CC BY
336
Скурска Е. Контроль ультрафтлетового В-випромiнювання в Польщi
Описано двi незалежнi мереж випромшювання UV-B монiторингу в Польщi. Одна з них - Геофiзична обсерваторiя в Бельську 1нституту геофiзики Польсько! ака-деми наук, понад 30 роюв виконуе контроль сонячного ультрафюлетового випромь нювання. Друга UV-B-мережа 1нституту метеорологи i водного управлiння здшснюе тривалi дослiдження сонячного ультрафiолетового випромшювання на трьох станць ях (Леба, Легюново i Закопане), починаючи з 1994 р. Дослщження минулих роюв продовжують i використовують у прогнозуванш для сiльського i лiсового госпо-дарств.
Ключовi слова: доза, дiя еритеми, вимiрювання, спектр, Сонце, шдекс ультра-фiолету.
Скурска Е. Контроль ультрафиолетового В-излучения в Польше
Описаны две независимых сети излучения UV-B мониторинга в Польше. Одна из них - Геофизическая обсерватория в Бельске Института геофизики Польской академии наук, свыше 30 лет выполняет контроль солнечного ультрафиолетового излучения. Вторая UV-B-сеть Института метеорологии и водного управления осуществляет длительные исследования солнечного ультрафиолетового излучения на трех станциях (Леба, Легионово и Закопанэ), начиная с 1994. Исследования прошлых лет продолжают и используют в прогнозировании для сельского и лесного хозяйств.
Ключевые слова: доза, действие эритемы, измерения, спектр, Солнце, индекс ультрафиолета. _
УДК 632.931.2: 630* 111 Проф. С.М. Стойко, д-р бюл. наук, пров. наук.
ствробтшк - 1нститут Екологп Карпат НАН Украти, м. Льв1в
ПОТЕНЦШШ ЕКОЛОГ1ЧН1 НАСЛ1ДКИ ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛ1ННЯ КЛ1МАТУ В Л1СОВИХ ФОРМАЦ1ЯХ УКРА1НСЬКИХ КАРПАТ
Розглянуто методолопчш пщходи до дослщження впливу глобального потеп-лшня кшмату на динамiчнi тенденцп люових формацш Карпат: бюлопчний, оцшю-вання генеративного поновлення, ареалопчний, ценохоролопчний, ф^оценотичний, ф^оюторичний, топонiмiчний. Встановлено 10 висотних поясiв рослинностi, в яких рекомендовано вивчати сукцесшш процеси, зумовленi змшою клiмату. Визначено позитивнi та негативш екологiчнi наслiдки впливу потеплiння кшмату на динамiку лiсових формацiй.
Ключовi слова: бюсфера, сукцеси, монiторинг, вегетацшш ступенi.
Вступ. Акселеращя протягом останнього стор1ччя х1м1чного, ф1зично-го, радюактивного та шших вид1в забруднення довкшля створюе загрозу для функщонування бюсфери, як глобально! екосистеми. За даними американсь-ких еколопв Е.Д. Енгера та Б.Ф. Смгга (Enger, Smith,1998), у повггряному ба-сейш промислов1 викиди зросли вщ 500 тис. т у 1901-1910 рр. до 4500000 т у 1971-1980 рр., що вплинуло на кшматичний режим та рад1ацшний баланс Зем-ль Протягом 1960-1995 рр. у приземному горизонт бюсфери обсяг С02 зрю на 14 %, що зумовило парниковий ефект, i як наслщок - глобальне потеплшня кшмату. Внаслщок збшьшення у бюсфер1 фреошв та шших промислових газ1в руйнуеться небезпечний для оргашчного св1ту тонкий озоновий шар.
В еволюци бюсфери основну 6ioreoxiMi4Hy роль вщгравав рослинний покрив i, передуЫм, лiсовi формаци. Уся маса кисню в бiосферi - 1,5*1015 т утворилася внаслщок фотосинтезу зелених рослин (Вернадський, 1965). Го-ловним його продуцентом були лiсовi екосистеми, якi, починаючи з середньо-го девону, домшували на суходолi. Згiдно з даними ФАО, протягом вторичного перюду площа лiсiв скоротилася в три рази, i зараз становить 40,6 млн км , вони покривають лише 28 % суходолу. Загальний запас деревини в люах
3 • 3
Свiту становить 160 млрд м , а рiчний прирiст - 3,3 млрд м (Гурвич, 1947). Отже, люи, разом iз вiдновленням кисню, вщграють вагому роль у депону-ванш вуглецю, пiдтримуючи разом iз Свгговим океаном, киснево-вуглекис-лотний баланс у бюсферь Через його порушення на важливу бiосферну фун-кцiю лiсiв наголошено в Рамковiй конвенци ООН про змшу клiмату (Рю-де-Жанейро, 1992). Питанням впливу глобального потеплшня кшмату на лiсовi формаци належну увагу., придiляють 1нститут лiсiв Свропи (EFI) у Фшлянди, Iталiйська академiя лiсових наук та iншi мiжнароднi лiсовi установи. 1х роз-глядали на лiсовiй секци Мiжнародноl конференци ООН у Познанi (2008), присвяченш проблемi впливу глобальних змiн кшмату на свiтову спiльноту.
1. Вплив глобального потеплшня ^iMaTy на складовi б1осфери та методичнi пiдходи дослiдження сyкцесiи у л^ових формащях. За даними Росшсько! пдрометеоролопчно1 служби (2005), середньорiчна температура на Земнш кулi протягом ХХ ст. зросла на 0,8 °С, а у Швшчнш пiвкулi - на 0,7 °С (рис. 1.) Таю температурш змiни адекватнi тому, якби Карпатська прська система змютилася географiчно на 100 км швденшше. Згiдно з досль дженнями метеоролопв тенденцiя потеплiння триватиме. Англiйськi вчеш прогнозують, що у 2100 р. середньорiчна температура в Англи та 1рланди мо-же збiльшитися на 2 °С, у пiвнiчнiй бореальнш зонi та Середземномор'1 - на 4-5 °С (Lindner, 2009).
Рис. 1. Тенденщя глобального потеплшня клтату протягом останнього столття (Росгидромет, 2005)
Наслщки глобального потеплшня та змши кшмату проявляються на bcíx шдсистемах бiосфери - гiдросферi, атмосферi, педосфер^ бiотосферi
(мiкробо-, мжо-, фiто-, зообiотi), соцiосферi (рис. 2). Тому наявна загроза по-рушення екологiчно збалансованого стану бiосфери, який формувався протя-гом геологiчно тривалого перiоду 11 еволюци. Субсистеми бюсфери еколопч-но взаемопов'язаш. Отже, можлива синергiдна дiя потеплiння клiмату у всш бiосферi. Зростання температури на поверхш Свiтового океану сприяе штен-сифжацп фотосинтезу водоростей та потенщальному збiльшенню продуктив-ностi бiоресурсiв. Але, водночас, випаровуеться бiльше вологи з його аквато-ри, збiльшуеться кшьюсть атмосферних опадiв на прилеглих територiях суходолу та воднiсть рж, зростае небезпека паводкiв й шших стихiйних явищ. Глобальне потеплiння може зумовити змщення природних географiчних зон, вплинути на грунтотворчий процес. Його наслщки найвиразнiше проявляти-муться на функцюнуванш лiсових екосистем, агроценозiв, водних екосистем.
Лiсовi екосистеми, порiвняно з шшими типами рослинностi, вщ-значаються складнiшою вiковою й ценотичною структурою, триваль шим ценозотворчим процесом, складнiшими зв'язками мiж фгтоце-нозом, зооценозом та педосферою. Тому дослщження впливу потеплiння клiмату на сукцесшш процеси л1со-вих формацш у методологiчному ас-пектi значно складшше i тривалiше. Воно повинно здшснюватись комплексно з застосуванням лiсiвничих, фаунiстичних, грунтознавчих, кшма-тичних методiв. На жаль, такi досль Рис. 2. Вплив глобального потеплшня дження в Укра1т ще не розпочато. клтату на взаемопов'язаш субсистеми Тому подаемо попередт мiркування,
босфери що стосуються Карпатського регюну.
Враховуючи складнiсть дослiдження в час та просторi впливу глобального потеплшня клiмату на динамiчнi тенденцп лiсових формацiй, для 1х з'ясування потрiбно застосовувати такi методичнi шдходи:
• бюлопчиий, який дае змогу встановити змшу у перюдичиосп та рясиост плодоношения деревних порщ у зв'язку 1з потеплшиям кл1мату;
• пор1вняльне оцiиюваиия здатиост деревних порвд до генеративного та вегетативного поновлення i з'ясування 1х вгтальносп й коикуреитиоi здатиостi у мiжвидових взаемоввдиосииах;
• ареалогiчиий, який базуеться иа дослщжент споитаииого поширеиня едифь каториих порiд у змiиеиих умовах природного середовища;
метод ценохоролопчний, який дае змогу з ясувати дииамiчиi тенденцп тсо-вих формацiй иа коитактi iхиiх висотних поясiв;
• метод фiтоцеиотичиий, завдання якого полягае у з'ясуваииi сукцесшних про-цесiв у лiсових формащях;
• ф^оюторичний метод, який полягае у виявлент релiктових фiтоценозiв та дослiдженнi гхнього стану;
• допомiжний метод топонiмiчний, який дае змогу з'ясувати поширення дерев-них порiд протягом юторично!" доби на пiдставi народних назв люових урочищ.
Для дослщження динам1чних тенденцш рослинних формацш найпри-датшшими еколопчними моделями е прсью регюни. У них можна встанови-ти законом1рносп просторово! диференщацп рослинного покриву та вивчати потенщальш змши в його структур! на значно коротшому географ1чному простор^ шж у р1внинних ландшафтах. До таких регюшв в Укра!ш належать Карпати 1 Крим.
2. Вплив глобального потеплшня клiмату на сукцесп лiсових фор-мацiй у рiзиих висотних поясах Карпат. Вплив глобального потеплшня на ль сов1 формаци проявляеться в р1зних регюнах по р1зному, залежно вщ !хнього географ1чного положення та характеру кшматично! зони. У прських регюнах тривал1 дослщження динам1чних тенденцш люових формацш можна виконува-ти на шдстав1 стану висотних пояшв рослинного покриву. Польськi, а згодом укра!нсью вчеш, видшили у Карпатах висотш пояси дубових, букових, смере-кових лшв, криволюся й субальпшських лук, альпшських лук (Zapalowicz, 1889; Попов, 1949; Котов, Чопик, 1960; Голубець, 1967 та ш). Наукова диску-с1я щодо динамши висотних пояшв унаслщок потеплшня кшмату почалася ще у середиш минулого столггтя. Геоботашк П. Д. Ярошенко (1951) констатував, що поступове потеплшня повинно було б сприяти тдняттю верхньо! межi л1су. Проте насправд1 вш вважав, що спостериаеться зворотне явище. Основними причинами зниження верхньо! межi люу зумовлене, на його думку, впливом сшгових лавин, змивом грунту, а мюцями його заторфуванням. Тому П. Д. Ярошенко вважав, що пояси криволюся, смерекових { букових лю1в зм1шуються донизу. До протилежного висновку дшшли В.1. Комендар (1957), С.М. Стойко (1967), К.А. Малиновський (1980). Розходження у висновках щодо динамши висотних пояшв можна пояснити р1зними методичними шдходами щодо з'ясу-вання цього складного бюгеограф1чного явища, вщсутшстю стацюнарних дос-лщжень та достатньою кшьюстю переконливих факпв.
Зазначимо, що швшчно-схщний макросхил Карпат розташований шд впливом кшмату обширно! Русько! платформи, а на швденно-захщний надхо-дять теиш пов1тряш течи з Угорщини та Румуни. Тому вони р1зняться за характером висотно! поясност (рис. 3). На Прикарпатт в холодшшому кшмат сформований пояс ялицево-дубових лшв з дуба звичайного, якого немае на Закарпатл. На швденному макросхиш Вулкашчних Карпат поширеш дубов1 та дубово-буков1 л1си з дуба скельного, яких немае на Прикарпатп. М1ж поясами букових { смерекових лшв на обидвох макросхилах широку смугу займають буково-ялицево-смереков1 фггоценози. У Бескидах у зош "дощово! тш1" зональне поширення мають ялицево-буков1 та буково-ялицев1 л1си. Вра-ховуючи таку диференщащю рослинного покриву, виникла потреба описати його висотну поясшсть (Стойко, 1967; Б1;оуко, 2000).
о 12.5 25 50
.........км
е>
Рис. 3. Укратсьт Карпати, площа 37000 км2, л^ист^ть 55 %
Висотнi рослиннi пояси об'еднують фiтоценотичнi комплекси, едифь катори яких протягом голоцену мали однакове або подiбне висотне поширен-ня у вщповщних для них грунтових та клiматичних умовах. Таким чином, це явище фiтоiсторичне, бiогеографiчне, x0p0Ä08iHne й еколого-ценотичне. Ви-сотну диференщащю рослинних формацiй ми здiйснили за кшматовегета-цiйним методом, за яким Е. Шмщ (Schmid,1941) у Швейцари та А. Златнiк (Zlatník,1963) у Чехословаччиш, видiлили так званi "вегетацшш ступенiм (Vegetationsstufen, Vegetacne stupné). На пiдставi решток природних та мало змь нених лiсiв й шших типiв рослинностi ми видшили у Карпатах 10 висотних рослинних пояЫв (ВРП) (вегетацiйних ступенiв), серед яких вiсiм лiсових, та встановили два варiанти поясностi - закарпатський та прикарпатський. Пос-лiдовнiсть ВРП i середш висотнi межi 1хнього поширення подано в табл. 1.
Висотш лiсовi пояси не лише вщображають фiтогеографiчнi законо-мiрностi розподшу лiсових формацiй, але служать макрофггоценотичними моделями для ренатуралiзацil похiдних й трансформованих деревосташв та ведення люового господарства за зразком природних лiсiв.
Протягом багаторiчних фiтоценотичних дослiджень буково-дубових та букових лiсiв ми констатували, що на пiвденному макросхилi у Закарпатт у гiрських районах стали появлятися таю характеры для формацп дуба скель-ного теплолюбнi трав'яш рослини, як живокiст Попова (Symphytum popovii Dobrocz.), кадило мелiсолисте (Melittis melissophyllum L.), ластовень лжарсь-кий (Vincetoxicum hirundinaria Medik.), чина чорншча (Lathyrus niger (L.) Bernh.), плющ (Hedera helix L.) (на карбонатних породах), ломишс виногра-долистий (Clematis vitalba L.) та ш. Спонтанно стали поширюватися тепло-любнi деревш породи - черешня (Prunus avium L., 860 м), граб (Carpinus be-tulus L., 950 м), лiщина (Corylus avellana L., 1000 м), клен польовий (Acer campestre L., 650 м), берека (Sorbus torminalis (L.) Crantz., 650 м), бруслина европейська (Euonymus europaea L., 400 м), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare L., 380 м) та ш. З теплолюбних екзотiв на швденному макросхилi
Вулкашчних Карпат добре ростуть i плодоносять каштан ютвний (Castanea sativa Mill., 400 м), сосна Веймутова (Pinus strobus L., 520 м). По долинах piK у пояс бучин заходить вшьха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaertn., 650 м).
Табл. 1. Висотш рослинш пояси (вегетацшш ступеш) у Карпатах
№ за/п Ha3Ba noaciB Швденно-захвд-ний мегасхил (Закарпаття, м) Швтчно-схвдний мегасхил (Перед-карпаття, м)
1 Bn gyöoBHx niciB Í3 Äy6a 3BHHaÖHoro (Querceta roboris) 106-200 250-350
2 Bn-anH^B0-,ay60BHx niciB 3 gy6a 3BHHaÖHoro (Abieto-Querceta roboris) - 350-450
3 Bn gy6oBHx niciB 3 gy6a CKenbHoro (Querceta petraeae) 200-300 лише фрагментарно на Буковит
4 Bn gy60B0-6yK0BHx niciB Í3 gy6a CKenbHoro (Querceto petraeae-Fageta) 300-400 лише фрагментарно на Буковит
5 Bn 6yKOBHx niciB (Fageta sylvaticae) 400-1280(1340) 450-800
6 Bn an^eBO-6yKOBHx i 6yKOBO-an^eBHx niciB (Abieto-Fageta et Fageto-Abieta) 700-1000 500-800
7 Bn 6yKOBO-an^eBO-CMepeKOBHx niciB (Fageto-Abieto-Piceeta) 900-1100 800-1000
8 Bn CMepeKOBHx niciB (Piceeta abietis) 1100-1500 1000-1600
9 а Bn cy6anbnmcí>KHx nyK Ta KpHBonicca cocHH ripcbKOi i BinbXH 3eneHOi (Pineta mugi, Alneta viridis, Prata subalpina) (Ha cxig, 30KpeMa IopraHH) 1500-1860 1500-1860
9 б Bn KpHBonicca BinbXH 3eneHOi (Prata subalpina, Alneta viridis) (Ha 3axig Big IopramB) 1240-1600 1400-1860
9 в Bn cy6anbniñcbKHx nyK (Prata subalpina) 1600-1860 1600-1860
10 Bn anbniñcbKHx nyK (Prata alpina) 1860-2061 1860-2061
Щкаво простежити за розвитком лшв у Карпатах у голоцеш. У тзньому голоцеш (3000 роюв тому), в умовах сприятливого для бучин гумщ-ного 1 теплого кшмату, бук став витюняти дуба скельного у пояс дубово-бу-кових i буково-дубових лшв i такий процес продовжуеться. Про це св!дчать релiктовi локалiтети дуба скельного, як збереглися серед зонально пошире-них бучин у межах висот 600-900(1000) м н.р.м. в Ужанському нацюнально-му природному парку (НПП), Угольському заповщному масив! Карпатського бюсферного заповщника (урочище Вежа). Спонтанне поширення теплолюб-них кверцетальних вид1в у ВП бучин та релiктовi осередки дуба скельного свщчать, що за сучасно! тенденцп потеплiння клiмату наявш сприятлив{ еко-лопчш умови для його культивування в прських умовах, а отже, i для розши-рення плошд четвертого ВП буково-дубових i дубово-букових лшв, що мати-ме й вагоме економiчне значения.
Як дуб звичайний, так i скельний формують у Карпатах здебшьшого полiдомiнантнi деревостани, в яких небезпека 1хнього витiснення тшевитри-валiшими породами. У табл. 2 наведет характерт приклади динамiки гене-
pативного поновлення дослiджyваниx деpевниx поpiд y мшаних деpевоста-нах. У дpyгомy висотному пояс ялицево-дyбовиx та дyбово-ялицевиx лшв, пошиpениx на Пеpедкаpпаттi, y п^ост найчастiше пеpеважае ялиця бiла, що ствоpюе загpозy витiснення дyба звичайного, зо^ема y вологих чоpнице-вих та мохових сyдiбpоваx.
Поpiвняльнi дослщження пpиpодного вiдновлення дyба скельного та бука y четвеpтомy висотному пояс 6уково-ду6ових та ду6ово-6укових лшв св!дчать пpо ютотну пеpевагy бука у п^ост!. Тому змiшанi деpевостани у цьому пояс тpеба вважати ценотично лабшьними. Для 1'хнього збеpеження потpiбно пpидiляти належну увагу pегyлюванню м1жвидових взаемовщносин згаданих едифiкатоpiв.
Шостий висотний пояс ялицево-букових та буково-ялицевих лшв най^ат^ виpажений у Бескидах, яю xаpактеpизyються м'яким клiматом, що вщповщае еколого-бiологiчним особливостям бука та ялищ. Пpиpодне поновлення едифiкатоpiв у цих сyбфоpмацiяx менш-бiльш piвномipне, що за-безпечуе ценотичну стабiльнiсть висотного поясу. Але внаслщок монокуль-тypного люового господаpства з оpiентацiею на смеpекy, пpиpоднi люи зазнали значних теpитоpiальниx змш. Тому потpiбно пpидiлити належну увагу вщ-твоpенню коpiнниx ялицево-букових фiтоценозiв у цьому пояс.
Дослiдження пpиpодного вiдновлення ялини евpопейськоï та бука ль сового у сьомому висотному пояс бyково-ялицево-смеpековиx лшв свiдчать пpо явну пеpевагy пiдpостy бука. Це дае тдставу ствеpджyвати, що у сучас-них умовах потеплшня клiматy бук вщзначаеться виpазною вiтальнiстю, а от-же юнуе тенденцiя до pозшиpення плошд п'ятого BРП чистих бучин на контакт з сьомим BP^ Пpо пpоцес пошиpення бучин у тзньому голоцеш за pа-хунок змшаних буково-хвойних лшв свiдчать також pелiктовi осеpедки ялини, яю збеpеглися на кам'янистих схилах сеpед зонально пошиpениx бучин в Ужанському НПП (ypочище Тихий), у Пеpечинськомy люгосш (ypочище Bоеводино), Шиpоколyжанськомy заповщному масивi (ypочище Ялинкува-тий). До аналопчних висновюв дшшли I. ^зак, Р. Фpонк, Г. Kозак (200S) яю, застосовуючи моделювання за системою Forkome, пpогнозyють змшу ялини буком у мшаних ялицево-смеpеково-бyковиx лiсаx Пщлюшвського лiсництва Kаpпатського НПП. Результати поpiвняльниx дослiджень дають пiдставy вважати, що у сучасних умовах потеплшня кшмату наявна тенден-щя до pозшиpення BП бучин у контактуючих поясах як буково-ялицево-сме-pековиx, так i буково-дубових i дубово-букових лшв у Закаpпаттi, що ваpто мати на yвазi шд час pyбок догляду у полщомшантних деpевостанаx.
Заслуговуе на увагу ^оцес пpиpодного вiдновлення ялини та бука на антpопогенно-зниженiй 1'хнш веpxнiй межi. У Чоpногipськомy масивi ^p-патського НПП на швшчному схил1 Попа 1вана Маpмаpоського (1500-1600 м), де шсля заповiдного pежимy був пpипинений випас худоби, вщбуваеться ^о-тягом останнix десятилiть спонтанне поновлення ялини. 1нтенсивне заpостан-ня смеpекою шслялюових лук спостеpiгаеться також на полонинах Маpма-pоського Попа 1вана (1400-1500 м). Такого поновлення немае на антpопоген-но-зниженiй веpxнiй межi бучин на полонинах Равка i Розсипанець (1100 м) в
Ужанському НПП та на полонинах Угольсько-Широколужанського заповщ-ного масиву. Це пояснюеться бшьшою чутливiстю бука до клiматичних екстрем високогiр,я та низькою здатнiстю проростання його плодiв на задер-нованих лучних дшянках. На полонинах Ужанського НПП спостер^аеться спонтанне поширення вшьхи зелено! (Alnus viridis (Chaix) DC).
Дослщження, яке здiйснив В.Г. Колщук (1967) на територи Карпатсь-кого НПП у Чорногор^ свiдчить про збшьшення за останне столiття прирос-тiв на пагонах криволiсся сосни прсько! (Pinus mugo Turra), що дае пiдставу стверджувати про ценотичну стабшьшсть формаци у субальпiйському пояЫ.
Табл. 2. Природне поновлення в ялицево-дубових (Abieto-Quercetum roboris) та буково-дубових (Fageto- Quercetum petraeae) л'шах
Лшництво, квартал, вис. н. р. м., експозищя Тип л1су, висотний пояс Склад дере-востану, в1к, боттет Й 1 ^ н g & Н О Й -а С о ^ а и 3 й и 'd ме /у оо « ^ Порода В1ков1 групи поновлення, роки Всього
12 р. 35 Р. 610 р. >10 р. тис. шт. %
Рохинянське, кв. 55 б, 450 м, пд. 5° Св1жа ялицева д1брова з дуба звичайного зеленчукова, 2-й ВП 6Дзв 4Яцб +Бкл, 130 р., I бон. 0,7 Дзв 1,0 0,6 0,7 — 1,5 8,8
Яцб 1,6 1,9 0,7 - 4,2 24,7
Бкл — 1,1 0,5 0,2 1,8 10,6
Гзв 0,6 0,7 0,3 0,2 1,8 10,6
Яв 2,0 3,0 0,7 — 5,7 33,5
Лпс - л 0,1 0,1 1,1 0,3 2,0 11,8
разом 5,3 7,4 4,0 0,7 16,6 100,0
Сусвдовичське, кв. 9/20, 420 м, пд.-з. 10° Св1жа ялицева д1брова з дуба звичайного зеленчукова, 2-й ВП 6Дзв 4Яцб + Яле, 100 р., I бон. 0,8 0,8 Дзв 1,4 4 0,2 - 5,6 26,9
Яцб 2,2 3,1 2,8 3,0 10,1 48,6
Бкл — 1,5 1,0 — 2,5 12,0
Гзв 1,6 1,0 - — 2,6 12,5
разом 5,2 9,6 4,0 3,0 20,8 100,0
Угольське ПНДВ, ур. Кривешний, Карпат. бюсф. запов., 550 м, пд.-з., 20° Св1жа букова д1брова з дуба скельного тд-маренникова, 4-ий ВП 8Дск 2Бкл, 75 р., I бон 0,7 Бкл 0,6 2,6 5,4 3,2 11,8 74,4
Дск 0,8 2,3 1,0 — 4,1 25,6
разом 1,4 4,9 6,4 3,2 15,9 100,0
Болех1вське, кв 52/14, 520 м, пд. 10° Свiжа букова суд1брова з дуба кельного волосисто осо-кова, 4-й ВП 9Дск 1Бкл, 85 р., I бон 0,7 Дск 0,8 0,6 - - 1,4 7,5
Бкл - 6,2 5,1 4,4 15,7 84,4
Гзв - 1,5 - - 1,5 8,1
разом 0,8 8,3 5,1 4,4 18,6 100,0
3. Еколопчш наслвдки потеплшня клiмату, як n0Tpi6H0 врахову-вати у стратеги гipського лiсiвництва. Попереднi дослiдження реакци люо-вих фiтоценозiв на потеплшня кшмату у Карпатах показали, що воно прояв-ляеться по-рiзному, залежно вiд висотного розташування лiсових пояЫв, 6i-ологiчних властивостей едифiкаторiв, характеру взаемовщносин мiж ними та напрямiв сукцесiйних процесiв. У практичному лiсiвничому планi умовно
можна видшити два аспекти екологiчних наслiдкiв - позитивний i негатив-ний. До позитивних еколопчних наслiдкiв належать:
• можливе споитаиие поширеиия в прських районах теплолюбиих деревиих порвд та збшьшеиня бiорiзиомаиiття;
• можлившть тдняття висотиого поясу дубових, дубово-букових лЫв 1з дуба скельиого та збагачення 1хиього видового складу за рахунок теплолюбиих екзот!в - каштаиа 1спвного, горiха чориого, сосии Веймутово! та ш.;
• збiльшеиия приросту деревиих порщ та продуктивиосп деревостаиiв внасль док збiльшеиия вегетацiйиого перiоду;
• скорочення перiодичиостi плодоношения та збшьшення врожайиост деревиих порвд;
• проникнення в прсьи райоии теплолюбиих вид1в фауии та збiльшеиня 11' бь орiзиомаиiття;
• покращеиня груитотворчого процесу в прських районах;
• прискорення споитаиио!' реиатуралiзацii верхиьо!' межi лЫв та покращеиия 1хиьо1' водо- i груитозахисио!' ролц
• можливост розширеиия рекреацшио!' бази у прських лшах та збiльшеиия 'хиього сощального значения.
• До екологiчиих негативних иаслiдкiв иалежать:
• збiльшеиня шлькосп опадiв, водиост прських рш та зростання иебезпеки паводкiв;
• почастшання иебезпечиих екологiчиих явищ - лавин, ерозшних процешв, зсув1в груиту, сельових поток1в, карстових процешв.
• частше вииикиеиня штормових в1тр1в та зростання иебезпеки люових вгтро-в^в i буреломiв;
• збiльшеиия иебезпеки лшових пожеж;
• потеплiиия клiмату сприятиме розвитку иебезпечио!' для лшв ентомофауни та мшофлори.
Лiсове господарство вщзначаеться складним i тривалим процесом люо-вирощування, яке повинно бути диференцшованим у регiонах, у яких е р1зш клiматичнi, грунтов! й орографiчнi умови. До таких регiонiв належать Укра-1нсью Карпати. Тому у стратеги люогосподарсько! iнфраструктури Карпат пот-р16но мати на увазi як позитивш, так i негативнi наслщки глобального потеплшня клiмату на люов1 формацп, яке впливатиме на 1хт динамiчнi тенденци.
Висновки. Кшматичш та грунтов! умови е виршальними чинниками у л1сотв1рному процес (силвагенез^ та географiчному поширеннi люових екосистем. Вплив глобального потеплшня на цей процес багатогранний i проявляеться в люовому середовищi у р1зних аспектах: педосфер^ водному режимi, санiтарному сташ лшв, 1хнш стшкост проти еколопчних стреЫв, у сукцесп люових формацш, 1хньому багатогранному значеннi. У кожнш при-родно-географiчнiй зош його наслщки будуть диференцiйованими залежно вщ потенщально! здатностi адаптаци деревних порщ до змшеного природного середовища.
Дослщження реакци люових екосистем Карпат на змшу кшмату важ-лив1 не лише у загальному екологiчному та бiогеографiчному аспектах, але потр16ш для прського лiсiвництва, яке потр16но спрямувати на формування у кожному висотному пояс еколопчно стабiльних фiтоценозiв. Щоби з'ясувати тривалi динамiчнi тенденци люових формацiй i напрями 1хшх сукцесш, пот-
pi6HO закласти на контактнiй межi висотних люових поясiв довготривалий ль совий мошторинг для комплексних лiсiвничих, педологiчних та еколопчних дослщжень. Для ще! мети найпридатшшими е природнi лiси, яю охороняють-ся в мережi природно-заповщного фонду.
Проблема потенцiальних змiн у люах Укра1ни актуальна для вех при-родно-географiчних зон. Тому прюритетне завдання лшвничо! науки та практики полягае в обгрунтуванш екологiчних засад формування лiсiв майбутнього, адаптованих до природних умов, яю змiнюються внаслщок глобального потеплiння клiмату.
Лггература
1. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы и ее окружения. - М. : Изд-во "Наука", 1965. - 374 с.
2. Голубец М.А. О высотной зональности растительного покрова Украинских Карпат. Растительный мир высокогорий СССР и вопросы его использования. - Фрунзе : Изд-во ИЛИН, 1967. - С. 56-66.
3. Гурвич И.Я. Опыт исчисления запасов древесины в лесах земного шара // Известия Всесоюзного Географического Об-ва, 1947. - № 5.
4. Козак I. Приклади прогнозування змш лю1в Пщлюшвського люництва 1з застосуван-ням модел1 FORKOME. Природш комплекси та екосистеми верх1в'я р. Прут. Функцюнування. Мошторинг. Охорона / Козак I., Фронк Р., Козак Г. - Льв1в-Ворохта, 2009. - С. 256-261.
5. Колищук В.Г. Динамика прироста горной сосны (Pinus mugo Turra) у связи с солнечной активностью // Доклады АН СССР. - М., 1966. - Т. 167. - № 3.
6. Комендар B.I. До питання про динам1ку рослинних пояс1в у Схщних Карпатах // Ук-ра1нський боташчний журнал, 1957. - Т. 14. - С. 15-25.
7. Котов М.И. Основные черты флоры и растительности Украинских Карпат. Флора и фауна Карпат / Котов М.И., Чопик В.И. - М., 1960. - С. 3-33.
8. Малиновський К.А. Рослиннють високопр'я Украшських Карпат. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1980. - 278 с.
9. Попов М.А. Очерк растительности и флоры Карпат. - М. : Изд-во МОИП, 1949. - 303 с.
10. Росгидромет. Стратегический прогноз изменений климата Российской Федерации до 2010-2015 гг и их влияния на отрасли экономики России. - М., 2005. - 22 с.
11. Стойко С.М. Закономерности формирования лесорастительных поясов в южной части Украинских Карпат // Лесоводство и агролесомелиорация. - Харьков, 1967. - № 12. - С. 12-23.
12. Ярошенко П.Д. О природной динамике верхней границе леса у Карпатах // Докл. АН СССР. - М., 1957. - Т. XXVIII.
13. Enger T.D., Smith B.F. Environmental Science. A Study of Interrelationships. 6-th Editi-on.WCB McGraw-Hill. - 456 p.
14. Lindner M. Focus on Climate // European Forest Institute News, 2009. - № 1. - Vol. 17. - P. 3-4.
15. Schmid E. Vegetationsgürtel und deren Biocoenose. Berichte der Schweizarischen Bot.Gesellschaft.Zürich, 1944.
16. Stojko S.M. Pionowe zroznicowanie szaty roslinnej w Karpatach Ukrajinskich i Uzanskom parku narodowym. Roczniki Biescczadskie, 2003. - T. 11. - S. 43-53.
17. Zapalowicz H. Roslinna szata gor Pokucko-Marmaroskich. Spawozd.Kom.Fiziogr. -1889. - 398 s.
18. Zlatnik A. Die Vegetationsstufen und deren Indikation durch Pflanzenarten am Вeispiel der Wälder der CSSR. Preslia. - 1963. - № 35. - S. 31-51.
Стойко С.М. Потенциальные экологические последствия глобального потепления климата в лесных формациях Украинских Карпат
Рассмотрены методологические подходы к исследованию влияния глобального потепления климата на динамические тенденции лесных формаций Карпат: биологический, оценки генеративного возобновления, ареалогический, ценохорологический,
фитоценотический, фитоисторический, топонимический. Установлено 10 высотных поясов растительности, в которых рекомендовано изучать сукцессионные процессы, предопределенные изменением климата. Определено позитивные и негативные экологические последствия влияния потепления климата на динамику лесных формаций.
Ключевые слова: биосфера, сукцессии, мониторинг, вегетационные степени.
Stoyko S.M. Potential ecological consequences of global climate warming in forest ecosystems of Ukrainian Carpathians
Potential methodological approaches of studying the effect of climate warming (biological, regeneration tests, chorological, phytocoenological, phytohistorical, toponomical) on the dynamic of forest ecosystems have been considered. Then altitude vegetation belts used for investigation of succession processes were determined. Positive and negative consequences of the effect of global climate warming on the dynamic of forest ecosystems were defined.
Keywords: biosphere, succession, monitoring, vegetation belts.
УДК 332.14 Acnip. Г.М. Сторожук1. - Львiвський НУ iM. 1вана Франка
ОРГАНВАЦШНО-УПРАВЛШСЬК1 МЕХАН1ЗМИ РЕАЛ1ЗАЦП СТРАТЕГИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ПРОБЛЕМИ ТА ПОР1ВНЯЛЬНИЙ АНАЛ1З
Обгрунтовано потребу розроблення та запровадження стратеги сталого розвит-ку на загальнодержавному та мюцевому рiвнях. Здшсиеио порiвняльний аналiз орга-шзацшно-управлшських механiзмiв реалiзацп стратеги сталого розвитку у деяких европейських кранах. Виявлено загальш ефективш оргашзацшно-уиравлшсью ме-хашзми та основш проблеми на шляху розроблення та реалiзацiï стратеги сталого розвитку.
Ключовi слова: стратепя, сталий розвиток, просторовий розвиток, шструмен-ти, оргашзацшно-уиравлшсью мехашзми реалiзацiï стратеги сталого розвитку.
Оучасш глобальш та регюнальш природно-техногенш ресурсно-еко-лопчш трансформацiï зумовили актуальшсть пошуку ршень цiлоï низки проблем, таких як деградащя ресурсно-екологiчного потенцiалу Землi, нерiв-новажнi флуктуацiï (стiйкi нехарактернi змши) клiмату тощо. Сьогоднi вели-чезними е масштаби антропогенного тиску на навколишне природне середо-вище. О^мке зростання населення, розвиток промисловостi, штенсифжащя сiльського господарства, застосування екологiчно небезпечних технологш призвели до негативних природних трансформацш, що своею чергою завдае руйнiвноï дiï економiцi, стану бюсфери та здоров'ю населення планети.
Розвиток iндустрiальних технологiй перетворив антропогенний вплив на навколишне природне середовище в явище планетарного масштабу. Тех-ногенний тиск на природу наблизився до межi стшкосп бiосфери, а за деяки-ми параметрами навiть перевищив його, про що свiдчать прояви деструкцп бiосфери. Незворотне кiлькiсне та яюсне збiднiння бiосфери спричинене рiз-ким скороченням площi природних непорушених екосистем, ïx деградацiею, зменшенням бiологiчноï' рiзноманiтностi (табл.).
1 Наук. кер1вник: проф. Л. О. Гришв, д-р екон. наук - Льв1вський НУ 1м. 1вана Франка
