CC BY
346
УДК 630.622 Проф. С.М. Стойко, д-р бюл. наук, доктор г. к. - 1нститут
екологи Карпат НАН Украти
ГЕОГРАФ1ЧН1 ЗАКОНОМ1РНОСТ1 ВИСОТНО1 ДИФЕРЕНЦ1АЩ1 РОСЛИННОГО ПОКРИВУ В УКРА1НСЬКИХ КАРПАТАХ
Вертикальш рослиннi пояси (ВРП) - це ф^охоролопчш фiтокомплекси, якi об'еднують моно- та полщомшантш фiтоценози, що сформувалися продовж юторич-ного перiоду у вщповщних клiиатичних та едафiчних умовах. Вони характеризуются певною динамiчною стабiльнiстю в часi i простора ВРП - явище ф^оюто-ричне, ландшафтно-географiчне та екологiчне. В Украшських Карпатах встановлено 10 ВРП i два вiдмiннi варiанти на твшчно-схщному та пiвденно-захiдному макрос-хилах.
Ключов1 слова: вертикальний рослинний пояс, фiтогеографiя, еколопчна ста-бiльнiсть
Prof. S.M. Stoyko, Doctor of biol sciences, Dr.h.c. - Institute of Ecology of
the Carpathians, NA of Sciences of Ukraine
Geographical peculiarities of vertical differentiation of vegetation cover in
the Ukrainian Carpathians
Vertical vegetation belts (VVB) are coeno-chorological phytocomlexes which combine the mono-and polydominant phytocoenoses, formed during historical period in appropriate climatical and edaphical conditions. They are characterized by certain dynamical stability in time and space. Thus, VVB are phytohistorical, landscape-geographical and ecological phenomena. Ten VVB are established in the Ukrainian Carpathians and two variants on the north - east and south - west macroslopes.
Key words: vertical vegetation belts, phytogeography, ecological stability
Вступ
У вертикальны диференщацп рослинного покриву, под1бно як i в горизонтальны зональности найбшьш виразно проявляються законом1рносл його юторичного формування, географ1чного поширення, еколопчних особ-ливостей.
Анал1з висотно-поясного розподшу рослинност е одним 1з важливих фггогеограф1чних завдань. З'ясування його законом1рностей е цшною допо-могою у геоботашчному, лшвничому та ландшафтному районуванш. Вив-чення поширення висотних пояЫв е корисним для типолопчного анал1зу прських лшв, люовпорядкування, а також для визначення масштаб1в антро-погенних трансформацш. Зокрема, воно важливе для обгрунтування напрям-юв реконструкци вторинних (секундарних) насаджень та формування близьких до природних еколопчно стабшьних фггоценоз1в.
Для визначення висотно! поясност в горах основне шдикацшне зна-чення мае деревна рослиншсть, яка найбшьш чггко вщображае р1зномашт-шсть впливу кшматичних умов. Деревний ярус знаходиться у зимовий перюд поза сшговим покривом, тому л1сов1 екосистеми е кращими, шж трав'яш для визначення впливу температури на рослинний покрив, яка знижуеться з висо-тою н.р.м. Фггошдифжацшна роль кшмату проявляеться виразшше на поши-
реннi фiтоценозiв, нiж окремих !х компонентiв, оскшьки його вплив апробо-ваний фактором часу.
1снують два вiдмiннi шдходи до визначення висотно! поясностi у прських геосистемах - висотно-ландшафтний та кшматично-вегетацшний. Прихильники першого пiдходу визначають пояснiсть рослинностi згiдно з конф^уращею терену та релятивною висотою ландшаф^в н.р.м. За цим принципом на швшчно-схщному макросхилi Карпат видiлення висотно-рос-линних поясiв здiйснили польськi боташки [4]. Ботанiко-географ М.Г. Попов [9] видшив у Карпатах чотири ландшафтно-геоморфолопчш пояси: перед-гiрський пояс з домшуванням сiльськогосподарських культур та дубових ль сiв; нижнiй лiсовий пояс бучин; верхнш лiсовий пояс смеречин; субаль-пiйський пояс. Вiн констатував, що лише найвищi вершини можна вщнести до альпiйського поясу (С. 35-39). Згодом Г.1. Бiлик, С.М. Брадiс, Ф.О. Гринь [2], В.1. Комендар [6], М.1. Котов, В.1. Чопик [7], М.А. Голубець [3] видшили п'ять поясiв: передгiрський пояс дубових лiсiв; нижнiй гiрський пояс букових лiсiв; верхнiй гiрський пояс смерекових лiсiв; субальпiйський пояс, який включае криволiсся та субальпiйськi луки; альпшський пояс, в якому поши-рена альпiйська рослиннiсть.
Згаданi схеми висотно! поясностi дають лише загальне уявлення щодо диференщаци рослинного покриву у Карпатах. Школи пояс дубових лiсiв не переходить безпосередньо у пояс бучин, а пояс букових лiсiв у пояс смеречин. Мiж ними юнують континуальнi хоролопчш одиницi, сформованi про-довж вторично! доби. У Закарпаттi сформованi дубовi лiси з дуба звичайного (ОиегсеШш гоЬопб) та скельного (ОиегсеШш ре1гаеае), якi утворюють чiтко вираженi рiзнi висотнi пояси. У Карпатах на плошд близько 100 тис. га поши-ренi ялицево-дубовi (ЛЫе1о-0иегсе1иш гоЬопб) та ялицево-буковi (ЛЫе1о-Ба-getuш) люи, якi не вiдображенi у згаданш вище схемi висотно! поясностi рослинного покриву. За характером поясност швденно-захщний мегасхил Карпат вiдрiзняеться вiд пiвнiчно-схiдного. Тому назрiла потреба обгрунтувати детальнiшу висотну диференцiацiю рослинного покриву.
Швденно-захщна частина Карпат (Закарпаття) розташована в межах висот 106-2061 м н.р.м., тут чггко помггний вплив теплого клiмату па-нонсько! люостепово! зони. Пiвнiчно-схiдна частина знаходиться в межах висот 300 (400) - 2061 м, в нш проявляеться вплив холодшшого i бшьш континентального клiмату Русько! платформи. Цi обставини впливають i на особ-ливостi висотно! поясность
Украшсью Карпати, подiбно до шших гiрських геосистем, мають ре-гюнальну специфiку формування висотно! поясностi. Вона зумовлена !х геог-рафiчним положенням та характером клiмату, iсторiею розвитку рослинност в голоценi, масивнiстю прсько! споруди, впливом клiмату прилеглих ландшаф^в i, зокрема, складною геоморфологiчною будовою. Вертикальна диференщащя рослинностi е природним наслщком еколопчно! вiдповiдностi рослинних формацш клiматичним i грунтовим умовам, як у гiрських районах змiнюються не лише залежно вiд висоти н.р.м., але також вiд напрямку i ма-сивностi гiрських хребтiв, характеру прських долин ^ взагалi, вщ геоморфо-
лoгiчнoï бyдoви мiсцевoстi. Вiдoмo, напpиклад, шр на oдних i тих самих ви-сoтах y Свидoвецьких гopах на пiвденнoмy макpoсхилi пoшиpенi бyкoвi лiси, а на пiвнiчнoмy - бyкoвo-ялицевo-смеpекoвi та смеpекoвi. У пеpшoмy випад-ку веpхню межy люу фopмyють 6учини, y дpyгoмy - смеpечини.
Аналiзyючи закoнoмipнoстi фopмyвання poслиннoгo пoкpивy у ^prn-тах М.Г. ^тов [9] слyшнo вiдзначав: "Бoтанiкo-геoгpаф, дoслiджyючи будь-яку мiсцевiсть, пеpедyсiм пoвинен opieнтyватися у геoмopфoлoгiчнiй CTpy^ тypi кpаïни, вiдзначити ïï гeoмopфoлoгiчнi елементи. Чим глибше, детальнiше буде пpoникнення у геoмopфoлoгiчнy бyдoвy мiсцевoстi, тим виpазнiше i пoвнiше будуть виpисoвyватися piзнoманiтнiсть i oсoбливoстi poслиннoгo пoкpивy тoмy, щo oстаннiй цш^м залежить вiд зoвнiшньoгo сеpедoвища i пеpедаe йoгo змiни, якi зyмoвленi oсoбливoстями геoмopфoлoгiчнoï бyдoви" (с.19, тут i далi пеpеклад автopа).
Синетгоичний вплив pельeфy на лiсoвi фopмацiï наoчнo шка-зав П.С. ^гребняк [S]. Вiн кoнстатyвав, щo у фopмyваннi лiсoвих екoсистем (в ïx iстopикo-геoгpафiчнoмy аспектi) pельeф "e фopмoю взаeмoзв,язкy етго-гiчниx фактopiв, саме - пpoстopoвoю фopмoю" (ст. 24).
Вивчаючи фiтoгеoгpафiчнi закoнoмipнoстi висoтнoï пoяснoстi у ^prn-тах ми вставили пеpед сoбoю такi завдання: пpoвести бiльш детальне висoтне poзчленyвання лiсoвoï poслиннoстi; з'ясувати вплив геoмopфoлoгiчнoï сфукту-pи гipськoï системи на виштну дифеpенцiацiю poслиннoгo пoкpивy i визначи-ти ваpiанти пoяснoстi для шв^ч^-сх^того та пiвденнo-заxiднoгo макpoсxи-лiв; викopистати схеми висoтнoï пoяснoстi для oбгpyнтyвання екoлoгiчниx засад pекoнстpyкцiï тpансфopмoваниx фiтoценoзiв та забезпечити сталий poзви-тoк лiсoвoгo гoспoдаpства на пpиpoдниx засадах. Це питання oсoбливo важли-ве, якщo вpаxyвати пoстiйнy небезпеку вiтpoвалiв мoнoкyльтyp смеpеки, erao-pениx за межами ïï пpиpoднoгo аpеалy у висoтнoмy пoясi бучин.
Пpoвoдячи дoслiдження в цьoмy планi ми з^кнулися з pядoм тpyднo-щдв, сеpед яких найгoлoвнiшими e величезш змiни у ценoтичнiй стpyктypi ль сiв, щo вiдбyлися в pезyльтатi багатoвiкoвoгo антpoпoгеннoгo впливу i ^py-шили пpиpoднy пoяснiсть. Тoмy дoвoдилoся пpoвoдити пpoстopoвy pе-кoнстpyкцiю ви^тних пoясiв на пiдставi лoкальниx oсеpедкiв пpалiсoвиx екoсистем, щo збеpеглися у пpиpoднo-запoвiднoмy фoндi та pешткiв кopiнниx лiсiв у деpжавнoмy лiсoвoмy фoндi. Певне iндикацiйне значення для визначення ви^тних пoясiв мають тагаж xаpактеpнi для лiсoвиx фopмацiй види тpав,янo-мoxoвoгo пoкpивy та чагаpники.
Методика дocлiджeнь
Вичленування висoтниx poслинниx шяЫв (ВРП) пpoведенo за кшма-то-вегетацшним пpинципoм, який був yспiшнo застошваний Е. Шмiдoм [12] у Швейцаpiï та А. Златнiкoм [5] у Чехи i Сговаччиш. Е. Шмщ видiлив у xopo-лoгiчнiй CTpyrcrypi poслиннoгo пoкpивy Швейцаpськиx Альп так зваш вегета-цiйнi смуги, абo вегетацiйнi стyпенi (Vegetationsgürtel, Vegetationssсhtufe), як e кoнкpетними, iндyктивним метoдoм всташвленими бioxopoлoгiчними oди-ницями. За цим ^инцишм А. Златнiк (Zlatnik, 1963) видшив на теpитopiï Че-xiï i Слoваччини вiсiм вегетацiйниx ступешв (Vegetacni stupeñ)(ВС): ВС дyбo-
вих лiсiв (100-400 м); ВС буково-дубових лiсiв (200-550 м); ВС дубово-буко-вих лiсiв (250-700 м); ВС букових лiсiв (450-800 м); ВС ялицево-букових ль сiв (650-1050 м); ВС смереково-буково-ялицевих лiсiв (850-1300 м); ВС сме-рекових лiсiв (1100-1550 м); ВС криволюся сосни гiрськоï (1450-1900 м).
Для з'ясування впливу температурного фактора на формування висот-них пояЫв ми використали складену географом М.С. Андрiановим [1] картосхему термiчних зон Карпат. За основу видшення термiчних зон згаданий автор поклав температурнi показники, якi мають й екологiчне значення, а са-ме: суму активних температур бшьше +10 оС та середнi температури найтеп-лiшого i найхолоднiшого мюящв. На територiï Карпат М.С. Андрiанов видь лив шiсть термiчних зон - дуже теплу (106-250 м), теплу (250-500 м), помiрну (500-850 м), прохолодну (850-1250 м), холодну (1500-2061 м). Щ зони характеризуют загальну кшматичну ситуацiю видшених висотних поясiв рослин-ного покриву.
Висотн1 рослинш пояси
Хорологiчнi дослiдження рослинного покриву в Украшських Карпатах, що виконали ботанiки у минулому i ми доповнили даними про висотне поширення рослинних формацш та ïx видову структуру дали змогу видiлити 10 висотних рослинних поясiв (ВРП) або вегетацшних ступенiв [10, 11]. Ви-сотнi рослиннi пояси - це ценохоролопчш одиницi, якi на певнш територи об'еднують моно- та полщомшантш фiтоценози (за характерними для них до-мiнантами i ценокомпонентами), яю сформувалися впродовж iсторичного пе-рiоду у вiдповiдниx для них прських географiчниx ландшафтах i яю вщзна-чаються певною динамiчною стшюстю. Отже, ВРП - це явище фпшсторич-не, ландшафтно-географiчне та еколопчне.
Залежно вiд екологiчноï вiдмiнностi у певному ВРП домшування у ньому рiзниx рослинних формацiй (наприклад, Pinetum mugi або Dusche-kietum viridis) та ценокомпоненлв, у його межах ми видшяемо субпояси.
Як вщзначалося вище, у клiматичному вiдношеннi геосистема Украшських Карпат неоднорщна. Вщмшна екологiчна i геоморфологiчна си-туащя впливае i на диференцiацiю рослинного покриву. Це дае пiдставу виз-начити рiзнi варiанти поясностi на швденно-захщному та пiвнiчно-сxiдному макросхилах (табл. 1).
Подаемо еколопчну та ценотичну характеристику визначених ВРП.
ВРП дубових Äicie i3 дуба звичайного (Quercus robur.) Охоплюе рiв-нинш ландшафти Притисянськоï низовини та Прикарпатського краевого про-гину. Як у кшматичному, так i в ценотичному вщношенш пояс неоднорiдний, що дае шдставу видiлити в його межах два варiанти - закарпатський та при-карпатський. Варiант закарпатський характеризуеться дуже теплим кшматом iз сумою активних середньодобових температур >+10 оС вщ 2600 о до 3000 о. Панiвною субформацiею е грабовi дiброви (Carpineto-Quercetum), компонентами яких е таю теплолюбш види як дерен кров'яно-червоний (Cornus sanguinea), клен татарський (Acer tataricum), зрщка берека (Sorbus torminalis). У прирусловiй частит рiчок Боржава та Латориця поширеш ясеневi дiброви з участю швденно-европейського виду ясена вузьколистого (Fraxinus angustifo-
lia). Для бука клiматичнi умови цього ВРП несприятливь Тому bïh тут практично вщсутнш.
Табл. 1. Висотш рослинш пояси в Укратських Карпатах _(середш дат, м н.р.м)_
№ п/п Назва висотних рослинних поясв (ВРП) Пiвденно-заxiд-ний мегаcxил (Закарпаття) Пiвнiчно-cxiд-ний мегаcxил (Прикарпаття)
1 ВРП дубових лiсiв з дуба звичайного (Quercetum roboris) 106-200 300-350
2 ВРП ялицево-дубових лiсiв з дуба звичайного (Fageto-Abieto-Quercetum roboris) - 350-400 (450)
3 ВРП дубових лiсiв з дуба скельного (Quercetum petraeae) 200-300 -
4 ВРП дубово-букових лiсiв з дуба скельного (Querceto petraeae-Fagetum) 300-400 Лише фрагментарно на Буковит
5 ВРП букових лiсiв (Fagetum sylvaticae) 400-12S0 (1340) 450-S00
6 ВРП ялицево-букових i буково-ялицевих лiсiв (Abieto-Fagetum et Fageto-Abietum) 700-900 (1000) 500-900
7 ВРП смереково-ялицево-букових лiсiв (Piceetо- Abieto-Fagetum) 900-1100 S00-1000
S ВРП смерекових лiсiв (Piceetum abietis) 1100-1500 1000-1500 (1600)
9 ВРП криволшся сосни гipськоi, душеки зелено!, субальпiйських лук (Pinetum mugi.Duschekietum viridis, Prata subalpina) (на схвд включаючи Горгани) 1400-1S60 1400-1S60
9 а ВРП кpиволiсся душеки зелено! (Dusche-kietum viridis), субальпшських лук (на захiд вiд Горган) 1240-1600 1400-1S60
10 ВРП альтйських лук (Prata alpina) 1S60-2061 1S60-2061
Прикарпатський BapiaHT вщзначаеться бшьш вологим i теплим кшма-том з сумою активних температур 2400о-2600о. Панiвним угрупованнями е rpa6oBi дiброви, компонентом яких е iнодi i бук. В околицях Коломи1 поши-рет рiдкiснi для Карпат липовi дiброви (Tilietum cordatae- Quercetum roboris), якi пiдлягають охоронi.
2. ВРП ялицево-дубових Micie i3 дуба звичайного (Abieto-Quercetum roboris). Сформований лише у Прикарпатт у теплому i помiрному кшмат з сумою активних температур 2400о-2600о. Вузька смуга цих лiсiв тягнеться вщ Добромиля на укра1нсько-польському кордонi до Буковини. Найбiльшi маси-ви природних фiтоценозiв збереглися в околицях Дрогобича, Борислава, Трускавця. Характерними 1х асектаторами е монтанш види - бук (Fagus sylvatica), явiр (Acer pseudoplatanus), в'яз гiрський (Ulmus scabra). У трав'яно-му покривi, поруч з неморальними видами поширенi бореальнi види - чорни-ця (Vaccinium myrtillus), брусниця (Rhodococcum vitis-idaea), одинарник евро-пейський (Trientalis europaea), плавун булавовидний (Lycopodium clavatum) та iншi. У результат антропогенного впливу лiси цього ВРП зазнали ютотних трансформацiй i тому вiн мае зараз диз'юнктивний характер.
Ялицево-дубовi лiси ценотично нестабiльнi. В умовах тдвищено1' хмарностi ялиця вiдновлюeться краще, шж дуб i тому формуються дубовi яличини, якi звичайно, приуроченi до вологих едатошв. Ялицево-дубовi ф^о-ценози вщзначаються високою продуктивнiстю i господарською вартiсню, тому слiд вжити заходiв щодо ïx вiдновлення та збереження.
3. ВРП дубових лiсiв Í3 дуба скельного (Quercetum petraeae), Сформо-ваний лише на твденному мегасxилi вулкатчного хребта Карпат у найтепль шiй частинi Закарпаття. Сума позитивних температур тут доходить до 3400°. Внаслщок багатовжового культивування винограду дубовi лiси зазнали ю-тотних територiальниx змiн i зараз цей ВРП маe диз'юнктивний характер. На окремих дшянках характерними компонентами дубових лiсiв e швденно-eвропейськi види дубiв багатоплiдного (Quercus polycarpa), Далешампа (Q.da-lechampii), австрiйського (Q.cerris) (Юлiвськi гори, Чорна гора). Це новi для Украши види, якi ми виявили у Закарпатп. У цьому ВРП трапляються такi теплолюбнi деревнi породи як ясен бшоцвггий (Fraxinus ornus), дерен справжнiй (Cornus mas), берека (Sorbus torminalis), черешня (Cerasus avium), бирючина (Lygustrum vulgare) та ш. На пiвнiчному макросxилi Юлiïвськиx пр та Чорно1' Гори збереглися iз середнього голоцену релiктовi осередки ли-пи срiблястоï (Tilietum argenteae), яю пiдлягають оxоронi.
У Прикарпаттi цей ВРП вщсутнш. Окремi популяцiï дуба скельного трапляються в олтотрофних, несприятливих для бука едафiчниx умовах, в околицях Надвiрноï, Болехова, Добромиля.
4. ВРП дубово-букових лiсiв Í3 дуба скельного (Querceto-petraeae- Fa-getum). Як i попереднш найбшьш чггко виражений на твденному мегасxилi вулканiчного хребта у Закарпатп. Це тепла кшматична зона з сумою позитивних температур 2400о-2б00о (3000о). ВРП тягнеться вщ Кам'яницького лю-ництва Ужгородського люгоспу до села Луг на територи Велико-Бичювсько-го лiсгоспу. Характерними компонентами дубових лiсiв e клен польовий (Acer campestre), черешня (Cerasus avium), зрщка берека (Sorbus torminalis). На твшчно-схщному мегасxилi Карпат дубово-буковi лiси мають фрагмен-тарне поширення в околицях Чертвщв та Вижнищ. В ïx природному понов-ленш переважаe бук, тому вони ценотично лабшьш, часто спостерiгаeться змiна дуба буком.
5. ВРП букових лiсiв (Fagetum sylvaticae). Вiдзначаeться найширшим дiапазоном висотного зростання, який в окремих випадках становить 800-900 м. Пояс сформований в умовах помiрноï (сума активних температур 2200о-2400о) та прохолодно1' (сума активних температур 1800о-2400о) кшма-тичних зон. Найбшьш характерними видами трав'яного покриву букових ль Ыв e зубницi бульбиста (Dentaria bulbifera) та залозиста (D.glandulosa), осока волосиста (Carex pilosa), апозерис смердючий (Aposeris foetida), пренант пур-пуровий (Prenanthes purpurea), пiдмаренник запашний (Galium odoratum). В оптимальних клiматичниx умовах бук формуe клiмаксовi угруповання, тому участь шших листяних порiд у букових люах незначна. Олiго- та полщомь нантнi бучини, звичайно, формуються на деградованих грунтах (Carpineto-Fa-
getum) та скелястих схилах (Acereto pseudoplatani- Fagetum, Tilieto platyphylli - Fagetum).
Серед зональних бучин в Ужанському нацюнальному природному парку (НПП), Угольському заповщному масивi, на горi Темпа у Велико-Бич-кiвському лiсгоспi на скелястих едатопах збереглися з теплого перюду се-реднього голоцену релiктовi осередки дуба скельного, якi свщчать про мож-ливiсть його вирощування на гiпсометричниx рiвняx 500-600 м.н.р.
У напрямку iз заходу на схщ збiльшуеться масивнiсть та висота прських хреб^в та адекватно шдшмаеться верхня межа букових лiсiв. У Бес-кидах на територiï Ужанського НПП вона досягае 1100 м н.р.м., на полонит Красна - 1280 м н.р.м., а у Свидовецьких горах - 1360 м. н.р.м. У мюцях, де антропогенно знижена верхня межа люу, бук спонтанним способом не вщ-новлюеться. Перешкодою цьому е задерншня грунту шд лучними ф^оцено-зами та екстремальш для бука кшматичш умови на вщкритих мюцях.
6. ВРП ялицево-букових Äicie (Abieto-Fagetum). Ялиця бша та бук люо-вий мають близькi еколого-бiологiчнi властивостi та подiбне широтне i ви-сотне поширення. У заxiднiй частинi Закарпаття ялиця зростае у середньому до висоти 1000 м н.р.м., у схщнш - до 1200 м н.р.м. Тут у досить широкому дiапазонi формуються ялицево-буковi люи. Це помiрно холодна кшматична зона з сумою активних температур 1800о-2200о. У формуванш ялицево-буко-вих лiсiв мае значення не лише висота н.р.м., але макроекспозищя та загальна xмарнiсть, зумовлена орографiчною будовою i зв'язаною з нею "дощовою тiннюм. Характерними видами у трав'яному покривi цих лiсiв е зубницi бульбиста i залозиста (Dentaria bulbifera D.glandulosa), пiдмаренник кругло-листий (Galium rotundifolium), блехнум колосистий (Blechnum spicant), квасе-ниця (Oxalis acetosella), щитник шартський (Dryopteris carthusiana) та iн.
Найбiльшi площi займае цей ВРП у Бескидах. Тут поширеш ялицево-буковi, буково-ялицевi та зрщка чисто ялицевi лiси (Турювський лiсгосп). У минулому вони зазнали ютотних змiн у результатi монокультурного госпо-дарства з орiентацiею на смереку. Далi у сxiдному напрямку площа цих лiсiв зменшуеться тому, що починаючи вщ Горган у холодшшому клiматi домь шуеться смерека i в результат формуються мшат xвойно-буковi лiси.
7. ВРП смереково-ялицево-букових лiсiв (Piceeto-Abieto-Fagetu). Це широкий i територiально значний ВРП, сформований у схщнш частит Карпат (починаючи вщ Горган) у прохолоднш киматичнш зонi з сумою активних температур 1400о-2000о. Для трав'яного покриву хвойно-букових лiсiв ха-рактернi, поруч iз неморальними видами, види бореальш - чорниця (Vacci-nium myrtillus), брусниця (Rhodococcum-V.vitis idaea), баранець звичайний (Huperzia selago), одинарник европейський (Trientalis europaea). Залежно вщ спiввiдношення едифiкаторiв у цьому ВРП можна видшити субпояс буково-ялицево-смерекових лiсiв. Вони формуються у замкнутих прських долинах, в яких збшьшуеться континентальшсть кимату, а також на гiпсометричниx рiвняx вище 900-1000 м, де в умовах холодного кшмату життевiсть бука понижена. Серед зональних смереково-ялицево-букових лiсiв у басейш Прута
збереглися Í3 раннього голоцену релiктовi сосняки та березняки, ^KaBÍ у фь тогеогрaфiчному вiдношеннi.
У результaтi монокультурного напрямку в люовому господaрствi змь шат хвойно-буковi лiси зазнали iстотних територiaльних змiн. Як дослщже-но багатьма авторами, вони вщзначаються високою продуктивтстю та еко-логiчною стaбiльнiстю. Тому люокультурт i лiсiвничi заходи доцшьно спря-мувати на вiдтворення мшаних смереково-ялицево-букових лiсiв. Вщзначи-мо, що цi дерево стани, завдяки диференцтовант ярусностi кореневих систем у ризосфер^ виконують краще водозахисну функщю, нiж монодомь нaнтнi фiтоценози.
8. ВРП смерекових Äicie (Piceetum abietis). Сформований в умовах про-холодно! кшматично1 зони з сумою активних температур 1000о-1600о. У цьому ВРП смерека утворюе моно домiнaнтнi фггоценози клiмaксового характеру. Лише у нижнт чaстинi поясу можлива незначна домшка бука, явора, ялищ бiлоï. У трав'яному покривi домтують бореaльнi види. Основнi ма-сиви зональних смерекових лiсiв поширенi в Горганах, на швтчному мегас-хилi Свидiвця, у Марамороському кристaлiчному масив^ Чорногорi та Чив-чинських горах, де смерека утворюе верхню межу люу. У пiвнiчно-схiднiй чaстинi Карпат нижня межа смерекових лiсiв опускаеться нижче, тж у тв-денно-захщтй. Верхня межа смеречин у Чорногорi проходить на 100 м вище, нiж в iнших гiрських масивах. У мюцях, де припинено випас худоби (полони-на Пожижевська, Брескул та im), смерека добре вщновлюеться природним шляхом i, таким чином, спонтанно вщбуваеться ренaтурaлiзaцiя антропогенно зниженоï верхньоï межi лiсу.
9. ВРП кривол^ся (Pinetum mugi, Duschekietum viridis) та субалъ-тйсъких лук (Prata subalpina). Сформований у холоднш кшматичнш зош з сумою активних температур 600о-1000о. Для нього характеры зарост прсько1* сосни, душекiï зелено^ ялiвцю сибiрського (Juniperetum sibiricae), а також су-бaльпiйських лук (Deschampsietum caespitosae Festucetum rubrae Nardetum strictae). У цьому ВРП у захщному вщ Горган напрямку сосна прська вщсут-ня. Тому видiленi два субпояси - схщний, де поширене криволiсся сосни гiрськоï i душеки зелено!" та зaхiдний, де поширена лише душекiя зелена.
10. ВРП алъпшсъких лук (Prata alpina). Сформований на найвищих вершинах - Пот 1ват Марамороському (1940 м), Близнищ (1883 м), Петрос (2022 м), Говерлi (2061 м), Гутин Томнатику (2016 м), Пот 1ват Чорно-гiрському (2020 м) та im Сума позитивних температур у цьому ВРП 600о i менше. У дуже холодному кшмат домiнуючими альптськими формaцiями е Juncetum trifidi, Caricetum curvulae, Festucetum supinae.
Висновки
Проведет дослщження свiдчaть, що геоморфологiчнa будова Карпат мае ютотне екологiчне i хоролопчне значення в iсторичному процес висот-но1' диференцiaцiï рослинного покриву. За характером поясност вичленовано два вaрiaнти - пiвденно-зaхiдно-кaрпaтський та швтчно-схщно-карпатський. Вони розмежовaнi хребтами Полонинських Карпат, як вищi за Вододiльнi
Карпати i тому е своерщним кшматичним бар'ером, що мае певне ф^огеогра-фiчне значення.
Висотна диференцiацiя рослинного покриву проявляеться чггюше у швденно-захщному мегасxилi, де е п'ять термiчниx зон та дев'ять ВРП, шж на пiвнiчно-сxiдному, де е чотири термiчнi зони та вiсiм ВРП. Така фггогеогра-фiчна ситуацiя пояснюеться складшшою геоморфологiчною будовою та бшьшою контрастнiстю клiматичниx умов у Закарпатп. За характером висот-но" диференщаци рослинного покриву пiвнiчно-сxiдний макросхил подiбний до Польських Карпат, а швденно-захщний - до Словацьких Карпат.
1стотш ценотичнi i територiальнi змiни у природних люових екосисте-мах Карпат порушили ïx еколопчну стабiльнiсть. Стадий розвиток люового господарства може бути забезпечений шляхом формування лiсiв, ценотично близьких до природних. Тому для проведення люокультурних та люогоспо-дарських заxодiв слiд мати на увазi встановлену природну диференцiацiю рослинного покриву, яка сформувалася впродовж тривалого процесу фшоце-ногенезу.
На сьогоднi у глобальному масштабi простежуеться потеплiння ^ма-ту, яке, за дослщженнями клiматологiв, становить 0.6 оС. Ця тенденцiя юну-ватиме i в майбутньому, що, безсумшвно, може вплинути на динамiчнi тен-денцiï ВРП. Вже зараз юнують можливостi культивувати у ВРП дубових лiсiв iз дуба скельного таю теплолюбт породи як берека (Sorbus torminalis), горix чорний (Juglans nigra), каштан ïстiвний (Castanea sativa) та ш. У Закарпаттi дубовi i дубово-буковi лiси з дуба скельного можна формувати до висоти 500-600 м н.р.м. Доказом цього е релiктовi осередки дуба скельного, яю збе-реглися iз середнього голоцену на цих висотах. Видовий склад букових i яли-цево-букових лiсiв доцшьно збагачувати за рахунок псевдотсуги Мензюа (Pseudotsuga mеnsiesii), ялищ великоï (Abies grandis), модрини польсь^' (La-rix polonica), сосни Веймутовоï (Pinus strobus).
Л1тература
1. Андр1анов М.С. Вертикальная термическая зональность Советских Карпат// Записки Львов. гос. ун-та. Географ. сборн. Т.40. - 1957, вип. 4.
2. Ылик Г.1., Брадк G.M., Гринь Ф.О. Основш законом1рност1 розпод1лу рослин-носп. В кн. Рослиншсть Закарпатсько1 обласп УРСР. - К., 1954. - С. 19-22.
3. Голубец М.А. О высотной зональности растительного покрова Украинских Карпат// Проблемы ботаники. Т.9. М.-Л. - 1967. - С. 56-66.
4. Запалов1ч H.1889. Roslinna szata gar Pokucko - Marmaroskich. Sprav. Kom. Fizjogr. Umiej. - 389 s.
5. Златшк A. 1963 Die Vegetationsstufen und deren Indikation durch Pflanzenarten am Beispiel der Wälder CSSR//-Preslia 35.
6. Комендар В.1. До питання про динамшу рослинних пояав у Схщних Карпатах// Укр.бот.журнал. Т.14, № 4, 1957. - С. 15-25.
7. Котов М.И., Чопик В.И. Основные черты флоры и растительности Украинских Карпат. - М., 1960.
8. Погребняк П.С. Основы лесной типологии. - К.: Изд-во АН УССР, 1955. - С. 454.
9. Попов М.Г. Очерк растительности и флоры Карпат. - М., 1949. - С. 454.
10. Стойко С.М. Варианты поясности растительного Покрова в южной части Украинских Карпат// Докл. и сообщ. Львов.геогр. общества. 1964, - С. 14-17.
11. Стойко С.М. Закономерности формирования лесорастительных поясов в южной части Украинских Карпат// Лесоводство и агромелиорация. Вып.12. 1967. - С. 12-22.
12. fflMifl E. 1941. Vegetationsgürtel und Biocoenose. Berichte der Schweizarischen botanischen Gesellschaft. - Zürich.
УДК 630.567+345 Доц. О.Г. Бабiч, канд. с.-г. наук;
проф. В.€. Свириденко, канд. с.-г. наук -НАУ, м. Кшв.
НАД1ЙНИЙ СОРАТНИК I ПОСЛ1ДОВНИК АКАДЕМ1КА П.С. ПОГРЕБНЯКА - ПРОФЕСОР Д.Д. ЛАВРИНЕНКО (ДО 90-Р1ЧЧЯ В1Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)
Наведенi зв'язки професора Д. Д. Лавриненко з академком П. С. Погребняком за перюд ix сумюно1 роботи в Iнститутi лiсу АН УРСР та бiографiчнi данi Д.Д. Лавриненко у зв'язку з 90^ччем вщ дня народження.
Doc. A. G. Babitch, prof. V. Ye. Svyrydenko - National Agricultural
University of Ukraine, Kyiv
The Reliable Colleague and the Successor of Academic P.S. Pogrebnjak -Professor D.D. Lavrinenko (by 90-years anniversary from birthday)
The connections of Prof. D.D. Lavrinenko which academician P.S. Pogrebniak during period of their common work at the Institute of Forest of Academy of Science of Ukraine is presented. Also biography details of D.D. Lavrinenko in connections with his 90-year Jubilee is described.
Дмитро Данилович Лавриненко був сшвробггником 1нституту лшв-ництва (з 1955 р. - 1нституту люу) АН УРСР з 1946 i до 1956 рр., коли шсти-тут злився з УкрНДШГА. За це десятирiччя Д.Д. Лавриненко бере участь у широкомасштабних дослщженнях, як оргашзовував академж П.С. Погреб-няк - директор даного шституту. Ц дослщження велися на основi лшвничо-екологiчноi типологи i на рубежi 40-50-х рр. ХХ ст. були спрямоваш на люо-типолопчну дiагностику безлiсниx земель у зв'язку з роботами по захисного люорозведення в люостеповш та степовш зонах Украiни. Проводилися дос-лщження впливу деревних порiд на грунти.
Д.Д. Лавриненко вже у 1950 р. був цшком переконаний у правильнос-тi пiдxодiв П.С. Погребняка щодо лiсотипологiчноi класифiкацii мюцеосе-лень. Саме йому i було доручено виступити з доповщдю "Значення титв лiсу у лiсовому господарст" на першш всесоюзнiй нарадi з лiсовоi типологи, яка вiдбулася 3-5 лютого 1950 р., i на якш розгорiлася дискусiя мiж представни-ками напрямюв - фiтоценологiчним, який очолював В.М. Сукачов, i лшвни-чо-еколопчним на чолi з П.С. Погребняком.
Д.Д. Лавриненко вщстоював позици лiсiвничо-екологiчноi типологи i на Республiканськiй конференци з питань подальшого розвитку степового ль сорозведення в Украiнi, яка вщбулася у жовтнi 1950 р. на нш вiн виступив з доповщдю "Застосування лiсовоi типологи в агролюомелюраци", в якiй зап-ропонував для ощнки степових мiсцеоселень детальш показники на основi едафiчноi сггки.
