присвяче-но! свгглш пам'ят професора О.А. Пушюна 21 травня 2001 р. - Харкш: НУВС, 2001. - С. 67-70.
9. Международное частное право: Учебник / Под ред. Г.К.Дмитриевой. - М, Юрист. - 2001. - 656 с.
10. Хачатурян А.Г. Унификация коллизионных норм в международном частном праве / А.Г. Хачатурян. - К.: Наукова думка, 1993. - 62 с.
11. Гридин В.А. Вопросы брака и семьи в новых договорах СССР о правовой помощи с другими социалистическими странами / В.А. Гридин // Советский ежегодник международного права, 1980. - М, Госю-риздат. - 1981. - С. 262-263.
12. Дрижчаная Е.Г. Коллизионные вопросы алиментирования детей в международном частном праве / Е.Г. Дрижчаная // Международное частное право. - К., 1985. - С. 147.
Самойлов М.А. Национальный режим как основа международных договоров Украины о наследовании недвижимого имущества / М.А. Самойлов // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2012. - Т. 25 (64). № 2. 2012. - С. 159-165.
Статья посвящена вопросу влияния правового института национального режима на нормы международных договоров Украины о правовой помощи в гражданских делах относительно наследования вообще и наследование недвижимого имущества в частности.
Ключевые слова: Национальной режим, недвижимость, недвижимое имущество, правовой режим недвижимости, наследственные правоотношения, коллизия, коллизионные нормы, международные договоры, международное частное право.
Samoilov M. National law regime as a basis of Ukrainian international agreements in inheritance of real estate / M. Samoilov // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2012. - Vol. 25 (64). № 2. 2012. - Р. 159-165.
The article focuses on the influence of the legal institution of national law regime to the norms of international treaties on legal assistance in civil matters regarding inheritance and the inheritance of all real estate in particular.
Key words: real estate, ordinary routine, the right of a private property.
165
