CC BY
13
© Макаревич В. А., *Коляда Т. I., *Тупоттов О. В., **Коляда О. М. УДК 616.523-022.6-092.19-008.64
Макаревич В. А., *Коляда Т. I., *Тупот'тов О. В., **Коляда О. М.
ПОРУШЕННЯ 1МУННОТ РЕАКТИВНОСТ1 У ПАЦ1СНТ1В
З ГЕРПЕТИЧНИМ СТОМАТИТОМ ТА ТХ КОРЕКЦ1Я
Державний заклад «Луганський державний медичний ушверситет» (м. Рубiжне) *Державна Установа «1нститут мшробюлогмта iмунологГГ iм. I. I. Мечникова Нацюнально'Г академм медичних наук УкраГни» (м. Хармв) ** Харкiвський нацiональний медичний унiверситет (м. Харкiв)
Досл1дження виконано в рамках планово! на-уково-дослщно! роботи ДЗ «Луганський державний медичний уыверситет», «!мунн1 порушення та опти-мальн1 методи 1мунокорекцИ та 1мунореаб1л1тацИ у хворих з герпетиформними в1русними захворю-ваннями слизових оболонок» (№ державно! рее-страцИ 0111и005620).
Вступ. Проблема персистентних в1русних ш-фекцм е актуальною як в галуз1 фундаментально! медико-б1олог1чно! науки, так I практично! медици-ни [5,11,17]. Рецидивна герпетична Ыфекц1я (РГ!) з ман1фестац1ею на слизових оболонках ротоглотки е одним з найбтыш поширених вид1в герпетично! ш-фекц1!, спричинено! в1русом простого герпесу типу [11]. Локал1зац1я 1нфекц1йного процесу в ротоглотц1, що е характерною для герпетичного пнпвостомат1-ту, призводить до значного зниження якост1 життя хворихIвимагае тривалихза часом комплекснихте-рапевтичних заход1в, як для л1кування загострення, так I для профтактики рецидив1в [8,14].
Призначення 1муномодулятор1в у склад1 комплексно! терап1! е найбтыш складним питанням в л1-куванн1 РГ!. Цьому сприяе недосконалють сучасних п1дход1в до методолог!! призначення 1мунокорегую-чо! терап1!, яка часто призначаеться емп1рично [2]. Емп1ричне призначення провокуеться вщсутнютю 1мунод1агностичного комплексу, що дозволяе оц1-нювати вар1абельн1сть чутливост1 пац1ента до цих препарат1в в динамщ1 кл1н1чного процесу, перед-бачати Ыдивщуальний п1дх1д до призначення 1му-номодулятор1в, оц1нювати 1ндив1дуальний характер вираженост1 вторинного 1мунодеф1циту I його динамку на тл1 призначено! 1мунокорегуючо! терап1! [17,18,23].
Зроблен1 в останн1 роки спроби структурувати дан1 щодо порушень 1мунно! реактивност1 у пац1ент1в з РГ! св1дчать про те, що поглиблене розумшня пато-генетичних механ1зм1в розвитку РГ! неможливо без вивчення особливостей порушень ключових ланок против1русного 1мун1тету, зокрема порушень цито-к1нопосередковано! регуляц1! кооперац1! 1муноком-петентних кгмтин в умовах 1п у^го [4,7,9,10,14,15,20]. Саме 1мунолог1чн1 порушення, зокрема наявнють 1мунодеф1цит1в, розглядаються як один з основних чинниюв частого рецидивування герпетично! Ыфек-ц1! [12,14].
Метою дослiдження було на пщстав1 визна-чення особливостей порушень 1мун1тету в пац1ент1в з пом1рною й високою частотою рецидив1в герпетичного стоматиту надати обфунтування п1дход1в до терапп 1мунних порушень та своечасно! профтакти-ки рецидив1в.
Об'ект i методи дослiдження. У дослщжен-н1 взяли участь 86 пац1ент1в у вщ1 в1д 24 до 49 роюв з д1агнозом «герпетичний пнпвостоматит» (в стад1! рем1с1!), що перенесли рецидив герпетично! Ыфек-ц1! протягом останнього мюяця. Досл1дження про-водилися на баз1 лаборатор1! кл1н1чно! 1мунолоп! та алерголог1! ДУ «!нститут мкробюлоги та 1мунолог1! 1м. !. !. Мечникова Нацюнально! академ1! медичних наук Укра!ни». Вериф1кац1я д1агнозу зд1йснювалася на пщстав1 кл1н1чно! картини РГ!, даних анамнезу, ла-бораторних критер1!в (ПЛР на ВПГ-1/2, серолог1чна д1агностика - виявлення антитт IgM-HSV-1/2, 1дО-HSV-1/2). Контрольну групу склали 19 практично здорових людей у в1ц1 вщ 24 до 47 рок1в. Хвор1 з РГ! були розд1лен1 на дв1 групи: група I - пац1енти з по-м1рною частотою рецидив1в <4 раз1в на рк (п = 51); група II - пац1енти з високою частотою рецидив1в >4 раз на рк (п = 35).
Стан мюцевого 1мун1тету оц1нювали за вм1стом секреторного 1муноглобул1ну А та активн1стю л1зоци-му у ротоглотковому секрет1. Вмют sIgA визначали 1муноферментним методом з використанням тест-системи виробництва ЗАТ «Вектор-Бест» (Рос1я), активн1сть л1зоциму визначали нефелометричним методом по Дорофейчук з використанням тест-культури Micгococcus lysodeikticus [1]. Стан системного 1мун1тету оцшювали за вм1стом у сироватц1 кров1 1муноглобул1н1в клас1в М, й, А, що визначали методом рад1ально! 1мунодифузп в гел1 [21], вм1с-том циркулюючих 1мунних комплекс1в [19], актив-н1стю комплементу [6], фагоцитарною активнютю нейтроф1л1в кров1 (Ф!, ФЧ) [16], кисневозалежною метабол1чною активн1стю фагоцит1в у спонтанному та Ыдукованому НСТ-тест1 [22], прол1феративною активн1стю л1мфоцит1в кров1 Ыдукованою ФГА [6], вм1стом субпопуляц1й л1мфоцит1в, що виконували методом люм1несцентно! мкроскопи з використанням FITC-мiчених моноклональних антит1л проти ре-цептор1в Сй3, Сй4, Сй8, Сй16, Сй22, виробництва компанп «Медбиоспектр» (Москва, Росiя). Досл^
дження проводили вщповщно до iнструкцiI виробни-ка й положень мнжнародно! наради з диференцмних антигенiв лейкоцитiв людини [13].
Вмют цитокiнiв визначали в супернатантах через 24 години культивування видтених мононуклеа-рiв у стерильних планшетах у повному середови!^ культивування у СО2 Ыкубатори В якостi шдукто-рiв цитокiногенезу використовували iнактивовану герпетичну вакцину «Вггагерпевак», (Росiя) у кон-центрацiI 107 вiрiонiв/мл; а також з рекомбЫантний 1ФН-а2Ь людини у концентраци 10 од/мл. Оцiнку вмюту ФНП-а, 1ФН-а, 1ФН-у, 1Л-1РА, 1Л-2, 1Л-4, 1Л-10 здiйснювaли iмуноферментним методом з вико-ристанням тест-систем виробництва ЗАТ «Вектор-Бест» (Росiя), 1Л-12р70 - тест-системи виробництва eBioscience (США), Ш-1р - тест-системи виробництва «Протеиновый контур» (СПб, РоЫя) за допо-могою iмуноферментного aнaлiзaторa Stat-Fax 303 (США) згiдно з Ыструкщями виробника.
При обробцi даних використовували непараме-тричнi методи (U-критерiй Манна-Уггы) [3].
Результати дослiджень та Ух обговорення. Одним з основних проявiв iмунодефiциту в умовах герпетично! Ыфекци е пiдвищенa частота рециди-вiв захворювання протягом року i резистентнють до етiотропноI терaпiI з використанням ацикличних ну-клеозидiв [7,13]. Анaлiз характеру iмунних порушень у пащен^в з РГ1 в стaнi ремiсií виявив рiзну частоту зустрiчaльностi iмунних порушень рiзного ступеня вaжкостi залежно вщ частоти рецидивiв захворювання. Для визначення патогенетичного типу iмун-них порушень було проведено iмунологiчне обсте-ження пaцiентiв, яке мютило в собi оцiнку покaзникiв мюцевого та системного iмунiтету у хворих iз реци-дивним герпетичним стоматитом.
До^дження покaзникiв мiсцевого iмунiтету ви-явило пригнiчення неспецифiчних захисних факто-рiв у пaцiентiв з високою частотою рецидивiв, що було виражене в достовiрному зниженнi рiвня sIgA (134,2 ± 21,4 мг/л проти 210,6 ± 14,4 мг/л у контрольна групi) та лiзоциму (21,1 ± 2,7% проти 31,4 ± 3,6% у контролi) у ротоглотковому секретг У па^ен-^в з помiрною частотою рецидивiв рiвень sIgA був достовiрно пiдвищеним, а рiвень лiзоциму не мав достовiрних вiдмiнностей вiд контролю. Вищезазна-чене вказуе на зниження бар'ерно! функци мюцево-го iмунiтету ротово! порожнини при висоюй чaстотi рецидивiв та !! пiдвищення у хворих з помiрною частотою рецидивiв, що може мати компенсаторний вплив для запоб^ання рецидивiв.
У пaцiентiв з високою частотою рецидивiв РГ1 (II група) спостер^алися бiльш знaчнi зсуви з боку системно! iмунноí реактивности В цiй групi хворих були виявлен лейкопенiя, лiмфоцитоз, зниження вмюту CD4 + клггин в 2 рази, CD8 + лiмфоцитiв -в 1,4 рази, натуральних кiлерiв в 3,4 рази вщносно контролю, шдекс стимуляцií РБТЛ був знижений щодо контролю i становив 4,5 (р<0,05). Рiвнi сиро-ваткових IgA i IgG були пiдвищенi щодо контролю в 2,1 рази i 1,7 рази вщповщно (р<0,05). Активнють комплементу у хворих з високою частотою рециди-вiв герпетично! iнфекцií була в 1,4 рази вище показ-ника у контрольна групi. У па^ен^в з помiрною час-
тотою рецидивiв (I група), навпаки, було виявлено достовiрне щодо контролю пiдвищення вмюту CD4+ i CD16+ лiмфоцитiв.
У пащенпв Í3 РГ1 виявлене достовiрне зниження активностi фагоцитозу в обох групах, бтыш виражене в груп з високою частотою рецидивiв захворювання. В II груп показник Ф1 був знижений в порiв-няннi з I групою в 1,8 рази, з контролем - в 2,4 рази. При цыому показник ФЧ становив 2,6 ± 0,5 i був знижений в 2,9 рази щодо контролю (p<0,05). ^м того в обох групах iз РП було виявлено зниження мета-болiчного резерву (показника стимулыованого НСТ-тесту), що свщчиты про порушення фагоцитарно! функци. Концентра^я ЦIК у сироватцi кровi па^ен-тiв обох груп перевищувала контроль: в I групi в 2,4, а в II груп - в 3,9 рази, що свщчиты про недостат-нюты елiмiнацiйно! функцi!.
Для уточнення особливостей та генезу виявле-них при доогиджены in vivo iмунологiчних порушены у пащен^в з рецидивною герпетичною Ыфек^ею було виконане дослiдження цитокiнпродукуючо! ак-тивностi мононукJlеарiв периферично! кровi in vitro (рис.).
В груп пащетчв з високою частотою рециди-вiв РП спостерiгався дефiцит IФН-a у порiвняннi з контролем i I групою, визначений рiвены IФН-a (11,5±1,7 пг/мл) можна охарактеризувати як недо-статнiй для реалiзацi! повноцiнно! противiрусно! вщ-повiдi, p<0,05 (рис.). Рiвены спонтанно! продукцi! IФН-a у пащетчв з помiрною частотою рецидивiв РП (29,7±2,7 пг/мл) був пiдвищений щодо контролю (18,2±1,6 пг/мл) в 1,6 рази (p<0,05). Порушення в синтезi IФН-a можуты бути причиною зниження ак-тивностi мононуклеарних лейкоци^в i натуральних кiлерiв, пролiфератiвно! активной Т- i В- лiмфоци-^в, а також недостатностi прямо! противiрусно! ак-тивностi.
У хворих групи I вщзначене незначне пiдвищення рiвня спонтанно! продукцi! №Н-у (46,5±3,8 пг/мл), що в 1,3 рази перевищувало значення в контрольна групi (35,5±2,8 пг/мл), p<0,05. У пацiентiв з високою частотою рецидивiв спонтанна продук^я №Н-у не мала достовiрних вщмЫностей вiд контролю, вка-зуючи на ппореактивнюты - порушення активацi! н терфероногенезу у вiдповiды на шфекцю
Дослiдження впливу ВПГ-вакцини на продук^ю iнтерферонiв визначило, що у па^ен^в з помiрною частотою рецидивiв ВПГ-стимулыована продукцiя IФН-a пiдвищувалася в 3 рази вщносно рiвню спонтанно! продукци (p<0,05) та не мала достовiрних вiдмiнностей вiд контролю, а у па^ен^в з високою частотою рецидивiв - в 2,3 рази, p<0,05. Рiвены н дуковано! антигеном ВПГ продукци №Н-у у пащен^в з високою частотою рецидивiв був м^малыним i становив 36,7±4,5 пг/мл (iндекс стимуляцi! дорiвнював 1,2). У хворих з помiрною частотою рецидивiв вмiст ВПГ-iндукованого IФН-у становив 74,2±6,4 пг/мл та був вище показнику у контролынiй групi (51,5±7,3 пг/ мл) в 1,4 рази (Ыдекс стимуляцi! - 1,6). Таким чином резервна здатнюты синтезувати №Н-у у групах пацн ентiв з помiрною частотою рецидивiв РП перебува-ла на рiвнi показника практично здорових донорiв, у той час як у па^ен^в з високою частотою рециди-
Рис. Спонтанна ^воруч) та ВПГ-шдукована (праворуч) продукцiя цитокинiв мононуклеарами
периферичноГ крови in vitro, пг/мл.
вiв спостерiгалося виражене зниження стимулюю-чо! дi! антигену ВПГ.
Ыкуба^я мононуклеарiв з додаванням !ФН-а викликала достовiрне збiльшення продукцп !ФН-у у пацiентiв з помiрною частотою рецидивiв РГ! (59,1±2,9 пг/мл) та в контрольна групi (45,7±3,5 пг/ мл), iндекс стимуляцi! складав 1,3. У пащен^в з ви-сокою частотою рецидивiв рiвень штерферон-ш-дукованого !ФН-у (34,7±3,1 пг/мл) не мав досто-вiрних вiдмiнностей вщ рiвня спонтанно! продукцi,|, (29,9±3,1 пг/мл).
Аналiз змiсту ФНП-а в супернатантах, отриманих пiсля iнкубацi! iнтактних мононуклеарiв показав, що у пацiентiв II групи, спостер^ався знижений щодо контролю рiвень спонтанно! продукцi! ФНП-а, що склав 71,9 ± 6,2 пг/мл (р<0,05). У той же час, у па-цiентiв I групи рiвень ФНП-а не мав достовiрних вщ-мiнностей вiд контролю (98,5 ± 12,4 пг/мл i 106,6 ± 14,2 пг/мл вiдповiдно). Знижений в 1,5 рази щодо контролю рiвень ФНП-а в !! груп може розглядатися як фактор, що перешкоджае формуванню повноцш-но! iмунноl вiдповiдi при герпетичнiй iнфекцi!. З шшо-го боку, зниження продукцп ФНП-а в умовах частих рецидивiв захворювання може виступати в якост адаптивно! реакцi! iмунно! системи, спрямовано! на запобiгання реалiзацi! проапоптотичного потен^алу клiтин i розвитку необоротного ушкодження тканин, обумовленого дiею ВПГ Стимульована антигеном ВПГ продук^я ФНП-а зростала як в контрольнiй групi, так i у пацiентiв I i II груп (214,2 ± 19,6 пг/мл; 197,8 ± 16,4 пг/мл i 289,5 ± 31,5 пг/мл вщповщно).
Спонтанна продукцiя !Л-1 р - найважпившого регуляторного цитоюну, що виконуе також функ-щю медiатора запалення, в групi хворих з помiр-ною частотою рецидивування РГ! (I група) була достовiрно пщвищена щодо контролю в 2,6 рази
(169,5 ± 14,7 пг/мл i 66,2 ± 7,8 пг/мл вщповщно). У II груп пщвищення рiвня !Л-1р було виражено ще сильнше - в 3,5 рази (234,5 ± 35,3 пг/мл, р<0,05 вiдносно контролю). Стимуляцiя антигеном ВПГ приводила до пщвищення продукцп !Л-1р у хворих з РГ!, ютотно бтьш вираженого, нiж у практично здорових донорiв. Так, ВПГ-стимульована продук^я !Л-1 р у пацiентiв з високою частотою рецидивування (II група) була вище за показник в контрольна груп в 1,7 рази i становила 368,6 ± 24,4 пг/мл (р<0,05). Р^ вень стимульовано! продукцп !Л-1 р в I груп становив 294,1 ± 32,7 пг/мл, що в 1,4 рази вище за показник в контрольна груп (212,4 ± 18,2 пг/мл).
Рiвень спонтанно! продукцп !Л-2 у па^ен^в як I групи (42,7 ± 6,4 пг/мл), так i II групи (46,3 ± 3,9 пг/ мл) через 24 ч. шкубаци не мав достовiрних вщмш-ностей вщ контролю (44,2 ± 3,2 пг/мл). Виявлене зниження резервно! здатност мононуклеарiв пери-ферично! кровi па^ен^в iз РГ! до продукцi! !Л-2 ви-значено на тлi пщвищено! спонтанно! та iндуковано! антигеном ВПГ продукцп !Л-4 i !Л-10.
Результати вимiрювання рiвнiв спонтанно! продукцп !Л-4 показали, що висока частота рецидивiв РГ! супроводжуеться пiдвищенням спонтанно! продукцп !Л-4, а також наявнютю резервних можли-востей до його Ыдуковано! продукцi!. Виявлено, що рiвень !Л-4 у пацiентiв II групи був достовiрно пщ-вищений щодо контролю i становив 18,3 ± 3,1 пг/ мл (12,5 ± 1,8 пг/мл у контроле, а в I групi, навпаки, був достовiрно знижений до 7,1 ± 2,7 пг/мл (р<0,05 при порiвняннi груп I i II, а також групи I i контролю). !ндукована ВПГ продукцiя !Л-4 в II групi була в 1,8 рази вище контролю (65,7 ± 8,7 пг/мл i 35,8 ± 5,1 пг/ мл вщповщно, р<0,05), а в I груп була достовiрно нижче показника в контрольна групi (18,9 ± 4,5 пг/ мл). Таким чином, у пащен^в з високою частотою
рецидивiв РГ1 пiдвищений рiвень 1Л-4 виявляеться на тл збiльшеного вмiсту основних прозапальних цитоюыв i недостатньо! продукцiI 1ФН-у. Спонтанна продукцiя 1Л-10, основного синерпста 1Л-4 в реал^ зацií негативно! регуляци прозапальних функцiй iму-ноципв, була достовiрно пiдвищена щодо контролю (26,2 ± 4,1 пг/мл) як в I, так i в II груп (35,6 ± 2,8 пг/ мл i 43,8 ± 3,6 пг/мл, вiдповiдно). Виявлено, що ВПГ-стимульована продукцiя 1Л-10 у пащенпв з РГ1 до-стовiрно знижена в порiвняннi з контролем. У I груп рiвень шдуковано! продукцiI 1Л-10 склав 52,6 ± 6,2 пг/мл, в II груп - 79,7 ± 10,5 пг/мл, у контрольна групi - 57,3 ± 8,3 пг/мл.
Рiвень спонтанно! продукци 1Л-12р70, ключового iмунорегуляторного цитокшу, через 24 ч. iнкубацi! мононуклеарiв в II групi був в 1,8 рази вище контролю (64,7 ± 5,7 пг/мл i 35,8 ± 5,2 пг/мл вщповщ-но, р<0,05). У I груп спонтанна продукцiя 1Л-12р70 не мала достовiрних вiдмiнностей вiд показника в контрольна групi (42,5 ± 3,9 пг/мл). Однак секретя 1Л-12р70, Ыдукована антигеном ВПГ, в I груп (148,8 ± 16,3 пг/мл) виявилася нижче тако! у здорових до-норiв (217,7 ± 35,1 пг/мл). Рiвень продукцi! ВПГ-iндукованого 1Л-12р70 в II групi становив 203,1 ± 16, пг/мл (р>0,05 вщносно контролю). Рiвень 1ФН-а iндуковaно! продукци 1Л-12р70 в групi II (60,2 ± 4,2 пг/мл) був достовiрно вище показника в контрольнiй груп (42,5 ± 5,1 пг/мл).
Отриман результати свiдчaть про те, що спон-танний i стимульований синтез 1Л-12 вище у пац^ ен^в з високою частотою рецидивiв, що поеднуеть-ся зi збiльшеною щодо I групи продук^ею 1Л-10 та 1Л-4. Можна припустити, що зсув напрямку iмунно! вiдповiдi в бк ТИ2 на тлi пiдвищеного рiвня 1Л-12р70 в дaнiй групi може бути пов'язаним з шпбуванням експреси рецепторiв 1Л-12, наприклад, за рахунок регуляторно! дi! 1Л-4, що продукуеться активовани-ми Т-лiмфоцитaми. Передбачаеться, що шпбування ефектiв 1Л-12 е одним з провщних мехaнiзмiв в порушены мiжклiтинно! кооперaцi! iмуноцитiв при хро-нiчнiй герпетично! iнфекцi! i викликае змiни балансу Th1/Th2-лiмфоцитiв.
Висновки
СтупЫь вирaзностi порушень iмунно! реактив-ностi в умовах герпетично! шфекци залежала вiд частоти рецидивiв захворювання протягом року. У групi па^ен^в з високою частотою рецидивiв захворювання порушення були бiльш виразними - ви-явленi лейкопенiя, лiмфоцитоз, зниження вщносно-го вмюту субпопуляцм ОР3+, ОР4+, ОР8+, ОР16+
лiмфоцитiв та !х пролiферaтiвно! спроможност при ФГА-стимуляцi!, зниження aктивностi фагоцитозу та метaболiчного резерву.
Показано, що рецидивна герпетична шфек^я у хворих з помiрною та високою частотою рецидивiв супроводжуеться пiдвищеним рiвнем !дА та IgG, на тлi недостатност елiмiнaцiйно! функцi!, про що свщ-чить пiдвищенa в 2,4 та 3,9 рази вщповщно концен-тра^я Ц1К у сировaтцi кровi.
Пщвищений в 1,3 рази вмiст 1ФН-у у пащен^в з помiрною частотою рецидивiв можна розглядати як унiверсaльну реак^ю iмунно! системи, спрямо-вану на елiмiнaцiю вiрусу, а у пащен^в з високою частотою рецидивiв захворювання знижений рiвень 1ФН-у призводить до недостатньо! iмуномодулюю-чо! i антиреплкативно! здaтностi цього противiрус-ного цитокшу.
У пaцiентiв з високою частотою рецидивiв герпе-тичного стоматиту виявлено тенденцю до поляри-зaцi! вщповщ в напрямку Th2, що полягае у знижен-нi спонтанно! продукци штерфероыв та ФНП-а на тл збiльшення 1Л-4 та 1Л-10. При шдукци антигеном ВПГ дисбаланс ТЬИ та Th2 посилюеться на тл зни-жено! резервно! здaтностi мононуклеaрiв до синтезу 1ФН-а i 1ФН-у.
Отримaнi результати свiдчaть про те, що вибiр iмуномоделюючих зaсобiв для iмунотерaпi! рецидивного герпетичного стоматиту потребуе прове-дення обов'язкового iмунологiчного дослiдження. У пaцiентiв з помiрною частотою рецидивiв захворювання антиген ВПГ стимулюе збтьшення продукцi,|, переважно цитокiнiв, модулюючи iмунну вщпо-вiдь за вiдповiдним типом, що сприяе полегшенню iмунологiчного стану па^ен^в. Напроти, у хворих з високою частотою рецидивiв захворювання сти-муля^я антигеном ВПГ може викликати посилення поляризаци вiдповiдi в напрямку ^2, що може привести до ускладнень.
Перспективи подальших дослiджень. Ви-явленi порушення iмунно! реaктивностi у пaцiентiв з рецидивного герпетичного стоматиту потребують залучення iмунокорекцi! до терапевтичних зaходiв. Обфунтований вибiр iмуномодулюючих препaрaтiв та адекватно! iндивiдуaлiзовaноl схеми iмунокорек-цi! потребуе урахування патогенетичних мехaнiзмiв розвитку герпетично! шфекци та визначення най-бiльш важливих мiшеней для проведення iмуно-тропно! терaпi! в зaлежностi вiд виявлених порушень, подальшого дослiдження порушень кгитинно! кооперaцi!.
Лiтература
1. Бухарин О. В. Лизоцим и его роль в биологии и медицине / О. В. Бухарин, Н. В. Васильев // Томский гос. ун-т. - Томск, 1994. -
208 с.
2. Веретенникова М. А. Современная фармакотерапия герпеса с использованием различных лекарственных форм / М. А. Ве-
ретенникова // Фундаментальные исследования. - 2014. - № 8-7. - С. 1630-1634.
3. Гланц. С. Медико-биологическая статистика. Пер. с англ. / С. Гланц // - М., Практика, 1998. - 459 с.
4. Дидковский Н. А. Патогенетические аспекты герпетической инфекции тяжелого течения / Н. А. Дидковский, И. К. Малашен-
кова, А. Н. Танасова, И. А. Зуйков, И. Н. Зуйкова [и др.] // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 2007. -№ 2. - О. 76-81.
5. Исаков В. А. Герпесвирусные инфекции человека: руководство для врачей / В. А. Исаков, Е. И. Архипова, Д. В. Исаков: под
ред. В. А. Исакова. - СПб.: СпецЛит, 2013. - 2-е изд., перераб. и доп. - 670 с. : ил.
6. Клиническая иммунология [Текст]: учебник для студентов мед. вузов / А. М. Земсков, В. М. Земсков, А. В. Караулов; Под
ред. А. В. Караулова. - М.: Мед. информ. агенство, 1999. - 603 с.
7. Мезенцева М. В. Направленная коррекция цитокиновой регуляторной сети при вирусных инфекциях / М. В. Мезенцева,
Р. Я. Подчерняева, Л. В. Урываев [и др.] // Вестник российской академии естественных наук. - 2011. - № 1. - С. 9-13.
8. Мозгова О. М. КлЫчш та лабораторш методи дослщження дп"ей з рiзноманiтними формами герпетичноУ шфекцп / О. М. Моз-
гова // УкраУнський науково-медичний журнал. - 2004. - № 1-2. - С. 7-11.
9. Наследникова И. О. Дисбаланс иммунорегуляторных Th 1 - и ТИ2-цитокинов при персистентных вирусных инфекциях /
И.О. Наследникова, Н. В. Рязанцева, В. В. Новицкий, С. Б. Ткаченко, А. П. Зима // Медицинская Иммунология. - 2007. -Т. 9, № 1. С. 53-60.
10. Нагоев Б. С. Цитокиновый статус у больных герпесвирусными инфекциями / Б. С. Нагоев, З. А. Камбачокова // Инфекционные болезни. - 2011. - Т. 11, № 1. - С. 19-23.
11. Попова О. I. Герпетична шфекщя як провщна медико-сощальна проблема / О. I. Попова // Современная стоматология. -2013. - № 2. - С. 48-51. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ss_2013_2_14.pdf.
12. Пукаляк Р. М. Асощащя алельного полiморфiзму гена iмунопротеосоми LMP2 iз важкютю переб^у герпетичноУ шфекцп / Р. М. Пукаляк, В. В. Чоп'як, С. В. Гончаров, В. Е. Досенко // Acta Medica Leopoliensia. - 2008. - Т. 14, №1. - С. 175-178.
13. Сидоренко С. П. Поверхностные антигены клеток человека, систематизированные международными рабочими совещаниями по дифференцировочным антигена лейкоцитов человека / С. П. Сидоренко // 1мунолопя та алерголопя. - 1998. -№ 3. - С. 16-38.
14. Спиридонова С. А. Хронический рецидивирующий герпетический стоматит как болезнь иммунной системы / С. А. Спиридонова, С. М. Толмачева, Л. М. Лукиных // Соврем. технол. мед. - 2012. - № 3. - С. 121-125.
15. Талаев В. Ю. Перспективы использования моделей иммунных процессов in vitro для совершенствования средств иммунопрофилактики / В. Ю. Талаев, М. В. Плеханова, Е. И. Ефимов // Медицинский альманах. - 2011. - № 4(17). - С. 75-78.
16. Хаитов Р. М. Современные подходы к оценке основных этапов фагоцитарного процесса / Р. М. Хаитов, Б. В. Пинегин // Иммунология. - 1995. -№ 4. - С. 3-8.
17. Халдин А. А. Стратегия и тактика ведения пациентов с герпес-вирусными инфекциями кожи и слизистых (стандартизация терапии) / А. А. Халдин // Клиническая дерматология и венерология. - 2013. - № 2. - С. 84-88.
18. Хламова О. Г. Оптимизация терапии герпетического стоматита у больных хроническим тонзиллитом / О. Г. Хламова,
A. А. Шульдяков, А. В. Лепилин // Антибиотики и химиотерапия. - 2011. - Т. 56. - С. 7-8.
19. Фролов В. М. Исследование циркулирующих иммунных комплексов: диагностическое и прогностическое значение /
B.М. Фролов, В. Е. Рычнев // Лаборат. дело. - 1986. - № 3. - С. 159-161.
20. Khanna K. M. Immunity to latent viral infection: many skirmishes but few fatalities // K. M. Khanna, A. J. Lepisto, R. L. Hendricks / Trends Immunol. - 2004. - Vol. 25. - № 5. - P. 230-234.
21. Mancini G. Immunochemical quantitation of antigens by single radial immunodiffusion / G. Mancini, A. O. Carbonara, J.F. Heremans // Immunochemistry. - 1965. - № 2. - P. 235-254.
22. Park B. H. Infection and nitroblue tetrazolium reduction by neutrophils / B. H. Park, S. M. Fikrig, E. M. Smithwick // Lancet. - 1968. -№ 2. - P. 532- 534.
23. Uyangaa E. Prophylactic and therapeutic modulation of innate and adaptive immunity against mucosal infection of herpes simplex virus / E. Uyangaa, A. M. Patil, S. K. Eo // Immune network. - 2014. - Vol. 14. - № 4. - P. 187-200.
УДК 616.523-022.6-092.19-008.64
ПОРУШЕННЯ 1МУННОТ РЕАКТИВНОСТ1 У ПАЦЮНТ1В З ГЕРПЕТИЧНИМ СТОМАТИТОМ ТА 'IX КОРЕК-
Макаревич В. А., Коляда Т. I., Тупотшов О. В., Коляда О. М.
Резюме. Доогмджено 86 хворих на рецидивний герпетичний стоматит з помiрною та високою частотою рецидивiв.
Показано, що ступЫь виразност порушень iмунноl реактивност в умовах герпетично! шфекцм залежала вщ частоти рецидивiв захворювання протягом року. У пащетчв з високою частотою рецидивiв були ви-явлен лейкопеыя, лiмфоцитоз, зниження вщносного вмюту Ой3+ та Ой4+ лiмфоцитiв, виснаження пулу цитотоксичних кттин, пригычення фагоцитарно! активности зниження метаболiчного резерву, а також по-рушення штерфероногенезу, що потребуе залучення iмунокорекцil до терапевтичних заходiв. Визначено, що вибiр iмуномодулюючих засобiв для iмунотерапil рецидивного герпетичного стоматиту потребуе прове-дення обов'язкового iмунологiчного доотдження для уточнення типу патогенетичних порушень. У пащетчв з помiрною частотою рецидивiв захворювання антиген ВПГ стимулюе збтьшення продукци переважно ТИ1 цитоюыв, модулюючи iмунну вщповщь за вщповщним типом, що сприяе полегшенню iмунологiчного стану па^ен^в. Напроти, у хворих з високою частотою рецидивiв захворювання, стимуля^я антигеном ВПГ може викликати посилення поляризацп вщповщ в напрямку ТИ2, що може привести до ускладнень. У хворих з високою частотою рецидивiв, використання !ФН-а для профтактики рецидивiв е патогенетично обфунтова-ним.
Ключовi слова: рецидивна герпетична Ыфек^я, iмунодефiцит, штерферони, цитокши, iмунокорекцiя.
УДК 616.523-022.6-092.19-008.64
НАРУШЕНИЯ ИММУННОЙ РЕАКТИВНОСТИ У ПАЦИЕНТОВ С ГЕРПЕТИЧЕСКИМ СТОМАТИТОМ И ИХ КОРРЕКЦИЯ
Макаревич В. А., Коляда Т. И., Тупотилов А. В., Коляда О. Н.
Резюме. Обследовано 86 больных с рецидивирующим герпетическим стоматитом с умеренной и высокой частотой рецидивов.
Показано, что степень выраженности нарушений иммунной реактивности в условиях герпетической инфекции зависела от частоты рецидивов заболевания в течение года. У пациентов с высокой частотой ре-
цидивов были обнаружены лейкопения, лимфоцитоз, снижение относительного содержания CD3+ и CD4+ лимфоцитов, истощение пула цитотоксических клеток, угнетение фагоцитарной активности, снижение метаболического резерва, а также нарушение интерфероногенеза, что требует привлечения иммунокор-рекции в терапевтических мероприятиях. Показано, что выбор иммуномодулирующих средств для иммунотерапии рецидивного герпетического стоматита требует проведения обязательного иммунологического исследования для уточнения типа патогенетических нарушений. У пациентов с умеренной частотой рецидивов заболевания антиген ВПГ стимулирует увеличение продукции преимущественно Th1 цитокинов, модулируя иммунный ответ по соответствующему типу, что способствует облегчению иммунологического состояния пациентов. Напротив, у больных с высокой частотой рецидивов заболевания, стимуляция антигеном ВПГ может вызвать усиление поляризации ответа в направлении Th2, что может привести к осложнениям. У больных с высокой частотой рецидивов, использование ИФН-а для профилактики рецидивов является патогенетически обоснованным.
Ключевые слова: рецидивирующая герпетическая инфекция, иммунодефицит, интерфероны, цито-кины
UDC 616.523-022.6-092.19-008.64
IMMUNE REACTIVITY DISORDERS AND THEIR CORRECTION IN PATIENTS WITH HERPESVIRAL STOMATITIS
Makarevich V. A., Kolyada T. I., Tupotilov O. V., Kolyada О. М.
Abstract. The study involved 86 patients aged from 24 to 49 years with herpesviral gingivostomatitis. The control group consisted of 19 healthy people of comparable age. Patients with recurrent HSV infection were divided into two groups. Group I was formed of patients with moderate relapse rate less than 4 times per year (n = 51), and group II represented patients with high relapse rate not less than 4 times a year (n = 35). Lymphocyte subsets were defined by fluorescent microscopy method using FITC-labeled monoclonal antibodies against surface antigens CD3, CD4, CD8, CD16, CD22. Evaluation of functional lymphocyte reactivity was performed by setting 5 mg/ml PHA-stimulated RBTL. Phagocytic activity was defined by latex method. The NBT-test was used to evaluate the metabolic capacity of phagocytes. The CIC in serum were defined by method of selective 3.5% PEG precipitation of antigen complexes. Complementary activity of blood serum was determined by 50% hemolysis. The content of IFN-а, IFN-yTNF-а, IL-1 p, IL-1RA, IL-2, IL-4, IL-10 and IL-12p70 in supernatants and sIgA in salvia was determined by ELISA after 24 hours of PBMC incubation. The content of IgM, IgG, IgA in serum were determined by single radial immunodiffusion method. Lysozyme activity was determined by nephelometric method.
The level of immune reactivity disorders expression by herpesvirus stomatitis depended on the frequency of relapses during the year. Leukopenia, lymphocytosis, reduction of the relative content of CD3+ and CD4+ lymphocyte depletion of the pool of cytotoxic cells, inhibition of phagocytic activity, significant decrease of sIgA and lysozyme in saliva, decreased metabolic reserve and interferons production abuse that needs to attract immune therapies were detected in patients with the high relapse rate. Levels of serum IgA and IgG were increased 2.1 times and 1.7 times respectively relative to the control group. Concentration of CIC in serum of patients in both groups exceeded the control which points to the failure of elimination function. A significant decrease in phagocytic activity in both groups in patients with recurrent HSV was more expressed in the group with the high relapse rate. Also the decrease of metabolic reserves was found in both groups of patients which points to the disorder of phagocytic function.
Elevated level of B-lymphocytes and increased level of immunoglobulins point to the activation of humoral immunity. Activity of complement in patients with recurrent HSV was significantly higher than controls (1.4 times) in the group with the high relapse rate. Expressed deficiency of IFN-а compared with controls and patients with the moderate relapse rate was observed in the group of patients with the high relapse rate. The level of spontaneous production of IFN-а was elevated 1.6 times compared to control in patients with the moderate frequency of recurrent HSV relapses, and the level of spontaneous production of IFN-y was elevated 1.3 times compared to control group.
HSV antigen stimulates an increase of production of Th1 cytokines which mainly modulate the immune response to a corresponding type in patients with the moderate relapse rate, and this leads to enhancement of the immune reactivity. On the contrary, HSV antigen stimulates a strengthening polarization of response towards Th2 in patients with the high relapse rate, which can lead to complications.
Thereby, the choice of immunotherapeutic strategy of treatment of recurrent herpesvirus stomatitis requires the immunological test to clarify the HSV pathogenesis type. The use of IFN-а to prevent recurrences is pathogenically justified in patients with a high relapse rate.
Keywords: recurrent herpes simplex infection, immunodeficiency, interferons, cytokines, immunocorrection.
Рецензент - д. мед. н. Волянський А. Ю.
Стаття надшшла 03.11.2015 року
