CC BY
14ЭО!: 10.29357/2521-179Х.2021.У19.1.5
Поняття ЮТОРП ТА СВ1ТОГЛЯДУ в ГЕРМЕНЕВТИЦ1 Н.Т. РАЙТА
Едуард Денисюк Закарпатський християнський iнститут, Хуст
Вступ
Для Н.Т. Райта прочитання та вивчення Нового Завгту тюно пов'язане з методами та принципами лгтературного анаизу. Водночас зразки лгтературних текстiв цiлком природньо розглядати в контекст! богослов'я та юторп. Н.Т. Райт мае на мет звести до спшьного знаменника щ три пiдходи до бiблiйного тексту: лгтерату-рознавство, iсторичнi дослiдження та богослов'я.
Як вщомо, всi доступш дослiдникам джерела з реконструкцп богослов'я Нового Завгту, а саме тексти про 1суса Христа та апостола Павла, збертаються в письмовому виглядь В уснiй формi вони побутували до того, як древнi автори 1х зiбрали i зафiксували на письмь Чимало сучасних дослiдникiв Нового Завгту схильнi думати, що бшьшють книг Нового Завiту мали дописемну юторго, тобто iснували у формi усних виразiв та передань, з яких i складалася найбiльш рання керигма Христа.1 Сьогодш ж богослови володшть лише письмовими джерелами. Це каношчш книги Писання, ряд екстрабiблiйних свiдчень про зародження хрис-тиянсько'1 вiри, таких як згадки древшх iсторикiв i авторiв, а ще так званi «гнос-тичнi ввангели»2. Тому бiблiйнi поди будуть тлумачитися ^зь призму методологи iнтерпретацiй, перш за все, самого тексту. Цей факт певною мiрою описуе коло можливих дiй як iнтерпретатора, так i звичайного читача, адже перш шж почати розтлумачувати писання, необхщно зрозумiти його текст. 1снуе три основш пщ-ходи до вивчення бiблiйного тексту: лiтературний, iсторичний та богословський. Про 1х спiльнi та вщмшш риси мова йтиме даль
Основний предмет нашого дослiдження — це авторитетний пщхщ до бiблiйного тексту, а саме — до тексту Нового Завгту. Кожен з перерахованих вище пiдходiв, як1 використовують екзегети у сво!х дослiдженнях, претендуе на первиннiсть та дореч-нють бути складовою християнського свгтогляду, яка зумовлюе певний пщхщ до Писання. У межах нашого дослщження наявна спроба анаизу фундаментальних
1 В даному питання варто звернутися до вдей Рудольфа Бультмана i його основних праць, таких як «Новий Зави i мiфологiя» (1941), «Теолопя Нового Завiту» (1953) та багато шших, де вiн описуе свое розумшня зародження ранньохристиянсько! керигми.
2 Базовий i змiстовний дискурс в даному питанш являе собою книга Гари Р. Хабермас, исторический иисус. Древние свидетельства земной жизни Христа, ДИАЙПИ (Симферополь, 2013). Тут автор розглядае важливi сввдчення кторичносп новозавинк подш i нараховуе близько 17 нехристиянських джерел, що прямо чи частково згадують 1суса, Його учшв i чудеса серед ранньохристиянсько! общини .
праць Н.Т. Райта Новый Завет и народ Божий3, Воскресение Сына Божьего4, Иисус и победа Бога5, Иисус: надежда постмодернистского мира6; Джеймса Данна: Jews and Christian: the parting of the ways1, The new perspective of Paul8; Браяна Макларена: A generous orthodoxy9, A new kind of Christian10. Також у статп розглядатимуться пращ дослщниыв, яю присвячеш богослов'ю Нового Завiту та богослов'ю Павла.
В роботi наявна спроба дослщити погляди Н.Т. Райта щодо лiтературного, iсторичного та богословського пiдходiв, проаналiзувати те, як теолог ix оцiнюe та як1 альтернативи пропонуе у свош ешстемологп. У нашш статтi ми прагнемо з'ясувати сфери дiалогу мiж рiзними пщходами до вивчення бiблiйного тексту та спробувати створити комплексний метод, який буде мютити в ^6i характерш принципи кожного з пiдxодiв.
Методолопя дослiдження полягае в стислому викладi основних щей критичного реаизму Н.Т. Райта, виявленнi цих щей у працях шших богословiв школи Нового погляду на Павла та практичному застосуванш ix до сучасного хри-стиянства.
1. Важливiсть «icropii» (story), як нев^'емного елементу у свтогл^
В даному роздiлi ми ставимо за мету вiдповiсти на ряд важливих запитань, що стосуються юторп тексту. Що таке iсторiя тексту? Якi i"i особливостi та можли-востi? Який стосунок вона мае до формування свiдомостi та способу мислення? Як «iсторiя» (Райтове формулювання «story») ф^уруе в свiтоглядi особистостi?
Почати варто з лггературного пiдxоду до тексту Нового Завгту Райт ставить три основнi запитання, що стосуються лггературного аналiзу. Що вщбуваеться тодi, коли читач зус^чаеться з текстом? Що таке лггература? В чому полягае завдання лггературно! критики? Для Райта цi питання пов'язаш з проблемами тзнання i приводять до поняття кторй, яка мютиться в сюжетi, тому необхщно зрозумiти, як вона функцiонуе.11 Перше завдання, яке Райт ставить перед собою — це з'ясувати
3 Н . Т. Райт, новый Завет и народ Божий, Коллоквиум, т. 1 (Черкассы, 2013).
4 Н . Т. Райт, воскресение сына божьего, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Современная библеистика (Москва, 2011).
5 Н . Т. Райт, иисус и победа бога, Библейско-богословский институт св . апостола Андрея, Современная библеистика (Москва, 2004)
6 Джеймс Смит, Церковь и постмодернизм, Коллоквиум (Черкассы, 2012).
7 James D. G . Dunn, ред. , Jews and christians: the parting of the ways, A.D. 70 to 135: the second Durham-Tubingen Research Symposium on Earliest Christianity and Judaism (Durham, September 1989) (Durham-Tubingen Research Symposium on Earliest Christianity and Judaism, Grand Rapids, Mich: W. B. Eerdmans, 1999).
8 James D. G . Dunn, The new perspective on Paul, Rev. ed, Wissenschaftliche Untersuchungen zum Neuen Testament 185 (Grand Rapid, Mich: W. B. Eerdmans Pub. Co, 2008).
9 Brian D. McLaren, A generous or+hodoxy: why I am a missional, evangelical, post/Protestant, liberal/ conservative, mystical/poetic, biblical, charismatic/contemplative, Fundamentalist/Calvinist, Anabaptist/ Anglican, Methodist, Catholic, Green, incarnational, depressed-yet-hopeful, emergent, unfinished Christian (El Cajon, CA : Grand Rapids, MI: Emergent YS ; Zondervan, 2004).
10 Brian D. McLaren, A new kind of Christian: a tale of two friends on a spiritual journey, 1st ed (San Francisco: Jossey-Bass, 2001)
11 Райт, Новый Завет и народ Божий, 1:73 .
значення поняття «iсторiя» в лiтературному KOHTeKCTi i те, який вплив вона мае на читача. Як мовилося вище, iсторiя виникае там, де прочитуеться текст. Ця iсторiя мiститься в штерпретацп тексту, тому вона може набувати рiзних обрисiв та тема-тичних вщтшыв. Це залежить вiд того, ким е читач та яю св^оглядш установки для нього характерш. З ряду способiв штерпретацп, яы стали передумовами для критичного реаизму, Райт видiляе позитив1зм та феноменолопю. В статтi буде здiйснeно стислий огляд основних характеристик цих напрям!в, яы е важливим аспектом сприйняття юторп (story) в гeрмeнeвтицi Н.Т. Райта.
Основний принцип позитив!зму — це шдпорядкування уяви спостереженню. Дивлячись на реальнють, позитив1ст впевнений в тому, що все вiдбуваеться саме так, як вш i спостерйае. За словами Огюста Конта, будь-яке висловлювання, що не тлумачиться як особистий чи загальний факт, не може мати жодного реального i зрозум1лого сенсу.12 Згщно з таким поглядом, уява обмежуеться набором неаб-страктних понять i тверджень, як1 е результатами емшричних в1дчутт1в та аналiзiв. В рамках даноi' фшософи Гербет Спенсер, пропонуе виключити 6удь-як1 «матерь аизми та спiритуалiзми» 1з питання про кшцеву природу речей.13 Отже, все, що юнуе можна ввести в рамки емшричного досв1ду, а все шше, в1дпов1дно, оголо-шуеться неюнуючим.
Ще один напрямок фшософсько' думки, який згадуе Райт, — це феномено-лог1чн1 модeлi. На вщмшу в1д позитивiста, фiлософ-фeномeнолог дивиться на реальнють, запитуючи себе: чи бачу я те, що бачу насправд!?14 Вш мае сумн1ви, чи сприймае дшснють такою, якою вона е насправд^ бо вважае, що бачить лише частину феномена, яка доступна його способам сприйняття. Для справжнього опису реальност необхщно волод1ти трансцендентною мовою, яка включае в себе потр16ну тeрмiнологiю. Так як та^' мови не iснуе, або ii принаймнi немае в науко-вому словнику людини, м1стик та поет звертаються до метафор, богослов зшчу-еться, а ф1лософ говорить тавтолопями.15
Варто зауважити, що Райт критикуе щ два ф1лософськ1 напрямки за нездат-н1сть вiдтворювати реальну картину дшсносп. Натомiсть в1н пропонуе шший напрям — критичний рeалiзм. В межах критичного реаизму сприйняття об'екту залежить в1д того, хто його шзнае (зв1дси «рeалiзм»), а едине об'ективне розумшня рeальностi можливе через конструктивний дiалог м1ж об'ектом шзнання та тим, хто його шзнае (звщси «критичний»). З цього короткого формулювання фундаментального питання критичного реаизму видшяемо два основних конструкти напряму — 1стор1ю та свгтогляд.
Те, що вiдбуваеться в дiалозi м1ж суб'ектом та об'ектом, е дослщжуваною величиною, до яко'' застосовуеться багато тип1в iнтeрпрeтацiй. Поняття юторп тексту перебувае в активному дискурс фшософсько' герменевтики будь-яко'' епохи. Райт пише про тенденци сучасно'' 616л1стики, а саме про змщення акценту з
12 Огюст Конт, Дух позитивной философии, Феникс (Ростов-на-Дону, 2003), 73.
13 Гербет Спенсер, синтетическая философия, Ника-Центр (Кшв, 1997), 55.
14 Райт, новый Завет и народ Божий, 1:57 .
15 Анна Ямпольская, исскуство феноменологии, РИПОЛ-классик (Москва, 2018).
автора та текст. Що можна сказати про сам текст, якщо забрати з нього первин-ний задум автора? Тут виникае декiлька важливих концепцiй, якi автор розглядае у сво'1'х працях.
По-перше, ще в герменевтицi Фрiдрiха Шляермахера йдеться про розкриття смислiв, яы первинно не закладалися в текст автором. У цьому питанш ф^уруе явище так званих «обмовок по Фрейду», — припущення, що в мовленш можуть iснувати смисли, яы е поза увагою самого мовця. Тшьки в бiблiйнiй iсторiï це роз-повсюджуеться на всi лггературш твори. В мовленнi людини присутш два процеси: композицiя та медитащя.16 На рiвнi медитацп' знаходяться мотиви мовлення, яы Грунтуються на житподяльносп акту, який в процесi надходження до свiдомостi трансформуеться у формат думки. Тут з'являеться нова складова — композищя, яка е створенням форми мовленневого акту. Для вщтворення будь-якого мовлення використовуються вже наявш граматичнi форми, якi виникли в процесi мовотворчого та словотворчого процеав.17 Звiдси випливае твердження, що iнодi композицiйна структура може приховувати або навпаки — давати можливють для пошуку iнших значень, яы з'явилися в текстi iмплiцитно, поза свщомим автор-ським замислом. Ба бшьше, iнодi задум автора не вщповщае тому смислу, який виводиться слухачем або читачем. Так звана смислова гра вщбуваеться на полi семантики термiнiв, адже слова можуть мати рiзнi значення у вживанш рiзними суб'ектами. Значення термiну зумовлюеться суб'ективними асоцiацiями, якi е як общинними, тобто загальними, так i iндивiдуальними, тобто унiкальними для кожного суб'екта та його способу мислення. Саме тому перед штерпретаторами i виникае проблема взаемовщношення ютори, як загальних даних та свiтогляду, та юторп', як шдивщуально!" призми сприйняття. Проте iсторiя являеться також i даними, яы пройшли через свггоглядний фiльтр певного суб'екта i так само визна-ченi суб'ективними чинниками. Тут ми приходимо до поняття герменевтично!' спiралi — руху за сшраллю вiд тексту до контексту. I, знову ж таки ми повертаемося до ймовiрностi iмплiцитно закладеного змiсту в мовленнi, тобто того значення, яке помщене в текст швсвщомо. Дослiджуючи дане питання, ми поволi переходимо в область семютики, щоб зрозумiти, як сукупнють символiв може передавати значення. При розглядi питання, наштовхуемося на дискусш, у якiй беруть участь вiдомi фiлософи та лiтературознавцi.
Вiльям Дшьтей у рамках фiлософськоï герменевтики, намагаючись визначити iнтенцiю автора, говорить, що лiричнi твори — це форми, що мютять вiдголосок iстинного смислу, який розкриваеться в екзистенцшних вщносинах з iнтенцiею чи мотивами автора. Дшьтей згадуе твори Гете, яы «виникають з потужно!" енер-riï життевого досвiду».18 Дiльтей ототожнюе початковий авторський задум зi зна-
16 Фридрих Шлейермахер, Герменевтика, Европейский дом (Санкт-Петербург, 2004), 172. Шд медитащею маеться на yBa3i Ti плоди мислетворення, яю зумовлюються не сввдомктю мовця, а уже наявними мовними конструктами
17 Тут маються на увазi тi процеси розвитку мовлення, яю узагальнюють в œ6i становлення ментальних лiнгвiстичних структур, яю в процесi такого становлення займали мкце в оборотi людського формулювання думки .
18 Wilhelm Dilthey и др . , Poetry and Experience, Selected Works / Wilhelm Dilthey, v. 5 (Princeton, N . J: Princeton University Press, 1985), 238.
ченням самого тексту. BiH ставить пiд сумшв усе, що може iснувати окремо вщ значень, якi автор закладае в текст або в шший мовленневий акт. Його пiдхiд нага-дуе на'вно-реалютичний спосiб розгляду питання: суб'ект повнютю впевнений у тому, що вш бачить. На противагу фшософи Дiльтея, Ганс-Георг Гадамер вводить поняття абстрагування тексту як цшсно! структури вiд авторських штертекстуаль-них вщсилок. На його думку, iсторична чи лггературна традицiя не може сприйма-тися як ефективний момент власного буття. Biдтак, фiлософ називае це об'ектом юторичного пiзнання або фшософсько! концепци.19 Герменевтика Гадамера вiдома сво'м вiддiленням тексту вiд автора та його свггу. Biн вважае, що усе зафжсо-ване на письмi вщдшилося вiд сво'х виток1в та автора i стало вiльним для нових взаемозв'язйв.20 Цi новi взаемозв'язки текст набувае внаслщок iнтерпретацiй читачами. Являючи собою iсторiю або сюжет, текст по-новому втшюеться у свгго-глядi читача. Отже, коли розглядаемо текст поза авторським задумом, доходимо висновку, що вш мае багато площин для рiзноманiтних iнтерпретацiй. З огляду на це, можна припустити, що юнуе певний сенс, притаманного тшьки тексту, так як авторська композищя певною мiрою шаблонна.
Другий пщхщ, який розглядае Н.Т. Райт мае бшьш структуралiстичне вщ-ношення до тексту. Це пошук шформаци в глибинних структурах мислення, яй притаманнi людям; вони приводять до висновив про природу людини та люд-ських спiльнот. Цi та iншi антропологiчнi данi ми отримуемо в ходi критичного дослiдження. Так дiе структуралiзм: вiд тексту — до глибинних структур думки, а потам — до висновив про реальнють, яка знаходиться за межами буденно'! свь домостi.21 Ця нова тенденщя критики шукае сенс у формi чи структурi, виводячи звщси свiдчення про процеси, якi вщбуваються у мисленнi людей. Тут, перш за все, згадуеться концепцiя бiблiйного лiтературознавства, яка мае назву «критика форм». Ii' прихильники намагаються з'ясувати мiсце конкретного тексту в суспшьнш традици. В нiмецькiй мовi е вщповщний термiн — «Sitz im lebem». Тiльки цим термiном називають певне мiсце в життi, традицй' чи побут людей, яке займае той чи шший жанр мовлення. Шмецьке лггературознавство та критика в бага-тьох випадках були спрямоваш на релiгiйну фiлософiю22. Тому саме в шмецькш мовi iснуе багато термшв на позначення явищ з площини свiтоглядiв, iсторiй та штерпретацш. Отже, i в даному випадку, вивчаючи структурш елементи, можна зрозумгги, яку нiшу в мисленнi займае певний текст чи текстова традищя. Для тако'! епiстемологli характернi спроби заглянути поза текст та його змют. Мета таких спроб —виводити певш судження про думки автора чи суспшьства, як1 ф1гурують в самому текси. Вивчаючи спос16 мислення суб'екта, цшком можливо досл1дити сторони семантичного поля термшв, як1 вш вживае. Структура мислення чи мовлення мае здатнють виявляти реч!, як1 вказують на певнi елементи
19 Hans-Georg Gadamer, Truth and Method, First paperback edition . translation revised by Joel Weinsheimer and Donald G . Marshall, The Bloomsbury Revelations Series (London: Bloomsbury, 2013), xxxiii.
20 Там же, 356-57.
21 Райт, Новый Завет и народ Божий, 1:78 .
22 Laurence W Wood, Theology as History and Hermeneutics: A Post-Critical Conversation with Contemporary Theology (Lexington, Ky. : Emeth Publisher, 2005), 2.
смисл1в. Вивчаючи лог1чну послщовшсть чи поле сeмiотичних моделей, можна отримати ключ до розум1ння смислових навантажень мовлення.
Трете уявлення про б1блшний текст е частиною традицiйноi' eкзeгeтичноi' методологи. Воно включае поняття певного sensusplenior, який звучить над авторським сeнсомiзавдякиякомубогонатхнeнийтeкстговоритьбiльшe,нiжусвiдомлювававтор. Святий Дух заповнюе вс1 прогалини авторського незнання або проголошуе проро-цтво (коли, наприклад, Кайяфа промовляе слово про Бога, маючи на мет1 сказати щось шше). Усв1домлення юнування такого процесу витворюе церковне прочи-тання Писання, при якому читач1 в1дкривають для себе щось таке, чого автор не закладав у змют тексту.23 Водночас Райт апелюе до Карла Барта та його трансцендентального богослов'я. Для Барта св1т Бога та свгт Б1бли набувають шакшосп в своему бутт! 1х природа онтолог1чно розд1лена з природою всього матер1ального та ф1зичного. Барт виводить герменевтику прочитання тексту з того, що смисли в б1блшному текст! юнують в «безмежнш к1лькост1», тому неможливо зрозум1ти текст, не вкладаючи у нього щось свое.24 Для Барта метафоричного значення набувае i християнське мовлення як спроба вираження божественного вщкрит-тя.25 Розд1ляючи природу б1бл1йного тексту вщ звичайного людського мовлення, у першому Барт вбачае спос1б розкриття божественного об'явлення, якого потре-буе людина. Водночас Барт схильний i до третього уявлення про герменевтику, в якому ф1гурують смисли, нев1дом1 ш читачу, н1, що особливо щкаво, самому автору тексту. Тут можна прослщкувати зв'язок з поняттям sensus plenior, про яке говорить Райт. Так, коли ми сприймаемо Писання як текст, в якому е своя «трансцен-дентна» ютор1я, може виникнути сюжет не вщомий н1 автору, н1 читачев1. Мова йде про вищий сенс тексту, який залежить в1д напередвизначеного посилу для читача, в конкретний час та за конкретних обставин. Читаючи один i той самий текст, дв1 людини з р1зного контекстуального оточення (але не обов'язково) можуть знахо-дити у ньому зовс1м р1зн1 значення. Ц1 значення не обов'язково сшвпадатимуть з первинними сенсами, як1 св1домо заклав у текст сам автор. Читач знаходить у текст! саме те, чого потребуе в певних обставинах на момент читання. Це результат ди Святого Духа, яка спрямована на контекстуаизащю тут i зараз.
В межах богослов'я Н.Т. Райта говоримо про спроби визначити роль юто-ри (story) у формуванш свгтоглядного фшьтру людини. Для такого богослов'я характерне юторичне прочитання б1блшних текспв. Пов'язуючи тексти Старого та Нового Завтв, Райт виводить богословськ1 концепци святост1, праведност1, належност1 до народу Божого та шшь 1сус — Той, хто став сполучною ланкою м1ж двома зав1тами: Бога i людства. Ц1 поняття та ix найб1льш досконалу 1нтерпретац1ю Райт знаходить саме в Новому Завт. Намагаючись осмислити 1'х за допомогою фшософських концепц1й та 1нструмент1в, Райт, таким чином, показуе, що б1блш-ний текст — це ютор1я, яку можна i треба застосовувати в практищ християнського життя. Його прочитання ввангелш — наративно-богословське.26 В1н дивиться
23 Райт, новый Завет и народ Божий.
24 Энтони Тисельтон, Герменевтика (Черкассы: Коллоквиум, 2011), 203.
25 Там же, 204.
26 Роман Павлович Соловш, виникаюча церква, Коллоквиум (Черкассы, 2014), 74.
на iсторiю з перспективою пошуку нiшi, в якш можна було б застосувати щею з цього наративу або перейняти сюжетну лшго та усвiдомити ii на практицi. Бiблiй-ний текст сприймаеться як площина взаемозв'язкiв мiж окремими визначеними поняттями. Така площина мютить в собi свою лопчно завершену iсторiю, яка при тлумаченш може набувати рiзного смислового забарвлення, в залежносп вiд свь домост того, хто тлумачить. Така гнучкють тексту в пристосуваннi до свгтоглядних установок i е свiдченням того, що його iсторiя е певним завершеним конструктом, певною смисловою одиницею з юторичним пiдгрунтям. Ця юторичнють сшввщ-носиться з сучасними перспективами общинного життя християн, формуючи в ix свiдомостi тi принципи, яы розкриваються в сюжетi само! юторп. Тип герменевтики, який пропонуе Н.Т. Райт е орiентованим на розкриття древнього сюжету заради розгадки його сучасного значення чи заклику. Така герменевтика вщ-штовхуеться вщ первинного змiсту i накладае його на сучасш стандарти. Тому вс пiдxоди до Нового Завiту, яы ми розглянули у цьому роздш е iсторiйно-орiенто-ваними. У всякому разi iсторiя розкриваеться перед читачем чи то при прочитанш тексту незалежно вiд його авторських рис, чи то при вивченш його глибинно1 лшгвютично1 структури, чи з вщсилкою до «верховного змiсту», невщомого навiть автору даного тексту. Вс цi методи керуються лiтературознавчим принципом: зро-зумiти текст i його значення. Тому у таый герменевтищ спiввiдносяться двi проти-лежнi реальности читач — як сучасне явище i текст — як явище античне. Проте, в обох явищах наявнi й спiльнi ознаки: конструкти, якими вони вибудовуються е юторшно-сюжетними. Це i е спiльний знаменник, який зводить бiблiйний текст i богослова та допомагае розкривати значущють античного тексту для сучасного богослов'я. Те, як iсторiя безпосередньо ф^уруе в богословських методологiяx ми розглянемо у наступнш частинi стагтi.
Слщ зазначити, що важливим формуючим елементом в свгтогляднш пара-дигмi е поняття юторп як цшсно1 одинищ меxанiзму свiтосприйнягтя. Н.Т. Райт розглядае бiблiйний текст як сукупнiсть сюжет!в, «iсторiй», якi накладаються на свгтогляд читача i формують його свгтоглядш цiнностi.
2. Використання категорГ! «ютсря» (story) в пpoектi Н.Т. Райта
Для Н.Т. Райта богослов'я розповщае юторп про людей та свiт. 1сторп, якi не зводяться до матерiального аналiзу та iсторil, що збертають у сюжетi таемничий проспр, де може ховатися iстота, яка не пщдаеться матерiалiстичному аналiзу. Райт вважае, що людству притаманне постшне вщчуття цiлi, яка бере початок звщкись ззовнi, згори або з внутршньо1 глибини. Це прогалина, яку людина пщ-свiдомо чи свщомо намагаеться заповнити тим, чим вона може володгти. Деякi прошарки суспшьства заповнюють цей простiр сво1ми традицшними уявленнями про бога, iншi — говорять про сили природи, трет! — звертаються до мiфологil, сощологп та психологи. Але ва щ вiдповiдi, по сутi, будуть богословськими.21 Biра або бажання вiри у щось, що не вписуеться в когштивш рамки людського усвщомлення —риса, характерна для будь-яко1 суспiльноl одинищ: Це мюце
27 Райт, Новый Завет и народ Божий, 1:171-72 .
«божественность обов'язково мае бути зайняте; в шшому випадку — людська екзистенцiя пщдаеться тиску. Пояснити екзистенцшш пошуки божественного може християнське богослов'я. Богослов'я, що базуеться на бГблшному текстi е плодом критичних дослщжень самого тексту. В цьому процес беруть участь багато пщходГв та методологiй, найважливiшi з них — лгтературний аналiз, юторичш дослщження Г, власне, саме бiблiйне богослов'я. Н.Т. Райт намагаеться об'еднати 1х заради досягнення результапв в дослщженш бГблшного тексту та справжньо! суп проповщ 1суса. ДалГ ми коротко розглянемо цих три пщходи до бГблшного тексту крГзь призму герменевтики Райта.
Л'1тературний п1дх1д
ЛГтературний анаиз, запропонований Райтом, мае на мет розглянути текст Писання як лгтературний текст Г проаналГзувати його за допомогою методГв, що застосовуються у лгтературознавствь Здебшьшого, лгтературний анаиз подшяе текст на юторп, з яких складаеться цшсний сюжет бГблшного наративу. Значну роль тут вщграе метафора як художнш засГб. За допомогою метафор певш ютини, закладеш у текста, стають доступними для людей будь-якого контексту.
Метафорична мова — це мова вщхилення вщ звичного для суспшьства буденного мовлення Г притаманна вона поетичнш композицп.28 Це шше композицюнування, яке дае змогу розкривати Гдею метафори в дГалектичному порГвнянш з особистим досвщом. Саме метафоричне прочитання е принципом, що розкривае багато зна-ченнь бГблшного тексту. За Райтом метафора — шщо шше, як мшьюторш: вона описуе погляд на реальнють, яка не зводиться до само! метафори. На думку Райта, метафори та юторп вкоршеш в людськш свщомосп глибше за факти, а, отже, визнати те, що богомова складаеться з метафор, зовам не означае заперечувати реальнють того, що вона означае.29 Метафора, так само як юторГя, не втрачае ваги тшьки через те, що вона не описуе реальнють прямолшшно. До того ж Райт зна-ходить цшне зерно ютини про божественне навГть на рГвш метафори, яка е цшком прийнятною для того, щоб нею описувати божественне. Можливють того, що богомова може мати свое значення зовам не означае того, що будь-яы слова про бога або про Бога будуть ютиною30. Конструктивна мова метафор повинна бути плодом розумового дГалогу мГж двома субстаншями: того, хто мислить Г того, про що (Кого) мислять. Лише тодГ метафорична мова набувае змютовносп Г може бути позитивним надбанням 1ншого.
Мова метафор у Райта набувае глибокого змюту, адже в нш криеться змют, який неможливо або досить складно передати термшами. Роуен Вшьямс, вислов-люючи думки багатьох шших богословГв, задаеться запитанням, чи можна взагал говорити про вГчне, не викривляючи предмету розмови31. Складнють полягае у
28 Karl Simms, Paul Ricoeur / Karl Simms, Routledge critical thinkers (London : New York: Routledge, 2003), 64.
29 Райт, новый Завет и народ божий, 1:175 .
30 Там же, 1:176 .
31 Роуэн Уильямс, о христианском богословии, ББИ св . ап. Андрея (Москва, 2004), 21.
тому, що людина не володie достатньою глибиною мовлення, щоб зумiти описати божественну реальшсть у повнотi. Тому, приступаючи до опису реальности яка стосуеться вщкриття божественного, богословам необхiдно зрозумiти глибинну структуру свого мовлення, аби воно спрямовувало людей в напрямку дослщжува-ного, а не створювало черговий стереотип чи шаблон. Звщси випливае, що юто-рiя — це метафора, яка е завершеним актом та мютить у собi вс необхiднi деталi для того, щоб певне твердження або положення було не тшьки зрозумшим, а й застосованим. Бiблiйна iсторiя — це метафора, в якш уже щось вiдбулося i мае властивiсть по-новому вщбуватися в сучаснiй християнськiй практищ. В такому богослов'! велике значення мае саме мовлення, в якому i криються ключi до певних юторш. Райт пише: «...якщо ми хочемо знати, що означае в наш час гово-рити по-християнськи про Новий Завгт чи Бога, Якому поклоняються християни, то для початку необхщно постаратися зрозумгти, як функщонуе мова, якою роз-мовляють серед християн32». Бiблiйна iсторiя — це метафора, ключем до яко! е знання механiзмiв бiблiйноl мови. Варто зазначити, що християнське богослов'я е одним iз свiтоглядiв, який мае власш мову i щнност! Це свiтоглядна парадигма велико! илькоста людей. Ця парадигма розкривае сво! цiнностi саме в iсторiях, де е позитивш та негативнi персонажi i е мораль або те, чого вона вчить. Складовi цього свгтогляду — це юторп, вщповщ на запитання, символи та дп, якi утворю-ють систему вiрувань, що мiститься уже на бшьш свiдомому рiвнi, анiж сам св™-гляд. Християнське богослов'я розповiдае свiтовi оповiдi, в яких вщдзеркалюеться основна iсторiя християнського свiтогляду. До них вщносяться i метафори — мшь юторп, крiзь призму яких деяы речi вимальовуються чiткiше. З точки зору християнського критичного реалiзму, метафора та iсторiя, в тому числ i мiф, — це т способи, якими, не дивлячись на безкшечну можливiсть людини до самообману, нам iнодi вдаеться сказати щось ютинне про Бога — творця та вщкупителя свгту.33 1х становище серед форм мислення е не шформативним, а скеровуючим у бж того, що вони зображують. Тому метафора як художнш засiб е дуже поши-реною в бiблiйному текстi. Саме метафора здатна розкрити та смисли, яы часом не в змозi розкрити прямий текст чи твердження. Для метафори характерне роз-криття ситуацшного контексту, який закладае мовець, а також накладання цього контексту на контекст того, хто штерпретуе и. Така ситуативнiсть i здатнiсть до прикладного використання i робить метафору яысним засобом, який часто вжи-ваеться в Писаннi, зокрема, в Новому Завт 1сусом та апостолами. Такий зааб разом з iсторiею тексту не прив'язуе богослов'я лише до певного часового вимiру, а робить його надбанням всiх людей вах часiв. Пiдсумовуючи, варто наголосити на оптимютичному налаштуваннi тако! герменевтики. Незважаючи на розбiжностi мiж смисловим сприйняттям та величезну часову прiрву мiж текстом Писання i читачем, значення бiблiйного тексту перепрочитуеться i не втрачае свое! цiнностi, проходячи через товщу культурних та лшгвютичних нашарувань.
32 Райт, Новый Завет и народ Божий, 1:177.
33 Там же, 1:182 .
В метафорГ мютиться певна юторГя. 1сторГя в класичному розумшш — це те, що юторики роблять зГ сво!м минулим.34 Будь-яке явище, що вщбулося, продовжуе жити лише в штерпретаци юторика, так як в час його буття закшчилося. 1сторик розповщае про нього студентам Г у такий спосГб утворюеться ланцюг штерпрета-цш, де продовжуе «вщбуватися» юторГя. Але з кожним колом така юторГя набувае все бшьше ознак, характерних для свГтоглядних установок штерпретаторГв або тих, хто 11 розповщае. ПодГбне моделювання вщбуваеться Г при розповщ або про-читанш бГблшно1 юторп. Така юторГя мае здатнють до контекстуаизацп. 1накше кажучи, вона призначена для того, щоб по-новому застосовуватися в контексп, а 11 застосування приносить з собою усвщомлення и змюту. Для прикладу варто зга-дати опис воскресшня 1суса Райт: «МГж шшим, стае зрозумгло, чому з найперших дшв християни вГрили в настання ново1 епохи Г вважали смерть 1суса не трапч-ною реальнютю, яка зруйнувала прекрасну мрш, а актом спасшня, яке подарував людям Бог 1зра1лю, Господь Всесвгту35». Отже, юторГя воскресшня 1суса — це юто-рГя, яка мае властивють вщбуватися знову Г знову в екзистенцшному досвщ кожного, хто повГрить. У такий споаб бГблшна реальнють накладаеться на реальнють читача з його власним свгтоглядом. 1стори — це камшня, з яких складаеться свгто-глядна стша, яка, власне, Г буде мати вигляд кам'яно1, принаймГ можливим буде визначити 11 походження. На даному еташ Церква виступае установою, в общиш яко1, розкриваються смисли Писання та вибудовуеться своя лшя свгтоглядно1 парадигми як вщповщь на виклик зГ сторони суспшьно-культурного розвитку. Така парадигма вщповщае бГблшним Гдеям та називаеться християнською. Завдання ж Церкви — вщображати 11 для суспшьства, як дшчий принцип життя, що властиве вибраним людям.
1сторичн1 перспективи
Згщно з критично-реалютичною теорГею шзнання (основа герменевтики Н.Т. Райта), мова, якою ми говоримо про релшю та вщкриття, скорше вщобра-жае багато елементав людсько1 свщомосп, ашж передае справжнш опис. Тшьки в такому разГ основну роль вщграють не правдив! Г неправдивГ судження, а наша-рування юторп та, власне, юторп, яы перегукуються з областями людсько1 само-свщомосп Г певними сторонами божественного вщкриття. Проте, щ нашарування не приводять до когнгтивного висновку — вони наштовхують на думки про те, що певш сторони 1х реальност сшввщносяться до сторш, яы можна знайти в бГблш-них юторГях, крас тваринного свгту, в глибинах власно1 душь36 Як зауважуе фглосо-финя феноменолопчного напрямку — Едит Штайн: «1стина мае сенс лише з огляду на буття».31 Будь-яы судження перевГряються 1х орГентованютю на онтолопчну одиницю юнування людини, юторп Г всього решта. Також, Штайн розмежовуе поняття «речення» (як мова або спроба опису якогось факту чи подп, чиясь штер-
34 G . B . Caird и L . D. Hurst, New Testament Theology, New ed (Oxford: Clarendon Press, 1995), 3.
35 Н . Т. Райт, Иисус. Надежда постмодернистского мира, Коллоквиум (Черкассы, 2006), 148.
36 Райт, Новый Завет и народ Божий, 1:174.
37 Едит Штайн, Вступ до фшософи, пер . 1лона Терзова, MicioHep (Жовква, 2011), 80.
претацiя) i «стан справ» (тобто справжне положення, трансцендентна cyTHicTb). В такому разГ юнуе двi рiзних одиницi вимiру — судження про буття, яке частково е плодами свiдомостi, i саме буття в його трансцендентному контекст!
Отже, згiдно з цiею моделлю герменевтики Н.Т. Райта, вiдкидаеться позитивне судження про те, що об'явлення вщкривае нам прямий доступ до божества. Та цим не швелюеться значення самого вщкриття: критичний реаизм стверджуе, що вщкриття може стати основою для отримання певних знань. Автор книги «Богослов'я в постхристиянському свт» Джошуа Серль не погоджуеться з тим, що богослов'я — це лише сума людських знань про Бога.38 Сукупшсть знань божественно!" реальност не е богослов'ям, яким його уявляе 1сус, Павло та iншi апостоли. 1стинне богослов'я потребуе iнспiрацiï, тобто втручання Святого Духа у свщомють людини. На змшу сухому знанню про Бога приходить саме iсторiя з мовою метафор.
Одна з цшей дослiджень бiблiйного тексту — максимально реконструювати правдивий свгт, який е його контекстом. Прихильники такого юторичного пщ-ходу ставлять перед собою завдання максимально зрозумгти античний (у випадку з бГблшним текстом) свГт та вс його свгтоглядш особливостг, яи впливали на мис-лення античних людей. Цей пщхщ цшний для бГблшно!" науки, адже з саме з його допомогою було дослiджено багато речей, яи формували сучасне богослов'я, здш-снено вщкриттгв та досягнень. Проте, як i багато шших методiв, крайня форма такого пщходу не являе собою щнносп богослов'я, якого притримуеться Райт, тому розгляд стосуватиметься його помiркованоï форми. Наприклад, тлумачення 1 та 2 до Солунян тюно пов'язане з перебуванням Павла в цьому мюп та подГями, яи там вiдбувалися. Вщомо, що Павла звинуватили в тому, що вш принижуе авторитет Цезаря, проповщуючи поклоншня та шанування шшого царя. Саме тому щ послання варто тлумачити з перспективи антшмперського настрою.39 Цю тен-денщю стосовно Солунян пщтримують багато дослщниив Нового Завiту. Наприклад, Йоахiм времГас розумiе юторичну реальнiсть древшх писань про 1суса i те, що найранiшi з них з'явилися лише за деилька десяткiв роив шсля його смертi. З огляду на це, формуеться певний пщхщ до ввангелш та послань Павла. Розу-мшня юторично!' хронологи' писань зумовлюе використання потрГбних методiв для виявлення ютинних значень. времГас готуе сво'1'х читачiв до того, що вс перекази про юторичного 1суса (який складав образ 1суса Меси) хоча написаш очевидцями, проте мають певне культурне i соцiальне нашарування, адже побутували щ тексти спочатку у формГ усно!" традицй". Усвщомлення цих деталей дае зрозумгти яи прин-ципи застосовувати для того, щоб вщщлити ютинне юторичне зерно вщ культурно зумовленого коментаря. Методом «критерш незвщносп» (criterion of dissimilarity) можна вщдгляти ютинш вислови 1суса вщ тих, яи приписаш йому традищею.40
38 Джошуа Серль, Богослов'я в постхристиянському ceimi, пер . Олексш Панич, ДУХ I Л1ТЕРА (Кшв, 2020), 45.
39 Seyoon Kim, Christ and Caesar: the Gospel and the Roman Empire in the writings of Paul and Luke (Grand Rapids, Mich: William B . Eerdmans Pub, 2008), 3.
40 Про «критерш незввдносп» та iншi методи доотдження кторично'! nocTaTi 1суса див. Иоахим Иеремиас, Богословие Нового Завета. Часть первая. Провозвестие Иисуса, Издательская форма «Восточная литература» (Москва, 1999), 17.
Важливють цього пiдходу полягае ще й в тому, що значення слова визначаеться iсторичним контекстом, в якому воно прочитуеться. Райт наводить приклад вжи-вання фрази «1сус розп'ятий» та стверджуе, що щ слова по-рiзному звучали в допо-вiдi Пилата, в дiалозi учнiв Христа, i в проповщ Павла.41 Значення слова суттево залежить вiд таких факторiв, як особа мовця, час та аудиторiя, характер вимови i тд. Саме це намагаеться дослщити юторична наука i знайти максимально вщповщне значення, яке визначатиме ютинний смисл того чи шшого термiну. Епiстемологiя з акцентом на юторичне шдфунтя слова мае сво'1' успiхи, проте, як i кожна методо-логiя викликае багато дискусш та суперечок. На кону таких суперечок -адекват-нiсть та доречнють значень, якi набувають багато подш та iсторiй, що складають наш свiтогляд. бдине, що можемо стверджувати: на початку 1в. 20 Хома надавав розп'яттю одне значення, а в кшщ роздiлу — зовам шакше.42
Iсторичнi дослiдження використовуе у сво'1'х книгах i Джеймс Данн — вщомий богослов школи ново!" герменевтики. Його дослiдження постап Павла та юдей-ського Закону базуються на вивченнi iсторичних характеристик життя античних евре'1'в та ритуальних особливостях, якi формували ix релшйний свiтогляд. У свош книзi, присвяченш особi Павла, вiн дослiджуе його богослов'я в юторичнш пер-спективi i зауважуе, що ритуальнi норми та норми закону були важливi з то!" пер-спективи, що вони пщкреслювали особливiсть та вибранють 1зра'шю та вiдрiзняли його з-помiж iншиx народiв. Закон був невщ'емною частиною 1зрашю як наци' i як ïx релiгiï. З огляду на це , можна уявити, яку загрозу являло собою вчення Павла, котрий закликав позбутися цих повинностей та прийняти виправдання вiрою.43 Таке заглиблення в юторичну перспективу вiрування античних евре'1'в дае змогу проанаизувати сферу ix реакци' на проповщь Павла. Розумiючи сторону евре'1'в як аудиторiю Павла, можна висвгглити повноцiнний дiалог, який вiдбувався мiж самим апостолом та релiгiйним св^оглядом його слуxачiв. Чим бiльше е шфор-маци' iсторичноï достовiрностi, тим бшьше шанав на змiстовну штерпретащю Павлового богослов'я. Варто звернути увагу на те, як Павло вводить образ 1суса iз Назарету як справжнього Месiю. В Рим. 1:3 вш робить вставку з христолопчного формулювання, яке евре!" читали кожен рж пiд час Пасхи. Це формулювання, що визнае 1суса сином Давида, стало базовою моделлю для ранньо!" юдейсько-хрис-тиянсько!" христологй' усиновлення.44 Подiл христологй' на юдейську та юдейсько-християнську допомагае зрозумiти образ 1суса Христа, який складався у свiтоглядi раннix християн пiд впливом проповщ Павла. В цьому i полягае суть критично-реалютично!" ешстемологи": зрозумiти античний свiтогляд i сшвставити його зi сво'1'м для того, щоб в дiалектицi вiднайти i розшзнати зерно iстини. 1нший приклад використання юторичного пiдxоду до бiблiйного тексту — це дослщження Пiтером О'Браяном термiну «вдячнiсть» в паулшському богослов'!'. Враховуючи широкий спектр значень, яке це слово мало в античноста до Павла i в його час, вш вважае за потрiбне проанаизувати його вживання в контексп Близького
41 Райт, Новый Завет и народ Божий, 1:158 .
42 Там же, 1:160 .
43 Dunn, The new perspective on Paul, 125 .
44 Dunn, Jews and Christians, 167 .
Сходу i Мало!" Ази". Виводячи деилька юторичних варГанив значень (викорис-тання в египетських пашрусах, у Фшона Александршського, Йосифа ФлавГя), вш робить вступ до використання цього слова в словнику Павла.45 Такий вступ е творчим полем для штерпретаци' термшв та слГв з урахуванням ix семантичного поля значень. Певною мГрою це шдкреслюе плюралютичний характер можливих значень слова, проте, при правильному екзегетичному дослщженш, це добрий шструмент для пошуку ютинного значення, яке в термш закладав сам апостол.
Богословсью досл1дження
Рухаючись в такому напрямку, зауважуемо критику прихильниив позитивют-ського розуму як точного передання буття. Жан-Франсуа Лютар ставив пщ сумшв Гдеал ушверсального автономного розуму (який в епоху Просвгтництва був основою для вщкидання релшйно'1' думки) i показував, що все знання вкоршене в ютори' та мГфГ.46 Таким чином вш стае прихильником фшософи", яка базуеться на християнсьи думцг Так, як будь-який споаб сприйняття дшсносп мае сво!" упе-редження, то чому би не зробити цими упередженнями християнський свгтогляд? Християнськ1 наративи стають камшням, з яких будуеться християнський свгто-гляд. 1сторГя е фундаментальним конструктом християнського богослов'я, так як богослов звертаеться до не!" не для того, щоб вщшукувати в минулому докази ютинност християнства та його Гдей, а через впевненють у тому, що Творець Всес-вГту е Господом ютори', i в тому, що пришестя Сина Божого стало вершиною Його юторичних дГянь.47 Таким чином ютор!я з Писання е прототипом звершення Слова Бога. Актуальнють християнського богослов'я випливае саме з його наративного характеру, де основними конструктами е ютори' — малГ складов! великого. Така теолопя не е абстрактною — вона та il вГхи взятГ з реального життя та ГсторГй 1суса, Павла та шших дГячГв. В нш мГстяться Гдеали, на як1 спрямовуються ва запити християн. На думку Гранта Осборна, в бГблГйних розповгдях переплетен! ГсторГя та теологГя. Також вш зауважуе, що завданням богослова е не лише вщтворити ори-гГнальну подГю, а розшифрувати il Гсторико-теологГчне значення.48 За допомогою лгтературного аналГзу та методГв ми розкриваемо значення ще'1" ГсторГ! i намагае-мося застосувати його в поточних обставинах. Основа тут — знову ютор!я, на якш будуеться богослов'я i контекстуалГзацГя. ТакГ тенденцй' в фшософськш герменев-тицГ загострюють потребу в авторитетному богословському прочитанш бГблГйного тексту. Проте, не лише в прочитанш, а й в штерпретаци' процеав, яи вГдбуваються пГсля читання.
Н.Т. Райт вважае, що дГалог з бГблГйним текстом не зупиняеться лише на його прочитаннГ. Формуючи богослов'я, в нашому випадку богослов'я Нового ЗавГту,
45 Paulus и др . , ред . , Pauline [Paulus Apostolus] studies: Essays presented to Frederick Fyvie Bruce on his 70. birthday. Ed. by Donald Alfred Hagner and Murray J. Harris (Exeter [usw. ]: Paternoster Pr. [usw. ], 1980), 51-52.
46 Смит, Церковь и постмодернизм, 95 .
47 Райт, Новый Завет и народ Божий, 1:183 .
48 Грант Осборн, Герменевтическая спираль, Евро-Азиатская Акредитиционная Ассоциация (Одесса, 2015), 250.
цей дiалог продовжуеться. Через свш авторитет текст Нового Завгту формуе в свь тоглядi читача певш цiнностi та орiентири, яй можна назвати богослов'ям, тобто тими тезисами, яй формують уявлення про 1суса, Божий народ, прощення, пра-веднiсть та iншi важливi поняття. Бiблiйна наука, яка включае в себе i прочитання бiблiйного тексту, тюно пов'язана з богослов'ям. Райт, наводить три аргумента необхщносп дiалогу мiж цими аспектами. Перший аргумент полягае у тому, що лише за допомогою богослов'я юторик-екзегет може зрозушти про що думали, чого хотши та до чого прагнули бiблiйнi персонаж! Читач Нового Завггу поклика-ний вiдчитувати смисл подш першого столпгя, розумГти речi, яй хвилювали раннix християн, а значить йому необхщно вивчати богослов'я Нового Завгту. ЗгГдно з другим аргументом Райта, лише ретельний богословський анаиз сучасно!" куль-тури дае читачам Писання, необхщне розумшня ïx упереджень, цiлей та намiрiв. Варто зауважити, що наявнiсть таких суб'ективних упереджень не е негативним фактором у вивченш богослов'я, а навпаки: дае можливють дослщниковГ вшьно працювати, усвщомлюючи сво! цш та завдання. Третш аргумент Райта полягае у тому, що кожне богословське твердження, в будь-якому разГ приходить до свое! основи — бГблшно!" юторп'. Саме розумшня правильно!" послщовноси та значення бГблшних юторш робить свгтогляд християн потужним та авторитетним.49 Щ два поняття богослов'я та бГблшна наука нероздшьш мГж собою, так, як акцент на одному одному з них приводить до крайнощГв. Райт намагаеться об'еднати щ поняття i подати методологш дослщжень Нового ЗавГту, де бГблшна наука, юторГя та богослов'я взаемопов'язаш i мають спшьну мету — вщнайти ютинш витоки хрис-тиянсько!' вГри. ВажливГсть богословського переосмислення випливае з панорамного огляду значення смерта 1суса Христа для рГзних верств населення Римсько! Гмперй". Такий огляд Райт робить в книзГ Иисус. Последние дни50. В книзГ описуеться декГлька поглядГв на 1суса МесГю: погляд юде'1'в, кумранська перспектива i точка зору римлян, адже вони також брали активну участь в його ютори". Саме юдей-ський погляд згодом перейшов у християнський напрямок i демонструе правильне богословське уявлення про Сина Божого. ffi римляни, ш юде!', якГ не вГдмовилися вщ сво'1'х очГкувань i залишилися в старш парадигмГ, не зумГли розшзнати МесГю та сформувати свое богослов'я, яке розвинули християни. Християнське богослов'я говорить правду про 1суса i про те, ким вш е. Це богослов'я е осередком, який зародився в учшв Христа шсля його воскресшня, а згодом i в Павла та його най-ближчих соратнийв. Стосовно Павла, варто зауважити, що його богослов'я бере початок з давньоеврейських писань i формуеться через призму, яку задало Христове воскресшня. Павло наголошував на штеграцп' цитат з Писань в новий контекст i робив вш це, використовуючи сво'1' герменевтичш методи.51 Це одна з передумов до богослов'я Павла — вш переосмислюе наявш еврейсьй писання та подае ïx в новому свгт, де вщправною точкою е месГанство 1суса Христа.
49 Райт, Новый Завет и народ Божий, 1:185 .
50 Н . Т. Райт и Крейг Эванс, Иисус: последние дни. Что же произошло на самом днле, Эксмо, Религия . Настоящее христианство (Москва, 2009), 60.
51 Christopher D. Stanley, ред. , Paul and scripture: extending the conversation, Early Christianity and its literature, number 9 (Atlanta: Society of Biblical Literature, 2012), 15 .
Отже, важливим аспектом герменевтики Н.Т. Райта е бажання примирити рГзш област дослщжень Нового Завгту, тай як юторГя, лгтературний пщхщ та богослов'я. До нього прихильники кожного з цих пщходГв вбачали у власнш мето-дищ единий правильний пщхщ до бГблшного тексту. Спроба примирити щ област виникла через те, що кожна з методик несе свою цшнють для дослщження. Лгте-ратурний анаиз допомагае зрозумгти Новий Завгт як твГр, який писали апостоли та ix учнг Розумшня сюжету, глибинних зв'язйв, стосунив мГж персонажами допомагае визначити основну тему книги та ïï заклик. 1сторична наука, яка займаеться реконструкщею контекстуально важливих подш, допомагае зрозумГти реалн' в яких писалося послання. Богослов'я е ланкою, яка спрямована на те, щоб в про-повщ ввангелГя передати людям результати юторичного та лгтературного аналГзГв.
3. Критика та практичне застосування епютемологи' п1знання в практик руху ВиникаючоТ церкви
Аспекти критики
Хоча герменевтика Нового погляду на Павла, та зокрема где!' Н.Т. Райта заво-ювали прихильнють широкого кола дослщнийв Нового Завгту, даючи авторитетш вщповщ на складш запитання, ix Где!" також i пщдаються критищ вщомими богословами та публщистами. Для цтсно!" картини огляду герменевтики i загального богослов'я Райт варто стисло подати основш аспекти критики, яка юнуе в захщ-ному свт.
Одним ¡з основних заквддв на пщхщ Райта до Писання е звинувачення його в недостатньому усвщомленш богонатхненост цього тексту. Райт оперуе писан-нями не як богонатхненим словом Бога, а як людським надбанням рГзних авто-рГв. В дослщженнях послань апостола Павла, вш бгльше уваги надае риторищ та письменницькш майстерност апостола, ашж робот та впливу Святого Духа в ix написанш. Також, його космолопчш уявлення не сшвпадають з традицшними евангельськими уявленнями. Для Райта спасшня людства — це, перше за все, втручання 1суса з метою вщновити закономГрнють i порядок, яи були з самого початку, а не суверенна воля Бога Творця щодо свого творшня.52 Його космоло-пя та уявлення про спасшня носять занадто юдаютичний характер i тому важко штерпретуються для читачГв сучасно!" християнсько!" общини. 1ншими словами космГчний елемент викуплення е набагато важлившим, ашж людський елемент в цьому питанш. На думку критик1в, всесвгт не е важлившим за людей, тому, що вш юнуе для людей.53 Змщення акценту з людського фактору на фактор загального космолопчного процесу, на думку критиив, робить богослов'я Райта неправильним i своему орГентуванш. Будь-яке богослов'я мае антрополо-пчш елементи, так як людина — це один ¡з центрГв свГтово!" ютори. Райт вдаеться до культурних та юторичних осмислень загального плину часу та ютори, тому,
52 Rachel Miller, «Nearly Everything Wrong with N. T. Wright Summed Up in One Chapter Heading», Banner of Truth, 01 2018 г.
53 Matt Perman, «The Overstatement of NT Wright», MattPerman, 5 январь 2015 г.
його перспектива не орГентована на особистють. 1ншими словами, критично-реалютична герменевтика в центр свого дослщження ставить побГчш речГ, яй впливають на особистють в середин рГзних епох, ашж на саму людину та il екзис-тенцшний свГт. 1гноруеться також важлива ланка дГалогу людства з Божествен-ним — дГя та вплив Святого Духа на написання БГбли".
Н.Т. Райт надае бшьше значення контексту Палестини до I ст. i шсля, який шз-наеться шляхом застосувань методГв юторичних та лГтературних дослщжень, ашж самому Писанню, чим йноруеться один Гз фундаментальних евангельських прин-цишв sola scriptura.54 Його критичний реаизм направлений на те, щоб дослщити свгтогляд людини та ютори' з БГбли", проте не анаизуе те, яким чином ця юторГя впливае на людину i яку роль в цьому вщграе божественне натхнення. Така герменевтика когштивна по свош суп i може бути ще одним пщходом до Писання, але для традицшного християнства в нш мало спшьних сфер перетинання. Ще одне «наржання» на богослов'я Н.Т. Райта полягае в тому, що згщно його поглядГв пра-вильне прочитання текспв Писання — це те, що рятуе людей — це також досить поширена протестантська помилка. На цьому фош знецшюеться фГгура 1суса Христа та il суть, яку приймають християни всього свпу.55
У вщповщь на всГ сторони критики Н.Т. Райт вщповщае, що вш — Гсторик, а не богослов, i його цшь, не замшити пГдхГд до Писання у традицшних християн, а показати суспГльству те, що бГблГйний текст — це платформа, на яйй можуть вщ-роджуватися новГ значення та застосування, яй можуть змшювати мислення та щеологш сучасного суспГльства.
Вплив ideü на богослов'я ВиникаючоУ Церкви
Як зазначае Роман Соловш, ютотний вплив на богословський дискурс Вини-каючо! церкви справили твори епископа Н.Т. Райта. На пщтвердження сво'1'х слГв, вГн зауважуе, що теми i фразеолопзми властивГ Райту, регулярно повторю-ються Гдеологами Виникаючо! церкви: царство Боже, справедливють, новГ мож-ливоста, культурно ГнтерпретованГ розповГдГ, вГдновлення творшня, новГ небеса i нова земля, здшснення Божого майбутнього. Також суттевий вплив на богослов'я церкви справив заклик Райта вГдновити справжнГй змют евангелГя, яке проповГд-ував Павло. Але найбшьший вплив Гдей Райта на богослов'я Виникаючо! церкви помггаий в Гнтерпретацй' Царства Божого, яке вш розглядае в контекстГ юдаютич-ного свГтогляду перГоду Другого Храму.56 Повне розкриття цГе! концепцй' немож-ливе без дослГдження свГдомостГ мислення сучаснийв 1суса Христа та розумшня юдейсько-християнських вщносин I ст. н. е. Саме в тогочасних способах мислення, в глибинних зв'язках переходу вщ юдаютичного богослов'я до концепцш християнського свГтосприйняття i вщнаходяться елементи, важливГ для розумГння основних Гдей 1суса та Павла про царство Бога, народ i тд.
54 Sungwon (Moses) Kim, «N . T. Wright's Theological Perspective and Metodology - An Evangelical Analysis and Evaluation», The Asbury Journal, б . д. , 152 .
55 Jason Byassee, «N . T. Wright Insists That Jesus Is the Starting Point of Natural Theology», The Christin Century, 26 февраль 2020 г.
56 Соловш, Виникаюча церква, 71-72 .
Для богословГв Виникаючо!" Церкви характерним е пошуки нових сучасних форм, яких може набути слово ввангели". Наприклад, якби 1сус перебував в тш в тепершнш час, то Вш би вживав слова «пщприемство Бога» або «всесвгтня паву-тина» на позначення Царства Божого. Царство Бога може бути описано рГзними метафорами, яи е вщповщними до сво'1'х епох.57 Послщовники Церкви прочиту-ють богослов'я апостола Павла в юдейському ключ! проте, розумшть його як мислителя, котрий надае фундаментальним ¡стинам i вГруванням нових метафо-ричних вимГрГв, перефразовуючи ïx, згщно з християнськими уявленнями. 1накше кажучи, Павло описуе Царство Бога i вибранють народу тими термшами, яй були б зрозумшими i для юдеохристиян i для християн з язичниив. БрГян Макларен, один ¡з основоположнийв руху Виникаючо!" Церкви, формуючи богослов'я для свое!" общини, намагаеться заглибитися в сучасний для 1суса контекст ввангели", з метою зрозумГти характерш особливост пе!" реальност i перекласти ïx на мову сучасних образГв та метафор.58 Саме в такому дГалозГ з античною культурою вш вбачае шлях розвитку контекстуалГзовано!" проповщ ввангелГя в сучасних умовах.
Один ¡з дослщнийв герменевтики Нового погляду на Павла пише: «Схоже, вГра для нього (Павла) — не спосГб ново!" демаркацй", який замшяе вс попередш, але те, що робить тай демаркацй' вщносними в порГвнянш з тим, що Бог звершив у Христг Церква покликана жити не для себе, а втшювати це божественне дГяння».59 Для богословГв Виникаючо!" церкви характерним е змщення наголосГв вщ етшчно!" приналежност до народу Божого i до бшьш розширеного кола тих, хто може до нього належати. Вони трактують богослов'я Павла виключно у мюшному контекст заклику до неевре'1'в. На перший план виходить те, що Бог здшснюе через 1суса, який став початком i продовженням нового богослов'я, про яке мислить Церква всГх наступних поколшь. 1сторГя 1суса в Новому Завт — це завершене ташство, яке може вщбуватися i в екзистенцшному досвщ шшого. Саме наративне прочи-тання текав е ключем до ïx контекстуалГзованого тлумачення в проповщях Виникаючо! церкви. Богослови цього напрямку вважають, що БГблГя — це ¡сторГя, яка може бути втшеною шляхом дослщження та застосування il щей. Перед сучасним проповщником сто'1'ть завдання прикласти всГх зусиль для того, щоб община або люди, яй його слухають змогли вщнайти особистий шлях до втшення цих гдей в побутовому та сощально вщповщальному житт!
1сторГя мае значення тому, що мають значення люди, люди мають значення тому, що мае значення творшня, творшня мае значення тому, що е Творець. А Творець згщно з найбшьш древшм юдейським уявленням, був настшьки засму-чений творшням, яке збилося зГ шляху, людством, яке збунтувалося, що задумав споаб нового спасшня свого свГту, свого творшня, свое!" ютори' вщ цього
57 McLaren, A new kind of Christian, 154. Макларен описуе дiaлoг з його товаришем Нео, в якому вони намагаються ввднайти мову, якою можна передавати реали Царства Бога, та щоб ця мова була зрозу-мшою ïx сучасникам . В рoзмoвi iдетьcя про Мaтвiя, який пiдбирaв фрази для свое' еврейсько' ауди-отори. Також, говорячи про те, що у Матвм Царство Боже не мае геoгрaфiчнoгo вимiру, вiн заявляе, що контекст - це все
58 McLaren, A generous or+hodoxy, 73-73. Див роздш Chapter 2: Jesus and God B
59 Стивен Честер, Новый взгляд на Павла глазами реформаторов, пер . Сергей Калюжный, Коллоквиум (Черкассы, 2018), 431.
трапчного викривлення та смерть I, рятуючи творшня, яке несе в собГ його образ, Вш повинен бути ютинно самим собою. 1сторГя 1суса з Назарету пропонуе нам, подГбно до того, як 1сус подарував нам свое служшня та слова, сво!" тшо та кров, вщповщь на цю складну проблему. Царство Бога входить саме в свГт простору, часу та матери", свгт несправедливости тиранп' та розп'яття. Такий свгт, куди Царство Боже повинно прийти, як на землГ, так i на небь60 Щншсть новозавп-ньо!" юторп' полягае в il призначенш бути надбанням ново!" общини вГруючих, яку сформував 1сус. Ця нова община була сформована не за етшчним принципом належноси до еврейського народу чи пильнютю у виконанш Закону Мойсея. Основною концепшею тако!" общини е принцип особисто!" святост як обраного народу, що рухаеться згщно волГ Божо!'. Учасники тако!" общини переосмислюють осново-положш для вГри поняття: праведнють, приналежнють, вибрання. Праведнють вимГрюеться на шдивщуальному рГвш дГалогу мГж Творцем та вибраними. Кон-цепщя святост у Виникаючш церквГ полягае у факт життедГяльноси Писання серед побуту общини, що i е його контекстуаизашею. Така община е спшьно-тою, де велика увага придшена вГдносинам з текстом. Текст е джерелом Божого одкровення, яке здатне змшювати свГтогляд та мГняти образ Бога, якщо в цьому е потреба. Виникаюча церква дослщжуе Писання через духовну залежнють вГд нього та розумшня його необхщносп для свого росту та розвитку. Така община активно використовуе його як орГентир в сво'1'х сошально-прагматичих вщносинах з сус-пГльством i являеться його активним фпурантом.
Також, перед такою церквою постае виклик i завдання — жити як народ Завпу. ПрихГд 1суса на землю в перших роках нашо'1' ери викликае дек1лька запитань, одне з яких ставить Райт. Чи хотав 1сус створити нову, ще одну церкву, зважаючи на те, що община прихильнийв Яхве вже була на той час? На це запитання можна вщ-повюти як ствердно, так i заперечно. Проте, основним завданням 1суса, як ствер-джують дослщники Нового ЗавГту, було реформувати общину, закликати людей звернутися до живо!" вГри в божественне. 1сус закликав людей змГнити життя, почати жити (чи повернутися) як народ ЗавГту, який повертаеться з полону та той, в якому i для кого здшснюються пророцтва.61 Саме приналежнють до тако!" ново!" общини робить бГблГйний текст безумовною ютиною та абсолютом, так як в ньому мютиться Боже об'явлення для людства i для свое!" церкви зокрема. Нова юдейська община пригадуе сво'1' традицП' i все бшьше усвщомлюе, що вони — учасники Божо!" 1стоти i основш адресати Божих обГтниць. Проте, саме ведучи дГалог з 1сусом, Старим Завгтом та пророцтвами, цГ люди починають розумГти себе в свгт Божого обрання. ПослГдовники 1суса ведуть дГалог з тогочасним суспГль-ством для того, аби подшитися вщкриттям щодо них самих i закликають стати частиною свое!" общини. Саме впевненють у своему обраннГ та спасшш, пряме перейняття 1сусових Гдей робило евангелГзацГйнГ проекти перших християн такими усшшними. На даному еташ, Виникаюча Церква вважае себе спадкоемни-цею Апостольсько!'. Таке усвГдомлення приходить через те, що il засади будуються
60 Райт, Воскресение Сына Божьего, 798-99.
61 Райт, Иисус и победа Бога, 253.
на тому, на чому будувалися засади i першоапостольських общин — на словах 1суса з Назарету, який став головою церкви.
Вмшня вести критичний дГалог з самим собою, своею юторГею, бГблшним текстом робить общину християн живою та дГевою серед того суспшьства, в якому вона перебувае. Лише шляхом конструктивного дГалогу з реальнютю можуть бути виявлеш ютинш цш юнування Церкви в свш i в своему суспшьствГ зокрема. Всту-паючи в дГалог з суспшьством, церковна община виявляе i вщкривае для себе та шш^ яи вона може заповнити своею участю, проповщдю, ввангелГею. Проте, характеризуючи пострадянський проспр, Джошуа Серль зазначае, що богослов'я викликае недовГру в церкви. Враховуючи страхи та критику, необхщно детальшше з'ясувати, що таке богослов'я.62 Вшьне мислення, яке виходить за рамки побуто-вого i рутинного мислення учасниив общини сприймаеться як щось негативне i вороже. Серль стверджуе, що для росту i розвитку церкви звернення до критичного осмислення свого положення е необхщним, так, як богослов'я — це юторГя розвитку вГри церкви. Саме звертаючись до щы ютори", вивчаючи процес видозмшення та не боячись робити спроби змш, згщно свого сучасного сощального контексту, церковна община може ефективно функцюнувати i виконувати свою мГсш повно-цшно. Критика не е негативним явищем, яке руйнуе конструкт церкви, навпаки, критика — це те, що виявляе засади вГрування та дае ïx оцшку. Саме тому бого-слови Виникаючо'1' церкви використовують методи критичного реалГзму при прочитанш тексту Нового Завгту i при пошуку його значень, а згодом ïx застосувань в практищ руху. Така модель вивчае процес впливу бГблшно'1" ютори на свгтогляд людини. Згщно з такою моделлю, юторГя тексту проходить через свгтоглядш установки само'1' людини, преображаючись через них.
Отже, на певному еташ розвитку новозавгтньо'1' б!блютики звернення Н. Т. Райта до фшософських концепцГй дало новий поштовх в дослщженнях. ФГлософська герменевтика стала ще одним методом штерпретацш подш часГв 1суса Христа i Апостола Павла. Зокрема, школа нового погляду на Павла задала новий, шший тон в ставленш до бГблГйного тексту. Заклик звертатися до тлумачення тексту в середиш його контекстуального оточення, тобто в свгт юдаютично-християнських вГдносин в перюд I ст. н. е. , допомГг бГльш ефективно розглядати богослов'я 1суса та Павла, знаходячи в ньому ключГ прив'язки свого часу. Також це допо-могло вщкрити новГ горизонти в застосуваннГ богослов'я Нового Завгту у практицГ сучасних християнських общин. Зокрема, герменевтика Н. Т. Райта спрямована на дослщження постап 1суса Христа та його богослов'я та на розкриття характеру христово'1' общини, яка формуеться навколо його щей. Для тако'1' общини слова обрання, святост! та праведност! набувають нових значень, яи штерпретуються, виходячи з контексту ранньохристиянських вщносин, зГ Словом Бога. Пере-ходячи до площини практичного вимГру тако'1' герменевтики, виявляемо, що сучасна община християн е усшшною в свош мГсй' завдяки розкриттю бГблГйних ютин та контекстуалГзац!!' ïx до сусшльно'1' обстановки, в якГй вона знаходиться.
62 Джошуа Серль и Михаил Черенков, Будущность и надежда. Миссия, богословское образование и преобразование постсоветского общества, пер . Л . Горная, Коллоквиум (Черкассы, 2015), 207.
Критично оцшюючи свш внесок в розвиток евангел1зац1йного проекту Христа, заф1ксованого в Мт. 28:19-20, вона може переосмислювати себе i шукати шляхи ефективних дш в рамках ще!" мюп".
ВИСНОВКИ
Отже, вщносини м1ж ютор1ею тексту та свгтоглядом людини е непростим процесом тлумачення Гдей з Писання. Розумшня ïx д1алектики — це мета р1зних напрямйв герменевтично!" думки. Н.Т. Райт звертаеться до фшософських концепцш та за ïx допомогою намагаеться проанаизувати вплив, який б1бл1йний текст здшснюе на читача i змши, яй вГдбуваються пюля його прочитання.
Перш за все, текст мютить в соб1 текстову юторш або сюжет: вш про щось розповГдае. Кожен текст i кожен термш мае смислове i семантичне наванта-ження, закладане в нього автором. Це навантаження е об'ектом екзегетичних дослщжень, яй намагаються зрозумгти його та контекстуал1зувати в сучаснш общиш. Проте, наявнють тако'1' частини свщчить про ймов1рнють вщмшних штерпретацш, в залежносп вГд р1зних штерпретатор1в, ïx свгтогляду, культурного контексту, мовного середовища та ш Тому часто текст i його значення роздшяються i сприймаються як двГ окремГ лгтературш одиницГ. Варто зауважити, що це стосуеться не лише бГблГйного тексту, а й уах лГтературних тишв та форм. В дослГдженнГ бГблГйного тексту беруть участь рГзнГ школи герменевтики, яй вГдрГзняються сво'1'ми пщходами. Н.Т. Райт вирГзняе три основш пГдходи в бГблГйнГй науцГ: лгтературний, Гсторичний та богословський.
ЛГтературний пщхщ до бГблГйного тексту вивчае його з перспективи литературного твору, який мютить всГ його ознаки: сюжет, подГ'1', основних i другоряд-них, позитивних та негативних персонаж1в. ДослГджуючи глибиннГ лГнгвГстичнГ конструкц11' та зв'язки, можна знаходити новГ площини штерпретаци' тексту Нового Зав1ту i розвивати його лгтературш особливост1, застосовуючи ïx при прочитанш. Другий пщхщ — юторичний. Прихильники ц1е'1' школи вбачають свою м1с1ю в тому, щоб максимально розкрити i дослщити первинний контекст напи-саного тексту або життя автора. Ц1 дослщження е корисними, адже, знаючи юторичний контекст б1бл1йного тексту, екзегет мае шанс вщнайти Гстинне значення сл1в, терм1н1в чи вислов1в. Ц1 значення розкриваються в досл1дженн1 контексту, близького за часом до подш, яй описуються та свгтогляду автора, який про це пише.
Богослов'я, як сфера фшософських i соц1альних переплетшь, — це область, де ютор1я тексту е конструктом, який вивчаеться та штерпретуеться. За допомогою жанрового анал1зу та лшгвютичних принцишв богослов намагаеться розкрити глибинний сюжет б1блшно'1" юторп' для ïï подальшого розвитку в застосуванн1. 1стор1я чи метафора — одинищ, як1 е характерними для богословських дослщжень. Вони являються об'ектами герменевтики, яй мютять в соб1 цшнють для сучасно'1' общини християн. Це зумовлено тим, що велика частина тексту Б1бли написана у форм1 наративу або юторп'. Тому такий пщхщ до б1бл1йного тексту е одним 1з найпоширешших серед сучасного богослов'я. цим самим Райт намагаеться
знайти площини взаемоди' мГж трьома пщходами в бГблшнш наущ, вважаючи ïx взаемозв'язки яисним та плщним. Вш один з небагатьох богословГв, який пропонуе комплексний пщхщ до дослщження Нового Завгту, в якому фГгурують лгтературш, юторичш та богословсьи методи та принципи.
Така герменевтика е популярною серед поколшня Виникаючо'1' церкви, так як вона зображуе метанаратив, в якому розкриваються фундаментальш поло-ження про общину: праведнють, обранють, життя згщно завГту. БГблшш ютори' вивчаються в ïx першопочатковому контекст! з метою ïx правильного застосо-вування в сучаснш практищ. «1сторшне» прочитання Нового Завгту допомагае пщкреслювати та розумгти речГ, яи були фундаментально важливими для апостольсько'1' церкви i безпосередньо впливали на розвиток ïï богословсько'1' думки. Богослови та учасники руху Виникаючо'1' церкви читають Писання з вщсилкою до його першопочаткового юторичного, сощального i культурного контекстав, яи допомагають правильно розкривати його змют i робити актуальним в житт сучас-ного суспшьства.
СПИСОК ЛГГЕРАТУРИ
Иеремиас, Иоахим. Богословие Нового Завета. Часть первая. Провозвестие Иисуса. Издательская форма «Восточная литература». Москва, 1999.
Конт, Огюст. Дух позитивной философии. Феникс. Ростов-на-Дону, 2003.
Осборн, Грант. Герменевтическая спираль. Евро-Азиатская Акредитиционная Ассоциация. Одесса, 2015.
Райт, Н. Т. Воскресение Сына Божьего. Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея. Современная библеистика. Москва, 2011.
---. Иисус и победа Бога. Библейско-Богословский институт св. апостола
Андрея. Современная библеистика. Москва, 2004.
---. Иисус. Надежда постмодернистского мира. Коллоквиум. Черкассы, 2006.
---. Новый Завет и народ Божий. Коллоквиум. Т. 1. Черкассы, 2013.
Райт, Н. Т., и Крейг Эванс. Иисус: последние дни. Что же произошло на самом днле. Эксмо. Религия. Настоящее христианство. Москва, 2009.
Серль, Джошуа. Богослов'я в постхристиянському свiтi. Переведено Олексш Панич. ДУХ I Л1ТЕРА. Ки!в, 2020.
Серль, Джошуа, и Михаил Черенков. Будущность и надежда. Миссия, богословское образование и преобразование постсоветского общества. Переведено Л. Горная. Коллоквиум. Черкассы, 2015.
Смит, Джеймс. Церковь и постмодернизм. Коллоквиум. Черкассы, 2012.
Соловш, Роман Павлович. Виникаюча церква. Коло^ум. Черкаси, 2014.
Спенсер, Гербет. Синтетическая философия. Ника-Центр. Ки!в, 1997.
Тисельтон, Энтони. Герменевтика. Черкассы: Коллоквиум, 2011.
Уильяме, Роуэн. О христианском богословии. ББИ св. ап. Андрея. Москва, 2004.
Хабермас, Гари Р. Исторический Иисус. Древние свидетельства земной жизни Христа. ДИАЙПИ. Симферополь, 2013.
Честер, Стивен. Новый взгляд на Павла глазами реформаторов. Переведено Сергей Калюжный. Коллоквиум. Черкассы, 2018.
Шлейермахер, Фридрих. Герменевтика. Европейский дом. Санкт-Петербург, 2004.
Штайн, Едит. Вступ до фтософи. Мiсiонер. Жовква, 2011.
Ямпольская, Анна. Исскуство феноменологии. РИПОЛ-Классик. Москва, 2018.
Byassee, Jason. «N. T. Wright Insists That Jesus Is the Starting Point of Natural Theology». The Christin Century, 26 February 2020 г.
Caird, G. B., и L. D. Hurst. New Testament Theology. New ed. Oxford: Clarendon Press, 1995.
Dilthey, Wilhelm, Rudolf A. Makkreel, Frithjof Rodi, и Wilhelm Dilthey. Poetry and Experience. Selected Works / Wilhelm Dilthey, v. 5. Princeton, N.J: Princeton University Press, 1985.
Dunn, James D. G., ed. Jews and Christians: the parting of the ways, A.D. 70 to 135: the second Durham-Tübingen Research Symposium on Earliest Christianity and Judaism (Durham, September 1989). Grand Rapids, Mich: W.B. Eerdmans, 1999.
---. The new perspective on Paul. Rev. ed. Wissenschaftliche Untersuchungen zum
Neuen Testament 185. Grand Rapid, Mich: W. B. Eerdmans Pub. Co, 2008.
Gadamer, Hans-Georg. Truth and Method. First paperback edition.translation revised by Joel Weinsheimer and Donald G. Marshall. The Bloomsbury Revelations Series. London: Bloomsbury, 2013.
Kim, Seyoon. Christ and Caesar: the Gospel and the Roman Empire in the writings of Paul and Luke. Grand Rapids, Mich: William B. Eerdmans Pub, 2008.
Kim, Sungwon (Moses). «N.T. Wright's Theological Perspective and Metodology — An Evangelical Analysis and Evaluation». The Asbury Journal, б. д.
McLaren, Brian D. A generous or+hodoxy: why I am a missional, evangelical, post/Protestant, liberal/conservative, mystical/poetic, biblical, charismatic/contemplative, Fundamentalist/Calvinist, Anabaptist/Anglican, Methodist, Catholic, Green, incarnational, depressed-yet-hopeful, emergent, unfinished Christian. El Cajon, CA : Grand Rapids, MI: Emergent YS ; Zondervan, 2004.
---. A new kind of Christian: a tale of two friends on a spiritualjourney. 1st ed. San Francisco: Jossey-Bass, 2001.
Miller, Rachel. «Nearly Everything Wrong with N. T. Wright Summed Up in One Chapter Heading». Banner of Truth, 01 2018 г.
Paulus, Frederick Fyvie Bruce, Donald Alfred Hagner, и Murray J. Harris, ред. Pauline [Paulus Apostolus] studies: Essays presented to F[rederick] F[yvie] Bruce on his 70. birthday. Ed. by Donald A[lfred] Hagner and Murray J. Harris. Exeter [usw.]: Paternoster Pr. [usw.], 1980.
Perman, Matt. «The Overstatement of NT Wright». MattPerman, 5 январь 2015 г.
Simms, Karl. Paul Ricoeur/Karl Simms. Routledge critical thinkers. London : New York: Routledge, 2003.
Stanley, Christopher D., ред. Paul and scripture: extending the conversation. Early Christianity and its literature, number 9. Atlanta: Society of Biblical Literature, 2012.
Wood, Laurence W Theology as History and Hermeneutics: A Post-Critical Conversation with Contemporary Theology. Lexington, Ky.: Emeth Publisher, 2005.
REFERENCES
Ieremias, Ioahim. Bogoslovie Novogo Zaveta. CHast' pervaya. Provozvestie Iisusa. Izdatel'skaya forma «Vostochnaya literatura». Moskva, 1999.
Kont, Ogyust. Duhpozitivnojfilosofii. Feniks. Rostov-na-Donu, 2003.
Osborn, Grant. Germenevticheskayaspiral'. Evro-Aziatskaya Akrediticionnaya Associaciya. Odessa, 2015.
Rajt, N. T. Voskresenie SynaBozh'ego. Biblejsko-Bogoslovskij institut sv. apostola Andreya. Sovremennaya bibleistika. Moskva, 2011.
---. Iisus i pobeda Boga. Biblejsko-Bogoslovskij institut sv. apostola Andreya.
Sovremennaya bibleistika. Moskva, 2004.
---. Iisus. Nadezhdapostmodernistskogo mira. Kollokvium. CHerkassy, 2006.
---. NovyjZavet i narodBozhij. Kollokvium. T. 1. CHerkassy, 2013.
Rajt, N. T., i Krejg Evans. Iisus:poslednie dni. CHto zheproizoshlo na samom dnle. Eksmo. Religiya. Nastoyashchee hristianstvo. Moskva, 2009.
Serl', Dzhoshua. Bogoslov'ya vposthristiyans'komu sviti. Perevedeno Oleksij Panich. DUH I LITERA. Kiiv, 2020.
Serl', Dzhoshua, i Mihail CHerenkov. Budushchnost' i nadezhda. Missiya, bogoslovskoe obrazovanie i preobrazovanie postsovetskogo obshchestva. Perevedeno L. Gornaya. Kollokvium. CHerkassy, 2015.
Smit, Dzhejms. Cerkov' ipostmodernizm. Kollokvium. CHerkassy, 2012.
Solovij, Roman Pavlovich. Vinikayucha cerkva. Kollokvium. CHerkassy, 2014.
Spenser, Gerbet. Sinteticheskaya filosofiya. Nika-Centr. Kiiv, 1997.
Tisel'ton, Entoni. Germenevtika. CHerkassy: Kollokvium, 2011.
Uil'yams, Rouen. O hristianskom bogoslovii. BBI sv. ap. Andreya. Moskva, 2004.
Habermas, Gari R. Istoricheskij Iisus. Drevnie svidetel'stva zemnoj zhizni Hrista. DIAJPI. Simferopol', 2013.
CHester, Stiven. Novyj vzglyad na Pavla glazami reformatorov. Perevedeno Sergej Kalyuzhnyj. Kollokvium. CHerkassy, 2018.
SHlejermaher, Fridrih. Germenevtika. Evropejskij dom. Sankt-Peterburg, 2004.
SHtajn, Edit. Vstup do filosofi'i. Perevedeno Ilona Terzova. Misioner. ZHovkva, 2011.
YAmpol'skaya, Anna. Isskustvo fenomenologii. RIPOL-Klassik. Moskva, 2018.
Byassee, Jason. «N. T. Wright Insists That Jesus Is the Starting Point of Natural Theology». The Christin Century, 26 February 2020 r.
Caird, G. B., h L. D. Hurst. New Testament Theology. New ed. Oxford: Clarendon Press, 1995.
Dilthey, Wilhelm, Rudolf A. Makkreel, Frithjof Rodi, h Wilhelm Dilthey. Poetry and Experience. Selected Works / Wilhelm Dilthey, v. 5. Princeton, N.J: Princeton University Press, 1985.
Dunn, James D. G., ed. Jews and Christians: the parting of the ways, A.D. 70 to 135: the second Durham-Tübingen Research Symposium on Earliest Christianity and Judaism (Durham, September 1989). Grand Rapids, Mich: W.B. Eerdmans, 1999.
---. The new perspective on Paul. Rev. ed. Wissenschaftliche Untersuchungen zum
Neuen Testament 185. Grand Rapid, Mich: W. B. Eerdmans Pub. Co, 2008.
Gadamer, Hans-Georg. Truth and Method. First paperback edition.translation revised by Joel Weinsheimer and Donald G. Marshall. The Bloomsbury Revelations Series. London: Bloomsbury, 2013.
Kim, Seyoon. Christ and Caesar: the Gospel and the Roman Empire in the writings of Paul and Luke. Grand Rapids, Mich: William B. Eerdmans Pub, 2008.
Kim, Sungwon (Moses). «N.T. Wright's Theological Perspective and Metodology — An Evangelical Analysis and Evaluation». The Asbury Journal.
McLaren, Brian D. A generous or+hodoxy: why I am a missional, evangelical, post/Protestant, liberal/conservative, mystical/poetic, biblical, charismatic/contemplative, Fundamentalist/Calvinist, Anabaptist/Anglican, Methodist, Catholic, Green, incarnational, depressed-yet-hopeful, emergent, unfinished Christian. El Cajon, CA : Grand Rapids, MI: Emergent YS ; Zondervan, 2004.
---. A new kind of Christian: a tale of two friends on a spiritualjourney. 1st ed. San Francisco: Jossey-Bass, 2001.
Miller, Rachel. «Nearly Everything Wrong with N. T. Wright Summed Up in One Chapter Heading». Banner of Truth, 01 2018 r.
Paulus, Frederick Fyvie Bruce, Donald Alfred Hagner, h Murray J. Harris, ed. Pauline [Paulus Apostolus] studies: Essays presented to F[rederick] F[yvie] Bruce on his 70. birthday. Ed. by Donald A[lfred] Hagner and Murray J. Harris. Exeter [usw.]: Paternoster Pr. [usw.], 1980.
Perman, Matt. «The Overstatement of NT Wright». MattPerman, 5 January 2015.
Simms, Karl. Paul Ricoeur / Karl Simms. Routledge critical thinkers. London : New York: Routledge, 2003.
Stanley, Christopher D., ed. Paul and scripture: extending the conversation. Early Christianity and its literature, number 9. Atlanta: Society of Biblical Literature, 2012.
Wood, Laurence W Theology as History and Hermeneutics: A Post-Critical Conversation with Contemporary Theology. Lexington, Ky.: Emeth Publisher, 2005.
Eduard Denysiuk
The Idea of History and Worldview in the Hermeneutics of N.T. Wright
Abstract: N.T. Wright, who represents the New Perspective on Paul, applies philosophical construct of critical realism to the study of the New Testament text. This article explores how N.T. Wright approaches the study of the person of Jesus Christ and his teaching in the context of ancient Judaism, and Apostle Paul's theology and its application in the early Christian communities. A special attention is paid to the essential works of N.T. Wright, in which he describes epistemology applied to the New Testament studies. This article synchronously explores two main concepts -worldview and history - in the theory of cognition according to critical realism. By studying several methods and approaches to the biblical text (or their totality), a contemporary Christian can choose for herself the method that most illuminates the truth of the meanings of the Gospel of Jesus and Paul's preaching.
Key words: hermeneutics, critical realism, literary analysis, worldview, the history of text, narrative, metaphor
Едуард Денисюк
Поняття icropii та св^огляду в герменевтищ Н.Т. Райта
Анотащя: Британський богослов Н. Т. Райт у cboix працях з дослщження новозав^ного тексту застосовуе фшософський конструкт критичного реалiзму. Стаття аналiзуe, як вш пщходить до вивчення постат 1суса Христа та його вчення в контекст древнього юда1зму, а також богослов'я апостола Павла та його штерпретащю i застосування в рантх християнсь-ких спшьнотах. Особлива увага придшяеться вивченню основних праць Н.Т. Райта, в яких ви-кладено його етстемолопчний пщхщ до дослщжень Нового Зав^у. Робота фокусуеться на синхронному дослщженш двох основних понять критичного реалiзму - свтогляду та ютори.
Проаналiзувавши низку методiв та пiдходiв до вивчення бiблiйного тексту, сучасний христия-нин може обрати для себе саме той метод, який, на його думку, найкраще висв^люе ютиннють смислiв 1сусового евангелiя та проповвд Павла.
Ключовi слова: герменевтика, критичний реалiзм, лiтературний аналiз, свiтогляд, iсторiя тексту, наратив, метафора
Eduard Denysiuk
Christian Institute of Transcarpathia, Khust
Денисюк Едуард Сергiйович
Закарпатський християнський шститут, Хуст
edikdenusyuk@gmail.com
Надiйшла до редакци/Received 15.02.2021 Прийнята до nублiкацii/Accepted 20.04.2021
