CC BY
23
УДК 94(477.81/82) UDC
DOI: 10.17223/18572685/65/8
Поразка КарпатськоТ УкраТни - предтеча Друг01 CBITOBOI В1ИНИ Частина 2
А.1. Кудряченко
1нститут всесвггньоТ icropiT НАН УкраТни УкраТна, 01030, м. КиТв, вул. Леонтовича, 5 E-mail: kudani@ukr.net
Авторське резюме
У статт наголошуеться на тому, що вагомими чинниками державницьких устрем-л^нь жителiв Закарпатського краю стали як Тх зростаюча национальна самощен-тифiкацiя та усвiдомлення себе украТнцями, так i той полiтичний розклад сил, який витворився на рубежi 1938-1939 рр. в Чехословаччин та на мiжнароднiй аренi. Водночас переб^ подiй, пов'язаний з автономiзацiею краю, створенням i поразкою КарпатоукраТнськоТ держави, був детермiнований не лише соцiально-економiчни-ми чинниками, але й прихованим дипломатичним та геополiтичним протистоянням прилеглих до ЧСР держав. Утвердженню КарпатськоТ УкраТни перешкоджало военне протиборство, яке вперше було позначено масовим героТзмом ТТ заxисникiв у про-тистояннi окупантам пiд час проведення бойових операцш. За сучасним визначен-ням це все являло собою акци гiбридноТ вiйни, яка стала передвоиком i реальною предтечею кровавого виру ДругоТ свiтовоТ вiйни.
Ключовi слова: Карпатська УкраТна, Мюнхенська угода, Вщенський арбiтраж, украТнське питання, право нацш на самовизначення, Карпатська ач.
Поражение Карпатской Украины -предтеча Второй мировой войны Часть 2
А.И.Кудряченко
Институт всемирной истории НАН Украины Украина, 01030, г. Киев, ул. Леонтовича, 5 E-mail: kudani@ukr.net
Авторское резюме
В статье подчёркивается, что весомыми факторами государственных устремлений жителей Закарпатского края являлись как росшая национальная самоидентификация и осознание себя украинцами, так и тот политический расклад сил, который был характерен для рубежа 1938-1939 гг. на территории тогдашней Чехословакии и международной арене. В то же время ход событий, относящихся к автономиза-ции края, созданию и ликвидации Карпатоукраинского государства, был связан не только с его социально-экономическими составляющими, но и со скрытым дипломатическим и геополитическим противостоянием. Утверждение Карпатской Украины было сопряжено с военным противоборством и впервые сопровождалось не только рядом боевых операций, но и массовым героизмом её защитников в противостоянии оккупантам. По нынешним определениям всё это составляло акции гибридной войны, которая стала предвестником и реальной предтечей Второй мировой войны.
Ключевые слова: Карпатская Украина, Мюнхенское соглашение, Венский арбитраж, украинский вопрос, право наций на самоопределение, Карпатская Сечь.
Carpatho-Ukraine's Defeat as a Precursor
of WWII
Part 2 A.I. Kudriachenko
Institute of World History of the National Academy of Sciences of
Ukraine
5 Leontovych Street, Kyiv, 01030, Ukraine E-mail: kudani@ukr.net
Abstract
The author emphasizes that the growing national self-identification and self-awareness of the Ukrainians, the political balance of powers at the turn of 19381939 in Czechoslovakia and the international arena were significant factors in the state aspirations of the residents of the Transcarpathian region. At the same time, the processes of autonomization, formation, and liquidation of Carpatho-Ukraine were determined not only by its socio-economic position, but also by the latent diplomatic and geopolitical confrontation. The establishment of Carpatho-Ukraine was associated with the military confrontation and, for the first time, was accompanied not only by a number of military operations, but also by the massive heroism of its defenders, who opposed the invaders. According to the current definitions, all this constituted the hybrid war, which became the harbinger and real percursor of the Second World War.
Keywords: Carpatho-Ukraine, Munich Agreement, Vienna Arbitration, Ukrainian question, the right of nations to self-determination, Carpathian Sich.
Натомкть дипломатичн установи захщних держав, як i пол^ичш дiячi останжх, сприймали ц поди зовам шакше. Скажiмо, украТнське питання широко обговорювалось в урядових, пол^ичних колах та в прес Францп, Великобританп та в США. Впевнешсть захщних лiдерiв у намiрах фюрера залучити УкраТну до орб™ своТх зовшшньополггичних штереав зростала. Це пщтверджують архiвнi документи, зокрема оцшки французького посла у Берл^ Р. Кульондра. 15 грудня 1938 р. посол Францп у ^меччиы повщомляв своему мшктру закордонних справ наступне: «Щодо УкраТни, то, здаеться, шляхи i засоби ще не розроблеш, але мета вже визначена - створити Велику УкраТну, яка стала б житницею Ымеччини. Для цього треба зламати Румушю, переконати Польщу, вщняти частину
територп СРСР. У вшськових колах вже йдеться про похщ. В оточены Птлера подейкують про таку операцт, яка б у ширших масштабах повторювала операцiю в Судетах: проведення в Польшу Румунп, СРСР пропаганди за надання незалежносп Украíнi, у вiдповiдний момент дипломатична пщтримка та акцií з боку мкцевих добровольчих загонiв. I центром руху стане Карпатська Украша» [62: 359].
Дал^ у короткому оглядi зовнiшньоí полiтики Великобританií за 1938 р., який уклав повноважний представник СРСР у Лондош, зазначалося, що вщразу ж тсля Мюнхена англшська (i французька) преса стали роздувати чутки й шформацп, згiдно з якими Птлер нацiлився на Схщ, що Украíна е його найближчою важливою метою. Радянський дипломат наголошував: «Немае нiякого сумнiву, що деяк важливi полiтичнi дiячi (враховуючи ктькох членiв кабiнету) прямо спонукають Птлера на цю схiдну авантюру, общяючи йому у крайньому разi прихильний нейтрал^ет з боку "захiдних демократш"» [27: 475].
Проте слiд однозначно пщкреслити, що А. Гiтлер школи не прагнув сприяти утворенню украшсько'| незалежноí держави, бо це не входило до його плаыв. Досить влучно написав про це ствроб^ник американського посольства у Варшавi Д. Бщдл, який оцiнював «роз^рування карти "Великоí Украíни"» як свiдомо шстрований Третiм рейхом тактичний маневр, покликаний замаскувати проведення вщволкаючих акцiй для прикриття шших промiжних ходiв. А одночасне розгортання пропагандистських дш та пщживлення iнтересу до накресленого Берлшом украíнського проекту, за його оцшкою, здiйснювалось нацистами на прикриття сво1х прагнень рухатися на Схiд [23: 149].
З цього приводу шмецька дослщниця I. Фляйшхауер писала, що Птлер, виношуючи програму реваншу, розглядав Украшу як важливу житницю, в якосп лише «життевого простору», з придбанням якого вш сподiвався запоб^и тому, що сталося пiсля Першоí свiтовоí вiйни, коли Нiмеччину охопив голод. «Застосовуючи принцип права народiв на самовизначення, вiн збирався використати Закарпатську Украшу <...> спочатку як пропагандистський, а пiзнiше як силовий важть для того, щоб щеолопчно ослабити, дезорганiзувати i, нарештi, захопити Радянську Украшу з и тридцятимтьйонним населенням» [47: 81].
Видаеться, що ближчим до реальносл при аналiзi нiмецькоí полiтики того перiоду був Кремль, який дшшов висновку, що захщш краíни були б не проти, якби Птлер справдi вирушив вiйною проти СРСР. Так, радянський посол у Францп Я. Сурщ у своему донесеннi в Москву 27 грудня 1938 р. писав, що «уряд Францп зтоне з полегшенням, коли шмц дiйсно нападуть на Украшу». ДалЬ нарком закордонних справ СРСР М. Литвинов у своему лисп до повноважного представника у
Великобританп писав: «Поки що Гiтлер удае, що не розумie натякiв Францп i Англií про свободу дiй на Сходi, але, можливо, вш 'х зрозумiе, якщо окрiм цих натяюв Англiя i Францiя запропонують йому щось iнше, або якщо вони пообщяють йому, в разi конфлiкту на Сходi, не лише нейтрал^ет, а навiть прихильний нейтрал^ет» [27: 472, 474].
Таким чином, як свщчать наведенi архiвнi документи, нацистська Ымеччина зумiла переконати уряди захщних держав та, зрештою i свiтову суспiльно-полiтичну думку в тому, що рейх готовий вирушити на Украшу з метою вiдриву и вiд Радянського Союзу. Дiйсно, про таку впевнешсть свщчив i авторитетний американський двотижневий часопис «Погляд». Цей журнал у випуску за 14 березня 1939 р. розм^ив широкий пiдбiр матерiалiв за загальною назвою: «Наступна европейська вiйна розпочнеться в Укра'ш» [50].
1сторичний аналiз свщчить, що Москва виявляла занепокоенiсть i тривогу як стосовно конференцп у Мюнхен, так i пiсля Вщенського арбiтражу. Аби змiцнити мiжнародне становище СРСР, Кремль прагнув до покращання вщносин з Польщею. Варшава, яка вщчула байдуже ставлення до свое' кра'ни з боку захiдних держав, у свою чергу тшла на зуст^ч Радянському Союзу, прагнучи пщтримати його кроки. На переговорах у кшщ листопада 1938 р. мiж польським i радянським урядами була пщтверджена дiевiсть польсько-радянського договору про ненапад, укладеного в 1934 р., наголошувалося, що ''х двостороннi вщносини будуватимуться на миролюбнiй основi.
Головною причиною пошуку Радянським Союзом союзниюв була та, що у постмюнхенськш £врот вiн опинився в певнш iзоляцií. Францiю радянський уряд вважав безсилою, нездатною на рiшучi дм, Чехословаччина перетворилася на васальну державу Нiмеччини, вона ставала плацдармом для можливого подальшого просування рейху на Схщ. Тож Москва, вважаючи себе зрадженою захiдними державами пiд час високих переговорiв на Мюнхенськiй конференцп, прагнула виправити становище. У цьому зв'язку показовою стала i зуст^ч нiмецького посла Шуленбурга з мшктром закордонних справ СРСР Литвиновим у жовтн 1938 р. та усна |'х домовленiсть щодо «скорочення до прийнятних меж обопшьних нападок» у засобах шформацп. За оцiнкою МЗС нацистсько' Нiмеччини, то була «перша визначена ознака зближення мiж Ымеччиною i Росiею» [47: 67].
Слщ вiдзначити, що Берлiн у здшсненш сво'х намiрiв як щодо ближых кра'н i держав Заходу, а по^м й стосовно СРСР, досить устшно використовував питання Чехословаччини та Карпатсько' Укра'ни. Третiй рейх, вимагаючи перегляду несправедливих тслявоенних кордонiв, не розкривав сво'х iстинних планiв, зокрема i стосовно Карпатсько' Укра'ни. Бтьше того, на кожному
iз швидко мiнливих обставин та етатв мiжнародних вiдносин Берлш активно вдавався до видимих i невидимих крокiв, щоб збiльшити поступливiсть захiдних держав та наростити прихильысть Угорщини, Румунií, Польшi й, зрештою, Радянського Союзу до своеí пол^ики. Так, гiтлерiвцi окупувавши Судети, i поступово, йдучи на зустрiч зазiханням Будапешта й Варшави, сприяли залученню íх до анексií терен Чехословаччини, пщсилюючи íх агресивнi намiри щодо Карпатськоí Украíни. А погодившись з анекаею останньоí Угорщиною, Берлiн спром^ся схилити на свiй бiк й кремлiвське керiвництво.
Ранiше, враховуючи те становище, що Варшава i Москва тдтвердили свою прихильнiсть до договору 1934 р., мшктр закордонних справ нацистськоí Нiмеччини Й. Рiббентроп вельми безапеляцшно заявив у груднi 1938 р., що його уряд не заспокоггься доти, доки давне ганзейське мкто Данщг не буде включене до складу Третього рейху. Ця заява стурбувала польськ урядовi кола, i до Берлiна прибув мiнiстр закордонних справ Польшi Ю. Бек. Пщ час переговорiв з А. Птлером 5 сiчня 1939 р. польський мшктр пiдтримав полiтику нациспв щодо Чехословаччини, оскiльки вона, за його словами, вщповщала й польським штересам. А фюрер, зi свого боку, висловив зацiкавленiсть у збереженш сильноí польськоí держави. За його оцшкою, кнування потужноí польськоí армп суттево розвантажувало Нiмеччину у вшськовому вiдношеннi, бо дивiзií, що IX Польща тримае на росiйському кордош, звiльняють рейх вiд значних додаткових военних витрат. Нацистський канцлер тодi ж пщ час розмови також багатозначно застер^ свого спiврозмовника, що свтова преса намагаеться приписати шмцям якiсь намiри щодо Украíни. Далi вiн дружелюбно пiдкреслив, що Польща не повинна побоюватись Жмеччини, яка не мае жодних штереав стосовно Карпат^ко! Украíни i íй байдуже до штереав щодо не! у шших держав [45: 117].
На наш погляд, йдучи на поступки Польщу фюрер на даному етат виходив iз прагматичних военних мiркувань. Сусiдня держава мала забезпечити нацистам тил на випадок збройного конфлкту iз захiдними державами. Водночас, ведучи переговори з польськими урядовими колами, дипломати Третього рейху переслщували мету п^гргги давн польськi претензií на украшськ землi. Польськi лiдери, заслтлеш iдеею розширення своеí територií за рахунок сус^в, зокрема Украíни, не спромоглися розгледгги, що Гiтлер насправдi не прагнув змiцнення вiдносин з Польщею, плануючи в недалекому майбутньому завоювати íí та включити до шмецького «життевого простору».
З шшого боку, як свiдчить аналiз, Bei намагання нацистiв розiграти «украшську карту» з Польщею в обмш на ï"ï антирадянську позицiю переслщували мету не допустити втручання СРСР, який Mir би у майбутньому виступити на захист Польшу. Тому в цьому контексп запевнення фюрером польсько!' сторони у тому, що його рейх не мае штереав на Украшу ймовiрно адресувались не лише для Варшави, а також i для Кремля.
Пщкреслю, що нацистська Жмеччина, не вiдмовляючись вщ сво'|'х загарбницьких стратегiй, здiйснювала тактичш ходи з метою справити бажане враження на керiвникiв та диплома^в великих i малих держав европейського простору. Розглядаючи вiйну з Польшею як промiжний етап на шляху до агресп проти Францп' та Велико!' Британп, нацистське керiвництво в БерлшЬ очевидно, вирiшило, що настае час для пошуку альянсу з Москвою, який також бачився А. Птлеру тимчасовим «союзом для вшни».
Пщтвердженням слушностi цих пiдходiв та розрахунмв стала та частина промови радянського лщера Й. Сталiна на XVIII партшному з'ïздi у Мос^ 10 березня 1939 р., де йшлося про заангажованiсть деяких европейських ЗМ1, якi прагнуть штовхнути керiвництво Берлiну проти СРСР, що Радянський Союз не дасть втягнути себе у конфлкт тим провокаторам, як звикли загрiбати жар чужими руками. Вш досить критично, навiть вороже, висловився на адресу Англп' i Францп', ям вiддали Третьому рейху райони Чехословаччини як плату за прагнення останнього прискорити майбутню вшну з Радянським Союзом. Тим самим Сталш засвщчив, що Москва вважае провокатором не Ымеччину Гiтлера, а скорше уряди Англп' i Францп' [41: 14].
Свтова преса та сусптьно-пол^ична думка, дипломати багатьох краш вбачали в цих словах натяк на готовысть Кремля до можливоТ спiвпрацi з тогочасною Нiмеччиною. У Берл^ дипломати та полiтики уважно проаналiзували текст виступу радянського лщера i дiйшли висновку, що тональысть його промови та закиди на адресу захщних держав через |'х спроби зiпсувати радянсько-нiмецькi вiдносини i спровокувати вшну мiж СРСР i Ымеччиною, свiдчили про готовнiсть Москви до налагодження вiдносин з Берлшом, i що критика, з якою виступив Й. Сталш, була спрямована значно гострше стосовно захщних держав, аыж Ымеччини i ï"ï союзнимв.
Проте на цей час, зокрема, та тсля парламентських виборiв 12 лютого 1939 р. у Карпатськш Укра'|'ы потужнi процеси змiцнення нацюнальноТ iдентичностi та державотворення набули подальшого динамiзму. Пiдтвердженням цього стала беззаперечна перемога вах проукрашських сил, коли обраш 32 посли (парламентарi) представляли украшофшв. Також це стосувалося як пропозицш до
Праги стосовно вщкриття роботи новообраного сьойму, дiяльностi уряду, заходiв щодо визначення кордошв та вишколу створюваних формувань Карпатськоí сiчi. Загони останньоí поповнювали мiсцевi украíнцi та добровольцi-украíнцi, ям перебиралися з польських «Схiдних креав», тобто iз Галичини та Волиш.
Водночас ^ Берлiн, незважаючи на вщкриття нiмецького консульства у Хусп та розширення свого впливу в Карпатськш Украíнi, прийняв доленоснi щодо Чехословацькоí Федеративноí Республiки рiшення. За згоди Птлера 14 березня 1939 р. парламент автономп Словаччини прийняв ршення про державну самоспйшсть, дiзнавшись про це i Карпатська Украша того ж дня оголосила про свою незалежшсть. Водночас цього дня пщ безпосереднiм тиском А. Птлера на президента ЧСР Е. Гаху в Берл^ останнш вимушено погодився на вимоги встановлення шмецького протекторату. Дана згода уможливила вступ у крашу нiмецькоí армп практично без будь-якого спротиву та пршзд рейхсканцлера Птлера до чеськоí столицi. Одночасно з окупащею Праги, Богемií i Моравií нацистська Нiмеччина прихильно поставилась i до окупацií Карпатськоí Украши Угорщиною. В Угорському королiвствi на цей час активно розроблявся план вiйськовоí операцп щодо анексií Карпатськоí Украíни, велася iнтенсивна пiдготовка вщповщних вiйськових частин. У нiч з 13 на 14 березня 1939 р. угорська армiя розпочала военш операцп в район Мукачево.
Вщповщдю на перетин угорськими вiйськами чеського державного кордону стала оргашзащя збройноí íм вiдсiчi силами Карпатськоí ач^ воякам якоí прем'ер А. Волошин вщдав наказ видати резервну зброю. Пкля зiткнень iз чеськими вшськами пiд командуванням генерала Л. Прхала, що намагалися роззброгги карпатоукраíнськi частини, Карпатська ач бере пiд контроль територт своеí краíни. Однак на цей час угорськ вiйська вже захопили першi украíнськi села: Пщпрний, Кольчино i Коропець. За цих обставин А. Волошин, проголосивши через хустське радю самоспйшсть КарпатськоТ Украши, звертаеться телеграмою до гiтлерiвськоí Ымеччини про допомогу. В нш вказувалося, що Карпатська Украша проголосила свою незалежшсть, осктьки угорсьм вiйська перейшли кордон, що Хуст змушений просити захисту та пщтримки у шмецького рейху [29: 286].
У такш вкрай критичнш ситуацп 15 березня о 15 годиш розпочав роботу сьойм - парламент краю. Вш офщшно проголосив незалежнiсть Карпатськоí Украíни, обрав президентом А. Волошина, прийняв конституцшний закон та затвердив ва атрибути держави: герб, гiмн, украíнську в якосл державноí мови та ш.
Пiдтвердженням гостроти i критичностi ситуацп, в якш перебувала Карпатська Укра'на, свiдчить i той факт, що до шмецького уряду в Берлiн була направлена цта низка телеграм. У Поличному архiвi МЗС ФРН й ниш |'х зберiгаеться кiлька, а у однш iз телеграм на iм'я канцлера Третього рейху А. Птлера президент А. Волошин навiть просив його взяти Карпатську Украшу пщ шмецький протекторат. Натомiсть, як свщчать архiвнi документи, особисте звернення А. Волошина та за його дорученням шших члешв уряду Карпатсько' Укра'ни не справили на фюрера Жмеччини бажаного впливу. Показово, що, як наголошуе у лисп вщ 16 березня 1939 р. до свого уряду французький посол в Берл^ Р. Кульондр, на звернення уряду з Хуста «гiтлерiвськi керiвники залишаються глухими до заклимв Пщкарпатсько!' Руа, яка покладае на них усю свою надт, i якiй свого часу вщводилась роль "Укра'нського П'емонту" <...>. Здаеться, що рейх втратив штерес до цiеí держави й полишив 17 Угорщиш» [30: 286]. Натомкть у вiдповiдь Гiтлер не ттьки вiдмовив у пiдтримцi, а й порадив через консула у Хусп не чинити опору угорським вшськам.
Слщ пiдкреслити, що тогочасш поди у Карпатськiй Украíнi розвивалися досить с^мко та переросли у вкрай напружене военне протиборство. Увечерi 15 березня угорц активiзували сво' наступальнi дИ, а угорський уряд направив до Хуста свого парламентаря з пропозищею укра'нському уряду роззбро'тися i мирно увiйти до складу Угорщини. Уряд А. Волошина вщхилив ультиматум. Прем'ер-мшктр Карпатсько' Укра'ни був переконаний, що угорц вторглися на територт краю без вiдома Берлша. Водночас у Карпатськiй Украíнi була оголошена мобшзащя [10: 478]. Важливо, що Карпатська сiч поповнила свш склад добровольцями, в основному демобшзованими солдатами чехословацько' армп з мкцевого насе-лення. Нацiональнi обороннi сили новопостало' держави, налiчуючи в своему складi лише 10-12 тис. слабо озброених бшщв, почали чинити вщчайдушний опiр.
Основного удару угорськi гонведи завдали на лшп Ужгород - Перечин з тим, щоб цим самим вiдрiзати Карпатську Украшу вщ Словацько' Республiки. Угорська армiя наштовхнулася на сильний отр бiля села Горонда, де сотня укра'нських бшщв утримувала оборону впродовж 16 напружених годин. Важк бо' йшли також за мiста Хуст i Севлюш, останнш неодноразово переходив з рук в руки. За матерiалами укра'нських дослiдникiв i, як слушно стверджуе Р. Офщшський, найбiльшим i кровопролитним став бш на пiдступах до Хуста, на Красному полк Отр во'шв-ачовимв загрожував затягуванням бойових дш, проте на допомогу угорцям прийшли поляки, ям почали свiй наступ вщ Ужоцького перевалу [35].
Вранц 16 березня, через добу тсля проголошення незалежностi, уряд Карпатсько!' Украши змушений був полишити Хуст, та свiдомо попрямував у 6iK румунського кордону. Вже через кшька годин угорськi вiйська штурмували столицю Карпатсько!' Украши. У боротьбi за мiсто взяли участь не лише ктька угорських батальйонiв, а також була застосована авiацiя i протитанковi гармати. Угорцям протистояли понад 3 тис. ачовиюв, якi мали на озброенш тiльки 12 одиниць бронетехшки, вобрано!' дещо ранiше у чехословамв. Пiд шаленим натиском сил противника бшц Карпатсько!' сiчi змушеш були залишити столицю.
Лише 17 березня угорськi вшська здобули Рахiв, Ясiню i Буштино, а 18 числа угорськi вшська завершили окупацт Закарпатсько!' Украши вже тсля взяття Воловця - останнього населеного пункту, який утримували украшськ сiчовики. Пiсля цього гонведи вийшли по всiй лшп' кордонiв з Польщею i Королiвством Румунieю. Оргашзований опiр припинився, проте окремi пщроздти украТнщв продовжували боротьбу у сформованих багатьох партизанських загонах ще протягом трьох тижшв. I це було вкрай напружене становище, тому що карпатськ воши-ачовики, вiдступивши у гори, продовжували чинити вщчайдушний опiр. Показово, що в район Воловця i Рахова та лкових околиць вшськовий отр сiчовикiв тривав аж до ачня 1940 р.
Спонукальними чинниками масового геро'|'зму захисникiв та вщчайдушних партизанських акцiй сiчовикiв були як патрютизм, прагнення захистити рiдну землю, так i жорстоке та часто нелюдське поводження окупантiв. Важливим доказом останнього твердження можуть слугувати i телеграми шмецького консульства iз Хуста перших дшв угорсько'| штервенцп'. Так, у телеграмм вiдправленiй 17 березня на додаток до попередшх повщомлень, консул Хофманн термiново iнформував офщшний Берлiн та пiдкреслював, що цього дня вимушений був пiти до наявних угорських вшськових командирiв через численш скарги мiсцевих чехiв iз-за жорстокого поводження з боку угорських терориспв. Нiмецький консул також вщзначав й жорстоке поводження i з украшським населенням в ходi штервенцп [60: 50].
Також слiд вщзначити, що Генеральний штаб угорсько!' армп у березнi 1939 р. проводив низку бойових операцш з очищення Карпатсько!' Украши вiд «чужих елемен^в». Тож «чужi елементи», до числа яких угорц зарахували i галичан, ескортувались до угорсько-польського кордону i там передавались на розправу полякам.
Дослщники зазначають, що загалом пщ час березневих бойових подш збройнi сили Карпатсько!' Украши провели близько 20 малих i великих бо'|'в. Незважаючи на геро'|'зм та бойовий дух, в той же час
украшським захисникам бракувало належно'1 вшськово'| пщготовки, доброго озброення та амунщм, вкрай уразлива була система управлшня i зв'язок у новостворених збройних силах молодо!' держави. Сукупш втрати ачовиюв, за рiзними даними, складали вщ 2 до 6,5 тис. оаб. Фахiвцi пояснюють рiзницю цих даних тим, що бiльшiсть з них загинула не в з^кненнях з регулярними угорськими частинами, а в результат зачисток i розстршв полонених. До цього доклало руку i мкцеве угорське населення. Крiм того, ачовиюв, якi здавалися полякам, розстршювали на мiсцi, причому вихiдцiв зi Схщно!' Галичини (складово'| частини Друго'| Речi Посполито'1 на той час), яких затримували угорськ окупанти в Закарпатп, передавали польськiй прикордоннiй служба Частина бiйцiв Карпатсько'1 сiчi, яка вщшшла до Королiвства Румунiя, була теж роззброена i видана угорцям. Очовиюв, як вижили, тримали в угорському концтаборi села Ворюлюпош. На сьогодш iсторикам удалося поiменно щентифкувати лише бiля пiвтори сотнi загиблих ачовиюв [36: 147].
Пiдкреслю, що Волошин зi сво'|'м найближчим оточенням, полишивши Хуст, вже через Тячiв дiстався до румунського кордону в район Великого Бичкова. З Румунп вiн перебрався до Королiвства Югославiя, а потiм через Вiдень дктався вже до окуповано!' гiтлерiвцями Праги [61: 39-53].
Повертаючись до военних дш та операцш з окупацп' угорцями теренiв Карпатсько'| Украши, слщ звернути увагу й на розстрти галицьких сiчовикiв на карпатських перевалах, як були здiйсненi польськими вшськовими пiдроздiлами та полщп спiльно з угорськими жандармами, гонведами i терористами у березш-кв^ш 1939 р. 1'х, згiдно з мiжнародними правовими нормами, слщ визначати як военш злочини. У згаданих випадках угорськ та польськ вiйськовi нехтували основоположними правами вшськовополонених, якi гарантувались учасникам Нацюнально!' оборони Карпатсько'| Украши на пща^ Гаазько'1 конвенцп' про закони та звича'| сухопутно!' вiйни, прийнято'1 18 жовтня 1907 р. Така оцшка мае принципове значення.
Дал^ Польщу того мiжвоенного перiоду зазвичай сприймають як жертву таемного додатку до пакту нацистсько'| Жмеччини i сталшського СРСР, який вiдкрив шлях до початку Друго'| свггово'| вшни. Проте, як показуе наведений aнaлiз, за рiк до цих подш Польща разом iз Нiмеччиною та Угорщиною виступила спiвучaсником анексп' територш Чехословацько'1 Республiки. На початку жовтня 1938 р. Польща окупувала Тешинську Стезт, а у груднi - захопила Стш та Ораву у Пвшчнш Словaччинi. Водночас у 1938-1939 рр. офщшна Варшава зайняла вкрай ворожу позицт щодо украшського питання,
вдаючись до методiв таемноí вшни проти Карпатськоí Украíни, автономного краю у складi постмюнхенськоí Чехословаччини. Це були активы дм по допомозi своему союзнику - Угоршинi, з метою наближення часу встановлення сптьного кордону в Карпатах.
Тож, провiвши ретельний аналiз перебiгу подiй на карпатоукрашських землях наприкiнцi 1930-х рр., слiд пiдкреслити мiсце та роль Закарпатського краю у ц роки, що вивищувалися до високого рiвня геополiтичного протистояння низки держав европейського простору. Використаш та опрацьованi автором архiвнi джерела i лiтература доводять, що гiтлерiвський режим, реалiзовуючи своí стратегiчнi плани, вмiло використовував украшське питання у вiдносинах з Чехословаччиною, Угорщиною, Польшею, СРСР та ш. Фактично, сприяючи захопленню новопосталоí Карпатськоí Украíни Угорщиною, Берлiн переслiдував тактичш цiлi: мiцнiше прив'язати Будапешт до антикомушстичного пакту; забезпечуючи на певний перюд нейтралiтет Польшi; заспокоíти СРСР, певною мiрою створюючи передумови для подальшого нiмецько-радянського зближення. Вiдтак Птлер сам, захопивши Судети, Чехт i Моравiю, не заперечував Угоршинi та Польшу в окупацií ними земель, що належали Чехословаччиш. I це були ланки того ланцюга, що призвiв до збройноí боротьби карпатоукрашщв iз союзними нацистськiй Нiмеччинi державами. Весь цей переб^ подiй, реалiзацiя планiв з анексií вiдповiдних територш гiтлерiвською Нiмеччиною, Польшею та Угорщиною були предтечею Другоí свiтовоí вшни. Вони реально наближали i прискорювали час и розв'язання.
Варто також пщкреслити, що бiльшiсть громадян i керiвники Карпатськоí Украíни вбачали в Угорщин та Польщi вкрай ворожi держави. Причинами цьому були не лише зазiхання цих сусiдiв, але й брутальне ставлення íх вшськовимв пiд час та пiсля боротьби за карпатоукрашську державнiсть. Таке ставлення залишалося i в наступнi роки. А от до гiтлерiвськоí Ымеччини очiльники Карпатськоí Украíни зберiгали свою прихильнкть, сповiдуючи послiдовно германофiльськi погляди, що пщтверджуеться рiзними документами Полггичного архiву МЗС ФРН. Так, архiвнi документи свiдчать, що нiмецькi спецслужби, Тх органи i структури ретельно вщслщковували перемiщення i дiяльнiсть украшських емiгрантських кiл, зокрема це стосувалося й хустських урядовщв. Нiмецька таемна полiцiя, наприклад, вiдзначала, що А. Волошин намагався влаштуватись на службу до вщомства внутршшх справ у протекторат Богемií i Моравií (але безустшно). Лише з часом Волошин став професором
та ректором Укра'нського вiльного унiверситету в ПразЬ де перебував до травня 1945 р.
Водночас, будучи германофтами, Волошин i його урядовц зберегли цей полiтичний профiль в подальшi роки випробувань. Тобто нав^ь пiсля неотримання реально'' допомоги i пщтримки вiд Берлiна у часи вщчайдушно!' боротьби Карпатсько'' Украши з угорськими окупантами, пересвщчившись у вибiрковостi Гiтлера в пiдтримцi права народiв на самовизначення, а також в ^норуванш нiмецькими урядовцями прагнень украшав краще облаштуватися у Празi, А. Волошин продовжував виявляти свою запопадливiсть до А. Птлера.
Пщтвердженням цього е змiст i сам факт вщправлення в^ально' телеграми на адресу фюрера вщ 14 вересня 1939 р. Це був перюд, коли Ымеччина пiдступно напала на Польщу i розв'язала Другу свггову вшну, коли нiмецькi вiйська окупували й пщпольсью укра'нськ землi. У телеграмi висловлювалися гарячi вiтання та гордкть за всеперемагаючу нiмецьку армiю i прихщ ïï на захщноукрашську землю. Президент Волошин та мЫстри Ревей i Клотчурак у телеграмi iз Праги наголошували: «Впевненi, що наш народ у Захщнш Укра'ш, який до цього часу був гноблений Польщею, прийме геро'в шмецько' армп' у своему домi й на сво'й землi зi щирою радктю та розпростертими обiймами. Цей iсторичний момент укра'нц розглядають як перше справжне започаткування дмсно' спiвпрацi мiж укра'нським народом та великою шмецькою нацiею». Закiнчували пiдписанти свою телеграму нацистським в^анням на адресу «фюрера шмецького народу та головнокомандувача шмецькою армiею Адольфа Птлера, а також його всеперемагаючш армп'» [62: 1]. Тож такою була тогочасна дшсшсть, i таке рiзне було ставлення укра'нських провщнимв до нацистсько' Жмеччини та Польщi.
До числа наслщюв поразки Карпатсько' Украши, окрiм всього шшого, належать i вимушенi переселенськ рухи. Прикметне, що вже вл^ку 1939 р. першi укра'нц опинилися у рейху на примусових роботах, зокрема мешканц Пщугорсько' Карпатсько' Украши, яких вивозили до колишньо' Австрп'. За першi мiсяцi пiсля окупацп' до Ко-ролiвства Угорщини вщправили близько 60 тис. жителiв Закарпаття, до рейху - близько 1 тис. оаб [9: 249]. 1'х, як i в подальшому вивезених гiтлерiвцями зi схiдних окупованих територш у роки Друго' свтово'| вшни, називали шмецьким словом «остарбайтер» (Ostarbeiter - в перекладi «схiдний роб^ник»).
Таким чином, наведений аналiз переб^у подiй у Центральнiй Еврот свщчив, що нацистська Нiмеччина та фашистська Iталiя, стверджуючи власнi силу i амбщп, включилися до нового подту
свггу. Мiжнaроднa конференцiя в Мюнхен 1938 р. прислужилася |'м не лише у досягненнi серйозних уступок Лондона i Парижа, але й пщтвердила недалекоглядшсть лiдерiв Великобританп' i Францп', ^норування ними необхщносп залучення значно ширшого кола учаснимв для розв'язання актуальних проблем Центрально!' Европи. Саме прийняття державами «старо!'» Европи терт^альних претензiй Гiтлерa до Чехословацько!' Республiки живили нацистську Жмеччину та тогочaснi Угорщину i Польщу, ям виношували i, зрештою, стльно реaлiзувaли сво!' зaгaрбницькi плани, розчленувавши демократичну державу. Показовою була реакщя Чемберлена тсля остаточно!' окупацп Ымеччиною Чехословаччини i Угорщиною Карпатсько!' Укра!'ни та вiдповiдь на пропозицiю СРСР вщ 18 березня 1939 р. Тодi Кремль, як i рк до того пiсля аншлюсу Австрп', виступив за негайне проведення европейсько!' конференцп' цього разу мiж Франщею, Великобритaнiею, Польщею, СРСР, Румунiею i Туреччиною, щоб об'еднатися та зупинити Птлера. Проте британський прем'ер-м^стр пiд час офiцiйного вiзиту президента Францп' до Лондона 21 березня вважав цю пропозицт «передчасною». Вш не довiряв Москвi та вважав, що спшьна «заява» чотирьох держав, включаючи СРСР i Польщу, - це максимум, на що вш може тти [49: 511]. Таке «миролюбство» та поступливiсть демокрaтiй Европи робили мaлоймовiрним об'еднання зусиль проти aгресорiв. Бiльше того, роз'еднaнiсть антивоенних сил на континент сприяла гiтлерiвськiй Нiмеччинi формувати порядок денний для Европи. Все це вело до ще бтьш масштабних военних зггкнень, ям стали тяжкими складниками Друго!' свггово!' вiйни.
Водночас бiльшiсть жителiв Закарпаття згуртувалися навколо державницького курсу, про що пщтверджують численнi приклади звитяжно!' оборони бiйцями Карпатсько!' сiчi рiдного краю вiд оку-пан^в. Простеження й aнaлiз плaнiв Третього рейху щодо карпатсь-коукрашсько!' державносп та сприйняття !'х дипломaтiею захщних держав пщтверджують наступне авторське положення. Проголошена державна незалежысть Карпатсько!' Украши була вщверто про^но-рована офщшним Берлiном, який дозволив военне захоплення новопостало!' держави, залишаючи без реагування кiлькaрaзовi звернення президента А. Волошина. Проте патрютичне пiднесення та волелюбшсть народу уможливили перший рiшучий военний отр збройним силам Угорщини, яка стала союзницею нацистськш Жмеч-чиш. Захисники держави, якiй iсторiя дала лише ктька дорогоцiнних днiв, уславили себе звитяжними боями з окупантами, закарбувавши сво!' iменa у вдячнш пaм'ятi нaшaдкiв. I все це стало предтечею Друго!' свггово!' вшни.
Л1ТЕРАТУРА
1. Богiв О., Задорожний В. Карпатська УкраТна (Пiдкарпатська Русь) у мiж-народних вiдносинах (травень 1938 - березень 1939). Ужгород, 1999. 80 с.
2. Болдижар М. Закарпаття мiж двома свЬовими вшнами: Матерiали до iсторiТ суспiльно-полiтичних вщносин: у 2 ч. Ужгород, 1993. Ч. 1. 159 с.
3. Болдижар М. Закарпаття мiж двома свЬовими вшнами: Матерiали до iсторiТ суспiльно-полiтичних вiдносин: у 2 ч. Ужгород, 1996. Ч. II. 96 с.
4. Болдижар М., Моснi П. Державно-правовий статус Закарпаття (Пщкар-патськоТ РусО в складi Чехословаччини. Ужгород, 2002. 238 с.
5. ВегешМ.М. Карпатська УкраТна в 1938-1939 рр.: соцiально-економiчнi i полЬичш аспекти: автореф. дис. ... канд id". наук. Ужгород: Ужгородський держ. ун-т, 1994. 20 с.
6. Вегеш М.М. Закарпаття в контекст центральноевропейськоТ кризи напе-редоднi ДругоТ свiтовоТ вiйни: автореф. дис. ... док. ic. наук. КиТв, 1998. 30 с.
7. Вони боронили Карпатську УкраТну: Нариси iсторiТ нацюнально-визвольноТ боротьби закарпатських украТнцiв / М.М. Вегеш, М.В. Делеган, О.Д. Довганич та ш.; вiдп. ред. М.М. Вегеш. Ужгород: Карпати, 2002. 709 с.
8. Вегеш М.М. Закарпаття в центральноевропейськш полiтичнiй кризi напередодн ДругоТ свiтовоТ вiйни // УкраТна в iсторiТ Европи XIX - початку XXI ст.: iсторичнi нариси / за ред. С.В. Вщнянського. КиТв: 1нститут iсторiТ УкраТни, 2020. С. 448-486.
9. Вегеш М., Вiднянський С. КраТни Центрально-СхщноТ Европи та украТн-ське питання (1918-1939 роки). КиТв, Ужгород: Нацюнальна академiя наук УкраТни; 1нститут iсторiТ УкраТни, Ужгородський державний унiверситет, 1998. 257 с.
10. Вегеш М.М., Вiднянський С.В. Августин Волошин - «батько карпато-украТнського народу». КиТв: Парлам. вид-во, 2020. 472 с.
11. Венгрия и Вторая мировая война. Секретные дипломатические документы из истории кануна и периода войны / Пер. с венг. Б.Я. Гейгера и Н.Н. Сикачева; предисловие Г.А. Деборина. М.: Изд-во иностранной литературы, 1962. 368 с.
12. В1днянський С. Закарпаття - Пщкарпатська Русь: вщ здобуття автономп до проголошення незалежноТ держави (до 70^ччя КарпатськоТ УкраТни) // УкраТна XX ст.: культура, щеолопя, полп"ика: зб. статей. КиТв, 2009. Вип. 15, ч. 1. С. 184-207.
13. Вiднянський С. Закарпаття: вщ «землi без iменi» до власноТ державносл - КарпатськоТ УкраТни // Украша-европа-СвЬ. Мiжнародний збiрник науко-вих праць. Серiя: Iсторiя, мiжнароднi вщносини. 2014. Вип. 13. С. 111-126.
14. Гай-Нижник П. Карпатська УкраТна (Пщкарпатська Русь) 1938-1939 рр. як одна iз «розмшних монет» Мюнхенського договору // Плея. Iсторичнi науки. 2018. Вип. 139 (№ 12). Ч. 1. С. 48-56.
15. Гранчак I., Гапоненко I. Закарпаття в мiжнародних вщносинах напередодш та в перюд Мюнхена // Нарис iсторiТ Закарпаття. Ужгород, 1995. Т. 2: 1918-1945. С. 264-273.
16. Документы внешней политики СССР 1939. Т. ХХ11: в 2 кн. Кн. 1: январь -август / Под ред. В.Г.Комплектова. М.: Междунар. отношения, 1992. 712 с.
17. Дробот I. УкраТна в геополiтичних планах захщноевропейських держав на передодн ДругоТ свтовоТ вшни // УкраТна дипломатична 2004. КиТв, 2005. Вип. 5. С. 347-362.
18. ЖитарюкМ. Четвертована, але жива: Закордонна преса про полiтичнi процеси в УкраТш напередодш ДругоТ свтовоТ вшни. Львiв, 1997. 124 с.
19. Забродський М.П. ВЬчизняна та зарубiжна iсторiографiя про етшчну щентичшсть русинiв карпатського регюну у Х1Х - на початку ХХ ст. // Науковi прац Кам'янець-Подiльського нацiонального унiверситету iM. 1вана Огiенка. lсторичнi науки. Кам'янець-Подтьський, 2012. Т. 22. С. 146-154.
20. Закарпаття 1919-2009 роюв: ктс^я, полiтика, культура / Пiд ред. М. Вегеша та iн. Ужгород: Лiра, 2010. 720 с.
21. 1стс^я Центрально-СхiдноТ Европи / За ред. Л. Зашктьняка. Львiв: Львiвський нацiональний унiверситет iм. I. Франка, 2001. 660 с.
22. KaMiHCbKuü £., Трощинський В.УкраТнське питання в англо-американ-ських архiвних документах (1938-1951 рр.) // Всесвiт. КиТв, 1993. № 11/12. С. 147-151.
23. Карпатська УкраТна. Бiблiографiя. Сайт УкраТнського шституту нацю-нальноТ пам'ят1 URL: http://www.memory.gov.ua/pubLication/ bibLiografiya-1 (останнiй перегляд: 17.08.2020).
24. Карпатська УкраТна. Документи i матерiали. Хронiка подiй. Персоналп: у 2 т. Т. 1: Упорядники: О.Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. Папря. Ужгород: ВАТ «Видавництво "Закарпаття"», 2009. 755 с.
25. Карпатська УкраТна. Хрошка подш. ПерсоналiТ: у 2 т. Т. 2: Упорядник С.Д. Федака. Ужгород: ПРАТ «Видавництво "Закарпаття"», 2010. 774 с.
26. Коваль В. Шлях до вшни: Партнерство двох диктатс^в (1939-1941) // Полтична iсторiя УкраТни ХХ ст.: у 6 т. Т. 4: УкраТна у Другш свЬовш вшш, 1939-1945. КиТв: Генеза, 2003. С. 15-62.
27. Косик В. УкраТна i Ымеччина у Другш свЬовш вшш. Париж; Нью-Йорк; Львiв, 1993. 684 с.
28. КудряченкоА. Карпатська УкраТна в геополiтичнiй грi держав континенту // УкраТна в Еврош: контекст мiжнародних вщносин. КиТв, 2011. С. 299-314.
29. Кудряченко А. Карпатська УкраТна у планах гiтлерiвськоТ Ымеччини // Русин. 2019. № 57. С. 271-293.
30. Кудряченко A.I., КалiHi4eea Г.1., Костиря А.А. ПолЬична iсторiя УкраТни ХХ столбя. КиТв, 2006. 696 с.
31. Лемак В.В. Закарпаття у державно-правовш ^o^i ЧехословацькоТ республки (1919-1939 рр.): автореф. дис. ... канд. юрид. наук. КиТв, 1996. 22 с.
32. Мищак I. Закарпаття напередодш ДругоТ свтовоТ вшни у працях су-часних украТнських ^ориюв // Iсторiографiчнi дослiдження в УкраТш: зб. наук. пр. КиТв, 2008. Вип. 19. С. 410-421.
33. Офiцинський Р. «З КарпатськоТ УкраТни для нас почалася Друга свь това». 2013. URL: http://www.istpravda.com.ua/articLes/2013/03/15/117613/ view_print/ (останнш перегляд: 17.08.2019).
34. Офiцинський Р. Окупа^я та анешя КарпатськоТ УкраТни. 2014. URL:
http://1939.in.ua/statti/roman-ofitsinskij-okupatsiya-ta-aneksi/ (останнш перегляд: 21.08.2019).
35. Пагiря О. Карпатська йч: вiйськове формування КарпатськоТ УкраТни. КиТв: Темпора, 2010. 152 с.
36. Пагiря О. Отр у Карпатах. Як закарпатц боронилися вщ угорськоТ агреси в 1939 роцк 2017. URL: https://www.istpravda.com.ua/ articLes/2017/03/15/149620/ (останнiй перегляд: 14.08.2019).
37. Рассекреченные документы Второй мировой войны // «Завтра может быть уже поздно...». Вестник МГИМО-университета. Спецвыпуск / Отв. ред. А.Л. Чечевишников. М., 2009. С. 405-598.
38. Ринажевський Б. Правове становище в складi шоземних держав та становлення нацюнальноТ державносп в Закарпатт (1918-1939). Львiв: Видавництво ЛР1ДУ УАДУ, 2002. 198 с.
39. Сардачук П.Д., Швагуляк М.М. Насувалась военна гроза. Ужгород, 1984. 208 с.
40. Сталин И. Отчётный доклад на XVIII съезде партии о работе ЦК ВКП(б). Москва, 1945. С. 13-14 (извлечение из доклада к вопросу о Карпатской Украине). URL: https://1939.in.ua/chronicLe/vytjah-iz-dopovidij-staLina-na-xviii-zjizdi-vkp-b-pro-karpatsku-ukrajinu (останнш перегляд: 17.08.2020).
41. Стерчо П. Карпато-УкраТнська держава: До кторп визвольноТ боротьби карпатських украшав у 1919-1939 роках. Львiв, 1994. 288 с.
42. Тернистий шлях до УкраТни: зб. документ i архiвних матерiалiв «Закарпаття в европейськш полiтицi 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 рр.» / Упоряд. О.Д. Довганич та О.М. Корсун. Ужгород: Закарпаття, 2007. 749 с.
43. УкраТна в iсторiТ Европи XIX - початку XXI ст.: кторичш нариси / За ред. С.В. Вщнянського. НАН УкраТни. 1нститут iсторiТ УкраТни. КиТв: 1нститут ¡стор|Т УкраТни, 2020. 814 с.
44. УкраТна у Другш свтовш вшш у документах: зб. шм. арх. матерiалiв: у 4 т. / упоряд. В. Косик. КиТв, 1997. Т. 1. 382 с.
45. Федак С. ГероТка, трагедiя i уроки КарпатськоТ УкраТни. 2014. URL: http://7dniv.info/pubLications/40562-gerojika-tragediya-i-urokikarpatskoji-ukrajini.htmL (останнш перегляд: 14.07.2020).
46. Фляйшхауер И. Пакт: Гитлер, Сталин и инициатива германской дипломатии 1938-1939 / Пер. с нем.; вступ. сл. В.М. Фалина, предисл. Л.А. Безименского. М.: Прогресс, 1991. 481 с.
47. Химинець Ю. Тернистий шлях до УкраТни. Ужгород: Граджа, 1996. 397 с.
48. Ширер В. Злет i падшня Третього рейху. 1стс^я нацистськоТ Ымеччини: у 2 т. Т. 1. 2-ге видання / Пер. з англ. К. Диса. КиТв: Наш формат, 2018. 704 с.
49. «Look» / of USA // The Next European War WiLLe Start In The Ukraine («Взгляд» // Наступна европейська вшна може розпочатися з УкраТни). 14.03.1939. URL: http://argumentua.com/stati/sLeduyushchaya-evropeiskaya-voina-nachnetsya-v-ukraine-zhurnaL-Look-1939-god-karta (останнш перегляд: 17.09.2020).
50. Akten zur deutschen auswärtigen PoLitik (weiter - ADAP). Т. IV. Doc. 29.
51. ADAP T. IV. Doc80.
52. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (weiter - PAAAD). Bestand R - 104430. Pol. IV. S. 37.
53. PAAAD. Bestand R - 104430. Pol. IV. S. 43,78.
54. PAAAD. Bestand R - 104430. Pol. IV. Denkschrift über Karpato-Ukraine, S.8-13.
55. PAAAD. Bestand R - 357. Pol. IV. S. 215, 216.
56. PAAAD. Bestand R - 103408. Pol. IV. S. 32-33.
57. PAAAD. Bestand R - 357. Pol. IV. S.134.
58. PAAAD. Bestand R - 103408. Pol. IV. S. 27.
59. PAAAD. Bestand R - 103422. Pol. IV. S. 5.
60. PAAAD. Bestand R - 103408. Pol. IV. S. 39-53.
61. PAAAD. Bestand R - 104430. Pol. IV. Telegramm aus Praha 59 83 102/99 1850 Herrn Adolf Hitler Führer und Kanzler Aufgenommen Amt Berlin Ausgf. 14.9.2024 Haupttelegraphenamt.
62. Weltgeschichte in der Gegenwart in Dokumenten. München, 1953. Vol. III. 379 s.
63. Wuermeling H.L. August 39. 11. Tage zwischen Frieden und Krieg. 21 August - 1 September 1939. Ullstein. 1989. 2 Auflage. S. 192-198.
REFERENCES
1. Bohiv, O. & Zadorozhnyy, V. (1999) Karpats'ka Ukraïna (Pidkarpats'ka Rus') u mizhnarodnikh vidnosinakh (traven' 1938 - berezen' 1939) [Carpatho-Ukraine (Subcarpathian Russia) in international relations (May 1938 - March 1939)]. Uzhhorod: Patent.
2. Boldizhar, M. (1993) Zakarpattya mizh dvomasvitovymy viynamy: Materialydo istoriyisuspil'no-politychnykh vidnosyn [Transcarpathia between the two world wars: Materials on the history of socio-political relations]. Vol. 1. Uzhhorod: [s.n.].
3. Boldizhar, M. (1996) Zakarpattya mizh dvoma svitovymy viynamy: Materialy do istoriyi suspil'no-politychnykh vidnosyn [Transcarpathia between the two world wars: Materials on the history of socio-political relations]. Vol. 2. Uzhhorod: [s.n.].
4. Boldizhar, M. & Mosni, P. (2002) Derzhavno-pravoviy status Zakarpattya (Pidkarpats'koï Rusi) v skladi Chekhoslovachchini [State and legal status of Transcarpathia (Subcarpathian Russia) as part of Czechoslovakia]. Uzhhorod: Uzhhorod National University.
5. Vegesh, M.M. (1994) Karpats'ka Ukraïna v 1938-1939 rr.: sotsial'no-ekonomichni i politichni aspekti [Carpathian Ukraine in 1938-1939: socioeconomic and political aspects]. Abstract of History Cand. Diss. Uzhhorod.
6. Vegesh, M.M. (1998) Zakarpattya v konteksti tsentral'noevropeys'koï krizi naperedodni Drugoïsvitovoï viyni [Transcarpathia in the context of the Central European crisis on the eve of the Second World War]. Abstract of History Dr. Diss. Kyiv.
7. Vegesh, M.M., Delegan, M.V., Dovganich, O.D. et al. (ed.) (2002) Voni boronili Karpats'ku Ukraïnu: Narisi istoriï natsional'no-vizvol'noï borot'bi zakarpats'kikh
ukraïntsiv [They defended Carpathian Ukraine: Essays on the history of the national Liberation struggle of Transcarpathian Ukrainians]. Uzhhorod: Karpati.
8. Vegesh, M.M. (2020) Zakarpattya v tsentral'noevropeys'kiy politichniy krizi naperedodni Drugoï svitovoï viyni [Transcarpathia in the Central European political crisis on the eve of the Second World War]. In: Vidnyansky, S.V. (ed.) Ukraïna v istoriï Evropi XIX - pochatku XXI st.: istorichni narisi [Ukraine in the history of Europe of the 19th - early 21st century: historical essays]. Kyiv: Institute of History of Ukraine. pp. 448-486.
9. Vegesh, M. & Vidnyansky, S. (1998) Kraïni Tsentral'no-Skhidnoï Evropi ta ukraïns'ke pitannya (1918-1939 roki) [Countries of Central and Eastern Europe and the Ukrainian question (1918-1939)]. Kyiv, Uzhhorod: National Academy of Sciences of Ukraine; Institute of History of Ukraine, Uzhhorod State University.
10. Vegesh, M.M. & Vidnyansky, S.V. (2020) Avgustin Voloshin - "bat'ko karpatoukraïns'kogo narodu" [Augustyn Voloshin - "father of the Carpatho-Ukrainian people"]. Kyiv: Parlam. vydawnyctvo.
11. Deborin, G.A. (ed.) (1962) Vengriya i Vtoraya mirovaya voyna. Sekretnye diplomaticheskie dokumenty iz istorii kanuna i perioda voyny [Hungary and the Second World War. Secret diplomatic documents from the history before and during the war]. Translated from Hungarian by B.Ya. Geyger, N.N. Sikachev. Moscow: Izdatelstvo inostrannoy literatury.
12. Vidnyansky, S. (2009) Zakarpattya - Pidkarpats'ka Rus': vid zdobuttya avtonomiyi do proholoshennya nezalezhnoyi derzhavy (do 70-richchya Karpats'koyi Ukrayiny) [Transcarpathia - Subcarpathian Russia: from gaining autonomy to the proclamation of an independent state (to the 70th anniversary of Carpathian Ukraine)]. In: Smoliy, V.A. (ed.) UkrayinaXXst.: kul'tura, ideolohiya, polityka [Ukraine of the 20th Century: Culture, Ideology, Politics]. Vol. 15. Kyiv: Ukrainian AS. pp. 184-207.
13. Vidnyansky, S. (2014) Zakarpattya: vid "zemli bez imeni" do vlasnoï derzhavnosti - Karpats'koï Ukraïni [Transcarpathia: from "land without a name" to its own statehood - Carpathian Ukraine]. Ukraïna-Evropa-Svit. 13. pp. 111-126.
14. Gay-Nizhnik, P. (2018) Karpats'ka Ukraïna (Pidkarpats'ka Rus') 19381939 rr. yak odna iz "rozminnikh monet" Myunkhens'kogo dogovoru [Carpathian Ukraine (Subcarpathian Russia) 1938-1939 as one of the "exchange coins" of the Munich Agreement]. Gileya. Istorichni nauki. 139(12/1). pp. 48-56.
15. Granchak, I. & Gaponenko, I. (1995) Zakarpattya v mizhnarodnikh vidnosinakh naperedodni ta v period Myunkhena [Transcarpathia in international relations on the eve and in the period of Munich]. In: Granchak, I. (ed.) Naris istoriï Zakarpattya. Vol. 2. Uzhgorod: Zakarpattya. pp. 264-273.
16. Komplektov, V.G. (ed.) (1992) Dokumenty vneshney politiki SSSR. 1939 [USSR foreign policy documents. 1939]. Vol. 22. Moscow: Mezhdunarye otnosheniya.
17. Drobot, I. (2005) Ukraïna v geopolitichnikh planakh zakhidnoevropeys'kikh derzhav na peredodni Drugoï svitovoï viyni [Ukraine in the geopolitical plans of Western European states on the eve of World War II]. Ukraïna diplomatichna. 5. pp. 347-362.
18. Zhitaryuk, M. (1997) Chetvertovana, ale zhiva: Zakordonna presa pro politichni protsesi v Ukraïni naperedodni Drugoï svitovoï viyni [Quartered, but alive: Foreign press on political processes in Ukraine on the eve of WW II]. Lviv: Za vil'nu Ukraïnu.
19. Zabrodskiy, M.P. (2012) Vitchiznyana ta zarubizhna istoriografiya pro etnichnu identichnist' rusiniv karpats'kogo regionu u XIX - na pochatku XX st. [Domestic and foreign historiography on the ethnic identity of the Carpathian Rusins in the 19th - early 20th centuries]. Naukovi pratsi Kam'yanets'-Podil's'kogo natsional'nogo universitetu im. Ivana Ogienka. Istorichni nauki. 22. pp. 146-154.
20. Vegesh, M. et al. (eds) (2010) Zakarpattya 1919-2009 rokiv: istoriya, politika, kul'tura [Transcarpathia 1919-2009: History, Politics, Culture]. Uzhhorod: Lira.
21. Zashkilnyak, L. (ed.) (2001) Istoriya Tsentral>no-Skhidnoï Evropi [History of Central and Eastern Europe]. Lviv: Lviv National University.
22. Kaminskiy, E. & Troshchinskiy, V. (1993) Ukraïns'ke pitannya v anglo-ame-rikans'kikh arkhivnikh dokumentakh (1938-1951 rr.) [The Ukrainian question in Anglo-American archival documents (1938-1951)]. Vsesvit. 11/12. pp. 147-151.
23. Ukrainian Institute of National Memory. (n.d.) Karpats'ka Ukraïna. Bibliografiya [Carpathian Ukraine. Bibliography]. [Online] Available from: http:// www.memory.gov.ua/publication/ bibliografiya-1 (Accessed: 17th August 2020).
24. Dovganich, O.D., Korsun, O.M. & Pagirya, O.M. (eds) (2009) Karpats'ka Ukraïna. Dokumenti i materiali. Khronika podiy. Personaliï [Carpathian Ukraine. Documents and materials. Chronicle of events. Personalities]. Vol. 1. Uzhhorod: Zakarpattya.
25. Fedak, S.D. (ed.) (2010) Karpats'ka Ukraïna. Khronika podiy. Personaliï [Carpathian Ukraine. Documents and materials. Chronicle of events. Personalities]. Vol. 2. Uzhhorod: Zakarpattya.
26. Koval, V. (2003) Shlyakh do viyni: Partnerstvo dvokh diktatoriv (19391941) [The way to war: Partnership of two dictators (1939-1941)]. In: Kuras, I.F. (ed.) Politichna istoriya Ukraïni XXst.: u 6 t. [Political history of Ukraine in the 20th century: in 6 vols]. Kyiv: Geneza. pp. 15-62.
27. Kosyk, V. (1993) Ukraïna i Nimechchina u Drugiy svitoviy viyni [Ukraine and Germany in the Second World War]. Translated from French. Paris; New York; Lviv: [s.n.].
28. Kudriachenko, A. (2011) Karpats'ka Ukraïna v geopolitichniy gri derzhav kontinentu [Carpathian Ukraine in the geopolitical game of the continent]. In: Kudriachenko, A.I. (ed.) Ukrayina v Yevropi: kontekst mizhnarodnykh vidnosyn [Ukraine in Europe: the context of international relations]. Kyiv: Feniks. pp. 299-314.
29. Kudriachenko, A. (2019) Carpathian Ukraine in the plans of Hitler's Germany. Rusin. 57. pp. 271-293 (in Ukrainian). DOI: 10.17223/18572685/57/15
30. Kudriachenko, A.I., Kalinicheva, H.I. & Kostyrya, A.A. (2006) Politichna istoriya Ukraïni XXstolittya [Political History of Ukraine of the 20th Century]. Kyiv: MAUP.
31. Lemak, V.V. (1996) Zakarpattya u derzhavno-pravoviysistemi Chekhoslovats'koï respubliki (1919-1939 rr.) [Transcarpathia in the state and legal system of the Czechoslovak Republic (1919-1939)]. Abstract of Law Cand. Diss. Kyiv.
32. Mishchak, I. (2008) Zakarpattya naperedodni Drugoï svitovoï viyni u pratsyakh suchasnikh ukraïns'kikh istorikiv [Transcarpathia on the eve of the Second World War in the works of modern Ukrainian historians]. In: Smoliy, V.A. (ed.) Istoriografichni doslidzhennya v Ukraïni. Vol. 19. Kyiv: Ukrainian AS. pp. 410-421.
33. Ofitsynskyy, R. (2013) "Z Karpats'koï Ukraïni dlya nas pochalasya Druga svitova" ["The Second World War began for us from Carpathian Ukraine"]. [Online] Available from: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/03/15/117613/ view_print/ (Accessed: 17th August 2019).
34. Ofitsynskyy, R. (2014) Okupatsiya ta aneksiya Karpats'koï Ukraïni [Occupation and annexation of Carpathian Ukraine]. [Online] Available from: http://1939.in.ua/statti/roman-ofitsinskij-okupatsiya-ta-aneksi/ (Accessed: 21st August 2019).
35. Pagirya, O. (2010) Karpats'ka Sich: viys'kove formuvannya Karpats'koï Ukraïni [Carpathian Sich: military formation of Carpathian Ukraine]. Kyiv: Tempora.
36. Pagirya, O. (2017) Opir u Karpatakh. Yakzakarpattsi boronilisya vid ugors'koï agresiï v 1939 rotsi [How Transcarpathians defended themselves from Hungarian aggression in 1939]. [Online] Available from: https://www.istpravda.com. ua/articles/2017/03/15/149620/ (Accessed: 14th August 2019).
37. Chechevishnikov, A.L. (ed.) (2009) Rassekrechennye dokumenty Vtoroy mirovoy voyny [Declassified documents of the Second World War]. Vestnik MGIMO-universiteta. Special issue. pp. 405-598.
38. Rynazhevskyy, B. (2002) Pravove stanovishche v skladi inozemnikh der-zhav ta stanovlennya natsional'noï derzhavnosti v Zakarpatti (1918-1939) [The legal status of foreign states and the formation of national statehood in Transcarpathia (1918-1939)]. Lviv: Vydavnytstvo LRIDU UADU.
39. Sardachuk, P.D. & Shvagulyak, M.M. (1984) Nasuvalas' voenna groza [A military storm was approaching]. Uzhhorod: Karpati.
40. Stalin, I. (1945) Otchetnyy doklad naXVIIIs'ezde partii o rabote TSK VKP(b) [Report at the 18th Party Congress on the work of the Central Committee of the CPSU (b)]. pp. 13-14. [Online] Available from: https://1939.in.ua/chronicle/ vytjah-iz-dopovidij-stalina-na-xviii-zjizdi-vkp-b-pro-karpatsku-ukrajinu (Accessed: 17th August 2020).
41. Stercho, P. (1994) Karpato-Ukraïns'ka derzhava:Do istoriïvizvol'noïborot'bi karpats'kikh ukraïntsiv u 1919-1939 rokakh [Carpatho-Ukrainian state: To the history of the liberation struggle of Carpathian Ukrainians in 1919-1939]. Lviv: Za vil'nu Ukraïnu.
42. Dovganich, O.D. & Korsun, O.M. (eds) (2007) Ternistiyshlyakh do Ukraïni:zb. dokumentivi arkhivnikh materialiv"Zakarpattya v evropeys'kiypolititsi 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 rr." [The thorny path to Ukraine: Documents and archival materials "Transcarpathia in European politics 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946"]. Uzhhorod: Zakarpattya.
43. Vidnyanskiy, S.V. (ed.) (2020) Ukrayina v istoriyi YevropyXIX- pochatkuXXI st.: istorychni narysy [Ukraine in the history of Europe of the 19th - early 21st century: historical essays]. Kyiv: Institute of History of Ukraine.
44. Kosik, V. (ed.) (1997) Ukraïna u Drugiysvitoviy viyni u dokumentakh: zb. nim.
arkh. materialiv [Ukraine in the Second World War in documents: from German archival documents]. Vol. 1. Kyiv: [s.n.].
45. Fedak, S. (2014) Geroika, tragediya i uroki Karpats'koi Ukraini [Heroics, tragedy and lessons of Carpathian Ukraine]. [Online] Available from: http://7dniv. info/publications/40562-gerojika-tragediya-i-urokikarpatskoji-ukrajini.html (Accessed: 14th July 2020).
46. Fleischhauer, I. (1991) Pakt: Gitler, Stalin i initsiativa germanskoy diplomatii 1938-1939 [Hitler, Stalin and the initiative of German diplomacy 1938-1939]. Translated from German by V.M. Falin. Moscow: Progress.
47. Khiminets, Yu. (1996) Ternistiyshlyakh do Ukraini [Thorny way to Ukraine]. Uzhhorod: Gradzha.
48. Shearer, V. (2018) Zlet i padinnya Tret'ogo reykhu. Istoriya natsists>koi Nimechchini: u 2-kh t. [The rise and fall of the Third Reich. History of Nazi Germany in 2 vols]. Vol. 1. 2nd ed. Translated from English by K. Dis. Kyiv: Nash format.
49. Maiorov, V. (2018) The Next European War Will Start in Ukraine. Look (USA). 1939. [Online] Available from: http://argumentua.com/stati/sleduyushchaya-evropeiskaya-voina-nachnetsya-v-ukraine-zhurnal-look-1939-god-karta (Accessed: 17th September 2020).
50. Akten zur deutschen auswärtigen Politik (ADAP). Vol. IV. Doc. 29.
51. Akten zur deutschen auswärtigen Politik (ADAP). Vol. IV. Doc. 80.
52. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (PAAAD). Bestand R - 104430. Pol. IV. p. 37.
53. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (PAAAD). Bestand R - 104430. Pol. IV. pp. 43,78.
54. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (PAAAD). Bestand R - 104430. Pol. IV. Denkschrift über Karpato-Ukraine. pp. 8-13.
55. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (PAAAD). Bestand R - 357. Pol. IV. pp. 215, 216.
56. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (PAAAD). Bestand R - 103408. Pol. IV. pp. 32-33.
57. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (PAAAD). Bestand R - 357. Pol. IV. pp. 134.
58. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (PAAAD). Bestand R - 103408. Pol. IV. p. 27.
59. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (PAAAD). Bestand R - 103422. Pol. IV. p. 5.
60. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (PAAAD). Bestand R - 103408. Pol. IV. p. 39-53.
61. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (PAAAD). Bestand R - 104430. Pol. IV. Telegramm aus Praha 59 83 102/99 1850 Herrn Adolf Hitler Führer und Kanzler Aufgenommen Amt Berlin Ausgf. 14.9.2024 Haupttelegraphenamt.
62. Freund, M. (ed.) (1953) Weltgeschichte in der Gegenwart in Dokumenten. Vol. 3. München: [s.n.].
63. Wuermeling, H.L. (1989) August 39. 11. Tage zwischen Frieden und Krieg. 21 August - 1 September 1939. Ullstein: [s.n.]. pp. 192-198.
Кудряченко Андрей Иванович - доктор исторических наук, профессор, член-корреспондент Национальной академии наук Украины, директор Института всемирной истории НАН Украины (Украина).
Кудряченко Андрш 1ванович - доктор iсторичних наук, професор, член-кореспондент НацюнальноТ академп наук УкраТни, директор 1нституту всесвтьоТ оорп НАН УкраТни (УкраТна).
Andriy I. Kudriachenko - Institute of World History of the National Academy of Sciences of Ukraine (Ukraine).
E-mail: kudani@ukr.net
