CC BY
8Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). 2008 г. №1. С.385-390.
Раздел 10. ИЗДАТЕЛЬСКОЕ ДЕЛО: ИСТОРИЯ СТАНОВЛЕНИЯ И ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ
УДК 821.161.2 - 94.09 + 929 Гончар
МЕМУАРИ ВАЛЕНТИНИ ГОНЧАР "Я ПОВЕН ЛЮБОВ1..." ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ АВТОРСЬКОГО РЕДАГУВАННЯ ПИСЬМЕННИКА
Галич В.М.
Луганський нащональний утверсиг ет 1м. Тараса Шевченка, м. Луганськ
У статп в аспект! актуальных проблем авгорського редагування розглядаються спогади дружини класика укра!'нсько!' лггератури Олеся Гончара. Зосереджуеться увага на коментарях майстерносп митця як саморедактора.
Ключов1 слова: дискурс авторського редагування, саморедагування, авторсьш правки, цензура, психолопя художньо!' творчосп
Спогади Валентини Гончар "Я повен любовь.." (К., 2008), присвячеш класику укра!нсько! лператури Олесю Гончару, приурочеш до його 90-р1чного ювшею, значно доповнюють мемуари сучасниюв про видатного письменника, а також "Щоденники" (К., 2002-2004) та нещодавно видаш "Листи" (К., 2008) митця 1 е цшним джерелом вивчення творчих процешв саморедагування автора неперевершених художшх { публщистичних твор1в.
Акт уальтст ь обраного тдходу у висвпленш зазначено! в заголовку статп теми пояснюеться не лише тим, що книжка дружини письменника Валентини Данил1вни ще не стала об'ектом наукових студш, а й предмет ом нашого дослщження -розглядом 11 як джерела вивчення проблем авторського редагування. Наукова новизна нашо! статп посилюеться ще й недостатньою розробленютю питань творчого редагування на етат тдготовки автором свого твору до друку. Це мотивуеться як суб'ективними, так { об'ективними чинниками (небажанням автор1в у тдцензурних суспшьних умовах дшитися секретами свое! творчосп, зокрема про кодування сощально значущого тдтексту, здшснення насилля над свободою свое! творчо! думки - з одного боку, та складнютю опису й вивчення творчого процесу як штимно! й самобутньо! сфери його лнературно! пращ - з шшого). Тож, донедавна в Укра!ш наука про видавничу справу послуговувалася узагальненням практики саморедагування здебшьшого вщомих росшських письменниюв { публщиспв. За час1в укра!нсько! незалежносп активна публшащя
творiв мемуарних жанрiв - щоденниюв, листiв письменникiв i видатних публщиспв та спогадiв про них - сприяла розкриттю досi не вщомих сторiнок !х творчостi, зокрема як саморедакторiв.
Завдання розвiдки: подати коментар до процешв саморедагування в творчосп Олеся Гончара.
Спогади Валентини Гончар психолопчно тонко вiдтворюють майже 50 роюв натхненно! працi письменника. У рецензп Галини Бiлик на це видання зазначасться: "...В книзi кiлька геро!в: перший, безумовно, митець; другий - жiнка, без яко! вiн себе не уявляв, якш довiряв i звiрявся, на яку завжди мiг розраховувати, яка, зрештою, була i секретарем, i друкаркою, i громовiдводом у певних ситуащях, i самим натхненням.... Ну, а тре^м - фоновим - персонажем е наша з вами iсторiя, зокрема й лiтературна: книга оприлюднюе багато фактiв, важливих для дослщника i знакових для цшо! ютори" [1, с. 216]. Це погляд лггературознавця, а якщо ж оцшити книжку спогадiв В. Гончар з позицш дослiдника проблем редагування, то в градацп И геро!в на перше мюце слiд поставити передуем Твiр, у роботi над досконалютю форми й змiсту якого автор зршався принад життя, жертвував радюними хвилинами спiлкування з близькими людьми й друзями, формувався як сильна особистють -громадянин, патр^, письменник, здатний уболiвати за долю рщного народу, на сторожi пiдвалин його ютори й культури поставити слово, а поим - Текст , що, уже вiдчужений вiд його творця, ставав здобутком масово! аудиторп, формував суспiльну думку, об'еднував демократичш прогресивнi сили Укра!ни, готував день И Незалежносп. Персонаж-Твiр уводить нас до художньо! майстернi славетного автора, привщкривае завiсу над його задумами, вустами очевидця творчих мук i безкiнечних шукань досконалостi - дружини митця - оприлюднюе !х документальш свiдчення - указiвки на численш варiанти художнiх i публiцистичних творiв, шюстрацп з коментарем рiзних виправлень, що вщтворюють сторiнки полггично! ютори Укра!ни, змальовують мужню поведiнку письменника-гуманюта в тоталiтарну добу. Герой-Тест зосереджуе нашу увагу на прагматищ творчих пошуюв Олеся Гончара в моменти доопрацювання твору та коментарях !х читацького сприйняття, акцентуе на гострш оцiнцi митцем свавiлля цензури й редакторських утручань.
Таке оригiнальне бачення книжки Валентини Гончар тдказане самою авторкою, яка прагнула розкрити "неповторний лад^ думок i переживань" письменника, доторкнутися "хоч маленьким доторком до та!н творчостi, дано! йому Всевишшм, до того джерела, яке живило його працю, давало енерпю його думщ й почуттям, силу втшити задумане в слово", привiдкрити "лише маленьку щшинку до таемницi творчост^ до того незвичайного стану душ^ коли вона здатна сягнути високо, мабуть, аж до межi мiж земним i божественним^" [2, с. 446-447].
Численш роздуми дружини митця про постшш пошуки ним художньо! ютини, укладено! в довершену форму, можна згрупувати за такими темами: зародження задумiв; ставлення митця до творчо! пращ; осуд цензури; методи авторського редагування; оцшка митцем вщгуюв на сво! твори; вiдзиви-рецензi! на твори шших письменникiв як вщдзеркалення власно! моделi саморедагування.
Валентина Гончар згадуе: "Олесь, сiдаючи за письмовий стш, щодня прагнув перемоги, прагнув духовно! висоти. Його вперта зосередженють у роботi, його рiдкiсне
МЕМУАРИ ВАЛЕНТИНИ ГОНЧАР " Я ПОВЕН ЛЮБОВ1..." ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ.
творче горшня мене вражали" [2, с. 195]. Практика митця як саморедактора е iлюстрацieю того, що вш багато уваги придiляе категорп ясномовносп: "Думай i пиши ясномовно, - радив вш молодим. .. .Без словесних ребушв... Говорю про це ще й ще..." [2, с. 195]. Виснажлива праця письменника в пошуках точного, довершеного та, як вш каже, "ясномовного" слова, що у сво!й лаконiчностi й простaгi образносп трохи схоже на народну шсню (бо ж художнi вершини словесносп - лише у li еднанш з музикою!) увiнчувалася радiстю вщ майстерно знайдено! художньо! деталi. Тод письменник переживав стан ейфорп: "Коли я знайду точне, до мюця слово, то в мене таке вщчутта, нiби я перебуваю в польоп. Треба бути ясномовним... ", - дiлився вiн думками зi своею вiрною помiчницею [2, с. 195].
Валентина Данилiвна у сво!х споминах про Олеся Гончара розкривае психолопчш засади його лпературно! творчосп, якi можуть бути цiкаво штерпретоваш в аспектi авторського редагування. Безперервшсть працi - запорука успiху автора. "Я розмагшчуюсь, коли не працюю", - казав Олесь Гончар. "Творчють для нього - це був безперервний, розумовий, нiколи не стихаючий, навiть увi снi, процес" [2, с. 195], - коментуе слова письменника Валентина Гончар.
Задум необхщно виносити в душ^ у серщ, у думках вибудувати стратегiю майбутнього твору, концепщю образу - тшьки тодi вiн прорветься словесним потоком. Цю суху теорiю Олесь Гончар, посилаючись на практику спраглих пошуюв реалiзацi! задуму в словi, прокоментував так: "Пишу "Берег любовГ'. Ще недавно -багато мюящв тдряд - був хаос, була порожнеча. I зараз ось з'явилося, рветься, ллеться само. Почуваю творчу певнють, яко! давно не почував. Hi з чим незрiвнянну. Як багато ще в нашш душi загадок!". "Коли тшла робота, - згадуе В. Гончар, - все в ньому оживало, шби проривало якусь загату. Жадiбно диктував, лихоманково й радюно... мучився, коли не працювалося. Дратувався, чахнув душею, я й до себе почувала якусь вщчуженють..." [2, с. 169].
Процес творення i правки важко вичленити з единого потоку художньо-образного мислення. Осяяння - це Божа благодать, яка часом сходить на автора, а щоденна ж творчють - тяжка й самовщдана праця, яка вимагала вщстороненосп вщ побутових проблем, власне, й вщ самого себе. Для В. Гончар було звичним, коли вона "виявляла вранщ на столi в кабшеп свого чоловiка сторiнки з безлiччю правок чи повен кошик зiм'ятого паперу або переповнену попiльничку недопалюв. Чула, як вiн безлiч разiв вставав серед ночi, ходив по кабшету, щось там обдумуючи, щось записуючи на папiрцях" [2, с. 46]. Олесь Гончар належав до тих особливо сумлшних митщв, для кого "душевний стан, його настрш залежать не вiд якихось зовшшшх чинникiв, а вiд того, чи знайшов вш той образ для твору, чи сюжетний хiд едино правдивий, як йому здавалось, ту фразу чи слово, щоб висловити точшше, сформулювати ясшше думку" [2, с. 46].
Безкшечш пошуки О. Гончаром художньо! довершеносп твору виявляються в безперервних правках твору, що продовжують творчий процес реалiзацi! задуму.
У роздумах про те, що у висотах художньо! гармонi! мiж словом i думкою Олеся Гончара е щось вщ Бога-творця, Валентина Данилiвна наводить чимало прикладiв, коли митець тсля написання твору щоразу повертався до його полiпшення у творчому процеш авторського редагування. Власне, у художнш майстернi Олеся Гончара важко розмежувати процеси написання твору i його авторського
редагування: щоразу саморедагування долучаеться до дописування, доосмислення концепци образу.
У Олеся Гончара була постшна друкарка Лщя Степанiвна Шкурко-Козловська, яка й ушверсали в канцелярi! Грушевського друкувала, i твори Винниченковi - отож, була проникливим читачем i поцiновувачем литературного мистецтва. I! чуйна увага та терпеливють були радiстю для письменника, моральною тдтримкою його працi: "Приносили !й надруковане мною пiд диктовку Олеся не в найкращому сташ, правлене, переправлене ним безлiч разiв, текст був помережений вздовж i впоперек,
- згадуе В. Гончар. На переший погляд, розiбратися в ньому було справою неможливою. Не текст, а суцшьний iероглiф... А Лдая Степанiвна всьому давала лад, готовий текст був таким, що ш до чого не можна було прискшатись" [2, с. 101].
Численш, розкидаш упродовж усiе! книжки Валентини Данилiвни, спомини про саморедагування Олеся Гончара, вимальовують колоритний образ вимогливого до себе й надзвичайно сумлшного автора. Причому на цьому етат доопрацювання твору активно долучалася й дружина, яка вносила та звiряла численнi правки митця: "... Робота чекае серйозна для обох, - зазначала вона, коли надшшла верстка "Твое! зорГ' iз "Советского писателя". - Треба все вичитувати тдряд, звiряти, чи внесеш всi останнi правки." [2, с. 246].
Особливих клопоив завдавало авторське редагування творiв, перекладених на росшську мову. Олесь Гончар ще з часiв слави "Прапороносцiв" дбав про яюсть перекладу: особисто перечитував перекладеш тексти й редагував !х, уносив змiни, направленi на адекватне вщтворення нацiонально! специфiки укра!нсько! мови та врахування психологi! iншомовного читача. Валентина Данилiвна наводить лист Олеся Гончара до не!, датований 1947 роком: "..."Альпи" вже перекладеш, переклад поганий, лаюся з перекладачкою, кровi коштуе багато. Що зумв виправив - послали в "Новый мир" [2, с. 41]. "Правки, яю виникають при вичитуванш перекладу (на росшську) i яю без кшця робить Олесь, переношу в укра!нський текст. Каторга",
- дiлиться спогадами Валентина Данилiвна про пiдготовку до друку в росiйських ЗМ1 виступу Олеся Гончара "То ж звщки явилась звiзда Полинь?.." (1987).
"Грипр любив слово, як голос рщно! земль.." [2, с. 230], - говорить Олесь Гончар про Григора Тютюнника. Саме тому з великою мiрою вщповщальносп береться вiн за почесну мюда, визначену для нього московським видавництвом "Молодая гвардия", - написати передмову до збiрки творiв блискучого новелiста, вiдому укра!нському читачевi пiд назвою "Живописець правди". "Олесь передмову заново уважно прочитав i зробив кшька правок на сторшках уже надруковано! статтi у книжщ" [2, с. 230], - згадуе Валентина Гончар. Пам'ятаючи, що сильною позищею в текст е його кшщвка, Олесь Гончар уписав кшька ^в до останнього абзацу, яю наголошують на "глубоком" i "неизгладимом следе" творiв Григора Тютюнника в серцях людей.
Олесю Гончару доводилося, редагуючи переклад, майже повнютю переписувати твiр шшою мовою. "Переклад "Твое! зорi" на росшську - халтура, - обурювався вш.
- Нiж менi в серце. Хiба це творчий переклад? Це шро-буро-малинова тирса, убогий безбарвний шдрядник... Доводиться майже все переробляти..." [2, с. 26]. I тут же, щоб розрядити гнiтючий настрш, вiн звертаеться до дружини, наводячи просто анекдотичну iсторiю: "Пригадуеш, як колись у "Прапороносцях" горе-перекладач
МЕМУАРИ ВАЛЕНТИНИ ГОНЧАР " Я ПОВЕН ЛЮБОВ1..." ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ...
наших KOH^iB^BipKymB переклав: "Маленькие лошадки прыгали в высокой траве"? [2, с. 226].
Серед методов саморедагування Олеся Гончара досить поширеним е змша заголовка твоpiв. Валентина Данилiвна наводить багато таких пpикладiв, не вдаючись до коментаpiв, очевидно, залишаючи ïx дослiдникам.
Так, першими назвами майбутнього роману "Твоя зоря" були "Хайвей", "Людина небес", "Мадонна", а вже поим у процес пiдготовки твору до друку з'явилися ще й таю, як "Перед свгглофором" та "Подорож до Мадонни", останне з них тд тиском цензури автор мусив змшити на "Твоя зоря".
Проте пеpшi назви твору з'явилися на етат зародження задуму роману; тсд письменник пiсля iнсyльтy в 1978 рощ перебував у лшарш й робив спроби писати твip усно "в думках, коли активно дiяв мозок, а не дiяла рука, виведена хворобою з робочого стану. Безперервно працювала голова,... вщбувався таемничий процес творчосп..." [2, с. 179].
Прогулюючись передзимовими луками понад Дншром, Олесь Гончар обмipковyе заголовки для майбутнього твору, вщомого тд назвою "Бригантина"; "Ваpiанти: "Ангелочки за муром", "Воронець цвiте", "Дикий мак", "Трудний вiк", "Стpиженi", "Хлопцi без чyбiв", "Режимники", "Пiдлiтки"... " [2, с. 150].
Динам^ авторських пошуюв влучного заголовка письменник пояснюе темою твору: "Думаю, що книжка ця буде не розважальною, а для pоздyмiв, може, комусь для уроку" [2, с. 150].
Висновки. Отже, мемуари Валентини Гончар продемонстрували те, яким щнним джерелом вони можуть виступати у вивчент актуальних питань редагування автором власного тексту, зокрема таких, як психолопя творчосп, дискурс авторського редагування, генерика та iстоpiя тексту. Спостереження Валентини Гончар та широк шюстрацп технологш саморедагування видатного письменника, подан нею, мають теоретичну й практичну цiннiсть i можуть бути використаш, як у науковш галyзi "Видавничоï справи", так i в навчальному кypсi дисциплiни "Практикум авторського редагування" для спещальностей напрямку "соцiальна комyнiкацiя".
Якось у робочому кабшет Олеся Гончара, спостеpiгаючи за упорядкуванням рукописних ваpiантiв пyблiцистичниx твоpiв письменника авторкою цiеï статтi, кинувши погляд на рясно помережеш правкою митця сторшки та, очевидно, згадавши й нападки на його творчють новiтнix кpитикiв, Валентина Данилiвна схвильовано промовила: "А чи варто було так себе мордувати виснажливою роботою над piзьбленням слова?" Це риторичне запитання звернене як до лггературознавщв, так i до дослщниюв творчого редагування, вщповщь на яке, упевнений, допоможе знайти книжка спогадiв Валентини Гончар "Я повен любовь..". Звичайно ж, ми в невеликш студи змогли подати лише фрагментарне висвгглення заявленоï проблеми, яка потребуе багатоаспектного й ретельного дослщження.
Список лгтератури
1. Бшик Галина. Останнш письменник радянсько! епохи // Рщний край. - 2008. - С. 214-217
2. Гончар Валентина. «Я повен любов1...» (Спомини про Олеся Гончара). - К.: Сакцент Плюс, 2008. - 448 с.
Галич В.Н. Мемуары Валентины Гончар «Я полон любви.» как источник изучения проблем авторского редактирования списателя
В статье в аспекте актуальных проблем авторского редактирования рассматриваются воспоминания жены классика украинской литературы Олеся Гончара. Сосредоточивается внимание на комментариях мастерства художника как саморедактора.
Ключевые слова: дискурс авторского редактирования, саморедактирование, авторские правки, цензура, психология художественного творчества
Galych V. N. Valentyna Gonchar's Memoirs "I'm Full of Love." as a source of the study of the writer's selfediting
The article depicts memoirs of the classic of Ukrainian literature Oles Gonchar's wife in the aspect of relevant questions of the author's editing. Attention is focused upon master's skill as a selfeditor.
Key words: discourse of selfediting, author's remarks, censorship, psychology of artistic work
Пост упила до редакци 28.08.2008 р.
