CC BY
15Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.223-230.
УДК 349.41
ПРАВОВА ПОЛ1ТИКА УКРА1НИ У СФЕР1 СЫЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ: СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
Кулинич П. Ф.
1нститут держави i права НАН Украгни, Кш'в, Украгна
Анатзуеться розвиток правово! полггики Укра!ни у сферi охорони i використання сшьськогоспо-дарських земель. Доводиться, що у земельно-правовш полiтицi продовольча функцiя держави здшс-нюеться на шкоду !! землеохоронно! функцп. Формулюються пропозици щодо вдосконалення державно! правово! полiтики кра!ни у сферi сшьськогосподарського землекористування на засадах балансу продовольчих прiоритетiв та еколопчних iмперативiв.
Ключовi слова сшьськогосподарсью землi, правова полiтика, агросфера.
Одним ¡з основних напрямюв сучасно! правово! пол1тики у сфер1 охорони i використання земельних ресуршв е еколопзащя земельного законодавства Укра!ни. Разом з тим, вважаемо, що проблема еколопзацп земельного законодавства е значно ширшою i виходить за меж1 проблеми сшввщношення земельного та еколопчного права. На нашу думку, юнують два потужш фактори еколопзацп норм земельного законодавства: еколопчне право як основна галузь системи права Укра!ни, яка фор-муе i нормативно закршлюе вимоги еколопчно! безпеки, забезпечення яко! е важли-вою метою еколопзацп законодавства, та неосвоеш нормативно i не вiдображенi в законодавсга як правовi закономiрностi функцiонування земель взагат та земель сiльськогосподарського призначення зокрема як природного ресурсу та елементу довкшля, якi проявляються в умовах сучасного антропогенного навантаження на земельш ресурси i освоенi, усвщомлеш та репрезентованi природничими науками як еколопчш iмперативи сучасного етапу розвитку суспшьства, ноосфери та агросфе-ри. Вважаемо, що на сучасному етат саме другий фактор мае стати визначальним фактором впливу на розвиток правово! пол^ики у сферi охорони i використання сiльськогосподарських земель та вщповщного законодавства Укра!ни.
Проблеми формування та здiйснення правово! полiтики досить активно почали дослщжуватися в юридичнш лiтературi з початком ХХ1 столотя. Результати таких дослiджень свiдчать, що дана проблематика вщкривае новий зрiз у правовому осво-еннi суспшьного буття та вiдкривае новi можливост для вдосконалення права як ефективного засобу виршення гострих проблем, що виникають у економiчнiй, еко-лопчнш та соцiальнiй i духовнiй сферах життедiяльностi суспiльства. Разом з тим проблема формування та здшснення земельно-правово! полiтики залишаеться мало-дослiдженою. В зв'язку з цим метою дано! статп е дослщження становлення, змюту та перспектив вдосконалення правово! пол^ики держави у сферi сiльськогосподар-ського землекористування.
Правова пол^ика у сферi охорони i використання земель сшьськогосподарсько-го призначення е одним ¡з напрямiв правово! полгшки держави i характеризуеться вшма основними характеристиками останньо!. Разом з тим, даному сегменту право-
во! пол^ики притаманш особливостi, що випливають iз специфши суспшьно! дiяль-ностi в галузi охорони i використання земельних ресуршв.
В лiтературi пiд правовою полггикою розумiють науково обгрунтовану, систем-ну дiяльнiсть рiзних суб'eктiв права, спрямовану на вироблення стратеги i тактики правового регулювання з метою найбшьш повно! реалiзащ! принципiв демократично! правово! держави та громадянського суспшьства [1, с.53]. Нинi питання правовое' полiтики вважаються основними питаннями методологи формування укра!нсь-кого законодавства. Як зазначають Селiванов А. i Рябченко О., найбiльш конкурен-тоспроможним залишасться парламентський нормативiзм (законодавча сфера). По-яснюеться це тим, що в кожному суспшьсга домiнуючим е нормативний пiдхiд за-конодавчого органу, оскшьки природне право i сощолопчна основа праворозумiння мають, швидше, рамковий характер, шж безпосереднiй вплив на правову полггику [2]. Тому законопроекта полiтика е прiоритетним напрямом правово! пол^ики держави i для владних структур, так i для правово! науки.
Головним завданням правово! полггики, в тому чи^ й правово! полггики у сферi охорони i використання земель сiльськогосподарського призначення, мае бути реатзащя загальнонацiональних iнтересiв у сферi землекористування. На жаль, як зазначае Бщей О., нинi правова пол^ика в основному спрямована на задоволення iнтересiв елiти укра!нського суспшьства, а не загальнонащональних iнтересiв [3, с. 52]. Елггарний характер, принаймш в аспектi правових можливостей доступу рiзних верств суспiльства до незабудованих земель з метою !х отримання у користування на рiзних правових титулах, мае й правова пол^ика у сферi охорони i використання земель, яка здшснювалася в Укра!ш протягом 90-х рокiв ХХ столггтя.
Не можна стверджувати, що в Укра!ш не придiлялася увага проблемi охорони i належного використання сшьськогосподарського земельного фонду. Однак, земле-охоронш заходи носили фрагментарний характер i не базувалися на комплексному пiдходi до дано! проблеми як проблеми, розв'язання яко! мае базуватися на багато-функцiональних властивостях сiльськогосподарських упдь як засобу виробництва, операцiйного базису, природного ресурсу, об'екта рекреаци тощо. Вiдповiдно не була збалансованою, цшсною та цiлеспрямованою i правова пол^ика держави у сферi сiльськогосподарського землекористування. У 60-70-х роках ХХ столггтя, коли проблема збереження довкшля як умови виживання людства набула глобального характеру, виник новий вид пол^ично! активност - екологiчна пол^ика. I! новизна, як вiдмiчае Лозо В. I., полягае у тому, що якщо вс вiдомi до того типи пол^ики вь дображали тiльки людськi iнтереси (iндивiдуальнi i груповi), то екологiчна полiтика вщображае також iнтереси природи. Тому при формуванш правових основ еколоп-чно! моделi цивiлiзацi! i переходi вщ бiологiчно! еволюци до управлiння процесом розвитку стд, на його думку, вщтворювати навколишне середовище згiдно з його власними законами, позбавляючись обмеженого уявлення про природу як нескш-ченний набiр реальних i потенцшних засобiв людського прогресу [4, с. 11,13].
Землеохоронна пол^ика Укра!ни також почала формуватися у 60-70-р рр. Однак стутнь !! «зршосп» е значно нижчим вiд ступеня розвитку екологiчно! пол^и-ки. Лише в 1996 р., коли була прийнята чинна Конститущя Укра!ни, було сформо-ване важливе конституцiйне положення сучасно! землеохоронно! полiтики Укра!ни
про те, що земля е основним нацюнальним багатством, що перебувае шд особливою охороною держави.
Вперше проблема охорони сшьськогосподарського земельного фонду як важ-лива полiтико-правова проблема Укра!ни була задекларована в Постановi Верховно! Ради Укра!ни вiд 5 березня 1998 р. «Про Основш напрями державно! пол^ики Укра-!ни у галузi охорони довкiлля, використання природних ресуршв та забезпечення екологiчно! безпеки» [5]. Однак до цього часу землеохоронна полггика Укра!ни не вiдзначаеться стабшьшстю як за !! iнтенсивнiстю, ршучютю держави у !! здшснен-ш, так i за !! основними напрямками. Так, у 60-80-х рр. ХХ столотя основним акцентом землеохоронно! полiтики Укра!ни було правове регулювання технологiй зем-леробства як засобу боротьби з негативними процесами (водною i вiтровою ерозiею, переущшьненням i забрудненням грунтiв). У 90-х рр. ХХ столотя слiд констатувати вщсутшсть будь-яко! полiтики у данш сферi, правове регулювання вiдносин сшьськогосподарського землекористування здшснювалося хаотично, iмпульсивно як швидка, але спонтанна реакщя на соцiально-економiчнi i правовi процеси у сферi земельно! реформи у сшьському господарствi. На початку ХХ1 столiття починаеться формування нового напрямку правово! полiтики Укра!ни у сферi охорони i використання земель сшьськогосподарського призначення - пол^ики встановлення фшсо-ваних (кiнцевих) показникiв стану цих земель як засобу оцшки дiяльностi щодо охорони i використання сшьськогосподарських земель.
У 60-70-х рр. ХХ столотя земельна полiтика кра!ни носила переважно спожи-вацький характер, що знайшло певне вiдображення i в доктринi земельного права того перюду. Як зазначав Жариков Ю. Г., земельно-правовi норми, будучи в основному спрямоваш на регулювання порядку надання землi, значно слабюше були пов'язанi з процесом безпосередньо! експлуатацп землi в сiльському господарсга [6, с. 24]. На його думку, право сшьськогосподарського землекористування являло собою систему правових норм, що регулювала порядок надання землi колгоспам, радгоспам та шшим землекористувачам, процес !! внутр^осподарського використання в якост основного засобу сiльськогосподарського виробництва, а також що регулювало вщносини, пов'язанi з присвоенням доходiв, отримуваних вщ внутр^о-сподарсько! експлуатацп землi [6, с. 37-38]. Як бачимо, право сшьськогосподарського землекористування як основний шститут радянського земельного права, який регламентував ставлення виробникiв сшьськогосподарсько! продукцп до землi як основного засобу аграрного виробництва, не включав вимог щодо !! охорони.
Слщ вiдмiтити, що в 50-60-х р. ХХ столотя мали мiсце спроби забезпечити ра-цiональне використання i охорону сiльськогосподарських угiдь як засобу аграрного виробництва шляхом надання юридично! сили прогресивним системам землеробст-ва. Однак таю спроби не увшчалися устхом. В зв'язку з цим Жариков Ю. Г. доводив, що сферу застосування державних обов'язкових агроправил доцiльно обмежи-ти в основному тiею областю земельних вiдносин, якi виникають у зв'язку з необ-хiднiстю охорони сшьськогосподарських земель як об'екта державно! власносп [6, с. 109-110]. Однак, на наш погляд, неефектившсть радянсько! правово! полггики у сферi сшьськогосподарського землекористування були обумовлеш тим, що в дiяль-ностi державних оргашв влади два ключовi завдання - охорона сшьськогосподарсь-
ких упдь та виробництво сшьськогосподарсько! продукци - виявилися конкурую-чими. За таких умов в радянський перiод функцiя виробника сшьськогосподарсько! продукци i функцiя контролера, охоронця земель були поеднаш в однш особi -державi. Проте в умовах екстенсивного сшьського господарства та постшного деф> циту продовольчо! продукцi! держава вiддала перевагу продовольчш функцi!, яка реалiзовувалася на шкоду земле охороннш функцi!.
Саме таким шляхом розвивалось законодавство про охорону сшьськогосподар-ських угiдь в Укра!ш в зазначений перiод. Так, 12 вересня 1960 р. Рада Мiнiстрiв УРСР прийняла постанову № 1541, якою затвердила Обов'язковий для вшх земле-користувачiв мiнiмум заходiв по боротьбi з ерозiею грунтiв i по вiдновленню родю-чостi та продуктивному використанню еродованих земель в УРСР [7]. Однак в умовах недостатнього забезпечення населення продовольчою продукщею прюритети у вирощуванш якомога бiльшо! кiлькостi сiльськогосподарсько! продукци завжди до-мiнували над еколопчними та землеохоронними вимогами, навiть якщо останнi були закрiпленi в земельному законодавсга кра!ни.
Отже, починаючи з середини ХХ столiття, коли почала усвщомлюватися суспiльством проблема охорони земель сшьськогосподарського призначення, ос-новний акцент у землеохоронних заходах, що вживалися на державному рiвнi i ре-алiзовувалися на правовiй основ^ робився на заходи охорони сшьськогосподарських угiдь як засобу аграрного виробництва. При здшсненш таких заходiв ставилася мета охорони упдь як природного ресурсу, найвищою i нерiдко единою щншстю якого визнавалася економiчна родючють - здатнiсть забезпечувати культивованi людиною рослини поживними речовинами для отримання якомога вищо! урожайностi. З щею метою 20.10.1948 р. Ради Мшс^в СРСР i ЦК ВКП(б) прийняли постанову «Про план полезахисних насаджень, упровадження травопiльних сiвозмiн, будiвництва ставюв i водойм для забезпечення високих i стiйких урожа!в у степових i люо-степових районах Свропейсько! частини СРСР» [8], якою планувалося масове за-кладення полезахисних люосмуг на територi! нашо! держави. Постановами ЦК КП Укра!ни i Ради Мшс^в УРСР вiд 30.06.1966 р. «Про широкий розвиток мелюраци земель для одержання високих i сталих урожа!в зернових та iнших сшьськогосподарських культур в Укра!нськш РСР» [9] та вiд 06.12.1972 р. «Про дальше посилен-ня робгг по мелiорацi! земель i полшшення використання зрошуваних i осушених земель Укра!нсько! РСР» [10] передбачалося вжиття заходiв щодо масового осу-шення перезволожених та зрошення засушливих земель практично по всш сшьсько-господарськш територi! Укра!ни. Важливе значення у формуванш правово! по-лiтики у сферi охорони i використання земель сшьськогосподарського призначення належить постановам ЦК КП Укра!ни i Ради Мшс^в УРСР вiд 16.05.1967 р. «Не-вiдкладнi заходи по захисту грунпв вiд вiтрово! в водно! ерозп в Укра!нськiй РСР» [11] та постанова Ради Мшс^в УРСР вщ 28.11.1975 р. «Про заходи по по-лiпшенню органiзацi! робiт по захисту грунпв вiд водно! i вiтрово! ерозi!»[12]. Однак основним критерiем вжитих правових заходiв щодо охорони i використання сiльськогосподарських земель кра!ни був валовий урожай сшьськогосподарських культур. Тому при !х реатзацп недостатня увага придiлялася збереженню та шдви-щенню якостi сiльськогосподарського земельного фонду.
З прийняттям Верховною Радою Укра!ни постанов вщ 18.12.1990 р. «Про земе-льну реформу» [13] та вщ 13.03.1992 р. «Про прискорення земельно! реформи та приватизащю земель» [14] в Укра!ш розпочалася масштабна земельна реформа, ос-новним завданням яко! було реформування земельних вщносин у сферi сiльського господарства на засадах приватно! власносп на землю та iншi засоби аграрного ви-робництва. На жаль, питання охорони земель взагалi та земель сшьськогосподарсь-кого призначення зокрема не були визначеш як прiоритетнi напрями державно! по-лiтики в сферi реформування земельних вщносин. В перiод штенсивного реформування вiдносин земельно! власносп, яке вiдбувалося впродовж 90-х роюв ХХ сто-лiття, всi зусилля держави були сконцентроваш на виршення проблеми вибору оптимально! моделi права власностi на землi сшьськогосподарського призначення. Так, в постановi Верховно! Ради Укра!ни вiд 22.09.2005 р. «Про Рекомендаци пар-ламентських слухань «Сучасний стан та перспективи розвитку земельних вщносин в Укра!нi»[15] зазначаеться, що з прийняттям нового Земельного кодексу Укра!ни визначилася земельна пол^ика держави, яка концентруеться на остаточному розв'язанш проблем розвитку вiдносин власносп на землю, формуваннi цившзова-ного ринку земель, розвитку шотечного кредитування, удосконаленш системи земельних платежв, пiдвищеннi ефективностi управлiння земельними ресурсами, по-лiпшеннi органiзацi! державного контролю за використанням i охороною земель. Це в свою чергу сприяло вщходу на другий i навт третiй план питань вдосконалення правово! охорони сiльськогосподарського земельного фонду кра!ни. В цей перiод держава як один iз суб'ектiв конституцiйного обов'язку забезпечення особливо! охорони земель як основного нацюнального багатства фактично усунулася вiд його виконання.
Через невизначенiсть цшей правово! полiтики у сферi реформування земельних вщносин у сiльськогосподарському виробнищга це реформування зупинилося на швдорозк пiсля виходу Указу Президента Укра!ни вiд 03.12.1999 р. «Про не-вiдкладнi заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економши» [16] та Закону Укра!ни «Про порядок видшення в натурi (на мiсцевостi) земельних д^нок власникам земельних часток (па!в)» [17], спрямованих по сутi на демонтаж системи колективного землекористування, в Укра!ш не було прийнято жодного правового акта, яким би визначався обрис ново! системи сшьськогосподарського землекористування, на якш би базувалося ринкове аграрне виробництво, розвивали-ся сшьсью територi! та укра!нське село як осередок духовност i колиска народно! культури. На фош такого ставлення держави до питання охорони сшьськогосподарського земельного фонду сшьськогосподарсью товаровиробники послабили дiяльнiсть щодо охорони i належного використання сiльськогосподарських угiдь. Причому таке послаблення спостерiгалося не тшьки в дiяльностi приватно-орендних сшьськогосподарських пiдприемств, якi здiйснювали свою дiяльнiсть на чужих - орендованих у власниюв земельних часток (па!в) землях, а й у дiяльностi фермерських господарств, бшьшосп власникiв (голiв) яких сiльськогосподарськi земельнi дiлянки належали на правi постiйного користування.
Як наслщок, правова полiтика держави не тшьки не призвела до виршення проблеми власносп на землю як зааб аграрного виробництва, а й породила ряд но-
вих проблем, яю потребують виршення також на рiвнi земельно-правово! полiтики держави. Мова йде про проблему тотально! розпорошеностi земельних прав на сшь-ськогосподарськi земельш дiлянки, якi використовуються для ведення товарного сiльськогосподарського виробництва. Тому важливим завданням правово! полiтики Укра!ни в ХХ1 столiттi мае бути усунення розпорошеност земельних прав на земельш дшянки сiльськогосподарського призначення, яю використовуються для ведення товарного сшьськогосподарського виробництва.
Одним iз важливих засобiв реалiзацi! державно! земельно! пол^ики е якiсне за сво!м змютом внутрiшньо i зовнiшньо узгоджене, безпрогалинне та стабшьне земе-льне законодавство Укра!ни. На жаль, його формування, яке почалося з прийняттям 25.10.2001 р. чинного Земельного кодексу, ще не завершене, а потенщал цього Кодексу в повнш мiрi не реалiзований. Бiльше того, сам Земельний кодекс Укра!ни до цього часу не введений в дда повшстю. Так, через мораторiй не ддать у повнiй мiрi статтi, яю регулюють вiдчуження земель сiльськогосподарського призначення. А через незавершення розмежування земель державно! i комунально! власностi не д> ють тi статтi Кодексу, яю визначають компетенцiю територiальних громад сш, се-лиш i мют та вiдповiдних рад як суб'екпв права комунально! власностi на землю.
В зв'язку з складшстю законодавчого процесу останнiм часом вносяться пропо-зици щодо доцiльностi проведення кодифшаци земельного законодавства шляхом розробки нового Земельного кодексу, який би мютив вс земельно-правовi норми i не передбачав необхщносп прийняття на його доповнення чи деталiзацiю iнших земельних закошв. Однак, вважаемо такi пропозици дещо передчасними. Адже ко-дифшащя означае перш за все систематизащю всiх наявних правових норм земельного законодавства Укра!ни з усуненням суперечностей i прогалин, !х об'еднанням та включенням, при необхщносп, незначно! кiлькостi нових норм. 1ншими словами, кодифшувати можна вже iснуючi правовi норми, якi можуть бути доповнеш невеликою за питомою вагою часткою законодавчих новел. Проте в системi земельного законодавства до цього часу юнують велик законодавчi «пустоти», викликаних вщ-сутнiстю передбачених Земельним кодексом Укра!ни законiв. Наприклад, не прийн-ятий закон про державний земельний кадастр та iншi закони. Отже, в Укра!ш ще не сформоваш всi правовi норми земельного законодавства, яю необхiднi для проведення його кодифшацп. Тому питання про пiдготовку всеохоплюючого Земельного кодексу Укра!ни буде на часi лише тсля завершення формування земельного законодавства на основi чинного Земельного кодексу Укра!ни.
На наш погляд, основш зусилля щодо розвитку земельного законодавства Укра-!ни у найближчш перспективi слiд сконцентрувати на розробщ та прийняттi законiв Укра!ни, яю або прямо випливають iз тексту Земельного кодексу, або необхвдш для деталiзацi! ряду його положень. До них належать закони: про державний земельний кадастр, про ринок земель сшьськогосподарського призначення, про вщчуження земель приватно! власносп для суспшьних потреб, про зонування земель, про сшь-ськогосподарсью землi та агроландшафти, про рекультиващю земель, про консерва-щю земель та про консолiдацiю земель. Отже, в Укра!ш цiлком визрша потреба у пiдняттi правового регулювання земельних вiдносин на вищий, яюсно новий рiвень, який би вщповщав викликам, з якими наша кра!на зiткнулася на початку ХХ1 сто-
лотя. Важливою передумовою виршення цього непростого, масштабного завдання е формування чiтко!, осяжно! у часi, добре структуровано! та внутрiшньо збалансо-вано! правово! полiтики у сферi охорони i використання земельних ресурсiв та !! невiд'емно! складово! частини - правово! полггики у сферi охорони i використання сiльськогосподарського земельного фонду кра!ни.
Метою правово! полiтики в сферi охорони i використання земель сшьськогос-подарського призначення мае бути визначення оптимальних параметрiв якiсного стану сшьськогосподарського земельного фонду кра!ни та запровадження оргашза-цiйно-правових механiзмiв !х досягнення. Правовою формою вираження дано! пол> тики мають бути програмш i концептуальнi документи, затвердженi вищими органами державно! влади, головним чином Верховною Радою Укра!ни. Такими про-грамними документами мають бути Нацюнальна програма використання та охорони земельних ресуршв Укра!ни. Така програма мае визначати стан та перспективи роз-витку земельного фонду кра!ни в цшому та кожно! категори земель зокрема, вста-новити орiентири для законодавчо! дiяльностi Верховно! Ради Укра!ни, правотвор-чо! дiяльностi Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни, мiнiстерств i вщомств у сферi регулю-вання земельних вщносин, а також стати критерiем ефективностi дiяльностi органiв виконавчо! влади та оргашв мiсцевого самоврядування по управлшню охороною та використанням вшх категорiй земель.
Однак, у процес використання земель у сiльському господарствi формуеться особливе природне середовище - середовище, у якому землi сшьськогосподарського призначення функцюнують як елемент сформованого шд впливом людини природного середовища - агросфери - яке не може юнувати без участ людини, без по-стшного пiдтримання в процесi !! виробничо! дiяльностi важливих параметрiв агросфери, найважлившими компонентами яко! е землi сiльськогосподарського призначення. Тому тдтримка агросфери в надежному станi означае необхщшсть пщтрим-ки певних параметрiв, показникiв земель сiльськогосподарського призначення. Зе-мельнi вiдносини, якi виникають з природу використання земель сшьськогосподарського призначення як елемента агросфери слщ розглядати як спещальний вид ви-робничих i екологiчних вiдносин з приводу землi - агроекологiчнi вщносини. За-вданням правово! полiтики Укра!ни у сферi регулювання агроекологiчних вщносин мае бути не тшьки утримання розвитку вщносин сшьськогосподарського землеко-ристування в межах певних екологiчних iмперативiв (обмежень), а й формування певних параметрiв i показникiв стану земель сшьськогосподарського призначення як провщного елемента агросфери. Очевидно, особливосп тако! полггики мають бути визначенi у Нацюнальнш програмi розвитку агросфери, в якш мають бути сформульованi фундаментальнi положення щодо дiяльностi держави в особi вiдпо-вiдних органiв влади щодо охорони i використання сiльськогосподарського земельного фонду кра!ни.
Список лггератури
1. Титенко Ю. А. К вопросу о сущности правовой политики / Ю. А. Титенко// Правовая политика и правовая жизнь. - 2006. - № 4. - С. 48-53.
2. Сел1ванов А., Рябченко О. Правова полгшка - важлива складова внутршньо1 полгшки Укра1н-сько1 держави / А. Селиванов, О. Рябченко // Урядовий кур'ер. - 2007. - 13 березня.
3. Бщей О. До питання про удосконалення правово1 полгшки Украши / О. Бщей// Шдприемницт-во, господарство i право. - 2006. - № 4. - С. 51-53.
4. Лозо В. I. Правовi основи еколопчно! стратеги Свропейського Союзу : [монографш] / Лозо В. I. - Х. : Право, 2008. - 251 с.
5. Вщомосл Верховно1 Ради Украши. - 1998. - № 38. - Ст. 248.
6. Жариков Ю. Г. Право сельскохозяйственного землепользования / Жариков Ю. Г. - М. : Юридическая литература, 1969. - 200 с.
7. Зiбрання постанов уряду УРСР. - 1960. - № 9. - Ст. 152.
8. Об охране окружающей среды: Сборник документов партии и правительства. 1917-1981. - М. : Юридическая литература, 1981. - С. 78-90.
9. Зiбрання постанов уряду УРСР. - 1966. - № 7. - Ст. 73.
10. Зiбрання постанов уряду УРСР. - 1972. - № 12. - Ст. 106.
11. Зiбрання постанов уряду УРСР. - 1967. - № 5. - Ст. 47.
12. Зiбрання постанов уряду УРСР. - 1975. - № 12. - Ст. 69.
13. Вщомост Верховно1 Ради УРСР. - 1991. - № 10. - Ст. 100.
14. Вщомост Верховно1 Ради Укра1ни. - 1992. - № 25. - Ст. 355.
15. Вщомост Верховно1 Ради Укра1ни. - 2005. - № 48. - Ст. 494.
16. Офщшний вюник Укра1ни. - 1999. - № 49. - С. 11.
17. Вщомост Верховно1 Ради Украши. - 2003. - № 38. - Ст. 314.
Кулинич П. Ф. Правовая политика Украины в сфере сельскохозяйственного землепользования: состояние и пути усовершенствования/ П. Ф. Кулинич// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Серия: Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 1. 2010. - С. 225-232.
Анализируется развитие правовой политики Украины в сфере охраны и использования сельскохозяйственных земель. Доказывается, что в земельно-правовой политике продовольственная функция государства осуществляется в ущерб его землеохранной функции. Формулируются предложения относительно совершенствования государственной правовой политики в сфере сельскохозяйственного землепользования на началах баланса продовольственных приоритетов и экологических императивов.
Ключевые слова сельскохозяйственные земли, правовая политика, агросфера.
Kiilinich P. Legal policy of Ukraine in the sphere of agricultural land-use: the state and the ways of perfection/ P. Kiilinich // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 1. 2010. - Р. 225-232.
The development of legal policy of Ukraine in the sphere of protection and use of agricultural land is analyzed. It is proofed that within legal land policy state food function is being implemented with damage to its land protection function.
The proposal on improvement of state legal policy in the sphere of agricultural land use on the basis of balance of food priorities and ecological imperatives are formulated.
Key words: agricultural lands, legal policy, agrosphere.
НадШшла до редакцИ 21.04.2010 р.
