CC BY
21Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 21 (60). № 2. 2008 г. С. 224-229.
УДК 343.2.01
Чебот арьова Г.В.
ПРАВОПОРЯДОК ЯК ОБ'еКТ КРИМ1НАЛЬНО-ПРАВОВО1 ОХОРОНИ
У статп розглядаються питання сшввщношення правовых категорш «об'ект зло-чину» й «об'ект кримшально-правово! охорони» та аргументуетъся можливiсть визнан-ня правопорядку в яюсп об'екту кримшально-правово! охорони.
Ключовi слова: об'ект злочину, об'ект кримшально-правово! охорони, правопорядок, сусшльш вщносини.
У теперiшнiй час в юридичнш науцi загальновизнано, що головним призначенням кримiнального права е виконання ним охоронно! функцп. Тому одним з актуальних завдань кримшально-правово! доктрини стало визначення того, що саме перебувае пiд охороною однойменно! галузi впчизняно! правово! системи - кримшального права. Правильне визначення об'екта кримшально-правово! охорони е питанням не лише нау-ково-теоретичним, але й кримшально-полгтичним. Вiд його вирiшення залежать визначення напрямюв кримiналiзацi! й декримiналiзацi! дiянь в державi, межi застосування кримiнально-правово! репресi!, оцiнка адекватностi та достатносп використання кримiнального права як шструменту впливу на суспiльнi процеси, розумiння його соцiально-юридично! сутностi.
Категорiя „об'ект" в науково-теоретичному апаратi кримшального права використовуеться в кiлькох значеннях. Зокрема, фахiвцi говорять про об'ект кримшально-правово! охорони, об'ект злочину, об'ект безпосереднього злочинного впливу, об'ект кримшальних правовщносин, об'ект кримшально-правового регулюван-ня. При цьому найчастiше об'ект злочину та об'ект кримшально-правово! охорони розглядаються як тотожш, взаемозамшш категорп. Так, ще в однiй з перших фундамен-тальних робiт з проблем об'екта в кримшальному правi Б.С. Нiкiфоров вказав, що вони е сшвпадаючими поняттями [1, с. 4]. Подiбним чином визначаеться !х спiввiдношення у багатьох iнших дослщженнях об'екта злочину (зокрема, у роботах В.Я. Тащя [2, с. 92], П.А. Фефелова [3, с. 15-16], €.К. Аржанова [4, с. 7], М.Й. Коржанського [5, с. 24], С.Б. Гавриша [6, с. 7] та ш.). Зокрема, М.Й. Коржанський стверджував, що „сощальш iнститути певно! поведiнки груп, класiв суспiльство охороняе рiзними засобами, у тому чист й правовими. Тi з них, яю поставленi пщ охорону кримшального закону, е об'ектами кримiнально-правово! охорони (об'ект злочину)" [7, с. 42]. Досить категорично вщстоюе щентичнють об'екта злочину об'екту кримшально-правово! охорони В.Д.Фшмонов, який пише, що використання того чи шшого термiну залежить лише вщ аспекту, в якому розглядаеться проблема: говорячи про цшносп, як1 захищаються в1д злочинних посягань кримшальним правом звертаються до першого поняття (об'ект кримiнально-правово! охорони), а при дослщженш проблем антисоцiально! спрямованосп дiяння - до другого (об'ект злочину) [8, с. 16].
На перший погляд, у зв'язку з традицшно високим рiвнем розроблення впчизняним кримiнальним правом питань об'екта злочину, вщпадае потреба у з'ясуваннi сутносп об'екта кримiнально-правово! охорони (адже другий е в1ддзеркаленням першого). Тим не менш, у науцi кримiнального права висловлюються й думки про необхщшсть розмежування зазначених юридичних категорiй. Зокрема,
Ю.А. Демидов доводить, що поняття об'екта кримшально-правово! охорони не щентичне поняттю об'екта злочину, оскiльки за сво!м обсягом перший ширший вщ другого: кримшальне право передбачае засоби охорони сво!х об'eктiв не лише вщ злочинiв, але й вщ сустльно небезпечних дiянь неосудних, i вщ небезпек, якi створю-ють стан крайньо! необхiдностi. Науковець вказуе, що ототожнення цих понять принижуе об'ект кримшально-правово! охорони лише до елементу складу злочину, в той час як вш е не таким елементом, а найважлившими класовими щнностями, заради захисту яких створюеться кримшальне право з його нередко жорстокими репресiями [9, с. 32-50]. Позищю Ю.А. Демидова пщтримуе А.А. Музика. „Об'ект злочину i об'ект кримшально-правово! охорони (захисту) - рiзнi за обсягом поняття. Змют останнього передбачае виникнення кримiнально-правових вiдносин не тшьки в разi вчинення зло-чину, а й тод^ коли в дiях чи бездiяльностi особи немае ознак складу злочину (наприк-лад, у випадках необхщно! оборони, крайньо! необхщносп, неосудностi особи). Тобто кримшальний закон охороняе коло суспiльних вщносин, яке е ширшим, шж та !х сукупнiсть, яку охоплюе загальний об'ект злочитв", - пише вш [10, с. 25-26]. Нетотожнiсть названих вище категорiй обгрунтовуе (наводячи, щоправда, iншi аргу-менти) Г.П. Новосьолов [11, с. 65]. Росшсью дослщники I. Упоров та А. Хун вiдмiннiсть мгж об'ектами злочину й кримшально-правово! охорони вбачають у тому, що перший об'ект поеднаний iз реальними дiями, реальними фiзичними особами, ре-альними суспiльними вщношеннями, тобто з матерiальним втiленням правопорушення, а другий пов'язаний з iмовiрною сферою суспiльних вщносин, яка охороняеться державою шляхом встановлення кримшально! вiдповiдальностi, що, в свою чергу, закршлюеться в кримшальному законодавствi. Вони вказують, що за сво!м об'емом об'ект кримшально-правово! охорони значно ширший, ашж об'ект злочину, оскшьки в реальностi „працюють" не далеко не ва кримiнально-правовi норми, але вш вони так чи шакше пов'язанi з функцiею кримшально-правово! охорони i, вiдповiдно, охоплюють об'ект кримшально-правово! охорони. Коли ж вчиняеться злочин, то об'ект злочину можна розцiнювати як нову якiсть окремо! частини об'екта кримiнально-правово! охорони [12, с. 64, 65]. До реч^ в однш з робгт М.Й. Коржанський також вщзначив, що „об'ект кримшально-правово! охорони - це те суспшьне вщношення, яке поставлене шд охорону кримiнального закону, але яке злочинному впливу ще не пщдавалося; безпосереднiй об'ект злочину - це те суспшьне вщношення, яке вже пщдане злочиннш змiнi у конкретному випадку посягання на об'ект кримшально-правово! охорони" [7, с. 85].
Серед аргумента, яю вказують на некоректшсть ототожнення об'екта злочину з об'ектом кримшально-правово! охорони в першу чергу заслуговують на увагу такi: 1) об'ект кримшально-правово! охорони як правовий феномен з'являеться, коли в результатi визнання потреби в захистi певно! цшносп засобами кримiнального права набувае чинносп вiдповiдний кримiнальний закон, а об'ект злочину виникае у зв'язку з вчиненням певного сустльно небезпечного дiяння; 2) об'ект кримшально-правово! охорони е цшшстю, яка потребуе захисту й визначаеться державою, а об'ект злочину „обираеться" тим, хто посягае на цю цшшстъ (злочинцем); 3) захист найбiльш важли-вих цiнностей (об'екпв) у кримiнальному правi забезпечуеться не лише шляхом реалiзацi! кримiнально! вщповщальносп (правовою подставою яко! е склад злочину, в якому об'ект злочину виступае в ролi елемента), але й через застосування iнших заходiв кримiнально-правового впливу (примусових заходiв медичного характеру, примусових
225
заходiв виховного характеру, звшьнення вщ кримiнальноï вiдповiдальностi): говорити про тотожнють аналiзованих понять - означае виводити вказанi iнститути за межi здiйснення кримiнально-правовоï охорони, що не вщповщае ïx юридичнiй природi. От-же, виходячи з розумiння тотожносп як категорiï, яка виражае рiвнiсть, однаковiсть юлькох предметiв (про предмети А та В можна говорити, що вони е тотожними лише якщо всi властивостi та вщносини, яю характеризують А характеризують i В та навпа-ки) [14, с. 485], е пщстави вважати, що об'ект злочину не е тотожним об'екту кримiнально-правовоï охорони i навпаки. Це передбачае роздiльне, самостшне вивчен-ня теорiею кримiнального права цих категорiй.
Не можна заперечувати iснування м1ж розглядуваними явищами обумовлюючого зв'язку: визнання певно1' цiнностi об'ектом злочину можливе виключно за умови, що попередньо законодавчою владою було визнано потребу в забезпеченш ïï захисту кримiнально-правовими засобами. Однак, якщо визнати, що одна з цих категорш дорiвнюе шшш, стае неможливим вирiшення деяких принципово важливих питань, що стосуються меxанiзму здiйснення кримшальним правом функцiï захисту. Так, об'ект злочину зазнае шкоди вщ посягання на нього, причому негативнi змши в об'ектi, заподiянi суспiльно небезпечним дiянням, за загальним переконанням, не можуть бути лшвщоваш через застосування заxодiв кримiнально-правового впливу (серед завдань кримшального права вщновлювальну функцiю фах1вщ, як правило, не видiляють). На-приклад, Н.О.Лопашенко стверджуе, що сусшльш вщносини (як об'ект злочину), ушкоджеш злочином, цими заходами не можуть бути вщновлеш - можливе лише ви-никнення нових, подiбниx чи тотожних вщносин, але не бшьше того [14, с. 74-75]. У цьому зв'язку лопчним виглядае наступний висновок: якщо кожен злочин завдае зби-ток певному об'екту, пошкоджуе його, то чим бiльше вчиняеться суспiльно небезпеч-них посягань, тим бшьшим стае масив соцiально негативних наслiдкiв, збiльшуеться ступiнь руйнування цього об'екта. Отже, рано чи шзно цей об'ект мае бути знищений, зникнути. Тому, якщо в краш щорiчно вчиняеться близько 200 тис. злочинних посягань на власнiсть (у 2007 р. МВС зареестровано 187768 злочишв проти власностi - крад1жок, грабеж1в, розбо1'в, шахрайств, вимагань та ш.), то така значна юлькють деструктивних актiв впливу рано чи шзно мае повнютю зруйнувати вщносини власносп i власнiсть як правова й економiчна категор1я рано чи шзно зникне. Але такий висновок явно не вщповщатиме об'ективним реал1ям: як вiдомо, не дивлячись на ютотну шкоду, яку зав-дають ш численнi злочиннi посягання, власнють в Украïнi продовжуе iснувати й розви-ватися. Очевидно, не в останню чергу це забезпечуеться завдяки тому, що на кожен ви-явлений злочин проти власносп держава реагуе, застосовуючи певш заходи кримшально-правового впливу, захищаючи, охороняючи цю цшшсть.
Для вiдповiдi на питання, що саме зберiгаеться у стабшьному станi (охороняеться, захищаеться) кримiнальним правом, необхщно взяти до уваги наступш обставини. Право, будучи досить потужним iнструментом впливу на сусшльш вщносини, забезпечуе ïx впорядковане юнування, створюе умови для ïx гармоншного, нормального розвитку. Як досить давно помггив Г. Гроцiй, основним принципом права е забезпечення вiльного сшльного iснування iндивiдiв у суспiльствi, а правопорядок створюеться людьми, виходячи з ïx уявлень про „розумний" стан вщносин [1, с. 224]. Вже в наш час М.Й. Коржанський зазначав, що „сусшльна поведшка одного суб'екта в1дносин забезпечуе певний стан шшого суб'екта вщносин. Наприклад, стан окремого iндивiда, що забезпечуе йому можливють жити i користуватися здоров'ям, благами життя,
226
потpебye вiд iншиx членiв сyспiльствa тaкоï поведiнки, якa не поpyшyвaлa б цей стан. Стaн деpжaвноï обоpоноздaтностi (боeготовностi) пеpедбaчae певнy поведiнкy гpомa-дян, пpизвaниx нa дiйснy вшськову служ6у, якi володiють вiдомостями, що сгановлять деpжaвнy тaeмницю i т. д. (нести служ6у, оxоpоняти тaeмницю тощо)" [5, с. 31]. Влaсне, тут щеться пpо встaновлення й пiдтpимaння пpaвом певного поpядкy сусшльнж вщносин. Впоpядкyвaння сyспiльниx вщносин пpaвом i вщповщний ïx стaн, що yтвоpюeться внaслiдок цього в теоpiï пpaвa визнaчaeться як пpaвопоpядок. Ha шшу думку, сaме вiн в пеpшy чеpгy може pозглядaтися як той об^кт, оxоpонy яко1' зaбезпечye кpимiнaльне пpaво.
Етимологiчно „поpядок" ознaчae лaд, звичaйне й пpaвильне pозтaшyвaння чого-небудь, стaн, коли все виконyeться згщно з певними пpaвилaми, вимогaми. Вiн e arnn-подом безлaддю, xaосy, aнapxiï [16, с. 640]. 3a визшченням О.Ф. С^нун, пpaвопоpядок, e стaном (pежимом) пpaвовоï yпоpядковaностi (ypегyльовaностi й погодженостi) систе-ми сyспiльниx вiдносин, що склaдaeться в yмовax pеaлiзaцiï зaконностi [17, с. 454-455]. В. В. Кошйчиков xaparcreproye його як pеaльний поpядок, що встaновлюeться й оxоpоняeться деpжaвою, у здшсненш якого зaцiкaвленa деpжaвa як aпapaт влaди [18, с. 212]. Пpaвопоpядок стосyeться нaйбiльш знaчимиx тa вaгомиx соцiaльниx вщносин, яю пiдцaються pегyлювaнню ноpмaми пpaвa - в економiцi (з ^иводу влaсностi, взaeмовiдносин у в^обницта й pозподiлi мaтеpiaльниx блaг), полпичному (взaeмовiдносини деpжaви й особою, мгж соцiaльними гpyпaми, нaцiями, сyб'eктaми пpaвa), соцiaльномy (мaйновi, особистi, шлюбно-сiмейнi, пpиpодооxоpоннi тощо) життi [19, с. 26]. Як вiдзнaчaв М.Й. Коpжaнський, пpaвопоpядок в цiломy e необxiдною умо-вою (пеpедyмовою) iснyвaння сyспiльниx вщносин, ноpмaльного фyнкцiонyвaння сyспiльниx yстaнов [5, с. 40]. Отже, зaбезпечення тa пiдтpимaння пpaвопоpядкy в yсix нaйвaжливiшиx соцiaльниx сфеpax e зaпоpyкою збеpеження нaйвaжливiшиx соцiaльниx цiнностей (особи, влaсностi, безпеки, гpомaдського поpядкy тa ш.). У теоpiï пpaвa ^a-вопоpядок (paзом ¿з пpaвом тa зaконнiстю) вщносять до нaйвaжливiшиx елементiв пpaвовоï основи деpжaвного тa сyспiльного життя (xоч i визнaeться, що вш не e юнцевою метою, зapaди яко1' ствоpюeться сaме пpaво й дie весь меxaнiзм пpaвового pе-гyлювaння, оскiльки зaвдaння зaконодaвця ш^ше - зa допомогою пpaвa змшити, pоз-винути, змiцнити aбо витюнити тi aбо iншi сyспiльнi вщносини, встaновити пpaвопоpя-док, вигщний aбо пaнyючомy клaсy, aбо всьому нapодy [20, с. 387].
Погляд m об'eкт кpимiнaльно-пpaвовоï оxоpони чеpез ^изму поpядкy ноpмaльно-го iснyвaння й pозвиткy сyспiльниx вiдносин, e пеpспективним не лише тому, що вив-чення пpоблемниx питaнь стaновлення, фyнкцiонyвaння й вдосконaлення пpaвопоpядкy pозглядaeться як одне з ключовж зaвдaнь сyчaсноï юpидичноï нayки [21, с. 94]. Вщносини в шйбшьш вaжливиx соцiaльниx сфеpax не можуть пеpебyвaти в xaотично-му стaнi - в цьому випaдкy нixто з ïx суб^кив не може вiдчyвaти себе зaxищеним, не можнa досягти сaмозбеpеження тa гapмонiйного pозвиткy всього сyспiльствa. Пiдтpимaння пpaвопоpядкy нa piвнi конкpетниx соцiaльниx сфеp дозволяe визнaчити „систему кооpдинaт" у вiдносинax сyб'eктiв у тш чи iншiй гaлyзi сус^льн^ вiдносин. Як зaзнaчae В.В. Боpисов, сyспiльство потpебye впоpядкyвaння нaйвaжливiшиx сфеp людського спiвжиття, що здiйснюeться пpaвовими зaсобaми; будь-яке безлaдця тa безсистемшсть, aнapxiзм тa pозпyщенiсть негaйно б'ють по iнтеpесaм сyспiльствa й людини, зaвдaючи сyттeвоï шкоди [22, с. 189].
227
Визнання правопорядку об'ектом кримшально-правово! охорони дозволяе, до реч^ вщповюти на питания, чому численнi злочинш посягання не приводять до знищення, зникнення найбiльш важливих соцiальних цшностей в державi. Пояснити це можна так: внаслщок застосування державою охоронних кримiнально-правових заходiв нею вщновлюеться правопорядок у конкретнш соцiальнiй сферi, порушенш злочином. Зав-дяки цьому вщповщш суспiльнi вiдносини можуть продовжувати нормально, безпе-решкодно iснувати та розвиватися, збергаються умови для виникнення нових таких вщносин. Наприклад, у випадку вчинення злочину проти власностi (скашмо, крад1жки) метою кримiнально-правового реагування е не вщновлення права власностi того чи шшого суб'екта (кримiнальне право взагалi не мае засобiв, яю дозволяли б безпосеред-ньо це здшснити), а вщновлення правопорядку у сферi власностi, що в юнцевому результатi й означае захист цього об'екта.
Слщ звернути увагу, що розумшня об'екта кримiнально-правово! охорони саме як правопорядку або, принаймш, деяких його сфер зустрiчаеться в наш час у роботах дея-ких фахiвцiв з кримiнального права. Наприклад, А.А. Музика пише, що „...об'ектом кримшально-правово! охорони е правопорядок у цшому як сукупшсть урегульованих нормами права сусшльних вщносин"[10, с. 25-26]. Як зазначае Ю. Трунцевський, ршення про кримiналiзацiю тiе! чи iншо! поведшки людини повинне прийматися лише шсля з'ясування того, наскiльки iстотно це дiяння загрожуе встановленому правопорядку i наскiльки позитивнi правовi норми вичерпали сво! внутрiшнi ресурси, щоб не до-пустити тих несприятливих наслiдкiв, якi тягне розглядуване дiяння [23, с. 75]. У цьому зв'язку доцшьно також пригадати, що КК Укра!ни 1960 р. серед завдань кримшального законодавства (ч. 1 ст. 1) називав охорону „всього правопорядку вщ злочинних пося-гань". Однак, у чинному КК Укра!ни подiбного положення вже не мютиться. Вiдмова вщ нього видаеться небезстрним рiшениям законодавця. Зокрема, в кримшальних кодексах деяких iнших кра!н СНД (наприклад, казахському, грузинському) i сьогоднi зазначаеться, що цi закони охороняють iнтереси людини, суспiльства, держави - правопорядок. Такий пщхщ оцiнюеться фах1вцями як перспективний, такий, що заслуговуе на увагу, оскшьки вiн не «консервуе» перелiк об'екпв кримiнально-правово! охорони, не обмежуе кримшальний закон рамками цього перелiку, дозволяючи йому оперативно реагувати на змши умов життя та новi загрози, що постiйно виникають [24, с. 70].
На нашу думку, запропоноваш в цш роботi положення про нетотожшсть категорiй „об'ект злочину" й „об'ект кримшально-правово! охорони" та про можливють визнання в ролi останнього саме правопорядку е перспективними для подальших досл1джень як загальних питань виконання кримiнальним правом сво!х провщних завдань, так i проблем кримшально-правового забезпечення охорони правопорядку в конкретних соцiальних сферах.
Список використаних джерел та л1тература:
1. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. -М., 1960. -232 с.
2. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. - Харьков, 1988. -197 с.
3. Фефелов П. А. Общественная опасность преступного деяния и основание уголовной ответственности: Основные методологические проблемы. -М.: Юрид. лит., 1972. - 151 с.
4. Каиржанов Е. К. Интересы трудящихся и уголовный закон. Проблемы объекта преступления. - Алма-Ата, 1973.- 159 с.
5. Коржанський М.Й. Предмет i об'ект злочину: Монограф1я. - Д.: Юрид. акад. Мш-ва внутр. справ; Шра ЛТД, 2005. - 252 с.
228
6. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика. -2000. - № 11. - С. 4-15.
7. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. - М.: Акад. МВД СССР, 1980.- 248 с.
8. Филимонов В. Д. Охранительная функция уголовного права. — СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. - 198 с.
9. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. - М.: Юрид. лит., 1975. -180 с.
10. Музика А. А. Вдаоввдальшсть за злочини у сферi обпу наркотичних засобiв. - К.: Логос, 1998.- 324 с.
11. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. - М.: Издательство НОРМА, 2001. - 208 с.
12. Упоров И., Хун А. Объект уголовно-правовых отношений: содержание и различение со сходными понятиями // Уголовное право. - 2003. - № 4. - С. 64-66.
13. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. 5-е изд. - М.: Политиздат, 1987. - 590 с.
14. Лопашенко Н.А. Основы уголовно-правового воздействия: уголовное право, уголовный закон, уголовно-правовая политика. - СПб.: Изд-во Р.Асланова «Юрид. центр Пресс», 2004. -339 с.
15. Аннерс Э. История европейского права / Отв. ред. Шенаев В.Н. - М.: Наука, 1996. - 395 с.
16. Тлумачний словник украшсько! мови / За ред. проф. В. С. Калачника. - X.: Прапор, 2002.
17. Скакун О.Ф. Теорiя держави i права: Шдручник / Пер. з рос. — Харюв: Консум, 2001. - 656 с.
18. Загальна теорiя держави i права: Навчальний поабник /За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юршком 1нтер, 1997. - 320 с
19. Крисюк Ю. Сощальний i правовий порядок як реалiзацiя вде! права // Право Украши. - 2004. - № 8. - С. 25-29.
20. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. - 4-е изд., переработанное и дополненное. -М.: Юрайт, 1998. -416 с.
21. Сауляк О.П. Правопорядок в коллективистских и индивидуалистических обществах // Государство и право. - 2006. - №4. - С. 94-101.
22. Борисов В.В. Правовой порядок // Общая теория государства и права / Отв. ред. проф. М.Н. Марченко: В 3-х томах. - Изд. 2-е, перераб. и доп.- М.: ИКД "Зерцало-М", 2001. - Том 3. -528 с.
23. Трунцевский Ю. Экономический правопорядок как объект посягательства и материальный признак преступления // Уголовное право . - 2007. - № 2. - С. 72-76.
24. Пудовочкин Ю. Е., Пирвагидов С. С. Понятие, принципы и источники уголовного права: сравнительно-правовой анализ законодательства России и стран Содружества Независимых Государств. - СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. - 297 с.
Чебот арева Г.В. Правопорядок как объект уголовно-правовой охраны.
В статье рассматриваются вопросы соотношения таких правовых категорий как «объект преступления» и «объект уголовно-правовой охраны» и аргументируется возможность признания правопорядка в качестве объекта уголовно-правовой охраны.
Ключевые слова: объект преступления, объект уголовно-правовой охраны, правопорядок, общественные отношения.
Chebotareva G.V. Law and order as the object of criminal legal protection.
The article discusses the issues of correlation of such legal categories as "object of crime" and "object of criminal legal protection" and argues that it is possible to recognize law and order as the object of criminal legal protection.
Key words: object of crime, object of criminal legal protection, law and order, public relations
Над1йшла до редакцл 22.09.2008 p.
229
