CC BY
87
УДК 323.21(477)
I. О. Полщук, доктор пол^ичних наук, професор
ПОНЯТТЯ «НАЦЮНАЛЬНА МЕНТАЛЬН1СТЬ»
У статт1 розглядаеться процес формування та сутшсш аспекти поняття «на-цгональна ментальшсть». Автор наголошуе, що виникнення феномену нацгональног ментальност1 в1дбуваеться вже на початку етногенезу. У цей початковий пер1од з'являеться ориггнальне ментальне ядро-основа, яке залишаеться з певними моди-ф1кац1ями протягом ус1ег нащональног ¡сторп. Це обумовлено ¡снуванням перма-нентних фактор1в, серед яких найбыьшу вагу мають: б1олог1чний, географ1чний та геопол1тичний фактори. Протягом уаег ¡сторп того чи ¡ншого етносу в1д покол1н-ня до покол1ння передаеться певний психоповед1нковий ¡нвар1ант, що реал1зуеться на стльшй мовнШ, культурнШ та морально-етичнШ основг. На початку виникнення нащонального характеру особливо прикметну роль в1д1грае колективне еттчне тдсв1доме, яке виникае 7з залишюв стльних переживань етшчног групи як певш не-усв1домлюван1 реакцИ' на пост1йно в1дтворюван1 специф1чш умови гг ¡снування (К. Юнг). Робиться висновок, що структура поняття «нащональна ментальшсть» (псих1чний склад нацИ'-етносу) складаеться з трьох основних елемент1в: нащональ-ного характеру, нащональног св1домост1 та етшчного тдсв1домого.
Ключовi слова: нацгональна ментальшсть, полгтична культура, нацгональний характер, етнос, концепщя, етногенез, традищя.
Постановка проблема. Людська спшьнота представляв з себе неоднорщ-ну ушфшовану масу, вона складаеться з окремих нацш, народiв, етшчних груп, як мають свою самобутшсть, що виявляеться в уах сферах суспшьно-го життя. Етноси мають свое «обличчя», сформоване етногенезом, iсторiею i культурою. Типовють i своерщшсть етносу виявляеться не тшьки i не скшь-ки в його антропологи, а в полчищ, правi та шших важливих галузях. Тому розробка теори нащонально! ментальносп мае наочну актуальшсть для роз-витку втизняних пол^ично! та юридично! наук.
Розроблетсть проблеми у науковш лШератури Рiзноманiтнi концепту-альш штерпретацп проблеми нащонально! ментальносп у полгголопчному аспект зус^чаемо у роботах визначних авторитепв в^чизняно! пол^ично! науки В. Бебика, С. Грабовського, В. Кизими, Н. Коршенко, О. Кульчицько-го, О. Рудакевича, С. Тарана, Н. Хам^ова, Д. Чижевського, В. Янова, В. Яре-ми та ш.
Мета статт1 полягае у тому, щоби розглянути процес формування та сутшсш аспекти поняття «нащональна ментальшсть» у поличному та по-л^олопчному контекстах.
© Полщук I. О., 2017
105
Виклад основних положень. Нацюнальна ментальшсть формуеться тд впливом багатьох рiзноманiтних факторiв, серед яких культурно-юторичний, природно-клiматичний, геополiтичний, соцiологiчний, пол^ичний та iн. У свою чергу нацюнальна ментальшсть сама по собi виступае важливим чинником усталення суспшьно'1 свiдомостi та джерелом культурно-юторично'1, пол^ично'1 динамiки чи шшо'1 нацп. Початок формування нацюнально'1 ментальностi вщбуваеться вже на раннiй стадп етногенезу. Саме у цей час виникае певне ментальне ядро-основа, яке збер^аеться протягом уае'1 ютори етносу. Цьому сприяе вiдносна незмiннiсть географiчного, геопол^ичного, бiологiчного факторiв. Але «рухливють» культурно-юторичного, соцюлопч-ного i особливо поличного чинникiв спричиняе iнодi суттевi модифшацп, деформацп ментальних настанов конкретного етносу. Проте, як зазначае В. Храмова, «через зв'язок чаав збер^аеться певний психоповедшковий ш-варiант, що реалiзуеться на спiльнiй мовнiй, культурнiй та морально-етичнш основi. Вiн дае змогу народовi зберегти собiтотожнiсть у вах iсторичних перипетiях, пронести через вс "малi Апокалшсиси" юторп етнiчну самосвь домiсть як, мабуть, едину обов'язкову ознаку етносу» [1, с. 8].
За умов первюного формування етшчно'1 психши особливу роль вiдiграе колективне етшчне пiдсвiдоме. К. Юнг зазначав, що воно виникае iз залишюв та прослiдкiв сумiсних переживань етногрупи як певш неусвiдомлюванi ре-акцп на постiйно вiдтворюванi специфiчнi умови п iснування. Виражаються данi реакци у характерних, притаманних лише тому чи шшому етносовi уш-версальних праобразах, праформах, що пщсвщомо детермшують поведiнку i мислення кожного його представника. К. Юнг називае 1'х «архетипами», якi е суть типов^ регулярно вiдтворюванi способи розумiння. Архетипи уособ-люють загальнi образи, у котрих - традицп, символи, поведшка та доля багатьох генерацш етносу. Надiндивiдуальнi, надсвiдомi явища - «архетипи» К. Юнга, «колективш уявлення» Е. Дюркгейма, засвоенi суб'ектом як членом нащонально'1 (сошально'1) групи типовi щодо ще'1 спiльноти взiрцi поведшки, вплив котрих ним не усвщомлюеться i не контролюеться.
Якщо згадати типолопзащю поведiнки М. Вебера, то це саме та «тради-цшна поведiнка», що диктуеться звичками, звичаями, вiруваннями, якi стали другою натурою. Суб'ект вчиняе за традищею, йому немае потреби аш ста-вити перед собою мету, аш визначати щнносп, анi випробовувати емоцiйне збудження - вш просто пiдкоряеться вкоршеним у ньому за тривалу практику рефлексам. Американсью антропологи Ф. Боас та Б. Малиновський, роз-глядаючи процес соцiалiзацii iндивiдiв через мехашзм шкультурацп, пщкрес-люють, що автоматичне сприйняття культури iндивiдом вщбуваеться саме на пщсвщомому рiвнi. Це забезпечуе перманентну стабiльнiсть та еволюцшний характер розвитку соцiуму, пол^ично'1 системи.
Але питома вага такого компоненту нащонального ментал^ету, яким е нащональна свщомють, зростае у мiру ускладнення й розвитку сощуму, ди-ференщацп соцiально-полiтичних iнституцiй, утворюваних нацiею. Нащональна свщомють обiймае сукупнiсть сощально-пол^ичних, економiчних, фiлософських, релiгiйних та шших поглядiв, якi характеризують змiст, рiвень й особливостi духовного розвитку нацп i вiддзеркалюе ставлення нацп до рiзноманiтних суспiльних цiнностей, а також процес й юторичнох еволюцп, колишш досягнення i майбутнi завдання. 1сторична пам'ять, звичайно, ви-ступае обов'язковою пiдвалиною щодо формування нащональнох свщомосп [2, с. 171-202]. Причому спочатку, як перший етап, утворюеться нащональна самосвщомють, що на вiдмiну вщ узагальнених уявлень етшчнох групи (на-щональнох свiдомостi) е iндивiдуалiзованим поняттям, яке вiдбивае ступiнь засвоення певних чинниюв загальнонащональнох свiдомостi iндивiдами -представниками нащонально'1 спiльноти. Нацiональна свщомють, як i будь-яка форма суспшьно'1 свiдомостi, репрезентуе дiалектичну еднiсть двох складових: повсякденно'1 та щейно-теоретичнох свщомосп нацп.
Повсякденний рiвень е результатом стихшного, емпiричного вщображен-ня дшсносп у буденнiй свiдомостi широкого нащонального загалу, у той час як щейно-теоретичний рiвень е бiльш високим пщсумком систематизацп та узагальнення повсякденних уявлень, настро'1'в, потреб i вольових устремлшь маси. Повсякденна нацiональна свщомють виступае як багаторiвневий, iнер-цшно-консервативний, суперечливий феномен, який разом з тим постшно змiнюеться й утворюе юторичний синтез бiологiчного та сощального досвiду багатьох поколiнь. Складовi частини внутршньо'1 структури повсякденно'1 нацiональноi свщомосп - повсякденнi потреби, iнтереси, система щнностей i настанов. На базi системи цiнностей виникають стереотипнi уявлення, нор-ми, взiрцi поведiнки, звичш та традицii. До найбiльш рухливих, динамiчних елементiв повсякденнох нацiональноi свщомосп належать передуам потреби, адже будь-яю соцiальнi змiни породжують все новi й новi потреби, якi вщпо-вiдають суспiльним трансформацiям. Динамiка перетворення потреб, як правило, вщдзеркалюеться у масових настроях.
Менш динамiчними компонентами, що забезпечують стабшьшсть та шер-цiйнiсть повсякденного рiвня, е первюш, глибиннi, емоцiйно забарвленi на-станови й етшчш стереотипи. Але найбшьш стабiльними i консервативними чинниками повсякденнох нацiональноi свiдомостi, якi гарантують п сталiсть, виступають звича1 й традицii - нормативнi вимоги до поведшки, що транслю-ються вiд генерацп до генерацii та базуються на найбшьш глибинних наста-новах, системi цiнностей колишнiх поколiнь, а також на юторичнш пам'ятi етнiчноi групи. Вщтворюючись на пiдсвiдомому та свщомому рiвнях, нацiо-
нальш звича! та традицп виконують функщю регуляторiв та стабiлiзаторiв поведiнки прийдешнiх поколiнь.
1дейно-теоретичний рiвень нащонально! свiдомостi е кристалiзоване, на-уково обгрунтоване, соцiально-полiтично орiентоване узагальнення окремих елементiв повсякденно! нащонально! свщомосп. Звичайно, щейно-теоретич-ний рiвень вiдповiдае певним полiтичним засадам наци. Це щеолопя нащо-нально-етшчно! групи, що вбирае у себе систему узагальнень та аналiзу нащонально! ютори, тепершнього становища й сукупност цiлей розвитку наци. Окрiм того, щейно-теоретичний рiвень обiймае програму розвитку наци, а також норми, щнносп та взiрцi поведiнки, обов'язковi для кожного шдивь да - лояльного представника нащонально-етшчно! спiльноти.
У центрi тако! щеолопчно! конструкцп знаходиться провщна нацiональна iдея, змiст яко! залежить вщ щойно згаданих чинникiв. У залежносп вiд на-цiонально-iсторичних трансформацш, колiзiй, успiхiв або невдач змют нащонально! ще!, а разом з нею й уае! щейно-теоретично! нацiональноi свiдо-мостi може i повинен змiнюватися. Конкретнi iсторичнi умови вимагають адекватно! iдейно-теоретичноi рефлексii з боку науково!, полiтичноi елiти нацп на тi чи iншi макросощальш iнновацii. Причому вiд того, наскшьки адекватною та квалiфiкованою буде ця щейно-теоретична рефлексiя, багато в чому залежатиме бшьш-менш успiшний розвиток наци, !! поступ, особливо за умов перехщних суспiльств.
Нацiональний характер е пею категорiею, яка у багатьох дослщженнях, присвячених подiбнiй до нашо! проблематицi, фактично ототожнюеться з по-няттям нацiональноi ментальностi. Це не випадково i навiть мае деяю пiд-стави. Головна iз тдстав односенсового використання названих категорiй полягае у тому, що вони дшсно тотожш, але у певнiй мiрi, адже нацiональний характер е складовою частиною структури поняття «нацiональний менталь тет». Нацiональний характер визначаеться як сукупшсть найбiльш сталих, базових для певно! етнiчноi спiльноти особливостей сприймання навколиш-нього свiту та форм реагування на нього. Категорiя «нащональний характер» охоплюе головним чином емощйно-почуттевий рiвень нацiональноi психiки та виражаеться у превалюючих у данш нащонально-етшчнш спiльнотi емо-цiях, почуттях i настроях, а також у швидкостi й iнтенсивностi реагування на т чи iншi подii, тобто у нащональному темпераментi. Витоки сукупностi психiчних якостей, утворюючих нацiональний характер, варто шукати як складовий iнгредiент первюного ментального ядра-основи, на стадii етноге-нези. Елементи нацiонального характеру виступають важливим способом стихшного, емпiричного, буденного вщображення навколишньо! дiйсностi у психщ представникiв однiеi нацiонально-етнiчноi спiльноти, створюючи таким чином !! первiсну бюлопчно-псиачну еднiсть.
Збер^аючись i в подальшому, первюш риси нацiонального характеру тд-коряються впливу сощально-пол^ичних факторiв, але на повсякденному рiвнi вони виявляються особливо вщчутно знову ж таки у перехщш перiоди розвитку суспiльства. Вщома вiтчизняна дослiдниця О. Донченко стверджуе, що кризова поведiнка етносу, незважаючи на змшу соцiально-iсторичних обставин, кожного разу репродукуеться приблизно в аналопчних проявах через транслящю вiд старих генерацш молодшим дистресових архетипiв «у виглядi специфiчних саме для цього суспшьства норм реакцiй на т1 чи тi поди, всталеного тла настрою й навт певнох зовнiшностi» [3, с. 47].
Пщсумовуючи викладене вище, можемо констатувати, що нащональна ментальнiсть структуруеться iз таких взаемопов'язаних та перехрещуваних компоненпв, як нащональний характер, нацiональна свiдомiсть та етшчне пiдсвiдоме (несвiдоме). Цю структуру можна вщобразити у табл. 1.
Таблиця 1
Структура категорп «нащональна ментальшсть»
Нац1ональна ментальшсть (псих1чний склад нацп-етносу)
Нащональний характер Нащональна св1дом1сть Етн1чне пiдсвiдоме
Сукупшсть найбшьш сталих особливостей сприймання навко-лишнього свггу та форм реагування на нього Повсякденна 1дейно-теоретична Пснх1чш явища - на-слвдки досввду фшо-генетичного розвитку етносу, як1 передають-ся у спадок
Повсякденш потреби, штереси -масов1 настро! Нащонально-iдеологiчна орiентацiя
Емоци, почуття, швидшсть та штен-сившсть реагування на аналопчш поди - нащональний темперамент Система щнностей 1 настанов - стерео-типш уявлення, нор-ми, вз!рщ поведiнки, звича1, традицп Виявляються в архетипах - етшчних апрiорних схемах поведшки, способах сприймання та реагування на поди - стереотипна традицшна (за М. Вебером) поведшка
Як видно з табл. 1, поняття «нацiональна ментальнiсть» належить до числа глобальних психолопчних унiверсалiй, що охоплюють усi базовi психiчнi процеси та характеристики шдивща - члена нацiональноi спiльноти, нацп в цiлому.
Пол^олопчна спрямовашсть дослщження, що пропонуеться, обумовлюе розгляд та аналiз не просто нацiонального ментал^ету укра!нства самого по собi, а у зв'язку i з приводу укра!нського державотворення в iсторичному час й на сучасному етапi. Предметом дослщження виступае полiтичний аспект укра!нсько! ментальностi, або полiтична ментальнiсть укра!нства. Може ви-никнути питання про доцшьшсть застосування у даному випадку «не зовам пол^олопчного» поняття «ментал^ет» i, можливо, бшьшо! прийнятностi для такого плану розвщок категорп Г. Алмонда i С. Верби «пол^ична культура». Тут варто згадати, що у сво!й, згодом класичнш, працi «Культура громадянина: Полiтичнi установки i демократiя в п'яти нащях» (1963) вщо-мi американськi пол^ологи визначають три рiвнi поняття «пол^ична культура»: пiзнавальна орiентацiя - охоплюе знання про пол^ичну систему, !! функцiонування та дiячiв; емоцюнальна орiентацiя - вiддзеркалюе почуття, що виникають по вщношенню до пол^ично! системи, !! функцiй та пред-ставникiв; оцiнкова орiентацiя - виявляе особисте, часто критичне ставлен-ня до пол^ично! системи, !! дiячiв та !хшх функцiй.
У сво!й порiвняльнiй студи Г. Алмонд i С. Верба, використовуючи мето-ди анкетування, iнтерв'ю тощо, дослiдили типи поличного ставлення гро-мадян до власних пол^ичних систем у п'ятьох кра!нах: США, Великiй Бри-танп, Нiмеччинi, Ггалп та Мексицi - i провели вiдповiдну типологiзацiю пол^ичних культур окремих кра!н. Для нас важливо зазначити, що порiвнян-ня здшснюеться саме за нацiональною (у широкому розумшш) ознакою, що вказуе на початкову близькють запроваджено! категори «полiтична культура» i поняття «нащонально-пол^ична ментальнiсть», адже фактично предметом аналiзу та спiвставлення Г. Алмонда i С. Верби е полiтична культура амери-кансько!, англшсько!, шмецько!, ^алшсько! й мексикансько! нацiй. Ця об-ставина певним чином визначае наочну тотожнiсть дефiнiцiй i структур даних категорiй, адже обидвi вони описують психiчнi властивостi iндивiдiв - члешв нацюнально-полггично! спiльноти. Слiд погодитися з О. Рудакевичем, коли вш слушно зауважуе, що «полiтична культура виступае складним системним утворенням, в якому функцюнують св^оглядш, нормативно-цiннiснi, прак-тично-поведiнковi та iнституцiйнi компоненти, котрi певною мiрою близькi за змiстом до ментальних настанов наци, е !х конкретним втiленням i проявом у поличному життi суспiльства» [4, с. 27]. Разом з тим звертае на себе ува-гу i той момент, що нацiональна ментальшсть е бiльш широким та об'емним поняттям, анiж полiтична культура, через те, що охоплюе й пщсвщомий, глибинно-психiчний рiвень, вiдбивае увесь комплекс психiчних процесiв представникiв певно! наци, у той час як пол^ична культура зосереджуеться на виявi передуам свiдомого й емоцiйного чинникiв [5, с. 551-553], що !м вщповщають у структурi нацiонального менталiтету «нащональна свiдомiсть»
та «нацюнальний характер». На мою думку, нацюнальна ментальшсть е за сво'1'м зм1стом формуючою основою пол1тично'1 культури, котра, у свою черту, виступае певним вщтворенням нацюнального менталiтету у пол1тичн1й сферi функцюнування соц1уму. У зв'язку з цим найбшьш точним поняттям, що вщдзеркалюе запропонований предмет дослiдження, е категор!я, впрова-джена С. Грабовським, С. Ставрояш та Л. Шкляром, - «нацюнально-полггич-ний менталiтет укршнщв» [6, с. 123].
У кшцевому тдсумку найкращим вiдображенням нацюнально-пол^ично! ментальностi е нацюнальна держава, 11 конкретнi шституцп - база пол1тично'1 системи нацп, державний устр1й, форма правлiння, сутнюш ознаки пол1тич-ного режиму, полггичш традицп, превалююча у данiй нацп щеолопя, а також типов1 повсякденш стереотипнi уявлення та настанови; розповсюджеш серед представникiв конкретно! нацп вз1рш пол1тично'1 поведiнки, пiдсвiдома реф-лекая р1зних генерацiй нацп на аналопчш подп, кол1зп, характернi почуття та емоцп щодо власних державних чинниюв та 1н. З другого боку, треба ска-зати й про те, що вплив державних шституцш на нацюнально-пол^ичний менталiтет мае обопшьний характер, тобто як менталiтет впливае на нацю-нальну пол1тичну систему, так i остання впливае на менташтет. Роль пол1тич-но'1 системи у формуванш менталiтету того чи шшого народу дуже велика, адже у залежносп в1д '11 типу представник нацп включаеться у певш сощаль-н1 стосунки, що знаходить свш в1д6иток на його свщомосп. Важливим моментом у цьому контексп е наявнiсть або вщсутнють фактору суверенiтету нацИ'.
Л1ТЕРАТУРА
1. Храмова В. До проблемы укра'нсько! ментальнос^: Замiсть передмови / В. Храмова // Укра'нська душа : зб. наук. пр. / вщп. ред. В. Храмова. - К. : МП «Фешкс», 1992. - С. 3-35.
2. Правова i пол^ична культура укра'нського сощуму за умов модернiзацii пол1-тико-правового життя : монографiя / О. О. Безрук, Л. М. Герасша, I. В. Головко та ш. ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2016. - 560 с.
3. Донченко О. Концепщя сощетально! психши суспшьства. Стаття друга: Соцiе-тальш стани i процеси / О. Донченко // Фшос. i соцюл. думка. - 1994. - № 3-4. -С.36-73.
4. Рудакевич О. Ментальшсть i пол^ична культура укра'нсько! нацИ' / О. Рудакевич // Розбудова держави. - 1995. - № 10. - С. 26-30.
5. Пол1толопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-^бна, I. О. Полщук та ш.] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.
6. Грабовський С. Св1тло i тш Переяславсько! ради / С. Грабовський, С. Ставроя-н1, Л. Шкляр // Генеза. - 1994. - № 1. - С. 114-127.
ПОНЯТИЕ «НАЦИОНАЛЬНАЯ МЕНТАЛЬНОСТЬ»
Полищук И. А.
В статье рассматривается процесс формирования и сущностные аспекты понятия «национальная ментальность». Автор подчеркивает, что возникновение феномена национальной ментальности происходит уже в начале этногенезиса. В этот начальный период появляется оригинальное ментальное ядро-основа, которое остается с определенными модификациями в течение всей национальной истории. Это обусловлено существованием перманентных факторов, среди которых наибольший вес имеют: биологический, географический и геополитический факторы. На протяжении всей истории того или иного этноса от поколения к поколению передается определенный психоповеденческий инвариант, который реализуется на совместной языковой, культурной и морально-этической основе. В начале возникновения национального характера особенно заметную роль играет коллективное этническое бессознательное, которое возникает из остатков совместных переживаний этнической группы как определенные неосознаваемые реакции на постоянно воспроизводимые специфические условия ее существования (К. Юнг). Делается вывод, что структура понятия «национальная ментальность» (психический склад нации-этноса) состоит из трех основных элементов: национального характера, национального сознания и этнического бессознательного.
Ключевые слова: национальная ментальность, политическая культура, национальный характер, этнос, концепция, этногенезис, традиция.
THE TERM «NATIONAL MENTALITY»
Polischuk I. О.
The process offormation and the essential aspects of the concept of «national mentality». The author notes that the emergence of the phenomenon of national mentality is early ethnogenesis. During this initial period there is an original mental-core base, which remains with certain modifications throughout the nation's history. This is due to the existence of permanent factors, among which the most important are: biological, geographical and geopolitical factors. Throughout the history of a particular ethnic group, from generation to generation is passed certain invariant psyhobehavioral implemented on a common language, cultural, moral and ethical basis. At the beginning of the emergence of national character is particularly noteworthy role played by ethnic collective unconscious that arises from the remnants of shared experiences as certain ethnic groups unconscious reaction to constantly reproducible specific conditions of its existence (K. Jung). The category of «national character» covers mainly emotional and sensual level of the national psyche and reflected in prevailing in a given ethnic community emotions, feelings and moods, as well as the speed and intensity of the response to certain events, the national temperament. The origins of the aggregate mental qualities, creating national
character should look as part of the original ingredient mental nucleus lever on stage ethnogenesis. Elements of national character is an important way to natural, empirical, everyday reflection of reality in the psyche of members of a national-ethnic community, thus creating its original bio-psychic unity. Ultimately, the best reflection of national political mentality is the national state of specific institutions - the base of the political system of the nation, government, government, essential features of the political regime, political traditions prevailing in this national ideology, as well as typical everyday stereotypes and tips; distributed among specific national models of political behavior, subconscious reflection of different generations nation for similar events, collisions, typical feelings and emotions about their own state factors. It is concluded that the structure of the concept of «national mentality» (mental-ethnic composition of the nation) consists of three main elements: national character, national identity and ethnic unconscious.
Key words: national mentality, political culture, national character, ethnicity, concept, descent, tradition.
