CC BY
24
DEPENDENCE «STRUCTURE - TOXICITY» OF THE METHYL DERIVATIVES OF PYRIDINE AND PYRIDINE-N-OXIDE
Vasetstka O. P., Prodanchuk M. G., Zhminko P. G., Dulnev P. G.
Abstract. The purpose of the work. Determine the dependence of acute toxicity of methyl derivatives of pyridine and pyridine-N-oxide and complexes pyridine-N-oxide with organic acids on their structure and physico-chemical properties.
Methods. Toxicological methods - acute toxicity (LD50), physico-chemical methods - calculation of the constants log Ro/w by the program EPIWEB 4.1 and the values of charges on the nitrogen atom of pyridine and N-oxide of pyridine using the Natural Bond Orbital (NBO) method.
Results and conclusions. The dependence of acute toxicity on the chemical structure and physical-chemical properties for pyridine, pyridine-N-oxide, their methyl derivatives and pyridine-N-oxide complexes with organic acids (total 23 substances) was studied. It is shown that they are moderately or low-toxic substances. The toxicity of methyl derivatives of pyridine and pyridine N-oxide depending on the physical and chemical properties varies slightly.
Methyl groups in the structure of pyridine and pyridine-N-oxide irrespective of the position in the molecule increase their toxicity by 2-3 times. Pyridine- N-oxide is 2.7 times less toxic than pyridine, which is due to the presence of oxygen near the nitrogen atom of the pyridine ring, the magnitude of the nitrogen atom charge and less lipophilicity. With decreasing charge on the nitrogen atom in molecules of methyl derivatives of pyridine and pyri-dine-N-oxide, their toxicity increases. The toxicity of complexes of pyridine-N-oxide and its methyl derivatives with organic acids varies depending on the structure of the proton donors. Formic, oxalic and maleic acids increase the toxicity of pyridine-N-oxide and its methyl derivatives, and succinic acid reduces it.
The toxicity of complexes of pyridine N-oxide with organic acids can be due to changes in the state of hydrogen bonds with oxygen N+^O and hydrogen as a result of their interaction.
Key words: pyridine, pyridine N-oxide, methyl derivatives, acute toxicity, structure-toxicity dependence.
Рецензент - проф. Катрушов О. В.
Стаття надшшла 20.01.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-92-97
УДК 578.7:579.61
Попова I. С., Гаврилюк В. Г.
ПОР1ВНЯЛЬНИЙ АНАЛ1З ЧАСТОТИ ВИЯВЛЕННЯ ГЕРПЕСВ1РУС1В 13 Р1ЗНИХ Б1ОТОП1В ЛЮДИНИ
Днтровський нацюнальний ушверситет iM. Олеся Гончара (м. Днтро)
i.lepukamp@gmail.com
Зв'язок публшацм з плановими науково-до-слщними роботами. Робота виконана у рамках держбюджетно! теми № 1-294-15 «Структурно-функцюнальы особливост природних мiкробю-ценозiв та мехаызми бюлопчно! дм антимiкробних препара^в», № державно! реестраци 011511002385.
Вступ. Герпесвiруснi шфекцм вважаються най-поширеншими в свт. За даними ВООЗ понад 90% населення планети шфковано рiзними видами вiрусiв родини Herpesviridae та за здатнютю викликати летальний ефект вони займають друге мюце пюля вiрусiв грипу. Особливютю патогенезу герпесвiрусних шфекцм виявляеться висока вiро-пднють ураження майже вЫх оргаыв макроорга-ызму, що й визначае рiзноманiття кл^чних форм: вщ латентно! або рецидивуючо! персистенци до формування iмунодефiцитiв i розвитку пухлинних процеЫв. У якост онкогеыв будь-який iз видiв родини герпесвiрусiв може виступати збудником злояюсних новоутворень, але фактично провщне значення належить вiрусу Епштейна-Барр, хоча i розповсюдження вiрусу герпеса людини 6-го типу, що е етюлопчним агентом деяких карцином шийки
матки, назофарЫгеальних карцином, рiзних лiмфо-пролiферативних i iмуносупресивних захворювань, в останн роки набувае загрозливого значення. При внутршньоутробному шфкуваны герпесвiруси спричинюють до 30% летальност новонароджених та викликають понад 20% випадюв уражень нерво-во! системи або iнших вад розвитку дтей пiсля на-родження. I в цьому сенсi питання про частоту пер-систування рiзних герпесвiрусiв у репродуктивнiй системi жшок та оцiнка можливих наслiдкiв викли-каних ними iнфекцiй або дисбютичних порушень набувають значно! актуальностi.
Мета дослщження - монiторинг виявлення маркерiв герпесвiрусних iнфекцiй iз рiзних бю-топiв пацiентiв та визначення складу мiкрофлори репродуктивного тракту жiнок шфкованих герпес вiрусами.
Об'ект i методи дослщження. Етапи лабо-раторно! дiагностики герпесвiрусно! iнфекцi! за-сновувались на виявлены у дослiдному матерiалi безпосередньо вiрусно! ДНК за допомогою методу полiмеразно! ланцюгово! реакцi!. Матерiалом для видтення маркерiв вiрусiв були кров, слина, з^
шкрiби з ротоглотки, шюра, зiшкрiби з урогеыталь-ного тракту, сеча, спинномозкова рщина.
Дослiдження проводилось на 6a3i лаборатори «lнвiтро» (м. Днiпро). Для моыторингу частоти ви-явлення маркерiв герпесвiрусiв рiзних типiв дослг джували матерiал вiд осiб вiком вiд 16 до 60 роюв з пщозрою на герпесвiруснi iнфекцiï (n = 1291) i клiнiчнi зразки вщ жiнок вiком вiд 18 до 45 роюв (n = 123) на наявнють вiрусiв простого герпесу 1-го й 2-го типу та вiрусу цитомегалп, а також збудниюв ЗПСШ. До лабораторiï надходили бюлопчы зразки вiд пацieнтiв, якi мешкають в Днiпропетровськiй, Одесьюй, Запор1зьюй, Жито-мирськiй та Донецькiй областях. ДНК для дослщжень отримува-ли зi щойно вiдiбраних зразкiв бiологiчного матерiалу. При ви-дiленнi ДНК використовували стандарты набори реактивiв - РеалБест ДНК-екстракцiя 3, Лiзуючий розчин (АО «Вектор-Бест», РФ), ПРОБА-НК (ООО «НПО ДНК-Технолопя», РФ).
При визначенн мiкробного пейзажу використовували набiр реаген^в для дослiдження бю-ценозу урогенггального тракту у жiнок методом ПЛР в режимi реального часу (ФемофлорСкрин) i детектуючий ампгмфкатор ДТ-96 виробництва ТОВ «НВО ДНК-Технологiя» (Росiя). Для отри-мання адекватних результатiв використовували ттьки зразки з достатньою кiлькiстю клггин, що потрапили в пробiрку з аналiзо-ваною пробою i достатньою за-гальною бактерiальною масою. Враховувались проби, в яких юльюсть ДНК клггин людини була бiльше 104 геном-еквiвалентiв (ГЕ) в зразку, а величина загальноУ бактерiальноï маси становила вщ 106 до 109 ГЕ/зразок. При величинi показника контролю взяття матерiалу (КВМ) меншою, ыж 104, результат ПЛР аналiзу бюти вважаеться недостовiрним, що вимагае повторного взяття бiоматерiалу.
Облiк та обробка результа^в здiйснювалось автоматично за допомогою комп'ютерноУ програми Microsoft Office Excel.
Результати дослщжень та ïx обговорення. З метою визначення частоти виявлення вiрусiв роди-ни Herpesviridae у оЫб рiзноï статi й в^ - мешкан-цiв рiзних регiонiв УкраУни при використаннi методу ПЛР були отриман таю результати. Найчастше фрагменти геномноУ ДНК рiзних герпесвiрусiв ви-являлись зi слини обстежених осiб - 184 (40%), та у ротоглотц - 165 (36%), з зiшкрiбiв слизових обо-лонок урогенiтального тракту - 64 (14%), iз кровi -30 (7%), з найменшою частотою ДНК герпесвiрусiв було виявлено у сечi - 4 (1%), лiкворi - 6 (1%) та
на шкiрi - 6 (1%) випадюв серед 1291 дослiджених пацieнтiв (рис. 1).
За результатами диферен^ально! дiагностики маркери вiрусу простого герпесу 1-го типу (ВПГ-1) були виявлен лише в слинi (4 випадки) та в зг шкрiбах iз репродуктивного тракту (7 випадкiв) у обстежених оЫб. Наявнiсть геномно! ДНК вiрусу простого герпесу 2-го типу (ВПГ-2) було встанов-лено в ключному матерiалi зi слизових оболонок урогеытально! системи та шкiри у 20 пащен^в. Обидва типи вiрусу вiдрiзняе висока контагiознiсть i повсюдна поширенiсть. За допомогою методу
Рис. 1. Частота виявлення маркерiв герпесвiрусiв у клiнiчному матерiалi з рiзних бiотопiв пацieнтiв.
ПЛР можна визначити шфекцт ВПГ тiльки пiд час рецидиву. За статистикою, вiрусом простого герпесу 1-го й 2-го типу заражен до 90-95% людей, але бтыше ыж у 80% шфкованих вiрус знаходиться в неактивна формi. У хворих на СН1Д, онкологiчних пацiентiв, людей, якi перенесли трансплантацт органiв, звичайний вiрус герпесу може викликати ураження внутрiшнiх оргаыв. Встановити реалыну частоту ураження дуже складно, так як у 25-40%, а за деякими даними, у 60% па^етчв захворювання проткае без маыфестних проявiв. Припускаюты, що ця патолопя зустрiчаетыся значно частiше, ыж дiагностуетыся.
З 229 зразкiв, яю надiйшли до лабораторiI для до^дження на наявнiсты геномно! ДНК вiрусу герпесу людини 6-го типу (ВГЛ-6), у 129 випадках були одержан позитивнi результати. Найбiлыша кты-кiсты позитивних вiдповiдей показана при аналiзi слини та ротоглотки - у 70 i 54 обстежених па^ен^в вiдповiдно. У одиночних випадках ВГЛ-6 виявляли в кров^ лiкворi та в урогенiталынiй системi до^дже-них. Вiрус простого герпесу 6-го типу до^джуеть-
ся порiвняно недавно, i епiдемiологiя цiе! шфекцм вивчена недостатньо. Значна юльюсть роб^ при-свячено ролi ВГЛ-6 в патогенезi розсiяного склерозу й шших захворювань нервово! системи, в низц робiт показано участь ВГЛ-6 у формуванн синдрому хроычно! втоми, а у немовлят проявляеться у виглядi раптово! екзантеми [1].
У зв'язку з тим, що частота уражень викликаних вiрусом Епштейна-Барр (ВЕБ) остаными роками зростае, для постановки точного дiагнозу при пщо-зрi на iнфекцiю ВЕБ необхщне пiдтвердження методом ПЛР. У проведених до^дженнях наявнiсть в^ русу була доведена у 203 оЫб, що складало 61% вiд уЫх обстежених на маркери ВЕБ. Найбтышу кть-кiсть позитивних вiдповiдей на ВЕБ було виявлено у слин па^ен^в - 91 та ротоглотц - 83 випадки, в кровi - 21, по 4 позитивних результати одержано в зiшкрiбах з урогеытального тракту та лкворг До теперiшнього часу вiдомо, що ВЕБ мае глобаль-не поширення, частiше у виглядi безсимптомних i стертих форм iнфекцi!. Здатнiсть вiрусу виклика-ти злоякiсну трансформацiю кл™н е основою для припущення про його участь у розвитку цто! низки рiзноманiтних злоякiсних новоутворень, включаю-чи лiмфому Ходжкiна, лiмфому Берютта, посттран-сплантантний лiмфопролiферативний синдром, носоглоткову карциному, а також аутоiмунних захворювань, серед яких - класичн ревматичн хво-роби, васкулiти, неспецифiчний виразковий колiт i аутоiмунний панкреатит. Вiрус Епштейна-Барр ви-являеться в кл^инах у 10-20% випадкiв вщ усiх ра-кових пухлин шлунку [3,9].
Переважна кiлькiсть - 442 зразка бюлопчного матерiалу, якi надмшли до лабораторi!, були досл^ джен на наявнiсть маркерiв збудника цитомегали. З них в 96 зразках було виявлено ДНК цитомегало-вiрусу. Найбiльша кiлькiсть позитивних вiдповiдей на ЦМВ-шфекцю зареестрована при до^джен-н матерiалу з урогенiтального тракту - 36 випад-кiв, ротоглотки - 28, у слин - 19, кровi - 8, лiкворi - 1 випадок. Основою значного розповсюдження збудника цитомегали в людсьюй популяци е те, що цитомегаловiрусному метаморфозу можуть пщ-даватися клiтини будь-якого пстогенезу, але най-частiше вщбуваеться iнфiкування епiтелiю залоз та !х протокiв i клiтин паренхiматозних оргаыв. Бть-шiсть дорослих людей (65-70%) протягом життя ш-фiкуються цим вiрусом. За даними спостереження американських дослщниюв ДНК вiрусу цитомегалi! виявляються в сечi у 1% новонароджених, а у 0,22,0% народжених дiтей рееструеться вроджена ЦМВ-шфек^я, а це означае, що в кра!н щорiчно народжуеться 30-40 тисяч дтей, iнфiкованих ЦМВ. До зараження схильн рiзнi категорi! населення: маркери ЦМВ виявлялись у 19,2% жшок, як страж-дають на безплщдя, 22-90% гомосексуалiстiв, 18% реципiентiв оргаыв i тканин, у 56% донорiв кровi. Широка розповсюдженiсть збудника бтьшютю ав-торiв пояснюеться переважанням латентних, суб-клiнiчних форм ЦМВ-iнфекцi! над формами з явни-ми кл^чними проявами, а також високою частотою зустрiчаемостi вiрусоносi!в. Встановлено, що ш-фекцi! викликанi цитомегаловiрусом займають до-
мiнуюче положення серед багатьох захворювань за частотою BipycoHOCMCTBa [2,7,8,10].
Проведений моыторинг свiдчить про загроз-ливий стан вщносно iнфiкування герпесвiрусами обстежених оЫб iз рiзних областей, особливо ви русами Епштейна - Барр, цитомегали та вiрусом герпесу людини 6-го типу, що може мати наслщки для здоров'я населення i потребуе необхiдностi по-стiйного спостереження за циркулящею герпесв^ русiв у певних категорiях людей (особливо в групах ризику) для подальшо! розробки профтактичних i терапевтичних заходiв у боротьбi з герпесвiрусни-ми шфек^ями.
На другому етапi до^джень було вивчено ми кробний пейзаж урогеытального тракту жiнок рiзно-го вку, у яких було встановлено наявнють маркерiв вiрусiв простого герпесу 1-го i 2-го типiв та цитоме-галовiрусу. Вiдомо, що герпесвiрусна шфек^я геы-талiй в 70-80% випадюв протiкае асоцiйовано з хла-мщюзами, уреаплазмозами, мiкоплазмозами та грибковими ураженнями. Нерщко до ВПГ-iнфекцi,i приеднуються гонорея, сифтю, а також iншi вiруснi iнфекцii, що передаються при статевому контакт -це потребуе необхщност ретельного обстеження пацiентiв для виявлення ЗПСШ [4,6].
Для визначення асо^ацм мiкроорганiзмiв при дисбiотичних порушеннях обстежено 123 жшки за допомогою ПЛР у реальному чаЫ, що дозволяло оцшити за якiсними та юльюсними показниками склад вагiнального мiкробiоценозу. При яюсному аналiзi на наявнiсть ДНК герпесвiрусiв у 24 пащен-ток було виявлено маркери ВПГ-1, у 14 па^енток
- ВПГ-2 та 86 обстежених виявились шфкованими ЦМВ.
За результатами проведених до^джень майже у вЫх пацiенток на фон герпесвiрусних iнфекцiй встановлено дисбiотичнi порушення рiзного сту-пеню, що проявлялись у зниженн титрiв лактобак-терм, збiльшеннi кiлькiсних показникiв умовно-па-тогенних мiкроорганiзмiв - представникiв родiв Gardnerella, Ureaplasma, Mycoplasma, Candida. Також у 36,6% (45) обстежених оЫб були виявлен збудники шфекцм, що передаються статевим шляхом, таю як Mycoplasma genitalium, Trichomonas vaginalis, Neisseria gonorrhoeae, Chlamydia trachomatis.
У жшок, шфкованих ВПГ-1, встановлено пере-вищення допустимих значень в ктьюсних показни-ках наявност умовно-патогенних мiкроорганiзмiв р. Mycoplasma в середньому на 28%, р. Candida - на 20% та р. Ureaplasma на 15%; також виявлено зна-чн коливання в титрах бактерм Gardnerella vaginalis на фон зниження юлькост лактобактерм (рис. 2). У 11% па^енток ц1е! групи в складi урогеытально-го бiоценозу було виявлено Trichomonas vaginalis, у 11% - Chlamydia trachomatis, у 10% - Mycoplasma genitalium, у 5% - Neisseria gonorrhoeae.
Змши складу мiкрофлори репродуктивно! системи у жшок, шфкованих ВПГ-2, в бтьшому сту-пен проявлялись у зниженн титрiв лактобактерiй
- в середньому на 58% та збтьшены кiлькiсних показниюв умовно-патогенних мiкроорганiзмiв: дрiжеподiбних грибiв р. Candida - на 32%, бактерм
Рис. 2. Характеристика складу мшробюценозу репродуктивного тракту жшок
iнфiкованих ВПГ-1.
роду Mycoplasma - на 30% та р. Ureaplasma - на 10% (рис. 3).
У па^енток з шфекщею ВПГ-2 також виявлялись збудни-ки ЗПСШ: у 25% - Trichomonas vaginalis, у 17% - Mycoplasma genitalium, у 17% - Chlamydia trachomatis, 8% - Neisseria gonorrhoeae.
Найбшьшу долеву частку в CTpyKTypi захворюваност на герпесвiруснi шфекцп статевоТ сфери складае цитомегаловi-русна шфекщя. Серед 123 жiнок з герпесвiрусними iнфекцiями у 86 (69,9%) дiа-гностували цитомегалiю, при цьому у бшьшосл цих осiб встановлено вщхилення в титрах асоцiантiв мiкробiоценозу урогештальноТ системи: переви-щення допустимих значень в кшьюсних показниках Mycoplasma hominis на 23%, Candida spp. - на 20%
асощантами рiзноï природи, що зумовлюють можливост для надмiрного росту i реалiзаuiï патогенного потенщалу як збудни-кiв уро ген дальних iнфекuiй, так i представникiв резидентно! мi-крофлори [5].
Висновки. Проведений мош-торинг розповсюдження герпес-вiрусiв серед населення деяких регiонiв УкраУни за допомогою
Рис. 3. Характеристика складу мшробюценозу репродуктивного тракту жшок
шфшованих ВПГ-2.
Рис. 4. Характеристика складу мшробюценозу репродуктивного тракту жшок
шфшованих ЦМВ.
та Ureaplasma spp. - на 13%; також виявлено значш коливання в титрах бактерм Gardnerella vaginalis (рис. 4). Наявнють специфiчних збудниюв ЗПСШ рееструвалось досить часто: Chlamydia trachomatis - у 21%, Mycoplasma genitalium - у 15%, Trichomonas vaginalis - у 14%, Neisseria gonorrhoeae - у 6% ви-падюв.
За результатами проведених дослщжень показано суттевi змши у кшьюсних i яюсних показниках асощан^в мiкробного ценозу репродуктивноТ сфери жiнок на фон iнфекцiйних процесiв, ви-кликаних рiзними вiрусами родини Herpesviridae. Можна заключити, що герпесвiруси вiдiграють значну роль у розвитку уражень урогенiтального тракту як у складi мiкст-iнфекцiй з бактерiальними патогенами, так i при моношфкуванш. Одержанi данi е основою для вивчення взаемовш.носин мiж
ПЛР в режимi реального часу свщчить про високу частоту виявлення ДНК вiрусiв Епшейна-Барр, ВГЛ-6-го типу, цитомегалп iз рiзних бiотопiв, особливо ротоглотки та урогештальноУ системи обстежених пащен^в.
Проанал1зовано склад MiKpo-бюценозу урогенiтальноУ системи жiнок, шфкованих вiруса-ми простого герпесу 1-го i 2-го типiв та uитомегалiУ. Виявлено дисбютичш порушення рiзно-го ступеню, що проявлялись у зниженш титрiв лактобактерiй, збiльшеннi кiлькiсних показ-ниюв умовно-патогенних мi-кроорганiзмiв - представниюв родiв Gardnerella, Ureaplasma, Mycoplasma,Candida, а також наявност збуд-никiв ЗПСШ у 36,6% дослщжених осiб, таких як Mycoplasma genitalium, Trichomonas vaginalis, Neisseria gonorrhoeae, Chlamydia trachomatis на фош герпесвiрусних шфекцм.
Перспективи подальших дослщжень. Результати проведених дослщжень свщчать про необхщнють подальшого вивчення впливу рiзних герпесвiрусiв на розвиток дисбютичних порушень, iнтенсивнiсть перебiгу шфекцмного процесу та для оuiнки наслщюв герпесвiрусних iнфекuiй. Отриманi данi складають основу для подальшого визначення характеру взаемовщносин рiзних асоuiантiв мiкро-бюценозу певного бiотопу людини, що робить акту-альним вдосконалення дiагностичних пiдходiв.
Лiтература
1. Dombrovs'ka YA. Aktual'ni pytannya herpetychnoyi infektsiyi. Likars'ka sprava. 2005;8:35-55. [in Ukrainian].
2. Yershov FI, Kas'yanov NV. Tsytomehalovirusna infektsiya. Suchasni uyavlennya pro epidemiolohiyu, kliniku, diahnostyku ta terapiyu. In-fektsiya i antymikrobna terapiya. 2002;4:116-9. [in Ukrainian].
3. Malashenkova IK, Didkovs'kyy NA, Sarsaniya ZhSh, Zharova MA, Lytvynenko OM, Shchepetkova IM, ta in. Klinichni formy khronichnoyi Epshteyna-Barr-virusnoyi infektsiyi: pytannya diahnostyky ta likuvannya. Likuyuchyy likar. 2009;9:50-9. [in Ukrainian].
4. Mosin LM. Osoblyvosti mikrobnoho peyzazhu ta vyznachennya terapevtychnykh pidkhodiv na tli urohenital'noyi khlamidiynoyi infektsiyi u zhinok. Klinichna laboratorna diahnostyka. 2000;10:44. [in Ukrainian].
5. Naumkyna EV. Virusy i viruso-bakterial'ni asotsiatsiyi v etiolohiyi infektsiy pikhvy. Perms'kyy medychnyy zhurnal. 2008;30:86-8. [in Ukrainian].
6. Ryumin DV, Padzinskiy VE. Labopatopno-diahnostychnyy skpininh ppy obstezhenni khvorykh z infektsiyamy, shcho pepedayut'sya statevym shlyakhom. Klinichna laboratorna diahnostyka. 2000;10:13. [in Ukrainian].
7. Bao L, Cowan MJ, Dunham K. Adoptive immunotherapy with CMV-specific cytotoxic Tlymphocytes for stem cell transplant patients with refractory CMV infections. J. Immunother. 2012;35(3):293-8.
8. De Medeiros CR, Moreira VA, Pasqiri R. Cytomegalovirus as a cause of very late interstitial pneumonia after done morrow transplantation. Bone Mаrrow Transplant. 2002;20:443-4.
9. Doubrovina Е, Oflaz-Sozmen B, Prockop SE. Adoptive immunotherapy with unselected or EBV-specific T cells for biopsy-proven EBV+ lymphomas after allogeneic hematopoietic cell transplantation. Blood. 2012;119(11):2644-56.
10. Munro SC. Symptomatic infant characteristics of cytomegalovirus disease in Australia. J. Paediatr. Child. Health. 2005;41:449-52.
ПОР1ВНЯЛЬНИЙ АНАЛ13 ЧАСТОТИ ВИЯВЛЕННЯ ГЕРПЕСВ1РУС1В 13 Р13НИХ Б1ОТОП1В ЛЮДИНИ Попова I. С., Гаврилюк В. Г.
Резюме. Проведено моыторинг розповсюдження repnecBipyciB серед населення деяких репоыв Укра-¡¡ни за допомогою ПЛР в режимi реального часу. Встановлено високу частоту виявлення Map^piB Bipycy Епштейна-Барр, вiрусу герпесу людини 6-го типу та цитомегаловiрусу в рiзних бiотопах у обстежених патент. Проаналiзовано склад мiкробiоценозу урогенiтальноI системи жiнок, iнфiкованих вiрусами простого герпесу 1-го i 2-го титв та цитомегалiI. Виявлено дисбютичы порушення рiзного ступеню, що проявлялись у суттевих вiдхиленнях в титрах представниюв резидентно! й умовно-патогенно! мiкрофлори, а також наяв-ностi збудниюв ЗПСШ у 36,6% дослiджених оЫб на фонi герпесвiрусних iнфекцiй.
Ключовi слова: герпесвiруси, полiмеразна ланцюгова реакцiя, монiторинг урогенiтальна система.
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ЧАСТОТЫ ОБНАРУЖЕНИЯ ГЕРПЕСВИРУСОВ ИЗ РАЗЛИЧНЫХ БИОТОПОВ ЧЕЛОВЕКА
Попова И. С., Гаврилюк В. Г.
Резюме. Проведен мониторинг распространения герпесвирусов среди населения некоторых регионов Украины с помощью ПЦР в режиме реального времени. Показана высокая частота выявления маркеров вируса Эпштейна-Барр, вируса герпеса человека 6-го типа и цитомегаловируса в различных биотопах у обследованных пациентов. Проанализирован состав микробиоценоза урогенитальной системы женщин, инфицированных вирусами простого герпеса 1-го и 2-го типов и цитомегалии. Обнаружены дисбиотические нарушения разной степени, которые проявлялись в существенных отклонениях в титрах представителей резидентной и условно-патогенной микрофлоры, а также в присутствии возбудителей ЗППП у 36,6% пациенток на фоне герпесвирусных инфекций.
Ключевые слова: герпесвирусы, полимеразная цепная реакция, мониторинг, урогенитальная система.
COMPARATIVE ANALYSIS OF FREQUENCY OF DETECTING HERPESVIRUS FROM DIFFERENT HUMAN BIOTOPES
Popova I. S., Gavrilyuk V. G.
Abstract. The objective of the research is to monitor the detection of herpesvirus infections markers from different biotopes of patients and to determine the composition of the microflora of the reproductive tract of women infected with herpesviruses. Laboratory diagnostics of herpesvirus infections is based on the detection of viral DNA in the test material using a polymerase chain reaction. To study the biocoenosis of the female urogenital tract by PCR method in real time (Femoflor Screen) and the detecting amplifier DT-96.
Most often, genomic DNA fragments of different herpesviruses were detected from the saliva of the examined individuals - 184 (40%), and in the oropharynx - 165 (36%), from the mucous membrane scraping of the urogenital tract - 64 (14%), from the blood - 30 (7%), the lowest frequency of herpesvirus DNA was detected in urine - 4 (1%), liquor - 6 (1%), and on the skin - 6 (1%) cases among 1291 studied patients. The monitoring shows that there is a critical condition regarding the infection with herpesviruses of the examined individuals from different areas, especially Epstein-Barr virus, cytomegaly and Human herpesvirus type 6.
For the analysis of associations of microorganisms in dysbiotic disorders, 123 women were examined using PCR method in real time, which allows assessing the composition of vaginal microbiocenosis according to qualitative and quantitative indicators. In the qualitative analysis for the presence of herpesvirus DNA, HSV-1 markers were detected in 24 patients, HSV-2 in 14 patients and 86 examined individuals were infected with CMV
According to the results of the conducted researches, almost in all patients on the background of herpesvirus infections were revealed dysbiotic disorders of different degrees, which occurred in lowering the titres of lactobacil-
lus, an increase in the quantitative indices of opportunistic pathogens - representatives of the genus Gardnerella, Ureaplasma, Mycoplasma, Candida.
Also, in 36,6% of the examined individuals, pathogens of sexually transmitted infections such as Mycoplasma genitalium, Trichomonas vaginalis, Neisseria gonorrhoeae, Chlamydia trachomatis were detected. Key words: herpesviruses, polymerase chain reaction, monitoring, urogenital system.
Рецензент - проф. Дубинська Г. М. Стаття надшшла 30.12.2017 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-97-102 УДК 616.391-056.5:(546.15+547.226) Рябуха О. I.
МАСА Т1ЛА ЯК ПОКАЗНИК ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАН1ЗМУ ПРИ ПРИЙМАНН1 ЙОДУ ОРГАНННОТ I НЕОРГАН1ЧНОТ Х1МННОТ ПРИРОДИ В УМОВАХ ОПТИМАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОДОМ
Льв1вський медичний шститут (м. Льв1в)
oriabuha@ukr.net
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщними роботами. Дана робота виконана в межах навчально-дослщницько! теми «Патоге-нетичнi аспекти формування алергiчних i запаль-них процеЫв, впливiв на реактивнiсты оргаыз-му та фармакотерапiя», № державно! реестраци 0111Ы000126.
Вступ. Реалiзацiя функцм регулювання та контролю за дiялынiстю всiх органiв i систем в ор-ганiзмi належить нервовiй, iмуннiй та ендокриннiй системам [19]. Важливою складовою частиною останньо! е щитоподiбна залоза [7], оскiлыки !! гормони беруть участь у всiх видах обмшу [4]. Зо-крема, гормони щитоподiбно! залози впливають на синтез бтюв, пiдвищуюты швидкiсты транскрипци РНК, а метаболiзм вуглеводiв i лтщв зумовлюеться активнiстю ферментiв, яка залежить вiд концентра-ци тирео!дних гормоыв [3,5,19,21].
Функцiонування щитоподiбно! залози забезпе-чуеться постiйним надходженням iз зовншнього середовища сполук йоду, який потрапляе в орга-нiзм з !жею i включаеться у цикл подальших пере-творень [1,13,20]. Синтез тирео!дних гормонiв вщ-буваеться кiлыкома фазами. Попри те, що данi рiзних дослiдникiв свiдчаты про наявнiсты певних вщмЫностей у !хньому перебiгу, вчен сходяться на думцi щодо обов'язково! наявностi етапу окиснен-ня до елементарного йоду тих йодидiв, що з пли-ном кровi потрапили до щитоподiбно! залози. У по-дальшому такий йод зазнае рiзних перетворень аж до етапу формування тирео!дних гормонiв [2,18]. Сполуки йоду широко застосовують у медицинi у виглядi медикаментозних засобiв, рентгенокон-трастних речовин та ш. Питання щодо хiмiчно! при-роди йоду, який надмшов до органiзму зазвичай залишаеться поза увагою дослiдникiв.
Водночас встановлено, що пероральне при-ймання неоргаычного йоду, зокрема йодидiв, може призводити до шактивування випродукованого ти-реотропного гормону гiпофiзу, iнгiбування впливу
тиреотропного гормону на вивтьнення тирео!дних гормоыв безпосередньо в тканинi щитоподiбно! залози, гальмування синтезу тиреоглобулшу i фермент в, якi необхiднi для утипiзацi! неорганiчного йоду [2,14]. Разом з тим у низц наукових публкацм як альтернатива спопукам неорганiчного йоду вже тривапий час вивчаеться можливють використан-ня органiчного йоду, зокрема йоду морських водо-ростей: доведено, що вш мае здатнiсть штенсифг кувати синтетичну дiяпьнiсть щитоподiбно! залози [11,12,16].
Мета дослщження. Здiйснити доспiдження особливостей змiн показникiв маси тта пiд впли-вом йоду оргаычно! i неорганiчно! хiмiчно! природи.
Об'ект i методи дослiдження. Характер хар-чування, потреба в основних харчових речовинах та особливост перебiгу метаболiчних процесiв у бiпих щурiв найбтьше набпиженi до таких у люди-ни [8,10], що i зумовило !х обрання об'ектом до-слщження. Експеримент проведений на непiнiйних бтих щурах-самцях з початковою масою тта 0,140,16 кг, яких утримували на повноцiнному загально-вiварiапьному кормi вiдповiдно до нормативiв його споживання тваринами цього виду у вщповщному вц Кпiтки, в яких перебували тварин, прибирали щодня, корм у годiвницi кожно! кпiтки закладали пюля прибирання. Для пиття використовували дис-тильовану воду, споживання яко! було ad libitum [10,15].
Тварини груп 1, 2 i 3 споживали пстолопчно пщтверджену м^мально дiючу, оптимальну i зна-чну дози органiчного йоду (вщповщно 21, 50 та 100 мкг/кг маси тта), щурi груп 4, 5 i 6 - аналопчы кiпькостi йоду неорганiчно! хiмiчно! природи. У !жу iнтактних тварин групи 0 йод додатково не вносили: вони були уыверсальним контролем для тварин шших груп. Отриман цифровi параметри маси тiпа тварин кожно! групи порiвнювали з показниками в контрольна групi 0, показниками тварин, як споживали mini дози йоду ^е! само! хiмiчно! природи,
