CC BY
69
емоцшно-психолопчш (несвщом^, що не тддаються осмисленню (неявш установки свiдомостi, автоматизми i навички свщомосп тощо), рацiональнi (свiдомi), що виражають досвiд наукового осмислення дшсносп.
Таким чином, на формування загально'1 ментальностi iндивiда впливають рiзноманiтнi фактори. На пiдставi зазначених ознак i характерних рис можна сформулювати коротку дефшщш поняття «правова ментальнють». Правовою ментальшстю е iсторично сформованi специфiчнi, найбiльш типовi та стiйкi для певно'1 сощально'1 або нащонально-етшчно'1 спшьносп, системи св^о-глядних уявлень, ощнювань i реагувань на об'екти державно-правово'1 дшсносп. Правова ментальнiсть гармоншно iнтегрована в юридичну субсистему пол^ично'1 системи суспiльства, яку образно можна уявити у виглядi велико'1 сфери, в яку входить ряд шших, менших за обсягом сфер. У середиш зна-ходиться найменша сфера - правова ментальшсть, пiдрiвнями яко'1 е не-усвiдомлене (несвiдоме, штуггивне, iррацiональне) та усвiдомлене (свiдоме, ращональне), яке формуеться у правовiй система До пол^ико-правово'1 мен-тальностi долучаються полiтично значимi аспекти правового мислення та розумшня, якi знаходять вираз у пол^ичнш дiяльностi.
У найбшьш загальнiй штерпретацп полiтико-правову ментальнiсть слщ розумiти як сукупнiсть усiх факторiв соцiально-психологiчного порядку, що дiють у сощальнш сферi i якi зумовлюють виникнення явищ полiтичного i правового характеру. У бшьш конкретнiй штерпретацп полiтико-правовими агентами та факторами можуть бути явища духовного, iнтелектуального, щеолопчного, нацiонального, державного менталiтету.
М. П. Требт, доктор фшософських наук, професор, Нащональний юридичний унiверситет iменi Ярослава Мудрого
ПРАВОВА МЕНТАЛЬШСТЬ СВРОПЕЙЦШ
Ментальнiсть - поняття, яке важко зрозум^и. Воно майже не пiддаеться ращональному тлумаченню. Деякi вченi взагалi не вважають менталiтет ка-тегорiальним поняттям (Р. Дарнтон) [1, р. 253-296], а медiевiст Ф. Граус тд-креслював, що це лише абстракщя, поняття, яке придумали iсторики, а не явище, вiдкрите ними в юторичнш дiйсностi [2, с. 79]. Ментальшсть - це не загальноприйнят правила i звичш, не традицп, не мова, не свiтогляд; це щось таке, що вiдчуваеться, але не усвщомлюеться. Однак вона включае й загаль-ноприйнятi правила та звича'1, i традицп, i мову, i свiтогляд. Для виявлення тих чи шших нащональних психологiчних рис i поведiнкових стереотипiв
ч^ко розроблено'1 науково'1 методологи не iснуe [3]. Немае й стислого, зрозу-мiлого визначення поняття «ментальшсть» - у чотиритомному Словнику росшсько'].' мови навiть слова такого немае. У Великому енциклопедичному словнику ментал^ет тлумачиться як склад думок, сукупшсть розумових на-вичок i духовних настанов, притаманних окремiй людинi або якiйсь суспiльнiй групi. У Тлумачному словнику Ожегова ментальшсть окреслено як св^о-сприйняття i «розумонастрш». У Сучасному словнику iншомовних ошв це явище визначаеться як «склад розуму; свiтовiдчуття, свiтосприйняття; психология» [4, с. 371]. Тлумачний словник украшсько'1 мови визначае менталiтет як «сукупшсть психiчних, iнтелектуальних, релiгiйних, естетичних i т. iн. особливостей мислення народу, сощально! групи або шдивща, що проявля-ються в культур^ мовi, поведiнцi» [5, с. 518]. У цшому, що таке ментальшсть, начебто зрозумшо. Це, як стверджуе О. Стражний, «певна сукупнiсть щннос-тей, звичок, не завжди усвщомлена система координат, психологiчних алго-ршмв, якi формують погляд людини або групи оаб на навколишню дшснють i, вiдповiдно, визначають 11 (!х) поведiнку» [6, с. 4].
За вивчення щ€1 нинi модно! теми взялися давно. Першим термш «мента-лiтет» вживае видатний американський мислитель Ральф Волдо Емерсон у книзi «Риси англiйського характеру» (1856). Фшософ розкрив змiст поняття ментал^ету пiд час вивчення основного метафiзичного значення душi як першоджерела щнностей та iстин. На його думку, «природа повинна просвь тити й тднести людину, зарядивши 11 етичною й естетичною духовшстю... людина мае сконцентрувати сво! зусилля на читанш, розшифруваннi й пере-живаннi Божественного тайнопису природи» [7, р. 110]. У результат поняття «ментал^ет» почали використовувати представники соцюлогп та шших напрямiв фшософп, зокрема неокашианства, феноменологи, психоаналiзу. Уперше iдея колективно! ментальностi зустрiчаеться в книзi Алексюа-Анрь Шарля Клереля де Токвiля «Демократ в Америцi» (1835). Дослiджуючи суспшьну свiдомiсть США, автор показав забобони, звички та омани, при-таманш американському суспiльству. З них i складався, на його думку, на-цiональний американський характер. Поняття ментальносп жваво обговорю-вали европейськi мислш^ ХХ ст. (М. Аглон, М. Блок, Ж. Ле Гофф, Ж. Лефевр, Л. Февр та ш.) [8]. Наприклад, юторики групи «Аннaлiв» розглядали мента-лiтет як заряд духовного досвщу, що вершить ютор^. Люсьен Февр вводить поняття «ментальний iнструментарiй». Для нього це «сукупшсть категорш сприйняття, концептуалiзацii, висловлення i дп, якi структурують досвiд - як шдивщуальний, так i колективний». «Це явно емпiрична, вiдкрита дефшщя, але вона набагато ширше того, що сьогодш ми назвали б системою уявлень,
оскшьки включае мову, афекти i навт техшку. Сходячи ввд вивчення про-явiв культури до вивчення умов, що роблять щ прояви можливими, ми на-буваемо здатнiсть зрозумiти п еднiсть ("структуру", - зазначае Февр у свош книзi про Рабле в 1942 р.) i п особливосп» [9, с. 53]. Жак Ле Гофф тдкрес-лював, що поняття ментальносп не позбавлене двозначносп i розпливчастос-тi. Але в цьому навт вбачаеться його багатство i багатозначнiсть. Ле Гофф запропонував таке визначення цього термiна: «Ментальшсть будь-якого ю-торичного iндивiда, яким би значущим вш не був, е щось спшьне, що цей шдивщ подiляе з iншими людьми свого часу» [10, р. 77]. Оскшьки ментальшсть належить сферi «неявного, iмплiцитного», «дифузного i розмитого» [11, с. 30], то 11 розкриття ускладнено.
Особливий внесок у розвиток уявлень про людську психшу зробив З. Фройд. Вш переконливо довiв, що з двох сфер, вочевидь спшьних i для ментальносп - свщомо!' i шдсвщомо'1, визначальною е тдсввдома. Однi люди суворо додержуються своГх життевих принципiв, власно!' системи координат, але далеко не завжди можуть об'ективно оцшити як себе, так i свою поведш-ку. Iншi взагалi нi над чим таким не замислюються, поводяться штуТтивно, керуються хтозна-чим i тому роблять багато кроюв у «шкуди». Але ж можна рухатися не наослш, усвiдомлено, ввiмкнути, так би мовити, лiхтарик. За Фройдом, аби усвщомити якийсь образ, почуття або уявлення, треба його вербалiзувати, тобто втшити в словесну оболонку. Отож, ми й втшюватиме-мо в словесну оболонку щось малоусвщомлене - правовий европейський мешаштет - i вiн, сподiваюся, стане для нас бшьш зрозумшим [12; 13].
Менталитет - це надбання кожно! окремоi людини. Коли вiн спiльний для якоюь групи, сформований професiею, манерою життя або етносом, ми говоримо про мешаштет юриста, торговця, полiцейського, уболiвальника, француза, украшця тощо. Цiею групою може бути родина, поколшня, мешканцi цiлого континенту або все населення планети. Ментал^ет може бути чоловь чим або жшочим. Поняття групового менталiтету (колективного тдсввдомого) одержало визнання завдяки працям швейцарського психiатра Карла Густава Юнга. За Юнгом, змiст особистого тдсвщомого формуеться протягом життя людини, але для виникнення колективного тдсвщомого одного життя за-мало. Колективне тдсвщоме - це своерщш iнстинкти, яю складаються з так званих архетитв, що виринають з глибини психiчних несвiдомих утворень. Вони присутнi в генах i передаються з поколшня в поколшня. Юнг невтомно тдкреслював стихшнють, спонтаннiсть архетипiв, якi виявляються незалеж-но вiд волi або свщомосп, вистрибують де хочуть i коли хочуть. Юнг напо-лягав на тому, що людина перебувае тд Г'хшм впливом до такоi мiри, що й уявити собi не може. Архетипiв нескiнченна безлiч, вони виявляються завжди й с^зь. Але, вочевидь, вони розпiзнаються в перюди криз - повною мiрою,
як русла висохлих piчок, наповнюються вируючим повноводним потоком тд час вшн, лихолт, перебудов та революцш.
У цiлому, пiдсумовуючи мiркування про складнiсть визначення концепту «ментальносп», «менталiтету», зазначимо, що в сучаснш науковiй л^ерату-рi сформувалися три тдходи до визначення поняття «мешаштет». У першо-му менталiтет розглядаеться як сукупшсть повсякденних уявлень, символiч-них образiв i цiнностей. Другий шдхщ акцентуе увагу, навпаки, на його колективно несвщомих компонентах. У межах третього шдкреслюеться, що мешаштет - це сфера як свщомого, так i несвiдомого. Свiдомi елементи мен-талiтету нерозривно пов'язанi зi сферою несвiдомого, яке може розглядатися виключно як колективне [14, с. 16]. У цшому можна погодитися з Петером Дшцельбахером з тим, що «ментальшсть - це набiр способiв i змiстiв мис-лення та сприйняття, якi типовi для вщповщного колективу у вiдповiдний перюд. Ментальнiсть виявляеться в дiях» [15, с. 21].
Свропа - поняття неоднорщне. Проте роздiлена на католиюв i протестан-тiв, мешканцiв Швдня i Пiвночi, аристократiв i звичайних громадян, вона все-таки зберегла свое обличчя - мiж п жителями е певний зв'язок, так би мовити, амейна подiбнiсть, що об'еднуе !х в одне цiле, яке вщбилося у мен-тальностi та впливае на процес правового виховання. Найголовшшим тут е те, що Римська iмперiя залишила Gвропi повагу до правил i законiв. У вах европейських кранах суддi реально незалежш i керуються не власними уяв-леннями про справедливiсть, не хабарами, а чггко визначеними законодавчи-ми актами, де однозначно вказано, за яке порушення яке мае бути покарання.
Базисш канони европейського права, по суп класичного римського, поза захщним свггом декларуються, однак реалiзуються вряди-годи. Для розумш-ня сучасного правового европейського мешаштету важливо навiть не те, що там юнуе розвинена правова система, а те, що европейщ реально ставляться до не! як до глибоко продуманого порядку, порушення якого викликае неминучий протест. За винятком певних, ч^ко окреслених райошв у столицях i мегаполiсах, Свропа майже не знае злочинносп. Порядок у суспiльствi юнуе не тому, що добре працюе полщя, а тому, що вш у головах людей. Усе це досягнуто завдяки тому, що найхарактершшою рисою европейсько! ментальносп е панування права (це поняття ще у 1885 р. увiв у науковий об^ А. В. Дайа). Сутнiсть даного принципу, як зазначае Томас Генрi Бiнгем, по-лягае у такому: «Уа особи i влада у державi, публiчнi або приватш, повиннi пiдкорятися законам i дiяти на основi цих закошв, публiчно прийнятих i таких, що публiчно застосовуються у судах» [16, р. 69]. Вш також обгрунтовуе вiсiм правил, що розкривають сенс цього принципу: по-перше, право мае бути до-ступним, по можливосп зрозумшим, чiтким i передбачуваним; по-друге, питання юридичного права i вщповщальносп звичайно повиннi вирiшувати-
ся завдяки праву, а не шляхом використання повноважень; чим ширше i аб-страктшше викладено у текст повноваження посадово! особи чи судд^ тим бшьший обсяг суб'ективносп i свавшля - антитези панування права. Тому дане правило вимагае того, аби повноваження було окреслене чггкими рамками, а його використання було розумно обгрунтоване; по-трете, закони краши повинш бути обов'язковими для кожного громадянина; по-четверте, право мае забезпечувати адекватний захист фундаментальних прав людини; по-п'яте, для розв'язання цившьних суперечок, яю самi сторони не здатш виршити, повинш юнувати термiновi засоби без надлишково! цiни. Це правило тдпорядковуеться принципу: кожний тдкоряеться праву i знаходиться пiд його захистом, для того, аби у будь-який час звернутися до суду та визна-чити сво! права i обов'язки. Найголовнiше у цьому правилi - забезпечення фундаментального права будь-коли звертатися до суду; по-шосте, мЫстри i держслужбовцi всiх рiвнiв повиннi використовувати покладенi на них повноваження розумно, чесно, виключно для тих цшей, для яких вони призначеш, i без зловживань; по-сьоме, процедури з вирiшення справ, що забезпечують-ся державою, мають бути справедливими, тобто п, хто ухвалюють ршення, повиннi бути незалежними й об'ективними, не вщчувати на собi вплив з боку будь-яко! третьо! сторони; по-восьме, держава мае виконувати обов'язки за мiжнародним правом, джерелами якого можуть бути угоди, мiжнароднi зви-ча! та практики [16, р. 67-85].
Понад твтора столбя минуло вiдтодi, коли характерною ознакою европейського життя була жорстоюсть. Простий люд гаяв час у бшках, розпустi, пияцтвi, цькуванш собаками тварин i людей. Але доба жорстокост i терору була лише етапом у формуванш демократичного правового суспшьства, яке сьогоднi вшьне вiд кримiналу або сваволi влади. И чиновник, ш суддя, ш президент не мають в Сврот жодного «морального авторитету»: 1хня справа - виконувати ту роботу, на яку !х найняли платники податюв. За великим рахунком, европейцю байдуже, хто е його президентом, - його життя практично не залежить вщ того, якого кольору парпя прийшла до влади.
У Всесв^нш декларацп прав людини проголошено: права особистосп мають прiоритет перед правами держави. Це i е найбшьш значущий компонент «европейськосп» [17]. Цивiлiзацiя присутня тiльки там, де е повага до людини. Лише за таких умов можна нажити статки i не боятися !х втратити. Але в ше! медалi е й другий бш. Наприклад, Швешя та Швейцарiя - найза-можнiшi кра!ни свiту. Однак чомусь саме в цих крашах iз року в рiк статистика фшсуе найвищий рiвень самогубств [6, с. 275]. Здавалося б, парадокс? Аж шяк. Це - плата за самотшсть, яка е наслщком концентрацп уваги виключно на сво!х приватних iнтересах, на сво!й особистостi [18, с. 400]. Як наголошуе професор В. Воронкова, це е результатом атомiзованого грома-
дянського сустльства, в якому кожен шдивщ тдкреслюе сувереншсть свого св^обачення по вiдношенню до щеолопчних утворень, суспшьно'1' думки, по вщношенню до пол^ики» [19, с. 20-21]. В Сврот кожна людина, як i в римському суспiльствi, як i в епоху Середньовiччя, е структурою замк-неною. Замкненою е не тшьки особистiсть, а й кожна европейська родина, все европейське суспшьство в цшому. «Мш дiм - моя фортеця» - один i3 базисних архетипiв Свропи.
Правовий ментал^ет европейцiв базуеться на тих цшностях, якi вони по-дшяють. За опитуванням европейцiв «Свробарометр», проведеного кшька рокiв тому на замовлення €врокомiсii, на першому мiсцi серед iдеалiв для опитаних у 27 крашах GC виявилися права людини (37%), попм в списку мир (35%), демокрапя (34%), верховенство закону (22%), повага до шших культур (17%), солщаршсть (15%), повага до життя людини (14%), рiвнiсть (13%), особиста свобода (11%), толерантшсть (10%), самовираження (4%), релшя (3%), 5% респонденпв не знали, що вщповюти на питання [20]. Отже, право-ву ментальнiсть европейцiв вiдрiзняе, насамперед, повага до Закону, шану-вання прав i свобод людини, повага до життя людини, толерантшсть.
Якщо Украша визначила своею стратепчною метою входження до Свро-пейського Союзу, тодi i цiнностi Свропи, ii ментальнiсть, ii традицп, звичш повиннi враховуватися нашими громадянами, вивчатися i усвiдомлюватися. I коли ми ведемо мову про правову ментальшсть украшщв, то вона цшком повинна будуватися вщповщно до основних правових цшностей Свропи. Якщо ми i далi будемо не поважати Закон, права i свободи людей, не дiяти вiдповiдно до правових норм, то i наша мета буде недосяжною, тому що рiвень правово'1 культури, точнiше кажучи, тi види ii деформацп, що панують сьо-годнi в Украiнi, лишають нас можливосп стати членом европейсько'1' спшь-ноти [21]. Бо нiхто в Сврот не буде миритися з тими, хто не поважае Закон, порушуе правовi норми, створюе загрозу суспiльнiй безпецi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Damton R. The kiss of Lamourette: Reflections in Cultural History / Robert Damton. -New York : Norton, 1990. - xxi, 393 p.
2. История ментальностей, историческая антропология. Зарубежные исследования в обзорах и рефератах. - М. : Изд-во Рос. гос. гуманит. ун-та, 1996. - 255 с.
3. Марков Б. В. Разум и сердце: История и теория менталитета / Б. В. Марков. -СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1993. - 232 с.
4. Современный словарь иностранных слов : ок. 20 000 слов. - М. : Рус. яз., 1992. -740 с.
5. Великий тлумачний словник сучасно1 украшсько1 мови / за ред. В. Т. Бусела. -К. ; 1ршнь : ВТФ «Перун», 2001. - 1440 с.
6. Стражний О. С. Украшський менталггет: 1люзи. Мiфи. Реальшсть / О. С. Страж-ний. - К. : Книга, 2008. - 368 с.
7. Emerson R. W. Selected Essays / Ralph Waldo Emerson ; edited with an introduction by Larzer Ziff. - New York, N. Y. : Penguin Books, 1982. - 415 p.
8. Додонов Р. А. Этническая ментальность: опыт социально-философского исследования / Р. А. Додонов. - Запорожье : РА «Тандем-У», 1998. - 192 с.
9. Споры о главном: Дискуссии о настоящем и будущем исторической науки вокруг французской школы «Анналов». - М. : Наука, 1993. - 207 с.
10. Le Goff J. Les mentalités: une Histoire ambigue / Jacques Le Goff // Faire de l'histoire (sous la direction de J. Le Goff et Pierre Nora). - T. III. Nouveaux objets. - Paris : Gallimard, 1974. - P. 76-94.
11. Ле Гофф Ж. С небес на землю (Перемены в системе ценностных ориентаций на христианском Западе XII-XIII вв.) / Ж. Ле Гофф // Одиссей. Человек в истории. Культурно-антропологическая история сегодня. - М. : Наука, 1991. - C. 28-43.
12. Старовойт I. С. Зб^ i своерщност захщноевропейсько1 та украшсько1 менталь-ностей : фшос.-ют. аналiз / I. С. Старовойт ; Терноп. акад. нар. госп-ва. - Терно-тль : Дiалог, 1997. - 256 с.
13. Требш М. П. Феномен правового виховання у захщному осв^ньовиховному просторi / М. П. Требш // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Украши iм. Ярослава Мудрого». Серiя: Фiлософiя, фiлософiя права, полгголопя, соцюлопя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2014. - Вип. 2 (21). - С. 66-86.
14. Лубский Р. А. Политический менталитет: методологические проблемы изучения и российские реалии : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.10 / Роман Анатольевич Лубский. - Ростов н/Д, 1999. - 206 с.
15. Iсторiя европейсько! ментальносп / за ред. Петера Дшцельбахера ; пер. з шм. Володимир Кам'янець. - Львiв : Лггопис, 2004. - 720 с.
16. Lord Bingham. The Rule of Law / Lord Bingham // Cambridge Law Journal. - 2007. -Vol. 66, No 1. - P. 67-85.
17. 04Верланов С. О. Економiчнi i сощальш права людини: европейсью стандарти та ïx впровадження в юридичну практику Украши (загальнотеоретичне досл> дження) / С. О. Верланов // Пращ Львiвськоï лабораторп прав людини i грома-дянина Науково-дослщного шституту державного будiвництва та мюцевого самоврядування Академп правових наук Украши / редкол.: П. М. Рабшович (голов. ред.) та ш. ; С. О. Верланов. - Серiя I. Дослщження та реферати. - Львiв : Край, 2009. - Вип. 19. - 196 с.
18. Ерасов Б. С. Социальная культурология : учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Б. С. Ерасов. - Изд. третье, доп. и перераб. - М. : Аспект Пресс, 2000. -591 с.
19. Воронкова В. Г. Исследование проблемы европейского менталитета / В. Г. Во-ронкова // Менталггет та протирiччя сучасного украшського суспшьства: пол> толопчш, соцюлопчш, культуролопчш аспекти : тези доповщей та вистутв
загальноукр. наук.-практ. конф. - Запорiжжя : РА «Тандем-У», 1994. - Ч. 3. -С.20-21.
20. Европейские ценности [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Ы1р:/Ло1е-rance.in.ua/publikatsii/stati/item/135-evropejskie-tsennosti.
21. Требш М. П. Правосвщомють громадян Украши: стан та види деформацй / М. П. Требш // Вюн. Харк. нац. ун-ту iм. В. Н. Каразша. «Соцюлопчш досль дження сучасного сустльства: методолопя, теорiя, методи». - Х. : ХНУ, 2009. -№ 844. - С. 59-62.
Л. В. Харченко, доктор пол1тичних наук, Нацюнальний ушверситет бюресурав та природокористування Украши
ПРОБЛЕМИ М1ЖЕЛ1ТНО1 КОНСОЛ1ДАЦП В УМОВАХ МЕНТАЛЬНОГО ПЛЮРАЛ1ЗМУ УКРАШСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
Загроза зашкарублосп усталених форм, особливо якщо ш форми набува-ють антидемократичного характеру, унеможливлюе перехщ сошально-по-л1тично! системи загалом 1 п можливостей вписатися в европейську штегра-щю. Ключову роль у загрозах розвитку в1д1грають проблеми, що були притаманними украшськш пол1тико-управлшськш елт фактично на вс1х етапах розвитку укра'шсько! державносп й як так само свого часу ввдграва-ли деструктивну роль у переб1гу державницьких процеав.
Вщсутшсть пол1тичних конфл1клв насамперед е ознакою тотал1тарних суспшьств. 1з зникненням фактор1в, як обмежують р1зномаштш свободи, об'ективно наростають суперечносп. Плюралютичшсть сучасного сошуму визначаеться поширенням демократа в ус сфери людсько! життед1яльносп. Зростання демократизму в пол1тичнш цариш нашо! держави поставило перед укра'шським суспшьством нов1 вимоги шд час формування конструктивного пол1тичного д1алогу. Конкуреншя м1ж ел1тами - т1ею, що при влад1, 1 т1ею, що в опозицп, сьогодш не вир1шуеться шляхом лопчних довод1в у захисп запропоновано! системи пол1тичного порядку. «Щоб роз1рвати тенета хибно! претензп на всезагальнють цих ушверсалютських принцишв, як1, проте, здо-буваються лише виб1рково 1 застосовуються лише контекстуально, - пише Ю. Габермас, - завжди необхщш були сошальш рухи 1 пол1тична боротьба» [1, с. 26].
Сучасна пол1тична система побудована на тез1 про наявшсть конфл1кт-ност людського сустльства. 1снуе безпосереднш зв'язок м1ж якютю поль тико-управлшсько! ел1ти (р1внем 11 загально! 1 пол1тично! культури) з яюстю
