CC BY
17
Еволющя заголовка украТнських TBopiB Evolution of the Title of Ukrainian Works
Анотац1я. Статтю присвячено дослiдженню феномену заголовка фольклорних i лiтературних украТнських творiв з огляду на змти його характеристик у 4aci. Акцентовано увагу на основних формальних i семантичних особливостях заголовюв фольклорних творiв, творiв давньоТ украТнськоТ лiтератури, лiтератури кiнця XVIII—XI ст., лтератури XX ст., творiв перiоду сучасноТ незалежноТ УкраТни. Дослщжено динамiку та виокремлено основнi тенденцп номiнування творiв в iсторичному ракурск
Ключов1 слова: номiнацiя; заголовок; еволющя заголовка; тенденцп номiнування; жанровизначальнi заголовки.
Abstract. The article is devoted to the study of the phenomenon of the title of folklore and literary Ukrainian works while taking into account changes in its characteristics with time. The emphasis is on the main formal and semantic features of the headings of folklore works, works of ancient Ukrainian literature, the literature of the end of the XVIII-XI centuries, the literature of the XX century, works of the period of modern independent Ukraine. The dynamics are studied and the main tendencies of the nomination of works in the historical perspective are singled out.
Keywords: nomination; title; heading evolution; tendencies of nomination; genre-defining headers.
1
Людмила Юлдашева 1
Lyudmila Yuldasheva
1 The Bohdan Khmelnitsky National University of Cherkasy 81 Shevchenko Boulevard, Cherkasy, 18031, Ukraine
DOI: 10.22178/pos.28-1
LCC Subject Category: PG3801-3987
Received 13.10.2017 Accepted 08.11.2017 Published online 13.11.2017
Corresponding Author: [email protected]
© 2017 The Author. This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License
ВСТУП
У сучасних лшгвктичних дослщженнях сфо-кусовано увагу на номшативнш racreMi мови, складних вщношеннях динамiзму в нш, що е показником дiалектики людського мислення, та штерпретацп мовних явищ.
У номшативнш ra^^i мови оабне мкце по-сщае заголовок, осюльки вш е вербальним знаком шшого вербального продукту - тексту. Дослщження цього феномену мае числен-ну бiблiографiю. Таке защкавлення зумовле-не унiкальним мкцем заголовка в текcтi, його структурно-семантичною cкладнicтю та роз-ма'1'ттям функцш. Аналiзуючи цей рiзновид онiмiв, дослщники (I. Р. Гальперiн [1], С. Д. Кржижановський [3], В. А. Кухаренко [4], О. О. Остапчук [6], О. М. Траченко [8] та ш.) за-значають, що для заголовюв характернi спе-цифiчнi оcобливоcтi, зокрема збереження внутршньо! форми, неможливкть створення
чггко1 класифжацп, нестшюсть i мiнливicть пiд впливом екстралшгвальних чинникiв то-що. Натомicть ще й нинi з'ясування особливо-стей номшативно'' парадигми укра'нських творiв у дiахронному ракурci, вивчення про-цесуально'' динамiки у твореннi, функцш-ванш й еволюцп ще1 номшативно1 групи пот-ребуе cпецiальних розвiдок. Опрацювання лiтератури з окреслено1 проблеми дае пщста-ви вважати, що специфжа репрезентантiв за-головкового корпусу фольклорних i лп'ера-турних украшських творiв з огляду на змiни 'хшх характеристик у чаci е недостатньо ви-вченою, що й зумовлюе актуальнicть науко-вого пошуку. Пропоноване дослщження ви-конане в аспект дiахронного аналiзу та мае на Memi окреслити динамжу й виокремити основш тенденцп номiнування украшських творiв в icторичному ракурci.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
Заголовки - своерщш мiкротексти, що вщо-бражають загальнокультурний контекст i мь стять iнформацiю про епоху, й цiнностi, ще'. Це незамкнена лексична мжросистема, що постiйно змiнюeться в просторi й часi, непо-стшна щодо свого складу, здатна вщобража-ти зв'язок мiж рiзними письменниками, кра'-нами й культурами. Аналiз способiв номiнацГi творiв у рiзнi часи дае пiдстави стверджувати про змшу пiдходiв до можливостi щентифь кацп текстових продуктiв, що вщображено не лише в змiстi, а й у формi заголовкiв.
У фыолопчнш науцi побутуе думка, що най-давнiшi твори не мали заголовюв (А. С. Демiн [2], К. Ю. Туркачова [9] та ш.). Зокрема, номь нування фольклорних творiв - плiд тзшшо'' традицп. Нинi важко визначити найпершi на-зви фольклорних творiв, до нас вони дшшли в записах дослщниюв XVШ-XIX ст., тож номь нування вщбувалося радше з огляду на тен-денцп цього часу: згорнутий сюжет iз виок-ремленням основно'' поди, акцентування го-ловних персонаж!в тощо. Логiчнiсть розгляду цих номешв першими вмотивована тим, що виникнення усно'' народно'' творчостi передувало появi лiтератури. Первинне побуту-вання творiв в уснiй формi спричинило вaрia-тивнiсть текстiв, а вщтак i варiативнiсть назв. Наприклад, на Покутт, Придшпров''' та Чер-шпвщиш побутувала казка «1васик-Телесик», на Чершпвщиш ця казка також вiдома тд на-звою «1васик», а на Галичиш - «Телесик»; ва-рiантами назви «Вовк та козенята» (Придш-пров'я, Подыля) е «Як вовк забажав козенят» (Чершпвщина), «Як вовк козенят захотiв», «Вовк i семеро козенят» (Полтавщина). Май-же на вах укра'нських землях поширена «Шс-ня про Бондарiвну», яку зазвичай називали за першим рядком. Твiр мае деюлька текстових варiантiв, що, зокрема, спричинено штенщя-ми авторiв-виконавцiв акцентувати увагу на достовiрностi фак^в, описаних у творi, адже для створення ыюзп правдивостi поди пере-носять з одного мiсця в шше, ближче для ре-цитен^в. Це спричинило появу низки варiа-нтiв назв пiснi: «У митенку Богуславi в Ка-ньовського пана..», «У митенку Богуславку капелiя грала...», «У Киeвi на ринонку капелiя грала» (Ки'вщина), «Ой у Львовi на ринонку капелiя грала» (Львiвщина). Натомкть на Те-рнотльщиш ойкошм замiнено апелятивом, певно, з метою узагальнення: «Ой там у мiстi на ринонку капелiя грала...»
Називання найдавшших творiв не мало такого значення, як ниш. Напевно, ця процедура мотивована лише потребою вiдрiзнити один твiр вщ шшого.
Зазвичай назва визначала жанровий горизонт сподiвань: орiентувала слухача (чи чи-тача) на певш жанровi моделi й ознаки. Це реалiзовано за допомогою введення патрош-мiчного елемента до назви: «Казка про били-нку i горобця», «Казка про мудру дiвнину», «Дума про Марусю-Богуславку» тощо. Попу-ляршсть i поширення на великш територп нiвелювали необхiднiсть акцентування на належносп творiв до певного жанру. Як на-слiдок - з'явилися редуковаш назви з опуще-ною частиною - iдентифiкатором жанру - та наявною пояснювально-з'ясувальною
об'ектною частиною (формально знахщний об'ектний вiдмiнок з прийменником про): «Про жар-птицю та вовка», «Про амох бра-тiв-гайворонiв i 1хню сестру», «Про злиднй» «Про гору, що верхом сягала неба» тощо. Хро-нолопчш й територiальнi змiни зумовили появу заголовкових пар, у яких наявний або вщсутнш жанровий маркер: «Дума про Мару-сю Богуславку» - «Маруся Богуславка», «Дума про Хмельницького i Барабаша» - «Хмельни-цький i Барабаш», «Казка про брата i сестру» - «Сестра i брат».
1ншою поширеною номiнативною структурою е складне речення, редуковане до пщря-дно'' з'ясувально'' частини; поширена оповщ-на структура з експлiцитно вираженою пре-дикативнiстю, що мiстить згорнуту основну iнформацiю про подiю, яка створюе сюжетну перспективу фольклорного твору: «Як соловей ноловка розуму навнив», «Як дядько норта дурив i дiжку грошей вiд нього здобув», «Як за-ець ошукав ведмедя», «Як пес по перець ходив». Поширеними номшативними структурами е складш речення, редуковаш до тдрядно'' об-ставинно'' причиново'' частини: «Чому зайц с/'р/», «Чому гуси миються у вод1 коти на пет, а кури порпаютьсяу просЬ»
У процес номiнувaння уснопоетичних творiв акцентовано увагу на головних персонажах: «Пан Коцький», «Котигорошко», «Цап та баран» (зокрема, популярними були номшати-вш модель створеш за принципом протиста-влення позитивних i негативних персонаж1в: «Чорт-змш i запродан дти», «Бджоли та ве-дмiдь», <^дова донка та бабина донка», «Лис i когут» та ш.) чи на основних подiях твору:
«Перемога корсунська», «Втеча з турецьког неволЬ», «Похорон», «Нагорода».
Шсенно-фольклорш твори зазвичай номшо-ваш за першим рядком: «1хав козак за Дунай...», «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?..», «А до мене Яюв приходив.», який ставав поча-тковим пунктом формування думки, джере-лом розгортання кторп. Показником емоцш-носп й експресивност багатьох укра'нських тсень е початкова шдсилювальна емфатична частка ой, збережена у назвах, що вщповща-ють першому рядковi твору: «Ой у полi кри-ниченька», «Ой у вишневому саду там соловейко щебетав» тощо.
Заголовки для номшацп масиву фольклорних творiв, ^м номшативно'', виконували шфо-рмацiйну функцiю, тобто презентували осно-вну тему чи проблему, маркували сутшсть конфлiкту чи сюжету. До складу таких репрезентант входять слова, ужитi в прямому значенш, розрахованi на буквальне сприй-няття, за винятком алегоричних назв, як трапляються у фантастичних творах.
Основною формою текстового втыення народно'' пам'ят став епос. Серед небагатьох пам'яток давньоукрашсько'' лiтератури XXVI ст. - житiя, сказання, повкть слова тощо, на виокремлення яких використовують поз-бавленi структурно-семантичного розма'ття стилiстично- чи жанровизначальнi заголовки, що вщображають неемфатичний, дыовий стиль: «Слово о плъку ИгоревЪ Игорл сына СвлтъславлА внука Ольгова», «Повесть времлнныхъ лЪт» (повсть - у давньорусько-му значенш «повщомлення, сказання»), «Житие преподобнааго отьца нашого Феодосия, гумена печерьскаго», «Сказаня о святых БорисЪ и ГлЪб'Ь» (за Сильвес^вським списком, «Съказание и страсть и похвала святую мученику Бориса и ГлЪба» за списком Успен-ського збiрника), «Чтение о житии и о погу-блении блаженную страстотерпцю Бориса и ГлЪба» лпюписця Нестора та ш За припу-щенням Л. О. Дмiтрiева [7], жи^я Бориса i Гль ба, iмовiрно, виникли на основi одше'' лгтопи-сно'' повiстi. Можливо, наявнiсть варiативних назв також свщчить про втрату первинного варiанта лгтописно'' повiстi чи вщсутшсть заголовка в ньому, що, на думку А. С. Демша [2, с. 5], було досить характерним для того часу: у багатьох списках функцшвали шдивщуа-льш заголовки творiв або створенi новi кон-таментацп iз частин старих заголовюв. Номь
нативнi одиницi позначен низьким рiвнем емотивностi, що зумовлено юнцевою метою номiнування - передати думку якомога точ-нiше, максимально реалiзуючи денотативне значення фрази-заголовка.
Наступнi столiття автори прагнули гранично докладно представити твiр, щоб дати чита-чевi найповшше уявлення про його змiст. Описовi заголовки з представленою розгор-нутою iнформацiею (дескриптивнi заголовки) функцшвали як анотацп до тексту твору. Литература цього часу представлена порiвня-но невеликою кiлькiстю репрезентантiв з од-нотипним тематичним навантаженням. Зазвичай таю заголовки, як i в 1Х-Х1У ст., позба-влеш емоцiйно-експресивного значення; за змiстом - це короткий «звт> сюжету, що метить указiвку на головного героя та / чи автора. Незавжди автори творiв функцшно вщ-межовували заголовок вiд вступу, передмови, iнструкцГi до читання твору, анотацп тощо. У цьому разi варто говорити про заголовковий комплекс, обтяжений зайвими подробицями та деталями. Наприклад: чи «Владимир, вах словеноросйських стран князь i повелитель, от невiрiя тьми во великий свт евангельсь-кий духом святим приведен в лто от Рождества Христова 988; ниш же в преславной ака-деми Могило-Мазеповiанськой Шевськой, при-втствующой ясневельможного его царського пресвтлого величества войська запорозького обох стран Днтра, гетьмана i славного чину святого Андрея-апостола, кавалера 1оанна Мазепи, превеликого свого ктитора, на позор ростському роду от благородних росшських синов, добрi здевоспитуемих, дшствiем, еже от поетов нарицается трагедокомедiя, лта господня 1705, поля з дня, показанний» Ф. Прокоповича чи «Милость Божiя, Украйну от неудобносимих обид лядських чрез Богдана Зиновiя Хмельницкого преславного войск за-порозких гетмана, свободившая, и дарованими ему над ляхами победами возвеличившая, на незабвенную толиких его щедрот пам'ять ре-презентованная в школах Невских 1728 лта» (аношмний твiр). Дескриптивш заголовки, як розкривали загальш контури сюжету, були популярними до кшця XVIII ст., хоча з часом вони ставали коротшими й конкретш-шими, позбавленими зайвого вдокладнення («Трагедiя о смертшо^днього царя сербсько-го Уроша V i о падени Сербського царства» М. Козачинського). 1м'я автора в заголовках, побудованих за описовою моделлю, хоч i було
факультативним, проте досить поширеним елементом: «Книжка Иоанна Мниха Вишен-
ского от Святой афонской горы. В напоминание всЬх православных християн, братствам и вам благонестивым, в Малой России в Ко-ронЪ Полской жителствующими нонеского нина общежителям, архимандритам, и свя-щенноинокам, и нестным монахам, и инокиням всЬм, сестрам нашим, и прониим тщате-лям церковным, благодать господа нашого Исуса Христа и любы Бога Отца и принастив Святого Духа буди со всЪми вами». Тенденщя зазначати автора в зaголовковi твору про-трималася до середини XIX ст., але справжш автори з часом замшювали вигаданими лпе ратурними особистостями (авторами чи ви-давцями), яких письменники надыяли влас-ним авторським стилем та манерою письма: «Венори на хуторi бля Диканьки. Повкт1 видан пасЫником Рудим Паньком» М. Гоголя.
Особливого поширення в давнш укра'нськш лiтерaтурi набули дублетш заголовки, на кшталт: «Апокрисис, албо отповедь на книж-кы о соборЪ Берестейском, именем людей старожитнт релЪ и гренеской, нерез Христофора Филялета врихлЪ дана» Х. Фыарета; «Млеко, од овщ пастиру належное, або труди поетицьки, во несть преблагословенноI Дiви Мари составлена...» I. Вишенського та ш. Таю заголовки водночас мали узагальнювально-iндивiдуaлiзовaний сенс: 'хнш жанрово-стилктичний елемент засвщчував належ-шсть до чинного литературного канону, а ш-ша частина була конкретизатором певного тексту в низщ репрезентант окремого жанру чи стилю. Аношмш кореляти концептос-фери «релМя» представлеш в лiтерaтурi того часу частотним номшативним корпусом.
Книжна литература юнця XVII-XVIII ст. вирiз-нялася розма'ттям жaнрiв. Переважали укра-шомовш твори; польськомовш та латиномо-вш в доробку укра'нських aвторiв траплялися рiдше. Зi змшою характеру лiтерaтури змь нюються й основы тенденцп номiнувaння творiв: описовi заголовки поступово втрача-ють популяршсть. Приблизно з цього часу заголовки стають щентифжаторами концепту творiв укра'нсько'' лiтерaтури. Проaнaлiзу-вавши заголовкову канву творiв Г. Сковороди, виокремлюемо новгтш тенденцп номiнувaння творiв того часу. Визначено-му заголовковому масиву притаманш тaкi риси:
- винесення в заголовок найменувань голов-них персонажiв: «Мурашка и Свинья», «Орел и Черепаха»;
- використання латини: «De libertate» («Про свободу»), «Est quaedam maerenti flere voluptas» («У горi певну emixy приносять сльози»), «Quid est virtus?» («Що таке чеснота?»);
- штертекстуальшсть «Fabula de Tantalo» («Фабула про Тантала»), «In natalem Jesu» («На народження 1суса») тощо.
Анал1зована низка заголовюв характеризуе особливосп св1тосприйняття Г. Сковороди, а також нов1 тенденцп ном1нування твор1в. Представлен1 кореляти засв1дчують ур1зно-маштнення тематики твор1в, використання метафоричних елемент1в п1д час номшуван-ня. На тяжшня письменника до образного найменування вказуе й назва зб1рки «Сад бо-жественних песней, прозябшш и зерн Священ-наго Писатя» («Сад божественних тсней, що проросли Í3 зерен Святого Письма»), де сукуп-шсть в1рш1в зб1рки метафорично пойменова-на садом. Заголовки розгортаються «не в до-вжину», а в «глибину», утрачаючи другорядн1 детал1 й тдсилюючи значенневе наванта-ження.
Г. Сковорода популяризуе в Укра'ш жанр байки. Шд час ном1нування байок зазвичай дотримуеться популярного в европейському й свгговому байкарств1 принципу симетрич-ного / асиметричного дуал1зму: (пор.: «Le Lièvre et latortue» («Заець i Черепаха»), «Lecorbeau et lerenard» («Ворона i Лисиця») Лафонтена i «Чиж и Щиглик», «Орел и Сорока» Г. Сковороди). Заголовок розгортаеться в текст як протиставлення двох позицш. Найменування персонажiв, винесених у заголовок, виконують не лише номшативну функ-цш, але й набувають значення iмплiцитноï характеристики персонаж1в та е умовно-алегоричним утыенням iдей. Автор урiзно-маштнюе коло персонаж1в байок, порушуючи умовно-алегоричну традицш жанру й нада-ючи йому виражально'' гнучкостi, водночас це сприяе розширенню спектра iдей та усклад-нюе змiст заголовка. У монолексемних заголовках переважають множинш форми iмен-никiв: «Собаки», «Жаворонки». Такий форма-льний вигляд зумовлений алегоричним уза-гальненням особливостей певно'' сощально'' групи, характерiв, манер поведшки тощо.
У XIX ст. дескриптивш заголовки (анотацiя) виходять з активного вжитку, сюжетш заго-
ловки згортаються до деюлькох ^в i вже не вдокладнюють текст. 1з л^ератури юнця ^Ш-початку XIX ст. показовими щодо заголовюв е твориТ. Шевченка. На пщст^ досль дження текстологи й поетики Шевченкових зaголовкiв (Н. П. Чамата [10],
В. В. Межвинський [5]) виокремлюемо таю особливосп номшування творiв поетом: ан-тропоцентричшсть зaголовкiв, суть яко'' ви-являеться в тому, що власне людина стае центром мистецького дослщження, а в заголовку, найсильшшш позицй твору, вщобра-жено й проблеми, переживання, вчинки («Катерина», «Найминка», «Мар'яна-нерниця»); тяжшня до акцентування вторичного минулого («Великий льох»; «1ван Шдко-ва», «Гайдамаки», «Холодний Яр»); маркуван-ня жанрово'' орiентaцГi творiв («I мертвим, i живим, i ненарожденним землякам могм в Ук-райт i не в Украйт мое дружнее послате» -зaголовок-стилiзaцiя).
Традицшно уснопоетичнi твори називали за першим рядком. Цю тенденцш перенесено й на називання лгтературних поезш. Зокрема, саме такому номiнувaнню надае перевагу Т. Шевченко: «Минають дщ минають нон/'.», «Садок вишневий коло хати...»,«1 вирк я на нужиш...», «Думи мог, думи мог....» та ш (59%). Цей рядок стае поштовхом для розвитку ль рично'' свщомосп, висхщним пунктом фор-мування концепту твору.
Пщходи до номiнувaння, якi використовував поет, переважатимуть i нaдaлi. Поступово заголовки перетворюються з розшзнавального знака на композицшний центр твору: зумов-люють вибiр тематики, окреслюють кульмь нaцiйний момент. У процесi еволюцй заголовка лiтерaтурного твору спрощуеться його iнформaцiйнa сфера, нaтомiсть заголовки ускладнюються в атрактивному та образному вимiрaх. Змшюеться змiстове наповнення творiв: вiд лiтописних оповiдей i хрошк ште-рес змiщуеться в напрямку до зображення внутршнього свiту геро'в, розкриття душевного стану, пошуку психолопчного пiдrрунтя рiзних вчинкiв. Заголовок быьше не мiстить опису подш чи стислого викладу твору, а е пошуком своерщного коду твору. По-новому формуеться текстово-заголовковий комплекс, який осмислюеться лише цШсно, а от-же, передбачено ретроспективне сприйняття заголовка. Навпъ монолексемш заголовки, зокрема дуже поширеш на той час антропо-нiмiчнi («Орися» М. Кулiшa, «Горпина» Марка
Вовчка, «Харитя» М. Коцюбинського та ш), тсля прочитання творiв обростають новими значенневими конотащями. 1нколи автори акцентують власну оцiнку персонаж1в чи змь сту твору («Щира любов», «Сердешна Оксана» Г. Квгтки-Основ'яненка). Розумшня заголов-кiв-символiв також вiдбувaеться тсля озна-йомлення з текстом. Так, у нaзвi «Сойнине крило» I. Франко не просто фжсуе лнальний орган лiсового перелiтного рудувaто-сiрого птаха родини воронових, - сойка у творi стае уособленням геро'ш твору Марк, а сойнине крило - символом воль свободи й душь Прик-метною ознакою заголовюв вичизняно'' бе-летристики XIX ст. е ускладнена семантика, що досягаеться домшуванням алегоричних та метафоричних елемеш1в: «Кош не винт» М. Коцюбинського, «Гей, бики!»
С. Руданського, «Украдене щастя» I. Франка, «Голосн струни» Леа Укра'нки, «Голодна воля» Панаса Мирного, «Старi сунки й молодi паростЬ М. Кропивницького та ш.
Крашд твори письменниюв XIX ст. розрахова-ш на освiчених читaчiв. Заголовки ускладнюються реaлiями, розумшня яких Грунту-еться на фонових знаннях, де денотативна семантика межуе з конотативною, зокрема з культурно-нацюнальною: «Кармелюк» Марка Вовчка (Кармелюк - народний месник, укра'-нський нацюнальний герой, керiвник повс-танського руху на Подiллi 1813-1835 рр. про-ти нацюнального й соцiaльного гнiту), «Чор-на рада. Хронжа 1663 року» П. Кулша (Чорна рада - зiбрaння, скликане для обрання геть-мана Лiвобережноi' Укра'ни, спричинило новi чвари й фатальний розкол Укра'ни на Лiво-бережну й Правобережну).
Саме в цей перюд у заголовки штенсивно проникае iнтертекстуaльнiсть, яка, з одного боку, передбачае достатнш рiвень освiченостi читача, спроможного провести пaрaлелi мiж реaлiями минулого i сучасного, вiдчути алю-зiйнi й ремшкцентш зв'язки й, з огляду на це, осягнути концепцш твору, з шшого боку, на-лаштовуе читача на новий емоцшний контакт iз твором. Зокрема, заголовок Франко-вих поем «Страшний Суд», «Кагн», «Смерть Кагна» спроектовано на бiблiйнi iсторГi, назва роману «Х/'ба ревуть воли, як ясла повт?» Панаса Мирного та I. Быика - покликання на старозав^ну Книгу Йова. Укра'нсью пись-менники XIX ст. для номшування сво'х творiв активно використовували репрезентанти нацюнального шару прецедентносп - уривки
тсень, приказки, при^в'я, сентенцп: «Хоч з мосту та в воду», «Попри сили не попреш, з чим родився, з тим i
вмреш»А. Свидницького,«Ой не ходи, Грицю, та й на вечорнищ», «За двома зайцями» М. Старицького, «Доки сонце зтде, роса очi ви-1сть» М. Кропивницького, «Лихий попутав» Панаса Мирного, «Де зерно, там i полова» М. Кропивницького та íh. Таю заголовки афористично конденсують 3míct тексту, а отже, зв'язок мiж цими елементами твору iмплщи-тний. 1нтертекстуальний характер також ма-ють популярш на той час латиномовш номь нативш моделi на кшталт «Semper idem!» («Завжди те саме!») I. Франка, «Contra spem spero!» («Без нади сподiваюсь!») Лес Украшки, «Fata Morgana» М. Коцюбинського («Марево»). Таю заголовки розширюють межi твору, проектуючи його значенневу перспективу.
Автори в заголовках удаються до руйнування стереотипного очжування, використовуючи слова - назви жанрiв в непрямих í'xhíx зна-ченнях. Своерiдна «календарнiсть» «Веснянок» I. Франка частково швельована, тексти побудоваш на паралелях свiту природи зi свь том громадянських та сощальних iнтересiв людини; «Дума про Наума Безумовича» I. Франка е бурлескною варiацiею думи, яка лише за формою нагадуе думу, а за змктом -сатирична поема (на що й орiентуе ím^ головного героя); у «Лковт тсш» Леа Украшки лексема тсня також не е маркером жанру, а радше оприявненням лiризму й поетичносп твору, видыення особливого тла кторп ко-хання Лукаша i Мавки - мелодп сопiлки та тсш лiсу. У XIX ст. з'являються заголовки, що репрезентують концептуальну iнформацiю: «Перехресш стежки» I. Франка, «Tim забутих предюв» М. Коцюбинського, «Земля» О. Кобилянсько', «Камтний хрест» В. Стефаника, «Не судилось» М. Старицкого та íh.
Видозмшюються дублетш заголовки (зву-жуються без акцентування уваги на жанровiй належностi): «Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького, «Наталя або Двi долi разом» М. Макаровського та íh. ^ím того, окре-слена тенденщя до включення читача в про-цес сшвтворчосп з автором. Набувають по-ширення комунiкативнi заголовковi модель до яких, з огляду на комушкативну штроспе-кцiю, зараховують заголовки-запитання, заголовки-оклики та заголовки, що мктять звертання: «Як там у небi?» I. Франка, «Хто
винен?» I. Карпенка-Карого,«Ось куди ми тде-мо, небого!» Т. Бордуляка, «Грай, моя тсне!» Леа Украшки. Запитання акцентують на проблем!, заохочують до роздум1в над нею, вима-гають пошуку в1дпов1д1; оклики спонукають до д11, звертання зосереджують увагу на адресатов!.
Литература ХХ ст. перейняла традицп нази-вання з попереднього столптя, проте й мала деяю притаманн1 лише ш риси. Окреслити основн1 тенденцп номшування твор1в цього пер1оду можна лише в загальних рисах, що зумовлено, зокрема, сшвкнування в межах одного хронолопчного вщр1зку письменни-к1в, протилежних за свттовщчуттям, достат-ньо великою юльюстю твор1в-репрезентант1в та розма'ттям представлено! тематики. Для письменниюв-
експериментатор1в заголовок стае ознакою епатажност1 й маркером стилю: «П'еро мерт-вопетлюе», «Тов.Сонце», «Експресовтер» Ми-хайля Семенка, «Предсонцзоря» Гео Шкурушя. Основне семантичне навантаження заголов-к1в у радянськш л1тератур1 виконуе лексика, що формуе сощальну концептосферу: «Мехза-вод» Л. Смыянського, «Партiя веде» П. Тичини, «Диктатура» I. Микитенка, «Червот галстуки» П. Панча тощо. Водночас низка прогресивних письменниюв не обме-жувалася соц1альною проблематикою, ур1з-номаштнюючи тематичний спектр твор1в, а отже, й заголовюв: «У житах» Г. Косинки, «Рання ость» 6. Плужника, «П'ята симфотя» 6. Маланюка, «По дорозi в Казку» Олександ-ра Олеся, «Ирш» В. Дрозда та ш Найбыьшого поширення набувають заголовки-символи, заголовки-метафори, заголовки-алегорп, за-головки-алюзп: «Хрест» О. Кобилянсько'!, «В чужiм гшздЬ> А. Чайковського, «Кт у чобо-тях» М. Хвильового, «Повкть полум'яних лт» О. Довженка, «Шжу сонщ. Феерична тра-гeдiя у двох частинах» I. Драча, «Зелена ра-дкть конвалш» 6. Гуцала, «Собор» О. Гончара, «Сад Гетсиманський» I. Багряного та ш Заголовок стае структурно розма'тим i семантич-но рiзноплановим.
За останш тридцять роюв заголовок укра'н-сько! лiтератури зазнав кардинальних змш, передусiм у функцшно-прагматичному планi, що, зокрема, виявилося в його демократизаций iнтелектуалiзащi, дещеолопзацп, штерна-цiоналiзацii та креолiзацii: «AM™» Ю. 1здрика, «Requiem на замовлення» С. Самосенка, «Ги-ги-и» Ю. Винничука, «Мен тринадцятий рж ми-
нав» В. Неборака, «Записки украгнського са-машедшего» Л. Костенко, «Сто ба^в» С. Ушкалова та ш Значно посилилена рекла-мна функщя заголовка.
ВИСНОВКИ
Отже, номшативний корпус творiв у дiaхрон-ному ракурс структурно та семантично не-однорщний. Номшування фольклорних тво-рiв зумовлене потребою виокремлення твору iз загально'' низки. Заголовки творiв цього перiоду увиразнювали сутнiсть конфлжту чи сюжету, акцентували увагу на головних персонажах, на темi чи на проблемь Фольклор-ний заголовок як шформацшний маркер твору зазвичай побудований iз використанням ^в у прямому знaченнi, виняток становили лише алегоричш найменування геро'в. Для номiнaтивних одиниць давньо'' укра'нсько' лiтерaтури характерний високий рiвень ш-формaтивностi, який формуеться за допомо-гою розгорнуто'' iнформaцГi про текст, нато-мiсть ''м властивий низький рiвень емотивно-стi. Важливими елементами заголовка була презентащя головного героя (головних геро-!в) та автора. Книжна традищя кiнця XVII-XVIII ст. позначена новими тенденщями номшування творiв: заголовок набувае ознак композицшного центра твору, суттево зву-жена iнформaтивнiсть заголовка внaслiдок поступово' вiдмови вiд описових заголовко-
вих моделей, натомкть ускладнено його ат-рaктивнiсть та обрaзнiсть. У XIX ст. посилено семантичне навантаження заголовюв, набу-вають особливого поширення заголовки-алегорп, заголовки-метафори, заголовки-символи, заголовки-алюзп. Лiтерaтурa XX ст. строката й розма'та, що ускладнюе виокремлення загальних номшативних тенденцiй цього перюду. Текстовий номiнaтивний ма-сив формуеться на пщст^ основних тенден-цш номiнувaння кiнця XVH-XIX ст., проте окремi групи письменникiв пропонують сво'' пiдходи в номiнувaннi творiв: зокрема, струк-турaлiсти експериментують iз формою та змктом зaголовкiв, представники сощалкти-чного реaлiзму iдеологiзують представлену в заголовку шформащю. Номiнувaння творiв порубiжжя XX-XXI ст. визначають тенденцГ' демократизаций iнтелектуaлiзaцГi, деiдеологi-зацГ', iнтернaцiонaлiзaцГi, атрактивносп та креолiзaцГi.
Рiзнi iсторичнi тенденцп номшування перед-усiм пов'язaнi зi здaтнiстю заголовка задава-ти певний пор^ очiкувaння та з необхщшстю реaлiзaцГi зaпитiв читaчiв. Вони вщдзерка-люють специфiку внутрiшнього рефлексивного сприйняття, реaлiзaцfi номiнaтивних моделей, фжсацп важливих фрaгментiв свiто-гляду окремих сощальних груп суспiльствa, цiннiснi й психолопчш прiоритети, прита-мaннi рiзним хронологiчним зрiзaм.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ / REFERENCES
1. Gal'perin, I. R. (1981). Tekst kak ObyektLingvisticheskogo Issledovaniya [Text as Objective of
Linguistic Research]. Moscow: Nauka (in Russian)
[Гальперин, И. Р. (1981). Текст как объект лингвистического исследования. Москва: Наука].
2. Demin, A. S. (2008). "Skazaniye o Mamayevom poboishche" ["Tale of the Mamai's Battle"]. In
A. V. Arhangel'skaya (Ed.), Istoriya Drevn 'erusskoj Lit'eratury (pp. 126-131). Moscow:Yazyki Slavyansky Kul'tur (in Russian)
[Демин, А. С. (2008). «Сказание о Мамаевом побоище». В А. В. Архангельская (Ред.), История древнерусской литературы (с. 126-131). Москва: Языки славянских культур].
3. Krzhyzhanovsky, S. D. (1931). Poetika Zaglaviy [Poetics of Titles]. Moscow: Nikitenskiye Subbotniki
(in Russian)
[Кржижановский, С. Д. (1931). Поэтика заглавий. Москва: Никитинские субботники].
4. Kuharenko, V. A. (1988). Interpretatsiya Teksta [Interpretation of Text]. Moscow: Prosveshcheniye
(in Russian)
[Кухаренко, В. А. (1988). Интертпретация текста. Ленинград: Просвещение].
5. Merzhvinsky, V. V. (2010). Zaholovky poem T. Shevchenka rann'oho periodu: osoblyvosti
semantychnoho kodu, spetsyfika parametriv formy [T. Shevchenko's early poem titles: specific
of semantic code, specification of the formal parameters]. VisnykLuhanskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Seriia: Filolohichni nauky, 11, 147-154 (in Ukrainian) [Мержвинський, В. В. (2010). Заголовки поем Т. Шевченка раннього перюду: особливосп семантичного коду, специфжа параметрiв форми. ВкникЛуганського нащонального утверситету iмeнi Тараса Шевченка. Сeрiя: Фiлологiчнi науки, 11, 147-154].
6. Ostapchuk, O. A. (1998). Nazvaniye Literaturnogo Proizvedeniya kak Obyekt Nominatsiyi (Na
Materiale Russkoy, Polskoy i Ukrainskoy Literatury XIX vekov) [Name of the literature work as object of nomination (within materials of Russian, Polish and Ukrainian literature of 19-20-th century)] (Doctoral dissertation). Moscow: MGU (in Russian)
[Остапчук, О. А. (1998). Название литературного произведения как объект номинации (на материале русской, польской,украинской литературы Х1Хв.) (Канд. дис.). Москва: МГУ].
7. Dmitriev, L. A. (Ed.). (1985). Skazaniye o Borise i Glebe. Faksimil'noye vosproizvedeniye zhitiynykh
povestey iz Sil'vestrovskogo sbornika [The Legend of Boris and Gleb. The facsimilere production of the hagiographic stories from the Sylvester's collection]. Мoscow: Kniga (in Russian) [Дмитриев, Л. А. (Ред.). (1985). Сказание о Борисе и Глебе. Факсимильное воспроизведение житийных повестей из Сильвестровского сборника. Москва: Книга].
8. Trachenko, O. N. (1984). Stilisticheskiye Harakteristiki Zaglaviya kakZnaka Teksta vSintagmatike i
Paradigmatike (na Materiale Angloyazychnogo Rasskaza) [Stylistic characteristics of title as meaning of text in syntagmaticand paradigmatic (within materials of English novel)] (Doctoral dissertation). Kyiv: Kiyevskiy gosudarstvennyy pedagogicheskiy institut inostrannykh yazykov (in Russian)
[Траченко, О. Н. (1984). Стилистические характеристики заглавия как знак текста в синтагматике и парадигматике (на матери але современного англоязычного рассказа) (Канд. дис.) Киев: Киевский государственный педагогический университет иностранных языков].
9. Turlachova,E. Y. (2008). Zagolovok angloyazychnogo prozaicheskogo teksta v aspekte yego
strukturnoy modeli (na materiale korotkikh rasskazov XIX-XXI vekov) [The title of the English-speaking prose text in the aspect of its structural model (within materials of short stories of the 19-21-st century)]. VestnikVyatskogogosudarstvennogo universiteta, 2(1), 33-40 (in Russian) [Турлачёва, Е. Ю. (2008). Заголовок англоязычного прозаического текста в аспекте его структурной модели (на материале коротких рассказов XIX-XXI веков). Вестник Вятского государственного университета, 2(1), 33-40].
10. Chamata, N. P. (1990). Tekstolohiya i poetyka Shevchenkovykh zaholovkiv [Textology and poetics
of Shevchenko's titles]. In V. Borodin (Ed.), Pytannya tekstolohiyi T. H. Shevchenka (pp. 168-192). Kyiv: Naukova dumka (in Ukrainian)
[Чамата, Н. П. (1990). Текстолопя i поетика Шевченкових заголовюв. В В. Бородин (Ред.), Питання текстологи Т. Г. Шевченка (с. 168-192). Ки'в: Наукова думка].
