CC BY
5ЕДУАРД ДЕНИСЮК
ПРАКТИЧНА ПАСТИРОЛОГ1Я
В 1 ТИМ. 4:11-16: екзегетична перспектива
о
£ 2
Анотащя. Перше послання апостола Павла до Тимофш характеризуеться ^
набором настанов, яы стосуються стандартiв пасторського служшня в g
общинi. Зважаючи на вщносно раннiй перiод написання (63-64 рр.), 1 2
Тим е щнним документом, який розкривае роль керiвника чи пастора в ранньохристиянськш общинi. Метою дано! статтi е проаналiзувати уривок 4:11-16 i вивести з нього практичш поради та настанови, яю можуть бути корисними сучасному поколiнню християнських пасторiв сьогодш. Шляхом проведення аналоги мiж Тимофiем — фiгурою з I ст. тсля РХ i сучасними християнськими пасторами, буде здiйснена спроба контекстуайзаци цих порад i вказiвок. Структура статп подiляеться на три частини: 1) вступ та помгтки щодо композици та структури послання; 2) аналiз текстiв та дослщження ключових слГв в екзегетичнiй перспективi семантичних значень, якГ близью до першопочаткового контексту автора та читача; 3) остання частина мГстить ще! практичних застосувань iдей з 4:11-16 в контексй сучасно! християнсько! общини. Ключов1 слова: Пастирське послання, авторитетний iMnepamue, жараууеХХе (наказуй), авторитет слова, новозавтна наука, божественний дар, дар вчительства.
Annotation. The Apostle Paul's first letter to Timothy is characterized by a set of guidelines(instructions) concerning the standards of pastoral ministry in the community. Considering the early period of writing (63-64), the first Letter to Timothy is a valuable document that reveals the role of leader or pastor in the early Christian community. The purpose of this article is to analyze fragment 5 1
4:11-16 and derive practical advice and guidance that may be useful for today's generation of Christian pastors. By taking the analogy between Timothy — a figure from the first century AD and modern Christian pastors, an attempt will be made to contextualize these counsels and instructions. The structure of the article is divided into three parts:
1) introduction and notes on the composition and structure of the message;
Денисюк Едуард Сергшович, бакалавр богослов'я, здобувач бакалавського ступеня по стародавтй iсторИ, ствробтник Закарпатського християнського тституту, в цер^i несу вчительське та освтне служтня (г. Хуст, Украина).
о ш
о m
О ^
0
5?
1
к
I
.о
m <
CL
О
52
2) analysis of texts and research of key words in the exegetical perspective of semantic meanings, which are close to the original context of the author and the reader; 3) the last part contains ideas of practical application of principles from 4: 11-16 in the context of the modern Christian community.
Keywords: Pastoral Epistles, authoritative imperative, жараууеХХе (command), authority of words, New Testament studies, divine gift, a gift of teaching.
Вступ
♦ В Новому Завт, особливо в Kopnyci пастирських послань апостола Павла, знаходимо великий акцент на вихованш cлyжителiв, як! будуть керувати християнською общиною на рiзних етапах 11 життя. Учшвство як процес е тимчасовими — перед кожним учнем колись постае завдання взяти вщповщальшсть на себе. Одними i3 ключових образiв «учитель-учень», безсумшвно, е Павло та Тимофш Навернувшись до християнства п!д впливом проповщ Павла, молодих служитель Тимофш стае його найближчим соратником та помiчником. Дп Апостол1в описують широкий спектр ствпращ цих двох особистостей, проте на певному етапi Тимофш очолюе християнську общину в мicтi Ефес. У зв'язку з цим, Павло пише до нього листа, що свое формою та жанром нагадуе заповiт, i дае деылька особистих порад, що стосуються удосконалення його характеру як служителя. В 4:11-16 помщено деылька практичних настанов, як! е глибоко адаптованими до особистих обставин Тимофш в общиш та визначають образ ютинного служителя Нового Завиу.
1 Наказуй оце та навчай!
2 Нехай молодим твогм вгком Hixmo не гордуе, але будь зразком для eipHux у словi, у життi, у любовi, у eipi, у чистостг!
3 Поки прийду я, пильнуй читання, нагадування та науки!
4 Не занедбуй благодатного дара в собг, що був даний тобi за пророцтвом is покладенням рук nресвiтерiв.
5 Про це пгклуйся, у цгм пробувай, щобуспгх твгй був явний для всгх!
6 Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш i самого себе, i тих, хто тебе слухае! [1]
1 napayysXXs таита каг бгбаоке
2 сои тп^ уеот^то^ катафроуегтю аХХа ти'ло^ yivou tmv лгатю'у 8v Хо'ую sv аvаoтpоф'n' sv ауалп sv лгатег sv ayvsta
3 s'fflq s'pxoprn npoCsxs тп avayvro'asi тп napaK^Gsi тп 515аакаХга
4 цп a^slsi тои sv aoi хар1ацато^ о s5o'9n aoi 5ia лpoфnт8la^ ц8та sniQs'osro^ тюv xsipWv тои npsoPwsplou
5 таита ц8Хвта sv тои'то^ to0i iva аои п проколу 9avspa п naciv
6 8Л8Х8 osawro Kai тп 5i5aoKaXla snt^svs awoi; тоито yap noiro'v Kai
Gsauxov gmgsiç каг xouç aKouovrnç gou
[1] Переклад проф. 1вана Опенка, 1962.
[2] Aland et al., The Greek New Testament.
Композицш та структура Першого послання Павла до Тимофiя
1. Помтки щодо жанру та структури
♦ Перше послання до Тимоф1я носить характер пасторського листа. Вперше, так його було охарактеризовано Томою Аквшським, а тзнгше ця характеристика поширилася 1 на шш1 два послання цього блоку. Часто щ листи визначають як церковний устав в етстолярнш форм1, проте, гх особист1сна направлетсть на конкретних особистостей, дае можливють визначати гх також як паренеза-настанова.[3] В 1 Тим повчання особистюного характеру чергуються з настановами загальними для вс1е! общини, в якш служить Тимоф1й. Наприклад 5:22 1 5:23, ймов1рно адресован! конкретно Тимофш, так як Павло м1г знати про стан його здоров'я, провгвши багато часу разом в подорожах. 5:6-7, очевидно, адресован! й шшим людям, як! складали общину Тимофш. Вибраний нами уривок (4:11-16) знаходиться в блощ особистих порад та настанов, як 1 бшьшють тексту цього листа. Загалом, можна охарактеризувати дане послання як особисте звертання до служителя Тимоф1я з штеграцшми, як1 залучають до уваги 1 шших член1в общини, що, ймов1рно, дозволяе нам припускати прочитання листа 1 в широкому кол1 християн.
1 Тим як 1 шш1 пастирсью послання в1дносяться до шзнього пер1оду жит-тя 1 творчоси апостола Павла, 1 серед дискусш щодо датування бшьшють досл1дник1в визначають 64 р. як приблизну дату написання даного листа. Римське ув'язнення та (очевидно) слабкий ф1зичний стан самого апостола задають наставницький фон 1 штонащю листа та стиль заповпу. В писаннях Павла цього перюду е три акценти або леймотиви: 1) детал1 настанови щодо оргатзацп служ1ння (Тит 1:7-9, 1 Тим 3:1-13, 2 Тим 4:1-5); 2) повернення до есхатолоичного вчення, яке вщобразилося в листах до Солунян (1 Тим 4:1, 2 Тим 3:1-7); 3) заклик та мотиващя до «добрих справ» (1 Тим 4:12-16, Тит 2:14, 3:8, 3:14 та шш1).[4] В цих трьох фундаментально важливих темах для християнських общин перюду, служител1 Тит та Тимофш виступають як ланки забезпечення порядку та в1рноси в цих сферах. На такому фот кристатзуеться авторитет 1 вщповщальшсть лщера общини (як в I ст. тсля РХ, так 1 в сучасноси), як1 е запорукою ютинносп та в1рност1 вс1е! християнсько! помюно! громади.
Для новозав1тн1х текст1в характерним е зображення авторитету пастора чи кер1вника общини, який виступае основним суб'ектом в процес1 в1дпов1дальност1 за церкву та за правильн1сть 1 цЫсшсть 1стини, яко! дотримуеться церква (Мт. 16:18-19, 1в. 10:11, Об. 2:1, 8, 12, 18, 3:1, 7, 14 -звернення до «ангел1в»-служител1в церков як до людей, як1 представляють всю общину). Тому 1 Тим зображуе роль кер1вника общини або пастора 1
53
[3] Покорны i Геккель, Введение в Новый Завет: обзор литературы и богословия Нового Завета, 646.
[4] Сантала, Апостол Павел, человек и учитель, в свете иудейских источников, 136.
о
lû
фундаментальну необхщтсть вщповщати образу новозавпнього служителя. Цей лист мае стишстичт схожост1 з елл1н1стичними мандатними листами (mandata principis), як! вищ1 по посад1 службовц1 писали сво'м п1длеглим з метою дати певн доручення для виконання. Ц1 вказ1вки апостол Павло шле Тимофто, який залишився в Ефес1 i тепер вш вщповщае за м1сцеву общину. Варто зауважити, що настанови та заохочення проводяться в тiсному зв'язку з особистiсним прикладом самого Павла. Пол Зер звертае увагу на велику к!льк!сть займенниыв першо"! особи однини (1:3, 2:1,8,12, 5:14,21), друго особи однини (5:1,3,7,11,19-20,22), та третьо"! особи однини (2:11, 3:10, 3:2,7, 15).[5] Таке переважання мовних форм вказуе на персональшсть як самого листа, так i тих порад, як! там мiстяться. Тому, даний лист можна вщнести до одних iз найбшьш особистих послань апостола Павла, яы максимально наближують читача до свггогляду автора i дають зрозумiти речi, яких може не бути в соборних посланнях до церков або до деылькох общин.
g Зображення образу служителя як tvkoç (зразка, прикладу, форми) для niorév § — вiрних, який мае божественне дарування — харго^атос[6], дане йому з метою 5 побудови общини та ïï консол1дування, це основний посил даного тексту. ^ Пiзнiше, в стати буде розглянуто ключовi слова з грецького тексту з метою i краще зрозумiти гх семантику та змют, який максимально наближений до | першопочаткового. Отже, в 1 Тим найбшьше уваги прид1лено розгляду !о iстинного служ1ння та образу правдивого (благочестивого) служителя, у процентному стввщношенш це б1льше, ашж будь-де в текстах Нового Завиу.[7] Це послання мiстить значну кшьысть порад, якi Павло вважае за потрiбне залишити Тимофiевi, який залишився в ефеськш общинi, проте, увага буде зосереджена на дек1лькох, як! е в певнш мiрi основними та зб!рними характеристиками новозавiтнього пастора-служителя.
Для кращого розум!ння порад, як! дае Павло своему близькому другу Тимофто, варто скласти композицшну структуру всього листа, який написаний згщно епiстолярноï культури, яка була класичною в час написання i визначити тематичнi блоки акценив уваги ТимоФ!я, як читача i адресата. Варто нагадати, що лист носить паренетичний характер, що цшком природньо у зв'язку з типом вщносин, як! були м!ж Павлом та Тимофiем. Композицш послання може бути такою:
2. Структурный подт 1 до Тимофiя на тематичт блоки
♦ В 1:1-2 мютиться привпання: представлення себе та звертання до адресата, потм заклик до пильноси стосовно вщповщноси ввангелто (1:3-20). Моральний образ християн в сусшльств! розкриваеться в 2:1-15, який плавно переходить в образ служителя в християнськш общиш (3:116). Продовжуючи цю тему, Павло описуе моделi повед1нки для Тимофш-служителя (4:1-5:25). Так як 1 Тим це лист комбшування особисисних
о
54
[5] Zehr, 1 & 2 Timothy, Titus, 29.
[6] Newman, A concise Greek-English dictionary of the New Testament, 184.
[7] Carson i Moo, An introduction to the New Testament, 380.
звернень та общинних, то тут також мютяться i загальнi повчання для християн стосовно сошальних виклик1в (6:1-19). Заынчення i пщкреслення основно! тези послання в 6:20-21.
По сво!й сутi, текст 1 Тим розглядае лише питання, що стосуються етики поведiнки християнсько! спшьноти в суспшьсга (2:1-8, 6:3-7, 17-19) та порядку оргашзацп життя общини всерединi (повчання стосовно обрання епископ1в та диякотв, настанови ж1нкам, конкретнi поради Тимофто щодо поведшки з конкретними людьми та ш.). швидкий погляд на складений вище план послання пщтверджуе цю тематику. Уривок 4:11-16 знаходиться в особистюному блоцi Моделi поведшки для Тимофiя-служителя, i тому, це дозволяе нам моделювати образ кергвника общини або пастора, який Павло вбачав або хотв вбачати в Тимофiевi. Цей уривок мае також дш основнi теми:
1) заклик до контролю та аналiзу всього почутого;
2) настанова бути прикладом для вах члетв общини: в читант, нагадуванш та наущ.
Шляхом пильноси та критичного аналiзу до зовн1шн1х шформативних потоков, з якими стикаеться община Тимоф1я, вiн повинен стати для них прикладом та зразком для наслщування. Слово типод — зразок, в деяких сво!х варiацiях мае значення форма. Це форма, яку повинен задати служитель для свое! общини, заохочуючи та мотивуючи й слщувати йому в його стилi життя та поведшки.
Подш на тематичнi блоки е шструментом подлу матерiалу листа на особиси поради та текст, призначений для загального читання в общиш. 1нтерпре-тацiя таких двох тишв тексту буде вiдрiзнятися одна вщ одно!. В1дзначивши матер1ал, який адресований Тимофто, ми можемо окреслити принципи його тлумачення. Нижче буде проводитися екзегетичне дослщження текстiв з уривку 4:11-16 у !х лексичнiй та культурнш перспективi, з метою зрозушти той посил, який повинен був зрозушти Тимофш
Лексичний та семантичний аналiзи уривку 1 Тим 4:11-16
♦ В данш частинi роботи буде розглянуто вiршi вщ 4:11 по 4:16 з перспек-тиви !х лексичного, семантичного та культурного контекстiв розумiння. В кожному вiршi буде дослщжено декiлька ключових слiв, розумiння яких, допоможе в розкрити основних щей, як! закладалися автором в текст та у визначенш алгоритму дш для сучасного читача, який сприймае цей текст як i особисте вщкриття.
1. жарауугХкг - форма, яка дае владу наказувати
11 парауукХХе таита ка1 ЗгЗааке 11 Наказуй оце та навчай! В 11 вiршi Павло використовуе слова ллраууеААе та 5í5aaкs — цшком характерш не тшьки для його творiв, а й для шшого тексту НЗ: вони зустрiчаються в НЗ 108 разiв, з яких 28 — в корпус писань самого Пав-
55
ла[8]. В Синодальному перекладг термiну «параклеле» використано слово «проповгдуй», проте в украшському перекладi 1вана Огieнка вжито менш нейтральне слово «наказуй», яке уже мютитъ в собi Гмперативне забарвлення. Слово мало широкий дiапазон використання в античн1й грецькг класицг, та використовувалося в рiзних сферах античного життя: полтичнш (збирати однодумцгв, влаштовувати полiтичнi перевороти, добиватися визнання), адмтстративнш (наказувати, приказувати, давати доручення, мотивувати до до), духовнш (вчити, наставляти) та багато шших. В корпусг пастирсъких посланъ цей термгн мае б1лъше адмiнiстративне забарвлення (1 Тим 5:7, 6:13,17) — ТимофГй мае адмМстративне право наказувати певнг речi 1ншим учасникам общини.
| Одна з фундаментальних характеристик образу пастора в НЗ — право й
0 обов'язок наказувати. Власне, сам Павло часто користуеться Гмперативом, 2 коли намагаеться до чого закликати або в1д чогось застерегти общину, § наприклад в 1 Кор. 7:10, 1 Сол. 4:11, 2 Сол. 3:6, та в багато шших мгсцях. § Наказовий стиль в керуваннг новозавГтною общиною е не осередком та 5 користуванням духовною владою (цш наказу — «любое вiд чистого серця, к доброго сумлтня та нелукава вiра» — 1 Тим 1:5), а необхщшстю, яка продик-
1 тована наявнгстю особливо небезпечних та непокгрних людей всерединi | спГльноти. Рiшучiстъ та радикалънiстъ в д1ях Павла зображуеться уже в ^ 1Тим 1:20 (пор. 2 Тим. 2:17-18): один з чоловГкгв — Пменей, на думку Павла, ^ заслуговуе на «передання сатанi» — вгдлучення вгд общини. ВГдлучення вгд ^ синагогально! сп1льноти, очевидно, також розумГло п1д собою прокляття ^ та вГдчуття огиди до людини, що ототожнювалося з покаранням смертю в ™ Старому Завiтi.[9] Власне, така влада надаеться i ТимофГю, який тепер вГдГграе " таку ж роль для общини в Ефесi, що й Павло для церков, як! започаткував.
Навiтъ, якщо погодитися з багатьма дослгдниками, якi вважають Пастирсъкi послання псевдоепiграфами[10], то тодi ми спостерггаемо дуже сильну збе-режену традицгю такого авторитету влади апостол1в, зокрема самого Павла та Тимоф1я, або принаймнг пам'ять про не"!, адже античний автор не забув записати це в лисп.
В цих випадках, як i в багатьох шших для Гмперативу Павла характерна тгресивтсть — форма, яка пгдкреслюе початок дГ!, змiну стану або перехгд до 1ншого[11]. 1ншими словами, цг до кер1вника общини спрямованг на один результат — покращення та удосконалення природи християн, !х зростан-56 ня в контекстг преображення свiдомостi. Сво! дГ! по вгдлученню Павло пояснюе бажанням «щоб вони навчилися не богозневажати», як Бог вчив Павла (1 Тим 1:13). В цьому г полягае гнгресивнгсть дГй пастора — наявнгсть цглг досягнення бажаного стану г вГдповгдного до християнсько! етики НЗ. Перед Тимофгем ставиться завдання — використовувати свгй авторитет
[8] Дослщження такого типу проводяться за допомогою видання Strong, New Strong S Complete Dictionary of Bible Words., або з допомогою сайту Bible.zoom
[9] Кинер, Библейский культурно-исторический комментарий, 520-21.
[10] Keefer, The New Testament as literature, 54.
[11] Осборн, Герменевтическая спираль, 84.
пастора для покращення мжроклмату п1знання Бога та особистих вщносин всередин1 общини. Одна з щей, як1 знаходяться на семантичному пол1 значень слова napayysAls — це заклик до смшивоста керувати общиною християн, використовуючи авторитет свого благочестивого меш задля досягнення тих стандартав, про як! говорив 1сус, а потам розвинув в свогх проповедях та листах апостол Павло. € декшька грецьких сл1в, як1 можна перекласти англшським словом command — наказувати (Siaraoooj, ¿по, svxsXXo^ai, ¿ттааао/и], та шшГ), проте лише використане в 1 Тим. 4:11 слово napayyeXXe мае семантичне забарвлення присутност1 влади та авторитету.
Авторитет, який було описано вище е частиною способу Бога оргаМзовувати та керувати Церквою. Саме таке походження i зумовлюе можливост1 служителя, який приймае цей авторитет, як невщ'емну частину свого служшня. Апелюючи до дарування, яке отримав Тимофiй з рукопокладанням старших пресвiтерiв (4:14), про що буде йти мова шзшше, Павло формуе рамки д1яльносп цього авторитету — вш призначений на розвиток та побудову сильно! общини християн. Сам Павло демонструе цей авторитет, коли пише емотивно насичеш послання до Галатав чи Коринтян. Проте, як показуе стилютика 1 до Солунян, авторитет та влада не обов'язково необхщно застосовувати у всiх випадках — iнодi (i досить часто) мудрий служитель не звертаеться до свого авторитету як до единого аргументу, а подае бiблiйну науку, яка пщтверджуе себе сама. Нижче ми розглянемо авторитет, який отримав Тимофш та як цей авторитет мав корелюватися з його молодим вшом.
2. Авторитет служителя не залежить eid вЫових особливостей
12 ¡лцёегд oou гцд уеотцтод mrappoveitrn аХХа' rvkoq yivov tov nioTov ev Хоую ev avaorpopn' ev ауа'лц ev morei ev ayveia
12 Нехай молодим твогм вжом нгхто не гордуе, але будь зразком для вгрних у словг, у життг, у любов1, у eipi, у чистостИ
♦ Щ слова, як i попереднш 11 вiрш адресуються персонально Тимофш. Контекст листв до Тимофiя та деяй свщчення з Дш Апосттв дозволяють припускати, що Тимоф1й залишаеться лщером (пастором) в християнськ1й общин1 мюта Ефес. Хоча Тимоф1й н1де в пастирських посланнях не називаеться епископом (episkopos), проте, вш виконуе под1бне служ1ння та функцп.[13] В силу греко-римських традиц1й (i 1удейських також), Тимофш, очевидно, м1г бути неприйнятим або не до к1нця прийнятим ц1ею общиною, через св1й вш (якщо не молодий, то недостатньо зрший для керування сшльнотою). Досвщ Павла дозволяв йому припустити таку ситуацш, тому в лист1 е мотиващя та натхнення не звертати увагу на можливе «гордування молодим вжом» та не дозволити, щоб це стало причиною до неефектив-
57
[12] Vine, Unger, i White, Vine's complete expository dictionary of Old and New Testament words, 652.
[13] Barton i Muddiman, The Oxford Bible commentary, 1226.
ностГ служГння. Однак, слово vEoтqтog, яке використовуеться для означення вГку Тимофгя може означати будь-який вгк до сорока рокГв. Але, очевидно, що ефеськг християни та служителг були значно бГльш зрГлих рокгв. Тому Павлова думка розвиваеться в аргументацп того, що в християнствг авторитет визначаеться по вгдношенню до характеру, а не вгку.[14]
Одне з ключових слгв уривку — слово тожод — зразок. В 1 Кор. 10:6 це ж слово вживаеться по вгдношенню до тих ментальних рис, якг можна переймати вгд певно! особи, або групи людей. Тут — це стародавнг Гзрашьтяни, якг стали образами (тожог) для християн. Елементи такого образу, це матергали, якг можуть складати свгтогляд поколгння християн. Шляхом критичного 2 дгалогу, який ведеться мгж свгдомгстю та об'ектом пгзнання, суб'ект, тобто ^ християнин, адаптуе характеристики гзра!льтян пергоду подорожей по § пустелг до свого свгтогляду, вирГшуючи чи приймати !х як необхщт даностг ^ чи вгдкинути. Це все — поле даностей, якг пгддаються гнтерпретацГям та § застосуванням. Щодо заклику Павла бути «зразком», то мова йде про те, о що ТимофГй мае стати таким образом, який християни з його общини мо-5 жуть смГливо переймати г слгдувати йому. В кгнцг 12 тексту автор окреслюе ос стандарти такого образу, який визначаеться у словг, у життг, у любовг, у вгрг ^ та у чистотг. Цг стандарти визначають межг та дають напрямок для авто-| ритетного впливу на вгрних. Кергвник ранньохристиянсько! общини — це ^ той, хто вгдповГдальний за тип служГння та життедГяльностГ цге! общини. ^ Павло знайомить з цгею вГдповГдальшстю ТимофГя.
Можливо пГд впливом Кол. 1:8, Техи Receptus пгсля ауажц вставляе ¿V жуео^ат1115](в дусГ), проте коротше прочитання було пГдтримано Олексан-дрГйською та ЗахГдними традицГями.[16] Однак, термГн «агапе» е збгрним термГном, який включае в себе широкий спектр принципгв любовг. Можна сказати, що слово «агапе» — плГд ранньохристиянсько! свГдомостг, адже цим словом позначалося вузькопрофгльне явище спгльностг та взаеморозумгння мгж християнами I ст.; також «агапе» — це спГльна вечеря любовг — зустргчг християн для спгльного проводження часу, поклонгння Богу та вживання !жг.[17] Тому, можна ствердити, що цей термГн е збгрним образом моделг вГдносин спочатку мГж кергвником общини та и учасниками (в першу чергу), а потГм мГж гншими членами спГльноти.[18] Закликаючи ТимофГя до
CL
58
[14] Guthrie, The Pastoral Epistles, 97.
[15] Немае цього слова i у Bapiami Holmes i Society of Biblical Literature, Greek New Testament, 420.
[16] Metzger, A textual commentary on the Greek New Testament, 642.
[17] Newman, A concise Greek-English dictionary of the New Testament, 2.
[18]Лист до Тимофiя часто подшяють лише на два типи паренези - повчань: 1) Мaтеpiaл, який адресований до члешв общини Тимофш, в якш вш служить. Цей мaтеpiaл е 36ipHMM i призначений для прочитання всieю общиною. 2) 1нший тип мaтеpiaлу - персональний або особистий, вiдповiдно, вш мiстить настанови Павла конкретно для Тимофiя i такий текст мае призначення лише для нього. Те, що заклик бути «зразком» (4:12) мютиться саме в кaтеropiï персональних текстiв, вказуе на те, що кеpiвник або пастор - це той, хто першим буде показувати приклад для на^дування, тобто вш та людина, яка е початковою iнстaнцieю до створення благочестивого мжроммату всеpединi спiльноти i вiдповiдaльнa за його.
«агапе», Павло формулюе цей заклик, як одну з основних характеристик, яы мають бути притаманними йому як лщеру християнсько! общини в Ефесь
Структурний аналiз, 1 до Тимофш, який зроблено вище, висвiтлюе тему 3 роздшу, як тему про моральний образ християн в суспшьствь Павло говорить про €вангел1ю, яка е «таемницею», що вщкриваеться тим, хто мае дух благочестя. Центром життя з усвщомленням ще! таемнищ е Сам Христос.[19] Консолщуючим фактором такого життя, який втшюе таемницю бвангелш в свiтогляд християн е саме почуття агапе — християшзоване вщчуття любовi, яка влаштовуе все життя людини згщно iстин бвангелп та заповщей 1суса Христа. Важливiсть «агапе» для ранньохристиянсько'1 общини неможливо переоц1нити. Община християн утворилася як осередок вихщщв з iудаiзму, до яких приеднувалися наверненi язичники. Якщо ж говорити про общину в Ефеа, то цю сшльноту становили язичники, якi навернулися п1д впливом проповщ Павла. Окр1м свiтоглядного перевороту, щ люди постали також перед викликами культурного, соцiального та нащонального контекст1в. Зробити таких людей единими вдавалося лише через розкриття перед ними поняття ютинно! «агапе», яке в свою чергу розкривае суть i вагомiсть явища Христа. Лише такий тип спшьнотносп е стшким перед викликами етнiчного та культурного характеру, перед якими опинилися першi християни. Отже, приклад в виявленш «агапе» — прямий обов'язок Тимоф1я. В1н як кер1вник общини, мае бути людиною, яка сво'1м особистим життям показуе готовнiсть показувати таку любов та демонструвати и на практичних прикладах. В сучаснш християнськш общинi роль пастора е такою ж важливою та фундаментальною, як i в общинi Тимоф1я.
Перед сучасними лщерами церков постае виклик вiрностi в «агапе», тшьки тепер адаптовано'1 до сучасних суспшьних умов. Конфлжти мiкро-культур, питання прийняття людей свгтоглядно!, релшйно! та культурно! шшосл (як не дивно, але сучасш украiнськi общини стикнулися з питанням переселенщв та !х прийняттям), взаемовщносини м1ж старими-новими традиц1йними цiнностями — все це обласп загальносуспшьних вщносин, де поняття «агапе» мае бути ключовим фактором у прийняттi ршень. Саме «агапе» е традицiею, в якш вiк в1д1грае не основну роль, i людина зр1ла свгтоглядно не обов'язково мае бути старшою в роках. Ще декшька факторiв, яй сприяють зрiлостi характеру ми розглянемо нижче, в 4:13.
3. Наука, читання та критичтсть 59
13 е'юд ерхо^аг жроаехе тц ауаууюаег тц паракХц'оЕ1 тц ёгёаокаХга 13 Поки прийду я, пильнуй читання, нагадування та науки!
♦ Перебування в наущ розумшо пщ собою обiзнанiсть в зовшшнш релшйнш, полгтичнш та культурнш обстановцi. Сам Павло демонструе знання латини в 2 Тим 4:13, де вш просить Тимофш принести з Троади книги, особливо пергаментовь Слово, яке вш вживае тут це^врауас, —
[19] Hagner i Вгисе, РаиПпе Studies, 136.
CL
60
пергаментовГ, e транслiтерацieю в грецьку мову з латини — membranae. Це розумшо п1д собою також i o6i3HaHicTb читача — Тимоф1я, який мав про-читати i зрозумии про що йдеться. Використання транслiтерацiï було iз-за того, що грецьке слово nepya^nvôç вперше було засвщчено i з'явилося в оборота трохи тзшше.[20] Цi факти не роблять величезно! рiзницi в уявлент про вщносин Павла та Тимофгя та про ïx штелектуальний свiтогляд. Проте, цей елемент може вказувати на освiченiсть цих двох служител!в, та пояснюе значний акцент Павла на процес навчання та вiдбiрка <истинноЪ> науки. Освiченiсть в даному випадку служить для того, щоб служитель, який розуше сусшльш тенденцiï та явища, якi вщбуваються в часi, сучасному йому, i зможе захистити общину в!д рiзниx !дей, як! не мають прямого евангельського пщГрунтя.
ш В часи служшня Тимоф1я, одна з найбшьш поширених небезпек, з якими
о боролися апостоли i як! завдали величезноï шкоди вГрним, це мандруючi
о проповiдники-мiсiонери. Можна навiть ствердити, що деструктивний вплив
о таких людей на християн (в основному новонавернених) був серйозною
5 загрозою для ïxнix общин. З новозавгтшх свщчень, одна з категорiй таких
g людей, це мандрiвнi фшософи, к!н!ки, скептики, як! займалися тим, що мандрували по мютах та на площах або в шших мюцях збору античноï
| громадськостг г вели фглософськг бесгди, використовуючи прийоми ^ красномовства та риторики, щоб заволодгти увагою людей (в 1 Сол. 2:9-10 < Павло змушений писати апологетичний лист до общини в СалонГках, де вГн захищае себе г сво!х супутникГв, яких гуде! мгста, очевидно, називали саме такими фГлософами. Павло апелюе до того, що ххт розмови з мешканцями мгста не були марними г не були приводом до життя за рахунок солунян: Павло г його спгвробгтники працювали весь час перебування в мгстг, задля того, щоб «не обтяжувати» солунян, якг !х радо прийняли). Другою катего-ргею мандрГвних мгсюнерГв були християшзоваш гуде!, якг незважаючи на ргшення Першого врусалимського собору, продовжували проповщувати необхгднгсть виконання всього списку гуда!стичних обрядгв очищення. Стосовно таких Павло дуже критичний г пгддае сумнгву всю !х дгяльнгсть (Гал. 2:4-5).
Людина освгчена, яка оргентуеться в обстановцг античного полгсу, в Гдеях фГлософГ! та теологи зможе вГдокремити домГшки вщ здорово! науки на тому етапг, коли це завдасть мГнгмум шкоди для свщомоси цГло! общини г окремо кожного Гндивща. В сучасних реалгях (бГльше про це буде йти мова в третГй частит роботи) розумгння Гдеологгчних та свгтоглядних тенденцГй допомагае служителям та пасторам християнських церков вести критичний дгалог з думкою суспГльства, який може стати платформою для багатьох корисних речей.
В попереднгх текстах уже присутнг елементи настанов, у яких Павло говорить про критичний свГтогляд як про фундаментально важливу рису
[20] Parker, An introduction to the New Testament manuscripts and their texts, 18.
християнського служителя. Поведшка Тимоф1я повинна демонструвати якосп християнського життя (4:12), тим самим показуючи його зрiлiсть та роблячи його служшня надiйним (4:12, 16). Формування таких рис мае вщбуватися пщ час виконання службових обов'язкiв — наставлення, навчання та читання Святого Письма (4:13).[21] Знову наголошуеться на прямiй вiдповiдальностi та обов'язку бути першим, хто втшюе позитивнi речi в життя громади.
В 13 вiршi ф1гуруе також слово ларакХ^оег, яке перекладено як наставлення, одними з основних мае значення саме як «прохання, благання, звернення, вмовляння, вт1ха».[22] Цим самим наставницька та контролююча дшльшсть Тимоф1я в ефеськ1й общинi мае бути рiзнобiчною: в1д слова, за яким стоиъ твердiсть рiшення та авторитет до тону втхи, поради, яко! мають прислухатися учасники общини. Нажаль, зловживання авторитетом — проблема, яка була поширена не лише в ранньохристиянсьы перiоди, а й в сучасноси. Павло нагадуе, що поряд з методом авторитету слова, е також метод з бшьш м'якими формами впливу, який не менше ефективний, ан1ж перший. Застосування цих методiв контролюеться ситуацiею, i мудрий служитель буде розумiти, що i де дасть максимальну користь i результат.
4. Дари - Ыструменти для служтня
14 ¡лц а^еХег тои ev аог харгоцатод о едовц аог Зга' прощтегад ¡лета'ежгвеаеюд
тюv хегр^ тои жреавьтерюь 14 Не занедбуй благодатного дара в собi, що був даний тобi за пророцтвом Ь покладенням рук пресвтерiв.
♦ Дари — одна з ключових тем у новозаытшх посланнях Павла. Не е виключенням i Пастирсью послання, зокрема Перше до Тимоф1я. В даному пщпунки буде розглянуто термш харг'алатод, який означае «дар, дару-вання». Пророчi вислови здавна вважалися авторитетними св1дченнями божественних уповноважень царiв та iнших представниыв влади, i згадка Павла про пророцтво у зв'язку з духовним даром Тимоф1я (очевидно, даром навчання — 4:13), при його рукопокладанш могло заспокогги опозицiю. Схвалення пресвпер1в («священства») також допомагало зняти заперечення щодо його призначення, яй пов'язаш з його вiком (4:12). ЗрЫ iудейськi вчителi призначали iнших iудейських вчителiв, покладаючи руки на Гх голову — така практика закршилася як офiцiйна акредитац1я.[23] Тимофiй отримував пщтримку свого служiння, перше, через присутшсть в ньому дарування, яке легiтимiзувало його дiяльнiсть як служителя, i друге, через схвалення i призначення його на цю справу вищою iнстанцiею — пресвiтерами, очевидно, шанованими служителями 1нших християнських общин. Дари пророцтва та вчительства — дуже характерш ознаки, яй характеризували служител1в Павлових церков, особливо тзнього перiоду
61
[21] Holladay, A critical introduction to the New Testament, 610.
[22] Strong, New Strong's Complete Dictionary of Bible Words.
[23] Кинер, Библейский культурно-исторический комментарий, 526.
його дгяльностг.[24] Таким способом, цг два основнг дарування леггтимгзували один одного, являючись авторитетними аргументами в ргзного типу питаннях та непорозумгннях.
Семантика грецького слова «дар» неодмгнно вказуе на благодатну природу[25] значення, тим самим являючись дуже християнгзованим термгном. Благодатна природа дарування робить його отримання або набуття безпрецедентним процесом, де в основнгй ролг виступае той, хто даруе, а отримувач натомгсть отримуе без жодного акценту на заслуженгсть. Як пише Рудольф Бультман, благодать — це акт незалежностг та суверенностг Бога та Його вщносин з Сином. Людина в такому процесг виступае суто ^ як сторона обдарування, чия значимгсть доргвнюе нулю. Сама благодать | е актом благодаи[26], що вказуе на те, що немае шстанци, яка би на не! о впливала, окрГм суверенностг та волг самого Бога.
о В 12 роздГлг до Коринтян тема дарування розкриваеться Павлом дуже о широко. Проте, можна сформулювати лише два основы положення про дар
благодатi в Новому Завт: 1) дарування вщбуваеться повнiстю незалежно вщ отримувача: в1н не може це заслужит чи отримати як нагороду за щось; 2) едина цшь дарування — удосконалення та покращення мiкроклiмату ш служiння та вщносин в християнськiй общинi. Н. Т. Райт зауважуе, 3 що дарування даш не для свое! власно! вигоди, а для побудови бшьш
.о
повноцшно! церкви[27], вдосконалюючи !"! за допомогою вмiнь та таланив, < як! розвиваються у дiалозi з божественним даруванням. Заклик Павла —
о
розвивати в собг дарування, яке було отримано Тимофгем пгсля покладання рук пресвгтергв. Звщси, можна визначити ще одну характеристику дарування в НЗ — можливгсть розвитку та удосконалення. Для Павла дари е ознаками ентузгазму, «духовно! сили», що е вираженням дГяльностг Святого Духа, але про це вгн говорить в широких рамках Божо! «харизми», яка знаходить конкретне мгсце в застосуваннг християнською общиною.[28]
Ще одним важливим фактором дарування е те, що християни може г повинен хотгти отримати його. 1оан Златоуст заохочуе християн прагнути отримати цей дар вчительства, адже вони зможуть зробити один для одного бГльше апостолгв, вони живуть один з одним в бГльш тгсних взаемовгдносинах, знаючи один про одного важливг речг, якг допоможуть !м бути максимально актуальними один для одного, з-за того, що вони зможуть краще мотивувати та викривати один одного в певних прогргхах, з единою 62 метою виправлення ситуацГ!. I найбГльш вагоме, що пГдкреслюе Златоуст — кожен християни може отримати цей дар.[29] В пастирських настановах
[24] Keener, Gift & giver, 127.
[25] Strong, New Strong's Complete Dictionary of Bible Words.
[26] Bultmann, Theology of the New Testament, 289.
[27] Райт, Павел. Пастырские послания. 1 и 2 Послания к Тимофею и Послание к Титу.
[28] Freedman et al., The Anchor Yale Bible Dictionary, 3184.
[29] Гордэй, Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новый Завет. Том IX: Послания к Колоссянам, Фессалоникийцам 1-е и 2-е, Тимофею 1-е и 2-е, Титу, Филимону, 250.
апостол Павло виховуе в Тимофieвi розум!ння фундаментально! необхщноси дару вчительства для служшня та потреби вдосконалення цього дару шляхом вщкритосп до навчання, змш особистiсного та свiтоглядного характеру i, наостанок, шляхом переживання досв!ду життя разом з общиною. В попередн1х вiршаx (11-13), по суп, говориться про складовi, як! формують цей дар вчительства, роблячи служшня максимально адаптованим i якiсним.
Дари, як! мае служитель християнсько! общини, слугують фактором якостi його служшня та сприяють його успiшностi. Коли людськ! здiбностi без-силi, в дш вступають божественнi вмiння та в!дчуття, як! роблять общину Христа усшшною в сво!й мгси, як в кшцевому завданнi.
5. Устх в служтт - мотиващя та заохочення для гнших
15 таит /леХеТа ev rovroig гЪвг iva gov п прокожц' pavepa' n naGiv 15 Про це тклуйся, у цгм пробувай, щобустх твш був явний для ecix!
♦ Усп!х — важливий фактор, який визначае р1вень авторитету служителя в християнськш общиш. Терм!н жрокожц , який вживаеться в даному ури-вку досить р!дк!сний для тексту НЗ (зустрiчаеться у використанш лише Павлом три рази: Фил. 1:12, 25 та у поточному уривку 1 Тим. 4:15). Перед цим варто звернути увагу на передумови до усп1ху: у Павла це перебування в навчанш, правильних !деях i стабiльнiсть. Усп1х Тимоф1я залежить в!д його внутршньо! стабiльностi в сл!дуванн! цим настановам. У вiршаx 1516 Павло пояснюе як Тимофiй може розвивати и дарування, якi уже згадаш в текстi 14. Головне, зг!дно його думки, це тклуйся та пробувай, як! вказують на важливу роль постiйностi i перегукуються з системою фiзичниx вправ, згаданих у вр. 6.
Християнський священик не може уникнути людсько'! уваги, i вс! його досягнення та невдачi обов'язково будуть помiченi iншими.[30] Павло тут розкривае важливий аспект в сусп!льному жиги служителя — аспект публiчностi. Це статус, якого неможливо уникнути, особливо християнським лщерам та кер!вникам. Перше твердження, яке випливае з даного уривку, це обов'язкова публ!чшсть такого служителя як Тимофш Ця публ!чшсть пов'язана з тим, що в ранньохристиянському перiодi, кер!вник общини — це людина, яка вир!шуе вс! и питання, будь-якого характеру. За його останшм словом приймаеться загальне р!шення (завершальне звернення Якова на I брусалимському собор!), вш той, хто допускае або забороняе вчення 63 та !де1 та багато шших важливих аспект!в, де вир!шальним словом е його авторитет, як кер!вника общини. Це також випливае з модел! церковного устрою, яку запровадив сам 1суса Христос, постановивши на чол! Церкви Петра. Проте, л!дером Церкви Петро став також i через свою в!ршсть та харизму. Як влучно пом!чае Март!н Хенгель, без потужно'!, «наповнено! духом» пропов!д! в дуже ризикований пер!од перших дн!в тсля розп'яття 1суса, Петро не став би кер!вником брусалимсько! церкви, яка досягнула
[30] Новый библейский комментарий: В 3 ч. Ч. 3. Новый Завет, 635.
значних мююнерських усп1х1в та «людиною-скелею».[31] В особистГй iсторii Петра його призначення повнiстю шдтверджуеться його характером та тими рисами, як! були ним проявлен в подальшому. Петро став не помилкою, яку допустив 1сус, а прикладом досконалого служителя Нового ЗавГту, чий образ мужностi та смГливоста не залишав сумнiвiв в його авторитета чи впливт До такого статусу закликаеться i Тимофш, проте, в силу його вжу та походження, це буде даватися йому значно тяжче, ан1ж Петру. Проте, Павло як мудрий менеджер розуше щ деталi, i передбачае це, навчаючи Тимоф1я не судити себе по вжу, а по духовнш зрiлостi.
Беззаперечний усшх Тимоф1я буде визначатися його вiрнiстю та стабтьМстю ^ в поглядах i рiшеннях. Якщо в1н зможе виявити твердiсть i стабiльнiсть, то | його авторитет в общит Ефесу допомагати йому ж керувати шею громадою
0 та виховувати людей, по-справжньому зрiлими, такими як i вiн сам. Перше,
2 за всГ iншi типи, його первинне служГння — це жрокожц', зразок для вiрних
03 у Христа. Якщо з цим в нього буде порядок, то ва, хто будуть його оточу-§ вати, будуть поважати i брати приклад особистасного преображення. Саме 5 тому, успГх в служiннi виявляеться, найперше, в певнiй мiрi легГтимГза-^ цiею цього служiння, пГдтвердженням того, що людина на своему мющ,
1 i, друге, такий успiх е мотивацiею для iнших членiв общини, як! маючи | живий приклад свого служителя зможуть довiряти йому та змiнюватися, is досягаючи зрiлостi. Подiбний принцип знаходимо i в Мт. 5:16, де ключо-
вим аргументом в авторитета вiрних е не !х Где! чи свГтогляд, а !хнi справи, як стають причиною прославлення Бога. Можна зробити попереднш висновок, що образ новозавпного служителя у Павла — це збГрний образ особистоста, яка вгдповГдальна за сво! справи, здатна вчитися i усвГдомлюе фундаментальну важливiсть цього. Успiшне служ1ння, ГнодГ, це привод для гордоста чи шших негативних рис людського характеру, як! чергують за нею. Саме тому, Павло закшчуе 16 текстом — закликом до вГрноста Гстиш та стабiльностi в переконаннях.
6. Вгртсть icmuni та особистхсшй розвиток -neo6xidniриси повозавтпого служителя
16 sns'/s oeavxrn' кол тц дгдаакаНа em'^eve avroi'g tovto yap noirnv каг oeavrov owioeig Kai rovg aKov'ovrag gov
16 Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш i самого себе, i тих, хто тебе слухае!
♦ «Уважати» — дiеслово, яке мае забарвлення постайноста дГ! та стабшьноста в и виконанш. У вр. 16 продовжуеться тема попереднГх вГршГв, де одш з ключових характеристик служителя — вГршсть та стабГльшсть, якГ зумовлюють успГшне служГння. Успгх, про який Гшла мова вище — це стан-дартне означення усшхГв учня на етапГ усвГдомлення ним певних моральних та фГлософських Гстин. ЗовсГм очевидно, що пильне ставлення Тимофгя до
о
64
[31] Хенгель, Недооцененный Петр, 35.
навчання — надзвичайно важливий фактор: його успiхи в тзнант 1стини допоможуть людям почути ще'1 про спас1ння.[32] Для того, щоб краще розумти Павловий наголос на «науку», необхщно окреслити рамки новозав1тного устрою християнських общин та 1х св1тоглядних характеристик. По суи, весь християнський свгтогляд будувався навколо «вчення» - евангельсько'1 ще'1 мес1анства 1суса Христа. Ця 1дея сформувалася у форм1 «керигми», як 11 характеризуе Рудольф Бультман[33]. «Керигма» — новозав1тна проповедь, яка включала в себе розповщь про 1суса Мес1ю та заклик прийняти св1тогляд, про який в1н проповщував. Саме ця проповедь 1 являлася для апостол1в т1ею 1стиною, яку так було необхщно захищати та розповсюджувати. За словами Павла, лише тримаючись ц1е'1 еде! та дослщжуючи себе в 11 св1тл1 можна спасти самого себе, на початку, по пот1м тих, на кого е вплив.
Слово «наука, доктрина» — ЗгЗаакаЛг'а, вживаеться в НЗ 21 раз, з них 19 — в корпус! Павла, з яких 17 в пастирських посланнях. Така насичетсть тексту термшом е досить цжавим фактором серед новозавiтнiх послань 1 вказуе на акцент уваги, який задаеться саме в пастирських листах. Це безсумтвно дозволяе стверджувати, що одна з основних ц1лей служителя новозавгтно! общини — це «наука», яку необхщно:
1) вивчати (4:13);
2) популяризувати (4:5-6);
3) контекстуал1зувати (4:15).
Ця модель з трьома д1ями е основним закликом Павла до Тимоф1я, чие служшня мае бути ор1ентоване саме на виконання цих трьох крок1в. «Наука евангелп», яку започаткував 1сус, а пот1м розвивав Павло та 1нш1 апостоли стала ключовою 1деею в св1тогляд1 ранн1х християн та 1х богослужшш. Тим самим, перед Тимоф1ем постае завдання збер1гати цю науку в максимально 1стинному вигляд1, розп1знаючи вс1 спроби 11 викривити чи дезор1ентувати. Важливим аргументом е також те, що ця 1стина здатна впливати на 1нших людей. Служитель общини вщповщальний за те, щоб вона доходила до кшцевого слухача чистою та не деформованою 1 вплинула на його св1то-гляд правильно.
Висновки та практична щншсть 1 Тим. 4:11-16
♦ В дан1й частит роботи буде здшснена спроба розглянути досл1джуван1 вище тексти з 1 Тим. 4:11-16 з метою визначити 1х практичну ц1нн1сть та 65 знайти област1 для застосування в житт1 та практищ сучасно'1 укра1нсько1 християнсько'1 церкви, зокрема в жити 1х лщер1в — пастор1в.
Як 1 тсля кожного екзегетичного досл1дження тексту чи то Старого Завиу, чи Нового, перед нами постае завершальне завдання знайти виведеним в досл1дженн1 щеям м1сце в сучасних ситуац1ях та обставинах, як1 являються контекстом християн сьогодш. Насамперед, варто зауважити, що тема
[32] Кинер, Библейский культурно-исторический комментарий, 526.
[33] Bultmann, Jesus Chist andMytholody.
пасторства чи пастирологГ!, в сучасних штудгях була замшена на тему лгдерства, що являе собою значно гнший тип соцгально! вгдповгдальностг. Цг двг теми варто роздГляти, адже в дослщжуваному уривку, ми знаходимо, що Павло виховуе скоргше «пастора», а не «лщера», що адаптуе його вчення до конкретно! ситуацГ!, в якгй опинився Тимофш Тому, 1 Тим. 4:11-16 варто гнтерпретувати в свгтлг соцгально! обстановки, в якгй проживали та розвивалися першг общини християн та в контекстг вгдносин мгж Павлом г Тимфгем. Незважаючи на пгзнгй пергод життя самого Павла, коли було написано його послання — воно належить до вщносно раннГх текстгв НЗ (63-64 рр.), а тому е хорошим свгдченням про общинний устрш першого поколгння християн з язичникгв. Отже, короткг висновки по 4:11-16 та ^ спроби !х гнтеграцГ! в сучасний контекст.
о Перше, що ми спостерггаемо, це заклик «наказувати та навчати» (вр. 11). Цей
2 заклик сформований дгесловами, якг в своему значеннг мають забарвлення
03 авторитету слова. Зважаючи на молодий вгк Тимофгя (про що буде йти мова § у вр. 12), автор листа допускав те, що для того, щоб повнгстю адаптувати-5 ся до обстановки в общинг та стати для них авторитетом, необхгдно буде ^ зумгти перебороти ряд труднощгв та комплексгв. Лише усвгдомлення того, х що власна позицгя пщкршлена гстиннгстю евангельсько! где!, допоможе | молодому служителю отримати впевненгсть в собг та розкривати найкращг !о риси характеру, якг будуть будувати його общину. Також, варто зауважити, п що владнгсть, яка даеться авторитетом Писання не може бути використана у
власницьких цГлях, чи з гншою особистгсною метою — ця влада переходить на служителя разом з вщповщальшстю за громаду, г мае допомагати йому захищати громаду вгд негативних впливгв г потрясгнь (наприклад у 1:19-20 цгею владою Павло вгддГляе вгд общини людей, якг спокусилися у вгрг, г сво!ми вчинками могли розбещувати гнших членгв громади).
Можливгстю впливати на гнших та авторитетом слова роль служителя в общинг не закшчуеться. Окргм цього, вгн також мае бути тим, кого можна наслгдувати у всГх сферах чи сторонах життя: у словг, в життг, у вгрг, у лю-бовг г в чистотг. Цей перелгк означае повноту життевого досвгду, по якому можна охарактеризувати людину, г така характеристика буде максимально глибокою та безпомилковою. Особистий досвгд служителя — фундаментально важливий аргумент для тих, кому вгн служить.
Також, пастор общини у Павла — той, хто вмге навчатися г змгнюватися. Така 66 людина зможе вести за собою громаду до духовного зросту та позитивних змгн в сферг взаемовгдносин та гнших внутргшнГх процесгв, якг важливг для !! цглгсностг г якгсного служгння. Такий служитель здатний отримати божественне дарування, яке отримав свого часу Тимофгй, г яке робить його служшня та життя якгсним г актуальним для людей. Дар е величезним удосконаленням наявних умгнь та талантгв, тому його розвиток в собг — необхщтсть кожного служителя. Дар вчительства (яким, очевидно, володгв Тимофгй) е дуже корисним для проповгдг та преображення характергв християн методом вщкритив, якг будуються на дослгдженнг евангель-
о
ських щей 1суса Христа. Як i два тисячол1ття тому, дар вчительства необ-хщшсть, яка сприяе набуттю служ1нням особливо! зм1стовност1 та д1евих метод1в. Найбшьшим аргументом та мотивашею навчатися — це здатн1сть через це врятувати самого себе, а потам i тих, на кого маеш вплив (4:16). Використання Павлом таких цшьових концепц1й: спас1ння себе та шших, робить справу навчання благородн1стю, яка сповна приносить свш результат та пл1д. «Порятунок» душ1, тобто усв1домлення людиною свое! залежноста в1д жертви 1суса Христа, е одшею з ключових щей новозаветно! «керигми», тому автор 1 Тим використовуе тут так1 образи з метою розкрити всю вагомють такого внеску в себе та шших.
Пщводячи загальний подсумок, можна ствердити, що тезиси, як1 були актуальними для служителя в Новому Завш не втратили свое'! важливост1 i до сьогодн1. Уривок 4:11-16 являеться базовим текстом, який формуе пра-вильний характер пастора i здатний зробити його д1яльшсть ефективною в спасшш його слухач1в. Виходячи з власно! ц1л1сност1 та авторитету, яким над1ляе в1рн1сть бвангелп, служитель в общиш покликаний впливати на формування зрших i в1рних християн, чий светогляд глибоко закор1нений в ще! з Писания i як1 являються достойними людьми серед свого оточення: чи в щеях, чи в практичних справах.
Список використаних джерел
Гордэй, Питер, ред. Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новый Завет. Том IX: Послания к Колоссянам, Фессалоникийцам 1-е и 2-е, Тимофею 1-е и 2-е, Титу, Филимону. Тверь: Герменевтика, 2006. Кинер, Крейг. Библейский культурно-исторический комментарий. Санкт-Петербург: Мирт, 2005.
Новый библейский комментарий: В 3 ч. Ч. 3. Новый Завет. Санкт-Петербург: Мирт, 2001. Осборн, Грант. Герменевтическая спираль. Одесса: Евро-Азиатская Акредитиционная Ассоциация, 2015.
Покорны, Петр, i Ульрих Геккель. Введение в Новый Завет: обзор литературы и
богословия Нового Завета. Москва: Издательство ББИ, 2012. Райт, Н. Т. Павел. Пастырские послания. 1 и 2 Послания к Тимофею и Послание к Титу.
Читая Библию Москва: ББИ, 2008. Сантала, Ристо. Апостол Павел, человек и учитель, в свете иудейских источников.
Translated by Констатин Комаров. Карен Иерусалим: Ахва Мешихит, 2004. Хенгель, Мартин. Недооцененный Петр. Москва: Издательство ББИ, 2012. Aland, Barbara, Kurt Aland, Johannes Karavidopoulos, Carlo Maria Martini, Bruce Manning Metzger, i American Bible Society, ред. The Greek New Testament. Fifth revised edition, 4th corrected printing. Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft, 2018. Barton, John, i John Muddiman, ред. The Oxford Bible commentary. Oxford ; New York:
Oxford University Press, 2001. Bultmann, Rudolf. Jesus Chist andMytholody. New York: Scribner's, б. д.
---. Theology of the New Testament. Waco, Tex: Baylor University Press, 2007.
Carson, D. A., i Douglas J. Moo. An introduction to the New Testament. Second edition.
Grand Rapids, Michigan: Zondervan, 2005. Freedman, David Noel, Gary A. Herion, David F. Graf, John David Pleins, i Astrid Billes Beck, ред. The Anchor Yale Bible Dictionary. New Haven London: Yale University Press, 2008.
67
Guthrie, Donald. The Pastoral Epistles: An Introduction and Commentary. Reprint. The Tyn-dale New Testament Commentaries 14. Leicester: Inter-Varsity Press [u.a.], 1986.
Hagner, Donald A., i F F. Bruce, ред. Pauline Studies: Essays Presented to Professor F. F. Bruce on His 70th Birthday. Exeter, Devon: Paternoster Pr. [u.a.], 1980.
Holladay, Carl R. A critical introduction to the New Testament: interpreting the message and meaning of Jesus Christ. Nashville: Abingdon Press, 2005.
Holmes, Michael W, i Society of Biblical Literature, ред. Greek New Testament: SBL edition. Atlanta, Georgia : Bellingham, Washington: Society of Biblical Literature ; Logos Bible Software, 2010.
Keefer, Kyle. The New Testament as literature: a very short introduction. Very short introductions. Oxford ; New York: Oxford University Press, 2008.
Keener, Craig S. Gift & giver: the Holy Spirit for today. Grand Rapids, Mich: Baker Aca-^ demic, 2001.
^ Metzger, Bruce M. A textual commentary on the Greek New Testament: a companion volume ^ to the United Bible Societies' Greek New Testament (3d ed.). London, New York: United
ш Bible Societies, 1971.
^ Newman, Barclay M. A concise Greek-English dictionary of the New Testament. Rev. ed. g Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft, 2010.
g Parker, D. C. An introduction to the New Testament manuscripts and their texts. Cambridge, cj UK ; New York: Cambridge University Press, 2008.
Strong, James. New Strong's Complete Dictionary ofBible Words. Place of publication not § identified: Nelson Reference & Electr, 1996.
ш Vine, W E., Merrill F Unger, i William White. Vine's complete expository dictionary of Old ^ and New Testament words: WE. Vine ; [edited by] Merrill F. Unger, William White, Jr.
I Nashville: T. Nelson, 1996.
m Zehr, Paul M. 1 & 2 Timothy, Titus. Believers church Bible commentary. Scottdale, Pa: Herald £ Press, 2010.
68
