CC BY
22
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (13) /2018 ISSN 2225-6555
УДК 347.214.2: 347.65 doi: 10.21564/2225-6555.2018.13.133664
ДЕЯК1 ПИТАННЯ, ЩО ПОСТАЮТЬ ПРИ ЗД1ЙСНЕНН1 ПРАВ НА СП1ЛЬНЕ МАЙНО
Сурженко Ольга Анатолиена,
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри цивыьного права № 1, Нацюнальний юридичний ушверситет ¡мет Ярослава Мудрого e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-9132-9797
Розглянуто проблему спадкування, зокрема у випадку, коли до складу спадщини увтшло стльне майно, що перебувало у стльмй сумшнт власностi спадкодавця та спадкоемщв. Йдеться про житло, що було набуте у властсть вна^док приватизацИ За законодавством Украгни особи, як приватизували житло, могли набути його як у стльну часткову, так i у стльну сумюну властсть. В останньому разi у вiдсутнiсть визначення часток у правi стльно'г власностi нотарiуси вважають за неможливе спадкування допоки в судовому порядку не будуть визначеш частки стввласнитв. Доведено, що стввласники, як е спадкоемцями, можуть за взаемною домовлетстю визначити ц частки без звернення до суду.
Ключов1 слова: приватизащя; право стльно! сумюно! власносп; право стльно! частково! власносп; спадкування; частка у спшьному майш.
\ \Ч \ - /I/ . у у 1 /
Постановка проблеми. Права на майно можуть належати як однш, так 1 кшьком особам. В останньому випадку складаеться правовий режим стльно! власносп. Нерщко за його наявносл виникають проблеми при здшсненш прав
сшввласниюв. Одшею з них е спадкування, якщо в спшьному майш не
^ •7/П{7ПГ \ц\1
визначеш частки. Це питання викликае складношд на практиш, виршенню якого й присвячено дану статтю.
Анал1з останшх досл1джень 1 публ1кац1й. Проблематикою стльно! власносп взагал1 та власносп на житло зокрема займались таю вчеш, як I. В. Бандурка, М. К. Галянтич, О. В. Дзера, I. В. Жилшкова, Л. Г. Л1чман, О. П. Первомайський, I. В. Спасибо-Фатеева, Я. М. Шевченко та ш. Питанням спадкового права присвятили сво! праш Ю. О. За!ка, Л. В. Козловська, О. П. Печений, З. В. Ромовська, в. О. Рябоконь та ш. Проте деяк аспекти
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
набуття права власносл на житло, що належить на npaBi спшьно! власностi, в порядку спадкування, залишились не дослiдженими або сшрними.
Виклад основного матерiалу. Шд спiльною власнiстю розумiють право кшькох осiб на один i той же об'ект. Такi особи йменуються спiввласниками. Специфiка ще! правово! моделi полягае в тому, що юнуе один об'ект, декiлька суб'еклв, як мають одне право на цей об'ект ^ч, майно). Звичайно, що в цьому разi постають питання про те, яким чином воно виникае; як це право ними здшснюеться, якщо право в них едине; чи е особливост у правi на спшьне майно в порiвняннi з правом приватно! власносл за моделлю «один суб'ект -один об'ект»; чи е тдвиди права стльно! власностi, за яких умов вони складаються i як стввщносяться.
Згiдно iз ЦК Украши iснують два види спiльноi власносл - часткова та сумiсна. При цьому встановлюеться презумпщя спiльноi частково! власностi, адже за ч. 4 ст. 355 ЦК Украши спшьна власнють вважаеться частковою, якщо
/ /л ъД^лА \\ )) ¡¡¿жа^'/Л \
договором або законом не встановлена спiльна сумюна власнiсть на майно. Коло випадюв, коли законом передбачаеться спшьна сумюна власнiсть,
1 ^^^ I и I I 4\ \ \
невелике. Насамперед це в разi набуття спiльного майна подружжям пiд час
^^ и \ 1\ н" \ \\ \ j / ££ / / /
шлюбу (ч. 3 ст. 368 ЦК Украши), а також членами шм'! - в результат спшьно! працi та за спшьш грошовi кошти (ч. 4 ст. 368 ЦК Украши) та з деяких шших тдстав, встановлених законом. I навггь у цих випадках норми е диспозитивними, що надае можливють особам обрати шший правовий режим -спшьно! частково! власносл.
Так само в разi приватизацп житла наймач та члени його шм'! мають альтернативу: !м передаються квартири (будинки), в яких вони проживають, у спшьну сумiсну або часткову власнiсть (ч. 2 ст. 8 Закону Украши «Про приватизащю державного житлового фонду» [1]).
За певних умов особи можуть уникнути входження до правового режиму спшьно! власностi. Так, при спадкуванш майна спадкоемцi або стають стввласниками неподiльноi речi, або обирають iнший шлях, коли одному спадкоемцю переходить право власносл на не!, а другий набувае право
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (13) /2018 ISSN 2225-6555
власносп на шшу pi4 3i складу спадщини або отримуе грошову компенсацiю. В pa3i, якщо pi4 подiльна, спадкоемщ часто волшть стати власниками вщповщно1' частини, а не набути право на частку. Наприклад, якщо помирае aкцiонер, то його спадкоемцям може перейти не пакет акцш в цшому, а кожному - по вщповщнш частиш, тобто кiлькостi aкцiй.
Нaвiть у рaзi нaявностi спiльних зусиль кшькох осiб, завдяки чому виникае об'ект, не завжди встановлюеться правовий режим спiльноi влaсностi на нього. Верховний Суд Украши орiентуе на те, аби врахувати рiзнi обставини задля оптимального виршення питань про те чи шше право особи в процес зведення житлового будинку та набуття прав на нього. Так, вщповщно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду Украши «Про практику застосування судами законодавства, що регулюе право приватно1' власносп громадян на жилий будинок» вiд 04.10.1991 р. № 7 [2], виршуючи сшр, суд насамперед мае
/ пСУ / \ ' / \ II v» \
виходити з того, кому було видшено земельну дшянку для будiвництвa житла. Адже земельна дшянка для будiвництвa жилого будинку i господарських будiвель надаеться особi у приватну влaснiсть, а участь шших осiб у
7 Г- I I, Д \\ j И Я\ \ X л \\
будiвництвi не створюе для них права приватно1' влaсностi на жилий будинок,
\ ^i* \\ \ 11 / \ \\ /// /I / /
крiм випaдкiв, коли це передбачено законом. Зокрема, право спiльноi влaсностi
на житловий будинок може виникати в цьому рaзi на тих же шдставах, що й на
будь-як об'екти, якi належатимуть на прaвi спiльноi сумiсноi влaсностi
(подружжю або членам шмЧ внaслiдок !х сшльно!' прaцi або за спiльнi кошти).
Стороннi ж особи (тобто не подружжя i не члени шм'1) можуть ставати
^/7/П{7ПГ1
спiввлaсникaми на пiдстaвi «угоди про створення стльно1' влaсностi» (цитуеться постанова пленуму), тд чим слiд розумiти договiр про стльну дiяльнiсть з метою будiвництвa житлового будинку. В iншому раз^ тобто у вiдсутнiсть такого договору, особи, як брали участь у будiвництвi жилого будинку (його кушвл^, впрaвi вимагати невизнання права власносп на будинок, а вщшкодування сво1'х затрат на будiвництво (купiвлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.
Все це свщчить про те, що як законодавець, так i особи, як набувають
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
майно в той чи шший спошб, прагнуть уникнути правового режиму спшьно! власносл. А якщо це неможливо в принциш, то принаймш - права спшьно! сумюно! власносл. Це свiдчить про трудношд для спiввласникiв при здшсненш ними сво!х прав.
З шшого боку, позицiя Верховного Суду Украши не бездоганна, оскшьки не виршуе остаточно проблем, якi виникають при ii застосуваннi. Зокрема, це стосуеться згадано! «угоди про створення спшьно! власносл», тобто договору про спшьну дiяльнiсть, який вiдповiдно до ст. 1131 ЦК Украши мае укладатися в письмовш форм^ Проте недодержання цiеi вимоги не тягне за собою недшсшсть договору вiдповiдно до ч. 1 ст. 218 ЦК Украши.
Частина 3 ст. 355 ЦК передбачае, що право сильно! власносл виникае за тдстав, не заборонених законом. Такими виступають спшьне придбання майна, зведення житлового будинку, споруди, спадкування, приватизащя тощо.
Варто вщмггити, що як i у випадку набуття права приватно! власносл
/ /л 1ДРлА \\ V )) лд \
одним суб'ектом, так i кiлькома, останнi вiддають собi звiт у тому, що стають
власниками одного об'екта i тим самим потрапляють у стан необхщносл
1 I и I I AW
додержуватися правового режиму спшьно! власностi. Це бувае в разi спiльноi
W \ II /,'"■ \ \\ \ \ //£ / / '/
працi членiв сiм'i (ч. 4 ст. 368 ЦК Укра!ни), спiльноi дiяльностi iнших ошб (ст. 1130 ЦК Укра!ни), в тому чиси при здiйсненнi ними тдприемницько! дiяльностi у форматi простого товариства (ст. 1132 ЦК Укра!ни) тощо.
За наявносл ж правового режиму спшьно! власники часто постае питання про видш частки зi спшьного майна або його подш задля того, щоб набути право на конкретне майно. Це можливо, якщо кожнш зi сторiн буде видiлено нерухоме майно, яке за розмiром вiдповiдае розмiру часток спiввласникiв у правi власносл. У разi неможливостi подiлу (зокрема, якщо рiч неподiльна) або видш у натурi частки зi спшьного майна законом не допускаеться, стввласник, який бажае видiлу, мае право на одержання вщ iнших стввласниюв грошово! або iншоi матерiальноi компенсацп вартостi його частки. Це слщуе зi статей 183, 364, 367, 370, 372 ЦК Укра!ни. Аналопчно висловився Верховний Суд Укра!ни у постановi у справi № 6-1443цс16 [3].
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (13) /2018 ISSN 2225-6555
Трапляеться, що особи набувають у стльну властсть майно, не придшяючи уваги тому, який правовий режим при цьому складаеться. Тобто, вони усвщомлюють лише факт того, що стають стввласниками, а не того, як наслщки це за собою тягне.
Не виключаеться, що в подiбних випадках особи могли б обрати шший правовий режим, але не скористались шею можливютю, будучи або необiзнaними у вaрiaцiях, або не придшяючи цьому належноИ уваги. Прикладом може слугувати приватизатя житла, внaслiдок яко! вiдповiдно до Закону Украши «Про приватизашю державного житлового фонду» в ошб, як приватизували житло, виникае право спшьноИ влaсностi на нього. I це можуть бути рiзнi види спшьноИ влaсностi.
Як слiдуе з ч. 2 ст. 8 вказаного Закону, передача житла у спшьну сумюну
або часткову властсть здшснюеться за письмовою згодою всх повнолiтнiх
/ \у\ VL \
членiв сiм 1, як постiйно мешкають в цьому жшш, в тому числi тимчасово вщсутшх, за якими зберiгaеться право на житло. Наведена норма неоднозначно
сприймаеться, оскшьки вираз «за письмовою згодою» може стосуватися як,
I г / i < А \\
власне, волевиявлення всiх зазначених у нiй осiб на набуття права влaсностi,
i\ \ I \ Vv \ JJ I // —i f i
так i обрання виду права спiльноi власносп, на якому вони набувають житло. В останньому рaзi це мало б мютитись у вщповщнш зaявi наймача та членiв сiм'i.
У вщсуттсть такого позначення внaслiдок необiзнaностi зaявникiв в цьому питaннi й того, що 1м не було надано вiдповiдних роз'яснень органами
приватизацп, остaннi запроваджували пiдхiд щодо самостшного вирiшення
^/7/П{7ПГ1
правового режиму житла, що передаеться у властсть при приватизацп. 1нформатя про це ставала 1м вщомою з позначення у свщощ^ про право влaсностi на житло, а частше - вони звертали на це увагу лише у рaзi виникнення спору з цього приводу.
Отже, якщо в зaявi про привaтизaцiю житла не мютилося те, на якому прaвi наймач та члени його шм'И бажають набути майно, виникали рiзнi вaрiaнти: або на прaвi стльноИ сумiсноi влaсностi, або спiльноi частковоИ влaсностi, або спiльноi влaсностi без розкриття ii виду. В останньому випадку,
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
враховуючи презумпщю права спшьно! частково! власносл вщповщно до ч. 4 ст. 356 ЦК, складаеться саме такий правовий режим житла.
На якомусь еташ (а можливо й тривалий час) розбiжностi у правовому режимi житла для його сшввласниюв не вiдчувались. Мiж тим складнощi, а iнодi й спори, виникають на етат здшснення права спiльноi власностi. З цього приводу варто вказати таке.
Здшснення прав на житло стввласниками в нормальному режимi мало чим вiдрiзняються вiд здiйснення ними прав як наймачами. Вони як користувались, так i продовжують користуватися житлом шляхом проживання в ньому. Коли йдеться про користування спшьним майном, що перебувае у частковш власносл, то воно здшснюеться на пiдставi !хньо! згоди (ч. 1 ст. 358 ЦК Укра!ни). А тим, що перебувае в сумюнш власносл, особи користуються стлъно (ч. 1 ст. 369 ЦК Укра!ни). В обох випадках це мае розумггися як
/ ПГ Л\ Л\ 11 ЧУч^Л
узгоджен1стъ мiж ними.
/ fV Y ^ГлА \\ I L-rdi^i /А \
Принципово ситуащя не змiнюеться i якщо постае питання про видiл
частки iз житла, що е у спшьнш частковiй або спiльнiй сумiснiй власносл, або у
1 I и I I AW
разi його подiлу (статтi 364, 367, 370, 372 ЦК Укра!ни). Тим бшьше, що за ч. 1
w \ II /,'"■ \ \\ \ \ //£ / / S
ст. 357 ЦК Укра!ни частки у правi спiльноi власностi вважаються рiвними, якщо iнше не встановлено домовленiстю спiввласникiв або законом. У спшьнш сумюнш власностi частки взагаи не визначаються (ч. 1 ст. 368 ЦК Укра!ни), але при видiлi частки з майна, яке е у спшьнш сумюнш власносл, одним iз стввласниюв, вважаеться, що частки кожного iз сшввласниюв у правi спiльноi сумюно!' власносл е рiвними, якщо шше не встановлено домовленiстю мiж ними, законом або рiшенням суду (ч. 2 ст. 370 ЦК Укра!ни).
Отже, i в тому, i в iншому випадках в остаточному рахунку стввласники житла опиняються в рiвному становищi, якщо шше не передбачено домовленютю мiж ними, законом або ршенням суду [4, с. 215]. Вщтак, немае жодних принципових розбiжностей в тому, коли в результал приватизац^' житла особи набувають право спшьно! сумюно!' або спшьно! частково! власносл на нього, ^м розпорядження своею часткою, що може мати мюце
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (13) /2018 ISSN 2225-6555
лише за наявност спшьноИ частковоИ власносп. Немае таких розбiжностей i у видш або подш спiльного майна.
Нaтомiсть проблема виникае в рaзi смертi одного зi спiввлaсникiв, якi за свiдоцтвом про право власносп на житло, набуте при приватизацп, мають право спшьноИ сумюноИ влaсностi на цього. Зокрема, постае питання про оформлення права на спадщину, якщо помер один iз сшввласниюв. Адже спадкуватися мае частка у спшьному майш, а такоИ за життя спадкодавця не могло бути, оскшьки частки в сушснш влaсностi не визначаються. Тобто по суп вщсутнш об'ект спадкування.
Задля вирiшення цього питання, тобто з метою появи надежного об'екта, нотaрiуси радять спадкоемцям звернутися до суду задля визначення розмiру часток сшввласниюв. Проте в цьому рaзi не цшком зрозумiло те, з якою вимогою спадкоемш звертатимуться до суду. Принаймш спору мiж ними не юнуе, а визначати правовий режим спшьного майна на минуле, тобто до смерп спадкодавця, було б помилковим. Тим бшьш, якщо вони не мали прав на нього (якщо вони не входили до кола сшввласниюв). Улм якщо вони (або хтось iз
I / N I ) / \ \\ К_Н J я П \ \ * \
них) й були спiввлaсникaми, то нiчого 1м не перешкоджае за спiльною згодою
^Ь» V \ 1 , ' : \ \\ \ I /// ' f' I ¿/'s
змiнити правовий режим житла. Так, якщо вони звернулися до нотaрiусa з оформленням права на спадщину i мiж ними вiдсутнiй спiр, вони в рaзi потреби не позбавлеш права втiлити свою домовленiсть у письмову форму.
Шдставою для такого твердження е засади цившьних правовщносин i,
зокрема, свобода договору (ч. 3 ст. 6 ЦК Украши), на чому грунтуються чимало
^/7/П{7ПГ1
з них. Бшьше того, цившьне законодавство часто виходить з презумпцп домовленостi приватних осiб, що означае 1х можливiсть домовлятися мiж собою про те, що мае для них значення при здшсненш своИх прав. Межi використання такого шдходу доволi широко окресленi законом. Головним критерiем е те, щоб цей спошб здiйснення прав не було заборонено i вiн не суперечив загальним засадам цивiльного законодавства [5].
Стосовно договору мiж спадкоемцями аш таких заборон, aнi сумнiву в тому, що вш не суперечить загальним засадам цившьного законодавства, не
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
виникае. Так, про домовленють йдеться у ч. 3 ст. 1267 ЦК Украши, згщно з якою спадкоемш за письмовою угодою мiж собою, посвщченою H0Tapiyc0M, якщо це стосуеться нерухомого майна, можуть змшити розмiр частки у спадщиш когось i3 них. Важливо й те, що частки спадкоемшв у спадщинi е рiвними (ст. 1278 ЦК Украши), так само, як е рiвними й 1хш частки (ч. 2 ст. 370 ЦК Украши), яю визначаються в результат видiлy 3i спiльноi сумюно1' власностi.
Отже, презюмуючи рiвнiсть часток спадкоемшв, законодавець надае !м можливють досягти домовленостi про змiнy розмiрy ix часток. Екстраполяцiя подiбного шдходу на вiдносини спiльноi сyмiсноi власносп, яю мали мiсце на час смерт одного iз спiввласникiв, приводить до висновку про вщсутшсть перешкод для укладення мiж ними договору про змшу виду спiльноi власност, якщо вони i е спадкоемцями. Адже це могло були так само i за життя спадкодавця. У разi ж його смерт та у вщсутшсть спору така можливiсть зберiгаеться.
Водночас слiд вказати й на те, що за умов засад рiвностi часток (як у спшьнш сумюнш власностi, що виявляеться при видш або подш, так i у спадщинi), шшого варiантy при оформленнi права на спадщину спадкоемцями, яю мали право спшьно! сyмiсноi власностi на квартиру, не виникло б. Тобто, враховуючи померлого сшввласника, всiм !м належать рiвнi права на квартиру. Тому порушення прав на майно померлого сшввласника, тим бшьш, що щ право успадковуються iншими спiввласниками цього майна, в цьому випадку не спостер^аеться [6].
Варто висловити ще одне застереження стосовно прав на спшьне майно сшввласниюв та спадкоемшв. Вище йшлося про змiнy правового режиму майна, визначення часток в спшьному майш, що належить на правi спшьно!' власностi та про видш часток з нього. Натомють при спадкуванш йдеться не про видш, а про оформлення права на цю квартиру як спадкоемшв померло! Виходить, що навпъ у раз^ якщо спадкоемцями е сшввласники, правовий режим спiльноi сyмiсноi власносп на майно не збер^аеться. Тобто у будь© Surzhenko O. А., 2018 8
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (13) /2018 ISSN 2225-6555
якому pa3i визначатимуться частки в майш, оскшьки за ч. 2 ст. 1296 ЦК Украши, якщо спадщину прийняли кшька спадкоемщв, свщоцтво про право на спадщину видаеться кожному з них i3 визначенням iMeHi та часток у спадщиш iнших спадкоемцiв.
Повертаючись до порядку виршення питання про спадкування за наявносл правового режиму спшьно1 сумiсноï власностi на нерухоме майно та враховуючи наведенi вище мiркування, слiд висловитись за те, що нотарiус при оформленнi права на спадщину за домовленютю мiж стввласниками-спадкоемцями визначае частку кожного з них без звернення до суду.
Висновки. Навпъ якщо припустити, що спадкоемщ звернуться до суду, то, по-перше, невiдомо, з якою вимогою та до кого вони ïï адресують у вiдсутнiсть спору мiж собою. По-друге, у будь-якому разi частки в спiльному майнi визнаватимуться рiвними, як це вимагаеться законодавством. По-трете, навiть якщо за певних обставин виявляться тдстави визнання частки померлого стввласника бiльшою, це не вщб'еться на частках спадкоемцiв, як i в цьому разi спадкувати сини будуть порiвну.
Список лггератури:
1. Про приватизацiю державного житлового фонду: Закон Украши вщ 19.06.1992 р. № 2482-XII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2482-12.
2. Про практику застосування судами законодавства, що регулюе право приватно'1' власностi громадян на жилий будинок: постанова пленуму Верховного Суду Украши вщ 04.10.1991 р. № 7. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-91.
3. Постанова Верховного Суду Украши вщ 16.11.2016 р. № 6-1443цс16. URL: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/1ED0AE47008F19C9C225807B00460DD.
4. Стоянов А. Д. Окремi питання правового режиму приватизованого житла в правовщнсоинах подружжя. Науковий вгсник Ужгородського 1н1верситету. Сер1я Право. 2015. Вип. 32. Т. 2. С. 79-82.
5. О договоре: Харьковская цивилистическая школа: монография / под ред. проф. И. В. Спасибо-Фатеевой. Харьков: Право, 2017. 576 с.
6. Спасибо-Фатеева I. В. Науково-правовий висновок щодо оформлення права на спадщину в разi спадкування приватизовано'1' квартири, що знаходиться у спшьнш сумюнш власносл. МЕН. 2007. № 6. С. 67-68.
References:
1. Pro pryvatyzatsiiu derzhavnoho zhytlovoho fondu: Zakon Ukrainy vid 19.06.1992 r. № 2482-XII. (1992). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2482-12.
2. Pro praktyku zastosuvannia sudamy zakonodavstva, shcho rehuliuie pravo pryvatnoi vlasnosti hromadian na zhylyi budynok: postanova plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 04.10.1991 r. № 7. (1991). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-91.
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 1 (13)
ISSN 2225-6555
3. Postanova Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 16.11.2016 r. № 6-1443tss16. (2016). URL: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/1ED0AE47008F19C9C225807B00460D DD.
4. Stoianov, A.D. (2015). Okremi pytannia pravovoho rezhymu pryvatyzovanoho zhytla v pravovidnsoynakh podruzhzhia. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho iniversytetu. Seriia Pravo, issue 32, vol. 2, 79-82 [in Ukrainian].
5. O dogovore: Har'kovskaja civilisticheskaja shkola. (2017). I.V. Spasibo-Fateeva (Ed.). Har'kov: Pravo [in Russian].
6. Spasybo-Fatieieva, I.V. (2007). Naukovo-pravovyi vysnovok shchodo oformlennia prava na spadshchynu v razi spadkuvannia pryvatyzovanoi kvartyry, shcho znakhodytsia u spilnii sumisnii vlasnosti. MEN, 6, 67-68 [in Ukrainian].
Сурженко О. А. Некоторые вопросы, возникающие при осуществлении права на общее имущество.
В статье рассматривается проблема наследования в случае, если в состав наследства вошло общее имущество, находившееся в общей совместной собственности наследодателя и наследников, в частности, приватизированное жилье. По законодательству Украины лица при приватизации жилья, могли выбрать два варианта по своему усмотрению: приобрести его как в общую долевую, так и в общую совместную собственность. Доказывается, что сособственники, являющиеся наследниками, могут по взаимной договоренности определить эти доли без обращения в суд. В качестве аргумента приводится значение договора как в режиме общей собственности, так и в режиме наследования. И в том, и в другом случае сособственники и наследники вправе по договоренности установить как доли в общей собственности, так и изменить доли в наследстве.
Ключевые слова: приватизащя; право общей совместной собственности; право
общей долевой собственности; наследование; доля в общем имуществе.
1 \jf г у / \ \\ \ | / / Ж "' , i v: ,
i i л \ \
Surzhenko O. A. Some issues arising in the implementation of the right to common property.
The article deals with the problem of inheritance in the event that the estate included the common property that was in the common joint ownership of the testator and heirs, in particular, privatized housing. Under the legislation of Ukraine, persons in the privatization of housing, could choose two options at their discretion: to acquire it as a common share, and in common joint property. It is proved that co-owners who are heirs can determine these shares by mutual agreement without resort to a court. As an argument, the value of the contract is shown both in the common property mode and in the mode of inheritance. In both cases, co-owners and heirs are entitled, by agreement, to establish both shares in common ownership, and to change the shares in the inheritance.
Keywords: right to a share; collective agricultural enterprise; separation of the property; acquisition of property rights; state registration; power of attorney.
Надтшла доредколегп 25.05.2018р.
