Порівняльний аналіз етапів розвитку вищої педагогічної освіти в Україні та країнах Чорноморського регіону Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского Серия «Проблемы педагогики средней и высшей школы». Том 26 (65). 2013 г. № 1. С. 69-99.

УДК 378.1 (4-13)

ПОР1ВНЯЛЬНИЙ АНАЛ1З ЕТАП1В РОЗВИТКУ ВИЩОÏ nEAArOri4HOÏ ОСВ1ТИ В УКРАШ1 ТА KPAÏHAX ЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГ1ОНУ

Сапожников С.В.

Республжанський вищий навчальний заклад «Кримський гуматтарний утверситет», Ялта, Украта

E-mail: [email protected]

У статт визначеш основш гсторичш етапи розвитку вищоï педагогiчноï освiти , якi е характерними для одинадцяти краïн - членiв Органiзацiï Чорноморського Економiчного Ствробгшицтва (Азербайджану, Албани, Болгари, В1рмени, Греци, Грузи, Молдови Росп, Румунiï Украши та Туреччини). На пiдставi анатзу наукових дослiджень здiйснюеться порiвняльний анатз еташв розвитку вищоï педагогiчноï освгги у цих крашах.

Kmnoei слова: Чорноморський регюн, nedQaoai4HQ освта, етапи розвитку, реформи.

ВСТУП

На сучасному етат розвитку сфери педагопчно1' освГти в крашах Чорноморського регюну мають мюце значш змши - структурне оновлення, модершзащя змюту й методГв тдготовки вчителГв, запровадження нових форм зв'язку м1ж професшною тдготовкою вчителя та школою, посилення взаемодн м1ж нацiонадьними системами тдготовки вчителГв рГзних краш.

У 90-х роках XX столГття у зв'язку з розвитком единого европейського освГтнього простору мiжнародний педагогiчний лексикон доповнюеться новим феноменом «Свропейський вимiр в освiтi» (European Dimension in Education). У цьому контекст не можна не враховувати вплив краш Чорноморського регюну -Румунн, Болгарiï, Туреччини, Грузiï, Росн, Молдови, Албанiï, Грецiï, Азербайджану, Вiрменiï, що з 1992 року е, так само, як i Украша, учасниками Чорноморського економiчного спiвробiтництва (BSEC), на вГтчизняш освiтнi процеси. 1997 рощ з метою розвитку ствробггництва та ефективно1' взаемодiï у освггаш, науковiй та культурнiй сферах ушверситетГв та шших органiзацiй держав-учасниць BSEC була заснована Мережа ушверситетГв Чорноморського регюну (BSUN). У освГтньому просторГ краш Чорноморського регiону навчаеться близько 5 мшьйошв студентiв, працюе до 400 тисяч викладачГв.

ТеорГя i практика зарубГжного освГтнього процесу стала предметом дослщницького защкавлення провщних украшських науковщв (Н. Абашкшо1", Г. Алексевич, О. Глузмана, Г. Егорова, О. Ковязшо1, Т. Кошманово1', О. Овчарук, О. Олексюка, Т. Осадчо1', Л. Латун, Б. Мельниченка, О. Рибак, Т. Панського, Л. Пуховсько1', В. Семшетко, I. Фольварочного та шших). Але проблема тдготовки педагопчних кадрГв у крашах Чорноморського регюну у другш половит XX - на початку XXI столпъ тривалий час залишалася поза увагою провщних учених, що й обумовило наш науковий штерес.

Метою статт е висв^лення процесу становлення та розвитку систем вищо! педагопчно! освiти кра!н Чорноморського регюну в iсторичнiй ретроспективi у вщповщност до визначених iсторичних етатв 11 становлення.

Безперечно, вдаючись до порiвняльного аналiзу стану вищо! педагопчно! освiти у кра!нах Чорноморського регюну, конче необхщно виокремити такi юторичш етапи цього процесу, що вщповщали б реалiям соцiокультурного розвитку ушх кра!н союзу. На нашу думку, в юторп вищо! педагопчно! освгти кра!н Чорноморського регiону актуальними е три юторичш етапи:

I етап - утворення нац^ональних систем вищог осв1ти. Вш охоплюе перюд зi вiдкриття першого вищого навчального закладу ушверситетського типу до демократичних перетворень в кра!ш на початку ХХ ст.

II етап - нов1тньог ¡сторп розвитку нац^ональних систем вищог педагог1чног осв1ти крагн Чорноморського рег1ону. Хронолопчш межi цього етапу обшмають промiжок вiд початку демократичних перетворень у кра!ш до масштабних геопол^ичних змiн, що припали на 90-т роки ХХ столiття

III етап - створення единого европейського осв1тнього простору. Цей етап обмежуються рамками вщ масштабних геопол^ичних свiтових змш 90-их рокiв ХХ столiття до тепершього часу.

На пiдставi системно-юторичного аналiзу основних етапiв становлення вищо! освгти в пострадянських кра!нах Азербайджан^ Албани, Молдовi, Вiрменil та Грузи вважаемо, що процеси утворення i формування нацiональних систем вищо! осв^и у вищезазначених кра!нах вiдбувалися у перюд нов^ньо! юторп !х розвитку. Отже, можемо припустити, що щ кра!ни сьогоднi перебувають на другому еташ розвитку власних систем вищо! педагопчно! осв^и, завдяки «штучному форсуванню» процесу модершзацп за рахунок реформ «згори», спричиненим прямим, а часпше опосередкованим тиском (конкуренцiею) бiльш розвинених кра!н. Як результат, вважае О. Марченко, насадження тих форм суспшьних вiдносин, якi ще не отримали адекватно! тдтримки у соцiально-економiчнiй структурi i масовiй свiдомостi та подекуди суперечать соцюкультурнш специфiцi суспiльства [14, с. 258]. Сьогодш спостерiгаеться ч^ка тенденцiя до переходу к третьому етапу кра!н пострадянського освiтнього простору, оскшью вищеперерахованi кра!ни тiльки в останне десятирiччя стали учасниками Болонського процесу.

У вiдповiдностi з визначеними етапами наведемо основш системно-юторичш характеристики систем вищо! педагогiчно! освгти кра!н Чорноморського регiону.

1. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИЩО1 ПЕДАГОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ В АЗЕРБАЙДЖАНСЬК1Й РЕСПУБЛ1Ц1

Першою кра!ною, яка досить швидко намагаеться модернiувати свою власну систему у вщповщност з захщноевропейскою моделлю вищо! освiти е Азербайджан. Революцшш подi!, що вщбулися на початку ХХ столiття призвели до суттевих змiн у вшх сферах життя в Азербайджанi. Погоджуемося з думкою Г.Ахмедова, який стверджуе, що анекшя Азербайджана Росiею на початку Х1Х столiття ознаменувала собою важливий поворот в юторичнш долi азербайджанського народу та вирiшила наперед увесь подальший рух сощально-

економiчного, пол^ичного та культурного розвитку кра!ни [8, с. 94]. Вищезазначена юторична подiя, незважаючи на жорсткий пресшг царсько! влади, об'ективно вiдповiдала iнтересам народу кра!ни. Вагомий вплив на свiтогляд азербайджанських педагогiчнних кадрiв надала прогресивна росшська культура, передова педагогiчна думка, усталена система освiти та викладання. Прогресивш суспiльнi iде!, що виникли на росшському пiдгрунтi, у тому чи^ у галузi педагогiки та просв^и, розповсюджувалися та укрiплялися в Азербайджана

Головною подiею першого етапу становлення й розвитку системi вищо! осв^и в кра!нi було вiдкриття 15 листопада 1919 року Бакшського державного ушверситету, контингент студентiв якого у 1919-1920 навчальному роцi складав 1094 чоловш, 217 з яких були вшьними слухачами. У той же час на територи Азербайджансько! демократично! республши фунцiонувало 15 вищих початкових училища у Баку, Геокча!, Кубе, Кусарах, Сальянах, Ленкораш, Шемахе, Пришиб^ Гяндж1, Герюсi, Агдашi, Нух1, Шуш^ Казах та Закаталах, якi утримувалися за державнi кошти [2, с. 82]. Створення першого вищого навчального закладу ушверситетського типу в кра!ш i початок перших демократичних перетворень хронолопчно спiвпадають.

У 1919-1920 навчальному рощ у парламент були внесет законопроекта про вщкриття реального училища у Геокча! та вчительских семшарш зi зразковими при них училищами: у Баку - жшочо!, Шушi - чоловiчо!. На пiдставi договору iз Туреччиною, пiдписаного 4 червня 1918 року, в Азербайджан прибули 50 радниюв-вчителiв, якi складали пiдручники, готували методичнi посiбники, викладали у нацiоналiзованих школах i та ш [2, с. 82].

Зазначимо, що поди, яю вiдбувалися на першому етат, пов'язанi зi становленням радянсько! вищо! педагогiчно! школи. Саме тодi була започаткована фундацiя системи вищо! педагопчно! освiти кра!ни.

У той же час були засноваш: Азербайджанський 1нститут Вчителiв (1929 р.), Азербайджанський державний педагопчний унiверситет (1930 р.), Азербайджанський ушверситет кооперацi! (1930 р.), Гянджинський державний унiверситет (1939 р.), Нахiчеванський державний унiверситет (Нахiчеванська Автономна Республiка) (1967 р.), Азербайджанський ушверситет мов (1973 р.), яю стали першими вищими педагопчними навчальними закладами Азербайджансько! Республши.

Початок другого етапу розвитку вищо! педагопчно! осв^и припадае на 1991 р., який став переломним для ушх колишшх республiк СРСР. Цей етап характеризуемся масштабним реформуванням системи вищо! освгти кра!ни у вiдповiдностi до Закону про освгту, що був прийнятий у 1992 роцi за моделлю захщноевропейських вищих навчальних закладiв. Зазначимо, що у 2005 рощ кра!на стае учасницею Болонського процесу.

Сьогодш система управлiння освiтою в кра!ш е централiзованою. Управлiння та фшансування державними вищими педагогiчними навчальними закладами здшснюеться Мiнiстерством освiти Азербайджансько! Республши. Особливе мiсце у системi освiти республiки посiдае державна комюя з прийому студентiв. Вона здшснюе планування та централiзоване проведення прийому студенев, розробляе

правила прийому у вищi та середш спещальш навчальнi заклади, проводить iспити, пiдготовку до проведення органiзацiйних, науково-методичних i проектних робщ комп'ютерних технологiй у вiдповiдностi з державною полгтикою Азербайджансько! Республiки; готуе пропозици на основi системного анатзу i прогнозування розвитку вищо! та середньо! спещально! освiти на основi результатiв вступних iспитiв; дослiджуе потреби у спещалютах та здiйснюе мошторшг змiн та вдосконалюе структуру осв^и i номенклатуру спецiальностей; проводить на основi тестово! системи вiдповiднi заходи, що доручеш державою. Державна комюя з прийому студентiв повнiстю самостшна i пiдпорядковуеться безпосередньо Президенту Азербайджансько! Республщг

У сучаснiй системi вищо! освгги Азербайджансько! Республiки функцiонують 35 державних та 16 приватних вищих навчальних закладiв. Контингент студентiв в кра!ш складае 110000 чоловiк. Зазначимо, що у системi вищо! осв^и кра!ни працюють 15000 викладачiв, при цьому сшввщношення викладач/студент становить 1/11. Для Республщ Азербайджан характернi досить високий рiвень грамотностi населення та порiвняльно високi освiтнi стандарти. Сучасну систему вищо! педагогiчно! освiти у кра!ш утворюють Азербайджанський державний педагопчний унiверситет, Бакiнський слов'янський унiверситет, Нахiчеванський 1нститут Учителiв та Азербайджанський 1нститут Учителiв (м. Баку), фiлi! якого розташоваш в 11-ти мiстах кра!ни де здiйснюеться пiдготовка педагогiчних ка^в за 20 спецiальностями.

2. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИЩО1 ПЕДАГОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ В РЕСПУБЛ1Ц1 АЛБАН1Я

Досить цiкавою у науковому плат i самобутньою е система вищо! освгги Республiки Албани - друго! кра!ни - члена Чорноморського економiчного спiвробiтництва. Iсторiя Албани е досить давньою та багатою на iсторичнi подi!: першi спогади про не! зустрiчаються вже у II тисячолiгтi до н. е. В минулому терiторiя сучано! Албани була населена шрийцями, але незважаючи на неоднократнi вторгення римлян, славян та турок, албанцям вдалося зберегти свою етшчну самобутнiсть. У перюд тривалого турецького панування вiдбувся масовий перехщ населення iз християнства у мусульманство, яке у наш час е переважною релшею у кра!нг

У 1947 рощ вщкрито перший науковий заклад - 1нститут наук з трьома вiддiленнями (мови та лтератури; iсторi!, соцiологi! та економши; природничих наук), а у 1973 рощ - Академiя наук Республши Албанi!. Тиранський унiверситет вiдкрито у 1957 рощ. Контингент студеипв цього вузу сьогодш налiчуе 12 тисяч ошб [2]. Створення першого вищого навчального закладу унiверситетського типу в кра!ш i початок перших демократичних перетворень хронологiчно спiвпадають. Таким чином, початком першого етапу вважаеться 1957 рш. Цей етап характеризуеться створенням у кра!ш бiльшостi вищих навчальних заклащв, коли було засновано систему вищо! педагопчно! освiти. Систему вищо! педагопчно! освiти на першому еташ утворювали 3 вищi навчальнi заклади: ^ранський унiверситет (1957 р.), Ушверситет iм. Луiд'! Гуракучi (1957 р.), Ушверситет

«Олександр Джуваш» (1971 р.). Ц вищi навчальнi заклади зшрали провiдну роль у становленш системи вищо! педагогiчно! освiти та лшвщащ! безграмотностi в кра!нi.

З 1960 року було розпочато трьохрiчну реоргашзащю освiти, яка була кардинально розширена, значно пiдвищилася роль вищо! техшчно! освiти.

Становлення системи осв^и в Албанi! було типiчним для кра!н соцiалiстичного табору. Ураховуючи те, що до 1947 року у кра!ш взагат не iснувало жодного вищого навчального закладу, тобто не юнувало системи вищо! освiти вважаемо, що кра!на сьогоднi знаходиться на другому етат розвитку вищо! педагопчно! освiти, початок якого, на нашу думку припадае на 1990 рш. 1990 рiк в Албанi! вважаеться роком завершення епохи вiйськового комушзму та свiтово! iзоляцi! кра!нi.

Бшьшють вищих навчальних закладiв вiдкрилося у перюд мiж двома свiтовими вшнами. Освiта краще була органiзована у мютах (особливо на пiвднi кра!ни), де було бiльше кадрових викладачiв. Сьогоднi в кра!нi здiйснюеться масштабне реформування системи освiти, кiнцевою метою якого е створення системи ощнюваня i проведення екзаменiв. Сучасна албанська система освiти складаеться з трьох ланок: загальна освга; середня професшно-техшчна освiта; вища освiта. Систему вищо! осв^и у Республiцi Албанiя сьогодш утворюють 9 унiверситетiв, включаючи 1 техшчний та 1 сiльськогосподарський. У кра!ш функцiонуе Академiя мистецтв, 2 вшськових училища, а також ютитути фiзкультури та педагогiчний.

Сучасну систему вищо! педагопчно! осв^и кра!ни утворюють 6 ушверситеив: Тiранський унiверситет (м. ^рана), Унiверситет iм. Екрема Цабея (м. Прокастра), Унiверситет iм. Лущ'! Гуракучi (м. Шкодер), Унiверситет «Олександр Джуваш» (м. Ельбасан), Ушверситет iм. Фана С. Нолi (м. Корч), Ушверситет Олександра Мо!сiу (м. Дуррес).

Сьогодш у Республщ Албанiя тшьки 30% учнiв продовжують свое навчання у старших класах i тшьки 6% з них здобувають вищу осв^у, що складае приблизно 30 000 студенев на рiк, незважаючи на те, що середня i вища освгга в кра!нi е безкоштовною. Незважаючи на досить невисокий рiвень економiчного розвитку кра!ни, на розвиток системи вищо! педагопчно! освгш Урядом спрямовуються значш кошти, завдяки чому школи, колдедж та ушверситети мають гарну матерiально-технiчну базу. Ушверситети кра!ни знаходяться на повному державному забезпеченш.

Реформування системи освiти кра!ни спрямоване на: пiдготовку i проведення вступних iспитiв до вищих навчальних заклащв; розробку ново! системи ощнювання початково! освiти з математицi, албансько! мови та читання; вдосконалення системи ощнювання у системi середньо! осв^и; реформування випускного iспиту наприкiнцi обов'язково! освiти (8 клас) та випускних iспитiв за курс середньо! школи;

З метою впровадження реформи системи освiти у травш 2001 року Урядом республiки в рамках «Проекту осв^ньо! реформи» (1999 рш) пiд патронатом Всiсвiтнього банку було створено КЛБС (Нацiональний Центр ощнювання та екзамешв) як нащональний центр, першочерговим завданням якого е проведення мошторшгу ново! системи ощнювання та проведення екзамешв. Створений заклад

шдпорядковуеться безпосередньо Мшютерству осв^и i науки. Нацiональний Центр ощнювання та екзаменiв отримуе технiчну тдтримку вiд США та Австралi!.

Сьогодш в кра!нi ведеться активна дiяльнiсть з залучення iноземних науковцiв та викладачiв. Республiка Албанiя приймае участь у програмi Темпус з 1992 року. Зараз видшено 180 стипендш для навчання албанцiв за кордоном. Оскшьки в кра!нi сьогоднi склалася досить спокiйна полiтична обстановка, провщш унiверситети Захiдно! Свропи активно сшвпрацюють з унiверситетами Албанi! з метою створення кращих умов для навчання, програм, стипендш для обдарованих студенев.

Пщсумовуючи вищесказане, ми можемо зробити висновок, що на початку ХХ1 столггтя у Республщ Албанiя, незважаючи на невисокий рiвень економiчного розвитку кра!ни, спостерiгаеться тенденцiя до зростання яюсного рiвеня освiти, що зумовлюе певш успiхи i у культурному розвитку ще! кра!ни.

3. СТАНОВЛЕНИЯ СИСТЕМИ ВИЩО1 ПЕДАГОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ У РЕСПУБЛ1Ц1 БОЛГАР1Я

У контекстi нашого дослщжння суттевий iнтерес викликае система вищо! педагопчно! осв^и Республiки Болгарiя - третьо! кра!ни - члена Чорноморського економiчного спiвробiтництва.

Болгарiя була звшьнена вiд турецького ярма тсля росiйсько-турецько! вiйни (1878 р.). Але за Берлшською угодою вона стала незалежною князiвством турецького султанату. Перший болгарський ушверситет було вщкрито у 1888 рощ, через 10 роюв тсля звшьнення кра!ни вiд п'ятившового турецького ярма. Вищезазначена подiя ознаменувала собою початок першого етапу розвитку вищо! педагопчно! осв^и в кра!ш. У 1908 роцi Болгарський принц Фердинанд оголосив Болгарда незалежною, i вона стала суверенною кра!ною, отримавши права незалежно! держави. До 1944 року единим ушверситетом в кра!ш був Софiйський унiверситет iм. Ктмента Охрiдського. Перший етап характеризувався створенням спецiалiзованих вищих навчальних закладiв (фшансових, iнженерних, музичних, мистецьких). Вони вщтравали важливу роль в пiдготовцi висококвалiфiкованих фахiвцiв, якi ранiше готувалися в основному в Шмеччиш, Францi!, Австри, Росi! i Швейцарi!. Серед них Софшський унiверситет стояв як хранитель европейських традицш не тiльки тому, що бшьшють його професорiв були шдготовлеш в Gвропi, але i внаслiдок того, що вся його iсторiя аж до 1944 року була насправдi iсторiею захисту старих i створення нових европейських академiчних цiнностей i унiверситетського духу [11].

У 1946 рощ вщбуваеться лшвщащя монархi! та проголошення Болгарсько! Народно! Республши. Вважаемо, що початок другого етапу розвитку вищо! педагопчно! осв^и Болгари починаеться iз 1944 року, коли Болгарiя була звiльнена вщ фашизму. Цей етап характеризуеться швидким розвитком системи вищо! педагопчно! осв^и, який продовжувався до кiнця 1989 року. За цей час було вщкрито два ушверситети i 25 шститу^в, в основному iнженерно-технiчних, медичних i iн., якi створювалися в найбшьш крупних мiстах кра!ни. Природно, цей процес протiкав пiд сильним пол^ичним, економiчним, науковим i академiчним впливом Радянського Союзу. Пiдготовку вчителiв для 5-12 класiв здiйснювали

педагопчш шститути та ушверситети, учителiв початково! школи та вихователiв дитячих садкiв - педагопчш училища. Педагопчш дослщження у рiзноманiтних напрямах здiйснювалися в НД1 педагопки iм. Т. Самодумова.

З початком демократичних перетворень в Болгарй наприкшщ 1989 року починаеться третт етап розвитку вищо! педагогiчно! освiти. З 15 листопада 1990 року кра!на носить назву Республша Болгарiя. Тодi як реформи у сферi економши, в сiльському господарствi, в сощальнш сферi проходили досить повiльно, а змши в дошкiльнiй, початковiй i середнiй освiтi були ледве пом^ними, прогрес в областi вищо! осв^и був в наявностi. На думку Ш. Джусенбаева, Болгарiя е наочним прикладом того, як в кра!ш, що переживае серйозну економiчну i соцiальну кризу, вища освiта була визнана найбшьш надiйною сферою для фшансових i iнтелектуальних iнвестицiй.

З 2 квггая 2004 року Болгарiя увiйшла до складу НАТО. З 1 ачня 2007 року Болгарiя увiйшла до Евросоюзу. В останш роки збiльшилася кiлькiсть вищих навчальних закладiв. Сьогоднi в Болгарi! функцюнують 42 унiверситети i iнститути ушверситетського рiвня, 47 дву- та трирiчних коледжiв. В останнi роки збшьшилася кiлькiсть вищих навчальних закладiв. Сьогодш в Болгарi! функцiонують 42 ушверситети i iнститути унiверситетського рiвня, 47 дву- та трирiчних коледж1в.

Систему вищо! педагопчно! освiти кра!ни сьогодш утворюють 11 вищих навчальних заклащв (Бургаський вщкритий унiверситет, Ивденно-захщний унiверситет «Неофiт Рiлскi», Унiверситет Св. Паая Хiлендарського, Унiверситет Св. Кирила i Мефодiя, Академiя музичного та танцювального мистецтва, Софiйський унiверситет Св.Ктмента Охридського, Технiчний унiверситет (м. Софiя), Шуменський унiверситет, Русенський унiверситет «Ангел Канчев», Унiверситет iменi проф. Ассена Златарова, Фракшський унiверситет).

Багато фахiвцiв i осiб, якi впливають на розроблення осв^ньо! полiтики, вважають вищезазначену кiлькiсть вищих навчальних закладiв дуже великою для кра!ни з населенням 8,5 млн.чоловiк. Проте тенденцi! до скорочення не наголошуеться. У багатьох болгарських унiверситетах вiдкритi педагогiчнi факультети. У Софшському унiверситетi вiдкрито два педагопчш факультети, на одному з яких навчаеться близько 4 тис.студенев. За кшьюстю студентiв цей факультет поступаеться лише юридичному, на якому навчаеться бшьша кшьюсть студентiв. Крiм того, два крупнi унiверситети повшстю спецiалiзуються на пiдготовцi вчителiв. Цей феномен важко пояснити, особливо якщо врахувати, що бшьшють прогнозiв не обiцяють доброго майбутнього для вчительсько! професi! (низька народжуванiсть, постiйна загроза безроботя, низька заробiтна плата, низький сощальний престиж вчителя в крупних мютах (слiд зазначити високий престиж в малих мютах i селах). Але всупереч ушм прогнозам, все бшьше i бiльше молодих людей Болгарй хочуть стати вчителями. Пояснення цього процесу дослщники бачать в амб^них бажаннях молодих болгар i болгарок отримати саме унiверситетський диплом. А це легко зробити, навчаючись на педагопчних спещальностях, чим по шших. На думку болгарських фахiвцiв, наслiдки цього феномену у перспективi можуть стати негативними [11].

Позитивно позначилася на якост навчання i децентратзащя системи вищо! освгти. Тодi як в початковш i середнiй освiтi зберiгаеться строга центратзащя, в системi вищо! осв^и набирае силу тенденцiя до децентратзацп управлiння. Мiнiстерство освiти, молодi та науки Болгари не мае управлшських функцiй щодо окремих унiверситетiв. Нацюнальна рада ректорiв надiлена лише координацшними функцiями. Внутрiшньовузiвськi органи управлiння (на рiвнi факультетiв) користуються високим ступенем незалежност вiд ректорського рiвня управлшня. Органи управлiння болгарськими унiверситетами роблять зусилля по вирiвнюванню органiзацiйних структур, оргашзаци навчального процесу спiльно iз захiдноевропейськими унiверситетами, надають викладачам повну свободу вибору "що i як викладати в рамках сво!х дисциплш", що також повинне здiйснювати позитивний вплив на якють навчання [11].

Не дивлячись на несприятливi в цшому соцiально-економiчнi i полiтичнi умови, в яких здiйснювалося реформування вищо! осв^и в Болгарi!, за порiвняно короткий час були досягнутi певш позитивнi кiлькiснi i якiснi результати. Так, значно розширилися ушверситетсью структури (збшьшилася число факультетiв i спещальностей, по яких проводиться навчання студенев). Кожен унiверситет мае право вщкривати новi факультети i напрями тдготовки. В цьому вiдношеннi автономiя болгарських унiверситетiв надае виключно широкi можливосп. Крiм того, було створено шють приватних унiверситетiв. Один з них - Американський ушверситет в Благоевграде.

Як наслщок вказаних структурних перетворень, швидке зростання контингентiв студентiв. У перюд 1990-91 - 1994-95 навчальш роки. кiлькiсть студентiв болгарських ушверсите^в збiльшилася з 152 до 196 тисяч, а шститу^в -зменшилася з 32 до 25 тисяч чоловш (зважаючи на перейменування деяких шститу^в в ушверситети). Слiд зазначити, що це зростання вщбувалося в умовах скорочення кiлькостi молодi студентського вшу, внаслщок низько! народжуваностi. Швидко зростае кiлькiсть iноземних студентiв, що навчаються в болгарських вищих навчальних закладах, що можна пояснити високим iмiджем болгарських унiверситетiв, низькою платою за навчання шоземних громадян, а також наявнютю в Болгарi! рiзних форм навчання, включаючи денну, вечiрню, заочную, дистанцiйну та iнш. Сьогодш фактично кожен, хто мае бажання вчитися, може стати студентом.

На початку реформ у 1990 рощ деяю болгарсью i iноземнi фахiвцi дотримувалися думки, що у перюд кшькюного зростання студентського контингенту якють навчання знижуеться. Розвиток вищо! освгти в Болгарi!, поки що спростовуе цю думку. Конкуренцiя мiж ушверситетами i серед професорсько-викладацького складу поза сумшвом призвела до шдвищення якостi навчання.

Розвиток вищо! освгти в Болгарi! в останнi роки вщбувався в своерiдних умовах, яю накладали свiй вiдбиток як на спрямованють змiн, що вiдбуваються, так i на !х змiст. Ш. Джусенбаев у своему комплексному дослщженш наводить вiсiм таких умов [11, с. 139].

По-перше, реформа вищо! осв^и почалася за вщсутносп вщповщно! законодавчо! бази i чiтко визначено! державно! полiтики в цiй сферь Болгарськi унiверситети працювали без сучасного закону про вищу освпу. З одного боку, це

з'явилося причиною багатьох оргашзацшних нелащв. З шшо! - подiбне положення дозволило ушм вищим навчальним закладам здiйснювати полiтику, що повнютю вiдповiдае !х власним штересам. В результатi, вiдсутнiсть турботи про вищу освпу з боку держави але, саме невтручання держави в справи вищо! школи принесло бiльше користi, чим шкоди. Таю сектори економши як промисловють i сiльське господарство, яю нiколи не були обдiленi турботою держави, опинилися в глибокш кризь

По-друге, закриття багатьох науково-дослiдних шститу^в, особливо в областi суспiльних i гуманiтарних наук. До реформи уся науково-дослщна дiяльнiсть була сконцентрована в науково-дослщних iнститутах. Сьогоднi розробники полпики в областi освiти i науки мають намiр передати всi науковi дослiдження вищим навчальним закладам. Але до цих пiр нiчого конкретного в цьому напрямi не зроблено.

По-трете, значне збшьшення програм iноземно! допомоги вищш школi Болгарi!, посилення американського впливу на вищу освпу кра!ни. Не заперечуючи важливостi iноземно! допомоги, болгари вважають, що !! явно недостатньо для реального полшшення вищо! освiти, оскiльки кошти, якi видшяють фонди пiд вiдповiдни програми спрямовуються на закупiвлю офiсного обладнання (зрозумшо, в кра!нах, що пропонують допомогу), оплати вщряджень за кордон (у кра!ни -донори) i проведення структурних реформ по захiдному зразку. На думку болгарських фахiвцiв, «Балкани займають прiоритетне мiсце в американськш полiтицi в областi культури, освпи i релiгi!» [11]. Вони визнають, що америкашзащя Балкан е фактом, який не може бути пояснений тшьки коливаннями вiд однiе! крайност до iншо!. За даними Болгарського агентства з шоземних iнвестицiй, бшьшють коштiв iз фондiв, що спррямовуються до Болгарi! поступають саме вщ Нiмеччини i Великобританi!, потiм слщуе Грецiя i Росiя. Проте США, а не основш iнвестори роблять протягом останшх 5-6 рокiв найбшьш сильний вплив як на науку, так i на освiту в Болгари.

По-четверте, ютотш перестановки у викладацькому складi болгарських унiверситетiв i iнших вищих навчальних закладiв, яю здiйснюються, виходячи бiльше з полпичних, нiж академiчних критерiях. Вiдповiдно до Закону про освпу, прийнятим Парламентом Болгари в 1992 р., ус викладачi унiверситетiв, що брали активну участь в роботi колишньо! компарти, опинилися в несприятливих умовах, а багато хто з них звшьнений з роботи. На початку 1995 р. вказаний закон був скасований, почалися новi кадровi ротацi!.

По-п'яте, навпь в роки тоталiтарного режиму ушверситетська автономiя i академiчнi свободи в Болгари були в значнш мiрi збереженi. Проте протягом останшх роюв вони настiльки розширилися, що держава втратила всякий контроль над ушверситетами. Цей процес мав як позитивш, так i негативнi наслщки. Останнi виявилися перш за все у вщсутносп чiтко позначених критерп'в визначення якостi навчальних курсiв i програм i порядку видачi документ про вищу освiту.

По-шосте, велика текучють кадрiв в Мiнiстерствi освгти, молодi та науки Болгарi!. З 1990 р. в цш кра!ш змiнилося шiсть мiнiстрiв освiти, а само Мшютерство чотири рази тддавалося реорганiзацi!. Негативним результатом цього з'явилася

вщсутшсть спадкоемносп мiж мшстерськими командами, нездатнiсть виробити чiтко сформульовану державну полiтику в областi осв^и, посилення невiри iноземних партнерiв в стабшьшсть контактiв з болгарськими офщшними представниками.

У-сьоме, безперервне зубожшня болгарського народу, вщсутнють перспектив для виходу з економiчно! кризи найближчим часом. За даними Болгарського шституту статистики, 60% болгар живе нижче за рiвень бiдностi, рiвень безробiгтя досяг 25%, шфлящя виросла до 80%.

По восьме, пред'явлення певних вимог до болгарсько! реформи вищо! освiти з боку Комюй з освiти i науки Свропейського Союзу, Всесвiтнього банку, Ради Свропи, дотримання яких обумовлюе надання допомоги Болгарi! вказаними оргашзащями [11].

За твердженням болгарських фахiвцiв, позитивний вплив на якiсть вищо! педагопчно! освiти в Болгарi! надае впровадження в болгарських унiверситетах захщноевропейських i американських навчальних програм. Велика кшьюсть англiйських, американських i французьких ушверсите^в мають контракти з болгарськими ушверситетами, якi передбачають пiдготовку студенев за !х програмами i видачу випускникам !х дипломiв.

4. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИЩО1 ПЕДАГОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ У РЕСПУБЛ1Ц1 В1РМЕН1Я

Четвертою кра!ною пострадянського освiтнього простору е Республiка Вiрменiя - повноправний член Чорноморського економiчного спiвробiтництва. Система освiти цiе! кра!ни мае багатовiкову iсторiю. Ще у ХШ-ХУ сторiччi у Вiрменi! юнували вищi школи-унiверситети. У ХУШ - XIX сторiччi армянськi освiтнi центри були вщкртш у Москвi (Лазарянська академiя), Тифлiсi (Нерсiсянська школа), Ечмiадзинi (Геворянська академiя). У кра!нi юнуе iсторична традицiя унiверситетсько! освiти, що не припинялася у перiод входження Вiрменi! до складу Росiйсько! iмперi!, а потiм i радянско! держави. Але початком першого етапу розвитку вищо! педагопчно! осв^и можна вважати 1919 рш, коли було засновано Среванський державний унiверситет. Таким чином, створення вищого навчального закладу ушверситетського типу в кра!нi i початок перших демократичних перетворень хронологiчно сшвпадають. Перший етап характеризуеться становленням та розвитком радянсько! вищо! педагогiчно! школи. У той час були засноваш таю вищi педагогiчнi навчальнi заклади: Вiрменський державний педагогiчний унiверситет iм. X. Абовяна (1922 р.), Державний педагопчний iнститут iм. М. Налбандяна (1934 р.), Ванадзорський державний педагопчний iнститут iм. О. Туманна (1969 р.). Ц вищi навчальнi заклади започаткували систему вищо! педагогiчно! осв^и кра!ни.

Другий етап, початок якого датуеться 1991 роком, коли Вiрменiя отримала незалежнiсть, характеризуеться масштабним реформуванням системи вищо! педагогiчно! освiти кра!ни. Сьогоднi пiдготовку професiйних кадрiв у Республщ Вiрменiя здiйснюють 23 державних вищiх навчальних заклада, де навчаеться переважна бiльшiсть студентiв. Сучасну систему вищо! педагопчно! освгш сьогоднi

утворюють 7 вищих навчальних закладiв, а саме: Вiрменський державний педагопчний унiверситет iм. X. Абовяна (м. Среван), Ванадзорський державний педагопчний iнститут iм. О. Туманна (м. Ванадзор), Державний педагогiчний шститут iм. М. Налбандяна (м. Гюмри), Свропейська регюнальна академiя освiти (м. Среван), Армянсько-Росшський Мiжнародний унiверситет «Мхггар Гош» (м. Среван), Гаварський державний ушверситет (м. Гавар), Среванський ушверситет iм. Грачья Ачарян (м. Среван).

У Вiрменi! за останнi роки у ВНЗ чисельшсть студентiв виросла майже на 29%, досягши 72,3 тисяч ошб. На 10 тисяч населення в Арменi! на початку XXI столотя приходилося 226 студенпв. Поряд з державними вищими навчальними закладами у республiцi функцiонуе також 72 недержавних ВНЗ, де в кожному з них в середньому навчаеться не бiльш 400 студенпв, у той час як у державних - бiльш 2300. Осюльки у Среванi проживае значна частина населення республiки, тому у столищ зосереджено 17 державних i 50 недержавних вищих навчальних заклащв[43, с. 48-50].

У системi вищо! професшно! освiти Вiрменi! за останнi роки, як i в iнших державах Чорноморського регюну, активно розвиваеться система недержавно! вищо! професшно! освгга. Вищезазначене зумовлено об'ективними економiчними процесами, пов'язаними з розвитком ринкових вiдносин та !хшм активним впровадженням у сферу освгга. За останнi роки у республщ в системi приватного навчання у державних вищих навчальних закладах спостерпаеться тенденцiя до зростання юлькосп студентiв. Так, якщо у 1998/99 навчальному роцi 20,5 тисяч студенпв навчалися в них на платнш основi, то в 2002/03 навчальному рощ - 35,3 тисяч, тобто юльюсть студентiв зросла на 72,2%, а частка в загальнiй чисельносп студентiв збiльшилася на 12,3%. Сьогодш у кра!нi системою платного навчання охоплено 53,5 тис. оаб, або близько 74% загально! кiлькостi студенпв. У державному секторi освiти на платнш основi навчаються 65,4%. студенпв, у приватному - 8,6 % [9, с. 49].

Бшьше половини загально! кшькосп студенпв у республщ - жшки (54,1%), у тому числГ в недержавних вищих навчальних закладах 67%, а в державних - 49,7%. У державних вищих навчальних закладах кшьюсть жшок, що навчаються безкоштовно складае 46,5%, на платнш основi - близько 52%. Сьогодш для уах кра!н свпу характерна диверсифшованють джерел фiнансування профешйно! освiти. Майже в усiх кра!нах вищим навчальним закладам надане право вишукувати додатковi джерела фiнансування при усшякому сприяннi держави. Одночасно спостертаються тенденцi! до скорочення частки бюджетного фшансування i зростання плати за освпт послуги, фiнансове сприяння рiзних комерцiйних структур, фондiв.

5. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИЩО1 ПЕДАГОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ В ГРЕЦЬК1Й РЕСПУБЛ1Ц1

Значний iнтерес для нашого дослщження викликае сучасна Грещя - п'ята кра!на Чорноморського економiчного спiвробiтництва. Внесок цiе! кра!ни до скарбнищ свiтово! культури, науки й освгга важко переощнити. Укра!ну та Грещю об'еднують давнi культурнГ зв'язки, яю беруть свГй початок ще з доби античносп, коли на територй сучасно! Укра!ни були засноваш грецькi колонй (ОльвГя, Xерсонес, Панпкапей). Вищезазначенi грецькi держави-полiси, залишаючись

оргашчною частиною антично! цившзаци, жили i розвивались у тюнш взаемоди з мiсцевим населенням i справляли вщчутний вплив на його духовний та юторичний розвиток. Вщсшь i рiзноманiтнiсть культурних зв'язкiв тсля прийняття Кшвською Руссю християнства саме у його греко-римському варiантi. Можна навести ще багато прикладiв тюно! взаемоди Украши та Греци протягом усього юторичного розвитку цих двох держав.

Вища освiта у Греци iснуе з перших роюв становлення ново! грецько! держави (1821-1829 рр.). З 1821 року, коли розгорнулася визвольна боротьба проти чотирьохсотрiчного турецького ярма, iсторiя Греци зробила новий виток. На звшьнених землях почали вщроджувалися першi класи i школи, виникли передумови для розвитку ново! системи освпи у Греци та ïï розподшу на три стушш: початкова школа (З^цоико), середня школа (Аикею) i унiверситет (navsmorrç^io). Однак офiцiйно вища унiверситетська освпа у Грецiï була визнана лише 22 березня 1833 року.

Початком першого етапу можна вважати 1837 рш - рш засновання першого грецького унiверситету, що вiдкрився у мют Афiни. З 1862 року вш стае Нацiональним унiверситетом м. Афши, у якому функцiонують чотири факультети: теологiчний, медичний, юридичний i фшософський, на якому вивчалися також i природничi науки.

Перший етап характеризуеться штенсивними процесами становлення та розвитку системи вищоï освiти краши. Станом на 1904 рiк у Нащональному унiверситетi м. Афiни нараховувалося вже 5 факультетiв. Вивчення природничих наук здiйснюеться не на факультет фiлософiï, а на створеному фiзико-математичному факультетi. У 1911 рощ вщ Нацiонального унiверситету м. Афш вiдокремлюються теологiчний, юридичний i фшософський факультети, яю увiйшли до складу створеного Ушверситету iм. I. Каподютри. Медичний i фiзико-математичний факультети залишилися у Нацiональному унiверситетi. У 1932 р. обидва унiверситети поеднуються за единою назвою «Нацiональний ушверситет iм. I. Каподiстрiï м. Афши» (E9viKÖ Kai КалюЗштршко AB^vœv). Проте, i дотепер обидва вщдшення мають рiзнi статути, власнi прапор i печатку.

Початком другого етапу розвитку вишо1' педагопчно1' освiти в кра1'ш, е 1949 рiк - рш завершення масштабно!' громадянсько1' вiйни. Цей етап характеризуеться значним оновленням системи вищоï та педагогiчноï освiти краши. За роки правлшня крашою на посадах прем'ер-мшстра (1955-1963 рр., 1974-1980 рр.) та президента (1980-1985 рр., 1990-1995 рр.) Константиноса Караманлюа зроблено досить великий внесок у розвиток вищоï освпи Греци. У 1974 рощ створена едина для ушх вищих навчальних закладiв рада, що виршуе проблеми розвитку вищоï школи Греци. За щ роки двi приватнi промисловi школи отримали статус вищого навчального закладу (Вища 1ндус^альна Школа Пiрея i Вища 1ндус^альна Школа Салонiк). Протягом останнiх десяти роюв у Грецiï збiльшилася кшьюсть студентiв вищих навчальних закладiв ( 1993 р. - 42 тисяч студенпв, 2002 р. - 83 тисяч студенпв) [1, с. 142 ]

Вступ Греци до Евросоюзу у 1981 рощ стало, на нашу думку, початком третього етапу розвитку вищоï педагогiчноï освпи, який характеризуеться

системним реформуванням вищо! освГти кра!ни. У 1999 рощ кра!на приедналася до Болонського процесу. Вищезазначенi ди Уряду кра!ни були обумовлеш необхiднiстю подалання сучасно! економiчно! кризи, пiдвищення темпiв зростання економши, багата культура, тюш взаемини з шшими кра!нами — все це призводить до необiдностi вщкриття нових факультетiв Г започаткування нових спещальностей, до необхщносп реформування системи вищо! освгш в кра!ш, подальшого зростання з «класичного» рГвня на бшьш високий Г сучасний.

Сучасна «карта вищо! освГти Грецп» сьогодш нараховуе 14 вищих навчальних заклащв, з них 2 (Афшський Г Салошкський ушверситети) е ушверситетами з найбшьш розвиненим науково-дослщним потенщалом, 4 (ушверситети Патр, Яннши, Фраки Г Криту) з професшною спрямовашстю освГти, 2 (Афшський полггехшчний Г Вища ЫдустрГальна Школа ПГрея) вищГ навчальш заклади шдустрГального напряму Г 6 незалежних ушверситетГв.

Систему вищо! педагопчно! освгш Греци сьогодш утворюють 11 ушверситетГв: Нащональний ушверситет Гм. I. Каподютрп (м. Афши), Ушверситет ПГрея (м. Ирей), Ушверситет Захщно! Македонп (м. Флорина), Яншський ушверситет (м. Янша), Демократичний ушверситет (м. Фраюя), Критський ушверситет (о. КрГт), Егейський ушверситет (периферГя Лесбос, м. МтлшГ), Ушверситет Аристотеля (м. Салошки), Патрський ушверситет (м. Патра), Грецький вщкритий ушверситет (м. Патра), Фессалшський ушверситет (периферГя ФессалГя, м. Волос). За сво!м географГчним положенням 7 вищих навчальних заклади розташоваш у Афшах Г прилеглих районах, 2 - у Салошках, по одному в районах Пелопоннесу, Ешру Г Фраки Г 2 на Крип. У навчальних закладах, розташованих у столищ кра!ни, навчаеться 60% усГх студеипв, у Салошках - 30%, в шших вищих навчальних закладах лише 10% студентського потенщалу. Таким чином, можна дшти висновку, що вГдкриття чотирьох нових вищих навчальних заклади у районах, вщдалених вгд головних мют Греци, недостатньо посприяло розподГлу ушверситетського активу мГж двома глобальними ушверситетськими центрами (Афшами Г Салошками) та шшими областями кра!ни.

Сьогодш управлшня освГтою здшснюеться Мшютерством нащонально! освгш Г релйи. До основних його завдань належить ощнювання педагопчних потреб, визначення цшей Г завдань освГти, розробка законодавчо! бази освГтшх програм, координащя освпшх потреб та послуг шкш, надання !м фшансово! шдтримки.

Сучасна система вищо! освгш Греци децентралГзована. Вища освГта включае два сектори: ушверситетський та професшно-техшчний. Конститущя Греци надае ушверситетам повну автономГю та академГчну свободу. Ус ушверситети впроваджують Г удосконалюють шслядипломне навчання студеипв, вносять змши у статути вщповщно до европейських стандартГв, прагнучи вийти на загально-державний рГвень.

Адмшютращя усГх вищих навчальних закладГв представлена однаково: ректор, проректор Г декани факультетГв. Щороку ректором стае той, хто обшмав посаду проректора у попередньому рощ. Проректор обираеться на загальних зборах ацмшютративно! ради ушверситету, а декана вибирають на вщповщних факультетах. Важливою подГя у робот вищого навчального закладу - засщання

генерального секретарiату ушверситету, що е основним джерелом пропозицш закошв, тем наукових дослiджень та шновацш у даному унiверситетi.

Основними напрямам реформ у системi освiти сьогодш е модернiзацiя i якiсне вдосконалення освiтньоï системи iз метою в подальшому подолати кризу i усунути недолши у сферi освiти та шдготовка освiтньоï системи щодо вщповщносп сучасними вимогам i викликам ХХ столггтя. Грецiя бере участь у мiжнародних порiвняннях якостi мовно^ природничо-науковоï та математичноï грамотностi PISA (PISA-2000 та PISA-2003). Згiдно з результатами цих показниюв рiвень природничо-науковоï та математичноï грамотностi населення Грецiï мае статистично незначну рiзницю порiвняно з 2000 роком: 32-е та 30-е мюце серед 40 краш-учасниць.

Пщсумовуючи сказане, можна стверджувати, що система вищоï освiти Грецiï мае потребу у заснуванш принципово нових унiверситетiв, причому нових не за датою створення, а за оргашзащею роботи, засобами навчання, нарешп, з новими спещальностями. Усi вищi навчальш заклади Грецiï створенi за принципом найстаршого - Афiнського унiверситету, а тому i вся ушверситетська система краши розгортаеться навколо трьох класичних факультетiв: фiлософського, юридичного i фiзико-математичного.

6. СИСТЕМИ ВИЩОÏ ПЕДАГОГIЧНОÏ ОСВ1ТИ В РЕСПУБЛ1Ц1 ГРУЗ1Я

Особливо щкавим об'ектом дослiдження вважаемо Республiку Грузiя - шосту кра1ну Чорноморського економiчного спiвробiтництва. Суспiльнi трансформацiï останнiх роюв зблизили Украшу i Грузiю i засвщчили, як багато спiльного в долi обох народiв й в системах вищоï педагогiчноï освiти.

Пюля об'еднання Грузiï в 1066 рощ з шщативи й за сприяння царя Давида Будiвника було засновано Гелатську академда. У Гелатi було зiбрано найбiльших учених того часу, що дало тдставу сучасникам назвати його «другими Афшами» [9, с. 360]. Можливо, одним iз чинниюв, якi спонукали царя Давида створити Гелатську академда, була подвижницька педагопчна дiяльнiсть Георгiя Мтацмiнделi, який тсля тривалого перебування в афонському 1верському монастирi в 1060 роцi повернувся в Грузда й майже одразу став навчати групу дiтей i шдлптав, готуючи 1х до здобуття освiти в тогочасних монастирях. У подальшому тсля створення Гелатськоï академи в Грузiï з'явилися новi педагоги, фшософи й поети, серед яких особливо великий доробок полишили 1оанн Петрищ i Шота Руставелi.

Але початком першого етапу розвитку вищоï педагогiчноï освiти Грузiï будемо вважати 1918 рiк, у якому було засновано найстарший вищий навчальний краши -Тбшський державний унiверситет. Сьогодш у складi унiверситету функцiонують 5 регюнальних фiлiалiв, 4 науково-дослiдних шститути, 20 факультетiв, 140 кафедр, 57 науково-дослщницьких та проблемних лабораторiй, 9 республшанських наукових центрiв, 7 музе1в, iнформацiйний центр та наукова бiблiотека (3,5 млн. одиниць збереження). Контингент студенев сьогоднi складае понад 30 тисяч чоловш. Таким чином створення першого вищого навчального закладу ушверситетського типу в краïнi i початок перших демократичних перетворень хронологiчно сшвпадають. Перший етап розвитку вищоï педагогiчноï освiти Грузiï

пов'язано зГ становленням радянсько! вищо! педагопчно! школи, коли у кра!ш було започатковано систему вищо! педагопчно! освгти. Саме у той час були створеш таю вищГ педагопчш навчальш залади: Батумський державний ушверситет Гм. Шота РуставелГ (1935 р.), Сухумський державний ушверситет (1932 р.), яю Г сьогодш вважаються провщними педагопчними освГтшми закладами кра!ни.

Початком другого етапу вважаеться 1991 рГк, коли ГрузГя отримала незалежшсть. Цей етап характеризуеься саме першими перетвореннями у системГ освгга. З 1996 року дев'ятирГчна освгга стае обов'язковою, а початкова, середня Г вища професГйна - частково безкоштовною. Законом про освпу визначено загальш принципи учасп держави в оргашзацл, управлшш Г фшансуванш системи освгга. Людина здобувае початкову освгту на базГ середньо! школи, етапами яко! е: дошюльна (до 6 роюв), обов'язкова (з 6 до 14 роюв), що включае початкову (6-12 роюв) Г базову (12-14 роюв), загальна середня освгга (14-17 роюв). КрГм загальноосвпих навчальних заклащв, функцюнують початковГ Г середш профеайт училища, коледж1, техшкуми, по заюнчент яких випускники одержують дипломи й атестати про середню освгту, що надають !м право на вступ до вищих навчальних заклащв кра!ни.

Дуже щкавим у науковому плаш дослщити саме третш етап, початком якого ми вважаемо 2005 рГк, коли кра!на приедналася до Болонського процесу. Сьогодш в Грузи функцюнують 26 державних Г 209 недержавних вищих навчальних закладГв, контингент студенпв в яких складае 163 345 осГб. 75 вщсотюв студенпв здобувають освГту у державних вищих навчальних закладах, а 25 % - у приватних. У секторГ освГти Грузи працюють 7,1 % населення кра!ни, 3,5% населення - студенти [10, с.

9].

Систему вищо! педагопчно! освГти кра!ни сьогодш утворюють 7 вищих навчальних заклащв: Тбшсьюй педагопчний шститут Iллi Чавчавадзе державного ушверситету (м. ТбшсГ), Батумський педагопчний шститут (м. БатумГ), Батумський державний ушверситет Гм. Шота РуставелГ (м. БатумГ), Педагопчний ушверситет Гм. Сулхан Сабе ОрбелГаш (м. ТбшюГ), Сухумський державний ушверситет (м. СухумГ), МГжнародний чорноморський ушверситет (м. ТбшсГ), Горшськш державний педагопчний ушверситет (м.ГорГ). Для системи вищо! педагопчнчо! освГти кра!ни характерш таю риси: шдготовка бакалаврГв (протягом чотирьох роюв) та магютрГв (два роки). ЦГ нововведення були впроваджеш передусГм у Тбшському державному ушверситетГ, а в подальшому Г в шших вищих навчальних закладах кра!ни. Проте вони не мали системного характеру, не були належним чином орГентоваш на радикальш змши Г вдосконалення юнуючо! системи освгга.

Таким чином, сьогодш вища педагопчна школа РеспублГки ГрузГя поступово рухаеться вгд централГзовано! структури управлшня до децентратзовано!, лГберально! моделГ освГти, завдяки широюй шдтримщ штелиенци кра!ни, яка усвщомлюе необхщнють проведення радикальних реформ у системГ вищо! освГти, метою яко! е забезпечення кра!ни професюналами у всГх галузях людсько! дГяльностг

7. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИЩОÏ nEMrOri4HOÏ ОСВ1ТИ В РЕСПУБЛ1Ц1 МОЛДОВА

Iсторiя становлення та розвитку вищоï педагогiчноï освiти у сьомiй краш -Республiцi Молдова - нерозривно пов'язана iз заснуванням радянськоï вищоï педагогiчноï школи, а ïï юторичш етапи спiвпадають iз вiдповiдними етапами у Росп та Украши. У контекст нашого дослiдження вищезазначене твердження стосуеться також Вiрменiï, Азербайджану та Грузи.

Зазначимо, що iсторiя Молдови е досить багатою, але в той же час суперечливою. Революцшш поди у кра1ш на початку ХХ столотя обумовили покращення полiтичноï та економiчноï ситуацiï, прискорення науково-техшчного прогресу. За досить короткий термш неписьменнiсть у краïнi була повнютю лiквiдована. Нацiональна система освiти краши почала базуватися на десятирiчному обов'язковому навчанш. Випускники середнiх шкiл отримали можливють продовжувати освiту у професшних училищах, технiкумах або вищих навчальних закладах.

Створення першого вищого навчального закладу ушверситетського типу в краïнi i початок перших демократичних перетворень хронолопчно ствпадають.

На першому етапi (1917-1991 рр.) до розпаду Радянського Союзу та отримання статусу суверенноï держави, у краш налiчувалося 13 вищих навчальних закладiв з кiлькiстю студентiв понад 53 тисяч чоловiк. Цей етап характеризуеться створенням i функщонуванням радянськоï системи вищоï педагогiчноï освiти в краш. Систему вищоï педагогiчноï освпи у той час утворювали 5 вищих навчальних закладiв: Придшстровський державний ушверситет iм. Тараса Шевченка, який було засновано у 1930 рощ в м. Тирасполь, Кишишвський державний педагопчний ушверситет iм. 1он Крянге (1940 р., м. Кишишв), ^распольськш державний унiверситет (ТДУ)(1940 р, м. Кишишв), Белцький державний ушверситет iм. Алеку Руссо (1945 р, м. Бельщ), Молдавський державний унiверситет (USM) (1946 р., м. Кишишв). Слщ зазначити, що на цьому еташ була утворена переважна бiльшiсть вищих педагопчних закладiв краши, якi i сьогодш утворюють систему вищоï педагогiчноï освiти краши, хоча терiторiально сконцентроваш у Кишиневi.

На другому emani, який характеризуеться реформуванням системи вищоï освпи в краïнi, створенням приватних ВНЗ та приеднанням краши до Болонського процесу у 2005 рощ. Сьогодш у Молдовi функцiонують 17 державних та 14 приватних вищих навчальних закладiв. Контингент студенев налiчуе 126 тисяч осiб, 80% з них здобувають освпу у державних вищих навчальних закладах, 20% навчаються у приватних вищих навчальних закладах, 64,7% здшснюють шдготовку на денних вщдшеннях, 35,3% - на заочних. Систему вищоï педагогiчноï освiти Республши Молдова утворюють 5 ВНЗ: Молдавський державний ушверситет, Белцкий державний ушверситет, ^распольський державний ушверситет, Юшишвський державний педагопчний ушверситет iм. 1он Крянгу, Нащональний iнститут фiзичного виховання та спорту та 4 педагопчш коледжь Пiдготовку вихователiв дитячих садкiв та вчителiв початковоï школина протягом 5 роюв здiйснюють унiверситети. Пiдготовка викладачiв вищоï школи вiдбуваеться на проязi 5-6 рокiв в унiверситетах, академiях та iнститутах. У педагогiчних коледжах

здшснюеться шдготовка вихователiв дитячих садкiв та вчителiв початково! школи. Сьогоднi в кра!нi здшснюеться реформування системи освiти, внаслiдок чого поряд з юнуючою системою освпи, яка зберiгае колишнi рiвнi та кватфшацп, впроваджуеться нова система, рiвнi освiти i вiдповiднi квалiфiкацi!.

8. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИЩО1 ПЕДАГОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ У РОС1ЙСЬК1Й ФЕДЕРАЦП

Восьмою кра!ною та найближчим сусiдом Укра!ни в системi Чорноморського економiчного спiвтовариства е Росшська Федерацiя. Вища педагогiчна школа Росшсько! Федерацi! почала формуватися у середиш XVIII столiття одночасно iз створенням перших державних вищих навчальних закладiв гуманiтарного i професiйно-галузевого профшв. Перший етап розпочинаеться у 1755 рощ та характеризуемся створенням Московського ушверситету - першого вищого навчального закладу Росiйсько! iмперi!. Подальший розвиток системи вищо! педагогiчно! освiти Роси пов'язаний з Реформою освiти 1803-1804 роюв, коли у вiдповiдностi з новим ушверситетським уставом були вщкрит педагогiчнi iнститути при Московському (1804), Казанському (1812), Дерптському (1820) ушверситетах. Становлення системи вищо! педагогiчно! освгти вiдбувалося шляхом реорганiзацi! дiючих i створення нових iнститутiв. Так, першим самостшним педагогiчним навчальним закладом став Петербурзкий ушверситет, заснований у 1804 рощ на базi учительско! семшари. На той час в шститутах навчалося по двадцять слухачiв iз числа кращiх випускникiв унiверситету, яю вирiшили присвятити себе викладацькiй справь Майбутш вчителi вивчали предмет (науку) з обрано! спецiальностi, засвоювали «наставлення у мистецтвi викладати науки ясним та систематичним чином» протягом трьох роюв. Особи, якi завершили навчання в шститут з вiдзнакою отримували ступiнь магiстра i залишалися викладати в ушверситету Iншi випускники напралялися молодшими та старшими вчителями у середш навчальнi заклади. У 1835 рощ термш навчання був збшьшений до 4-х рокiв у зв'язку з поставленим завданням «освiчувати вчителiв для гiмназiй та повiтових училищ» [5, с.65 ]. Пщготовка вчителiв була многопрофiльною, тобто випускник шституту мав право викладати 2-3 предмети (наприклад, випускник, який закiнчив фiзико-математичний факультет викладав математику, фiзику та географда. У 1859 роцi педагопчш iнститути були лiквiдованi. Замiсть них в ушверситетських мiстах вiдкрилися дворiчнi педагогiчнi курси, що проiснували до 1863 року.

У зв'язку з вщкриттям мереж гiмназiй у 1867 рощ був створений вищий педагопчний навчальний заклад - Iсторико-фiлологiчний шститут у Петербурговi, а в 1875 рощ аналопчний iнститут вiдкрився в №жиш на базi Юридичного лщею князя Л. Безбородько. Вищезазначенi шститути аж до Жовтнево! революцi! залишалися единими державними вищими педагопчними шститутами, якi здiйснювали пiдготовку вчителiв для класичних пмназш. Навчання тривало 4 роки, посвщчення про закiнчення прирiвнювалося до унiверситетського. Першi 2 року вивчалися загальнонауковi дисциплiни, на 3 i 4 курсах проводилися спещальна та практична пiдготовка [5, с.75].

В 60-70-х роках XIX столбя були вщкрип Вищi жiночi курси унiверситетського типу, якi здшснювали пiдготовку викладачiв, в основному для жшочих середнiх навчальних закладiв i молодших класiв чоловiчих середнiх шкш. Велику популярнiсть мали Вищi жiночi курси виховательок i вчительок Д.1. Тихомирова в Москвi, Жiночий педагопчний шститут i Фребелiвськi курси в Петербургов^ Фребелiвський iнститут у Киевь

Пiдготовку педагогiв на початку ХХ столбя здiйснювали поряд з державними, вшьш вищi навчальнi заклади ушверситетського типу та шiсть спецiальних педагопчних вищих навчальних заклади. В.М.Бехтерев оргашзував у Петербурговi Психоневрологiчний iнститут (1908) - вищий медико-педагогiчний навчальний заклад для шдготовки юристiв, лiкарiв i вчителiв для середньо! школи. Завданням шституту були не тiльки розробка та поширення гуманiтарних, природничих та медичних наук, але й докладне вивчення психологи та неврологи. 1нститут мав школу для вiдсталих дней, куди приймалися дiти зi зниженою успiшнiстю, нервовi та слаборозвиненi [11, с.77].

Концепцiя двоетапно! пiдготовки педагопв з випускникiв унiверситетiв була реатзована у двох зовсiм рiзних вищих навчальних закладах: сустльно! Петербурзько! педагопчно! академи Лiги освiти (1908) i державному Московському педагопчному iнститутi iм. П. Г. Шелапутiна (1911). Академiя втiлювала iдею К. Д. Ушинського про всебiчне наукове вивчення дитини - головно! фiгури процесу виховання, мала виражену науково-дослiдну орiентацiю. 1нститут же являв собою реалiзацiю проекту шклувальника Кавказького навчального округу К. П. Яновського, який ставив своею метою практичну пiдготовку педагогiв, для чого мав у своему розпорядженш пмназда та реальне училище. В 1914 рощ в Роси було 208 учительських семiнарiй, 53 учительських iнституту, працювало 280 тисяч учителiв [5, с.65].

На другому еташ, починаючи з 1917 року, Жовтнева револющя суттево змiнила характер народно! освгги в краïнi, систему шдготовки вчителiв, в якiй вже функщонувало 12 унiверситетiв, контингент студентiв яких складав 33,6 тисяч осiб, причому 60% з них припадало на Московський, Петербурзький i Кшвський ушверситети.

У 1918-20 роках були оргашзоваш спецiалiзованi шкiльнi, дошкiльнi та iншi педагогiчнi навчальнi заклади i курси, яю потiм поеднувалися в педагопчш ВНЗ. Учительсью семiнарiï були перетвореш у 4-рiчнi iнститути народноï освни, iншi - у педагогiчнi курси для шдготовки вчителiв початковоï школи. Зложилася наступна система педагогiчноï освии: педагогiчнi технiкуми (з 1937 року - педагопчш училища), педагопчш шститути та педагопчш факультети ушверситеив. З'явилися Академiя комунiстичного виховання iм. Н.К.Крупсько!', Другий Московський державний унiверситет (на базi Вищих жiночих курсiв В.1.Гер'е), у Петроградi -Державний педагопчний шститут. У 20-т роки вщкрилися в Москвi Академiя трудово!' освгги (1920-21), Iндустрiально-педагогiчний iнститут iм. К^бкнехта (1923-42 рр.), вщкрилися педагогiчнi факультети при ушверситетах у Владивостоцi, Ворошжу, 1ркутську, Нижньому Новгород^ Пермi, Ростов>на-Дош, Саратовi, Казанi. У 30-т роки в москвг вщкрилися мюький i обласний педагопчш шститути.

Була створена мережа педагопчних шститутГв шоземних мов (на базГ вщповщних факультета ушверситетГв). У 1939 рощ вщкрився Леншградський державний педагопчний шститут народГв ПГвночГ [4, с.29]. .

До початку Велико! ВГтчизняно! вшни вища школа нараховувала 817 вищих навчальних заклади, у яких навчалося бшьш 800 тис. студентГв. У 1974 рощ шдготовку вчителГв здшснювали 400 педагопчних училищ, 199 педагопчних шститутГв, 63 ушверситетГв за денною, вечГрньою та заочною формою навчання. На педагопчних спещальностях у вишах навчалося 1105,2 тисяч студентГв, заюнчило 188,1 тис. випускниюв [5, с. 72].

До середини 90-х роюв ХХ столГття система вищо! педагопчно! освГти Роси включала 97 державних ВНЗ. У 1996 рощ натчувалося близько 40 державних педагопчних ушверситетГв, що вперше з'явилися в 1991 рощ. У державних вузах отримувало освГту понад 430 тис. студенпв, у тому числГ понад 280 тис. за денною формою навчання [5, с. 72]. У 1990-91 навчальному рощ кшьюсть вищих навчальних заклащв у Росшсько! Федераци збшьшилася до 911, а чисельнють студенпв зросла до 5 млн. осГб. На цей час дГяло 514 вищих навчальних закладГв з контингентом студенпв у 2,8 млн. осГб., що Г перейшли тд юрисдикщю Роси як незалежно! держави.

На третьому еташ - еташ створення единого европейського освГтнього простору, Росшська Федеращя приедналася до Болонського процесу (2003 р.). Сьогодш шдготовка кадрГв у напряму тдготовки «ОсвГта Г педагопка» в кра!ш здшснюеться у 250-ти вищих навчальних закладах, у тому числГ у 78 вищих педагопчних навчальних закладах та 53-х класичних ушверситетах. У цей час затверджеш: Нащональна доктрина освГти в Росшськш Федераци до 2025 року (2000 р.), «Концепщя модершзаци росшсько! освгш на перюд до 2010 року» (2001 р.), «Програма розвитку системи неперервно! педагопчно! освГти Роси на 2001-2010 роки» (2001 р.), Програма модершзаци педагопчно! освГти (2003 р.), Федеральна програма розвитку освГти у Роси (2003 р), Концепщя Федерально! цшьово! програми розвитку освгш на 2011-2015 роки (2011 р).

9. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИЩО1 ПЕДАГОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ У РУМУНСЬК1Й РЕСПУБЛ1Ц1

Суттевий штерес до нашого дослщження становить система вищо! педагопчно! освГти у Румуськш Республщ - дев'ято! кра!ни Чорноморського економГчного сшвробггаицтва.

Перший у Румуни вищий навчальний заклад - АкадемГя Святого Сави була заснована у 1694 рощ, яка стала прародителькою Ушверситету Бухаресту. Але початком першого етапу вважаемо 1860 рГк, коли було створено Ушверситет Гм. Олександру Iоан Куза у мют Ясси. На цьому еташ також було створено Ушверситет Бухаресту (1864 рГк) та Ушверситет Гм. Бабеша Бойя! у мсп Клуж (1872 рк).

Початком другого етапу вважаеться 1947 рГк - рГк створення Румунсько! Народно! РеспублГки. Цей етап характеризувався побудовою освггаьо! системи

вщповщно до «радянського» зразка. У той час було вщкрито у мют Констанца Унiверситет «Оу!&ш» (1961 рiк) та у Ушверситет Плоештi у мiстi Плоештi (1962 рш). У 70-х рр. XX столотя в Румунi! було розроблено концепщю, яка стала основою освпи всiх ступенiв. Згiдно з концепщею головною метою вищо! освiти була тдготовка молодi до працi. Навчально-виховний процес вищiй школi мав оргашчно поеднуватися з науковими дослiдженнями та виробництвом [1, с. 19]. Вищезазначену глобальну стратегiю було законодавчо ухвалено у 1978 роцi [4].

Початком третього етапу вважаеться 1989 рш, коли пiсля народного повстання в кра!ш були проведенi президентськi та парламентсью вибори. Кра!на опинилася у перехщному перiодi свое! iсторi!. Цей етап характеризуеться поетапним переходом до захщноевропейсько! моделi вищо! освiти. На цьому еташ у 1990 рощ було створено Приватний ушверситет iм. Василя Голдша у мiстi Арад. Зазначимо, що у 1999 рощ кра!на приедналась до Болонсько! Деклараци i стала повноправною учасницею Болонського процесу.

Сучасну систему вищо! педагопчно! освiти Румунi! утворюють 5 ушверситеив: Унiверситет iм. Олександру 1оан Куза (м. Ясси), Ушверситет iм. Бабеша-Бойя! (м. Клуж), Унiверситет Бухаресту (м. Бухарест), Ушверситет Плоешт (м. Плоешт^, Приватний унiверситет iм. Василя Голдша (м. Арад), Унiверситет мOvidiusм (м. Констанца). Система вищо! педагопчно! освпи Румунп функцiонуе у вiдповiдностi з новпшми вимогами й особливою ситуащею перехiдного етапу. Вищезазначений перехiд задекларував шлях вiд центрального економiчного регулювання до ринково! економiки i прийняття мiжнародних принципiв.

Модель пiдготовки педагопчних кадрiв у Румунi! заснована на чотирирiчному навчальному планi. У 1989 рощ ухвалено введення промiжного циклу мiж унiверситетським навчанням (отриманням диплома) i докторантурою. Унiверситетськi курси мапстратури тривалiстю один-два роки укладаються в юнуючу архiтектуру вищо! освiти кра!ни. В 1998-1999 рр. було упроваджено державну децентралiзовану систему визнання зашових одиниць на добровiльнiй основi, сумюну з ЕСТ8: один семестр е^валентний 30 залiковим одиницям. Румунська система педагопчно! освгти надае освiтнi послуги молодi кра!ни, але в той же час як суспшьна субсистема безпосередньо (а iнодi й опосередковано) впливае i на усi верстви населення кра!ни. Так, до 1990-го року у рамках перешдготовки педагопчних кадрiв кожнi 5 роив викладачi брали участь у "курсах шдвищення квалiфiкацi!", органiзованих 5-6 самими великими ушверситетами кра!ни. Викладачi даних факультета читали лекцп i проводили семшарсью заняття з дипломованими викладачами. Ц курси були залишками минуло! централiзовано! системи, яка характеризуеться рядом нефлекшбшьних правил i указiв, якi не вщповщають вимогам викладачiв. Пiсля проходження цих курсiв здiйснювалася пiдвищення зарплатш, але навiть i вiдмiнники не одержували нiяких винагород. Багато куршв були занадто загальними, унiфiкованими, вони суперечили мюцевим i регiональним вимогам, що сприяло виникненню протирiч усередиш рiзних викладацьких груп. Шкiльна система ощнювання успiшностi викликала реакцiю протесту серед !! учасникiв.

На третьому еташ розвитку вищо! педагопчно! освiти з'явилися й усшшш реформаторсью тенденщ! у rany3i викладання iноземних мов. Румунське Мшстерство освiти, дослiджень, молодi та спорту разом з Радою Британських культурних Зв'язюв (British Council) у 1991-ому рощ оргашзувало навчальну програму для виклaдaчiв загальних та середшх шюл з такими цiлями: розроблення народно! системи пiдготовки виклaдaчiв англшсько! мови; забезпечення виклaдaчiв пакетом викладання англшсько! мови (English Language Teaching), що мютить у собi книги, касети та сучасш ayдiо- та вiзyaльнi засоби навчання; формування народного навчального плану з aнглiйсько! мови; оргашзащя весняних i лiтнiх куршв, присвячених вивченню загально! методологi! та шших спецiaльних питань; пiдготовкa шдручниюв i тестiв для yсiх тишв шкiл. Вищезазначене мотивувало aвторiв шдручниюв до бшьш тiсного спiвробiтництвa, а також до формування стандарта ощнювання для виклaдaчiв шкiл та вищих педaгогiчних навчальних зaклaдiв. Крiм англшських кyрсiв, американська iнформaцiйнa служба оргашзувала iнтенсивнi лiтнi курси з вивчення методiв викладання aнглiйсько! мови для румунських виклaдaчiв i вчителiв.

Сучасна реформа вищо! освiти (2002 р.), передбачала розроблення нового законодавства, заснування нових державних освiтнiх програм, яю пiдтримyють мiжнaроднi оргaнiзaцi!, скaжiмо Всесвпнш банк, ЮНЕСКО, спецiaльний пiдроздiл ЮНЕСКО - Свропейський центр з вищо! освпи (CEPES), розташований у Бухарест [5]. Сьогоднi в Рyмyнi! функщонуе розвинена система вищо! освiти. Реформування системи вищо! освiти Рyмyнi! розпочалося з вщновлення системи вищо! педагопчно! освiти, трансформування яко! розраховано на досить тривалий термш - два десятирiччя. З погляду розвитку щлюно! системи вищо! педaгогiчно! освiти, найважлившими стрaтегiями е перепiдготовкa виклaдaчiв та полшшення якостi роботи yнiверситетiв [2, с. 83]. Розвиток вищо! педагопчно! освпи сьогодш спостерiгaеться на вшх рiвнях освiтнього й виховного просторiв з середини 90-х рр. ХХ столотя. Унiверситети та iнститyти впровадили тести для оцiнювaння здiбностей студента з метою полшшення всебiчно! шдготовки мaйбyтнiх виклaдaчiв.

Тривала iзоляцiя Румунп значно ускладнило питання визнання дипломiв за кордоном. Готуючись до вступу в GC, кра!на брала участь у розробленш загального законодавства з освгти, iнiцiювaлa укладання двостороннiх угод на нивi освiти з Треччиною, Грецiею, Молдовою. Кра!на була активним учасником у розробленш Чорноморсько! конвенщ! про спiвпрaцю в гaлyзi культури, освпи, науки та iнформaцi! (Стамбул, 1993), Декларащ! глав держав i yрядiв кра!н Чорноморського регiонy i Босфорсько! заяви (PABSES) (Стамбул, 1994).

Провщш нayковцi вважають, що стратепею вищо! педaгогiчно! освiти Рyмyнi! е змша мети, змiстy, методiв, форм, тощо вiдповiдно до завдань Болонського процесу. Завдання нових освпшх програм - це насамперед допомога студентам у навчанш, формуванш !хньо! здатносп до сaморефлексi!, пiдвищення дидактично! культури [9, с. 86]. В останне десятирiччя система вищо! педагопчно! освпи вщкрила можливостi для мобiльностi студента, передуем внyтрiдержaвно!. Засновано також внутршш мехaнiзми змiни освiтнього профiлю на стадп навчання

в астрантур^ завдяки чому скорочено тривалють додаткового навчання до одного-двох роюв.

Таким чином, дГяльнють педагогiчних структурних шдроздшв ушверсите^в Румунп орiентованi на забезпечення сучасного рГвня шдготовки майбутнiх учителiв середньоï школи та викладачiв вищих навчальних заклавдв, формування в студентiв навичок самостiйноï роботи та самоосвiти. Представники румунськоï педагогiчноï освГти сподГвються на те, що новий Закон про освпу сприятиме розвитку середньоï та вищоï освГти, вiдкритоï для змш з огляду на полiпшення сощального, професiйного i матерiального стану пращвниюв галузi освгш.

10. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИЩОÏ ПЕДАГОГIЧНОÏ ОСВ1ТИ В ТУРЕЦЬКШ РЕСПУБЛ1Ц1

Суттевий iнтерес до нашого дослiдження становить структура системи вищоï педагогiчноï освГти у Турецькiй Республщ - десятоï краïнi Чорноморського економiчного спiвробiтництва. Туреччина е державою ¡з специфiчним економiчним, полГтичним розвитком i у област освГти також представляе особливий штерес дослщниюв.

Аналiз особливостей становлення i розвитку системи вищоï педагогiчноï освгш Турецькiй Республiцi наведений у кандидатськш дисертацп С. Усмановоï [12]. У дослiдженнi пiдкреслимо риси, характерш для визначеного етапу ютори вищоï педагогiчноï школи Туреччини.

Перший етап розвитку вищоï педагогiчноï освгш Туречиини (1863 - 1923 р.) характеризуеться створенням першого в Османськш iмперiï унiверситету. Зазначимо, що хронолопчно унiверситет було створено у 1453 рощ i вш став одним ¡з десяти перших у Сврош унiверситетiв. Але початком першого етапу вважаемо 1863 рш, коли ушверситет отримуе назву «Darulfunun» (Дом наук), завдяки побудованш у той час сучаснш структурГ органiзацiï навчального процесу, впровадженим навчальним програмам та методам викладання. Наступна реоргашзащя ушверситету була здшснена у 1900 рощ i ушверситет отримав назву «Darulfunun-i Osmani» (Османский дом наук) та започаткував тдготовку спещатспв за напрямами: медицина, право, лГтература, природничГ науки та теолопя. СлГд зазначити, що до ХХ сторГччя ушверситет був вищою мусульманською школою, але шсля проголошення Турецькоï РеспублГки (1923 р.), його було реоргашзовано у 1927 та 1933 роках i вш стае свГтським освГтшм закладом. Сьогодш - це Стамбульский ушверситет (тур. Istanbul Üniversitesi, англ. Istanbul University) - провщний вищий навчальний заклад Туреччини. Також, на цьому еташ було засновано: Босфорський ушверситет (Bogaziçi Üniversitesi) (1863 р.), Йилдиз Техшчний Университет (Yildiz Teknik Üniversitesi) (1911 р.), у складГ якого почав функюнувати факультет освгш та педагопчний факультет. У цей перюд було закладено основу для формування нацiональноï штелиенци, яка сприяла розвитку турецькоï науки, техшки, освГти та культури.

Характерними рисами другого етапу (1923 - 1981 р.), який розпочався ¡з проголошення Турецькоï РеспублГки та створенням нацiональноï системи вищоï

освпи, було заснування у шслявоенний перюд (50-70-i роки ХХ ст..) мережi державних вищих навчальних закладiв, основною метою дiяльностi яких було створення демократично! та свггсько! системи освiти. До проголошення Турецько! Республiки сфера освiти Османсько! iмперi!, яка проiснувала приблизно з 1280 року по 1922 рш, перебувала пiд контролем традицiйних мусульманських керiвникiв, iнструкцi! яких носили релшшну спрямованiсть. У 1927 роцi було уведено сшльне навчання осiб чоловiчо! й жшочо! статi. З 1928 року замють арабського письменностi вводиться турецький алфавп, розроблений на основi латинсько! мови, яка значно скорочуе перiод, необхiдний для навчання читанню та письму, i сприяе поширенню грамотностi. На цьому етапi були створеш вищi навчальнi заклади, яю здiйснювали пiдготовку педагогiчних працiвникiв: Газi Унiверситет (Gazi Üniversitesi) (1926 р.), Анкара Ушверситет (Ankara Üniversitesi) (1946 р.), Ушверситет Егейського моря (Ege Üniversitesi) (1955 р.), Технiчний ушверситет Середнього Схщу (Orta Dogu Teknik Üniversitesi) (1956 р.), Дкле Ушверситет (Dicle Üniversitesi ) (1966 р.) , Сакарьи Университет (Sakarya Üniversitesi) (1970 р.), Кумхурiет Унiверситет (Cumhuriyet Üniversitesi) (1974 р.), Улудаг ушверситет (Uludag Üniversitesi) (1975 р.), Чукурова Ушверситет (£ukurova Üniversitesi) (1973 р.), Газiантеп Унiверситет (Gaziantep Universiti) (1973 р), Селджук Унiверситет (Selfuk University)(1975), Фiрат Унiверситет (Firat Üniversitesi) (1975 р.)

Особливютю третього етапу (1981 р. - по тепершнш час), е реформування системи вищо! освпи, iнтенсивне вiдкриття державних, приватних i суспшьних унiверситетiв, створюваних i фшансованих з бюджету кра!ни, приватними особами та суспшьними фондами. Унiверситети Туреччини сьогодш являють собою великi науково-навчально-виробничi центри, iз розгалуженою мережею коледж1в, науково-дослiдних iнститутiв, лабораторiй, бiблiотек, навчальних факультетiв, на яких здшснюеться пiдготовка як педагогiчних працiвникiв, так i висококвалiфiкованих фахiвцiв в рiзних галузях знань. Слiд зазначити, що пiдготовка педагогiчних кадрiв у республщ здiйснюеться тiльки в унiверситетах. Так, за цей перюд були засноваш таю ушверситети: Анатолiйський унiверситет (Anadolu Üniversitesi) (1982 р.), Акденiз Ушверситет (Akdeniz University) (1982 р.), Докуз Йелил Ушверситет (Dokuz Eylül Üniversitesi) (1982 р.), Траюя Унiверситет (Trakya Üniversitesi) (1982 р.), Билькент Университет (Bilkent Üniversitesi) (1984 р.), Ахмет Йесевi Унiверситет (Ahmet Yesevi Üniversites) (1991 р.), Аднан Мендерес Ушверситет (Adnan Menderes Üniversitesi) (1992 р.), №жде Унiверситет (Nigde Üniversitesi) (1992 р.), Сулейман Демирель Университет (Süleyman Demirel University) (1992 р.), Кахраманмарасе Сутку 1мам Унiверситет (Kahramanmara? Sütfü imam Üniversitesi) (1992 р.), Мугла Ушверситет (Mugla Üniversites ) (1992 р.), Абант 1ззет Байсал ушверситет (Abant izzet Baysal Üniversitesi) (1992 р.), Афьон Kocaтeпe унiверситет (Afyon Kocatepe Üniversitesi) (1992 р.), Чанаккале Онсекiз Март Унiверситет (^anakkale Onsekiz Mart Üniversitesi) (1992 р.), Баликесир Унiверситет (Balikesir Üniversitesi) (1992 р.), Думлушнар Унiверситет (Dumlupinar Üniversitesi) (1992 р.), Газюсманпаша Унiверситет (Gaziоsmanрa§a Üniversitesi) (1992 р.), Османгазi Унiверситет (Eski§ehir Osmangazi Üniversitesi) (1993 р.), Баскент Ушверситет (Ba§kent University)(1993 р.), Сдггепе Унiверситет Yeditepe Üniversitesi (1996 р.),

Фапх Ушверситет (Fatih Üniversitesi) (1996 р.), Канкая Ушверситет (Çankaya Üniversitesi) (1997 р.), Бейкент Ушверситет (1997 р.), АхГ Евран Ушверситет Ahi Evran Üniversitesi (2006 р.). На шдставГ отриманих даних не може не вражати динамГка вщкритття ушверситетГв, так у 1982 рощ було вщкрито 4 ушверситету, 1991 рощ - 1, 1992 рощ - 11, 1993 рощ - 2, 1996 рощ - 2 , 1997 рощ - 2, у 2006 рощ - 1.

Пщсумовуючи вищезазначене, ми можемо зробити висновок, що на початку ХХ1 столГття у Туреччиш спостерГгаеться тенденщя до динамГчного зростання кшьюсного та яюсного рГвня освГти, що зумовлюе певш усшхи у культурному розвитку цiеï краши. Система вищоï педагогiчноï освгш краши знаходиться на шляху пошуку оптимальноï вщповщносп мГж сталими традищями турецькоï вищоï школи та новими цившзацшними змшами, як пов'язаш ¡з штенсивним входженням краïни до свггового освГтнього простору.

11. СТАНОВЛЕНИЯ СИСТЕМИ ВИЩОÏ ПЕДАГОГIЧНОÏ ОСВ1ТИ В РЕСПУБЛ1Ц1 УКРАША

Вважаеться, що перший етап розвитку вищоï педагогiчноï школи в Украш бере свш початок ¡з заснування ЛьвГвского ушверситету, коли 20 сГчня 1661 року король Ян Казимир шдписав диплом, що надавав ЛьвГвськш езуïтськiй колегн „статус академн i титул ушверситету" з правом викладання всГх сучасних ушверситетських дисциплш i присудження наукових ступешв [4, с.110-111]. Змют педагогiчноï освГти, ïï структура, форми, методи й засоби навчання студенпв, керування навчальним процесом формувалися вщповщно до конкретних юторичних умов, характеру завдань, поставлених перед ушверситетами на окремих етапах ïx розвитку. З часу заснування i до 1773 року ЛьвГвський ушверситет був шдпорядкований езуïтському ордену, шсля лшвщацп якого були визначеш основш напрями реформ трьох австршських ушверситетГв - Празького, Вщенського та ЛьвГвського, пов'язаних единою проблемою - питанням шдготовки професшних кадрГв: учителГв, судщв та священниюв. Невелика частка студенпв, що виявила педагопчш здГбност шсля закшчення ушверситету, займалася педагопчною дГяльшстю, продовжуючи навчання. Особливого значення набуло вщкриття при ушверситет украïнського шституту (1787 р.), головною метою якого стала шдготовка учителГв для реальних та класичних пмназш, де навчалися украшсью дГти [35, с.293]. Незважаючи на те, що програма шституту була дещо обмежена, прогресивним фактом було викладання украшською мовою. Украïнський шститут за час свого юнування (до 1808 р.) став лщером гуманiтарноï педагогiчноï освгш.

Ид час проведення першоï шкiльноï реформи (1803 р.). було створено трирГчш педагопчш шститути, яю за статутом вважалися вщдшеннями ушверситеив. Вищезазначеш шститути були створеш при Харювському та Киïвському ушверситетах. У кожному шституп навчалося 24 студенти, яю шсля закшчення термГну навчання зобов'язаш були працювати в учительському званш не менше шести роюв. Особи, яю готували себе до педагогiчноï дГяльносп, вступали до педагопчного шституту, з метою навчитися викладати ус предмети в пмназГях. Студенти протягом трьох роюв навчання опановували певний цикл предметГв, шсля

чого переходили до „головного вщдшення наук вщповщно до !х майбутнього стану"[35, с. 293]. Професори ушверситету мали присвячувати одну годину на тиждень для „особливого наставлення учительських кадрГв" [3, с. 293]. ВикладачГ розвивали у майбутшх вчителГв умшня правильно Г чГтко висловлювати сво! думки, вимагали вщ студеипв усно Г письмово викладати матерГал, що мало важливе значення для майбутньо! педагопчно! дГяльностг Незважаючи на те, що педагопчш шститути здшснювали шдготовку вчителГв на високому рГвш з чГтко сформованими професшними штересами, однак вони юнували лише до кшця 50-х роюв XIX столГття. Для осГб з вищою освГтою та тих, хто виявляв бажання присвятити себе пе-дагопчнш дГяльносп, були створеш дворГчш педагопчш курси. Пщготовку вчителГв на той час в Укра!ш здшснювали шють учительських шститупв: Ки!вський, Вшни-цький, Чершпвський, ГлухГвський, Микола!вський, Полтавський. Учительсю шститути не давали вищо! освгти Г права вступу до ушверситету, тому контингент студеипв був досить обмеженим. Початок XX столГття ознаменувався вщновленням дГяльносп Ки!вських вищих жшочих курив (1906 р.), вгдкриттям Харювських (1907р.), Одеських (1906р.) та Катеринославських (1916 р.) вищих жшочих курсГв. КрГм того, в 1907р. був заснований ще один заклад вищо! педагопчно! освгти — Ки!вський ФребелГвський педагопчний шститут. Тенденщею того часу стало вщкриття приватних вищих ж1ночих навчальних закладГв. На початку XX ст. утворилася досить розгалужена мережа вищих жшочих курсГв.

Другий етап, який, на нашу думку, починаеться у 1917 рощ, характеризуеться створенням радянсько! системи вищо! педагопчно! освгти Укра!ни. ПершГ роки характеризуються заснуванням Педагопчно! академи в КиевГ, Укра!нського державного ушверситету у Кам'янщ на Подглт, Укра!нського вщщлення Ки!вського вищого педагопчного шституту ФребелГвського товариства, товариства "Просвгга", яке вщкрило юторико-фшолопчний факультет на Полтавщинт

Полгшчш процеси, що вщбулися в Укра!ш на початку ХХ столптя, спонукали до змш в освГтнш галузг Важливою подГею у життп вищо! педагопчно! освгти зазначеного перюду стало прийняття деклараци Генерального секретарГату на чолГ з 1.М. Стешенком, якою було визначено основну програму розвитку нащонально! школи та тдготовки педагопчних кадрГв. На цьому еташ було проведено два Всеукра!нських вчительських з'!зди, Всеукра!нський професшний з'!зд, яю окреслили шляхи розвитку нащонально! освГти та оргашзаци укра!нського вчительства. Нагальним для вищо! педагопчно! освГти означеного перюду стало заснування науковим товариством та Ки!вським кооперативним комитетом Ки!вського Укра!нського народного ушверситету. Пщготовку учителГв в Укра!ш здшснювали вчительсью шститути на тьох факультетах: словесно-юторичному, фГзико-математичному Г природничо-географГчному. Богослов'я викладалося на 1-11 курсах - двГ години на тиждень. ВГдовгдно до наказу Мшютерства освГти УНР мовою викладання в освГтшх закладах мала бути укра!нська [3, с. 294].

Перехщ до радянсько! влади в Укра!ш спонукав до створення вищо! педагопчно! школи, завданням яко! стала шдготовка вчительських кадрГв нового сустльства. Наркомат освгти Укра!ни розробив спещальну шструкщю про реоргашзащю навчального процесу в учительських семшарГях та шститутах, головними положеннями яко! були:

вивчення юторй революцiйного руху, iсторi! побудови соцiалiзму, опанування основ укра!нознавства, образотворчого мистецтва, ручно! пращ; набуття певного досвщу у застосуванш методiв дослiдження здiбностей учнiв та самоврядування у школi, щодо розвитку в майбутнiх учителiв почуття любовi до продуктивно! працi; ознайомлення !х як з теорiею, так i з практичними методами органiзацi! самоврядування у школг На цьому еташ було впроваджено нову форму вищого навчального закладу - 1нститут народно! освГти (1НО), що являв собою вищу педагогiчну установу, яка здшснювала шдготовку працiвникiв освiти для вах галузей освiтньо-виховно! роботи. Воднораз Ки!вський, Харювський, Одеський, Кам'янець-Подiльський унiверситети, Нжинський юторико-фiлологiчний iнститут, Катеринославський, Глухiвський, Вiнницький, Микола!вський, Чернiгiвський, Житомирський, Херсонський педагогiчнi iнститути, вищi жiночi курси (Ки!в, Одеса, Харюв) були реоргашзоваш в iнститути народно! освiти, а вчительсью семiнарi! - у вищi педагогiчнi курси [35, с. 295].

На цьому еташ розвитку вищо! педагопчно! освiти в Укра!нi вщбувалося формування та iнтенсивна пiдготовка нащональних педагогiчних кадрiв. У результатi роботи Першо! Всеукра!нсько! наради з питань освгти урядом була прийнята постанова «Про введення в дГю Кодексу закошв про народну освГту» Г визначена система народно! освГти в Укра!ш. Даний етап вщзначений створенням системи заочно! освгти. Першим було вщкрито заочне вщдшення при Дншропетровському 1НО, через рш був створений Всеукра!нський заочний шститут (ВЗ1НО) зГ щорГчним планом прийому 1400 студенпв, при якому дГяв екстернат.

Висока щеолопзащя науки того перюду спричинила поступове усталення у вищш педагопчнш школГ одномаштних форм Г ушверсальних методГв навчання Г виховання, впровадження яких вщбувалося без урахування потреб та штерешв учшв, студенпв. Перед суспшьством ставилися завдання: до юнця першо! п'ятирГчки забезпечити суцшьну писемнють населення, запровадити обов'язкове початкове чотирирГчне навчання дГтей, перевести загальноосвГтню школу на викладання рщною мовою, збшьшити юльюсть шюл Г вщповщно - вчителГв.

Вщповщно до урядових постанов "Про реоргашзащю вищих навчальних закладГв: техшкумГв Г робгтфаюв", "Про реоргашзащю мережГ Г системи педагопчно! освГти в УкрашГ' були створеш таю типи навчальних закладГв: вищГ педагопчш школи (педагопчш шститути), середш педагопчш школи (педагопчш техшкуми), короткотермшовГ педагопчш курси. В Укра!ш почали дГяти шститути рГзних тишв, яю здшснювали шдготовку педагопчних кадрГв (шститути соцвиховання, профосвгти, педшститути). КрГм того, були реоргашзоваш робГтфаки у Житомирському, Полтавському, Черншвському, Кам'янець-Подшьському, Херсонському шститутах народно! освГти за принципом спещалГзаци й цшьового призначення Гз закршленням !х за вщповщними галузевими вищими навчальними закладами. 1з запровадженням едино! системи вищо! педагопчно! освГти 11 педтехшкумГв були реоргашзоваш в шститути. Зпдно з урядовою постановою "Про екстернат за курс вузГв" до екстернатГв приймали громадян, яю працювали за фахом не менше п'яти роюв, що сприяло збшьшенню юлькост педагопв з вищою освГтою та шдвищенню !х квалГфшаци. Частина шститутГв сощального виховання Г професшно! освгти реоргашзувалася у педагопчш шститути з чотирирГчним

термшом навчання (Ки!в, Харюв, Одеса, Нiжин). При шститутах на 6a3i добре обладнаних педагопчних технiкумiв були сторенi вчительськi шститути, що здiйснювали пiдготовку педагогiчних кадрiв для V-VII класiв. Учительськi шститути мали п'ять вiддiлень (iсторичне, мови i лiтератури, фiзико-математичне, географiчне i природознавства). До навчання приймали осiб i3 середньою освiтою. Пiсля трирiчно! роботи в школi випускники вчительських шститута мали право без юпита вступати на III курс вщповщних педагогiчних iнститутiв.

Було створено два типи навчальних закладiв: педагогiчних та вчительських шститута. Для полiпшення оргашзаци пiдвищення квалiфiкацil педагогiв заочний шститут був реорганiзований у Всеукра!нський шститут пiдвищення квалiфiкацil педагогiв (В1ПКП). 1нститут включав сектори: доквалiфiкащйно! пiдготовки для вчителiв, якi не мали педагопчно! освiти; пiдвищення квалiфiкацil вчителiв масових шкш соцiалiстичного виховання i позашкшьних працiвникiв; перепiдготовки i пiдготовки нових кадрiв. Розширення структури заочно! освпи зумовило збiльшення кiлькостi вчителiв-заочникiв [3, с.94].

Пiсля Велико! Вiтчизняно! вшни почався перiод вiдбудови i розвитку вищо! педагогiчно! освiти Укра!ни, зокрема, збшьшився контингент студентiв, урiзноманiтився перелш спецiальностей. Для пiдвищення якостi пщготовки вчите-лiв, полiпшення навчально-матерiально! бази вищих навчальних закладiв, рацiонального використання квалiфiкованих кадрiв викладачiв урядом був ухва-лений план розвитку вищо! школи на 1946-1950 рр. В цей час було припинено тдготовку вчителiв у Ки!вському i Харювському вчительських iнститутах, вiддiленнях (Ворошиловградське, Юровоградське, Львiвське, Сталiнське). Бшоцер-кiвський i Житомирський учительськi iнститути реорганiзувалися в педагопчш iнститути iноземних мов з чотирирiчним термiном навчання, а Кременецький, Сташславський, Рiвненський, Бердичiвський, 1зма!льський, Чершпвський, Глухiвський, Слов'янський i Уманський - у педагопчш шститути. Був заснований педагопчний шститут фiзичного виховання в Одеш, вечiрнi вiддiлення при Ки!вському, Львiвському, Харкiвському, Одеському педагогiчних шститутах (з факультетами: природничим, iноземних мов, дефектологи), факультет фiзичного виховання - у Ворошиловградському i Харкiвському педагопчному iнститутах та факультет iноземних мов - у Вшницькому.

У той час педагопчними вищими навчальними закладами Укра!ни було впроваджено двадцять двопрофшьних спецiальностей. Основний недолiк органiзацi! нових факультета полягав у тому, що !х створення здшснювалося в кожному ВНЗ, без урахувань репональних потреб у вщповщних кадрах. Розширення денно! форми навчання, пщвищення вимог до якосп пщготовки молодих фахiвцiв зумовило необхщнють не лише створювати новi факультети й кафедри, впроваджувати новi спецiальностi, а й розвивати мережi педагогiчно! освiти. В серединi 60-х - на початку 70-х роюв XX столыття на базi Донецького педшституту створено унiверситет, що здшснював пiдготовку кадрiв за 25 спещальностями; Кримський педiнститут реорганiзовано в Омферопольський державний унiверситет, де студенти здобували освiту за 11 спецiальностями; у Запорiжжi педагогiчний навчальний заклад перетворено на державний ушверситет. Процес удосконалення

мережГ педагопчних шститута i розширення спещальностей природно супроводжувався лшвщащею окремих ¡з них [3, с.61].

Пюля затвердження основних напрямГв реформи загальноосвiтньоï i професiйноï школи посилилася тенденщя до збшьшення прийому в педагопчш ВНЗ. 1984/85 навчальний рГк став роком запровадження в педагопчних шститутах Украïни нових двопрофшьних спещальностей: "Росшська мова i лГтература, шоземна мова", "ГеографГя i бюлопя", "Педагопка i методика початкового навчання та музики", "ФГзика з основами шформатики та обчислювальноï техшки" . З метою полшшення шдготовки викладачГв та шдвищення кватфГкацп, як i керГвного складу педагопчних шститута, була розроблена цшьова програма "Кадри", комплексна програма "Наука", якою передбачалася шестимюячна творча вщпустка для шдвищення рГвня кватфГкаци. Проте рГвень шдготовки професорсько-викладацького складу не вповш вщповщав тогочасним вимогам, а отже, вища освГта потребувала реформування .

Сьогодш в Украш тривае етап створення единого европейського освГтнього простору, який характеризуеться визначенням ключових короткотермшових стратегш розвитку та узгодження нацiональноï нормативно-правоï бази ¡з стандартами i рекомендащями Свропейського простору вищоï освгш. Третш етап розвитку вищоï педагогiчноï освГти Украши характеризуеться тенденщею до створення класичних ушверситета на базГ державних педагопчних ушверситета. Протягом останшх роюв суспшьство подолало державну монополГю в галузГ вищоï освгш. Вщкрито ВНЗ рiзноï форми власностГ комерцшш, приватш, стльш, мГжнародш, яю надають можливють отримати вищу освпу великш кшькосп випускниюв середшх та вищих навчальних заклащв I-II рГвшв акредитаци. Здшснення навчання за контрактами та за рахунок бюджетних кошта, з одного боку, вщкривае можливють шдготовки спещалюта на комерцшнш основГ за договорами, а з шшого - суттево зменшуе кшькють мюць для вступу до ВНЗ за кошти державного бюджету.

Вщповщно до Концептуальних засад розвитку педагогiчноï освгш Украши та ïï штеграцп в европейський освптай проспр, яю були затверджеш наказом Мшютерства освГти i науки Украши № 998 вщ 31.12.2004 р., система педагогiчноï освГти е складовою системи вищоï освгш i включае вищГ навчальш заклади всГх форм власностГ, заклади пiслядипломноï педагогiчноï освГти та органи управлшня в галузГ вищоï освгш. Мережу вищих навчальних заклащв, що готують педагопчш кадри складають педагопчш коледжГ, академи, ушверситети, класичш ушверситети та шшГ вищГ навчальш заклади за умови виконання ними вимог галузевих стандарта вищоï педагогiчноï освгш. З щею метою педагопчш училища (техшкуми) реоргашзуються в педагопчш коледж1, яю будуть функцюнувати за двома моделями: педагопчш коледжГ як структурш шдроздши педагопчних або класичних ушверситета; педагопчш коледж як самостшш вищГ навчальш заклади.

Сьгодш в Украïнi шдготовка педагопчних пращвниюв здшснюеться за гаузями знань: «ОсвГта» (за напрямами «Дошкшьна освГта», «Початкова освГта», «Технолопчна освгга», «Корекцшна освГта», «Сощальна педагопка», «ФГзичне виховання», «Здоров'я людини»); «Гумаштарш науки та мистецтво» (за напрямами:

«Музичне мистецтво», «1сторГя», «Фшолопя»); «ПриродничГ науки» ( за напрямами: «ХГмГя», «Бюлопя», «ГеографГя», «Математика», «ФГзика») у 24 класичних, 25 педагопчних, гумаштарних Г гумаштарно-педагопчних ушверситетах, 2 академГях та 4 шститутах, а також 47 педагопчних коледжах Г училищах та 9 шдустрГально-педагопчних техшкумах. Зазначимо, що серед вищезазначених вищих навчальних закладГв - 12 належать до приватно! форми власносп, причому Сощально-педагопчний шститут «Педагопчна академГя» у м. ЮровоградГ е першим в Укра!ш приватним вищим педагопчним навчальним закладом.

Водночас, в останш роки в Укра!ш спостерГгаеться стшка тенденщя щодо скорочення Г оптимГзацп мереж вищих навчальних закладГв усГх рГвшв акрдитацн (2003/04 навчальний рк - 1009; 2004/05 - 966; 2005/06 - 951; 2006/07- 920, 2007/08 - 904, 2008/09 - 861).

Система вищо! педагопчно! освгти Укра!ни централГзована. Управлшня та фшансування державними вищими педагопчними навчальними закладами здшснюеться Мшютерством освГти Г науки, молдГ та спорту Укра!ни, яке визначае змют освГти та термши навчання. До оргашв державного управлшня педагопчною освГтою вщносяться також Мшютерство освГти Г науки, молдГ та спорту Автономно! РеспублГки Крим, управлшня освГти Г науки обласних, Ки!всько! Г Севастопольсько! мюьких державних адмшютрацш. Затверджеш концептуальш засади розвитку педагопчно! освгти Укра!ни та !! штеграцп в европейський освгтнш проспр.

На сьогодш в Укра!ш стандарти професшно! освГти знаходяться на стади оновлення, розробки, перегляду, апробацп. Прийнято ряд державних документа („Закон про Освпу"), 1996р., Нацюнальна програма розвитку освгти („Укра!на XXI столГття") 1992р., Концепщя педагопчно! освГти, 1999р., Нацюнальна доктрина розвитку освГти Укра!ни у XXI столГтп, 2001 року, Державна програма «Вчитель», 2002 р., Концептуальш засади розвитку педагопчно! освГти Укра!ни та !! штеграци в европейський освгтнш проспр, 2004 р., Конценпщю розвитку освпи в Укра!ш на 2006-2010 роки, Нацюнальну стратепю розвитку освпи в Укра!ш на 2012-2021 роки, спрямованих на реформування вищо! освпи, наближених до свГтових стандарта. Вища освпа грунтуеться на принципах демократизаций гумашзацп, гуманпаризаци, етшзаци, диференщаци, ГндивщуалГзацн.

ВИСНОВКИ

Таким чином, порГвняльний аналГз еташв розвитку вищо! педагопчно! освпи в кра!нах Чорноморського регюну створюе основи для визначення особливостей сьогодення та тенденцш розвитку вищо! педагопчно! освпи в кра!нах Чорноморського регюну. Поряд з тим, освпш реформи та рГзноманпш процеси модершзаци на початку XXI столГття у вищш педагопчнш освт у дослщжуваних кра!нах, визначили новГ тенденцп. Перш за все виявлеш таю тенденцп: тенденщя до зросатння юльюсного та яюсного рГвня освпи (Албашя та Туречиина), тенденщя до децентралГзаци управлшня (БолгарГя), скорочення частки бюджетного фшансування Г зростання плати за освпш послуги (ВГрмешя), реформаторсью тенденцп у галузГ викладання шоземних мов (Румушя). СлГд зазначити, якщо у Болгарп тенденцп до

скорочення мережГ вищих навчальних заклащв не спостерГгаеться, то в Укра!ш, вона чГтко спостерГзаеться Гз 2004 року. Чгткою виявляеться тенденщя постшного зближення ушверситетсько! фундаментально! освГти Гз спещальним професшним навчанням (у 6-ти з 11-ти дослщжуваних кра!нах шдготовка педагопчних пращвниюв здшснюеться в класичних ушверситетах).

Отже, вивчення досвщу та розвитку вищих педагопчних навчальних зщаклащв у кра!нах Чорноморського регюну, !х дГяльнють у рГзномаштних умовах ( нацюнального гшту, революцшних перетворень, адмшютративно-команно! системи управлшня, державно! незалежностГ) мае особливе значення для виявлення особливостей сучасно! вищо! педагопчно! освгти в кра!нах Чорноморського регюну, що дозволить визначити шляхи гармоншно! модершзаци системи вищо! педагопчно! освГти в Укра!нг

Список лiтератури

1. Короткова Ю.М. Професгйна тдготовка вчителя початкових класгв у сучаснгй Греци: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата пед. наук, спец. 13. 00. 01 - загальна педагогжа та гсторш педагогГки /Ю.М. Короткова. -Х., 2008 - 192 с.

2. Ахмедов Г., Ф. Рустамов Народное просвещение в Азербайджанской демократической республике (1918-1920 гг.)// Педагогика. - 1992. - № 9-10. - С. 82-84.

3. Впвицька, С.С. Основи педагопки вищо! школи [Текст]: Шдручник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентш мапстратури / С.С. Впвицька .- Кигв.: Центр навчально! лггератури, 2006.-384 с.- 35

4. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования / Олександр Володимирович Глузман: [Монография]. - К.: Видавничий центр «Просвгга», 1997. -312 с.

5. Джусенбаев Ш.Д. Научные основы развития высшего образования в современном мире. Дис. ... доктора пед. наук: 13.00.01 - Бишкек., 1997. - 333 с.

6. Закон Украины ,,Про вищу освпу" / ЗаконодавчГ акти Укра!ни з питань осв1ти / Верховна Рада Укра!ни. КомГтет з питань науки Г освгш: Оф1ц. вид. - К.: Парламентське вид-во, 2004. - С.168-52.

7. Нацюнальна доктрина розвитку освгш у ХХ1 столгт / ЗаконодавчГ акти Укра!ни з питань освпи / Верховна Рада Укра!ни. КомГтет з питань науки Г освгш: Офщ. вид. - К.: Парламентське вид-во, 2004. - С.279-296.

8. Ахмедов Г.И. Влияние идей К. Д. Ушинского на азербайджанскую школу .// Педагогика. - 2005. -№ 8. - С. 94-102.

9. Очерки по истории школы и педагогической мысли народов СССР с древнейших времен до конца ХУ11 в./ Отв. ред. Э.Д. Днепров. - М.: Педагогика, 1989. - 480 с.

10. Матиашвили Г. Механизмы обеспечения качества высшего образования Грузии // Вестник высшей школы, 2004 -№ 1. - С. 9-10.

11. Пионова Р.С. Основные тенденции и факторы развития педагогического университетского образования в условиях интеграции России и Беларуси // Университетское образование: опыт тысячелетия, проблемы, перспективы развития: Материалы Междунар. Конгр. 27-29 мая 2003 г. - Мн.: БГПУ, 2003. - 186 с.

12. Усманова С.М. Тенденци розвитку системи вищо! педагопчно! освгш в Республщ Туреччина:. Дис... канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогжа та гстор1я педагогжи» / С.М.Усманова. - Ялта, 2011. - 301 с.

13. Майборода В.К. Вища педагопчна освгга в Украгт: 1стор1я, досвщ, уроки. - К.: Либ1дь, 1991. -196 с.

14. Марченко О.В. Методолопчш стратеги дослщження освпнього простору: МонографГя. -Днгпропетовськ: ТОВ «Тнноващя», 2012. - 350 с.

Сапожников С.В. Сравнительный анализ этапов развития высшего педагогического образования в Украине и странах Черноморского региона / С.В. Сапожников // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Проблемы педагогики средней и высшей школы. - 2013. - Т.26 (65), №1 . - С. 69-99.

В статье определены основные исторические этапы развития высшего педагогического образования, которые являются характерными для одинадцати стран-членов Организации Черноморского Экономического Сотрудничества (Азербайджана, Албании, Армении, Болгарии, Греции, Грузии, Молдавии, России, Румынии, Украины и Турции). На основании анализа научных исследований осуществляется сравнительный анализ основных этапов развития высшего педагогического образования в этих странах.

Ключевые слова: Черноморский регион, педагогическое образование, этапы развития, реформы.

Sapozhnikov S.V. Comparative analysis of hinger pedagogical education developmental stages in Ukraine and the Black Sea region / S.V. Sapozhnikov // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. - Series: Issues of Secondary and Higher School Education. - 2013. - Vol. 26 (65), No.1. - P. 6999.

The article identifies the main historical development stages of higher pedagogical education, which are typical for all eleven countries - members of the Black Sea Economic Cooperation (Russia, Ukraine, Moldova, Georgia, Armenia, Azerbaijan, Bulgaria, Turkey, Greece, Romania, Albania). Based on the research analysis carried out a comparative analysis of the stages of higher pedagogical education in these countries. Keywords: The Black Sea region, pedagogical education, the stages of development, reforms.

Поступила в редакцию 05.02.2013 г.