CC BY
26PEDAGOGICAL SCIENCES
УДК: 821.161.2'06.09 К82
OPCHILID: 0000-0002-7258-8128
Кривенчук В. М., здобувач кафедри журналктики та фшологИ] Сумський державний yHieepcumem DOI: 10.24411/2520-6990-2019-10825 «ГЛИБИНН1СТЬ» АРХ1ВНИХ ФАКТ1В ТА СИНТЕЗ ОСНОВНИХ 1ДЕЙ ТВОРЧО1
ОСОБИСТОСТ1
Kryvenchuk V.M.
"DEPTH" OF ARCHIVE FACTS AND SYNTHESIS OF THE MAJOR IDEA OF CREATIVE
PERSONALITY
Анотацш
Стаття «Глибиннкть» архiвних фактiв та синтез основних iдей творчо'1 особистостi» присвячена узагальненню фактiв життя та синтезу основних творчих iдей представника шктдесятниюв Слобожа-нщини, поборника новiтнiх цтносних орieнтацiй дyховностi сустльства Станiслава Шумицького (20.03.1937-3.01.1974) у колi його сучасниюв.
Аннотация
Статья «Глубинность» архивных фактов и синтез основных идей личности» посвящена обобщению фактов жизни и синтеза основных творческих идей представителя шестидесятников Слобожанщины, поборника духовности общества Станислава Шумицкого (20.03.1937-3.01.1974) в кругу его современников.
Summary
Article "Depth" of archival facts and synthesis of basic ideas of creative personality" is sanctified to generalization of facts of life and synthesis of basic creative ideas of representative of Sixties Slobozhanschyna, defender of spirituality of society Stanislav Shumytskyi (20.03.1937-3.01.1974) in the circle of his contemporaries.
Ключов1 слова: Статстав Шумицький, творчий спадок, архiвнi документи, шктдесятники, духов-тсть суспшьства.
Ключевые слова: Станислав Шумицкий, творческое наследие, архивные документы, шестидесятники, духовность общества.
Key words:Stanislav Shumytskyi,creative inheritance, archived documents, sixtiers, spirituality of society.
Актуалiзацiя уваги до шютдесятнишв сучас-них лггературознавщв зумовлена прагненням подо-лати бездуховшсть, моральну байдужють сустльства шляхом вивчення пошушв, ствставлення ана-логш регюнальних mдходiв минулого нишшшм сустльним процесам [1]. Академiчнi дослвдники явища шютдесятництва: 1ван Дзюба, Микола Жу-линський, Михайло Наенко, Михайлина Коцюбин-ська, Юрш Ковалiв, Анатолш Ткаченко, Людмила Тарнашинська - синтетично об'ективно й усебiчно поцшували феномен шютдесятництва у литературному процес Укра!ни та вщзначили роль творчо! шдивщуальносп письменника часу, народження духовно! енергетики вщродження наци. Крiм добре вiдомих нам iмен шiстдесятникiв - Лiни Костенко та Дмитра Павличка; 1вана Драча та Бориса Олш-ника; £вгена Гуцала та Валерiя Шевчук; Володи-мира Дрозда та Григора Тютюнника; 1вана Свили-чного та Василя Стуса, £вгена Сверстюка та 1вана Дзюби, були сотнi iнших, яш мешкали не лише у великих мютах, а й в невеликих селах, провшщях. 1х здобутки не були однозначно! яшсно! вартостi щодо прояву суспiльно-iдеологiчно! позицi!, проте вони визначали усввдомлеш пiдтексти критерi!в, фшософсьш та моральнi вдеали свого часу, саме
тому : «Не можна сказати, що кожен однаково утри-мувався на висотi нонконформiзму i що Ti твори були бездоганш з нинiшнього погляду. Але вони були затаеним голосом громадсько! думки, вони явно вирiзнялись i одразу ж упiзнавалися - i редакторами, i читачем. I саме таю чесш твори були мо-ральним виразом шютдесятнишв». ... «Фшософ-сько-iдеологiчна парадигма шiстдесятникiв здебь льшого включала всi гуманiстичнi маски та псевдошми соцiалiзму ..., не дуже виходила за меж1 легальносп» [2, 26]. Не ва здобутки шютдесятни-к1в однаково якiснi, проте: «Це лiтература нашого народу, i !! слiд вивчати такою, якою вона була, не випинати краще, а прше заганяти на периферiю ю-торп» [3, 11]. Правдиво вщтворити минуле мож-ливо завдяки штерпретацп архивно! «глибинносл» пластичностi та метафоричносп слова [4], а зввдси основна мета й актуальшсть завдання ще! статтi: висвiтлити документальнi факти самототожносп творчо! бiографi! неординарного журналiста, поета-шiстдесятника Харк1вщини Станiслава Шумицького як методолопчного iнструментарiю в адекватному прочитанш творчостi окремо! особистосп з урахуванням iсторичних особливостей i нацюна-льно-конкретних обставин [5], синтезувати основнi
вде! життя й творчого доробку представника Слобо-жанщини Сташслава Шумицького у кол1 його су-часник1в.
Сташслав Шумицький народився 20 березня 1937 року в росшському мют1 Саратов1 у См'1 вш-ськовослужбовця та вчительки. 1з раннього дитин-ства почав писати в1рш1. Йому було п'ять рошв, коли, шсля загибел батька, Сташслав 1 його мар1р, Галина Васил1вна, пере!хали на Укра!ну. М1грували по селах Слобожанщини. У 1949 рощ поселилися у сет Караван, близько Люботина Харшвсько! области Тут юнак закончив школу. Був студентом ветеринарного техшкуму та фшолопчного факультету Харк1вського ушверситету. Б1льше двох рок1в ви-конував обов'язки литературного пращвника Обу-х1всько! газети «Зоря Жовтня» Кшвсько! облает! В Обухов! народилася дружина Сташслава Тетяна Мозгова. За життя Сташслава Шумицького надру-коваш три зб1рки в1рш1в: «Ознаки в1рносл»(1963), «Сорок удар1в серця»(1966), «Геро! приходять у ш-сню»(1971).
На приклад1 короткого життя 1 творчосл представника Харк1вського репону Слобожанщини С. Шумицького, який прожив неповних тридцять с1м рок1в, ми простежили болюний процес становлення особистосп в унитарному суспшьств! неминуче ус-вщомлення нею свое! несвободи та поеднання осо-бистюного й колективного шдсввдомого, тобто про-стежили становлення митця, що передбачае право в1льного вибору, виходячи саме з того, що людина не може змшити свп, але повинна д1яти так, щоб не почуватися рабом буденщини, зреал1зувати свободу вол1. Владш структури не могли примиритися з такими проявами творчо! 1ндив1дуальност! засто-сувавши недозволен методи, ф1зично знищили ми-тця. У такий споаб проявилася негативна тенденщя часу, яка тод1 набрала чинносп закону щодо зни-щення нонконформюпв.
У 1957 р. С. Шумицький почав працювати в ре-дакци молод1жно! газети Харкова «Леншська змша». При перегляд1 перюдики за цей р1к можна знайти публжаци С. Шумицького в газетах «Черво-ний прапор», «Веч1рнш Харшв», «Соц1ал1стична Харк1вщина» 1 журналах - «Вичизна», «Прапор».
15 квгтня 1957 р. секретар редколегп журналу «Вичизна» Д. Гринько подав П.Тичиш поези С.Шумицького, «Шсня», Ю. Стадниченка, «Шсля дощу» на розгляд щодо друку. В1рш С.Шумицького починався так: «Було у твоему 1меш / Все щастя до могили». // Павло Тичина зауважив: «Щастя чие?». У строф1 С.Шумицького: «Розлука в серщ щу-литься» рецензент шдкреслив слово «щулиться» 1 дописав: «Цей в1рш меш зовс1м не подобаеться 1 я б стояв за те, щоб його зняти». Щодо поези Ю. Стадниченка П. Тичина зауважив: «В орипнал окремо строфи одбито. А набрано чомусь докупи». Поез1я «Шсня» С. Шумицького вийшла друком того ж таки 1957 р. в журнал! № 5 «Вичизна», поез1я Ю. Стадниченка «Шсля дощу» була надрукована шд назвою «Спогад про батька» у цьому ж таки номер1 зазначеного журналу [6, 6-7]. Шзшше поез1я «Ш-сня» увшшла в першу зб1рку С.Шумицького. Вона
ввдзначаеться рад1стю й безхмаршстю юних лгт, на-повнена фольклорними укра1нськими мотивами, у тй ввдчутш шжш штонаци л1рики В. Сосюри.
Детально вивчити суспшьно-життев1 обста-вини часово! парадигми шютдесятнишв допомогли арх1вш документи.
З1 стенограми вечора обговорення творчосп молодих поет1в шд головуванням П. Тичини в укра-!нському республ1канському «Будинку лиератора» мюта Киева 21 вересня 1962 р. доввдуемося: в обго-воренш творчосп Мари Куравсько! (Сташславська область), Олеся Лутя (Ки!в), Бориса Олшника, Олеся Трусана (Полтава), Вадима Шкоди, Сташс-лава Шумицького взяли участь: Валентина Ткаче-нко, Юрш Бурляй, Михайло 1гнатенко, Назар Санов, Микола Сом, Панас Лисюк, Сташслав Тель-нюк, Валентин Речмедш та шш!
Протягом вечора багато часу зайняли дебати щодо модершзму поезш. В. Дрозд виголосив нев-доволення В. Речмед1ну за «навшування образли-вих ярлик1в модершспв», за те, що не були надру-коваш в1рш1 1.Драча, В. Коротича, М.Вшграновсь-кого.
У вистуш С.Шумицького прозвучали поези, сприйняп шд схвальш оплески: «Фантастична ба-лада», «Вщверто», «Сорок удар1в серця», «Червош маки», парод1я на творчють М.Вшграновського «Прелюд 1234 млн. 535 тисяч 850», «Не шелеснуть ру!ни». Перед рецишентами постае укоршений ха-рк1в'нин, поет-громадянин, гордий за свое мюто: «Харкав - не т1льки м1сто, де я почав писати, це м! сто мое! молодосп, юносп 1 майбутнього».
Назар (Лазар) Санов, рецензуючи поезш С.Шумицького 1 О. Лутя, вщзначив точшсть 1 ла-кошзм поезш С. Шумицького, проте зауважив, що поет ще «не знайшов» коротку «формулу» складно! оцшки «культу особи». Юрш Бурляй звернув увагу на твори тих поет1в, яких мало обговорювала критика - Б.Олшника, С.Шумицького, схвалив по-шуки ними «1 власного голосу, 1 шукання чогось орипнального», ввдчуття «духовного свгту» лю-дини, в1дзначив поез1ю «Б'ють у крищ ковал1» Б.Ол1йника та афористичшсть балади «Сорок уда-р1в серця» С.Шумицького.
М. Сом назвав Б. Олшника 1 С. Шумицького «шютдесятники». Сташслав Тельнюк назвав «графоманами», «поетичним айсбергом» поет1в £вту-шенка, Вознесенського, Рождественського та Шумицького за його «ешграми», намагання митцями «зобразити епоху» [7, 1- 52].
17 листопада 1962 р. у клуб письменнишв Киева з1бралися молод1 поети Киева, Полтави, Харкова, Стан1славсько! област1. У програш вечора було заплановане вступне слово П. Тичини, ви-ступи письменник1в, концерт [8, 1- 2]
1з особово! справи С.Шумицького Нац1ональ-но! Сшлки письменник1в Укра!ни дов1дудуемося: протягом 27 листопада 1963 р. - 15 ачня 1964 р. на-дшшли рекомендацЦ член1в Сп1лки радянських письменнишв Укра!ни 1горя Муратова, Давида Виш-невського, В1ктора Лагози, Бориса Котлярова щодо вступу молодого, працьовитого «зд1бного» 1 «тала-новитого», високохудожнього л1ричного «сп1вця»
досконало! форми, позначеного особистим фшо-софсько! глибини «я» автора Станiслава Шумиць-кого до членiв Спiлки письменнишв Укра!ни [9, 18 ].
Працюючи у редакцi! районно! ОбухГвсько! га-зети «Зоря Жовтня», С.Шумицький очолював сшь-ськогосподарський вiддiл та вщдш масово! роботи (1967-1969), рекомендував колегам робити деталь-ний аналiз матерiалiв, аби вони стали «школою для тих пращвнишв, якi ще не мають досвщу», саме це було необхвдшстю для написания «хороших нари-ав» [10, 2], турбувався про неповний штат пращвнишв, обiцяв «бiльше уваги придiляти масовш робот!» [11, 8]
Творчий вибух у лiтературi мiста в 1961-1962 рр. засвГдчив утвердження ново! модерно! системи естетичних поглядiв, у якш скристалiзувалися засади нового свггогляду, ново! стратегi! осмислення власного буття у свiтi. Смiливо репрезентували сво! модернiстськi поезi! представники протестно! мис-тецько! течi!' - Р. Третьяков, С. Шумицький, Ю. Стадниченко. Бiльш помiрковаио проявила себе бь льшiсть представник1в молодого поколiння Харшв-щини, серед них були й конформюти - О. Юрченко, К. Балабуха, О. Марченко, Б. Чичибабш. Глибиннi оновлювальнi процеси заторкнули й поезш пред-ставник1в старшого поколшня - В. Мисика, I. Ви-ргана, I. Муратова.
Основою переконань шiстдесятникiв стало вь льнодумство, нешдлетсть мислення утилiтарним стандартам соцiалiстичного реалiзму. Духовний т-бералiзм молодо! генераци шiстдесятникiв, кожне !хне слово наражалося на небезпеку, вони боролися за право бути собою. Не обшшлося й без перевит-рат: не все було вартюним i глибоким у !хшх тво-рах. Мистецькi твори народжувалися в дискусiях, справжньою поетичною школою гарту стала для молодих поетiв фшолопчна лiтературна студiя ХДУ. Саме в 60-п рр. XX ст. повернулася втрачена вагомiсть слiв i понять, люди знову повiрили в реа-льнiсть духовного свiту.
Шiстдесятники смшиво порушили унiтарнi тенденцi! соцiалiстичного реалiзму свiтоглядною новизною лiрики свободи морального вибору фшо-софi! екзистенцiалiзму.
Своею активною творчою дiяльнiстю Станю-лав Васильович Шумицький активно влився до лав молодо! генераци шютдесятнишв, спочатку - як юний представник масово! культури конформютсь-ко! течi!, згодом - як молодий представник протестно! меншосп, загинув як дисидент.
Експериментальнi пошуки талановитого при-бiчника модернiстського напряму лiрично!' стильо-во! течi! С. Шумицького були надзвичайно рГзнома-нiтними. Творчiсть Станiслава Шумицького синте-зувала основнi засади шютдесятництва крiзь призму iндивiдуального свiтобачения. Його глибо-колiрична поезiя сповнена гумашстичного пафосу. В основу художнього свиу поета, його мистецько! концепцi!, авторського свггогляду лягли фшософ-сько-естетичнi принципи, що своерГдно реалГзува-лися в сукупносп художшх особливостей певного литературного твору.
ФшософГя «серця» Станiслава Шумицького, його любов до людей зумовила прояв у його пое-зи пошук1в причини джерел душевно! людсько! му-жносп, осмислення прагнення людиною вольносп й водночас вГрнють високим моральним Гдеалам.
Поспльки природа кожного поетичного тексту рiзна, то звщси випливае: саме генеза автортексту-альносп продукуе складнють взаемозв'язк1в мГж текстами рГзно! конструкци, як1 залежать вГд домь нуючого смислу штертексту про зображене у творГ Висвиленню Где! й тдлягають вс додатковГ вГдно-шення м1жтекстових системних допом1жних смис-лових включень штекспв образносп, тдпорядко-ваш штерпретацп додаткових ввдтшшв естетично! смислово! функцп домГнуючого смислу.
Цшсна система литературно! самооргашзацп С. Шумицького, включаючи людиноцентричну зда-тшсть орГентуватися на беззаперечну духовну цш-шсть етико-естетичних щейних орГентацш, здатна вплинути на свщомють людини задля !! самозбере-ження й самовГдтворення, охоплюе надзвичайно широкий жанровий дГапазон, що включае публщи-стичш статп, прозовГ нариси, оповГдання, репортаж!, критичш рецензп, маленьк гуморески; поеми та балади - рГзновиди лГро-етчного жанру; його перу належать лГрико-драматична рольова феерГя, лГрико-публщистичш нариси, дружш шаржьмшГа-тюри сатиричного характеру, поетико-гумористи-чш байки, сатиричш вГршьмшГатюри, лГричш пое-зи, шсш, елегп. НайбГльшо! удосконаленосп ми-тець досяг у малих жанрах, чи то були його орипнальш жанри, чи то переклади з росшсько!', т-мецько!, азербайджансько!, киргизько! мов.
Рецензи С. Шумицького сввдчать про поед-нання творчого й дослщницького начал, художньо! Г критично! свгтоглядних установок. У проз! най-бГльш досконал! маленьк гуморески. Кожен жанровий рГзновид у творчосп письменника увиразнюе найорипнальшш! естетико-фшософсьш ознаки творчо! ГндивГдуальносп митця, ушкальшсть кожного твору, служить проявом Г позитивних, Г нега-тивних тенденцш.
У творчому доробку С. Шумицького домГнуе поезГя. Новаторство його вГршГв проявляеться в орь ентацп на европейську буттеву проблематику, на-повненш поняття бунту новгтшми Гдеями, в активному використанш умовно-асощативних як штер-текстуальних, так Г традицшних жанрових, сюжетних, образних форм, що вщбивають характе-рт барви й вщинки сучасносп. Найбшьш вагомою в поетичному доробку митця була й залишаеться ль рика. Драма-феерГя, байки, дружн! шарж1, сатири-чн! поезГ! своерГдно розвивають укра!нськ1 гумори-стичн! традиц!!.
ПоетичнГ переклади С. Шумицького характеризуются смислово-емоцшною насиченГстю обра-з!в, тГсно пов'язаш з парадигмами часових та прос-торових площин конкретних нацГональних реалш. НайбГльш приваблив! у його творчосп лГричн! мГнГ-атюри, особливо майстерно вимальовуеться в них кожна деталь. ЛГричш етюди та елегГ! приваблюють тонким психолопзмом. ДомГнуючими рисами творчо! шдиввдуальносп С. Шумицького стали лГризм
/ pedagogical sciences
i фiлософiчнiсть. Нервдко в лiрицi перевага нада-еться несввдомому, вiдчуваeться потж сввдомосп автора, проявляеться ескапiзм, прагнення творчо1 oсoбистoстi втекти за меж1 юнуючо1 дiйснoстi, тoдi мoдернi ознаки поезш доповнюються постмодерною грою сл1в, а то й словесних кoдiв.
Тематичний спектр пoезiй С. Шумицького ввд-значаеться надзвичайною рiзнoманiтнiстю: ввд зло-боденних до вiчних, вщ «дозволених» до «заборо-нених». Дом^е у твoрчoстi митця дослвдження людсько1 душi. Найбiльш вагoмi теми л1рично1 спа-дщини - любов, природа, мистецтво. Високомора-льнi iдеï поезш С. Шумицького ввдзначаються без-компромюною етикою митця - правда, добро i краса у них завжди перемагають.
Проводною настроевою тoнальнiстю творчосп поета е елегшний сум, вш пронизуе всю л1рику С. Шумицького. Взагал1 митець вдало використовував традицшш надбання елегiйнoгo жанру свiтoвoï л1-тератури, смiливiше вiд сво1х сучаснишв змiнював традицiйнi сюжети власне елегшного жанру - юто-ричнoï елегп, елегiï-думки, рoмансoвoï елегiï-жарту - шляхом штеграци рiзнoжанрoвих елементiв - л1-рики, фантастики, фольклорно1' основи, сатиричних елементiв. Часто вербальнi парадигматичнi форми митця являють собою чарiвнi перетворення, а пара-дигмальнi елементи мiфу сприяють розкриттю рис сучасника. Лiрицi митця iмпoнуе любов, що не по-требуе взаемнoстi, тoдi домшуе сумовита елегш-нiсть, що часто супроводжуеться порушеннями ча-сових закoнoмiрнoстей; трапляеться навмисне по-рушення поетичного темпоритму, oрганiзуючoю формою тексту стае синтаксична синтагма. С. Шумицький удосконалив та урiзнoманiтнив традицiйнi елементи жанру юторично1' елегiï К. Батюшкова, елегп думки, спогаду Т. Шевченка, елегiï-пiснi, жарту Л. Гл1бова, наповнив елегiйний жанр своервд-ними фшософськими роздумами, поглибив елегш, започатковану мoлoдoмузiвцями, психoлoгiчними обертонами.
Елегiï С. Шумицького - це лакошчш тсенно-лiричнi твори, у яких свгг емoцiй глибоко концептуально вмотивований усвiдoмленням прoтирiч дiйснoстi. Здебiльшoгo це штегроваш елементи рь зних жанрових утворень, напoвненi вдало викорис-таними метафорами. В роздумах автора часто домь нують вiчнi фiлoсoфськo-естетичнi категорп -життя i смерть, добро i зло, правда i кривда. Митець здебшьшого застосовуе прийом розповщ ввд пер-шо1' особи, проте злиття наратора-споглядача i спо-стережуваного сприяе активному втручанню автор-ського «я» у хвд пoдiй.
Архетипи, вiчнi категoрiï пoезiй С. Шумицького сво1'м генетичним кoрiнням завдячують Анти-чнoстi. 1деальний герой поези митця - своею пози-щею екзистенцiï здатний подолати фатальне проти-стояння oпoзицiй, зробити спoдiване дшсним. Психoлoгiзм oбразiв л1ричного героя С. Шумицького перебувае у прямш залежносп ввд мoтивiв творчосп - чим ближче oспiване й дорожче серцю митця, тим б№ш вiдчутна емoцiйна напруга. Тональ-нiсть лiрики С. Шумицького музична й нiжна, iз
109
легким елегшним вiдтiнкoм. Серед найбiльш про-дуктивних худoжнiх засoбiв поезй' митця - персош-фiкацiï, синекдохи, еттети, пoрiвняння. Нарoднi епiтети iндивiдуалiзують виражальну експресив-нiсть oбразiв, пoрiвняння наочно увиразнюють зо-бражуване, виявляють ставлення поета до нього. Персoнiфiкацiя, упoдiбнюючись украшсьшй мента-льнoстi олюдненого свгтосприймання якостей до-вколишнього свiту, стала засобом психолопзаци oбразiв.
Своервдний естетичний стиль, внутрiшнiй свiт геро1'в, 1'х емoцiï, настро1' виокремлюють С. Шумицького з кола сучаснишв.
Бшьшють поезш С. Шумицького багатопроб-лемш, порушують важливi питання мoралi, гумаш-зму, в них дoмiнуе умовно-асощативне образне ми-слення, мова багата рштшко-штонацшними новаць ями. Умiння поета тонко ввдчути злoбoденнiсть, спрямувати думку на виршення складних фiлoсoф-сько-естетичних i моральних проблем допоможуть рецитенту будь-яко1' аудиторй' утвердити для себе вiчнi цiннoстi. Автор, наповнюючи текстову тканину напруженими мотивами психолопзму, в яких ввдчутна пересторога, невимушено сприяе рецише-нту замислитися над складними питаниями вiчнo-стi, що в свою чергу спонукае останнього перегля-нути естетичнi та етичш критерiï, переосмислити людськ цiннoстi.
Результат дослвдження закoнoмiрнoстей меха-нiзму творения смислових пол1в становлення неповторного художньо-литературного типу естетично1' свiдoмoстi творчо1' oсoбистoстi - явище синкрети-чне, що певним чином обумовлюеться сощаль-ними, психoлoгiчними, фiлoсoфськими подходами до вивчення характеру трансформаций змiсту худо-жньо-естетичного мислення митця. А постшьки л1-тературознавство у прoцесi свого становления усе часпше послуговуеться даними шших гумаштар-них наук, то осмислення природи, змiсту та призна-чення таких явищ розширюе коло дослвджуваних проблем мiжпредметних гуманiтарних наук, ввдк-риваючи нoвi мoжливoстi 1'х становлення i розви-тку. Саме новин пoшукoвi дослвдження такого плану, на нашу думку, повинш збагатити вичиз-няну лiтературу новими поглядами на iстoрiю укра-шськох' лиератури, прискорити ïï входження в евро-пейський та свiтoвий науковий лпературний про-цес.
Список використаних джерел
1. Лiтературoзнавствo ХХ1 стoлiття: сучасш виклики та перспективи : XV Мiжнарoдна наукова кoнференцiя молодих вчених (19-21 червня 2019 р.) / 1нститут л1тератури iм. Т. Г. Шевченка НАН Украши. URL: www.ilnan.gov. ua/.../621-xv-mizhnarodna-naukova-konference.
2. Сверстюк С. Шютдесятники i Зах1д. Блудт сини Украши. Кшв : Знання, 1993. Кн. 13. Сер. 1, вип. 1-2. С. 23-32.
3. Жулинський М. Духовш оазиси i замулеш кринищ. 1з забуття в безсмертя (CmopiHKU приза-буто'1 спадщини). Кшв : Дншро, 1990. С. 3-43.
4. Семшар «...I знову про шютдесятництво: досвщ (пере)осмислення...» (28 листопада 2017 р.).
Стенограма. 01: 09 (час на диктофонномузапиа)/ 1нститут лiтератури iм. Т. Г. Шевченка НАН Укра!ни ; Центр дослщження проблематики укра!нського ютдесят-
ництва.URL:www.ilnan.gov.ua/.../486-i-znovu-pro-shistdesiatnytstvo-dos...
5.Самототожнiсть письменника. До методоло-ri! сучасного лiтературознавства : колективна мо-нографiя / ввдп. ред. Г. М. Сивошнь. Ки!в : 1нститут лiтератури iм. Т. Г. Шевченка НАН Укра!ни, 1999. 160 с.
6. Зауваження Тичини П.Г. (подаеться копiя листа секретаря редколегi! журналу «Вичизна» Д. Гринька ввд 15 кытня 1957 р., справа 3297) до вiр-шiв молодих авторiв (поезп С. Шумицького «Пь сня», Ю. Стадниченка «Пiсля дощу» («Спогад про
батька»). ЦДАМЛМ Укра!ни. Ф. 464 (П. Г. Тичини). Оп. 1. Спр. 3296. Арк. 1- 8; Спр. 3297. Арк. 1-11.
7.Стенограма вечора-обговорення творчостi молодих поепв. ЦДАМЛМ Укра!ни. Ф. 464 (П. Г. Тичини). Оп. 1. Спр. 11497. Арк. 1-77.
8. Афшг обговорення творчосп молодих по-епв. ЦДАМЛМ Укра!ни. Ф. 464. (П.Г. Тичини) Оп. 1. Спр.1147. Арк. 1-2.
9. Нацюнальна спiлка письменнишв Укра!ни. ЦДАМЛМ Укра!ни. 1з особово! справи Станiслава Шумицького № 13062448. Ф.590. Оп. 5. Арк. 1-8.
10. Протокол №2 вщкритих зборiв редакцп районно! газети «Зоря Жовтня» ввд 15.04.1967. ДАКО. Ф. 6816. Оп. 5. Спр. 1. Арк. 1-2.
11. Протокол № 4 редакцп районно! газети «Зоря Жовтня» ввд 19.06.1967. ДАКО. Ф. 6816. Оп. 5. Спр. 1. Арк. 1- 8.
