CC BY
26JURIDICAL SCIENCES
ПОВНОВАЖЕННЯ ВИЩО1 РАДИ ПРАВОСУДДЯ З ФОРМУВАННЯ СУДД1ВСЬКОГО
КОРПУСУ
Боровицький О.А.
суддя Сьомого апеляцтного адмШстративного суду
Украша
THE POWERS OF THE HIGH COUNCIL OF JUSTICE ON THE FORMATION
OF THE JUDICIARY
Borovytskyi O.
Judge of the Seventh Appeal Administrative Court
Ukraine
АНОТАЦ1Я
В статп дослвджуються особливосп реалiзацii повноважень Вищо! ради правосуддя з формування cyAAiBCbKoro корпусу, тдходи до розумiння «дискрецп» та li ознак. Автором доведено, що дискрецшш повноваження е оцiночним поняттям, питання вiднесення тих чи iнших повноважень до дискрецшних не-обх1дно розглядати в контекстi кожного окремого випадку реалiзацu повноважень державного органу та видшеш передумови, що обумовлюють дискрецшний характер повноважень ВРП при формуванш сyддiв-ського корпусу.
ABSTRACT
The article examines the features of the implementation of the powers of the High Council of Justice on the formation of the judiciary, approaches to understanding «discretion» and signs. The author has proved that discretionary powers are an evaluative concept; the issue of assigning certain powers to discretionary ones must be considered in the context of each individual case of exercising the powers of a state body, and the preconditions that determine the discretionary nature of the powers of the Parliament of Ukraine in the formation of the judiciary are highlighted.
Ключовi слова: Вища рада правосуддя, дискрещя, судавський корпус, формування.
Keywords: the High Council of Justice, the discretion, the judiciary, the formation.
Постановки проблеми. Мехашзм формування суддiвського корпусу, надшення та припи-нення повноваженнями суддiв, починаючи зi ство-рення незалежно! Укра!ни, зазнавав змш, впрова-джувалися рiзнi тдходи до формування суддiвського корпусу рiзноi ефекгивностг
Так, 15 грудня 1992 року в межах дшчо! на той час судово-правово! реформи набув чинносп Закон Украши «Про статус суддiв», який регулював дiя-льшсть судово! системи, вимоги, якi надають право особi на зайняття посади судда, порядок добору та обрання (призначення) суддiв, порядок i строки чергових атестацiй професiйних суддав.
З метою створення механiзмiв забезпечення незалежносп суддiв у лютому 1994 року було прий-нято Закон Украши «Про квалiфiкацiйнi комки, квалiфiкацiйну атестацш i дисциплiнарну ввдповь дальнiсть судав судiв Украши», вiдповiдно до якого основним призначенням вказаних комiсiй було «забезпечення формування суддiвського корпусу, здатного квалiфiковано, сумлiнно та неупере-джено здiйснювати правосуддя на професшнш ос-новi, а також визначення рiвня професiйноi тдго-товленостi суддiв та розгляд питань !х дисциплшарно! вiдповiдальностi» (стаття 1).
Конституцiйним договором, шдписаним мiж Президентом Укра!ни й Верховною Радою Украши 18 травня 1995 року, був змiнений порядок призна-
чення суддiв на посади, який ставав б№ш регламе-нтованим та формалiзованим, зокрема, голови Верховного Суду Украши та Вищого арбiтражного суду Украши й суда цих судiв призначалися Верховною Радою за поданням Президента Украши, уа iншi суддi призначалися Президентом за поданням Мшстерства юстицп, погодженим, вiдповiдно, iз Верховним Судом Укра!ни або Вищим арбгграж-ним судом Укра!ни, але повноваження квалiфiка-цiйних комiсiй не зазнали змш.
Значним кроком до створення сучасно! судово! системи, забезпечення незалежного функцюну-вання судово! влади в Укрш'ш стало створення з прийняттям 28 червня 1996 року Конституцii Украши конституцшного органу Вищо! ради юстицп (далi - ВРЮ), до ввдання яко! згiдно статтi 131 Кон-ституцii Украши, зокрема, унесення подання про призначення суддiв на посади або про звшьнення !х iз посад.
Згодом пiсля внесення змiн до Конституцii Законом № 1401-УШ вiд 02.06.2016 року та прий-няття Закону № 1798-УШ вiд 21.12.2016 року ВРЮ замiнила Вища рада правосуддя (далi - ВРП) з пев-ним чином модершзованими повноваженням.
Надзвичайно громiздкий, надмiрно ускладне-ний та економiчно не доцiльний як з теоретичного, так i практичного погляду мехашзм призначення особи на посаду суддi був змшений, але з практично! точки зору чинний мехашзм не усунув повнiстю
проблеми щодо зловживань при доборi та призна-ченш судщв, прозоросп й справедливостi в реалiза-цй' суддями професiйноï кар'ери [1, с.60].
Анaлiз останшх джерел та публжацш. Щдг-рунтя дослiдження склали працi, присвяченi досль дженню мiжнародно-правових стандартiв судо-устрою та судочинства, питанням порядку форму-вання судщвського корпусу, таких учених i практишв, як О.Б. Абросимова, С.В. Боботов, В.Д. Бринцев, О.В. Гончаренко, О.С. Захарова, О.В. Ка-рпушова, С.В. Ювалов, М.1. Клеандров, В.М. Коле-сниченко, В.В. Кривенко, М.М. Кухта, В.М. Лебедев, I.G. Марочшн, Ю.М. Михеенко, Л.М. Москвич, С.В. Прилуцький, Р.В. Романюк, О.В. Саленко, 1.Л. Самсiн, М.П. Селиванов, Л.В. Скомороха, Н.С. Слободяник, В.С. Стефанюк, В.А. Туманов, В.1. Шишкин та ш; В.С. Сгоровою здiйснено порiвняль-ний аналiз досвiду формування судщвського корпусу Украши i зарубiжних краш.
Актуальним питанням дiяльностi оргашв, що забезпечують формування суддiвського корпусу, безпосередньо придшяв увагу 1.С. Марочшн, зару-б1жний досввд судового управлшня та можливостi його використання при реформуванш судово1 сис-теми Украши вивчався С.Ю. Обрусною. Питання правового статусу Вищоï ради юстицiï дослщжува-лися О.В. Гончаренком, 1.В. Назаровим, С.О. Халю-ком, особливостi ïï формування - В.М. Колесничен-ком, грунтовний аналiз статусу Вищо1' ради юстици як органу контрольно].' влади та перетворення ïï на Вищу раду правосуддя проведений Д.А. Опален-ком.
Питання дискреци повноважень дослвджува-лися як вiтчизняними дослiдниками (В.М. Венге-ром, Ю.М. Грошевим, О.Г. Крижовою, А.С. Макаренко, М.А. Погорецьким, М.Б. Рiсним, О.1. Сень-шв, М.1. Смоковичем, I.A. Тiтком та ш, так i закордонними, зокрема, необхвдно ввдзначити дос-лiдження Р. Алека, А.В. Дайсц О.С. 1гнатьева, В.В. Подгруши, I. Рихтера, Г. Шупперта.
Цiль статт - виявити особливостi реалiзацiï повноважень ВРП з формування судщвського корпусу.
Виклад основного мaтерiaлу. Якщо згадати повноваження ВРЮ, то в своему Ршенш вiд 16 жо-втня 2001 року №14-рп/2001 Конституцiйний Суд Украши, проанатзувавши положення чинноï Кон-ституци Украши та положення Закону Украши «Про Вищу раду юстици» прийшов до висновку, що ВРЮ може вносити подання Президенту Укра-ïни тiльки про перше призначення на посаду профе-сiйного суддi строком на п'ять рошв. А за змiстом пункту 1 частини першоï статтi 131 Конституцп Ук-раïни право внесення подань Верховнiй Радi Украши про обрання суддiв безстроково та призначення судав на адмiнiстративнi посади в судах загально)! юрисдикцiï' на ВРЮ не поширюеться [2].
У справ N°1 -7/2011 предметом дослщження на предмет вiдповiдностi Конституцп Украши були повноваження Вищо].' ради юстици призначати суд-дiв на ащшшстративш посади в судах та звшьняти ï\ з цих посад, чим, на думку суб'екта конституцш-
ного подання, розширено И конституцiйну компе-тенцiю та не передбачене в Конституци Украши повноваження щодо перегляду та скасування ршень Вищо! квалiфiкацiйноl комки суддiв Украши про ввдмову у рекомендуванш кандидата для обрання на посаду судщ безстроково та притягнення суддi до дисциплшарно1 вiдповiдальностi. КСУ не вбачив невщповщносл Конституци Украши вказаних по-ложень [3].
Шсля конституцшно1 реформи 2016 року, стаття 128 Конституци визначила, що призначення на посаду суда здшснюеться Президентом Украши за поданням Вищо1 ради правосуддя в порядку, встановленому законом.
З цього приводу слщ зазначити, що у пункп 14 Доповщ, присвяченiй призначенню суддiв (Вене-цiя, 16-17 березня 2007 р.), Венецiанська Комiсiя ввдзначила, що якщо Президент мае д1яти лише в межах подання незалежно1 ради суддiв, призначення суддiв Президентом кра1ни не видаеться процедурою, що може створити проблеми [4].
Положення про ВРП ввдповвдають також Реко-мендацп МЯ 94(12), в як1й пiдкреслюеться, що «орган, який приймае ршення про вiдбiр i кар'еру суд-дiв, повинен бути незалежним ввд уряду та адмшю-траци. Для того, щоб гарантувати його незалежшсть, мають бути встановленими правила, що забезпечують, наприклад, обрання членiв цього органу з кола судщв, а також положення, зпдно з яким сам орган виршуе питання свое1 процедури» [5]; статтi 9 Загально1 (УшверсальноГ) хартп суддiв, ухвалено1 17 листопада 1999 року Центральною Радою Мiжнародноl Асощацп Суддiв у Тайпе1 (Тайвань), яка передбачае, що обрання суда на посаду мае ввдповвдати об'ективним та прозорим крите-рiям i базуватися суто на його професшнш квалiфi-каци. Якщо обрання на посаду не вщбуваеться ш-шим шляхом зпдно з встановленою та глибоко вко-ршеною традицiею, то таке обрання мае здшснювати незалежний орган, що мютить доста-тню к1льк1сть представнишв судово1 влади [6].
Стосовно цього в £вропейсьшй харти про закон «Про статус суддiв» також зазначено: «вщно-сно будь-якого ршення, пов'язаного з добором, прийомом на роботу, призначенням, пiдвищенням суда на посадi або звiльненням з посади, закон про статус судав передбачае втручання органу, незалежного ввд виконавчо1 й законодавчо1 влади, у якому принаймнi половина тих, хто е членами даного органу, е суддями, вибраними сво1ми колегами ввдпо-ввдно до методiв, що гарантують найширше пред-ставництво судово1 влади» [7].
В Пешнських тезах стосовно принципiв неза-лежностi суддiв юридично1 асощаци кра1н азшсь-кого та тихоокеанського регюну (LAWASIA), прийнятi проввдними дiячами в галузi правосуддя в LAWASIA, а також суддями з Ази та тихоокеанського регiону в Пешш в 1995 року та схвалеш на за-сiданнi ради LAWASIA в 2001 роцi, наголошуеться, що для досягнення суддями сво1х цшей та реалiзацil сво1х функцiй суддi повиннi обиратися на засадах компетентности неупередженостi та незалежностi
(п. 11), недискримшаци (п. 13), а cnoci6 обрання су-ддiв повинен гарантувати обрання найбшьш кваль фiкованого кандидата на посаду (п. 12) [8].
Принцип судщвсько! незалежносл безпосере-дньо пов'язують i3 професiйним добором суддiв i Рекомендаци Латiмер Хаус щодо парламентаризму та незалежносл суддiвства в кра!нах загального права, прийнятi на зустрiчi представник1в парламе-нтсько! асощацд, асощаци магiстратiв та суддiв, асощаци адвокалв та освиньо! юридично! асощаци кра!н загального права 19 липня 1998 року [9], в яких наголошуеться, процес призначення повинен здiйснюватися таким чином, щоб гарантувати неза-лежшсть та належний iнтелектуальний рiвень пре-тендентiв, обраних для призначення суддiв на всiх рiвнях.
В науковш лiтературi немае унiфiкованого ви-значення поняття «суддiвського корпусу», вихо-дячи з етимологи слова «корпус» («сукупшсть осiб якогось одного фаху, службового становища тощо» [10, с. 300], треба погодитися з Р.А. Крусян, що пвд ним треба розумии «сукупнiсть осiб, як1 здшсню-ють правосуддя та мають однаковий статус» [11, с.168].
На думку С. Прилуцького, механiзм форму-вання судщвського корпусу е безперервним циклом руху професiйного судового складу, який мктить у собi порядок набуття права й вщповвдний йому порядок припинення судово! служби, певний упоряд-кований процес кадрового забезпечення судово! влади, що включае правовi мехашзми набуття та припинення суддями повноважень [12, с.560].
Повноваження ВРП щодо формування суддiв-ського корпусу та його змши регулюються главою 2 «Участь у формуванш суддiвського корпусу» (ст.ст. 36-38), главою 6 «Звшьнення суддi з посади» (ст.ст. 55-57), главою 8 «Тимчасове ввдсторонення суддi ввд здiйснення правосуддя» (ст.ст. 62-69), главою 9 «Переведення суддiв» (ст.ст. 70-72) Закону Укра!ни «Про Вищу раду правосуддя» [13].
Процедурш питання здiйснення вказаних пов-новажень регулюються главами 10 «Участь у фор-муванш судд1вського корпусу», 15 «Звiльнення су-ддi з посади», 16 «Припинення вщставки суддi», 17 «Звiльнення суддi з посади за особливих обставин», 19 «Тимчасове вiдсторонення суддi вщ здiйснення правосуддя», 21 «Переведення суддiв» Регламенту ВРП.
Згiдно частиш 2 статгi 36 ЗУ «Про Вищу раду правосуддя» ВРП ухвалюе ршення щодо внесення Президентовi Укра!ни подання про призначення суда на посаду за результатами розгляду рекоменда-цй' Вищо! квалiфiкацiйно! комки суддiв Укра!ни.
Попереднiй розгляд рекомендаций здiйснюе до-повiдач, визначений у порядку автоматизованого розподiлу, та готуе висновок, який передае до вщ-повщного структурного пiдроздiлу секретарiату Ради для формування порядку денного Ради (п. 10.2 Регламенту ВРП).
За результатами розгляду рекомендаци Вищо! квалiфiкацiйно! комки суддiв Укра!ни Рада та ви-сновку доповвдача ВРП може також ухвалити рь
шення про ввдмову у внесенш подання Президен-товi Укра!ни про призначення на посаду судда, таке рiшення може бути ухвалене ввдповвдно до пiдстав, зазначених у пункт дев'ятнадцятому статтi 79 Закону Укра!ни «Про сyдоyстрiй i статус сyддiв».
Аналогiчне положення мiститься у частиш 4 статл 37 ЗУ «Про Вищу раду правосуддя».
При цьому Касацшний адмiнiстративний суд у складi Верховного Суду вказав у своему Рiшеннi у справi П/9901/293/18 вiд 7 лютого 2018 року, що норма подпункту 1 частини 19 статп 79 Закону № 1402-VIII «Про сyдоyстрiй i статус сyддiв» мiстить подвiйнy клаузулу:
1) наявшсть обгрунтованого сyмнiвy щодо ввд-повiдностi кандидата критерш доброчесносп чи професiйно! етики - як окрему подставу для вiдмови у внесенш подання Президентовi Укра!ни про призначення судда; та
2) наявшсть iнших обставин, як1 можуть негативно вплинути на суспшьну довiрy до судово! влади у зв'язку з таким призначенням - як окрему тдставу для вщмови у внесеннi вiдповiдного подання [14].
У п. 10.4 Регламенту ВРП окремо зазначаеться, що тдстави, зазначеш у шдпункл 1 частини дев'ятнадцято! статтi 79 Закону Укра!ни «Про судо-yстрiй i статус сyддiв», ВРП визначае, керуючись власною оцшкою обставин, пов'язаних iз кандидатом на посаду судда, та його особистих якостей.
Треба зазначити, що тдстави прийняття ВРП ршення про вщмову у внесеннi подання Президен-товi Укра!ни про призначення на посаду суда зна-чно в1^зняються ввд аналогiчного повноваження ВРЮ, яка могла прийняти таке ршення тiльки «у разi встановлення порушень порядку, яш призвели або могли призвести до неправильних резyльтатiв добору», але, на вiдмiнy вiд ВРП, також могла ви-значити «ди Вищо! квалiфiкацiйно! комiсi! сyддiв Укра!ни, необхiднi для усунення наслiдкiв цих порушень» (частина 4 статп 29 ЗУ «Про Вищу раду юстици» в редакци ввд 04.06.2015 року).
Тобто ВРП виступае «юридичним фiльтром» у процесi призначення судав на посади, !! завдання -з'ясувати наявшсть будь-яких юридичних перешкод для заняття посади судда, а також аспекти мо-рально-етично! поведiнки особи, здатнiсть !! здшс-нювати правосуддя. [15, с.32], i несе полiтичнy й моральну ввдповвдальшсть перед сyспiльством за як1сний стан сyддiвського корпусу, а фактично й за стан правосуддя в кра!ш.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повноваження ВРП стосовно ощнювання обставин, пов'язаних iз кандидатом на посаду судда, та його особистих якостей е дискрецшними та виключною компетенщею !! як уповноваженого органу, пос-тiйно дiючого у вiтчизнянiй системi судоустрою (Постанова Велико! палати Верховного Суду ввд 9 квiтня 2018 року, справа № 800/546/17 (П/9901/293/18)).
Визначення «дискрецшних повноважень» в за-конодавствi мiститься тiльки в дшчш Методологi! проведения антикорyпцiйно! експертизи, затвер-дженiй Наказом Мiнiстерства юстицi! Укра!ни ввд
24.04.2017 №1395/5, яка визначае i'x як можливкть на власний розсуд визначити повшстю або част-ково вид i змют управлшського рiшення, яке прий-маеться, або можливють вибору на власний розсуд одного з дешлькох варiантiв управлшських рiшень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
Що стосуеться доктрини, то можна видiлити два основних тдходи до визначення «дискрецй». Щодо першого, то мова йде про ототожнення тер-мiнiв «дискрецiя» та «розсуд», при чому основною правовою категорiею виступае саме «розсуд», та тлумачяться через термш «вибiр».
В цьому контекст iнтерес представляють по-няття та ознаки дискрецй', що видiленi О.С. 1гнать-евим. По-перше, дослiдник, викоритовуючи тер-мiни «дискрецiя» та «розсуд» як тотожш та проана-лiзувавши сутнiсть i змiст розсуду як правово! загальнотеоретично! категорii, тлумачить дискре-цiю через термiн «вибiр», який одночасно позначае стан, процес i результат, вiдповiдно, на його думку, дискрещя - «це вибiр уповноваженого публiчно-правового суб'екта, обмежений об'ективними факторами (межами), що полягае в знаходженш i прий-нятп оптимального рiшення правового питания». По-друге видiляе сукупнiсть необхiдних та достат-нiх ознак розсуду (дискрецй): пубтчно-правовий суб'ект; об'ективно обмежена правова свобода; право (правомочшсть); iнтелектуально-вольова дь яльнють, яка полягае в пошуку i прийняття оптимального рiшения правового питання [16, с.7-8].
1нший шдхвд виходить з розумiния «дискрецii» через поняття «право (повноваження)», <даяль-нють».
Так, частина авторiв право (повноваження) пу-блiчно-правового суб'екта вiдносять до централь-них ознак дискрецй', iншi лише доповнюють ним аспект активносл, але в будь-якому випадку праву (повноваженням) кореспондуе саме дiяльнiсть, яка як ознака дискрецй' не завжди називаеться прямо (З.М. Лукманова, О.А. Папкова).
Згiдно Рекомендацiй Комiтету Мiнiстрiв Ради Свропи № R(80)2 щодо здiйснения адмшютратив-ними органами влади дискрецiйних повноважень, прийнято! Комiтетом Мшс^в 11.03.1980 року на 316-й нарад^ дискрецiйнi - це так повноваження, яш адмiнiстративний орган, приймаючи ршення, може здiйснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з дек1лькох юридично допустимих рiшень те, яке вш вважае кращим за даних обставин.
За даними Сдиного державного реестру судо-вих рiшень, першi посилання на Рекомендацй' з'яви-лися в рiшеннях 2010 року, а насьогодш так1 рь шення набули масового поширення в адмшютрати-вно-судовш практицi, але посилання мають одноманггний характер.
Заслуговуе на увагу i позицiя М. Смаковича, що дискрещя включае в себе не тшьки вольовий елемент (вiльний розсуд), а й штелектуальний мо-рально-правовий, який визначае використання дис-крецiйних повноважень зi здоровим глуздом, що
передбачае не стiльки лопчний порядок дiй, сш-льки розумну сталiсть правопорядку, мораль, суст-льш традицп, загальновизнанi принципи i цшносп, включаючи суто внyтрiшню мотивацiю.
Вщповвдно, на його думку, з якою не можна не погодитися, з теоретично! точки зору дискрецшш повноваження - це встановлеш законами права i обов'язки владних сyб'ектiв, яш визначають стyпiнь самостiйностi !х реалiзацi! з урахуванням принципу верховенства права i полягають в застосyваннi ними адмшстративного розсуду при здiйсненнi дш i прийнятгi рiшень [17].
Не зважаючи на рiзноманiтнiсть пiдходiв до розумшня «дискрецп», «розсуду», всi дослщники наголошують на необхiдностi чiтко визначати меж1 дискрецц', меж1 дозволеностi ввдходу вiд визначе-ного порядку.
Таку ж позищю займае й Свропейський суд з прав людини. Якщо узагальнити, то £СПЛ розгля-дае застосування нащонального закону в конкрет-нiй юридичнш ситyацil через призму меж дискре-цiйних повноважень державних нацiональних орга-нiв, якi застосовували закон при виршенш юридичного конфлiктy, та безпосередньо ввдповщ-нiсть вчинених дiй з застосування закону в дискре-цшних межах (наприклад, рiшення Баклi (Buckley) проти Велико! Британi! вiд 25 серпня 1996 року, рi-шення у справi Фадеева (Fadeyeva) проти Росп в1д 9 червня 2005 року тощо).
Щодо дискрецiйних повноважень ВРП, то остання у межах здшснення власних повноважень надiлена правом надавати загальну правову квалi-фжащю судовим рiшенням, як1 були прийняп пев-ним суддею, при цьому обов'язковою умовою е те, щоб ВРП не надавала ощнку саме процесуальним дiям сyддi, не перевiряла законнiсть постанови чи судового ршення, а лише оцiнювала дi! особи при здшсненш нею правосуддя у контексп !х вiдповiд-ностi статусу сyддi та можливих негативних наслвд-к1в у виглядi пiдривy суспшьно! довiри до суду.
У законодавствi Укра!ни не конкретизовано, що саме слад вважати «шшими обставинами», яш можуть негативно вплинути на сустльну довiрy до судово! влади у зв'язку з призначенням суддею, як необхвдно тлумачити «доброчеснiсть».
Аналiз ршень ВРП, судово! практики Касацiй-ного адмшстративного суду, Верховного суду доводить, що висновок про наявтсть обставин, як1 свiдчать про недоброчеснють сyддi та можуть негативно вплинути на сустльну довiрy до судово! влади у зв'язку з призначенням особи на посаду су-^i ВРП може зробити з рiзних подстав, наприклад:
- инорування при постановленнi постанови Конститyцi! Укра!ни та практики £СПЛ (рiшення ВРП вщ 07 листопада 2017 року №3602/0/15-17);
- рiзкi вiдмiнностi у практищ застосування одних i тих самих положень матерiального закону протягом нетривалого часу, iстотне вiдхилення вщ достатньо чiтких i однозначних положень закону, яш не можуть бути пояснеш текстом судового рi-шення i супровод^ються звiльненням осiб, яш вчинили адмiнiстративне правопорушення, вiд най-
бшьш суворого стягнення, що !м загрожувало (рь шення ВРП ввд 04 квiтня 2019 року № 1044/0/1519);
- факт притягнення до дисциплiнарноi ввд-повщальносп, навiть при наявностi висновку дис-циплiнарного органу ВРП про те, що допущеш су-ддею порушення були неумисними та не мютили ознак iстотного дисциплiнарного проступку; форма вини i загалом наявнiсть або ввдсутшсть у дiях су-дщ складу дисциплiнарного проступку не мають вирiшального значення (рiшення ВРП вщ 20 червня 2017 року № 1638/0/15-17; вад 07 листопада 2017 року № 3603/0/15-17) тощо.
При цьому як зазначаеться в Постановi Велико! Палати Верховного Суду вщ 30 квiтня 2020 року у спраы № 9901/238/199 (п.9), оцiнка ВРП д1й суддi у схожих ситуащях не обмежуеться лише об" ектив-ними критерiями i оцiнювання завжди мае суб" ективний характер. Тому той факт, що ВРП, ре-алiзуючи свою конституцшну функцiю, неодна-ково вирiшила питання щодо суддiв за ззовнi подь бних обставин, сам собою не може сввдчити про протиправнiсть, дискримшацш чи свавiлля пiд час прийняття рiшень (аналогiчнi висновки мiстить i п.67 постанови ввд 04 квггня 2019 року у справi № 800/551/17).
Ввдповщно до статтi 38 ЗУ «Про Вищу раду правосуддя» рiшення Вищо! ради правосуддя про вщмову у внесеннi Президентовi Укра!ни подання про призначення суддi на посаду може бути оскар-жене та скасоване виключно з тдстав, визначених пункту 21 статтi 79 ЗУ «Про судоустрш i статус су-ддiв».
На сьогоднi Великою Палатою Верховного Суду сформована стала позищя, що, вирiшуючи спiр про правомiрнiсть вiдмови ВРП внести подання про призначення суддi на посаду, суд, нада-ючи йому юридичну оцiнку, мае повну юрисдик-цш, яка не обмежуеться лише зясуванням наявно-стi визначених ЗУ «Про судоустрш i статус суддiв» формальних подстав, для скасування такого рь шення, а й повинен також ретельно дослiдити до-тримання ВРП пiд час прийняття ршення пункту 3 частини 19 статп 79 Закону щодо його вмотивова-ностi. При цьому оцiнка Верховним Судом мотивiв та обгрунтованостi оскаржуваного рiшення ВРП не е втручанням у !! дискрецiйнi повноваження (постанова ввд 04 квiтня 2019 року у спраы № 800/551/17 (п.37), постанова вщ 27 червня 2019 року у справi № 800/291/17 (П/9901/100/18) (п.50), постанова вад 30 квiтня 2020 року у справi № 9901/238/19 (п.8)).
Висновки i мромозицм. Дискрецiйнi повноваження - поняття оцiночне, питання вщнесення тих чи iнших повноважень до дискрецшних необхiдно розглядати в контекст кожного окремого випадку реалiзацii повноважень державного органу.
Дискрецшний характер повноважень ВРП при формуванш суддiвського корпусу обумовлюеться наступними передумовами:
- можливютю формування власно! оцiнки обставин, пов'язаних iз кандидатом на посаду су-дда, та його особистих якостей;
- прюритетом внутршнього переконання кожного члена ВРП над внутршшм переконанням кандидата на посаду суддц
- можливiстю неоднозначного тлумачення понять «доброчесшсть» i «професiйна етика» при встановленi обставин, яш сввдчать про недоброчес-нiсть суддi та можуть негативно вплинути на суст-льну довiру до судово! влади у зв'язку з призначен-ням особи на посаду суддi.
Лггература
1. Судова реформа в Укра!ш: поточнi резуль-тати та найближчi перспективи. 1нформацшно-ана-лiтичнi матерiали до Фахово! дискусп на тему «Судова реформа 2010 р.: чи наближае вона правосуддя в Укра!ш до европейських норм i стандартiв?» 4 квiтня 2013 р. К.: Центр Разумкова, 2013. 130с. URL:
http ://razumkov. org.ua/upload/Sudova_reforma_2013. pdf.
2. Ршення Конституцшного Суду Укра!ни у справ за конституцiйним поданням Вищо! ради юстицп щодо офiцiйного тлумачення положення пункту 1 частини першо! статп 131 Конституцй' Ук-ра!ни стосовно внесення Вищою радою юстицй' по-дань про призначення суддiв на посади (справа про призначення судав) ввд 16.10.2001 року №14-рп/2001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v014p710-01#Text.
3. Рiшення Конституцiйного Суду Укра!ни у справ за конституцiйним поданням 54 народних депутатiв Укра!ни щодо вiдповiдностi Конституцп Укра!ни (конституцiйностi) окремих положень за-конiв Укра!ни «Про судоустрiй i статус суддiв», «Про Вищу раду юстицй» (справа про повноваження державних оргашв у сферi судоустрою)» ввд 21.06.2011р. №7-рп/2011. URL: http ://www. ccu. gov.ua/docs/626.
4. Доповвдь £вропейсько! комiсi! «За демок-ратш через право» (Венецiансько!' комки) щодо призначення суддiв. Доповiдь ухвалено Венещан-ською комiсiею на 70 пленарному зааданш (м. Ве-нещя, 16-17 березня 2007 р.).URL: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf.
5. Рекомендащя №(94)12 «Незалежнiсть, дiе-вiсть та роль суддiв» (ухвалена Комитетом М1тст-рiв Ради Свропи на 518 засiданнi заступников мшь стрiв 13 жовтня 1994 року) / Млжнародш стандарти незалежностi суддiв: Збiрка документiв. К.: Пол^-раф-Експрес, 2008. С.86-90.
6. Загальна (Ушверсальна) хартiя суддi (схва-лена Мiжнародною Асоцiацiею Суддiв 17 листопада 1999 року, Тайпей (Тайвань) / Мжнародш стандарти незалежносп суддiв: Збiрка документiв. К.: Полiграф-Експрес, 2008. С.35-38.
7. Свропейська хартiя про закон «Про статус судав» (8-10 липня 1998 року) / Мiжнароднi стандарти незалежностi суддiв: Збiрка документiв. К.: Полiграф-Експрес, 2008. С.91-95.
8. Пек1нськ1 тези стосовно принцитв незале-жностi суддiв юридично! асощацц кра!н азiйського та тихоокеанського репону (LAWASIA) 1995 року.
URL:
http://sc.gov.ua/ua/mizhnarodni_standarti_u_sferi_sud ochinstva_i_statusu_sudiv.html.
9. Рекомендацл Лапмер Хаус щодо парламентаризму та незалежносп судщвства в крашах зага-льного права, прийняп на зустрiчi представник1в парламентсько1 асощацп, асоцiацiï магiстратiв та суддiв, асощацп адвокапв та освiтньоï юридично1' асощацп краш загального права 19 липня 1998 року. URL: http://sc.gov.ua/ua/mizhnarodni_standarti_u_sferi_sud ochinstva_i_statusu_sudiv.html.
10. Словник украшсько1' мови: в 11 томах. Т. 4, 1973. С. 300. URL: sum.in.ua.
11. Крусян Р.А. Реформування системи судо-устрою Украши: досвщ сучасшсть, тенденци: Дис. ... канд. юрид. наук / спецiальнiсть 12.00.10 «Судо-устрiй; прокуратура та адвокатура» (081 - Право). Нащональний ушверситет «Одеська юридична ака-демiя». Одеса, 2018. 255с.
12. Прилуцький С.В. Формування судового корпусу: нащональний та свгговий досвiд. Aктуальнi проблеми полiтики: Збiрник наукових праць. Одеса: Юрид. л-ра, 2002. Вип. 13-14. С. 558-564.
13. Про Вищу раду правосуддя: Закон Украши вщ 21.12.2016р. Ввдомосп Верховно1' Ради Украши. 2017. № 7-8. Ст.50.
14. Рiшення Касацiйного адмiнiстративного суду у склащ Верховного Суду вщ 7 лютого 2018
року у cnpaBi П/9901/293/18. £диний державний реестр судових ршень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72089229.
15. Скомороха Л.В. Органiзацiйно-правовi та процедурнi аспекти практики формування судщв-ського корпусу в Украiнi. Вiсник Вищо! ради юсти-цИ. 2010. №1. С.31-41.
16. Игнатьев А.С. Усмотрение как правовая общетеоретическая категория и алгоритм его отраслевого анализа (на примере сферы судебного конституционного контроля): дисс. ... кандидата юридических наук: Специальность 12.00.01 - теория и история права и государства; история учений о праве и государстве; Специальность 12.00.02 - конституционное право; конституционный судебный процесс; муниципальное право / Северо-Западный институт управления - филиал ФГБОУ ВО «Российская академия народного хозяйства и государственной службы при Президенте Российской Федерации». СПБ, 2015. 202с. URL: https://disser.spbu.ru/files/disser2/1085/disser/8mFtW Lb820.pdf.
17. Смокович М. Административная юстиция в вопросе дискреционных полномочий. Судебно-юридическая газета. 2015. №46(314). 30.11. С.13. URL: https://sud.ua/ru/news/sud-info/84051-administrativnaya-yustitsiya-v-voprose-diskretsionnikh-polnomochij -4c1b25.
КОНЦЕПТУАЛЬН1 ОСОБЛИВОСТ1 М1СЦЕВОГО РОЗВИТКУ В УКРАШ1
ОкСнь В.Ю.
кандидат юридичних наук, старший науковий cniepo6imHUK, Громадська органiзацiя «Академiя адмiнiстративно-правових наук»
Кшв, Украта https://orcid.org/0000-0001-6080-7752
CONCEPTUAL FEATURES OF LOCAL DEVELOPMENT IN UKRAINE
Oksin V.
Ph.D. in Law, Senior Research Fellow, Public organization "Academy of Administrative and Legal Sciences"
Kiev, Ukraine https://orcid.org/0000-0001-6080-7752
АНОТАЦ1Я
Стаття присвячена аналiзу концептуальних особливостей мюцевого розвитку в Укршт задля пошуку максимально «вдеально]» моделi самооргашзацп громади, адже в умовах сучасносп це питання е одним i3 прюритетш публiчного адмiшструвания в краïнi. Вихiдним пунктом для визначення концептуальних особливостей мюцевого розвитку визначено пошук ввдповвдей на питання: що означае термш «мiсцевий роз-виток», який обсяг взаемовщношень е питаниями мiсцевого значення, а також яка модель мюцевого розвитку забезпечить його ефектившсть у економiчному, соцiальному та iндивiдуалiзованому значеннi.
Задля вирiшення означеного автором виявлено особливостi мiсцевого розвитку як форми регюналь-ного забезпечення державою сталого соцiально-економiчному розквiту; сформовано перелк необхiдних методологiчних особливостей побудови мюцевого самоврядування; з'ясовано яким чином мае реалiзову-вати свою адмiнiстративну дiяльнiсть публiчна адмiнiстрацiя задля забезпеченням максимально! самоор-гаиiзацiï громади.
Зроблено висновок, що мюцевим розвитком е процес досягнення максимального ресурсозбалансова-ного, економiчно вигiдного та соцiально спрямованого врядування мiсцевою громадою питань сво! орга-нiзацiï як самостiйноï складово! централiзованоï системи керування державними справами.
Окремо ввдзначено, що мiсцевий розвиток мае бути забезпеченим. Це непорушна аксюма, яка вимагае вiд суб'ектiв владних повноважень вищого рiвия увесь час створювати та тдтримувати належнi умови для
