CC BY
4
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 2, 2020
УДК 321:06.07
Роман Шай
кандидат юридичних наук, доцент доцент кафедри теори, ютори та фшософи права Навчально-наукового iнституту права, психологи та шновацшно! освiти Нацюнального ушверситету "Львiвська полiтехнiка"
roman.y.shai@lpnu.ua
ПРАВО ТА МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛ1ЗМ: АСПЕКТИ В1ДМ1ННОСТЕЙ ТА ВЗАСМОВПЛИВУ
http://doi.org/10.23939/law2020.26.135 © Шай Р., 2020
Розглянуто проблеми, як спричинеш певними аспектами вiдмiнностей та взаемо-впливу права та мультикультуралiзму, оскшьки законодавство держави мае врахову-вати тенденцн", що вiдбуваються зокрема в культурнш автономiзацi"í i глобашзацн сучасного сусшльства. Головною iдеею правового мультикультурашзму е твердження про те, що якщо не iснуе щлкноТ", едино"! у своему родi для вах суспiльств культури, яку можна виявити через визначену, неподшьну, iдеальну цшшсну систему з деякою iерархiчною будовою, будь-яке iз культурних суспiльств повинно володгти власною системою норм права i керуватися виключно нею.
З'ясовано, що яку б модель мультикультуралiзму не взяла краТна за основу, базовим принципом ТТ на практищ, у державнш полiтицi е принцип культурно!" свободи, тобто надання шдивщам права жити згiдно з власним вибором, маючи реальну можливiсть оцшити й iншi вар1анти. Тому змши в "полiтичному полi" неминуче приводять до змши не лише законодавства, але й уявлень про право широких мас населення i правов1 практики.
Ключовi слова: мультикультуралiзм; право; адаптащя; глобалiзацiя; 1мм1грац1я; культурне та правове середовище.
Постановка проблеми. Головною щеею правового мультикультуралiзму е твердження про те, що якщо не юнуе цшсно!, едино! у своему родi для всiх суспшьств культури, яку можна визначити через визначену, неподшьну, щеальну цiннiсну систему з деякою iерархiчною будовою, будь-яке iз культурних суспiльств повинно волод^и власною системою норм права i керуватися виключно нею.
Зазначена проблема безпосередньо стосуеться права, яке е формою фактично юнуючих су-стльних вiдносин. Одночасно пiд час реформування законодавства необхщно враховувати тенденци, що вщбуваються зокрема в культурнiй автономiзацil i сегментаризаци сучасного суспiльства.
Анашз дослiдження проблеми. Важливiсть проблеми культурно! багатомаштносп, яка часто породжуе непрост виклики для будь-якого суспiльства, засвщчуе звiт Програми розвитку ООН (РКиБ), у якому зазначено, що близько мшьярда осiб належать до групи, яка в тш чи шшш формi стае жертвою за етшчною, расовою, правовою, релiгiйною чи, ширше, за "культурною" ознакою.
Чимало фiлософiв, полгголопв, правознавщв вважають, що мультикультуралiзм сьогоднi е одним iз шляхiв подолання напруги в полiкультурних кра!нах та варiантiв активiзащ! процесу демократизаций який "розумiеться не тiльки як терпимiсть стосовно культурного розма!ття, але i як вимога законодавчого визнання прав расових, релтйних i культурних груп".
Проблема правового мультикультуралiзму е настiльки актуальною, що дослщжуеться вче-ними, мабуть, вшх кра!н. Рiзним аспектам мультикультуралiзму, зокрема позитивним i негативним проявам у сучасних полiкультурних суспiльствах присвячена значна кшьюсть наукових праць як впчизняних, так i зарубiжних вчених, зокрема Н. Глейзера, С. Дрожжино!, Н. Кирабаева,
A. Колодш, В. Котельникова, Ч. Кукатас, О. Куропятника, В. Тшкова, О. Павлово!, С. Гантшгтона, Е. Шилз та ш. Особливо! уваги придiляють цiй проблемi сьогоднi О. Антонюк, О. Биков,
B. Вардеккер, Е. Бомешко, С. Бондарук, I. Воронов, В. Котигоренко, В. Малахов, А. Перотп, М. Рагозш, С. Саржан та ш.
Метою даноТ статтi е виявлення проблемних аспекпв взаемоди та вщмшностей права та мультикультуралiзму.
Виклад основного матерiалу. Мультикультуралiзм означае спiвiснування в единому полггичному суспiльствi кiлькох помггаих культурних груп, якi бажають i здатнi вiдтворювати свою специфiчну щентичнють. Таке визначення е дескриптивним. У дескриптивному розумшш бiльшiсть сучасних кра!н мультикультурнi. Але мовна i етнокультурна розматсть ще не е пщставою для визнання всього суспiльства мультикультурним. Для цього необхiдно, щоби поряд з дескриптивними ознаками мультикультуралiзму були ще й нормативна Нормативний аспект полягае у шклуванш держави про права, гщнють i добробут ушх 11 громадян незалежно вiд !х етнiчного, расового походження, вiросповiдання, мови тощо.
Отже, мультикультуралiзм - це стан, процеси, погляди, полггика культурно неоднородного суспiльства, орiентованi на свободу вираження культурного досвщу, визнання культурного розмаггтя; культурний, полiтичний, iдеологiчний, релшйний плюралiзм, визнання прав меншин як на суспшьному, так i на державному рiвнi [3, с. 94].
Ситуащя мультикультуралiзму, з одного боку, ставить питання про пошук громадського порядку, який був би спiввимiрний культурному плюралiзму i з необхщнютю санкцiонував би вироблення засобiв, що забезпечують такий порядок. Оскiльки дiапазон цих засобiв обмежений, рано чи тзно в поле зору потрапляе право. З iншого боку, аналiз iснуючих правових форм i принцитв, з'ясування причин !х кризового стану призводить до розумшня того, що причини ще! кризи - в змшенш онтологи епохи, в кардинальнш трансформацп сощально! матери. Отже, право та мультикультуралiзм виявляються пов'язаними цшком реальними, а не надуманими вщносинами.
Мультикультуралiзм в областi права стверджуе, що оскшьки вiдсутня едина для вшх часiв i народiв культура, що виражаеться як закшчена система цшностей, а також рацiонально обгрунто-вана iерархiя цiнностей, кожна культурна група мае (повинна мати) свою систему правових норм i керуватися тшьки нею. При цьому культурш вщмшносп оголошуються основними, фундаменталь-ними (оскшьки саме вони забезпечують щентичнють людей), будь-який зовшшнш вплив на щ вщмшносп мае оцiнюватися як найбшьша несправедливiсть [10].
Культурний плюралiзм впливае на право, бо правовi норми i принципи завантаженi певним щннюним змiстом, залученi в юторда i необхiднi для повного самоосмислення культури. Культури, якi протистоять одна однш, мають сво! полiтичнi, економiчнi, соцiальнi та iншi iнтереси. Ц iнтереси втiленi в нормативнiй систему що забезпечуе !х групову солщарнють. Не завжди цiею нормативною системою е право. Невелик за розмiрами локальнi спiльноти людей живуть, керуючись нормами морали традицiй, звичаевого права, але в умовах мультикультуралiзму неможливо запропонувати мораль, дiевiсть яко! поширювалася б за межi конкретно! сощально! спiльностi. Це пояснюеться тим, що сощальш норми не е результатом випадкового зб^у обставин, а
випливають з ютори конкретного ствтовариства, його мови, територи, практики. У ситуаци, коли солщарнють у межах великого сусшльства е проблематичною, тшьки вщносно невелик спiльноти людей в змозi забезпечити культурну i моральну iдентифiкацiю. Теоретик сучасного комуштаризму А. Макiнтайр так пояснюе мотиви сво!х симпатiй: "Мое дитинство пройшло серед землевласникiв i рибалок, що належать до культури, яка вже частково втрачена. Найважлившим у цш культурi була особлива прихильнiсть i зв'язок з рiдними i землею. Бути справедливим означало виконувати певну роль в житп мюцево! громади людей. Особистють кожного визначалася його мюцем в цьому спiвтовариствi i в тих конфлiктах i суперечках, як складали iсторiю ще! спшьноти. 1х поняття передавалися через розказаш юторi!" [6, с.169].
Вiдомо, що у сучасному свiтi кожна держава мае свое право, а бувае i так, що в однш державi дiе кiлька конкуруючих правових систем. Свое право мають i позадержавш спiльноти, прикладiв достатньо: каношчне право, мусульманське право, iудейське право i т. д. Юрист - практик, вщповщаючи на питання, вщ чого залежать i в чому полягають вщмшносп правових систем, обов'язково скаже, що в рiзних кра!нах застосовують рiзнi норми. Але вщмшносп залежать не тiльки вiд норм, яю входять до складу права. Бачити в правi тiльки сукупнють норм було б поверховим i неправильним.
Сучасне суспiльство являе собою сукупнють рiзних культур. В одному життевому просторi iснують рiзнорiднi цшнюш системи, кожна з яких претендуе на статус самодостатнього свггу, зi сво!ми уявленнями про свободу, рiвнiсть i справедливiсть. Навiть у сучасних суспiльствах Свропи мае мiсце культурна полемша. Не менш гостро, шж для "чужих" одна однiй культур, проблема сшвюнування сто!ть i для рiзних культурних установок всерединi одного i того самого суспiльства. Центральну ж проблему становлять вщносини мiж iндивiдуальнiстю i соцiальнiстю, мiж порядком i свободою [2, с. 54-58].
На кожне ютотне питання е кшька взаемовиключних вiдповiдей. Конфлiкт свггоштерпретацш не може бути згладжений - вш зумовлений вiдмiнностями в способi iснування тих, хто iснуе в цьому свт. Глобалiзацiя як соцiально-економiчне явище супроводжуеться полiтичним ушверса-лiзмом, але самосвiдомiсть культур вступае в конфлшт з ним.
Довгий час найпоширешшою реакцiею на рiзнорiднiсть штерешв i цiнностей вважали полiтику максимально! нейтралiзацi! вiдмiнностей i зведення !х до яко!сь узагальнюючо! формули. Для епохи модерну характерна ситуащя, коли право виконувало завдання забезпечення громадсько! солщарносп через гарантування рiвних свобод. Вщповщно сутнiсть права бачили в тому, що воно виконуе це завдання за допомогою легального примусу та обмеження свобод [5, с. 30].
Багато дослщниюв вказували на необхщнють подiбного обмеження. Наприклад, вщомий фшософ Е. Н. Трубецкой у "Працях по фшософи права" пише, що "де свобода окремо! особи не обмежена жодними правилами, шякими приписами, там немае взагалi шякого права: "Суттевою ознакою права е правило, або норма, що обмежуе свободу" [8].
Не можна сказати, що цей погляд мае залишатися в минулому. Наприклад, у Франци багато дослщниюв виступають на захист закону 2004 року, яким заборонено носшня явних символiв релшйно! приналежносп в школах. Так, полгголог Ален Турен, виступаючи на захист Закону, вважае, що найважливша ознака демократичного сусшльства - не етшчна толерантнють, а свiтська держава, яка вщокремлена вiд церкви, але не передбачае етшчно! дискримiнацi!. Демократiя характеризуеться насамперед громадянськими правами i свободами, а приналежнють до тiе! чи шшо! культури - справа настшьки iндивiдуальна, що цiлком може тдпорядковуватися загальним свiтським iнтересам [7, с. 82].
Сьогодш найголовнiшим е питання про те, чи змшюеться в сучасних умовах сутнють права. Для епохи модерну, коли право виконувало завдання забезпечення громадсько! солщарносп через гарантда рiвних iндивiдуальних i групових прав i свобод, його сутнють бачили в тому, що це завдання воно виконуе за допомогою легального застосування примусу. Сутнють права зводили до сили. Оскшьки головна проблема мультикультурного сусшльства полягае в пошуку шдстав для
сощально! злагоди, i праву в щй справi вiдводиться головна роль, то необхщно змiстити акценти при розглядi сутностi права i шукати останню не в формi права, а в його функщях.
Щоб бути адекватною до мультикультуралiзму системою громадського порядку, право повинно, з одного боку, враховувати штереси локальних культурних груп, а з шшого боку, гарантувати суспшьне благо. Найбшьш перспективним для виршення колiзi! унiверсального i локального, цiлого i частини ми вважаемо шлях вщмови вiд змютовно навантажених приватних правових норм на користь гранично формальних норм i принцитв, яю не були б пов'язаш з певними приватними штересами. Для цього необхiдно провести "швентаризащю" норм i принципiв права i встановити, якi з них у сучасних умовах втрачають ушверсальну впорядковувальну силу i набувають локального, приватного значення.
Плюралiзм передбачае нейтральнi вщносно iнтерпретацiй свiту формальнi принципи справедливости рiвностi i права. Цi формальш принципи володiють значимiстю позитивного права. Тому формальш вчення про право бшьш вщповщають радикальному плюралiзму, шж матерiальнi цiннiснi етики, мiстять концепци справедливостi, рiвностi, благого життя. "Сдиним кандидатом на роль основно! норми, що вщповщае факту плюралiзму, а також принципам справедливости i необхщносп моральних засад порядку, е позитивш права людини" [4, с. 49].
На користь того, що сучасне право повинно бути формальним, свщчить i такий фактор сучасного життя, як надзвичайна динамiчнiсть полiтично! та економiчно! сфер. Щоб встигати за щею динамiкою, тобто бути варiативним, право повинно мiстити елементи, доступш манiпулювання з боку людей. Зростання варiативностi права супроводжуеться, таким чином, не тдвищенням довiльностi змiсту правових припишв, а зростанням !х формальносп [9, с. 113].
Фiлософiя права в неоднорщному суспiльствi виходить з визнання того, що кордони права стають дуже рухливими i розпливчастими, змщуються в бiк центру i охоплюють значно менше коло проблем, що потрапляють в сферу правового регулювання. Протестанти, мусульмани, цигани, iнвалiди, пенсюнери живуть вiдповiдно до сво!х уявлень про життя зпдно з власними щеалами i цiнностями. У цих умовах законодавча i правозастосовна дiяльнiсть повинна грунтуватися на двох основних принципах:
• за локальними спшьнотами визнаеться право регулювати бшьшють внутршшх питань, зокрема визначати контури прав i свобод членiв спiльноти, за умови, що знаходження в цш спшьноп е добровiльним з боку шдивща. Ця вимога добровiльностi вступу та виходу iз товариства е принциповою;
• держава розробляе мшмум законiв, що володдать безумовною обов'язковiстю на вшх рiвнях. Вона законодавчо закрiплюе право локальних спшьнот на самобутнiсть за умови, що ця самобутшсть не порушуе прав iнших спiльнот i не загрожуе цiлiсностi держави.
Для мультикультурного суспiльства найбiльш пiдходить розумшня права як "... живого оргашзму, що передбачае i забезпечуе сшвюнування всiх громадян суспiльства, якими б вони не були, i прийнятого вшма членами суспiльства не в силу абстрактного принципу лептимносп, але в силу його вщповщносп, в кожному конкретному випадку, ще! справедливости " [1, с. 282]. Право, таким чином, перестае бути жорсткою системою, що забезпечуе "середню норму" добра i справедливости i перетворюеться на процес безперервно! творчостi, в якому оргашчно поеднуються загальне i особливе, а результатом стае компромюна формула справедливостi.
Подi!, що вщбуваються в свiтi в останне десятилптя, пiдтверджують той факт, що час простих i однозначних рiшень внутршшх i мiжнародних проблем безповоротно минув.
Висновки. У сучасному свiтi сшвюнують рiзнорiднi культури i перетинаються рiзнi iсторi!. Тут багате минуле з його безлiччю переплетень, i конфлшти мiж традицiею i лiберальною сучасшстю неминучi. Тому проблеми фiлософi! моралi й права мають найважливiше значення в процеш формування нового свггогляду з орiентиром на вирiшення '^чно!" проблеми - формування людяного суспшьства i виховання суспiльно! людини.
Яку б модель мультикультуралiзму не брала кра!на за основу, базовим принципом !! на практищ, у державнш полгшщ е принцип культурно! свободи, тобто надання шдивщам права жити зпдно з власним вибором, маючи реальну можливiсть ощнити й iншi варiанти. Тому змши в "полгтичному полГ' неминуче призводять до змши не тшьки законодавства, але й уявлень про право широких мас населення i правових практиках. Тому полгшка правового мультикультуралiзму постшно змшюеться i буде змшюватися.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Галиндо Ф. Культурная среда и понятие права / Александров А. И., Кузнецов Э. В. Вызов закону XXI века. Сборник научных статей. Москва: Границы, 1998. 360 с. 2. Гранат Н. Л., Попов В. И. Различные подходы к пониманию права и их практическое значение. Следователь. 2011. № 4. С. 54-58. 3. Дрожжина
C. В. Культурна полггика сучасно! полгкультурно! Укра!ни: соцгально-фшософський та правовий аспекти. Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. 196 с. 4. Зандкюлер Х. Й. Демократия, всеобщность права и реальный плюрализм. Вопросы философии. 1992. № 2. С. 35-50. 5. Кондратьев В. П. Метафизический подход в праве (опыт обоснования). Человек в социальном мире.Научно-практический вестник. 2010. Вып. 3-4. С.2-30. 6. Боррадори Д. Американский философ: Беседы с Куайном, Дэвидсоном, Патнэмон, Нозиком, Данто, Рорти, Кейвлом, Макинтайром, Куном. Пер. с англ. Москва: Дом интеллектуальной книги, Гнозис, 1999. 200 с. 7. Турен А. Возвращение человека действующего. Очерк социологии. Москва: Научный мир, 1998. 204 с. 8. Трубецкой Е. Н. Труды по философии права. СПб.: Издательство РХГИ, 2001. 543 с. 9. Хеффе О. Политика, право, справедливость. Основоположения критической философии права и государства. Перевод В. С. Малахова при участии Е. В. Малаховой. Москва: Гнозис, 1994. 319 с. 10.Чукин С. Г. Плюрализм, солидарность, справедливость. К проблеме идентичности философско-правового дискурса в ситуации постмодерна. СПб., 2000. 323 с.
REFERENCES
1. Halyndo F. Kulturnaia sreda y poniatye prava[Cultural environment and the concept of law]/ Aleksandrov A. Y., Kuznetsov Э. V. Vbrzov zakonu XXI veka. Sbornyk nauchnbikh statei. Moskva: Hranytsbr, 1998. 360 p.2.Hranat N. L., Popov V. Y. Razlychnbie podkhodbi k ponymanyiu prava y ykh praktycheskoe znachenye [Different approaches to understanding the law and their practical significance]. Sledovatel. 2011. № 4. P. 54-58.3.Drozhzhyna S. V. Kulturna polityka suchasnoi polikulturnoi Ukrainy: sotsialno-filosofskyi ta pravovyi aspekty [Cultural policy of modern multicultural Ukraine: socio-philosophical and legal aspects]. Donetsk: DonDUET, 2005. 196 p.4. Zandkiuler Kh. Y. Demokratyia, vseobshchnostprava y realnbiipliuralyzm [Democracy, universality of law and real pluralism]. Voprosы fylosofyy. 1992. № 2.P. 35-50. 5. Kondratev V. P. Metafyzycheskyi podkhod v prave (opbit obosnovanyia). Chelovek v sotsyalnom myre [Metaphysical approach in law (experience of substantiation). Man in the social world]. Nauchno-praktycheskyi vestnyk. 2010. Vip. 3-4. P.2-30.6. Borradory
D. Amerykanskyi fylosof: Besedbi s Kuainom, Dэvydsonom, Patmmon, Nozykom, Danto, Rorty, Keivlom, Makyntairom, Kunom [American philosopher: Conversations with Quine, Davidson, Putnamon, Nozick, Danto, Rorty, Cave, Mclntyre, Kuhn]. Per. s anhl. Moskva: Dom yntellektualnoi knyhy, Hnozys, 1999. 200 p.7. Turen A. Vozvrashchenye cheloveka deistvuiushcheho. Ocherk sotsyolohyy [The return of the actor. Essay on sociology]. Moskva: Nauchn^ri myr, 1998. 204 p.8. Trubetskoi E. N. Trudbi po fylosofyy prava [Works on the philosophy of law]. SPb.: Yzdatelstvo RKhHY, 2001. 543 p. 9. Kheffe O. Polytyka, pravo, spravedlyvost. Osnovopolozhenyia krytycheskoi fylosofyy prava y hosudarstva [Politics, law, justice. Fundamentals of the critical philosophy of law and the state]. Perevod V. S. Malakhova pry uchastyy E. V. Malakhovoi. Moskva: Hnozys, 1994. 319 p.10. Chukyn S. H. Pliuralyzm, solydarnost, spravedlyvost. K probleme ydentychnosty fylosofsko-pravovoho dyskursa v sytuatsyy postmoderna [Pluralism, solidarity, justice. On the problem of the identity of philosophical and legal discourse in the postmodern situation.]. SPb., 2000. 323 p.
Дата надходження: 28.02.2020р.
P. maü
Roman Shai
Institute law, psychology and innovative education Lviv Polytechnic National University Department of Theory, History and Philosophy of Law
Ph.D., Assoc. Prof.
LAW AND MULTICULTURALISM: ASPECTS OF DIFFERENCES AND MUTUAL IMPACT
The article deals with the problems caused by certain aspects of differences and the mutual influence of law and multiculturalism, since the law of the state has to take into account the tendencies, including in the cultural autonomy and globalization of modern society.The main idea of legal multiculturalism is the assertion that if there is no holistic, one-of-a-kind culture for all societies, which can be defined by a definite, indivisible, ideal value system with some hierarchical structure, any cultural society must own its own rule of law and be guided solely by it.
It has been found that whichever model of multiculturalism the country does not take as a basis, its basic principle in practice, in the state policy is the principle of cultural freedom, that is, giving individuals the right to live according to their choice, with a real opportunity to evaluate other options. Therefore, changes in the "political field" inevitably lead not only to changes in legislation, but also to ideas about the right of the general mass of the population and legal practices.
Key words: multiculturalism; law; adaptation; globalization; immigration; cultural and legal environment.
