CC BY
36ПРАГМАСТИЛ1СТИКА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПРОСТОРУ СУЧАСНИХ БРИТАНСЬКИХ ХУДОЖН1Х ПРОЗОВИХ ТЕКСТ1В НА ВШСЬКОВУ ТЕМАТИКУ
Шайнер I.I.
Львiвський нацiональний утверситет шет 1вана Франка, асистент, кандидат фiлологiчних наук
PRAGMATIC STYLISTICS OF THE LEXICAL-SEMANTIC SPACE OF CONTEMPORARY
BRITISH MILITARY FICTION TEXTS
Shainer I.
Ivan Franko National University of Lviv, Assistant Professor, Candidate of Philological Sciences
АНОТАЦ1Я
Увагу зосереджено на основних особливостях дослвдження лексико-семантичного простору худож-нього тексту з позицш прагмастилютичного подходу. Визначено головш риси сучасних британських худо-жшх прозових текспв на вшськову тематику.
ABSTRACT
The article focuses on the main peculiarities of the research of the lexical semantic space of the literary text from the pragmastylistic approach. Dominant features of contemporary British military fiction texts are outlined.
Ключовi слова: дискурс, текст, лексико-семантичний проспр, прагмастилютика.
Keywords: discourse, text, lexical-semantic space, pragmatic stylistics.
Методолопчною основою вивчення новггшх художшх текспв на вшськову тематику (ТВТ) е ан-трополопчна та прагмастилiстична парадигми, оскiльки в цен^ будь-якого твору е людина з и iндивiдуальними рисами переживания складних життевих ситуацiй. Актуальним е дослвдження прагмастилiстичних особливостей художнього тексту (ХТ) як втшення неповторного авторського за-думу та свггогляду.
Доцiльнiсть дослiдження вiйськовоi тематики у ХТ сучасносп обгрунтована тим, що з другоi по-ловини ХХ столитя i досьогоднi тема вшни (як вiддзеркалення подiй сьогодення у цшому свiтi) е надзвичайно актуальною та популярною i тому проникае (бiльшою або меншою мiрою) у твори рiз-них жанрiв. Дедалi частiше вченi наголошують, що детальний аналiз тексту неодмiнно передбачае врахування ширшого контексту (дискурсу) та до-слiдження лiнгвальних i позалiнгвальних чиннишв, що впливають на процес його творення [ 4; 5; 6; 13; 15; 18; 24; 25; 26; 28; 30].
Прагмастилютичний пвдхщ дае змогу провести глибше дослщження художнього дискурсу, нiж стилiстика чи прагматика окремо. Оскшьки лек-сичш засоби i стратегii обираються автором для ре-алiзацii певних прагматичних цiлей, то викори-стання саме прагмастилiстичного пiдходу е надзвичайно важливим у дослiдженнi лексико-семантичного простору художнього тексту. Вив-ченню взаемозумовленосп стилiстичних i прагма-тичних властивостей сучасного тексту та дискурсу рiзноi ступенi жанровоi дифузностi присвячено чи-мало робiт зарубiжних i вичизняних дослiдникiв [3; 4; 7; 11; 17; 20; 21; 26; 27; 29].
Оскшьки стилютичш засоби вибираються мов-цем чи автором для реалiзацii певних прагматичних цiлей, це дае пвдставу говорити про юнування праг-
мастилiстичноi парадигми. У наукових дослщжен-нях подибуемо рiзнi тлумачення прагмастилiстики. Чiтке окреслення вiдмiнностей мiж стилiстикою, прагматикою та прагмастилiстикою проводять: Л. Р. Безугла [3], Ч. Уорнер [29], Л. Хш [26]. О. В. £мець не розглядае прагмастилiстику як окрему га-лузь, проте наголошуе важливiсть дослiдження прагматичних аспекпв стилiстики, адже бiльшiсть лексико-стилютичних засобiв, вiдiбраних автором у ХТ, здшснюють значний прагматичний ефект [7].
Прагматика авторського задуму (вибiр мовних стратегiй, моделей спiлкування з адресатом) ре-алiзуеться в текстах за допомогою мовно-стилiстичних засобiв, таких як: композицшно-стилiстична структура тексту, особлива лексика чи фразеолопя, синтаксис, мовш фiгури, засоби пара-дигматичних та синтагматичних зв'язкiв. Саме стиль орiентуе адресата на смисли дискурсу, демон-струючи йому очкуваш зразки викладу смислу [11, с. 116]. Е. Блек також наголошуе наростаючу природу дискурсу: додана шформащя завжди прояс-нюе попереднш змiст твору i може навиъ змiнювати наше сприйняття прочитаного рашше [17, с. 3]. В основi прагмастилiстики - антропоцен-тричний принцип дослщження. Стилiстика "вивчае стилiстичнi засоби, яш застосовуе людина, а прагмастилютика - штенцп, стратегii й тактики лю-дини, що застосовуе стилютичш засоби. Вiдповiдно прагмастилiстика поеднуе методи стилiстики й прагматики" [3, с. 9]. Як влучно зазначае Ч. Уорнер, в основi прагмастилютичного пiдходу лежить ро-зумiння мови художнього тексту як особливо1' форми символiчноi сощально1' взаемодiii [29, а 362-363].
Загалом прагмастилiстика зосереджуеться на штерпретацп смислу ХТ й окремих лексико-стилiстичних засобiв та структур читачем [21, а 6; 29, а 364]. Отже, будучи антропоцентричною у
свош основi, прагмастилiстика зосереджуеться на: впливi iнтенцiй та стратегш мовця / автора на виб-ранi ним засоби мови; ролi авторських iнтенцiй i тактик у формуванн функцiональних стилiв; взаемоди намiрiв, стратегiй i тактик мовця та стилю його мовлення; авторських штенщях та стратегiях, як1 формують iндивiдуально-художнiй стиль пись-менника; загальному контекст або позалiнгвальнiй ситуаци [3, с. 9-10; 21, а 10-16; 26, с. 578; 29, а 373]. Ще одним завданням прагмастилютики, на думку С. Чепмена, е дослвдження та пояснення того, як взаемодшть контекстуальт припущення з лiнгвально закодованим смислом, i вiдповiдно, як виникають та розвиваються певнi штерпретацп лексичних структур [21, с. 6-7].
Як наголошуе I. А. Бехта, текст "е прагматично визначеним, оскiльки його творить людина, яка не лише оргашзуе матерiал мови для передавання на-лежного змiсту, не лише вкладае в нього синтак-сичне та семантичне наповнення, а й виражае свое ставлення до висловлюваного" [4, с. 38]. Прагма-стилiстика розглядае стиль, стилютичт засоби та прийоми крiзь призму авторсько! позици, тому 11 завданням стае спроба ввдповюти на питания чому автор використовуе певш стилютичш засоби та яким чином "стратеги та штенци автора формують стиль дискурсу, жанр мовлення й авторський вдеостиль" [3, с. 10]. Отже, прагмастилютичний аиалiз е надзвичайно важливим у дослiдженнi тексту, осшльки текст завжди означае бiльше, тж сума значень його компонентiв.
I. А. Бехта слушно зазначае, що "текст набув статусу повноправного об'екта лiнгвiстичного до-сладження поряд iз традицiйними мовними оди-ницями, хоча сам до них не належить" [4, с. 39]. Розгляд тексту як продукту мовленнево! дiяльностi ставить акцент на дослщжент його прагма-стилiстичних властивостей, оскiльки текст - це "один зi способiв подачi людсько! комушкацп як процесу реалiзацil концептуальних картин свiту" [4, с. 40]. Прагмастилютика вивчае засоби i спо-соби, завдяки яким стврозмовник може впливати на iнформацiйну та свггоглядну систему ре-ципiента, а також штенци автора, яш зумовили вибiр цих засобiв. Текст, у свою чергу, е основною одиницею дискурсу, "що належить до вербального й екстралшгвютичного свiту у 1хшй едносп i взаемозв'язку" [4, с. 41]. Сучаст дослвдження орiентоваиi на дослвдження дискурсу як значно ширшого поняття, що передбачае занурення в ко-мунiкативний контекст та аналiз як лiнгвальних, так i позалiнгвальних чинник1в.
Дискурс е формою взаемоди мови i мовлення, це усна i писемна комушкац1я, тобто "це одночасно процес мовно1 дiяльностi та и результат (текст)" [4, с. 202]. Отже, дискурс - це складна система, у якш вщображено не лише мовш засоби, а й особливосп мислення та свггосприйняття, соцiально-культурнi обставини, що впливають на процес творення його продукту - ХТ. Ввдтак, дослвдження дискурсу з прагмастилiстичного та прагмадискурсного тд-ходiв полягае у вивченш використовуваних мовних засобiв i процеав, пов'язаних з мовною свiдомiстю
(чим зумовлений вибiр лексичних одиниць i структур, що впливае на творення i сприйняття текстiв), беручи до уваги загальний контекст.
Лексико-семантичний простiр ХТ - це складна система лексичних одиниць, що обеднуються у мжросистеми (поля, групи, пiдгрупи тощо) на ос-новi спшьно1 тематики та концептуального значення та репрезентують певну понятiйну сферу [1, с. 4; 12, с. 115]. Ввд обраних автором лексичних одиниць залежить штерпретац1я ХТ та його загаль-ний вплив на читача. Взаемодiя лексично1 i семан-тично1 пiдсистем зумовлюе триеднiсть напряму розбудови лексико-семантичного простору, що включае семантичнг, тематичнI й асоцгативнг особливосп розвитку значення. Отже, лексико-се-мантична структура художнього прозового тексту складаеться з лексико-семантичних, лексико-тема-тичних та лексико-асоцгативних угруповань [2; 8; 9; 10; 14; 16; 19; 22; 23]. Об'еднання лексичних одиниць та структур, яш виражають експлщитш й iм-плiцитнi смисли, проведено на основi видiления спшьного семантичного наповнення (лексико-се-мантичнi угруповання), сшльно1 тематики (лек-сико-тематичнi угруповання) i спiльних рис асоцга-тивного розвитку значення (лексико-асощативт угруповання).
Прагмастилiстика грунтуеться на дiяльнiсному пiдходi до вивчення стилiстичних особливостей лексичних одиниць та структур, а також !х прагматичного спрямування на реципiента з урахуванням позалiнгвального контексту, iнтегруючи методи стилютики та прагматики. Вiдповiдно, визначено основш напрямки лексико-семантично1, лексико-тематично1 та лексико-асощативно1 акгуалiзацil вшськово1 тематики у сучасних британських ху-дожшх ТВТ.
Лексико-семантичний простiр сучасних британських художшх текстiв на вшськову тематику характеризуеться такими особливостями:
1. Наявнiсть трьох осей розгортання - семан-тично1 (граматика тексту), тематично1 (лiнгвiстика тексту) й асощативно1 (стилiстика тексту), що вкут окреслюють загальну iдею художнього твору - аб-сурдностi вiйни та и руйнiвних насладив для окре-мо! людини й суспiльства загалом.
2. Обеднання лексичних одиниць у мжроси-стеми: лексико-семантичнi, лексико-тематичнi та лексико-асощативш угруповання. Видшення у ху-дожньому текстi домiнантних лексико-семантичних, лексико-тематичних i лексико-асоцiативних груп дае змогу провести детальний аналiз семантики та напрямшв функцiонуваиия лексичних структур, що передають тему вшни. Це уможлив-люе моделювання б№ших систем - лексико-семантичних, лексико-тематичних i лексико-асощатив-них полiв, та вщповщно, аиалiз основних векторiв актуалiзацil основно1 теми та вде1 твору, вивчення глибинно1 структури як чико! iерархil, оргашзова-но! вiдповiдно до авторського нашру.
3. Обеднання у лексико-семантичш угруповання лексичних одиниць, що виражають ключовi семантичнi, дейт поняття у творi: вiйна, и вплив на емоцп та почуття, мислення i поведiнку людини.
Вщтак, вшськова тематика актуатзуеться в текстi лексичними одиницями, що позначають: вшськов! реалИ, вшськов! дп, емоцшний стан та емоцшнI ре-акцИ, поведтку та мисленневI процеси. Художш тексти з макро-, мезо- та мжровкрапленнями вшськово!' тематики мiстять рiзну шльшсть таких лек-сичних одиниць (38%, 32% та 23% вщповвдно), а та-кож вiдображають рiзнi напрями !х функцiонування. Лексичнi структури у творах iз макро- та мезовкрапленнями вiйськовоi тематики реалiстично передають деталi военного та повоен-ного середовища, загальну атмосферу, внутрiшнiй стан людини та фiзичнi прояви 11 дш у звязку з пе-ребтем вiйни. Не менш значущою е роль цих лек-сичних одиниць i у творах iз мшровкрапленнями вшсько!' тематики: деталi военного середовища та вшськових реалiй слугують способом наближення читача до свiту художньо! дiйсностi, згадки про вiйну вщлунюють у наративнiй лiнii персонажiв, передаючи и деструктивнi наслiдки ще довго тсля завершення.
4. Окреслення лексико-тематичних угруповань з огляду на спiльну тематику лексичних одиниць. Жанрова дифузнiсть сучасних ромашв зумовлюе домiнування лексичних структур не лише на тему вшськових реалш та явищ, але й на теми людського тша, медицини та здоровя, навколишнього природного середовища. Ц лексичш угруповання гар-моншно доповнюють тему вшни та демонструють антропологiчну спрямованiсть сучасних творiв на вiйськову тематику (фiзичнi травми та психологiчнi потрясiння, внутрiшнiй стан i почуття персонажiв, зумовленi перебтем военних дiй). Лексичнi оди-нищ, що виражають тему вiйськових реалш та явищ, становлять 39%, 33% i 27% у творах iз макро, мезо- та мжровкрапленнями вшськово!' тематики вiдповiдно. Особливiстю функцюнування лексико-тематичних угруповань у творах iз мшровкраплен-нями вiйськовоi тематики е створення ефекту вiдлуния вшни впродовж цiлого твору, що сприяе реалiстичнiй передачi однiеi з глобальних тем, по-рушених автором.
5. Асощативно-стилютичне 'збагачення' лек-сико-семантичних i лексико-тематичних одиниць як основа для виокремлення лексико-асощативних угруповань. У творах iз макро- та мезовкрапленнями вшськово!' тематики одиницi домiнантних лексико-асощативних угруповань ("Вшна", "Тшо та його частини", "Емоцii та почуття", "Природа") функцюнують у напрямках: увиразнення ознак бо-ротьби, евфемгзацИ вшськових реалш, експресивно-стилгстичного пгдсилення значення утформи у военний перюд, вгдтворення особливостей внутршнього стану та ттесних травм, спричи-нених вшною. У творах iз мшровкрапленнями вшськово!' тематики простежуемо лише елементи експресивно-стилгстичного увиразнення вшськових подш, в поеднанш з передачею особливостей внутрШнього стану людини та и тша, понгвече-ного вшною. Лексико-асощативне угруповання "Вшна" складае 33%, 28% та 22% у творах iз макро, мезо- та мжровкрапленнями вшськово!' тематики вщповщно.
6. Прагматична спрямованiсть на читача. Bei лексичш структури у дослвджуваних художшх текстах обранi авторами з особливою метою: створення певно! атмосфери та здшснення задуманого впливу на читача. На авторсьш штенцп неминуче впливае соцiальний, позалiнгвальний контекст. Це яскраво виражено у творах з елементами вшськово! тематики, адже li мiкровкраплення часто проника-ють i у твори шшо! тематики та шших жанрiв.
Отже, вивчення семантики та функцiонування лексико-семантичних груп дае змогу детально про-аналiзувати !х лексичне та кiлькiсне наповнення, а також визначити !х прагматичну спрямованiсть у ХТ. Лексичнi структури у ХТ iз макро- та мезовкрапленнями вшськово! тематики пвдбраш та ор-ганiзованi таким чином, щоб якомога чiткiше пере-дати страшш реалй' военного свiту, тодi як ХТ iз мгкровкрапленнями вшськово! тематики демонструють як вшна проникае у наше життя навиъ у мирний перiод, а !! наслвдки ще довго залишаються у пам'яп людства. Прагмастилiстичний шдхвд дае змогу глибше зануритись у художнш дискурс, вра-ховуючи весь контекст та позамовш чинники, що ввдкривае новi перспективи у подальшому до-слiдженнi сучасних британських художнiх прозо-вих текстiв на вiйськову тематику.
Лггература
1. Антипина Е.С. Лексико-семантическое пространство дневника писателя: автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01. Иваново, 2015. 24 с.
2. Банкевич В.В. К вопросу о соотношении ЛСГ и тематических групп. Семантика слова и предложения. 1985. С. 30-35.
3. Безугла Л.Р. До питания розмежування прагматики, стилютики та прагмастилютики. Вюник Харшвського нацюнального ушверситету ш. В.Н. Каразiна. 2014. Вип. 77. № 1102. С. 6-11.
4. Бехта I.A. Дискурс наратора в англо-мовнш прозг монографiя. Ки!в: Грамота, 2004. 304 с.
5. Бехта I.A. Лшгвокогштивна реалiзацiя прагматики адресата в англомовнш прозi. Biсник Сумського державного ушверситету. Серiя "Фшо-логiчнi науки". 2005. № 5 (77). С. 21-27.
6. Бехта I.A. Прагматика оповщного дискурсу у газетно-публщистичному стиль Новiтня фiлологiя. 2006. № 4 (24). С. 71-84.
7. £мець О.В. Засоби прагматично! стилютики i проблеми перекладу. Науковi записки НДУ ш. М. Гоголя. 2014. Кн. 3. С. 67-70.
8. Кочерган М.П. Лексико-семантична система. Укра!нська мова: енциклопедiя. Ки!в, 2004. С. 305-307.
9. Лайонз Дж. Лингвистическая семантика. Москва, 2003. 397 с.
10. Левицкий В.В. Типы лексических микросистем и критерии их различения. Филологические науки. 1988. № 5. С. 66-73.
11. Пихтовникова Л.С. Прагмастилистика дискурса в свете лингвосинергетической парадигмы. Когниция, коммуникация, дискурс. 2016. № 13. С. 114-130.
12. Попова Н.Б. Концептуальное представление семантического пространства многозначного слова. Вестник Челябинского государственного университета. 2011. Вып. 52. С. 114-117.
13. Приходько Г.1. Оцшка i комушкащя. Вшниця: Нова Книга, 2013. 168 с.
14. Романова Н.В. Лексико-семантична група ^в з просторовим значенням у шмецькш мовi ^ахрошчне дослiдження): автореф. дис. ... канд. фшол. наук: 10.02.04. Одеса: Одес. нац. ун-т ш. I.I. Мечникова, 2004. 20 с.
15. Angermuller J. Poststructuralist Discourse Analysis: Subjectivity in Enunciative Pragmatics. London, 2014. 163 p.
16. Backhouse A.E. The Lexical Field of Taste: A Semantic Study of Japanese Taste Terms. New York,
2005. 212 p.
17. Black E. Pragmatic Stylistics. Edinburgh,
2006. 166 p.
18. Bradford R. Stylistics: The New Critical Idiom. London, 2005. 208 p.
19. Brinker M. Theme and Interpretation. The Return of Thematic Criticism / ed. by W. Sollors. Cambridge: Harvard University Press, 1993. P. 21-37.
20. Caink A. The Art of Repetition in Muriel Spark's Telling. Pragmatic Literary Stylistics / ed. by S. Chapman, B. Clark. London, 2014. P. 16-35.
21. Chapman S., Clark B. Pragmatic Literary Stylistics. London, 2014. 229 p.
22. Deese J. On the Structure of Associative Meaning. Psychological Review. 1962. Vol. 69 (3). P. 161-175.
23. Gee J.P. How to Do Discourse Analysis. New York, 2010. 206 p.
24. Geeraerts D. Theories of Lexical Semantics. Oxford, 2009. 317 p.
25. Hausenblas K. Semantic Contexts in a Poetical Work. Studies in Functional Stylistics / ed. by J. Chloupek, J. Nekvapil. Amsterdam, 1993. P. 127-145.
26. Hickey L. Stylistics, Pragmatics and Prag-mastylistics. Revue belge de philologie et d'histoire. Langues et littératures modernes. 1993. T. 71. P. 573586.
27. Hoey M. Textual Interaction: An Introduction to Written Discourse Analysis. London, New York: Routledge, 2001. 206 p.
28. Paltridge B. Discourse Analysis: An Introduction. London, 2006. 244 p.
29. Warner Ch. Literary Pragmatics and Stylistics. The Routledge Handbook of Stylistics / ed. by M. Burke. London; New York: Routledge, 2014. P. 362-377.
30. Widdowson H.G. Text, Context, Pretext. Blackwell, 2004. 185 p.
