CC BY
9
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (31), 2021
УДК 340.12
Галина Попадинець
Нащональний унiверситет "Львiвська полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! осв^и, кандидат фiлософських наук, доцент, доцент кафедри теори та фшософи права, конституцшного та мiжнародного права, popadynets2010@ukr.net
ПРАВОВЕ МИСЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ
http: //doi.org/10.23939/law2021.31.090 © Попадинець Г., 2021
Сьогоднi реальною вимогою часу е пршритет права над полiтикою cваволi влади, що визначае уcтрiй будь-якоТ правовот держави. 1дея правово'1 держави нерозривно пов'язана з щеею суверенной народу, пiдпoрядкуванням держави cуcпiльcтву. Реаш-защя принцип1в правовот держави, яка фактично обмежуе ceбe правами i cвoбoдами людини, вeрхoвeнcтвo права як загальногуманктична цiннicть приводять до розши-рення cфeри приватно-правового регулювання, яке виникае переважно мiж cуб'ектами громадян^кого cуcпiльcтва, забезпечуючи умови його функщонування.
В Укратш пocтiйнo вiдбуваютьcя державно-полгтичш, coцiальнo-eкoнoмiчнi та правoвi змши, що характеризують етап творення громадян^кого cуcпiльcтва. Цей етап потребуе нових пiдхoдiв до вирiшeння фундаментальних проблем формування моральних i правових iдeалiв cуcпiльcтва, виcoкoт правocвiдoмocтi, cучаcнoгo правового мтелення та правовот культури. У контекеп cучаcнoгo розвитку cуcпiльcтва проце№ вce бiльшe узалeжнюютьcя вiд креативного потенщалу людини, т"т дiяльнocтi, здатнocтi реагувати на по^шнозмЫну рeальнicть, на запити cучаcнocтi.
Нове рoзумiння правового мивлення характеризуе його як найвищу анал^ичну мoжливicть ocoбиcтocтi, як cуб'екта правовщномн, який функцioнуе та рoзвиваетьcя задля духовно-практичного виршення рiзнoманiтних coцiальнo-правoвих прoтирiч, як феномен духовного cвiту людини, як cвiтoгляднo-правoву cиcтeму координат, у маcштабах якот фoрмуетьcя пoзитивнo-cтiйкe етавлення ocoбиcтocтi до права як до щет повинного, випрацьoвуетьcя повинне, бажане етавлення людини до навколишнього cвiту. Правове миcлeння грoмадянcькoгo cуcпiльcтва в Укратш е чинником формування правовот культури i розбудови демократичнот та правовот держави, ожшьки без правовот культури держава не може вважати ceбe правовою.
Ключoвi cлoва: право; правова держава; громадян^ке cуcпiльcтвo; правове мте-лення; правова культура; духовш цiннocтi; cправeдливicть; правocвiдoмicть.
Пocтанoвка проблеми. Сучасне розумшня громадянського суспiльства характеризуе його як суспшьство i3 розвиненими соцiально-економiчними, полiтичними, правовими та духовними вiдносинами i зв'язками, яке взаемодiе з державою та функцiонуе на засадах демократа i права, як систему самостшних i незалежних вщ держави суспiльних iнститутiв та вщносин, що забезпечують
умови для реатзацп приватних штерешв та потреб iндивiдiв i колективiв, як середовище, в якому сучасна людина законно задовольняе сво! потреби, розвивае свою шдивщуальтсть, усвiдомлюe цiнностi групових акцш i суспшьно! солiдарностi. Тому актуальним стае дослiдження правового мислення громадянського сустльства, що зумовлено базисними змшами, якi сприяють саморе-атзаци активного суб'екта суспшьних вiдносин та впливають на формування правово! культури.
Аналiз дослiдження проблеми. Правове мислення громадянського сустльства стало предметом дослщження О. Бандури, С. Максимова, М. Патей-Братасюк, О. Петришина, О. Скакун, М. Цвша. Сучаснi дослiдження категори "правова культура" здiйснювали В. Бачинш, Д. Керiмов, М. Козюбра, М. Костицький, В. Нерсесянц, М. Патей-Братасюк, О. Скакун та iншi науковщ, в роботах яких правова культура визначаеться як сукуптсть досягнень сустльства, його сощальних груп та громадян у галузi регулювання суспшьних вщносин.
Мета статтi - дослщити вплив правового мислення громадянського сустльства на станов-лення i розвиток правово! культури.
Виклад основного матерiалу. Найпоширенiшим пiдходом до розумiння громадянського сустльства е його ототожнення iз позадержавною сферою соцiуму, що мае таю ознаки: де-мократичнiсть, вщкритють, плюралiзм, свобода вибору, прiоритетнiсть права.
Оскшьки громадянське суспiльство iснуе водночас як у пол^ико-правовому, так i в культурному вимiрах, його характеризують як суспiльство правових осiб, "в якому реалiзовано принцип панування права, тобто всi суб'екти шдкоряються праву не за примусом, а за переконанням, правова реальшсть, що юнуе у суспiльствi, дозволяе 1м безперешкодно виражати свою думку, приймати власнi рiшення, почувати себе самостшними i незалежними вiд волi держави" [1, с. 257].
С. Максимов зазначае, що головними компонентами або умовами юнування громадянського сустльства е нешституцшш, основан на принцип автономи розуму: правова людина - автономна особа, як суб'ект права, "витребувач" права; правова свщомють як цшьова цiннiсна установка на безумовне визнання прав людини i неупереджена думка як комуткативна умова юнування [1]. Основш характеристики, що стосуються людини, зокрема 11 природного суверештету, свободи i незалежностi, переносяться i на громадянське суспiльство. Тому категорiя "громадянське суспiльство" передбачае появу людини, яка усвщомлюе себе незалежною та активною особистютю, що надiлена певними правами та свободами, можливютю самостшно та вiдповiдально брати участь в житп суспiльства та держави, вщповщати за вибiр свое! поведiнки шд захистом права.
У громадянському суспшьсга людина розглядаеться як одиниця певно! функцiонально1' едностi, носiй рольових навантажень та властивостей. У першiй субстанщйнш якостi вона виступае суб'ектом морально! поведшки, у другiй - правово!. Тобто мораль е законом едносп людей як "божих створiнь", право - законом пол^ично! функцiонально1' доцшьносп. Моральна поведiнка орiентована на свщоме добровiльне (навiть превентивне) врахування штересу iншого за рахунок обмеження власного. Право, навпаки, виступае зовтшшм регулятором (примусовим обмежувачем) приватних домагань у разi конфлшту чи конкуренцi1' штерешв. Мораль орiентуе на "твою" користь, право вщстоюе "мою" [2, с. 189]. Отже, моральнiсть е внутршньою "програмою", на основi яко! ддать учасники вiдносин, вiльно вибираючи напрям, форму i змiст власно! поведшки у рiзно-манiтних конкретних обставинах. Тому сьогодт, коли вiдбуваеться розбудова укра!нського громадянського суспiльства, все актуальшшою стае проблема виховання правово! культури особистосп, здатно! самостiйно брати участь у суспшьних справах: шщативно!, самостшно!, з почуттям власно! пдносп та розвиненим правовим мисленням.
Сьогодт назрша необхiднiсть замiнити старi стереотипи мислення новими, сучасними, оскшьки науковщ характеризують правове мислення як сощальний фактор, який опосередковуе дда права та мехатзми формування правомiрно1' поведшки [3], як тлумачення норм права, коли з одних
думок виводяться шш^ яю мютять нове знання - знання про змiст норм права [4], як результати регулятивно! та щеолопчно! дн права на свiдомiсть та поведшку учасникiв реатзацн правових норм, що не вкладаеться у межi правового регулювання [5].
Нове розумшня правового мислення характеризуе його як найвищу аналiтичну можливiсть особистостi, як суб'екта правовщносин, який функцiонуе та розвиваеться у напрямi духовно-практичного виршення рiзноманiтних соцiально-правових суперечностей, як феномен духовного св^у людини, як св^оглядно-правову систему координат, у масштабах яко! формуеться позитивно-стiйке ставлення особистостi до права як до ще! повинного, випрацьовуеться повинне, бажане ставлення людини до навколишнього св^у [6].
Отже, сучасне розумшня правового мислення характеризуе його як специфiчну форму соща-льного мислення, яке за своею основою спрямоване на шзнання навколишньо! сощально-правово! дшсносп. Тому можна вважати, що об'ектом шзнання правового мислення, як i шших елементiв правово! сфери духовного св^у людини, е правова реальшсть, завдяки якiй людина зiставляе думки, тобто судить, робить умовиводи, з одних думок виводить шш^ в яких мютиться нове знання.
Крiм того, шзнання правово! реальносп грунтуеться на розумiннi сутностi цшшсно-щеальних основ буття, якi вiдiграють роль моральних критернв сощально! оргашзацн суспшьства. Ми подiляемо думку, вiдповiдно до яко! "правове мислення - це активний процес безпосереднього та опосередкованого сприйняття правово! реальносп в чуттево-мисленневих образах, в поняттевому вираженнi. Це штелектуальна активнiсть в правовiй сфер^ що проявляеться в осягненнi смислу права, в праворозумшш, його штерпретацн, правозастосуваннi тощо" [7, с. 154].
З огляду на сказане, можна вважати, що предметом правового мислення е шзнання св^у права, здшснюване вщповщно до цiннiсно-iдеальних основ буття. I саме правове мислення можна щентифшувати як духовну, штелектуальну дiяльнiсть, спрямовану на пiзнання навколишньо! со-цiально-правово! реальностi. Результатом зазначено! дiяльностi е розроблення правово! iде!, в параметрах яко!, за активно! учасп правово! свщомосп, правового св^огляду, правового менталiтету, правово! культури здшснюеться соцiально-правова органiзацiя життедiяльностi особистостi та суспшьства.
Ключовими цшностями правового мислення громадянського суспiльства е свобода, обтяжена мiрою персонально! вiдповiдальностi, справедливiсть, честь, пднють, якi формують правову культуру. О. Бандура зазначае, що у громадянському суспiльствi право людини на особисту свободу обмежуеться правом шших. ... Тут дiе принцип "бути у самому собi шшим - первинний сенс ставлення до шшого" [8]. Свобода е фундаментальною цшшстю для людини, яка визначае сутшсть людини, що складаеться з !! здатностi мислити i дiяти вiдповiдно до сво!х намiрiв, бажань та штерешв, а не внаслщок якогось примусу. 1де! прав людини, конститущонатзму, свободи, пар-тнерських вщносин "держава - громадянське суспiльство" у сучаснш Укра!нi актуалiзувалися пiсля Помаранчево! революцi! 2004 р. та набули для велико! кшькост громадян реального змюту, а не залишились суто декларативними, що i накопичило протестний потенцiал. Проте патерналiстськi вiдносини мiж державою та громадянським суспiльством в Укра!ш ще досi доволi вщчутш.
Прiоритетною цiннiстю правового мислення громадянського суспшьства е справедливгсть, яку можна розум^и як прагнення дiяти вщповщно до прав i обов'язкiв. вщдаючи кожному свое i забезпечуючи умови для кожного. Зпдно з Ульшаном (Д.1.1.1.10): "Справедливiсть - це постшна i невпинна воля надшяти кожного його правом" [9, с. 41-42]. Як зазначае Дж. Роулз, "конституцшна теорiя громадянсько! непокори грунтуеться цшком на концепцi! справедливостi" [10]. З цих причин в укра!нському суспшьсга на несправедливiсть люди реагують обуренням i протестами.
Отже, в основi правового мислення громадянського суспшьства фундаментальш цiнностi -свобода i справедливiсть, якi е основоположними принципами права, навколо яких об'еднуються люди на добровшьних засадах. Справедливi мотиви громадянського суспшьства покладеш в основу права i проявляються у правовому мисленш, що формуе правову культуру.
Зазначимо, що громадянське суспшьство характеризуемся високим рiвнем iндивiдуально1' та колективно! правосвiдомостi. Саме у межах правосвщомосп формуються таю правовi цiнностi, як справедливiсть, рiвнiсть, свобода, честь, гiднiсть, що справляють вплив на розвиток уше! правово! системи держави, правове мислення громадянського сустльства загалом та забезпечують розвиток правово! культури. Завдяки розвиненш правосвщомост людина громадянського суспiльства здатна осмислювати та ощнювати правову дiйснiсть, яка !! оточуе, приймати рiшення та вчиняти дп, якi мають правовi наслiдки. Важливу роль вiдiграе i громадянська правосвiдомiсть представникiв органiв державно! влади, оскiльки вся !хня професшна дiяльнiсть повинна бути побудована на вщповщному сприйняттi та належнiй ощнщ iнтересiв суспiльства та держави. Нишшш укра!нсью реалi1' свiдчать про те, що в нашш державi необхщно доволi гостро поставити питання про запровадження заходiв пiдвищення рiвня правосвщомосп державних службовцiв, якi вступають на державну службу.
Оскiльки правову культуру розглядають як рiзновид загально! культури, що складаеться з духовних та матерiальних цiнностей, якi стосуються правово! дшсносп, то у громадянському суспiльствi головним механiзмом регулювання суспiльного життя виступають i певнi зразки культури, правовi iдеали, принципи i норми, а також "простi" громадянсью якостi (гуманнiсть, поряд-нiсть, чесшсть, довiра, вiдповiдальнiсть тощо), якi людина виховуе в собi. Правова культура не мае власно! предметностi, це один iз аспектiв загальнолюдсько! культури, втшено! у правi та юридичнш практицi, що вбирае в себе лише те, що е прогресивним, сощальним, корисним i цiнним. Правова культура - не тшьки результат, але й спосiб дiяльностi, i в цьому розумiннi характеризуеться як спошб мислення, норми та стандарти поведiнки. Саме соцiально-культурний фактор безпосередньо впливае на правове мислення, втшюючи у правових нормах цiнностi нащонального духу, правового менталiтету.
Яскравим прикладом взаемозв'язку правових норм iз явищами сощально -культурно! природи е правова акультуращя у правотворчостi. Перед тим як вдатися до апробаци закордонних норм у правотворчостi, необидно детально проаналiзувати правовi реалi1' сьогоденного життя та стушнь готовностi вiтчизняного правового поля до запозичення закордонних правових явищ, осюльки кож-на правова культура е шдивщуальною i те, що функщонуе в однiй правовш системi доволi ефективно, може в шшш правовiй системi стати умовою виникнення правового регресу. Тому правове мислення акцентуе на сощально-культурних чинниках права, гармони "букви" та "духу" права, розумшня права як штелектуального, творчого процесу.
О^м того на рiвнi громадянського сустльства утворюеться унiверсальна цiннiсна модель, яка дае змогу не тшьки ощнювати дп державно! влади iз позицш "загального блага", але й зму-шувати державу дотримуватися цих щнностей у сво!й дiяльностi. Сила й ефективтсть громадянського суспiльства проявляються саме через колективне критичне мислення, яке е рефлексив-ним мисленням, тобто мислення яке перевiряе, анатзуе само себе, у якому знання е вщправною точкою для використання когнiтивних технiк та стратегiй, що приводить до iмовiрнiсно1' оцiнки та лопчного висновку, яким об'ект керуеться пiд час прийняття рiшення [11, с. 17]. Сутшсть критичного мислення полягае у розширенш меж знання, передуем, щоб забезпечити себе захистом вщ намагання деструктивного впливу як на загальш рiшення держави, так i на формування сприйняття картини свггу загалом [6, с. 101].
Одтею iз необхiдних умов та ознакою сформованосп правового мислення громадянського сустльства е самооргатзащя громадян. Наприклад, одна iз соцiально-економiчних органiзацiй захисту iнтересiв саме найманих працiвникiв - профспшки, якi е масовими громадськими органiза-цiями найманих працiвникiв, об'еднаних спшьтстю iнтересiв у процесi пращ, метою яких е пос-тшне полiпшення умов життя i пращ сво!х членiв та 1'хнiх шмей. Дослiдники вважають здатнiсть
населення кра!ни до самооргашзацп принциповою ознакою, за якою можна робити висновки про розвиток громадянського сустльства та правово! культури в цш кра!ш.
Висновки. Отже, правове мислення громадянського сустльства характеризуемся шзнанням права як ще!, високим рiвнем правосвiдомостi громадян, соцiальною вiдповiдальнiстю, здаттстю вiдстоювати сво! права й свободи, а також конструктивно взаемодiяти iз державою. За таких умов формуеться людина нового типу iз високою правовою культурою. Цей процес тривалий i охоплюе усi без винятку складовi життя суспiльства i держави.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Максимов С. (2002). Правовая реальность: опыт философского осмысления: монография. Харьков: Право. 328 с.
2. Миронова Г. (2007). Метаф1зичний реал1зм - актуальна парадигма сучасного праворозумшня.
Антропологгя права: фыософський та юридичний вимгри (стан, проблеми, перспективи). Льв1в: Край. C. 181-196.
3. Загальна теор1я держави i права (2009): тдручник. Харшв: Право. 584 с.
4. Котюк I. (2008). Курс правознавства. Кив: Верая, 234 с.
5. Сшбша О. (2004). Конституцшний мехашзм реатзацп права громадян на участь в управлшш державними справами. Харшв: Нацюнальна юридична академгя Украни. Вип. 66. С. 158-163.
6. Андрюшко I. (2012). Правове мислення у контекст герменевтики права. Держава i право: 01/2012. Вип. 55. С. 100-105.
7. Братасюк М. (2005). Значения погляд1в £. Ерл1ха на особливосп юридичного мислення в контекст правово! культури постмодерну. Проблеми фшософП права. Том III. № 1-2. С. 152-156.
8. Бандура О. (2010). 1стина як загальнолюдська та правова цшнють. Право Украши. № 2. С. 88-95.
9. Радбрух Г. (2004). Философия права. Москва. 238 с.
10. Роулз Дж. (1995). Теория справедливости. Новосибирск. 536 с.
11. Актон Л. (1998). Свобода: головна полггична цшшсть. Ки!в: Смолоскип. 598 с.
REFERENCES
1. Maksimov C. (2002). Pravovaya realnost: oput philosofskogo osmusleniya: monografiya [Legal reality: the experience of philosophical comprehension]. Xarcov: Pravo, 328 p.
2. Mironova G. (2007). Metafizuchnuy realizm - aktualna paradugma sychasnogo pravorozyminnya [Metaphysical realism is an actual paradigm of modern legal understanding]. Antropologiya prava: philosofskuy ta yuruduchnuy vumiru (stan, problemu, perspektuvu. Lviv: Kray, рр. 181-196.
3. Zagalna teoriya prava (2009). General theory of state and law: pidrychnuk. Xarkiv: Pravo, 584 p.
4. Kotuyk I. (2008). Kyrspravoznavstva [Jurisprudence course]. Kuiv: Versiya, 234 p.
5. Skibina O. (2004). Konstutytsiynuy mechanizm realizatsiyi prava gromadyan na ychast v upravlinni derzavnumu spravamu [Constitutional mechanism for exercising the right of citizens to participate in the management of state affairs]. Xarkiv: Natsionalna yuruduchna akademiya Ukrainu, Vup. 66, рр. 158-163.
6. Andryuchko I. (2021, January 1). Pravove muslennya y konteksti germenevtuku prava [Legal thinking in the context of hermeneutics of law]. Derzava I pravo, Vup. 55, рр. 100-105.
7. Bratasyuk M. (2005). Znachennya poglyadiv E. Erlicha na osobluvosti yuruduchnoho muslennya v konteksti pravovoi kyltyru postmoderny [The significance of E. Ehrlich's views on the features of legal thinking in the context of postmodern legal culture]. Problemu philosophii prava, T. III, No. 1-2, рр. 152-156.
8. Bandyra O. (2010). Istuna yak zagalholyudska ta pravova tsinnist [Truth as a universal and legal value]. Pravo Ykrainu, No. 2, рр. 88-95.
9. Radbrych G. (2004). Philosophiyaprava [Philosophy of law]. Moskva, 238 p.
10. Roylz Dz. (1995). Teoriya spravedlivosti [The theory of justice]. Novosibirsk, 536 p.
11. Akton L. (1998). Svoboda: holovna polituchna tsinnist [Freedom: the main political value]. Kuiv: Smoloskup, 598 p.
Дата надходження: 16.06.2021 р.
npaeoee mucwhhh spoMadmcbKOSo cycnmbcmea hk huhhuk ^opMyeannH npaeoeoi Kynbmypu
Halina Popadynets
Institute of Law, Psychologists and Innovative Education, Lviv Polytechnic National University, Cand. philos.
LEGAL THINKING OF CIVIL SOCIETY AS A FACTOR IN THE FORMATION OF LEGAL CULTURE
Today, the real requirement of the time is the priority of law over the policy of arbitrariness of power, which determines the structure of any rule of law. The idea of the rule of law is inextricably linked with the idea of the sovereignty of the people, the subordination of the state to society. The implementation of the principles of the rule of law, which in fact limits itself to human rights and freedoms, the rule of law, as a general humanistic value, lead to the expansion of private law regulation, which arise mainly between civil society, providing conditions for its functioning.
State and political, socio-economic and legal changes are constantly taking place in Ukraine, which characterize the stage of creation of civil society. This stage requires new approaches in solving the fundamental problems of forming the moral and legal ideals of society, high legal awareness, modern legal thinking and legal culture. In the context of modern development of society, there is an increasing dependence of processes on the creative potential of man, his activities, the ability to respond to ever-changing reality, to the demands of modernity.
The new understanding of legal thinking characterizes it as the highest analytical ability of the individual, as a subject of legal relations, which functions and develops in line with the spiritual and practical solution of various socio-legal contradictions, as a phenomenon of the spiritual world of man, as a worldview a positive and stable attitude of the individual to the law as to the idea of the guilty is formed, the guilty, desirable relation of the person to the world around is developed. The legal thinking of civil society in Ukraine is a factor in the formation of legal culture and the development of a democratic and legal state, because without legal culture the state cannot consider itself legal.
Key words: law; rule of law; civil society; legal thinking; legal culture; spiritual values; justice; legal awareness.
