CC BY
26
Вкник Нацюналтого ^верситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
риси ментал^ету, яю дозволили народу вижити попри вс небезпеки, втрати. Юрiй Липа, характеризуючи украшське суспiльство, наголошував на тому, що для украшця дуже важливими е родина, рiд. Украшець е завжди зв'язаний з групою. Характерними рисами украшщв Ю. Липа називав терплячють, вщ-вагу, передбачливють, скромнiсть, обережнiсть, невiдступнiсть вiд обраноi лшп, холоднiсть при невдачах, а ще солiдарнiсть та своерiдний демократизм, почуття власно'1' гiдностi. Потяг до справедливости вiн вважав «найважлившим рушшним наказом» украшщв [3]. Названi риси украшщв показують 1'х близь-юсть, спорiдненiсть з европейськими народами, а тому цшком природним е прагнення до евроштеграцп. Масовi акцп протесту в 2004 та 2013-2014 рр. i нинiшня боротьба за незалежшсть продемонстрували багато з тих рис, як називав Ю. Липа. Реальш загрози безпецi народу виявляють основш риси його менталiтету.
Л1ТЕРАТУРА
1. Горбатенко I. А. Нацюнальний ментаттет як чинник суспшьно-пол1тичного роз-витку / I. А. Горбатенко // Наук. часопис НПУ ¡м. М. П. Драгоманова. Сер1я 22: Полгг. науки та методика викладання соц.-полгг. дисциплш / М-во осв1ти { науки Украши, Нац. пед. ун-т ¡м. М. П. Драгоманова. - К. : Вид-во НПУ ¡м. М. П. Драгоманова, 2011. - Вип. 5. - С. 110-116.
2. Требш М. П. «Пбридна» вшна як нова украшська реальшсть / М. П. Требш // Укр. сощум. - 2014. - № 3 (50). - С. 113-127.
3. Липа Ю. Всеукрашська трилопя. Т. 1. Призначення Украши / Ю. Липа. - К. : МАУП, 2007. - 332 с.
Г. П. Кл1мова, доктор фшософських наук, професор, Нацюнальний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого
ПРАВОВА МЕНТАЛЬН1СТЬ ЯК ЯДРО ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ
Реалiзацiя проголошеного в УкраНш курсу на формування правово'1' дер-жави i громадянського суспiльства може бути досягнута, з одного боку, вдо-сконаленням законодавства и державного управлшня та, з другого боку, за-безпеченням високого рiвня правово'1' культури украшських громадян. Поняття правово! культури - багатогранне, багатоаспектне. Тому для його фшософсько-правового аналiзу використовуються рiзноманiтнi теоретико-
методолопчш тдходи [1, с. 48-69]. Серед них: суб'ективний, дiяльнiсний, антропологiчний, технологiчний, соцiологiчний, аксiологiчний та ш.
Так, вiдповiдно до суб'ективного пiдходу пiд правовою культурою розу-мieться певний ступiнь знання законодавства та поваги до норм права. Його прибiчниками, на нашу думку, безтдставно обмежують поняття правово'' культури ставленням людей до правових норм, що дуже звужуе поняття правово'1 культури. За його межами опиняються такi суттевi явища, як правовий статус особистосп, правова поведшка та iн.
У вiдповiдностi з дiяльнiсним пiдходом правова культура розглядаеться як правотворча дiяльнiсть. Вона розумiеться як процес i результат творчосп людини в галузi права. Цим саме з правово'1' культури виключаються iншi види юридично'1 дiяльностi, наприклад, правозастосовча дiяльнiсть або дь яльшсть громадян з пiдвищення свого правоосвггнього рiвня тощо.
Антропологiчне розумiння правово'1 культури виходить iз того, що культура включае в себе все, що створено людиною i характеризуе iсторичнiсть й буття в свт. Виходячи з цього широкого розумшня культури, в науковiй лiтературi можна зустрiти досить широкi визначення правово'' культури. Зразком може бути розумшня правово'' культури як системи матерiалiзованих та iдеальних елементiв, що належать до сфери дй права, i 'х вiдбиття у свщо-мостi й поводженнi людей.
Виходячи з технологичного тдходу, правова культура розумiеться як су-купнiсть прийомiв, процедур, норм, якi iсторично змшюються i якi характе-ризують рiвень правово'' дiяльностi, який був досягнутий суспiльством. Акцент тут ставиться не на те, що робиться в правовш галуз^ а на те, як це робиться.
Не принижуючи значення зазначених пiдходiв до визначення правово'' культури, ми солщарш з тими вченими, котрi надають перевагу аксюлопч-ному пiдходу в його розумшш. Даний пiдхiд, який е найбшьш розповсюдже-ним серед вчених, дозволяе поеднати й багатоманiтнi якосп навколо поняття цiнностi [2, с. 181-182].
Правовi цiнностi складають стрижень цшшсно-нормативних орiентацiй правово'' культури, слугують головним фактором сощокультурно! штеграцй. Найважлившу роль в 'х формуваннi ввдграе правова ментальнiсть укра'н-ських громадян [3, с. 103-124]. Змют правово'' ментальностi вiдображае процес правокультурного розвитку, що проявляеться як у характерi мислення, так i в образi дй. Вiн по-своему ушкальний, специфiчний i невiддiльний вiд сощально'' ментальностi. Правова ментальнiсть представлена трьома видами: по-перше, внутрiшнiм станом особистосп, мiнливими i симетричними еле-ментами й психiки, по-друге, суб'ект-суб'ектними i суб'ект-об'ектними вщ-носинами у сферi правово'' дiяльностi, по-трете, результатами даних правових
BicHUK Нацюналтого yHieepcumemy «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
вщносин i дiяльностi, тобто ментальним правовим середовищем, у якому реально живуть i д^ть люди i 'х соцiальнi спшьноти.
У структурi правово'' ментальностi можна видшити чотири елементи, якi розкривають його сутнiсть i утворюють його цшсшсть. Перший компонент -когштивний, що включае в себе правовий св^огляд i правову свiдомiсть, що обумовлюють правову поведiнку особистостi. Другий елемент - оцшний, що вщображае, яким чином у свiдомостi особистосп i суспiльства в цiлому опо-середковуються правовi цiнностi й якими можуть бути ix цiннiснi орiентацii. Третiм е комунiкативний компонент правово'1' ментальносп. Вiн пов'язаний з правовими традищями, якi xарактернi для даного типу сощуму. Вони явля-ють собою соцiальний досвiд, який акумулюе правовi цiнностi i передаеться вщ одного поколiння до iншого в певних просторово-правових межах. Чет-верта складова - це сенситивний елемент, що характеризуе емоцп людини i вiдображае його правову псиxологiю, яка охоплюе собою сукупнють цшню-них вщносин, настро'в, бажань i переживань, характерних для особистосп або в цшому для конкретного суспшьства.
Сказане дозволяе говорити про те, що правова ментальшсть - це ушкаль-не правове явище, яке охоплюе стиль юридичного мислення i поведшки, юридичнi знання i уявлення, характеры для конкретного iндивiда i суспшьства в цшому, i яке детермшовано iндивiдуальним i соцiальним досвiдом. Правова ментальшсть дае можливють правовш культурi зберегти свою власну щентичшсть, не розчинитися у множинних стиканнях з iншими правовими культурами шших товариств. Загальнолюдськi, загальноцивiлiзацiйнi, етшч-ш, корпоративнi, груповi та iншi правовi цiнностi складають «генетичний код» правово'1' ментальносп, який обумовлюе особливосп правово'1' свщомос-тi та правово'' поведшки рiзниx нацiй, народностей, соцiальниx груп i окремих iндивiдiв. Через щ цiнностi правова ментальнiсть формуе свш власний непо-вторний духовний свгг, що дозволяе 'й розвинути свою внутршню сутнiсть i аксiологiчний змют. Завдяки цьому цiннiсний «генетичний код» правово'' ментальностi виступае ядром правово'' культури.
Л1ТЕРАТУРА
1. Правова i полггична культура укра'нського сощуму за умов модершзацп пол1ти-ко-правового життя : монограф1я / О. О. Безрук, Л. М. Герасша, I. В. Головко та ш.; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2016. - 560 с.
2. Кл1мова Г. П. До питания про сутнють правово' культури / Г. П. Кл1мова // Вюн. нац. ун-ту «Юрид. акад. Украши 1м. Ярослава Мудрого». Сер1я: Фшософ1я, ф> лософ1я права, пол1толопя, соцюлопя. - 2013. - № 3. - С. 180-182.
3. Правосвщомють i правова культура як базов1 чинники державотворчого про-цесу в Укра!ш : монографiя / Л. М. Герасша, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ш. - Х. : Право, 2009. - 352 с.
М. А. Козловець, доктор фшософських наук, професор, Житомирський державний ушверситет 1меш 1вана Франка
ПРОЦЕСИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ VERSUS МЕНТАЛЬН1СТЬ УКРА1НЦ1В
Роки незалежносп принесли украшському суспшьству багато позитив-них змш. Ут1м, не вщбулося головного: утвердження нов1тньо! державнос-т1, яка б вщповщала вимогам часу. Побудову нащонально! держави, як це мало м1сце в Сврот в епоху модерну, ми ниш в УкраНш не спостер1гаемо. Не вщбулося народження цившзованих принцитв функцюнування держави, вщповщально! взаемодп влади з народом. Украшська держава перестала виконувати сво! базов1 функцп. Вона не в змоз1 належним чином контро-лювати кордони та м1грацшш потоки, фшансовий стан справ у суспшьста, як1сть продуклв харчування i медикамеипв, не забезпечуе ш обороно-здатносп, ш економ1чно! незалежносп, ш правосуддя, ш сощально! справедливость Прояви дезоргашзацп, деструкцп й ентропп спостер1гаються в уах владних шститущях. Осмислення, самоусвщомлення державництва украшським народом не вщбулося в уах його прошарках i на вах р1внях: фшософсько-пол^ичному, соцiально-економiчному, психолопчному, правовому, ментальному, iдеологiчному, шформацшному, конфесiйному, оборонному. Для багатьох украшщв держава не е екзистенцшною цiннiстю, а перетворилась у чисто шструментальну.
Чому ж за двадцять п'ять роюв незалежностi Украина так i не стала ефек-тивною, авторитетною державою, не змогла стати в рiвень з iншими державами? Деяк науковцi заявляють, що це хвороба росту нацiонального оргашз-му, що украшська нацiя надто молода, вона лише формуеться. Можна все звалити й на «ворiженькiв», яю начебто не дають украшцям розбудовувати власну успiшну державу. У цьому е певна доля ютини, однак перебiльшувати значення зазначених чинниюв не слiд. Мае рацiю В. Маляренко, який ствер-джуе, що нам «бракуе вiдповiдних якостей народу та його так звано! ел^и, як не мають державницьких пiдходiв та нащонально! гiдностi» [1, с. 6].
Дшсно, якщо шукати причини нашо! «недолi», то варто передуам вказа-ти на тi риси нащонального характеру, якi не дають нам устшно розбудову-
