CC BY
18
УДК 616.831-005.1-036.8
ПОСТ1НСУЛЬТНИЙ ДЕЛ1Р1Й: ПРЕДИКТОРИ РОЗВИТКУ, ХАРАКТЕРИСТИКИ,
НАСЛ1ДКИ
Постинсультный делирий ассоциируется с множественными негативными последствиями. Цель: изучить частоту возникновения, предикторы делирия в остром периоде инсультов, выяснить возможные связи между постинсультным делирием в стационаре и психоневрологическими, функциональными характеристиками пациентов при выписке из стационара. В исследование включено 189 пациентов с ишемическими и 40 с геморрагическими инсультами. Наличие делирия определяли каждый день пребывания пациента в стационаре с помощью теста 4АТ. Выводы. Частота возникновения делирия у пациентов с инсультами на протяжении периода стационарного лечения составляет 22,7%. Предикторами развития делирия являются возраст пациентов, тяжесть инсульта по шкале МНБЗ при госпитализации, пневмонии. Постинсультный делирий имеет прямые ассоциации с повышенным риском когнитивных расстройств по шкале МоСА, постинсультной усталости и «инвалидизирующих» функциональных состояний по модифицированной шкале Рэнкина.
Ключевые слова: постинсультный делирий, пациент, шкала Рэнкина.
Робота е фрагментом НДР „Клтко-патогенетична оптимiзацiя дiагностики, прогнозування, л^вання та профшактики ускладнених розладiв центральноI нервовоI системи, а також неврологiчних порушень при соматичнш патологи", номер державноIреестрацн 011би004190.
Як вщомо, шсульт може бути прямим чи опосередкованим тригером рiзноманiтних психоневролопчних розладiв, серед яких значне мюце посщае делiрiй, з розповсюджешстю вщ декшькох вщсоттав до двох третин пащенпв [3, 16].
Делiрiй являе собою стан гострого транзиторного затьмарення свщомосп, що супроводжусться глобальними когштивними та поведшковими порушеннями [7, 17]. Основними характеристиками делiрiю е гострий початок, флюктуюючий перебп, змши свщомосп (вщ легко! сплутаносп до сопороподiбного стану), зниження рiвня уваги, порушення короткочасно! пам'ятi, дезорiентацiя, мовнi порушення, розлади циклу «сон-неспання» [5, 13].
Делiрiй пiсля iнсульту асоцiюеться зi збшьшенням строкiв перебування в стацiонарi [2, 5], з уповшьненням та недостатшстю процесiв постiнсультного вiдновлення [2], зi збiльшенням показникiв постшсультно! летальностi [19], з шдвищеним ризиком розвитку деменцп [18, 19].
Однак, в нашш державi виявлення постiнсультного делiрiю в рутиннш клiнiчнiй практицi до тепершнього часу е доволi низьким. Вщповщно, до цих пiр в украшськш популяцп частота делiрiю у пащенпв з гострим iнсультом залишаеться невщомою, не уточненi фактори ризику розвитку постшсультного делiрiю, не з'ясованi можливi асощацп делiрiю з психоневрологiчними особливостями та функщональними характеристиками пацiентiв.
Метою роботи було вивчити частоту виникнення, предиктори, ктшчш характеристики делiрiю в гострому перiодi iнсультiв, з'ясувати можливi зв'язки мiж наявнiстю постiнсультного делiрiю та психоневрологiчними i функцiональними характеристиками пащенпв на момент виписки зi стацiонару.
Матерiал та методи дослщження. Першопочатково в дослiдження було включено 229 пащенпв: 189 пащенпв (82,5%) з iшемiчними та 40 пащенпв (17,5%) з геморапчними шсультами. Даш збиралися безпосередньо при контактi з пащентами та (або) з !х родичами з використанням структурованого опитувальника та юторп хвороби пацiентiв.
Наявнють делiрiю дослiджувалася на протязi кожного дня перебування пащента в стацiонарi за допомогою чотитьохфакторного скринiнгового тесту на когштивш порушення та делiрiй (4-АТ), чутливiсть якого у виявленш постiнсультного делiрiю складае 100%, а специфiчнiсть - 82% [9]. Делiрiй встановлювали при значеннях 4-АТ тесту 4 та бшьше балiв.
Серед соцiально-демографiчних характеристик пацiентiв аналiзувалися вш, стать, сiмейний статус (одружений/одинокий), рiвень освiти (вища/середня) та статус працюючого на момент виникнення iнсульту. За показником тютюнопалшня пацiентiв умовно подшяли на «некурцiв» (хто не палив, як найменше, 1 рш перед шсультом) та «курцiв» (хто палив регулярно на протязi останнього року перед шсультом). За рiвнем споживання алкоголю пацiенти були подiленi на тих, хто взагат не вживае або «помiрно» вживае алкогольнi напо! (не бiльше 7 дрiнкiв для жшок та не бiльше 14 дршюв для чоловiкiв протягом одного тижня (1 дрiнк вiдповiдае 18 мл чистого етанолу)) та тих, хто «значно» вживае алкогольнi напо! в (бшьше 7 дршюв для жшок та бшьше 14 дршюв для чоловшв протягом 1 тижня) [14]. Наявнють абдомiнального ожирiння
визначали за показником об'ему тали (noporoBi значення - 102 см для чоловшв та 88 см для жшок).
Серед супутшх захворювань враховували найбшьш пoшиpенi патологи: аpтеpiальну гiпеpтензiю, iшемiчну хворобу серця, фiбpиляцiю передсердь та цукровий дiабет.
Серед пoстiнсультних ускладнень, протягом перебування пацieнтiв в стацioнаpi фiксувалися пневмонп, шфекци сечoвивiдних шляхiв та пipексiю. Пневмoнiя - наявнють фiзикальних ознак в пoeднаннi хоча б з одним з наступних симптoмiв: температура тша бiльше 38,0°C, кашель з видiленням харкотиння, рентгенолопчно пiдтвеpджена вогнищева iнфiльтpацiя легенево! тканини [4]. 1нфекщя сечoвивiдних шляхiв - наявнють клiнiчних ознак дизури (утруднений, болючий, почащений сечопуск) в поеднанш з лейкoцитуpieю (20 або бшьше лейкoцитiв в пoлi зору) [1]. Ирекшя - температура тiла >37.5°C тpивалiстю бiльше 24 годин без встановлено! причини [4].
Наявнють психоневролопчних poзладiв встановлювалася в день виписки зi стацioнаpу. Рiвнi тривоги та депресп oцiнювалися за допомогою Госштально! Шкали Тривоги та Депреси (депpесивнi та тpивoжнi розлади дiагнoстувалися при значениях обох субшкал 7 та бшьше балiв) [20]. Когштивний статус oцiнювався за допомогою тесту МоСА (когштивш розлади фшсувалися при значеннях МоСА менше 26 балiв) [15]. Рiвень денно! сонливосп визначався за допомогою шкали сонливост Epworth (значення >10 вiдпoвiдали шдвищенш деннiй сoнливoстi) [8]. Пoстiнсультна втома дiагнoстувалася при значеннях шкали ощнки втоми FAS 22 та бшьше балiв [10]. Важкiсть невpoлoгiчнoгo дефщиту при гoспiталiзацil встановлювалася за шкалою NIHSS. Стушнь постшсультно! функцюнально! залежносп визначали в день виписки зi стацioнаpу за мoдифiкoванoю шкалою Ренкша.
Кiлькiснi ознаки були пpедставленi у виглядi середньо! арифметично! та середнього квадратичного вщхилення, якiснi ознаки — у виглядi абсолютних пoказникiв та вщсотюв. При аналiзi кiлькiсних ознак пеpевipяли нopмальнiсть 1'х poзпoдiлу за допомогою критерда Шашро-Уiлка. Дoстoвipнiсть вiдмiннoстей мiж кiлькiсними ознаками проводили за допомогою непарного ^критерда Стьюдента. Зютавлення якiсних пoказникiв проводили з використанням критерда %2 з поправкою Йейтса Для виявлення можливих асощацш мiж наявнiстю делipiю та факторами, що аналiзувалися, застосовували однофакторний регресшний лoгiстичний аналiз з 95% дoвipчим iнтеpвалoм (Д1). В усiх випадках дoстoвipними вважали вiдмiннoстi при р<0,05.
Результати дослiдження та i'x обговорення. Серед дослщжуваних пацiентiв у 52 (22,7%) спостерпалися ознаки делipiю. Серед пащеш!в з делipiем у 29 випадках (55,8%) спостерпався його гшерактивний ваpiант, у 9 випадках (17,3%) - ппоактивний ваpiант та у 14 випадках (26,9%) - змшаний ваpiант. Загалом, середня тpивалiсть делipiю становила 4,0±2,3 доби. Тpивалiсть делipiю в межах 1 доби фшсувалася у 11 пацiентiв, 2 дiб - у 4, 3 дiб - у 7, 4 дiб - у 9, 5 дiб - у 7, 6 дiб - у 6, 7 дiб - у 3, 8 дiб - у 3 та 9 дiб - у 2 пащеш!в.
Таблиця 1
Характеристики пацieнтiв та i'x зв'язок з наявмстю делiрiю_
Фактори Групи пащент1в
з дел1р1ем, n=52 без дел1р1ю, n=177
вк 66,5±7,8 62,0±8,6*
стать чолов1ча 28 (53,8%) 86 (48,6%)
жшоча 24 (46,2%) 91 (51,4%)
вища осв1та 20 (38,5%) 59 (33,3%)
статус працюючого 9 (17,3%) 60 (33,9%)**
тютюнопалшня 11 (21,2%) 48 (27,1%)
«значне вживання алкоголю» 9 (20,9%) 31 (17,5%)
супутня патолопя артер1альна гшертенз1я 46 (88,5%) 149 (84,2%)
шем1чна хвороба серця 35 (67,3%) 129 (72,9%)
ф1брилящя передсердь 14 (26,9%) 38 (21,5%)
цукровий д1абет 17 (32,7%) 48 (27,1%)
абдoмiиальие oжиpiиия 18 (34,6%) 58 (32,8%)
шкала NIHSS п ри госттал1заци, бали 8,9±3,1 7,6±2,9*
ускладнення пиевмoиiя 15 (28,8%) 27 (15,3%)**
шфекщя сечовивщних шлях1в 10 (19,2%) 31 (17,5%)
трекая 15 (28,8%) 46 (26,0%)
Примаки: * - дoстoвipиi вiдмiииoстi (р<0,05), зпдно t-кpитеpiю Стьюдента, при пор1внянш з пацiеитами з дел1р1ем; ** - достстарна р1зниця (p<0,05), зпдно кpитеpiю х2, при пopiвияииi з пащентами з делipiем.
Таким чином, пащенти з постшсультним делiрieм були достовiрно старшого вiку, достовiрно рщше працювали на момент розвитку шсульту, мали достовiрно важчий неврологiчний дефщит за шкалою №Н88 на момент госmталiзацп та достовiрно бiльшу частоту розвитку постшсультно! пневмони. При однофакторному лопстичному регресiйному аналiзi було виявлено, що збiльшення вiку пацiентiв на кожен 1 рш асоцiюеться з достовiрним пiдвищенням ймовiрностi розвитку делiрiозних порушень в 1,07 разiв (95% Д1, 1,03-1,12; р=0,001), а статус працюючого - зi зменшенням ймовiрностi розвитку делiрiю в 2,45 разiв (95% Д1, 1,12-5,36; р=0,02). Обтяження неврологiчного дефiциту на кожен 1 бал за шкалою №Н88 на момент госmталiзацп асоцiюеться з достовiрним збiльшенням ймовiрностi виникнення делiрiю в 1,16 разiв (95% Д1, 1,04-1,28; р=0,01), а наявнiсть пневмони - в 2,25 разiв (95% Д1, 1,09-4,66; р=0,03).
Пiдвищення частоти розвитку постшсультного делiрiю зi збiльшенням вшу пащенпв пояснюеться, ймовiрно, наявнiстю у них бшьшо! кiлькостi факторiв ризику: фiзiологiчним зниженням активностi холiнергiчних систем, бшьшою розповсюдженiстю та бiльшим ступенем вираженосн хронiчних церебральних змiн (лейкоареозу, атрофи мозку, тощо), бiльшою частотою та вираженютю супутнiх захворювань, прийомом бшьшо! кшькосп медикаментiв, тощо [2, 7, 13]. Саме вшовим феноменом можна також пояснити i статус працюючого, як «антиделiршний» фактор - серед пащенпв молодшого вiку частка працюючих е, зазвичай, бiльшою.
Прямий зв'язок клшчно! важкостi iнсульту з розвитком делiрiю, ймовiрно опосередковуеться через множинш механiзми: роз'еднання мiжнейронних (особливо корково-пiдкоркових) зв'язкiв, нейроiмуннi розлади, порушення процесiв вiльно-радикального окислення в нервовш тканинi, дисбаланс нейротрансмiттерних систем, тощо [5, 16, 19].
Асощаци постшсультно! пневмони з делiрiем пояснюються системним запаленням та надлишковою продукщею цитокiнiв якi пошкоджують гемато-енцефалiчний бар'ер та викликають нейротрансмiтернi порушення [3, 16, 19]. З шшого боку, у пащенпв з делiрiем шдвищений ризик дисфагi! i аспiрацi!, що е одним з факторiв розвитку постшсультно! пневмони.
Таблиця 2
Характеристики пащенпв на момент виписки зi стацiонару та 1'х зв'язок з наявнiстю делiрiю
Фактори Групи пащенив
з дел1р1ем без дел1р1ю
когштивш порушення 29 (76%) 64 (47%)**
депресивн1 розлади 11 (29%) 31 (23%)
тривожш розлади 15 (40%) 46 (34%)
п1двищена денна сонлив1сть 21 (55%) 59 (44%)
постшсультна втома 18 (47%) 39 (29%)**
модифкована шкала Ренк1на, 0 1 (3%) 9 (7%)**
бали 1 7 (18%) 43 (32%)
2 8 (21%) 34 (25%)
3 15 (40%) 41 (30%)
4 7 (18%) 8 (6%)
Примггки: * - достстарш вщмшносп (р<0,05), згщно 1-критер1ю Стьюдента, при пор1внянш з пащентами з дел1р1ем; ** - достов1рна р1зниця (р<0,05), згщно критерто х2, при пор1внянш з пащентами з дел1р1ем.
У пащенпв, що мали делiрiознi порушення, на момент виписки зi стацюнару, достовiрно частiше фiксувалися когнiтивнi порушення за шкалою МоСА, постшсультна втома за шкалою та достовiрно важчим був рiвень функцiонально! залежносп за модифiкованою шкалою Ренкiна. В однофакторному лопстичному регресшному аналiзi наявнють делiрiю в гострому перiодi шсуль^в асоцiювалася з достовiрним збiльшенням, на момент виписки зi стацiонару, ймовiрностi когнiтивних розладiв в 3,57 разiв (95% Д1, 1,57-8,12; р=0,002), постшсультно! втоми в 2,21 рази (95% Д1, 1,06-4,63; р=0,03), функцiональних сташв «що ведуть до iнвалiдизацi!» (бшьше 2-х балiв за модифiкованою шкалою Ренкша) в 2,69 разiв (95% Д1, 1,29-5,64; р=0,01).
Загалом, до тепершнього часу не з'ясованi причинно-наслiдковi зв'язки мiж делiрiем та шшими постiнсультними психоневрологiчними порушеннями. З одного боку, iшемiчне церебральне ураження i постiнсультний делiрiй викликають рiзноманiтнi внутрiшньомозковi патологiчнi процеси (дисметаболiчнi, нейромедiаторнi, нейроiмуннi, апоптознi), наявнiсть яких в подальшому трансформуеться в феномен когнiтивного зниження [5, 12, 16, 17, 18, 19]. З шшого боку, постшсультний делiрiй може бути фiнальним тригером, що провокуе клiнiчну манiфестацiю вже юнуючого субклiнiчного нейродегенеративного та (або) нейроваскулярного процесу [11]. Ймовiрно, дещо подiбнi пояснення можуть мат асощаци мiж делiрiем та постiнсультною втомою.
Збшьшений ризик наявностi функцiональних сташв, «що ведуть до швалщизаци» на момент виписки зi стацiонару у пащенпв з постiнсультним делiрiем може бути як наслщком
бшьш вираженого невролопчиого дефщиту за шкалою NIHSS при гостт^зацл, так i наслщком повiльнiшого вiдновлення неврологiчних функцiй протягом перiоду стацiонарного лiкування (можливо, делiрiй через рiзноманiтнi механiзми ураження мозково! тканини пригнiчуe нейропластистичнi процеси i тим самим пригальмовуе функцiональне вщновлення).
1. Частота виникнення делiрiю у пацieнтiв з iнсультами протягом перюду стацiонарного лiкування становить 22,7%.
2. Предикторами розвитку постшсультного делiрiю е вiк пацieнтiв, важкiсть шсульту за шкалою NIHSS на момент госштатзаци, пневмони.
3. Постiнсультний делiрiй мае прямi асощаци зi збшьшеним ризиком, на момент виписки зi стацiонару, наявностi когнiтивних розладiв, постшсультно! втоми та функцiональних станiв «що ведуть до швалщизаци».
1. Audebert H. Systemic inflammatory response depends on initial stroke severity but is attenuated by successful thrombolysis / H. Audebert, M. Rott, T. Eck [et al.] // Stroke - 2004. - Vol. 35. - P. 2128-33.
2. Caeiro L. Delirium in acute stroke: a preliminary study of the role of anticholinergic medications / L. Caeiro, J. Ferro, M. Claro [et al.] // European Journal of Neurology. - 2004. - Vol. 11. - P. 699-704.
3. Carin-Levy G. Delirium in acute stroke: screening tools, incidence rates and predictors: a systematic review / G. Carin-Levy, G. Mead, K. Nicol [et al.] // Journal of Neurology. - 2012. - Vol. 259. - P. 1590-1599.
4. Davenport R. Complications after acute stroke / R. Davenport, M. Dennis, I. Wellwood [et al.] // Stroke. - 1996. - Vol. 27(3).
- P.415-420.
5. Dahl M. Delirium in acute stroke-prevalence and risk factors / M. Dahl, O. Renning, B. Thommessen // Acta Neurologica Scandinavica. - 2010. - Vol. 190. - P. 39-43.
6. Fong T. Delirium in elderly adults: diagnosis, prevention and treatment / T. Fong, S. Tulebaev, S. Inouye // Nature Reviews Neurology. - 2009. - Vol. 5. - P. 210-220.
7. Henon H. Confusional state in stroke: relation to preexisting dementia, patient characteristics, and outcome / H. Henon, F. Lebert, I. Durieu [et al.] // Stroke. - 1999. - Vol. 30. - P. 773-779.
8. Johns M. A new method for measuring daytime sleepiness: the Epworth sleepiness scale / M. Johns // Sleep. - 1991. - Vol. 14(6). - P. 540-545.
9. Lees R. Test accuracy of short screening tests for diagnosis of delirium or cognitive impairment in an acute stroke unit setting / R. Lees, S. Corbet, C. Johnston [et al..] // Stroke. - 2013. - Vol. 44. - P. 3078-3083.
10. Michielsen H. Psychometric qualities of a brief self-rated fatigue measure: The Fatigue Assessment Scale / H. Michielsen, J. De Vries, G. van Heck // Journal of Psychosomatic Research. - 2003. - Vol. 54(4). - P. 345-352.
11. MacLullich A. Delirium and long-term cognitive impairment / A. MacLullich, A. Beaglehole, R. Hall [et al.] // International Review of Psychiatry. - 2009. - Vol. 21. - P.30-42.
12. McManus J. The course of delirium in acute stroke / J. McManus, R. Pathansali, H. Hassan // Age Ageing. - 2009. - Vol. 38.
- P. 385-389.
13. Martins S. Delirium in elderly people: a review / S. Martins, L. Fernandes // Frontiers of Neurology. - 2012. - Vol. 3. -101 p.
14. National Institute of Alcohol Abuse and Alcoholism (NIAAA). Moderate and Binge Drinking. - 2014, http://www.niaaa.nih.gov/alcohol-health/overview-alcohol-consumption/moderate-binge-drinking.
15. Nasreddine S. The Montreal cognitive assessment, MoCA: a brief screening tool for mild cognitive impairment / S. Nasreddine, N. Phillip, V. Bedirian [et al.] // Journal of the American Geriatric Society. - 2005. - Vol. 53. - P. 695-699.
16. Oldenbeuving A. Delirium in acute stroke: a review / A. Oldenbeuving, P. de Kort, B. Jansen // International Journal of Stroke. - 2007. - Vol. 2. - P. 270-275.
17. O'Hanlon S. Improving delirium care through early intervention: from bench to bedside to boardroom / S. O'Hanlon, N. O'Regan, A. Maclullich [et al.] // Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry. - 2014. - Vol. 85. - P. 207-13
18. Rijsbergen M. van Delirium in acute stroke: a predictor of subsequent cognitive impairment? A two year follow-up study / M. van Rijsbergen, A. Oldenbeuving, R. Nieuwenhuis-Mark [et al.] // Journal of the Neurological Sciences. - 2011. - Vol. 15. - P. 138-42.
19. Shi Q. Delirium in Acute Stroke: A Systematic Review and Meta-Analysis / Q. Shi, R. Presutti, D. Selchen [et al.] // Stroke.
- 2012. - Vol. 43. - P. 645-9.
20. Zigmond A. The hospital anxiety and depression scale / A. Zigmond, R. Snaith // Acta Psychiatrica Scandinavica. - 1983. -Vol. 67 (6). - P. 361-370.
2. Caeiro L. Delirium in acute stroke: a preliminary study of the role of anticholinergic medications / L. Caeiro, J. Ferro, M. Claro [et al.] // European Journal of Neurology. - 2004. - Vol. 11. - P. 699-704.
3. Carin-Levy G. Delirium in acute stroke: screening tools, incidence rates and predictors: a systematic review / G. Carin-Levy, G. Mead, K. Nicol [et al.] // Journal of Neurology. - 2012. - Vol. 259. - P. 1590-1599.
4. Davenport R. Complications after acute stroke / R. Davenport, M. Dennis, I. Wellwood [et al.] // Stroke. - 1996. - Vol. 27(3).
- P.415-420.
5. Dahl M. Delirium in acute stroke-prevalence and risk factors / M. Dahl, O. Renning, B. Thommessen // Acta Neurologica Scandinavica. - 2010. - Vol. 190. - P. 39-43.
6. Fong T. Delirium in elderly adults: diagnosis, prevention and treatment / T. Fong, S. Tulebaev, S. Inouye // Nature Reviews Neurology. - 2009. - Vol. 5. - P. 210-220.
7. Henon H. Confusional state in stroke: relation to preexisting dementia, patient characteristics, and outcome / H. Henon, F. Lebert, I. Durieu [et al.] // Stroke. - 1999. - Vol. 30. - P. 773-779.
8. Johns M. A new method for measuring daytime sleepiness: the Epworth sleepiness scale / M. Johns // Sleep. - 1991. - Vol. 14(6). - P. 540-545.
9. Lees R. Test accuracy of short screening tests for diagnosis of delirium or cognitive impairment in an acute stroke unit setting / R. Lees, S. Corbet, C. Johnston [et al..] // Stroke. - 2013. - Vol. 44. - P. 3078-3083.
10. Michielsen H. Psychometric qualities of a brief self-rated fatigue measure: The Fatigue Assessment Scale / H. Michielsen, J. De Vries, G. van Heck // Journal of Psychosomatic Research. - 2003. - Vol. 54(4). - P. 345-352.
11. MacLullich A. Delirium and long-term cognitive impairment / A. MacLullich, A. Beaglehole, R. Hall [et al.] // International Review of Psychiatry. - 2009. - Vol. 21. - P.30-42.
12. McManus J. The course of delirium in acute stroke / J. McManus, R. Pathansali, H. Hassan // Age Ageing. - 2009. - Vol. 38.
- P. 385-389.
13. Martins S. Delirium in elderly people: a review / S. Martins, L. Fernandes // Frontiers of Neurology. - 2012. - Vol. 3. -101 p.
14. National Institute of Alcohol Abuse and Alcoholism (NIAAA). Moderate and Binge Drinking. - 2014, http://www.niaaa.nih.gov/alcohol-health/overview-alcohol-consumption/moderate-binge-drinking.
15. Nasreddine S. The Montreal cognitive assessment, MoCA: a brief screening tool for mild cognitive impairment / S. Nasreddine, N. Phillip, V. Bedirian [et al.] // Journal of the American Geriatric Society. - 2005. - Vol. 53. - P. 695-699.
16. Oldenbeuving A. Delirium in acute stroke: a review / A. Oldenbeuving, P. de Kort, B. Jansen // International Journal of Stroke. - 2007. - Vol. 2. - P. 270-275.
17. O'Hanlon S. Improving delirium care through early intervention: from bench to bedside to boardroom / S. O'Hanlon, N. O'Regan, A. Maclullich [et al.] // Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry. - 2014. - Vol. 85. - P. 207-13
18. Rijsbergen M. van Delirium in acute stroke: a predictor of subsequent cognitive impairment? A two year follow-up study / M. van Rijsbergen, A. Oldenbeuving, R. Nieuwenhuis-Mark [et al.] // Journal of the Neurological Sciences. - 2011. - Vol. 15. - P. 138-42.
19. Shi Q. Delirium in Acute Stroke: A Systematic Review and Meta-Analysis / Q. Shi, R. Presutti, D. Selchen [et al.] // Stroke.
- 2012. - Vol. 43. - P. 645-9.
20. Zigmond A. The hospital anxiety and depression scale / A. Zigmond, R. Snaith // Acta Psychiatrica Scandinavica. - 1983. -Vol. 67 (6). - P. 361-370.
ПОСТШСУЛЬТНИЙ ДЕЛ1Р1Й: ПРЕДИКТОРИ РОЗВИТКУ, ХАРАКТЕРИСТИКИ, НАСЛ1ДКИ Дельва М. Ю.
Постшсультний делiрiй асощюеться з чисельними негативними наслщками. Мета: вивчити частоту виникнення, предиктори делiрiю в гострому перiодi шсульив, з'ясувати можливi зв'язки ]шж постшсультним делiрiем в стацiонарi та психоневролопчними i функцюнальними характеристиками пащенив на момент виписки зi стацюнару. В дослщження було включено 189 пащенив з iшемiчними та 40 з геморапчними шсультами. Наявшсть делiрiю визначали
POST-STROKE DELIRIUM: PREDICTORS, CHARACTERISTICS, CONSEQUENCES Delva M.
Post-stroke delirium is associated with multiple negative consequences. Aim: to study delirium rate, delirium predictors in patients with acute strokes, to clarify the possible interconnections between the post-stroke delirium and psychoneurological as well as functional patients' characteristics at hospital discharges. It has been included in the study 189 patients with ischemic and 40 patients with hemorrhagic strokes. Delirium was detected
кожен день перебування пащента в стацюнар1 за допомогою тесту 4АТ. Висновки. Частота виникнення дел1р1ю у пащен™ з шсультами протягом перюду стацюнарного лкування становить 22,7%. Предикторами розвитку дел1р1ю е в1к пащент1в, важюсть шсульту за шкалою на момент
госттал1зацп, пневмонп. Постшсультний дел1рш мае прям1 асощацп з1 збшьшеним ризиком когштивних розлад1в за шкалою МоСА, постшсультно! втоми та функцюнальних сташв «що швалщизують», за модифжованою шкалою Ренина,.
Ключов1 слова: постшсультний дел1рш, пащент, шкала Ренина.
Стаття надшшла 11.04.2017 р.
during each day of hospital stay using 4AT test. Conclusions. The rate of post-stroke delirium during hospital stay is 22.7%. Post-stroke delirium predictors are patients' age, stroke severity according to NIHS scale, pneumonia. Post-stroke delirium has direct associations with an increased risk of cognitive impairments according to MoCA test, post-stroke fatigue, disabling functional conditions (values of modified Rankin scale more than 2 points).
Key words: postynsultnbiy delirium, patients, Rэnkyna scale.
Рецензент Скрипнков А.М.
УДК 616-092.18:616.711-007.5-053.5
ВПЛИВ СКОЛ1ОЗУ НА АБСОЛЮТНУ I В1ДНОСНУ К1ЛЬК1СТЬ ОСНОВНИХ ПОПУЛЯЦ1Й 1МУНОКОМПЕТЕНТНИХ КЛ1ТИН ПЕРИФЕРИЧНО1 КРОВ1 П1ДЛ1ТК1В
У В1Ц1 15 - 17 РОК1В
У робой представлено результати вивчення впливу сколюзу на абсолютну i вщносну юльюсть основних популяцш iмунокомпетентних клiтин периферично! кровi шдттюв вiком 15-17 рокiв. Встановлено, що у периферичнш кровi пiдлiткiв зi сколiозом вище кольоровий показник еритроцит1в кровi (на 5,34%), бiльша вщносна кiлькiсть еозинофiлiв, лiмфоцитiв (на 13,32%) i ШОЕ. У пiдлiткiв вжом 15-17 рокiв, якi страждають на сколюз, встановленi перша i друга стутнь iмунних порушень залежно вщ статi i показникiв.
Ключов! слова: Гйдл1тки 15 - 17 роив, сколюз, ¡мунокомпетентш юнтини.
Робота е фрагментом НДР «Вивчення адаптацшних реакцш организму, що формуються тд впливом ризномаштних факторiв природи та суспшьства», № держреестраци 0115и003314.
Одшею з найбшьш актуальних у сучаснш фхзюлогп та патолопчно! фхзюлогп, е проблема шдивщуалхзацп адаптацшних пристосувальних реакцш оргашзму практично здорових д1тей 1 д1тей, що страждають певними захворюваннями 1 хворобливими станами (людей з1 сколюзом) на р1зного роду подразники, захворювань 1 певних сташв.
При виршенш питання про адаптацшну напругу оргашзму д1тей з1 сколюзом, були шдстави вважати, що пров1дну роль, кр1м кютково-м'язово! системи, у них вщпрають регуляторш системи, в першу чергу (1мунна, нервова 1 ендокринна). На користь цього припущення св1дчать наступш обставини.
По-перше, в1домо, що р1вень адаптацшно! напруги оргашзму людини здшснюеться за допомогою абсолютно! 1 вщносно! кшькост 1мунокомпетентних кл1тин: високопрофесшних Т - 1 В-л1мфоцит1в 1 найбшьшою популящею в периферичнш кров! 1 в тканинах сегментарних нейтроф!льних лейкоцппв, як1 вiдiграють ключову роль в природженому i в специфiчному адаптацшному iмунiтетi [4, 5].
По-друге, показати, що морфолопчш й чисто х1м1чш змши, як1 вiдбуваються в л1мфо!дно! тканини органiзму i в органах (центрально! i периферично!) системи 1муштету на фон1 iмунiзацi!, розвитку шфекцшного процесу i реактивного стресу, мають далекосяжну схожють, i в основ! цих змш лежать прол1феративн1 процеси [1, 2, 4].
Виходячи з1 сказаного вище, представляе штерес вивчити вплив оргашчного дефекту хребетного стовпа на р1вень адаптацшно! напруги, кл1тинно! та 1мунолопчно! реактивност оргашзму д1тей з1 сколюзом, з метою розробки л1кувальних 1 профшактичних заход1в для полшшення якост1 життя д1тей з особливими потребами.
Метою роботи було вивчити вплив оргашчного дефекту хребетного стовпа на абсолютну 1 в1дносну кшькють основних популяцш 1мунокомпетентних кл1тин у периферичнш кров1 тдлитав в1ком 15 - 17 рок1в.
Матерiал та методи дослiдження. Базами для досл1дження виступили: спещал1зована загальноосв1тня санаторна школа-штернат для д1тей з1 сколюзом м. Олекс1ево-Дружк1вка та загальноосв1тня школа № 17 м. Слов'янська Донецько! област1. Досл1дження проведено у 24 шдлитав в1ком 15 - 17 рок1в з1 сколюзом (13 хлопчиюв 1 11 д1вчаток). У якост1 контрольно! групи аналопчш досл1дження були проведен! на 30 практично здорових однол1тках (15 хлопчиюв 1 15
