CC BY
8
УДК 347.937:347.956 (347.957)
У. Воробель
Львiвський державний ушверситет внутршшх справ, ст. викл. кафедри цившьно-правових дисциплiн
ПРАВОВА ПРИРОДА ПРАВА НА В1ДМОВУ В1Д АПЕЛЯЦ1ЙНО1 СКАРГИ У ЦИВ1ЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВ1 УКРА1НИ
© Воробель У., 2016
Дослщжено правову природу права на вщмову в1д апеляцшно!' скарги у цившьному судочинств1. На прикладах i3 судово!' практики про1люстрован1 помилки, пов'язаш i3 неправильним трактуванням правово!' природи цього шституту. Зроблено висновок, що право на вiдмову вiд апеляцшно!' скарги потрiбно трактувати як вщмову апелянта, що вже реалвував свое право апеляцiйного оскарження судового ршення, в1д права продовжувати апеляцшний розгляд справи у суд^ що загалом веде до вичерпання права на апеляцшне оскарження судового рiшення, що призводить до втрати можливост повторного його звернення до суду i3 апеляцшною скаргою на те саме судове рннення та з тих самих пiдстав.
Ключов1 слова: апеляцшна скарга; в1дмова в1д апеляцшно!' скарги; правова природа; апелянт; цившьне судочинство.
У. Воробель
ПРАВОВАЯ ПРИРОДА ПРАВА НА ОТКАЗ ОТ АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ЖАЛОБЫ В ГРАЖДАНСКОМ СУДОПРОИЗВОДСТВЕ УКРАИНЫ
Исследовано правовую природу права на отказ от апелляционной жалобы в гражданском судопроизводстве. На примерах из судебной практики проиллюстрированы ошибки, связанные с неверной трактовкой правовой природы этого института. Сделан вывод, что отказ от апелляционной жалобы следует трактовать как отказ апеллянта от права продолжать апелляционное рассмотрение дела у суде, что в целом ведет к исчерпанию права на апелляционное обжалование судебного решения, которое приводит к потере возможности повторного обращения апеллянта в суд с той же апелляционной жалобой, на то же самое судебное решение, из тех же оснований.
Ключевые слова: апелляционная жалоба; отказ от апелляционной жалобы; правовая природа; апеллянт; гражданское судопроизводство.
U. Vorobel
LEGAL NATURE OF THE RIGHT TO REJECT APPEAL IN THE CIVIL PROCEDURE OF UKRAINE
The legal nature of the right to reject the appeal in civil proceedings has been researched. Covered by the scientific literature opinions on the legal nature of this discretionary right of the appellant has been analyzed; moreover the errors related to the incorrect interpretation of the legal nature of the institution have been illustrated using the examples of legal literature. It has been concluded that the right to reject the appeal should be interpreted as a waiver of appellant, who had already realized his or her right to appeal the court decision, from the right
to pursue appellate litigation, what generally leads to exhaustion of the right to appeal the judgment as one with the constitutional principles of administration of justice, which leads to loss of opportunity of the repeated application to the court with the same appeal to that same judgment and on the same grounds.
Key words: appeal; rejection of the appeal; legal nature; appellant; civil litigation.
Постановка проблеми. Одтею i3 гарантованих Конститущею Укра!ни засад здшснення судочинства е принцип забезпечення права на апеляцшний перегляд справи (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституцй Укра!ни). Зазначене конституцшне положення законодавцем конкретизуеться у ст. 13 Цившьного процесуального кодексу Украши (далi - ЦПК Украши), ввдповвдно до яко!, особи, якi брали участь у справi, а також особи, як не брали учасп у справi, але якщо суд виршив питання про iхнi права та обов'язки, мають право на апеляцшне та касацiйне оскарження судових ршень у випадках та порядку, встановлених ЦПК Укра!ни.
Для забезпечення реалiзацii зазначеного принципу законодавцем була запроваджена цша система норм, що врегульовують процедуру перегляду судових ршень, та спрямованi на гарантування законносп та обгрунтованостi судових рiшень. Однак законодавча регламентацм процедури апеляцiйного перегляду судових рплень не тшьки гарантуе особi право на законне та обгрунтоване судове рiшення, але й забезпечуе !й можливiсть самiй впливати на рух справи та визначати подальшу долю усього процесу, зокрема через передбачеш можливостi використання в апеляцй таких диспозитивних прав, як ввдмова позивача вiд позову, укладення сторонами мирово! угоди, вiдкликання апеляцшно! скарги та вiдмова апелянта ввд апеляцiйноi скарги.
Аналiз досл1дження проблеми. Особливосп реалiзацii диспозитивних прав суб'ектами апеляцшного провадження становили предмет наукових дослiджень багатьох учених-процесу-алiстiв. Зокрема, таю дослвдження проводились на рiвнi навчальних посiбникiв та пiдручникiв з цившьного процесуального права, або ж коментарiв до Цившьного процесуального кодексу Укра!ни такими науковцями, як: М. I. Балюк, В. В. Богатирь, А. I. Дршлюк, С. О. Короед, В. М. Кравчук, а також Д. Д. Луспеник, З. В. Ромовська, I. Тертишшков, О. I. Угриновська, Ю. С. Червоний та ш. I лише окремi дослвдники, зокрема О. В. Батрин та К. В. Гусаров, у сво!х роботах придшили бшьшу увагу аналiзу такого диспозитивного права апелянта, як ввдмова ввд апеляцшно! скарги. Та незважаючи на такий науковий шгерес з боку учених, чимало питань застосування у цивильному судочинстш iнституту вiдмови апелянта вiд апеляцшно! скарги, залишилися або поза увагою науковцiв, або не до кшця врегульованими.
Мета роботи - комплексно проан^зувати правову природу права на ввдмову вiд апеляцшно! скарги, а також викласти власне бачення правово! природи цього цив1льно-процесуального 1нституту.
Виклад основного матерiалу. Вiдповiдно до ч. 4 ст. 300 ЦПК Украши, особа, яка подала апеляцшну скаргу, мае право протягом усього часу розгляду справи ввдмовитися ввд не! повшстю або частково. Питання про прийняття ввдмови ввд апеляцшно! скарги i закриття у зв'язку з цим апеляцшного провадження виршуеться апеляцшним судом, який розглядае справу у судовому засвданш. Повторне оскарження цього ршення чи ухвали з тих самих пвдстав не допускаються.
У науковш лiтературi щодо правово! природи шституту вiдмови вiд апеляцшно! скарги висловлюються рiзнi погляди. Так, К. В. Гусаров зазначае, що умовою ввдмови ввд апеляцшно! скарги повшстю чи частково е вЬдмова особи вЬд продовження процесу у судЬ апеляцшно! гнстанцп, визнаючи в такий спошб законшсть та обгрунтовашсть оскаржуваного ршення та вЬдмовляючись eid свого права на апеляцшне оскарження. Одночасно особа ввдмовляеться ввд свое! матерiально-правово! зашгересованосп на користь шших суб'ектiв, якi вважають рiшення суду першо! iнстанцii законним та обгрунтованим [1, с. 172-173].
На думку О. В. Батрин, ввдмова ввд апеляцшно! скарги е проявом небажання особи, що виражаеться у письмовш та (або) в уснш форм^ реалЬзувати використане нею право апеляцшного
оскарження судового ршення у процеш апеляцшного розгляду справи. З урахуванням цього, вiдмова вiд апеляцiйноi скарги е вiдмовою вiд реалЬзацп вже використаного права на апеляцшне оскарження. Тому помилковим, на думку науковця, вважатимемо, що вiдмова вiд неi' означае ввдмову вiд права апеляцiйного оскарження [2, с. 246-247].
Подiбну точку зору пвдтримуе i I. В. Кирилюк, яка, аналiзуючи процесуальне значення ввдмови вiд апеляцiйноi скарги в адмшПстративному судочинствi Украiни, зазначае, що "...ввдмова вiд апеляцiйноi скарги е проявом небажання особи реалЬзувати використане нею право апеляцшного оскарження судового ршення у процесi апеляцшного розгляду справи. Це право закршлене у закот як суб'ективне право кожного з учасниюв судового розгляду, що реалiзував право апеляцшного оскарження" [3, с. 11].
ОкрПм того, на й думку, ввдмову ввд апеляцiйноi скарги не можна ототожнювати з ввдмовою вiд подання апеляцiйноi скарги. Право на звернення до суду як складово!' права на судовий захист гарантуеться ст. 55 Конституцй Украши та пов'язуеться з переконанням особи про наявшсть порушень й прав, свобод або iнтересiв i бажанням звернутися до суду. Будь-яка попередня вiдмова вiд подання апеляцiйноi скарги е нiкчемною i не перешкоджае суб'ектам апеляцiйного оскарження звернутися з апеляцшною скаргою до суду [3, с. 7].
Видаеться, що якщо з твердженням науковщв про те, що ввдмову ввд апеляцiйноi скарги не можна ототожнювати з ввдмовою ввд подання апеляцiйноi скарги, ще можна погодитись (правда, на наше переконання, у контексл ст. 3 ЦПК Украши доцшьнше говорити, що ввдмову ввд апеляцiйноi скарги не можна ототожнювати з вiдмовою вiд права на звернення до суду Ь апеляцшною скаргою), то шше 1хне твердження про те, що ввдмова ввд апеляцiйноi скарги е вiдмовою вiд реал^ацп вже використаного права на апеляцшне оскарження судового ршення у процесi апеляцшного розгляду справи, видаеться вкрай дивним. Адже виходить так, що ми, подавши апеляцшну скаргу, скажiмо, на ршення суду, реалiзували (використали, застосували) закршлене у законодавстш право на апеляцшне оскарження, а в процесi апеляцшного провадження, подаючи заяву про ввдмову ввд апеляцiйноi скарги, ввдмовляемось ввд реалiзацii цього права. Тодi постае риторичне запитання: а ввд чого ми ввдмовляемось, як можна ввдмовитись реалiзувати (здшснити, застосувати, використати) те, що i так вже було реалiзоване (здiйснене, застосоване, використане)?
Вочевидь, якщо говорити про правову природу ввдмови апелянта ввд апеляцiйноi скарги, то треба говорити про двi складовп про ввдмову ввд продовження апеляцшного провадження (адже така ввдмова веде до припинення процесу розгляду апеляцiйноi скарги у сущ), а також про вичерпання самого права на апеляцшний розгляд справи (адже повторне оскарження особою судового ршення з тих самих пвдстав не допускаеться). Отже, ввдмова ввд апеляцiйноi скарги полягае у тому, що апелянт, реашзувавши (використавши, застосувавши, здшснивши) свое право апеляц1йного оскарження судового ршення, своши дкми (вшьним волевиявленням) вiдмовляеться ввд права продовжувати апеляц1йний розгляд справи у суд, чим вичерпуе (погашае) свое право на апеляцшне оскарження судового ршення, що призводить до втрати можливост повторного його звернення до суду Пз тПею самою апеляц1йною скаргою, на те саме судове ршення та з тих самих пвдстав.
На жаль, як показуе судова практика, суди часто не завжди чптко визначають правову природу цього шституту та пов'язаш Пз цим особливосп його застосування, що призводить до пвдмши цившьно-процесуальних шститупв п як наслвдок, до грубих порушень права апелянта на справедливий судовий розгляд.
Так, наприклад, пвд час розгляду Апеляцшним судом львпвсько!' обласп апеляцiйноi скарги на рПшення Шевченювського районного суду м. Львова ввд 2 листопада 2015 року у справП за позовом про визнання договору кутвльпродажу гаража дшсним, ввд апелянта надшшла заява про повернення апеляцшног скарги, проте, оскшьки справа призначена до розгляду, то суд зробив висновок, що 11 потрПбно трактувати, як фактичну вПдмову ввд апеляцiйноi скарги, у зв'язку з чим постановив ухвалу про закриття апеляцПйного провадження [4].
Або, наприклад, до початку розгляду справи по суп в Апеляцшному судП Закарпатсько! областП апеляцiйноi скарги на ршення ВиноградПвського районного суду Закарпатськоi обласл вПд 03 грудня 2015 року по цившьнш справП за позовом про стягнення алПменпв, вПд апелянта надшшла
заява про залишення його апеляцшног скарги без розгляду, яку суд розцшив, як ввдмову ввд апеляцшно! скарги, застосувавши вiдповiдi правовi наслiдки [5].
Апеляцшний суд м. Киева заяву про вiдкликання апеляцшног скарги на заочне ршення Печерського районного суду м. Киева ввд 12 шчня 2016 року у цившьнш справi за позовом про визнання незаконними ди нотарiуса та про скасування нотарiальноi дii, також прирiвняв до заяви про ввдмову вiд апеляцiйноi скарги та закрив провадження у справi [6].
Апеляцiйний суд 1вано-Франювсь^' областi взагалi заяву про ввдмову ввд апеляцiйноi скарги розглянув у ракурсi вирiшення питання про ввдввд суддi, а не про розпорядження апелянтом своiм диспозитивним правом. Так, Апеляцшний суд 1вано-Франювсь^' областi, розглянувши справу за позовом про визнання права користування житлом, зобов'язання усунути перешкоди та стягнення моральноi шкоди за апеляцiйною скаргою на ухвалу Iвано-Франкiвського мiського суду вiд 24 грудня 2015 року про повернення позовно!' заяви, ввдмовив апелянту у задоволенш заяви про вiдмову ввд апеляцiйноi скарги, оскшьки встановив, що пiдстав вважати суддю Васильковсь-кого В. М. упередженим пiд час вчинення процесуальних дш у справi немае, а саме цим апелянт мотивував свою заяву про ввдому вiд апеляцiйноi скарги [7].
Як бачимо, в ушх цих випадках суди допустили одну й ту саму помилку: пвдмшу iнших цившьно-процесуальних iнститутiв iнститутом вiдмови вiд апеляцiйноi скарги, хоча не мали на це права. На що, зокрема, у сво'х ршеннях звертае увагу i Вищий спецiалiзований суд з розгляду цившьних та кримiнальних справ (надалi - ВССУ).
Так, ВССУ, розглянувши у судовому засвданш справу за позовом ПАТ "Банк "Украшський каптал" про стягнення заборгованостi за кредитним договором та звернення стягнення на предмет шотеки, за касацшною скаргою представника ввдповвдача на ухвалу Апеляцшного суду м. Киева ввд 24 березня 2016 року встановив, що представник ввдповвдача, не погодившись iз заочним ршенням Подшьського районного суду м. Киева ввд 21 листопада 2013 року, подав апеляцшну скаргу. 23 березня 2016 року представник звернувся до апеляцшного суду iз заявами про ввдкликання апеляцiйноi скарги. Однак Апеляцшний суд м. Киева розцшив !'х як ввдмову ввд апеляцiйноi скарги, у зв'язку з чим постановив ухвалу про закриття апеляцшного провадження.
ВССУ з такими дмми апеляцшного суду не погодився, зазначивши, що ЦПК Украши розмежовуе поняття "ввдкликання апеляцiйноi скарги" та "ввдмова вiд апеляцiйноi скарги", i тому наслiдки вказаних процесуальних дш е рiзними. Оскшьки пвд час розгляду касацiйноi скарги було встановлено, що заяву про ввдмову ввд апеляцiйноi скарги представник ввдповвдача не подавав, а заяви, подаш представником апелянта про ввдкликання апеляцiйноi скарги, залишились не розглянул, ВССУ постановив апеляцшну скаргу задовольнити, ухвалу Апеляцшного суду м. Киева ввд 24 березня 2016 року скасувати, а справу передати до суду апеляцiйноi шстанци для розгляду заяви про ввдкликання апеляцiйноi скарги [8].
Варто зазначити, що Верховний Суд Украши (дат - ВСУ) свого часу теж наголосив на недопустимють пвдмши шститулв, вказавши, зокрема, що заява про ввдкликання скарги, яка надшшла тсля початку розгляду справи, не може бути пвдставою для закриття апеляцшного провадження, якщо особа не подала заяви про ввдмову ввд скарги (п. 12 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цившьних справ в апеляцшному порядку" № 12 ввд 24 жовтня 2008 року) [9, с. 11].
Висновки. Отже, право на ввдмову ввд апеляцiйноi скарги потрiбно трактувати як ввдмову апелянта, що вже реалiзував свое право апеляцшного оскарження судового ршення, ввд права продовжувати апеляцшний розгляд справи у суд^ що загалом веде до вичерпання (погашення) права на апеляцшне оскарження судового ршення, як однiеi iз конституцшних засад здшснення судочинства, що призводить до втрати можливосп повторного його звернення до суду iз пею самою апеляцшною скаргою, на те саме судове ршення та з тих самих пвдстав.
1. Гусаров К. В. Перегляд судових ршень в апеляцшному та касацтному порядку : моногр. / К. В. Гусаров. - Х. : Право, 2010. - 352 с. 2. Батрин О. В. Вiдкликання апеляцшног скарги та
eidMoea eid нег у цивтьному процеп Украгни / О. В. Батрин // BicnuK Харювського нащонального утверситету внутрштх справ. - 2013. - № 2 (61). - С. 240-247. 3. Кирилюк I. В. Процесуальне значення вiдкликaння апеляцшног скарги та вiдмoви eid нег в адмтстративному судoчинствi Украгни /1. В. Кирилюк // Судова апеляця. - 2015. - № 4 (41). - С. 6-12. 4. Ухвала Апеляцшного суду Львiвськoг oблaстi вiд 23.06.2016 року у сnрaвi № 466/4270/15 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58697271. 5. Ухвала Апеляцшного суду Закарпат-ськог oблaстi вiд 02.02.2016 року у спрaвi № 299/3300/15-ц [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 55555486. 6. Ухвала Апеляцшного суду мюта Киева вiд 05.10.2016 року у спрaвi № 757/7932/15-ц [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62052742. 7. Ухвала Апеляцшного суду 1вано-Франтвськог oблaстi вiд 01.03.2016 року у спрaвi № 344/17249/15-ц [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56239601. 8. Ухвала Вищого спецiaлiзoвaнoгo суду Украгни з розгляду цивтьних i кримтальних справ вiд 20.07.2016 року у спрaвi № 758/10416/13-ц [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59141891. 9. Про судову практику розгляду цивтьних справ в апеляцшному порядку : Постанова Пленуму Верховного Суду Украгни № 12 вiд 24 жовтня 2008 року // Вкник Верховного Суду Украгни. - 2008. - № 11 (99). -С. 7-14.
REFERENCES
1. Gusarov K. V. Perehliad sudovykh rishen' v apeliatsiinomu ta kasatsiinomu poriadkakh [Appeal and Cassation Review of Court Decisions], Kharkiv, Pravo Publ, 2010, 352 p [in Ukrainian]. 2. Batryn O. V. Vidklykannia apeliatsiinoi skarhy ta vidmova vid nei v tsyvilnomu protsesi Ukrainy [Withdrawal of Appeal and Its Abandonment in the Civil Proceeding of Ukraine], Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav, 2013, no. 2 (61), pp. 240-247[in Ukrainian]. 3. Kyrylyukl. Protsesual'ne znachennia vidklykannia apeliatsijnoi skarhy ta vidmovy vid nei v administratyvnomu sudochynstvi Ukrainy [Procedural significance of withdrawal of appeal and rejection of appeal in administrative proceedings], Sudova apeliatsiia, 2015, no. 4 (41), pp. 6-12 [in Ukrainian]. 4. Ukhvala Apeliatsijnoho sudu L'vivs'koi oblasti vid 23 chervnia 2016 roku u spravi No 466/4270/15 [Decision of the Court of Appeal of the Lviv Region of June 23, 2016 in Case No 466/4270/15]. Available at: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58697271 [in Ukrainian]. 5. Ukhvala Apeliatsijnoho sudu Zakarpats'koi oblasti vid 02 liutoho 2016 roku u spravi No 299/3300/15-ts [Decision of the Court of Appeal of the Zakarpattia Region of February 02, 2016 in Case No 299/3300/15-c]. Available at: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review55555486 [in Ukrainian]. 6. Ukhvala Apeliatsijnoho sudu mista Kyieva vid 05 zhovtnia 2016 roku u spravi No 757/7932/15-ts [Decision of the Court of Appeal of the Kyiv city of October 05, 2016 in Case No 757/7932/15-c]. Available at: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62052742 [in Ukrainian]. 7. Ukhvala Apeliatsijnoho sudu Ivano-Frankivs'koi oblasti vid 01.03.2016 roku u spravi No 344/17249/15-ts [Decision of the Court of Appeal of the Ivano-Frankivsk Region of March 01, 2016 in Case No 344/17249/15-c]. Available at: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56239601 [in Ukrainian]. 8. Ukhvala Vyshchoho spetsializovanoho sudu Ukrainy z rozhliadu tsyvilnykh i kryminalnykh sprav vid 20 lypnia 2016 r. u spravi No 758/10416/13-ts [Resolution of the Higher Specialized Court of Ukraine for Civil and Criminal Cases of July 20, 2016 in Case No. 758/10416/13-с]. Available at: http://www. reyestr.court.gov.ua/Review/59141891 [in Ukrainian]. 9. Pro sudovupraktyku rozhliadu tsyvilnykh sprav v apeliatsiinomu poriadku: Postanova Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrainy No 12 vid 24 zhovtnia 2008 roku [On Judicial Practice of Civil Appellate Proceedings: Resolution of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine No. 12 of October 24, 2008], Visnyk Verkhovnoho Sudu Ukrainy, 2008, no. 11 (99), pp. 7-14 [in Ukrainian].
