CC BY
39
В. Ю. Лесняк, кандидат пол^ичних наук, доцент, Рiвненський державний гумаштарний ушверситет
ПОЛ1ТИЧНА МЕНТАЛЬН1СТЬ ПЕРЕХОДНОГО СУСП1ЛЬСТВА У КОНТЕКСТ1 ПЕРСПЕКТИВ ЙОГО ДЕМОКРАТИЧНО? КОНСОЛ1ДАЦП
Розвиток украшського сощуму у процесi демократичного транзиту доводить, що при аналiзi й прогнозуванш загальнонацiонального розвитку потрiбно залучати рiзноманiтнi теори й методи з багатьох суспшьствознавчих наук, адже осмислення динамки розвитку громадянського суспiльства в Укршш торкаеться цiлого ряду теорiй та концепцш на стику пол^ологл, сощологп, психологи, права тощо. Наприклад, американський пол^олог А. Пшеворський, надаючи важливого значення правильно обранiй стратеги i тактицi демократичного транзиту, розглядае трансформацiйнi процеси через моделi «теорп ^ор» з прогнозуючим спiввiдношенням полiтичного суперництва i пошуку компромiсу. У динам^ спiввiдношення сил вiн вiдзначае два етапи перехщного перiоду - лiбералiзацiю i демократизацiю. Зокрема, другий перюд вiн подiляе на «вихщ з авторитарного режиму» та «створення демократичного режиму» [5, р. 67].
Дослщжуючи взаемозв'язок демократизаций демократичного транзиту, консолщаци демократи, демократично'!' пол^ично"1 культури та вщповщного типу поэтично! ментальностi, слщ мати на увазi, що остання формуеться пiд впливом багатовiкових культурно-юторичних та геополiтичних чинникiв. Проте суспшьш трансформаци у ходi демократичного транзиту також здш-снюють значний вплив на укоршення нових практик та форм демократично1 пол^ично1 культури.
Передбачаючи практичне спрямування, ментальнiсть виявляеться в до-мiнуючих життевих настроях, у характерних особливостях св^осприйняття, у системi моральних вимог, норм, цiнностей i принципiв взаемоди держави та суспшьства; у формах взаемовiдносин мiж людьми та спшьнотами; у ставлены до полiтики i моралi; у нащональному характерi; в рiзних компонентах пол^ико-правово1 культури. Тобто полiтична ментальшсть е своерiдною сукупнiстю уявлень про полггичну реальнiсть, симбiозом цiннiсних усвщом-лених те неусвiдомлених полiтичних орiентацiй, ментальних настанов, пов'язаних iз пол^ичним досвiдом кожно! окремо1 сустльно1 групи.
У багатьох авторитарних режимах формуеться культ державно1 влади чи окремого правителя, на основi якого виникае загальнонародна едшсть та бажання тдсилити правовi норми новими, або ж усталеними юторично, уяв-
Вкник Нацюналтого ^верситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
леннями про сощальну справедливють, порядок, загальний добробут тощо [3]. Проте в умовах лiбералiзащi недемократичного режиму вщбуваються процеси делеriтимiзащi режиму, що супроводжуються переощнкою iснуючих цiннiсних правил та установок. В умовах с^мкого поширення шшого альтернативного бачення пол^ично' реальносп посилюеться критика режиму, зростае популяршсть опозицiйних лiдерiв, дисидентiв, полiтичних в'язшв режиму. Тому на rрунтi сощокультурних трансформацiй зростае запит суспшьства на отримання достовiрноi шформацп про сутнють iснуючого режиму, виникае потреба у достут до правдиво' шформацп про його минуле, тепершне та майбутне, що супроводжуеться процесом появи альтернативних «пост-правд», «пост-пам'ятей», котрi збагачують суспiльний дискурс та за-безпечують вiдповiднi «прориви» у ставленш до юнуючо' пол^ично' реальности та функцiонування суспiльних, правових i полiтичних iнститутiв.
Згiдно з транзитолопчною парадигмою «лiбералiзащя», розпочинаючись з кризи лептимносп авторитарного режиму та наростання суперечностей у правлячш елiтi, супроводжуеться ослабленням пол^ично' цензури, роз-ширенням свободи слова, примирливим ставленням до опозицшних настро-1'в та неконтрольованих державою структур. У результат лiбералiзацii, яка може поеднувати як пол^ичш, так i суспiльнi змiни, слабшае вплив владних iнститутiв на суспшьне життя, однак процес прийняття пол^ичних рiшень у державi залишаеться авторитарним. На основi пожвавлення громадянсько-го суспшьства з'являються передумови для подальшо' демократизацп режиму. На етат «демократизацп» вiдбуваються iнституцiйнi перетворення по-л^ично' системи - з'являються пол^ичш партп та виборчi демократичнi процедури. Оновлення пол^ично' елiти вихiдцями з демократично' опозицп зумовлюе необхiднiсть пошуку правлячою елiтою загальносуспiльного комп-ромюу i визначення нових правил пол^ично' гри. Саме тому на стадп демократизацп вiдбуваеться демонтаж старого поличного режиму та усвщомле-ний вибiр полiтичною елiтою демократичних процедур, що пов'язано з мисленневою та компетентною складовою, а також ментальними особли-востями цих ел^ та суспшьства в цшому. Адже низька громадянська актив-нiсть, суспшьний конформiзм щодо авторитарних дiй влади стають на завадi побудовi демократичного сощуму. Тому й демократичний транзит може мати незавершений вигляд перманентного перехвдного перюду з невiдомим кш-цевим результатом.
На завадi такiй невиразнiй перспективi довготривалого демократичного транзиту стае практика стабшзацп та закрiплення вироблених демократичних процедур на рiвнi суспiльства загалом, коли досягаеться легiтимiзацiя демократичного режиму, вщбуваеться загальне реформування сощуму, забезпе-чуеться суспiльна згода щодо бшьшосп полiтичних рiшень. У таких умовах
змшюеться й практика пол^ичного дiалогу мiж полiтичними елiтами, мiж владою та суспiльством в цшому.
Згiдно з «елiтарною теорiею» переходу до демократа, положення яко'! вщображеш в колективнiй монографи Дж. Хiглi i Р. Гюнтера, демократизацiя подаеться як спрямований рух до щеального демократичного режиму, що характеризуеться вщкритими виборами з вщносно низьким бар'ером учасп, полiтичною конкуренцiею i широким захистом громадянських прав. У данш концепци переходу видiляються двi основш моделi переходу: «пакт» i «кон-вергенцiя» елiт. «Пактом» елiт називаеться такий варiант переходу, коли ел^и усвiдомлено домовляються про компромiс щодо спiрних питань. Особ-ливостями «пакту» таким чином виступають секретнiсть, замкнутють та компромiснiсть його утворення. Модель «конвергенци» полягае у залученнi ново'! ел^и до формування влади за рахунок мобшзаци мас. Про завершення «конвергенци» свiдчить електоральна перемога дисидентсько'! чи периферш-но'! елiти чаав функцiонування режиму. «Конвергенцiя» елiт веде до консолщаци демократичного режиму [1, с. 111-112]. У багатьох перехщних сус-пшьствах саме пол^ика пакту, консенсусу з подальшим залученням нових демократичних елiт до владних структур е основною запорукою консолщаци демократичних щнностей.
Наприклад, iспанська дорога до демократи в св^овш лiтературi тракту-еться як класичний приклад саморозриву, самозламу вiдносин iз авторитарним минулим, коли перехщ до демократи проводився старими франюстськими, але реформаторськими елками за активно'! участi опозицшних полiтичних сил [4, s. 60]. Компромюна i договiрна поведiнка як постопозицшних, так i постфранкiстських ел^, була основою формування консенсусно'! моделi демократичного транзиту. Так, в умовах переходу в 1спани реалiзовувалась модель так званого «пакту забуття», коли погляди пол^ично'! елiти спрямо-вувалися не на пошук винних, а на майбутнш розвиток кра'ни зi свiдомим замовчуванням тих питань, яю могли б роздiлити суспiльство, сприяти по-силенню напруженостi та конфлштносп в умовах демократичного транзиту. Пюля смертi Франко iсторична пам'ять, сконструйована режимом, могла стати загрозливим дезштегруючим чинником подшу iспанського суспiльства на двi системи культурних традицiй, що зумовлювало потребу у впроваджен-ш компромiсного «пакту забуття». Забута пам'ять сприяла внутрiшньополi-тичнiй стабiлiзацii та концентрацп на реформуваннi полiтичноi системи у напрямку и демократизацii, була чинником проведення суспшьного дiа-логу i ухвалення узгоджених полiтичних рiшень. Вiдхiд вiд авторитаризму в 1спани у такий спосiб вiдбувся «без рiзкого розриву з iсторiею, написаною з погляду переможщв» [2, с. 66].
BicHUK Нацюналтого yHieepcumemy «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
У той же час характерною рисою, скажiмо, польського переходу е «полюбовна демократизащя», тобто також мирна трансформащя поличного режиму, без прояв1в радикал1зму, що передбачала перехщ влади вщ старо! до опозицшно'1' ел1ти, зпдно з легальними нормами. Порозумшня «Круглого столу», досягнул 1989 р., дозволили оргашзувати вщносно вшьш вибори i сформувати парламент з певним представництвом опозицп. На етат ств-пращ двох цен^в впливу (Т. Мазовецького - вщ опозицп та В. Ярузельсько-го - вiд влади) були здшснеш реформи, якi створили фундамент польсько! демократп. У такий споаб у Польщi на початку транзиту реалiзовувалась договiрна форма переходу та започаткувався злам старих полiтичних структур без ознак конфронтацп.
Таким чином, договiрна, пактова, консенсусна модель демократичного транзиту мае надзвичайний потенщал у процес консолщацп перехiдного сощуму, оскшьки дозволяе шляхом дiалогу та взаемно! довiри мiж широким колом проурядових та опозицшних сил забезпечити поступову модифшащю усталених у суспiльствi ментальних практик щодо ретроспективного та перспективного бачення розвитку демократичного процесу та пол^ично! дш-сност загалом.
Л1ТЕРАТУРА
1. Воронов I. О. Демократичный транзит: пол1тико-владш трансформацн / I. О. Воронов. - К. : Генеза, 2006. - 232 с.
2. Мартинес-Малер О. 1спашя в 6ороть61 з1 своею минувшиною: болюш й супе-речлив1 траектори пам'ят / О. Мартинес-Малер // Свропа та ii болюш минувши-ни / авт.-упоряд. Ж. Мшк i Л. Неймаер у сшвпращ з П. Боннаром ; пер. з фр. е. Мар1чева. - К. : Нка-Центр, 2009. - С. 66-76.
3. Требш М. П. Онтолопя авторитаризму: фшософсько-правовий аспект / М. П. Тре-6ш // Фшософ1я i сучасшсть : наук.-теорет. i практ. журн. / за ред. С. М. Пазиш-ча. - Х. : Харк. держ. акад. дизайну i мистецтв, 2009. - Вип. № 3. - С. 93-106.
4. Dobek-Ostrowska B. Hiszpania i Polska: elity polityczne w okresie przejscia do demokracji. Analiza porownawcza / B. Dobek-Ostrowska. - Wroclaw : Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego, 1996. - 167 s.
5. Przeworski A. Democracy and the Market, Political and Economic Reforms in Eastern Europe and Latin America / A. Przeworski. - Cambridge : Cambridge University Press. 1991. - 209 p.
