CC BY
12
УДК 34 (094) 340.13 В. М. Пастернак
Львiвський державний ушверситет внутршшх справ,
канд. юрид. наук, доц. кафедри цившьно-правових дисциплiн
В1ДОБРАЖЕННЯ Б1БЛ1ЙНИХ НОРМ У ЦИВ1ЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВ1 УКРА1НИ
© Пастернак В. М., 2015
Висвгглено значення релiгiйних та правових норм у сощонормативному регулюваннi сусшльних в1дносин. Обгрунтовано особливостi розвитку сучасноТ правовот системи у контекстi практично'' значущостi Тт християнських норм. Дослщжено вплив б1бл1йних норм на формування вггчизняних приватно-правових норм та проаналiзовано тхню роль у формуваннi громадянського суспiльства та правовот держави.
Ключовi слова: християнство, позитивне право, цившьне право.
В. М. Пастернак
ОТОБРАЖЕНИЕ БИБЛЕЙСКИХ НОРМ В ГРАЖДАНСКОМ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ УКРАИНЫ
Освещено значение религиозных и правовых норм в соционормативном регулировании общественных отношений. Обоснованы особенности развития современной правовой системы в контексте практической значимости ее христианских норм. Исследовано влияние библейских норм на формирование отечественных частноправовых норм и проанализирована их роль в формировании гражданского общества и правового государства.
Ключевые слова: христианство, позитивное право, семейное право.
V. M. Pasternak
BIBLICAL NORMS IN CIVIL LAW OF UKRAINE
The article highlights the importance of religious and legal norms in socially accepted regulation of social relations. It justifies features of the modern legal system development in the context of practical significance of its christian norms. The articles studies the influence of biblical norms on the formation of domestic private legal rules and analyzes their role in the formation of civil society and law-bound state.
Key words: christianity, positive law, family law.
Постановка проблеми. Право як складне суспшьне явище формусться тд впливом багатьох чинниюв. Одним з найважливших е релтйний, що визначае юторико-ментальну специфшу системи права конкретно! держави. Мiж церквою i державою стосовно людини завжди юнували та юнують перехресш iнтереси.
Християнська парадигма е не тшьки фундаментом створення норм позитивного права, але й тдставою !х застосування. Особливiстю ж позитивного права е й те, що воно порiвняно з вiчним, природним правом, яке незмiнно супроводжуе людство з моменту його зародження, формуеться
лише на знаковому етат переходу людства до цившзаци. Позитивне право, якщо воно пiдпорядковуeться принципам природного права, вщграе вагому роль у забезпеченш необхщно! морально! свободи особистостi. Позитивне право створюе можливiсть для морально! особистосп реалiзувати свою свободу, а також бути вщповщальною за сво! дiяння.
Мета роботи - комплексно дослщити загальнотеоретичнi та методологiчнi тдходи до формалiзацi! християнських принципiв у приватно-правових галузях права.
Стан дослщження. Питання християнських засад позитивного права вщображене в дослщженнях представникiв приватних та публiчних галузей права, а саме: О. Байдалюка, Р. Достара, М. Колоса, С. Мойсака, М. Липського, А. Низово!, П. Рабшовича, I. Яковюка, С. Жигарева, Г. Мальцева, О. Толкаченка, Ю. Баскша, Е. Георгieвського, В. Бачинiна, О. Золотарьова, В. Ншонова, I. Хорошка, М. Фролова, Ю. Зюбанова, Г. Загорського, Г. Круглова, К. Харабета, Ю. Баскша, Ю. Бондаренка, С. Казакова та ш.
Виклад основних положень. Християнсью моральнi, правовi та звичаeвi норми регулюють широке коло цившьних вiдносин. Основу цивiльно-правових вщносин у бiблiйних текстах становить захист приватно! власностi, що досягаеться дотриманням двох Божих заповщей: "не вкради" та "не бажай... тчого у ближнього свого". Передбачено бути чесним, праведним та справедливим у вщносинах з шшими: "Люби ближнього як самого себе " (Лев. 19:18).
У бiблiйних текстах чимало уваги придшено межам здшснення цившьних прав: "Якщо ти продаеш що-небудь своему ближньому чи купуеш у свого ближнього, не кривд1ть одне одного" (Лев. 24:14); "Нехай мхто не кривдить ближнього свого" (Лев. 24:17) (При здшсненш сво!х прав особа зобов'язана утримуватися вщ дш, яю могли б порушити права шших ошб, завдати шкоди довкшлю або культурнш спадщинi (ч. 2 ст. 13 ЦК Укра!ни)); "Якщо виконуватимете мог установи / пильнуватимете мог приписи, та зд1йснюватимете гх, то житимете в краю безпечно, 7 земля даватиме плоди свог, 7 гстимете до наситу, 7 житимете на мй безпечно" (Лев. 24:18; 24:19) (Цившьш права особа здшснюе у межах, наданих !й договором або актами цившьного законодавства (ч. 1 ст. 13 ЦК Укра!ни)).
Найчпташе сформульоване положення про виконання зобов'язань: "... що вже вийшло з твогх уст, те мусиш додержати й виконати: те, чим ти добровшьно зобов'язався" (Втор 23:24). Законодавець встановив у ст. 526 ЦК Укра!ни, що зобов'язання мае виконуватися належно, вщповщно до умов договору та вимог Цившьного кодексу Укра!ни, шших акпв цившьного законодавства, а за вщсутносп таких умов та вимог, - вщповщно до звича!в дшового обороту або шших вимог.
Значна увага придшяеться праву власносп. Принцип приватно! власносп сформульований у Бiблi! чггко, однак християнське розумшня цього принципу ширше, шж вщповщне правове та економiчне розумiння власностi. Для сприйняття приватно! власносп у цiлiсно-християнському виглядi потрiбно розглянути деякi з положень Бiблi!.
У Бiблi! зазначено, що вже на шостий день створення свггу люди були надiленi правом володгги усiма благами Землi: "I благословив гх Бог 7 сказав гм: Будьте пл1дт 7 множтеся 7 наповняйте землю та тдпорядковуйте гг соб1; пануйте над рибою морською, над птаством небесним 7 над усяким зв1ром, щорухаеться по земл1" (Бут. 1:28).
Вщповщно до наведеного бiблiйного положення, людина набула природне право панувати над об'ектами матерiального свггу. У райському саду в людини не було жодно! власносп. Деякi науковцi вважають, що вказiвка на слово "володiйте" означае благословення приватно! власносп. Однак В. Мазаев вважае таку позищю безтдставною, оскшьки Бог надав заповiдь "владарюйте" не конкретнiй людинi, а всьому роду людському [3, с. 271-272]. У контексп цього варто зазначити, що
ст. 13 Конституци Укра!ни закрiплюe юридичну модель здiйснення права власностi на землю та iншi природнi ресурси (надра, атмосферне повiтря, воднi ресурси, континентальний шельф, виключна (морська) економiчна зона), що е об'ектами права власносп укра!нського народу, який е самостiйним суб'ектом права власностi на зазначеш об'екти. Оригiнальнiсть закладених у Конституци Укра!ни правових iдей щодо здiйснення права власностi укра!нського народу на природш ресурси грунтуеться на сучасному науковому сприйняттi об'ектiв довкшля у системному зв'язку - земля - людина - суспiльство - природа. Бшьше того, Конституцiя Украши не лише юридично об'ективуе природне право на природш ресурси в юридичне право власносп на них укра!нського народу, а й зобов'язуе державу охороняти землю та iншi природш ресурси як нащональне багатство [2, с. 96-97].
Якщо звернутися до Старого Завггу, то такого поняття, як "власнють", там немае. Ус термiни, що вживаються у Бiблiйному майновому правi, означають, як правило, майно, об'ект присвоення, характеризуючи, швидше, тривалiсть володiння i можливють передачi у спадщину або кушвлю-продаж цього майна.
Насамперед потрiбно враховувати, що християнське розумшня певних понять не завжди збiгаеться з !х правовим вимiром. Приватна власнiсть тут не е винятком. На вщмшу вiд загальних тверджень, де Бог використовував слова "пануйте", "оволодште", "Я дав вам", у конкретному випадку щодо Едемського саду сказано шакше: "I там осадив людину". Тут же фшсуеться обов'язок людини "обробляти його i збертати його". Тож можна зробити висновок, що земля була дана людиш "в оренду", що И власнютю могли стати лише плоди райського саду, а не сам сад. Тобто повнощнною власнютю людини могли бути лише плоди власно! пращ, - те, що створено його, людськими руками [4, с. 130].
У християнському розумшш приватна власнють - не зовшм власнють. I це тому, що, по-перше, Бог створив землю i дав И людям, щоб вони "множилися i наповняли землю та тдпорядковували и собi" (Бут. 1:28). При цьому Бог визначив, що земля залишаеться Його, а люди е "приходт й комiрники" в Бога (Чис. 25:23). По-друге, власнють у духовному смисш е те, що невщ'емно належить людиш. Земне життя минуще, минущi й супутш !й земнi вiдносини власностi.
Тому християнське богослов'я використовуе термш "приватна власнють" у свггському контекстi. У загальнобiблiйному ж змiстi право власносп розглядаеться тiльки як право управлшня об'ектами власностi Бога, даних Богом людиш у певних межах.
Якщо загальнохристиянське розумшня "власносп" як "право управлшня" охоплюе лише вщносини мiж людьми, то "право керування" правомiрно розглядати як "право власносп". По суп, так це е в десяти заповщях, у яких першi чотири заповщ присвячеш вiдносинам Бога та людей, а шють наступних - вщносинам мiж людьми. Восьма та десята заповда саме i мiстять визнання та захист права приватно! власносп.
Отже, "право керування" е вираженням вщносин Бога та людей у зв'язку з використанням людьми ресуршв створеного Богом свггу; "право власносп" е вираженням вщносин мiж людьми у зв'язку з використанням цих ресуршв в обставинах земного життя.
Мiж "правом керування" i "правом власносп" немае суперечносп, якщо дотримуеться воля Бога, тому що Бог затвердив права як законш. Бог надшяе людей рiзними благами - багатим урожаем, розумовими здiбностями тощо.
Однак використання цих благ !х одержувачами неможливе, якщо вони самi (блага) i створюваш з !хньою допомогою кориснi ресурси не будуть визнаватися людьми як приватна власнють. Тому що Бог дае те чи шше благо кожнш людиш персонально, а не загалом ушм, хто забажае його використовувати. Право приватно! власносп - це дотримання та право управлшня, даного Богом конкретнш людиш.
Законодавець у ст. 13 Конституци Укра!ни встановив, що кожний громадянин мае право користуватися природними об'ектами права власносп народу, вщповщно до закону. Приватна
власнють зовшм не ставить в обов'язок людям щось робити з примусу. Навпаки, принцип приватно! власносп надае право людиш дiяти на власний розсуд. При цьому власнють не зобов'язуе i не повинна використовуватися на шкоду людиш i суспшьству. Держава забезпечуе захист прав ушх суб'ектiв права власностi i господарювання, сощальну спрямованiсть економiки. Усi суб'екти права власносп рiвнi перед законом.
Серед християнських засад е принцип непорушност права власносп. У Бiблi! зазначено, що "коли стртеш вола свого ворога або осла його, що заблудив, то конче повернеш його йому" (Вих. 23:4); "... коли побачиш вола свого брата або щось 7з отари, що зблудила, то ти не сховаеш в1д них, а конче повернеш гх своему братов1" (Втор. 22:1). Ця засада вщображена у ст. 41 Конституци Укра!ни як конституцшний принцип, що шхто не може бути протиправно позбавлений права власносп чи обмежений у його здшсненш. Право приватно! власносп е непорушним (ч. 1 ст. 321 ЦК Укра!ни).
Але поряд з приватною власнютю юнують й iншi християнсью засади цившьного права -кушвля-продаж, товарообмш, благодшнють, допомога, яю забезпечують те, що принцип приватно! власносп не виконуе й не повинен виконуватися. 1з цього випливае розумшня, що приватна власнють е штегральною частиною християнських цившьно-правових принцишв.
Велику увагу у християнських текстах придшено питанням договiрних вщносин. У Святому Письмi часто використовуеться слово "завп", що в християнсга означае своерщну форму взаемовщносин мiж людьми та Богом [1, с. 286]. У Старому Завт завпи укладалися мiж Богом i людиною, державою та !! громадянами (3 Цар. 5:12), царем та його шдлеглими (2 Цар. 5:3), вшськовим керiвником та його солдатами (4 Цар. 11:4).
Сучасне розумiння договору встановлено в ч. 1 ст. 626 ЦК Укра!ни, де визначено його як домовлешсть двох або бшьше сторш, спрямовану на встановлення, змшу або припинення цивiльних прав та обов'язюв. У книзi "Буття" передбачеш принципи свободи договору: "Нехай м1ж нами буде клятва, м1ж нами й тобою, 7 уклад1мо догов1р з тобою" (Бут. 26:28). У сучасному розумшш сторони договору е вшьними в укладенш договору, виборi контрагента та визначеннi умов договору з урахуванням вимог Цивiльного кодексу Укра!ни, iнших актiв цивiльного законодавства, звича!в дiлового обороту, вимог розумносп та справедливостi (ч. 1 ст. 627 ЦК Укра!ни).
Крiм того, у Бiблi! закладенi й засади приватного права, визначеш основнi види цившьних договорiв - купiвлi-продажу, дарування, пожертви, шдряду, управлiння майном, позики: "Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не в1двертайся " (Мт. 5:42).
У текст Святого Письма немало уваги придшено належному виконанню договору кутвль продажу, а саме - обов'язку продавця передати зумовлену кшькють товару та обов'язку покупця оплатити його. Так, у книзi "Левп" зазначено: "Не кривдитимете на суд1, в мгрг, в ваз1, у м1рках. Вага правильна, тягарц правильна, ефа правильна й гт правильний буде в вас" (Вих. 19:35; 19:36). Про це ж зазначено у книзi "Второзаконння": "Не см1еш тримати в себе в торб1 подв1йного кам1ння для ваги, великого й малого" (Втор. 25:13); "Не буде в тебе в господ7 подвтног м1рки, великог й малог" (Втор. 25:14). У буквальному значенш щ положення вщображеш в п. "а" ч. 3 Положення про порядок тимчасового припинення дiяльностi тдприемств сфери торпвл^ громадського харчування i послуг, яю систематично реалiзують недоброяюсш товари, порушують правила торгiвлi та надання послуг, умови збертання i транспортування товарiв: '^яльнють господарюючих суб'екпв тимчасово припиняеться у раз^ коли iншi заходи впливу не дали чи не дадуть належних результата, зокрема: обману споживачiв (обважування, обмiрювання, обрахування, використання засобiв вимiрювання, що не вщповщають вимогам нормативних документа, завищення цш тощо)" [5].
У Новому Завт окреслеш ознаки сучасного договору пожертви: "Коли даеш милостиню, не труби перед собою" (Мт. 6:2).
А ось, як у Свангели вщ св. Луки передбачена необхщшсть складання кошторису за договором пiдряду: "Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахуе видатюв, чи мае чим зактчити, щоб часом, як поставить тдвалину та не спроможеться сктчити, yd, що бачитимуть те, не почали см1ятися з нього, мовляв, цей чоловт узявся будувати, та не м!г заюнчити" (Лк. 14:28; 14:29; 14:30). Це положення актуальне, з огляду деяких сучасних забудов великих мют.
Закладеш в Новому Завт i засади торговельного права: "Поле купив я, мушу тти на нього подивитись" (Лк. 14:18); "П'ять пар вол1в купив я i йду ïx спробувати" (Лк 14:19), тобто покупець мае право перевiрити якють товару i вимагати вщшкодування збитюв, якщо товар неяюсний.
У Бiблiï встановлеш також загальш умови дшсносп будь-якого цившьного договору: "Не зривають бо з тернини смокви, ат з ожини не збирають винограду" (Лк. 6:44), тобто договiр, який укладаеться, мае бути можливий для виконання. У ст. 203 ЦК Украши серед шших умов дшсносп договору (правочину) передбачено, що "правочин мае бути спрямований на реальне настання правових наслщюв, що зумовлеш ним".
У Бiблiï визначено основи спадкового права. У положеннях Святого Письма можна простежити питання забезпечення прав та штереив спадкоемщв: "Хто вийде з твойого нутра, - вт буде спадкоемець тобi" (М1 15:4); "Добрий свою спадщину онукам залишае" (Пр. 13:23); "Дiм i достатки - то по батьках спадок" (Пр. 19:14); "Коли зактчаться дн життя твого, коли смерть настане, -роздавай свою спадщину" (Сир. 33:24); "Сремiя покинув Срусалим i тшову Ветяминову землю, щоб роздтити там спадщину у свот родит" (Ср. 37:12); "Коли князь дасть комусь iз своïx ситв дар зо своег спадщини, то цей дар належатиме його синам, вт буде ïxньою спадковою властстю" (Сз. 46:16); "Ттьки спадщина, що вт дасть своïм синам, зостанеться за ними" (Сз. 46:17); "Вт зi своег власности надшить своïx ситв спадщиною" (Сз. 46:18).
Встановлена черговють спадкування: "Коли хтось умре й не лишить ситв, то переведете його спадщину на дочок його" (Чис. 27:8); "Коли ж немае дочок у нього, дасте його братам спадкоемство його" (Чис. 27:9); "А коли й братiв немае в нього, то вiддасте його спадщину братам його батька" (Чис. 27:10); "Коли й батько його не мае братiв, то вiддасте спадкоемство найближчому родичевi з його родини, i вт посяде його " (Чис. 27:11); "Подт спадкоемства зробите за вашими батьювськими колтами" (Чис. 33:54). Ц бiблiйнi положення вщображено у ст. 1258 ЦК Украши. Так, спадкоемщ за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоемщв за законом одержуе право на спадкування в разi вщсутносп спадкоемщв попередньоï черги, усунення 1'х вщ права на спадкування, неприйняття ними спадщини або вщмови вщ ïï прийняття.
Християнство як аксюлопчна система, що мютить i^ï та засади, вплинула на формування позитивного права та е, так би мовити, матрицею щнностей, що охоплюе уш суспшьш та шдивщуальш потреби. Тим самим християнсью засади окреслюють щеальш норми, що набули непорушного i безумовного характеру.
Висновки. Очевидно, право i християнство е найважлившими регуляторами суспшьних вщносин. Однак все ж таки у сучасному суспшьсга завдяки свош обов'язковосп ^мперативносп) право бшьшою мiрою здатне забезпечити ефективне, повне функщонування суспшьства i держави загалом.
Безперечно, правовi норми, яю можна вивести iз Святого Письма, не можуть бути скопшоваш як норми сучасного законодавства. У сучасному позитивному правi християнсью засади можуть матерiалiзуватися через:
1) фшсащю пщ час правотворення у мiжнародно-правових актах; у нормативно-правових актах у двох формах: текстуального закршлення (шляхом 1'х безпосереднього формулювання у нормах та приписах права) та змютового закршлення в шших джерелах права;
2) вщображення у правозастосовному процес в актах оргашв судово! влади (ршення та висновки Конституцiйного Суду Укра!ни; постанови пленумiв спецiалiзованих судiв, ршення судiв загально! юрисдикцi!).
Християнськi засади, яю мiстяться у Святому Письм^ е основними писаними джерелами права. Вони об'ективш за своею сутнютю, вiдображають закономiрностi i властивостi сусшльного розвитку, формують iсторичнi основи розвитку, тому е постшною категорiею. Християнська парадигма е не тшьки фундаментом створення норм позитивного права, але й тдставою !х застосування. Особливютю ж позитивного права е й те, що воно, порiвняно з вiчним, природним правом, яке незмшно супроводжуе людство з моменту його зародження, формуеться лише на знаковому етат переходу людства до цившзацп. Для виявлення i визначення християнських засад позитивного права необхщно враховувати не тшьки загальш ознаки, а й конкретш, специфiчнi особливостi позитивного права, властивi йому на рiзних етапах: виникнення, становлення i розвитку. Позитивне право, якщо воно тдпорядковуеться принципам природного права, без перебшьшення, вдаграе величезну роль у забезпеченш необхiдно! морально! свободи особистостi. Насамперед воно дае змогу особ^ яка порушила природно-правовi вимоги, повернутися у межi права. Свобода морально! особистосп означае, окрiм iншого, здатнiсть вщповщати за сво! вчинки. Позитивне право у такому випадку створюе можливють моральнш особистостi реалiзувати свою свободу, водночас вщповщати за сво! дiяння.
1. Великий тлумачний словник сучасног украгнськог мови / уклад. 7 гол. ред. В. Т. Бусел. - К. ; 1ртнь : ВТФ "Перун", 2004. - С. 286. 2. Конституция Украгни: науково-практичний коментар /ред. кол. : В. Я. Тац1й (гол. ред. кол.), О. В. Петришин (в1дп. секр.), Ю. Г. Барабаш та т. ; Нац. акад. прав. наук Украгни. - 2-ге вид., перероб. 7 доп. - Х. : Право, 2011. - С. 96-97. 3. Мазаев В. Д. Право собственности в Пятикнижии: философско-нравственные ориентиры / В. Д. Мазаев // Философия права Пятикнижия : сб. ст. / под ред. А. А. Гусейнова и Е. Б. Рашковского; сост. П. Д. Барейнбойн. - М. : ЛУМ, 2012. - С. 271-272. 4. Папаян Р. А. Христианские корни современного права /Р. А. Папаян. - М. : Норма, 2002. - С. 90-91. 5. Про затвердження положень щодо захисту прав споживач1в : Постанова Верховног Ради Украгни в1д 25 ачня 1995 р. № 26/95-ВР // Голос Украгни. - 1995. - 14 лют.
