CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №4. Часть 1. С.268-271.
УДК 070. 41 + 929 ГОНЧАР
ПРАГМАТИЧН1 АСПЕКТИ САМОРЕДАКТОРСЬКОГО ОПРАЦЮВАННЯ ЗАГОЛОВК1В У ТВОРЧ1Й МАЙСТЕРН1 О. ГОНЧАРА
Дроздова А.В.
Луганський нац1ональний ун1верситет iменi Тараса Шевченка, м. Луганськ, УкраТна
У cmammi на Mamepiani авторських правок О. Гончара po3Kpumi прагматичш аспекти саморедагування заголовшв, зокрема, методи символ1заци назв у романах письменника.
Ключовi слова: заголовок, символ, прагматика символу.
Постановка проблеми. „Простий спошб формулювання заголовка - скласти звичайне речення, що передае суть матерiалу, i прибрати зайвi слова", - таку оригшальну формулу конструювання заголовка пропонуе дослщниця В. Шевченко [7, с. 125]. Дшсно, у практицi вiдшукування оптимального варiанта заголовка головним завданням для автора, як правило, е висв^лення в ньому саме теми матерiалу, значно рщше - редакцшно! позицп, жанру, авторського бачення, локально-темпоральних характеристик тощо. Проте такi вимоги е визначальними, як правило, для заголовюв публщистичних текстiв. Коли мова йде про роботу над заголовком художнього твору, критери творчого процесу набирають iнших властивостей, зокрема, мають спиратися на оригiнальнiсть таланту митця, своерщшсть його стилю, особливостi художнього мислення тощо. Чинники, яю впливають на вектори авторського редагування художнiх тексив, на жаль, майже не дослщженш теоретиками редагування, що визначае актуальшсть i проблему порушено! теми розвщки.
Анaлiз остантх до^джень з проблематики роботи показуе, що заголовок був предметом дослщження учених-журналютикознавщв (В. Галич, В. 1ванова, Е. Лазарево!, К. Серажим, С. Сметанто^ А. Тертичного, В. Шевченко), теоретикiв редагування (А. Капелюшного, В. Карпенка, А. Мшьчина, З. Партика, В. Рiзуна, М. Тимошика, М. Феллера), привертав увагу лтературознавщв i самих письменникiв (О. Белецького, З. Блисковського, Т. Васильевой', К. Паустовського тощо).
Мета нашо! студи - розкрити прагматичш аспекти саморедакторського опрацювання заголовкiв творiв лтератури на матерiалi творчостi О. Гончара за допомогою штерпретацп авторських правок, унесених письменником у рiзнi часовi перiоди.
Не випадково у свош науковiй розвiдцi ми звертаемося до творчост О. Гончара, адже, як довели дослщники В. Галич, Р. 1ванченко й О. Куцевська, його письменницька дiяльнiсть е унiкальним прикладом еволюци редакторсько! майстерностi, збагачення ll' креативних технiк i складно! методики.
Iнтерпретуючi авторськi правки заголовюв художнiх творiв, ми окремо зупинимося на хрематошмах власне романiв О. Гончара як знакових iконiчних явищ у лiтературному й масово-комунiкацiйному свт ХХ ст.
Характерною жанровою ознакою романiв О. Гончара е символiзацiя !х назв, заснована на когштивних i прототипових принципах, а також маркованосп й економи мовних засобiв у конструюваннi заголовкiв [1, с. 154-171]. В аспект нашого дослщження та штерпретаци заголовкiв романiв О. Гончара важливим е: 1) розумшня символу як потужно! категорп культури й духовного розвитку, що вбирае в себе нацiонально-специфiчнi, етногенетичнi явища i разом з тим мае загальнолюдське значення [6, с. 7]; 2) усвщомлення прагматики символу, що забезпечуе оформлення культурних смислiв та !х функцiонування в масовiй свщомосп [5, с. 7].
Гончарознавцi неодноразово вщзначали багатство символiки як одну з характерних ознак стилю письменника. За нашим спостереженням, символiчними е майже всi заголовки романiв О. Гончара: „Прапороносщ" (узагальнюючий символ людей, що принесли перемогу), „Таврiя" й „Перекоп" (символiчнi назви iсторичних швденних степових районiв Укра!ни передреволюцшно1 доби), „Людина i зброя" (спiввiдношення образу (людина) i символу (зброя) як дiаметрально протилежних за сво!м значенням: природне / антиприродне), „Циклон" (як символ дисгармони, трагiчного розладу, хаосу, непередбачуваних змiн, якi внесла вшна в суспiльнi органiзми), „Тронка" (символ життя й голосу чабанських просторiв, що в романi стае тривожною пересторогою часу), „Собор" (вселюдський символ духовносп, еднання, нащонально1 спадкоемностi), „Твоя зоря" (нащональний символ народження, юносп, чистоти й любовi). Можна вщзначити, що символiчного значення в заголовках ромашв О. Гончара набирають художш образи, iсторико-географiчна мiсцевiсть, топонiми, предмети, явища природи, художнi деталi тощо, якi е знаковими не лише для самого письменника, а й для аудитора потенцшних читачiв. У процес авторського редагування заголовкiв О. Гончар (часто разом з дружиною -В. Гончар) вдавався до творчо-пошуково1 практики, яка б враховувала:
■ в1дбиття в заголовках ромамв архетитв, зосереджених у глибинах „колективного несв1домого", якг здатт закласти тдвалини специф1чно нацюнальних символгв.
Наприклад, робоча назва юторико-революцшного роману „Таврiя" - „Чорна буря" [3, с. 82] е семантично обмеженою характером вщомого природного явища, а з погляду структурного - викликае асощаци трапчно1 поди (чорний колiр як символ смерп, лиха, фатальносп й буря як нетдвладна людиш стих1я). Натомють, надiленi з волi автора арха1чною прикметою назви дилогil „Таврiя" й „Перекоп" апелюють до етногенетично1 пам'яп пiвденних степовикiв Укра1ни, для яких означувана назвою ромашв мюцевють мае свою „чуттеву конкретнiсть", коло особистюних асоцiацiй, iсторичного досвiду тощо. Остаточна назва ромашв, таким чином, принципово розсувае горизонти нащонально1 iсторil, дозволяе минулому та сучасному символiчно злитися в суцшьнш пам'ятi читачiв, ставши об'еднавчим фактором у культурно-нащональному розвитку народу;
■ закладання в хрематомми ¡дейност1, що символ1зуе ядро задуму автора.
У лисп О. Гончара до М. Зобенко читаемо: „Весь твiр мав би називатись „Пол^он", якби ж писався та друкувався вш за нормальних умов, а не в наскрiзь
Дроздова А. В.
мштаризованш державГ' [3, 381]. Пол^ична цензура не дозволила письменнику залишити актуальну для епохи ядерного протистояння Сходу i Заходу назву, яка закодувала в œ6i св^ову тривожнiсть перед наростаючою загрозою бездумно! мштаризацп, була камертоном новелiстичних складових роману. 1з цieï ж причини сюжетно-композицшна колiзiя змiнилася „перенесенням тавршського полiгону в iнше мюце" [3, с. 381]. Образно-звуковий, з яскравою дiалектною семантикою заголовок „Тронка", остаточно закршлений автором за романом, шдшс чабанський дзвiночок як прикметну художню деталь твору до символiчного звучання можливого планетарного реквieму, безпосередньо почутого читачем лише в процес знайомства з текстом роману;
■ навантаження заголовюв ттертекстуалътстю як феноменом взаемодИ' авторського тексту i3 сем1отичним кулътурним середовищем.
Так роман „Твоя зоря" зпдно авторського задуму повинен був вийти у св^ шд заголовком „Подорож до Мадонни" (iншi чорновi варiанти, зафiксованi в щоденнику письменника та споминах дружини, „Хайвей" (Висока дорога), „Мадонна", „Людина небес", „Запам'ятайте нас веселими" [2, с. 179-187]). Автентична назва умiщуe образ-символ, провщною ознакою якого е метафоричнiсть та штертекстуальний зв'язок iз текстами Святого письма, житшною та агiографiчною лтературою (глибоким, на наш погляд, е лексико-семантичний перегук хрематонiма роману з назвою апокрифа „Ходiння Богородицi по муках" (XII ст.), що заслуговуе на окреме дослщження). Заголовок „Подорож до Мадонни", на думку О. Гончара, „дух твору передае найповшше" [4, с. 390], вш мае пряму корелящю з усiма рiвнями органiзацiï художнього тексту. Крiм того, вибiр назви „Подорож до Мадонни" пов'язаний iз прикметною життевою подiею, що сталася в молодостi письменника й закарбувалася в пам'ят як знакова [4, с. 390-391]. З огляду на юторико-пол^ичний час написання роману й виходу його у св^ (1982 р.), можна говорити, що цей хрематошм мав би порушити усталений радянською системою влади монологiчний варiант цивiлiзацiï, адже своею семютичною закодованiстю передбачав появу нащонально-культуролопчного дискурсу в органiзмi масовоï комушкацп, пов'язаного з iнтерпретацiею релiгiйного образу Stabat Mater (за Ю. Крютевою) й секуляризацiею суспiльства. Богородиця, за висновками науковщв, усимволiзовуе повноту життя, самодостатнiсть, мудрiсть, звiльнення вiд всього ^ховного через осявання, просвiтлення, трансформащю [6, с. 41], з позицш фiлософських е вiссю духовностi, гумашзаци свiту, конструктом Материнського, божественноï любов^ милосердя, чистоти, скорботи тощо. Тож мусимо визнати догматичну далекогляднiсть радянських редакторiв у розумiннi того, що вербальна комушкащя будуеться на лексично маркованих одиницях, якi вiдповiдають реалiям свiту, тому вiдповiдь автору: „В нас одна дорога - до комушзму, а не до Мадонни..." [4, с. 392], - сприймаеться лопчним пол^ичним знаком тоталiтарноï доби, що унеможливлював появу будь-яких процешв демократ на шляху до нащонального розвитку укра1'нського народу. Така ситуащя змусила О. Гончара у доборi заголовка до роману керуватися критерiями естетичного й нацiонально символiчного: ,Чи не доведеться повернутись до „Твое1' зорi"? Зрештою образ Мадонни - це i е твоя зоря, назва вбирае багато... Дехто каже: надто красиво. Може, й так. Але ж не жертвувати романом?" [4, с. 392].
Висновки. Отже, сутшсть прагматично! функцюнальносп символу в заголовках ромашв О. Гончара полягае в !х здатностi давати первiсний смисловий iмпyльс, своeрiднy установку для читача на сприйняття того, яким змiстом у творчш лабораторii митця наповняться слова, що у свiдомостi читача вже мають певний семантично-асоцiативний досвiд.
Перспективи подальших дослгджень проблеми саморедагування заголовюв у творчостi О. Гончара обумовлеш потребою з'ясувати способи i характер зв'язюв хрематонiмiв i3 текстами художшх творiв митця.
Список лiтератури
1. Васильева Т.В. Когнитивные механизмы формирования и функционирования заголовка / Т.В. Васильева // Вестник Московского университета. Лингвистика и межкультурная коммуникация. - 2006. - № 1. - С. 154-170.
2. Гончар В. "Я повен любовь.." (Спомини про Олеся Гончара) [Текст] / В. Гончар. - К.: Сакцент Плюс, 2008. - 448 с.
3. Гончар О.Т. Листи [Текст] / О.Т. Гончар / Упоряд. В.Д. Гончар, Я.Г. Оксюта. - К.: Укр. письменник, 2008. - 431 с.
4. Гончар О.Т. Щоденники: [Текст] 1968-1983 / Упоряд., тдгот. тексив, шюстр. матер1алу та передм. В.Д. Гончар; Худож. оформ. М.С. Пшшки. - К.: Веселка, 2003. - Т. 2. - 607 с.: ш.
5. Нестеров А.Ю. Проблема символа в литературном произведении [Электронный ресурс] / А.Ю. Нестеров.
- Режим доступа: http://www.philosophy.ru/library/nesterov.
6. Словник символiв [Текст] / За ред. О.1. Потапенка, М.К. Дмитренка та ш. - К.: Редакщя часопису „Народознавство", 1997. - 159 с.
7. Шевченко В.Е. Заголовковий комплекс журналу як комушкативна система ЗМ1 / В.Е. Шевченко // Науков1 записки 1нституту журналютики. - 2010. - Т. 38. - С. 120-128.
Дроздова А.В. Прагматические аспекты саморедакторской обработки заголовков в творческой мастерской О. Гончара // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №4. Часть 1. - С.268-271.
В статье на материале авторских правок О. Гончара раскрыты прагматические аспекты саморедактирования заголовков, в частности, методы их символизации в романах писателя.
Ключевые слова: заголовок, символ, прагматика символа.
Drozdova A.V. The pragmatic aspects of title self-editing in O. Gonchar's creative worshop // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №4. Part 1. - P.268-271.
In the article on the materials of O. Gonchar's author corrections the pragmatic aspects of title self-editing (in particular the methods of title symbolization in the writer's novels) were disclosed.
Key words: title, symbol, symbol pragmatics.
Поступила доредакци 27.07.2011 р.
