CC BY
28
УДК 94(100)"1938/1939" UDC
DOI: 10.17223/18572685/57/14
КАРПАТОУКРАТНСЬКИЙ АСПЕКТ ЗОВН1ШНЬОТ ПОЛ1ТИКИ €ВРОПЕЙСЬКИХ КРАТН У ПЕР1ОД ЧЕХОСЛОВАЦЬКОТ КРИЗИ (1938-1939 рр.)
В.В. Трофимович1, Л.В. Трофимович2
1 Нацiональний ушверситет «Острозька академiя» УкраТна, 35800, PiBHeHCbKa обл., м. Острог, вул. Семшарська, 2 E-mail: v.trofymovych@rambler.ru 2 Национальна академ1я сухопутних в1йськ iM. гетьмана П. Сагайдачного УкраТна, 79012, м. Львiв, вул. ГероТв Майдану, 32 E-mail: l.trofymovych@hotmail.com
Авторське резюме
Дiяльнiсть украТнських полiтичних сил ПщкарпатськоТ Pyci (КарпатськоТ УкраТни, ЗакарпатськоТ УкраТни) сприяла актив1зац1Т украТнськоТ проблеми в Чехоcловаччинi та загостренню ТТ мiжнародного звучання. Проте актуалiзацiя карпатоукраТнського сюжету зовшшньоТ полiтики европейських краТн здiйcнювалаcя в умовах цтковито-го домiнування в репош Третього райху, що влаштував навколо подальшоТ долi че-хословацькоТ держави складну дипломатичну гру, до якоТ втягнув Угорщину, Польщу, Румушю й ^нш^ держави. Як i Берлiн, Будапешт, Варшава та Бухарест претендували на частину чехословацьких терешв, у т. ч. i на Карпатську УкраТну. Крiм того, Угорщина та Польща доклали значних зусиль, аби задовтьнити своТ територiальнi апетити i лiквiдувати автономну Карпатську УкраТну, короткотривале оування якоТ не лише ствпало з чехословацькою кризою, а й значною мiрою було породженням останньоТ.
Карпатська УкраТна вiдiграла роль розмшноТ монети в дипломатичному торзi Hi-меччини та СРСР. Використовуючи занепокоенicть Москви планами створення «Ве-ликоТ УкраТни», Берлiн дозволив Будапешту окупувати край, засвщчивши тим самим свою шбито байдужicть до карпатоукраТнськоТ проблеми та створюючи сприятливий грунт для шмецько-радянського зближення.
Ключовi слова: Карпатська УкраТна, Чехословаччина, Hiмеччина, Угорщина, Польща, Румушя, Радянський Союз, зовшшня полiтика, територiальнi претензiТ, чехосло-вацька криза.
КАРПАТОУКРАИНСКИЙ АСПЕКТ ВНЕШНЕЙ ПОЛИТИКИ ЕВРОПЕЙСКИХ СТРАН В ПЕРИОД ЧЕХОСЛОВАЦКОГО КРИЗИСА (1938-1939 гг.)
В.В. Трофимович1, Л.В. Трофимович2
1 Национальный университет «Острожская академия» Украина, 35800, Ровненская обл., г. Острог, ул. Семинарская, 2 E-mail: v.trofymovych@rambler.ru 2 Национальная академия сухопутных войск им. гетмана П.Сагайдачного Украина, 79012, г. Львов, ул. Героев Майдана, 32 E-mail: l.trofymovych@hotmail.com
Авторское резюме
Деятельность украинских политических сил Подкарпатской Руси (Карпатской Украины, Закарпатской Украины) способствовала активизации украинской проблемы в Чехословакии и обострению ее международного звучания. Однако актуализация карпатоукраинского вопроса внешней политики европейских стран осуществлялась в условиях полнейшего доминирования в регионе Третьего рейха, устроившего вокруг дальнейшей судьбы чехословацкого государства сложную дипломатическую игру, в которую втянул Венгрию, Польшу, Румынию и другие страны. Как и Берлин, Будапешт, Варшава и Бухарест претендовали на часть чехословацкой территории, в т. ч. и на Карпатскую Украину. Кроме того, Венгрия и Польша приложили значительные усилия, чтобы удовлетворить свои территориальные аппетиты и ликвидровать автономную Карпатскую Украину, краткое существование которой не только совпало с чехословацким кризисом, но и в значительной мере было порождено последним. Карпатская Украина сыграла роль разменной монеты в дипломатическом торге Германии и СССР. Используя обеспокоенность Москвы планами создания «Великой Украины», Берлин дал согласие Будапешту на оккупацию края, засвидетельствовав тем самым свое якобы равнодушие к карпатоукраинской проблеме и создавая благоприятную почву для германо-советского сближения.
Ключевые слова: Карпатская Украина, Чехословакия, Германия, Венгрия, Польша, Румыния, Советский Союз, внешняя политика, территориальные претензии, чехословацкий кризис.
CARPATHO-UKRAINIAN ASPECTS OF EUROPEAN FOREIGN POLICY DURING THE CZECHOSLOVAKIAN CRISIS (1938-1939)
V.V. Trofymovych1, L.V. Trofymovych2
1 The National University of Ostroh Academy 2 Seminarska Street, Ostroh, Rivne region, 35800, Ukraine E-mail: v.trofymovych@rambler.ru 2 Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy 32 Heroiv Maidanu, Lviv, 79012, Ukraine E-mail: l.trofymovych@hotmail.com
Abstract
The activities of the Ukrainian political forces of Subcarpathian Rus (Carpatho-Ukrainian state, Transcarpathian Ukraine) gave a boost to the Ukrainian problem in Czechoslovakia and uplifted it to the international level. However, in the context of the Third Reich complete domination in the region, Nazi Germany played a deep diplomatic game around the further fate of Czechoslovakia, which involved Hungary, Poland, Romania, and other states. Like Berlin, Budapest, Warsaw and Bucharest wanted to claim their sovreighnity over part of Czechoslovakia, including Carpathian Ukraine. Moreover, Hungary and Poland made significant efforts to satisfy their territorial appetites and eliminate the autonomous Carpathian Ukraine, whose brief existence not only coincided with the Czechoslovak crisis, but was also largely a product of the latter. Applying a delay tactic, manipulating around the Carpatho-Ukrainian question and, at the same time, holding in cofidence its own plans for the region, the Nazi elite tried to find out the real intentions of the countries concerned, to alienate Czechoslovakia from them and, by blackmail and encouragement, to strengthen its influence on the policy of these countries. Carpathian Ukraine was used as a bargaining chip by Germany and the USSR. Playing on Moscow's concerns about the plans to create a "Great Ukraine", Berlin allowed Budapest to occupy the land, thereby demonstrating its indifference to the Carpatho-Ukrainian problem and creating a favorable ground for the German-Soviet rapprochement.
Keywords: Carpathian Ukraine, Czechoslovakia, Third Reich, Nazi Germany, Hungary, Poland, Romania, Soviet Union, foreign policy, territorial claims, Czechoslovak crisis.
Пкля падшня комушстичних режимiв у краТнах Центрально-СхщноТ £вропи та розпаду СРСР украТнськ та зарубiжнi дослщники провели значну роботу з метою неупередженого вивчення мiжна-родноТ полггичноТ кризи, що переросла у Другу свггову вшну, в т. ч. й
дocлiджyвaнoï нaми прoблeми. Ceрeд ниx вaртo видiлити, нacaмпe-рeд, О. Бoгiвa i В. Зaдoрoжнoгo (Бoгiв, Зaдoрoжний i999), M. Вeгeшa (Вeгeш 2004), П. ^й-Нижнио (^й-Ныжнык 20ii), I. Грaнчaкa (Грaнчaк i995), Я. Гришинa (Гришин i999), Д. Дoмбрoвcькoгo (Дoмбрoвcький 20i2), В. Maр"ïнy (Maрьинa 2003), C. Moрoзoвa (Moрoзoв 2004; Moрo-зoв 2005; Moрoзoв 2006), А. Пyшкaшa (Пyшкaш 2006), M. Швaгyлякa (Швaгyляк i990; Швaгyляк 2000).
Cпирaючиcь нa рiзнoмaнiтнi джeрeлa тa cпeцiaльнy лiтeрaтyрy, aвтoри здiйcнили cпрoбy прoaнaлiзyвaти кaрпaтoyкрaïнcький acпeкт y зoвнiшнiй пoлiтицi eврoпeйcькиx крaïн y пeрioд чexocлoвaцькoï кризи.
Пicля aншлюcy Авcтрiï нacтyпнoю жeртвoю нaциcтcькoï eкcпaнciï мaлa cтaти Чexocлoвaччинa, пocлaблeння мiжнaрoднoгo cтaнoвищa якoï cyттeвo вплинyлo нa зрocтaння й кoнcoлiдaцiю aнтичexocлoвaць-кoгo aвтoнoмicтcькoгo тa ceпaрaтиcтcькoгo рyxy як ceрeд cyдeтcькиx нiмцiв, тaк i y Cлoвaччинi й Пiдкaрпaтcькiй Pyci (Icтoрiя 200i: 425). ^м Нiмeччини, cвoï тeритoрiaльнi прeтeнзiï дo нeï виcyнyли Угорщи-нa тa Пoльщa. Пeршa прaгнyлa збyдyвaти «^лику бaтькiвщинy Kaрпaт i Дyнaю», куди б пoвeрнyлиcя тeрeни, вiдрiзaнi вщ нeï Трiaнoнcьким мирним дoгoвoрoм i920 р. Вoнa здiйcнювaлa нaрocтaючий тиcк нa oфiцiйнy Прaгy, нaпoлягaючи нa вiдoкрeмлeннi тeритoрiï, зaceлeнoï yгoрцями, тa нaдaннi cлoвaкaм i зaкaрпaтcьким yкрaïнцям прaвa нa «caмoвизнaчeння». Miж рядами циx диплoмaтичниx фoрмyлювaнь вирaзнo прocтyпaлa кiнцeвa мeтa oфiцiйнoгo Бyдaпeштa: приeднaн-ня ycieï Cлoвaччини й Зaкaрпaття. Аби пiдкрiпити cвoï зaзixaння, вш рoзпoчaв нa тeритoрiï Зaкaрпaтcькoï Укрaïни ширoкy пiдривнy дiяльнicть (Швaгyляк 2000: 300).
У дocлiджyвaний пeрioд icro^o aктивiзyвaлa cвoï зycилля нa чexo-cлoвaцькoмy нaпрямкy i Дрyгa Рiч Пocпoлитa (Historia i995: 559-564; Moрoзoв 2004: 39i-424). Зoкрeмa, глaвa ïï зoвнiшньoпoлiтичнoгo вiдoмcтвa Ю. Бeк пoбoювaвcя, щo при пocилeннi нiмeцькиx впливiв y рeгioнi Зaкaрпaтcькa Укрaïнa бyдe викoриcтaнa як aнтипoльcький плaцдaрм. Пaрaлeльнo з цим нa Вeжбoвiй (нaзвa вyлицi в пoльcькiй cтoлицi, дe рoзмiщyвaлocя Miнicтeрcтвo зaкoрдoнниx cпрaв) бyдyвa-лиcя плaни вiдривy вiд 4CP Тeшинcькoï Ciлeзiï, кoтрy Рaдa пocлiв Ан-тaнти в липнi i920 р., як ввaжaли в Вaршaвi, нecпрaвeдливo включилa дo cклaдy ^eï дeржaви. Здiйcнювaнa зaxiдними крaïнaми пoлiтикa «yмирoтвoрeння aгрecoрa», ïxнiй шaнтaж прeзидeнтa Е. Бeнeшa прo-блeмoю cyдeтcькиx нiмцiв нaвiювaли пoльcьким звeрxникaм думку, rn,o вищeнaвeдeнi рoзрaxyнки прaвильнi (Moрoзoв 2005: ii5).
Cвoeю чeргoю, гiтлeрiвcькa вeрxiвкa вciлякo нaмaгaлacя вига-риcтaти aнтичexocлoвaцький кoмплeкc гocпoдaрiв Бeльвeдeрy.
Прибувши 14 ачня 1938 р. до Берлшу i3 вiзитом, Ю. Бек погодився з планами усунення ЧСР, а 16 лютого був пошформований про те, що тсля аншлюсу Австри настане ïï черга. У цьому ж мкящ у Варшавi побували регент Угорщини М. Хортi, що стало польсько-угорською античехословацькою демонстрацieю, а також один i3 нацистських лiдерiв Г. Гершг, якого тут попросили узгоджувати подальшi кроки в здiйсненнi задуманих плаыв. Отже, з лютого 1938 р., як зауважив М. Мельтюхов, йшлося про створення единого ымецько-польсько-угорського античехословацького фронту (Мельтюхов 2001: 152-153).
21 вересня польський посол у Празi К. Папее за дорученням свого уряду вручив мшктру закордонних справ Чехословаччини К. Крофтi ноту з вимогою невiдкладного застосування до райошв, заселених поляками, рiшень, прийнятих Празьким Градом стосовно шмецько'| меншини. Офiцiйна Варшава розiрвала також польсько-чехослова-цький договiр 1925 р., що регулював становище ïï меншини в цш краïнi (Historia 1995: 567; Морозов 2006: 124).
У вiвторок, 27 вересня, з Вежбовоï до Праги надшшла чергова нота з вимогою пщписати двосторонню угоду, яка б зафксувала передачу Польщi т. зв. Заользькоï Сiлезiï i проведення плебкциту на теренах, заселених «значною мiрою польською меншиною» (Terlecki 1985: 138). Цей ультиматум був прийнятий 1 жовтня.
Як вщомо, внаслщок змови чотирьох держав у Мюнхен 29-30 вересня 1938 р. Чехословаччина (так стала називатися кража тсля того, як Словаччина, а також Пщкарпатська Русь отримали автономт), по суп, виявилася роздтеною на три частини, кожна з яких намагалася здшснювати внутршню i зовышню полггику на свш розсуд, не вра-ховуючи наявнiсть единоï держави (Марьина 2003: 6).
10 жовтня тсля наради у Берл^ до вах шмецьких посольств були направлен рекомендацГ| МЗС, в яких зазначалось: «У карпато-украïнському питаннi ми виявляемо стримаысть. Ми не пщтримуемо спiльного польсько-угорського кордону, хоча зовш не будемо виго-лошувати антиугорських чи антипольських гасел... Ми не розвиваемо в цьому питаны на даний час особливоï активносп. Загальне гасло звучить "самовизначення"» (Documents 1956: 52).
15 жовтня заступник наркома закордонних справ СРСР В. Потьом-кш заявив угорському послу в Мос^ М. Юнгерту-Арнотк Берлш проти приеднання Закарпаття до Угорщини, осктьки хоче створити в краï нацистський центр в штересах своïх схщних планiв, у т. ч. стосовно Польшу, налаштувавши проти неï галицьких украшав i полегшивши тим самим здшснення своïх претензiй щодо неï (Пушкаш 2006: 176).
Як вщомо, ршенням Вiденського арбiтражу вiд 2 листопада 1938 р. Угорщин передавалися Ужгород, Мукачево, Берегове з до-
тичними дo ниx рaйoнaми тa Пiвдeннa Cлoвaччинa. Оcкiльки йoгo рiшeння нe пoвнicтю зaдoвoльнили yгoрcькиx пoлiтикiв, то вoни нaмaгaлиcя пeрeкoнaти зaxiднi ^aï^ в тoмy, щo кaрпaтoyкрaïнcькa прoблeмa e зaгaльнoeврoпeйcькoю i лишe приeднaвши крaй, Угорщи-нa змoжe oбeрiгaти кoнтинeнт вiд прoникнeння cюди бiльшoвицькиx iдeй. Вiддзeркaлюючи ïxню пoзицiю, члeн пaрлaмeнтy Й. Iллeш зaя-вив нacтyпнe: «Рycинcькa зeмля e ключeм Cxoдy, вoрoтaми Cxoдy... чeрeз ям прoxoдили нe лишe вoйoвничi cx^rn нaрoди, a й cxiднi ^eï... Прoтягoм ycieï icтoрiï Угoрщинa oxoрoнялa зaxiднoeврoпeйcькy культуру вiд впливу i3 Cxoдy. Тeпeр тим бiльшe цe нeoбxiднo, кoли звiдти виxoдить зaгрoзa iдeï бiльшoвизмy. Тэму рycинcькe питaння e зaгaльнoeврoпeйcьким питaнням» (Пyшкaш 2006: 2ii).
Прo мaнiпyлювaння кaнцлeрoм Hiмeччини кaрпaтoyкрaïнcькoю прoблeмoю cвiдчить йoгo пoзицiя пiд чac пeрeмoвин з кoрoлeм Рyмyнiï 24-26 лиcтoпaдa в Бeрлiнi, пиcьмoвo зaфiкcoвaнa Й. Pí6-бeнтрoпoм y дoпoвнeннi дo ïx прoтoкoлy. Звiдcи ми дiзнaeмocя, щo А. Гiтлeр нaвмиcнe зaлишив вiдкритим пeрeд Kaрoлeм II питaння мaйбyтньoгo cтaвлeння нaциcтiв дo нeï. Пoпри !e, щo нaпeрeдoднi нiмцi зacтeрeгли Бyдaпeшт вiд oкyпaцiï рeшти Зaкaрпaття, <^ce ж фюрeр, - зaнoтyвaв тут мшктр, - дoтримyeтьcя думки, нa яку я дyжe звaжaю, rn,o ми нe пoвиннi брaти нa ceбe пeрeд рyмyнaми ризикoвa-нoгo зoбoв'язaння прoти oкyпaцiï цieï тeритoрiï Угoрщинoю. Оcнoвнa iдeя нaшoï пoлiтики щoдo Угoрщини i Рyмyнiï тeпeр пoвиннa пoлягaти в тoмy, aби y цьoмy рeгioнi зiткнyти oбидвi цi крaïни i влaштyвaти cпрaви нa кoриcть Hiмeччини зaлeжнo вщ тoгo, як рoзгoрнyтьcя пoдiï» (Documents i956: 339-340).
Як зaзнaчив M. Koвaль, нe пiдтримaвши прaгнeння угорав o^-пyвaти вcю Kaрпaтcькy Укрaïнy, Бeрлiн, рaзoм i3 тим, нe пoгoджyвaвcя нa пocтiйний пaтрoнaт Hiмeччини нaд крaeм, якoгo дoбивaвcя йoгo прeм'eр-мiнicтр А. Вoлoшин. «Питaння зaвиcлo y пoвiтрi, нeрвyючи Kрeмль, гатрий вoлiв, щoб Угoрщинa зрoбилa cвoю cпрaвy, i з пoлiтич-нoï кaрти Eврoпи щeзлa yкрaïнcькa aвтoнoмiя» (Koвaль 2003: 35).
Як зayвaжив M. Швaгyляк, нaциcтcькa пoзицiя rn^o Kaрпaтcькoï Укрaïни cтaлa oб'eктoм пильнoï yвaги зaxiдниx yрядiв, якi пoбaчили в нiй кoнтyри ймoвiрнoï гiтлeрiвcькoï eкcпaнciï в нaпрямкy УРCР. He виключeнo, щo Бeрлiн дoклaв знaчниx зycиль, aби пiдштoвxнyти ïx дo пoдiбниx виcнoвкiв (Швaгyляк 2000: 304).
Cвoeю чeргoю, зaxiднi дiячi iнфoрмyвaли рaдянcькиx диплoмaтiв прo «yкрaïнcькi плaни» Бeрлiнa. Тaк, рaдник уряду Вeликoбритaнiï Г. Вiльcoн зaявив пoвпрeдy CPCP I. Maйcькoмy пiд чac зycтрiчi 29 лиcтoпaдa нacтyпнe: «Гiтлeр oбрaв зaрaз як нaйближчий eтaп лшт yдaрy нa cxiд, y бк Укрaïни... вiн рoзрaxoвye викликaти в Укрaïнi вeли-
кий сепаратистский рух i розiграти цю карту приблизно в такому ж дуа, як було розiграно чехословацьку карту. Знову буде пущене у хiд гасло "самовизначення". У такому планi Птлер розраховуе отримати УкраТну без велико! вшни» (СССР в борьбе 1971: 99).
Дещо пiзнiше, 6 грудня, лщер лiберальноТ партiТ екс-прем'eр-мiнiстр ВеликобританiТ Д. Ллойд Джордж пщ час бесщи у парламентi з I. Майським заявив, що задум А. Птлера полягае в тому, аби повернути Нiмеччинi «коридор» i Сiлезiю, вщрвати вiд Польщi ТТ украТнську частину, об'еднати останню з Прикарпатською УкраТною i з обидвох створити васальну украТнську державу (Документы 1977: 661-662; Год кризиса 1990: 130).
14 грудня тимчасово повiрений у справах СРСР у Ымеччиы Г. Астахов повщомляв наркому закордонних справ М. Литвинову, що, зпдно висловлювань американських полггиюв i преси, украТнська проблема е вельми актуальною в Берлшк |'Т розв'язання там бачать у створенш «единоТ» УкраТни, включаючи радянську. «МоТх спiврозмовникiв явно дивуе, - писав вш, - чому наша преса не реагуе на цю кампаыю, що знайшла свое вщображення i в нiмецьких газетах. Ми б могли з на-багато бтьшою пiдставою довести право СРСР на Карпатську УкраТну, шж ця остання - на нашу» (Год кризиса 1990: 144).
Як свщчить лист посла Францп у Ымеччиш Р. Кулондра, над^аний у Париж мшктру закордонних справ Ж. Бонне 15 грудня, протягом десяти останшх дшв нацiонал-соцiалiстичний актив говорив про створення «ВеликоТ УкраТни», яка б стала житницею Райху. В оточенш А. Птлера, продовжував дипломат, обдумують таку операцт, що повторила би у бтьш широких масштабах операцт в Судетах: проведення у Польшу РумунiТ i СРСР пропаганди за надання незалежносп УкраТы, у зручний момент дипломатична пщтримка й акцiя з боку мкцевих добровольчих загонiв. А центром руху стане Закарпатська УкраТна. Стосовно ж Чехословаччини, то створена як оплот для стримування шмецького просування, вона послужить в якосп тарана «для пролому вор^ на Схщ» (Год кризиса 1990: 148).
Зпдно рапорту фшського посланника у Варшавi Ювкоск в Гель-сiнкi вiд 22 листопада 1938 р., який мав ткш контакти з польськими дипломатами, вщ них вш одержав таку шформацт: тут вважають, що Третш райх у своТх власних штересах хоче зберегти Закарпатську УкраТну як автономне утворення. I далк «В польських колах впевнеш, що найближчою цтлю Нiмеччини в ТТ зовшшнш полiтицi е вщторг-нення вщ СРСР УкраТни i створення з неТ самостiйноТ держави. Для цього базою повинна стати Закарпатська УкраТна. Цей план Польщу не подобаеться, осюльки, якщо вiн буде здшснений, стане актуальним питання польських украТнщв, якi незадоволенi своТм становищем
i опозицшно налаштоваш до польського уряду» (Рассекреченные документы 2009: 461).
Приблизно тодi ж Ю. Бек заявив американському журналкту, що зовнiшня полггика Польщi буде чинити опiр прагненням Ымеччини в укра'нському питаннi i «перешкоджати оргашзацп' самостшно''' украшсько''' держави» (Рассекреченные документы 2009: 498). З фею метою, мовляв, МЗС добиваеться подту Закарпатсько' Укра'ни i встановлення спiльного польсько-угорського кордону.
Безперечно, Варшава i Москва хворобливо реагували на розвиток нацюнально-визвольного руху на Закарпатт та поширення його за терени краю. Вщомо, що вони висловили протести празькому федеральному уряду з цього приводу, а також стосовно публкацш у чеськш прес статей про Украшу (Стерчо 1964: 95). Саме у жовтш-листопадi 1938 р. помггним стае зближення ïx позицш, активiзацiя дипломатичних контактiв, полтшення вiдносин, на що, зокрема, звернув увагу нiмецький посол у СРСР В. Шуленбург. «Карпатська Укра'на пщ нiмецьким впливом являе собою головну загрозу для Радянського Союзу як крист^зацшний пункт для укра'нського виз-вольного руху, - повiдомляв вш у Берлiн. - В цш справi Радянський Союз мае спшьш iнтереси з Польщею» (Documents 1953: 108; Polska w polityce 1989: 37).
В шшому випадку цей дипломат помггив наступне: офiцiйна Москва, з одного боку, досить болкно вщреагувала на концентрацiю польсь-ких вшськових частин 23 вересня на кордош з Чехословаччиною, погрожуючи розривом пакту про ненапад на випадок входження 'х на територт останньо', а, з iншого, спокiйно сприйняла 'хню кон-центрацiю на кордош з Закарпатською Укра'ною (Polska w polityce 1989: 37).
Щодо реакцп' СРСР на вищезгадаш висловлювання нiмецькиx i захщних полiтикiв, то там, згiдно публкацш радянсько' преси, ще в листопадi не виключали такого розвитку подш, однак у подальшому починае домшувати iнша позицiя. Свiдченням цього, наприклад, була розмова М. Литвинова з тимчасовим повiреним у справах Францп в СРСР Ж. Пайяром 19 грудня, якого перший намагався переконати, що у Кремлi чутки про «укра'нську акщю» шмщв вважають просто несерйозними (Год кризиса 1990: 155).
Завдяки донесенням сво'х диплома^в, радянське керiвництво зорiентувалося, що укра'нська проблема бшьше обговорюеться в Лондонi i Парижу нiж у Берлiнi. «У будь-якому випадку, я особисто не сумшваюсь, - писав А. Сурщ М. Литвинову 27 грудня з Парижа, - що Бонне i його однодуму глибоко б зггхнули з полегшенням, коли б шмщ справдi полiзли на Украшу» (Год кризиса 1990: 161).
У Мос^ не виключали також, що мали справу з пропагандистською дивераею з метою приспати та заспокоТти Англiю i Францiю i пiд цим прикриттям приготувати «новий сюрприз» для них (Год кризиса 1990: 155). «Не думаю, щоби сам Птлер i його оточення дшсно вважали украТнське питання проблемою актуальноТ полiтики», - зазначав М. Литвинов у лисп до радянського посла у Парижi Я. Сурща вщ 31 грудня 1938 р. (Год кризиса 1990: 164; СССР в борьбе 1971: 143). Водночас нарком вщкидав можлив^ь серйозноТ ымецько-польськоТ угоди, оскiльки, на його думку, Варшавi нiчим заплатити за вщмову Берлiна вiд зазiхань на Данциг, «коридор», Сшезт та Литву. Буде також важко для Ымеччини, додав вш, цiлком лiквiдувати украТнсь-ку акцт, якщо вона навiть розпочата з метою залякування Польщу бо ця акщя не може бути зосереджена на однш УРСР (Год кризиса 1990: 165).
Як уже зазначалося, радянське керiвництво також було стривожене подiями у Закарпаттi, iдеями «ВеликоТ УкраТни», використанням Бер-лiном «украТнськоТ карти». «Хуст (нова столиця КарпатськоТ УкраТни тсля Вiденського арбiтражу. - В.Т., Л.Т.) е сьогодш центром штриг, шпигунства i контршпигунства, в яких Ымеччина грае керiвну роль, -зазначалось у газет "Правда"... - 1нтерес iмперiалiстичних хижакiв до ЗакарпатськоТ УкраТни пояснюеться не стiльки ТТ економiчними ба-гатствами, скiльки тим мкцем, яке Тй вiдводиться в планах майбутшх загарбань нiмецького фашизму» (Правда 1939).
Розумтчи, очевидно, нереальшсть якогось наступу iз краю на УРСР, Москву, як i Варшаву, водночас лякала перспектива виникнення на-вiть невеличкоТ украТнськоТ держави, яка б могла стати взiрцем для вах украТнцiв i центром сепаратистськоТ пропаганди, спрямованоТ на республiку (Коваль 2003: 36).
Певне заспокоення внесло одержане агентурним шляхом пови домлення про те, що пщ час берлшськоТ зустрiчi Й. Рiббентропа i Ю. Бека 6 сiчня 1939 р. шмецький мiнiстр заявив про вщсутшсть в його краТни жодних плашв стосовно «ВеликоТ УкраТни» (Год кризиса 1990: 176). У пщготовленому для нього документ «Директиви для бесщи Рiббентропа з Беком», зокрема, зазначалося: «Побоювання Польщi, нiбито Ымеччина намiрена перетворити Прикарпатську Русь у зародок великоукраТнськоТ держави, немае пщ собою Грунту. Нiмеччина вже дала вщповщш вказiвки для того, щоб не викликати подiбного враження. Прикарпатська Русь збереже свою самостш-шсть у рамках Чехословаччини i не буде в^гравати жодноТ ролi в мiжнароднiй полiтицi» (Год кризиса 1990: 164).
I все-таки кремлiвськi очшьники вирiшили оперативно вiдреа-гувати i на роздмухування «галасливоТ пропагандистськоТ кампанiТ»,
нacaмпeрeд Лoндoнoм i Пaрижeм, i нэ пeвнy змiнy пoзицiï Бeрлiнa в yкрaïнcькoмy питaннi. Для цьoгo oбрaли нэйвищу трибуну - XVIII з"|'зд ВKП(б), щo вiдкривcя i0 бeрeзня i939 р., i в дoпoвiдi нэ якoмy Й. Cтaлiн придтив yкрaïнcькiй cпрaвi знэчну увэгу. «Хaрaктeрний e тoй шум, який зчинилэ aнглo-фрaнцyзькa й пiвнiчнoaмeрикaнcькa прeca з привoдy Рaдянcькoï Укрaïни, - зэзнэчив вiн. - Дiячi цieï прecи дo xрипoти гaлacyють прo то, щo нiмцi йдуть нэ Рэдян^ку Укрaïнy, щo вoни вжe тeпeр мэють y рyкax тэк звэну Kaрпaтcькy Укрaïнy, якэ нaлiчye близью 700 тиcяч нaceлeння, щo шмц щoнaйпiзнiшe вecнoю цьoгo рoкy приeднaють Рaдянcькy Укрaïнy, якэ мae пoнaд 30 мiльйoнiв нaceлeння, дo тэк звaнoï Kaрпaтcькoï Укрaïни. Cxoжe нэ тe, щo цeй пiдoзрiлий шум мэв зэ мeтy пiдняти лють Рaдянcькoгo Coюзy прoти Hiмeччини, oтрyïти aтмocфeрy i cпрoвoкyвaти кoнфлiкт з Hiмeччинoю бeз видимиx нэ то пiдcтaв... звичaйнo, цiлкoм мoжливo, rn,o в Hiмeччинi e бoжeвiльнi, ям мрiють приeднaти cлoнa, тoбтo Рэдян^ку Укрaïнy, дo кycьки, тoбтo дo тэк звaнoï Kaрпaтcькoï Укрaïни. Алe якщo вiдкинyти гeть бoжeвiльниx i звeрнyтиcя дo нoрмaльниx людeй, то xiбa нe яcнo, щo cмiшнo i бeзглyздo гoвoрити прo приeднaння Рaдянcькoï Укрaïни дo тэк звaнoï Kaрпaтcькoï Укрaïни?» (XVIII cъeзд i939: i4; Извecтия i939).
Гeнceк ЦK ВKП(б) звeрнyв увэгу нэ то, rn,o Hiмeччинa дyжe рoз-чэрувэлэ Вeликoбритaнiю i Фрaнцiю, ocкiльки, мoвляв, зaмicть тoгo, эби рушити нэ Рaдянcький Coюз, вoнa пoвeрнyлa нэ Зaxiд i вимaгae кoлoнiй. Вш тaкoж зэявив, rn,o CPCP xoчe мирнo cпiвпрaцювaти з yciмa крэтэми, мэючи нэ yвaзi й Hiмeччинy (XVIII cъeзд i939: i4; Оглaшe-нию пoдлeжит 2004: 9-i0). <^e нaйбaгaтoзнaчнiшa зэявэ. Вoнa нece oзнaки чiткoгo пoпeрeджeння aнглiйcькoмy тэ фрэнцузьгаму урядэм, rn,o Рэдэм ocтoгидлa нeрeaлicтичнa oпoзицiя aгрecoрaм, - зaфiкcyвaв ii бeрeзня i939 р. y cвoeмy щoдeнникy aмeрикaнcький диплoмaт Д. Дeвic, який три пoпeрeднi рoки був пocлoм y Mocквi. - ^ вoчeвидь нaйбaгaтoзнaчнiший cигнaл нeбeзпeки з ycix, якi мeнi дoвoдилocя чути» (Davies i94i: 437).
Cвoeю чeргoю, y Бeрлiнi пoмiтили «жecт дoбрoï вoлi Cтaлiнa», зрo-зyмiли, rn,o прoблeмa Kaрпaтcькoï Укрaïни e ocнoвнoю пeрeшкoдoю нэ шляxy дo пoрoзyмiння двox крaïн i oднoчacнo йoгo цiнoю, a тoмy вирiшили вiдcтyпитиcя вiд Зэкэрпэття нэ кoриcть Угорщини, якiй гoтyвaли рoль cвoгo шюзникэ в eврoпeйcькiй вiйнi. Пoкaзoвoю в цьoмy вiднoшeннi e iнфoрмaцiя, oдeржaнa рaдянcькoю рoзвiдкoю aгeнтyрним шляxoм вщ cпeцiaльнoгo рeфeрeнтa з yкрaïнcькoгo питэння в кaнцeлярiï Й. Рiббeнтрoпa П. Kлeйcтa. Як випливae з йoгo cлiв, вiн з 6 пo ii бeрeзня зэ дoрyчeнням мшктрэ зaкoрдoнниx cпрaв гoтyвaв для кaнцлeрa мaтeрiaли прo «yкрaïнcькy прoблeмy». «У ^oï^ дoпoвiдниx зaпиcкax i дoпoвiдяx фюрeрy я випрoбyвaв yci зэгеби
для порятунку КарпатськоТ УкраТни, - розповщав вш. - Я вказав на важливкть значення КарпатськоТ УкраТни в зв'язку з шмецькими планами на Сходк Я звертав увагу на можливкть сильного обурення украТнщв проти Нiмеччини на випадок, якщо ми вщдамо Карпатську УкраТну Угорщиш. Нарештi, я вказав на те, що ми не можемо раптово порвати з украТнцями тсля того, як пщтримували Тх сподiваннями на утворення КарпатськоТ УкраТни з шмецькою допомогою та пщ-тримкою. На фюрера ц аргументи не справили враження. Як мен повiдомив мшктр закордонних справ, А. Гiтлер на все це вiдповiв: "Це трапчно, проте неминуче... Якщо б я зв'язався з украТнцями та Тх полггичними планами, то у Вщш не було би прийняте третейське ршення, яке зробило Карпатську УкраТну нежиттездатною"» (Год кризиса 1990: 273; Военная разведка 2008: 64-65).
На думку П. Полянського, iсторична драма карпатоукраТнськоТ держави та ТТ наслщки для всього загальноукраТнського руху полягали в тому, що штервенщя гiтлерiвцiв на Схiд об'ективно була на руку цьому краю. Переорiентацiя Берлша на завдання першого удару по Заходу позбавляла ТТ шанав на життя, осктьки на початковому етат передбачалися спiльнi дiТ (проти Польщ^ Нiмеччини та СРСР. Така переорiентацiя сталася приблизно на межi 1938-1939 рр., i вiдтодi для нацистського керiвництва мова могла iти про завоювання уже ваеТ УкраТни, незважаючи на те, який статус щф мали 17 землi (По-лянський 2009: 116).
У шч на 15 березня 1939 р. гiтлерiвськi вшська зайняли Чехiю, а угорсьм, отримавши згоду А. Гiтлера, протягом чотирьох наступних дшв окупували Карпатську УкраТну, сойм якоТ напередоднi проголосив ТТ незалежшсть. «Одночасно Закарпатська Русь також проголосила... незалежысть i звернулася до Берлiна про захист, - повщомив 16 березня у Париж Р. Кулондр. - Однак гiтлерiвськi керiвники за-лишаються глухими до заклимв цiеТ краТни, що зв'язала з ними ус своТ сподiвання; на деякий час Тй вiдводиться роль "украТнського П'емонта". Закарпатську УкраТну окуповують угорськ вiйська» (Год кризиса 1990: 286).
Своею чергою, тимчасово повiрений у справах СРСР у Берл^ Г. Астахов записав тодi ж у своему щоденнику наступне: «Ымеччина офщшно вiдмовилася вщ негативного ставлення до встановлення польсько-угорського кордону i дала згоду на зайняття угорцями ПрикарпатськоТ Русi» (Документы 1992: 185).
На думку тогочасного запеклого опонента Й. Сталша Л. Троцького, фюрер такою поведшкою немов би давав зрозумгги кремлiвському господарю: якби вш планував «похiд на УкраТну», то залишив би Карпатську УкраТну для Райху (Троцкий 1939: 6). ^мецьку тактику
в карпатоукраТнському питаны розгадала i галицька газета «На-цiональна полiтика», зазначивши, що це «може бути цшком добре також презентом Гiтлера СталшовЬ мовляв, дивися, я цiлком не маю шяких украТнських замiрiв» (Нацюнальна полiтика 1939). Зрештою, пiд час розмови Г. Астахова iз заступником завщувача вiддiлом преси МЗС Ымеччини Б. Штуммом 9 травня 1939 р. останнш, переконуючи спiврозмовника, що полггика його уряду стосовно Радянського Союзу змшилася на краще, зауважив: «Лшвщащя КарпатськоТ УкраТни, хоча i зроблена не безпосередньо заради СРСР, але була б неможлива, якби у ^меччини був намiр здшснювати експансiю в бiк УкраТни» (Год кризиса 1990: 441).
Як свщчать документи радянськоТ розвiдки, 17 березня 1939 р. представник нiмецького бюро зв'язку у Варшавi Е. £нш бесiдував з фракцieю УкраТнського нацюнально-демократичного об'еднання в парламентi. УкраТнськi депутати дорiкали йому за те, що «Птлер, якому вони слiпо довiряли, зрадив Тх (украТнцiв. - В.Т., Л.Т.), i що Нiмеччина кинула Тх на пожирання угорським i польським шакалам» (Военная разведка 2008: 65). Водночас вони закликали його вплинути через шмецьке посольство на Берлш, аби вш продемонстрував наступш конкретнi жести на пiдтримку украТнськоТ справи:
1. Нiмеччина повинна змусити Угорщину надати Карпатськiй УкраТнi широку автономiю.
2. Будапешт повинен погодитися на такий уряд в краТ, на чолi якого б «стояли надшш елементи на зразок Волошина i Ревая».
3. Угорщина мае визнати повноважними останш вибори в сойм КарпатськоТ УкраТни.
4. «Очовики», ям воюють проти Угорщини, повинш одержати амнiстiю i можливiсть перебратися до шмецького протекторату над Богемiею i Моравiею. «Там вони могли б бути зараховаш в спещальну вiйськову органiзацiю i використанi в якосп украТнських офiцерiв майбутньоТ украТнськоТ армп» (Военная разведка 2008: 65).
Наступного дня Е. £нш доповiв про украТнськi пропозицiТ ымець-ким послу i вiйськовому аташе у Варшавi, проте вони вiдмовилися довести до вщома про них Берлш.
Прагнення гiтлерiвцiв не дратувати Москву контактами з украТнця-ми та зайвий раз продемонструвати свою незацкавлешсть «украТн-ською справою» помiтив у квггш 1939 р. i польський консул у Берл^ (AANа 1939: 69). А 30 травня статс-секретар МЗС ^меччини Е. Вайц-зеккер переконував Г. Астахова: «Поляки, пакт з якими ымецький уряд анулював, ... намагалися створити враження, ыбито Ымеччина мае якiсь аспiрацiТ на УкраТш. У Бека прикро слабка пам'ять. Але нiмецький уряд дав вичерпну вщповщь на цi спроби, лквщувавши Карпатську
УкраТну» (На роковом пороге 1939: 109; Год кризиса 1990: 520).
Одержавши з Берлша негативну вщповщь на прохання захистити вщ угорськоТ агресп, обраний президентом КарпатськоТ УкраТни А. Волошин, який до того був прихильником орiентацiТ на Третш райх, звернувся у вiдчаТ до Бухареста з проханням приеднати край до Румунп. «Перебiгши в Мараморош-Сигет, Волошин ще в Хусп проголосив приеднання РусинськоТ областi до Румунп, - повiдомляв 16 березня угорський посланник у Бухарест Л. Бардошi своему мiнiстру закор-донних справ I. Чаю. - Сьогодш у другiй половинi дня Рада м^ст^в розглядала цю пропозицiю Волошина» (Тернистий шлях 2007: 251).
Однак румунське керiвництво вщмовило А. Волошину, осктьки тодi теж мало «своТ iнтереси на русинськiй територiТ» i вивчало пропозицiТ польськоТ сторони, яка «посилено схиляла румунський уряд окупувати ц територiТ, що можна було би здшснити з допомо-гою вшськ, стягнутих до кордону» (Тернистий шлях 2007: 250-251), а також побоювалося негативноТ реакцп Нiмеччини. Бтьше того, як повiдомляв польський консул у Хусп П. Курницький до Варшави 20 березня, Бухарест пообщяв передати угорськш сторон ачовиюв та украТнських дiячiв, якi перейшли до Румунп. Вш рекомендував своему МЗС створити спшьну польсько-угорську комiсiю з метою виявлення «виборчих фальсифiкацiй i фiнансових зловживань Волошина» (AANb 1939: 2).
На позицiю Бухареста в карпатоукраТнському питаннi проливае свггло i запис бесiди вiйськово-морського аташе СРСР у Туреччиш з вшськовим аташе РумунiТ у Стамбулi 15 березня 1939 р. Пщ час розмови останнш наголосив: «Румунiю цкавить питання про те, як виршиться доля ПрикарпатськоТ УкраТни. Якщо вона вщшде до Угорщини, то тим самим з'явиться угорсько-польський кордон, що влаштовуе !талт, але не влаштовуе, ймовiрно, Ымеччину. У цьому випадку румуни поставлять, можливо, питання про своТ претензп на райони з румунським населенням. Якщо ж Прикарпатська УкраТна вщшде до Ымеччини, то виникне пряма загроза для польськоТ УкраТни» (Документы 1992: 192). Як випливае з цього запису, румунський представник заявив, що СРСР, Друга Рiч Посполита та Балканська Антанта повинш утворити блок, аби перешкодити експансп ^меччини на схщ, бо якщо вона захопить край, то наступним об'ектом може бути «польська УкраТна», а далi - спроба просунутись або в напрямку УРСР, або захопити Румушю (Документы 1992: 192). Зазначимо, що i тсля окупацп Угорщиною КарпатськоТ УкраТни Бухарест сподiвався дипло-матичним шляхом iз допомогою Варшави повернути хоча би чотири села, населеш румунами, залiзничну лiнiю Лонка-Ясiня та терени, розмщеш на схiд вiд феТ залiзницi (Пушкаш 2006: 280).
LU,o cтocyeтьcя oфiцiйнoï рeaкцiï CPCP нэ aгрeciю Hiмeччини й Угoрщини прoти йoгo чexocлoвaцькoгo coюзникa, тo вoнa oбмeжилacя, пo cyrï, нoтoю нэргамэ зaкoрдoнниx cпрaв M. Литвинoвa, нэд^э-нoю i8 бeрeзня пocлy В. Шyлeнбyргy. У шocтoмy з вocьми ïï пyнктiв вкaзyвaлocя: «Дiï нiмeцькoгo уряду пocлyжили cигнaлoм дo грyбoгo втoргнeння yгoрcькиx вiйcьк y Kaрпaтcькy Pycь i дo пoрyшeння eлe-мeнтaрниx прэв ïï нaceлeння» (Ho!a i939; Дoкyмeнты i978: 607; Дoкyмeнты i979: 428).
Пicля рoзчлeнyвaння Чexocлoвaччини рaдянcькa диплoмaтiя булэ oбeрeжнoю y виcлoвлювaнняx щoдo пoдaльшoï дoлi Kaрпaтcькoï Укрaïни, эби нe зiпcyвaти вiднocини з Hiмeччинoю. Врaxoвyючи мiжнaрoднy ^туэцт, рaдянcькo-нiмeцькi дoмoвлeнocтi, крeмлiвcь-кe кeрiвництвo нe виявлялo тoдi aктивнocтi в кaрпaтoyкрaïнcькoмy питaннi, пeрeнocячи пiдгoтoвкy пщГрунтя для приeднaння Зэкэрпэття дo CPCP нэ мaйбyтнe.
Oтжe, пoдaвши ^гнэл дo рoзчлeнyвaння тэ лiквiдaцiï 4exocno-вaцькoï Pecпyблiки, Mюнxeнcькa кoнфeрeнцiя вoднoчac зaгocтрилa прoблeмy Kaрпaтcькoï Укрaïни.
Зacтocoвyючи тэктику вичiкyвaння, cплiтaючи мeрeживo штриг нaвкoлo кaрпaтoyкрaïнcькoгo питэння i вoднoчac зэлишэючи зэ лэштункэми влacнi плэни cтocoвнo крэю, нaциcтcькa вeрxiвкa нэ-мaгaлacя ocтaтoчнo з'яcyвaти cпрaвжнi зэдуми зaцiкaвлeниx крaïн, нэлэштувэти ïx прoти Чexocлoвaччини i, пoeднyючи мeтoди шэнтэжу тэ зaoxoчeння, змiцнити cвiй вплив нэ пoлiтикy циx крaïн.
Вoнa прэгнулэ цiнoю пoнeвoлeнoгo крэю прoтoрyвaти шляx дo нiмeцькo-рaдянcькoгo пoрoзyмiння, a зaoднo нэлэштувэти Mocквy прoти Вэршэви, iзoлювaти Пoльcькy Pecпyблiкy, пocлaбити Pyмyнiю, ocтaтoчнo пeрeтягти нэ cвiй бк Угoрщинy.
Л1ТЕРАТУРА
Бoгiв, Зaдoрoжний i999 - Бог'ш О., Задорожний В. Kaрпaтcькa УкрэТнэ (Пiдкaрпaтcькa Pycь) y мiжнaрoдниx вiднocинax (трaвeнь i938 - бeрeзeнь i939).Ужгoрoд: Пaтeнт, i999. 9i c.
Вeгeш 2004 - Вегеш М. Августин Вoлoшин i Kaрпaтcькa УкрэТнэ. Львiв: ЗУKЦ, 2004. 4i4 c.
Вoeннaя рaзвeдкa 2008 - Вoeннaя рaзвeдкa инфoрмирyeт. Дoкyмeнты рaзвeдyпрaвлeния Kрacнoй эрмии. Янвэрь i939 - июнь i94i гг. / Cocr. M. Гaврилoв. M.: MФД, 2008. 786 c.
XVIII cъeзд i939 - XVIII cъeзд Вcecoюзнoй Koммyнистичecкoй пэртии (б): стeнoгрaфичecкий oтчeт. M.: ОГИЗ, i939. 742 c.
Гвй^^ны^ 20ii - Гай-Ныжнык П. Kaрпaтcкaя Укрэинэ в i939 году кэк oднa из «рaзмeнныx мoнeт» Mюнxeнcкoгo дoгoвoрa // Зэпэднэя Бeлoрyc-
сия и Западная Украина в 1939-1941 гг.: люди, события, документы. СПб.: Алетейя, 2011. 424 с.
Год кризиса 1990 - Год кризиса, 1938-1939: документы и материалы: в 2 т. Т. 1 (29 сентября 1938 г. - 31 мая 1939 г.) / Под ред. Л.Ф. Ильичева. М.: Политиздат, 1990. 555 с.
Гришин 1999 - Гришин Я. Путь к катастрофе. Польско-чехословацкие отношения 1932-1938 гг. Казань: Заря, 1999. 184 с.
Документы 1977 - Документы внешней политики СССР. Т. XXI / Ред. кол.: Г.К. Деев, И.Н. Жуковский и др. М.: Госполитиздат, 1977. 792 с.
Документы 1978 - Документы и материалы по истории советско-чехословацких отношений. Т. 3: июнь 1934 - март 1939 гг. / Под ред. П.Н. Поспелова,
B. Краля. М.: Наука, 1978. 320 с.
Документы 1979 - Документы по истории мюнхенского сговора. 19371938 / Под ред. В.Ф. Мальцева, Д. Спачил. М.: Политиздат, 1979. 471 с.
Документы 1992 - Документы внешней политики СССР. 1939. Т. XXII: в 2 кн. Кн. 1: Январь - август / Под ред. В.Г. Комплектова. М.: Международные отношения, 1992. 712 с.
Домбровський 2012 - ДомбровськийД. Польща i Закарпаття: 1938-1939. КиТв: Темпора, 2012. 392 с.
Известия 1939 - Известия. 1939. 11 марта.
ктс^я 2001 - ктс^я Центрально-СхщноТ £вропи / За ред. Л. Зашкть-няка. Львiв : Львiвський нацюнальний ушверситет iм. ГФранка, 2001. 660 с.
Коваль 2003 - Коваль В. Шлях до вшни: Партнерство двох диктатс^в (1939-1941) // Полiтична iсторiя УкраТни XX ст.: у 6 т. Т. 4: УкраТна у Другш свп-овш вшш, 1939-1945. К.: Генеза, 2003. С. 15-62.
Марьина 2003 - Марьина В. Закарпатская Украина (Подкарпатская Русь) в политике Бенеша и Сталина. 1939-1945 гг. М.: Новый хронограф, 2003. 304 с.
Мельтюхов 2001 - Мельтюхов М. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние. 1918-1939 гг. М.: Вече, 2001. 464 с.
Морозов 2004 - Морозов С. Польско-чехословацкие отношения 19381939. Что скрывалось за политикой равноудаленности Ю. Бека. М.: Изд-во МГУ, 2004. 528 с.
Морозов 2005 - Морозов С. Как пилсудчики «заложили» чехов // Международная жизнь. 2005. № 11. С. 114-127.
Морозов 2006 - Морозов С. В «мюнхенские дни» пилсудчики насторожили всю Европу и даже Третий рейх // Международная жизнь. 2006. № 6.
C. 123-141.
На роковом пороге 1939 - На роковом пороге (из архивных материалов 1939 года) // Вопросы истории. 1989. № 11. С. 87-112.
Нацюнальна полiтика 1939 - Нацюнальна политика. 1939. 26 березня.
Нота 1939 - Нота народного комиссара иностранных дел СССР М.М. Литвинова послу Германии в СССР Ф. Шуленбургу. 18 марта 1939 г. // Известия. 1939. 20 марта.
Оглашению подлежит 2004 - Оглашению подлежит: СССР - Германия. 1939-1941 гг.: документы и материалы / Сост. Ю.Г. Фельштинский. М.:
Терра - книжный клуб, 2004. 400 с.
Полянський 2009 - Полянський П. УкраТнське питання напередодш Друга! свтовоТ вшни: дипломатичний аспект // Пам'ять сголпь. 2009. № 5-6. С. 105-125.
Правда 1939 - Правда. 1939. 5 марта.
Пушкаш 2006 - Пушкаш А. Цивилизация или варварство: Закарпатье 1918-1945. М.: Европа, 2006. 564 с.
Рассекреченные документы 2009 - Рассекреченные документы Второй мировой войны // «Завтра может быть уже поздно...». Вестник МГИМО-Университета. М., 2009. С. 405-598. Спецвыпуск.
СССР в борьбе 1971 - СССР в борьбе за мир накануне Второй мировой войны (сентябрь 1938 - август 1939 гг.): документы и материалы / Редкол. А.А. Громыко и др. М.: Политиздат, 1971. 671 с.
Стерчо 1964 - Стерчо П. УкраТнська справа у мiжнароднiй пол^иш 1938-1939 // Сучасшсть. 1964. № 4. С. 89-101.
Тернистий шлях 2007 - Тернистий шлях до УкраТни: зб. документ i архiв-них матерiалiв «Закарпаття в европейськш полiтицi 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 рр.» / Упоряд. О.Д. Довганич та О.М. Корсун. Ужгород: Закарпаття, 2007. 749 с.
Троцкий 1939 - Троцкий Л. «Об украинском вопросе» // Бюллетень оппозиции большевиков-ленинцев. Париж, 1939. Вып. 78-79. С. 3-8.
Швагуляк 1990 - Швагуляк М. «УкраТнська карта». УкраТнське питання у мiжнароднiй полЬиш напередодш та на початку ДругоТ свЬовоТ вшни // Дзвш. 1990. № 7. С. 83-95.
Швагуляк 2000 - Швагуляк М. УкраТнське питання в м1жнародних полгтичних кризах передодня ДругоТ свгтовоТ вшни (1938-1939) // В1с-ник Льв1вського ушверситету. Сер1я 1сторична. Льв1в, 2000. Вип. 35-36. С. 296-320.
AA№ 1939 - Archiwum Akt Nowych w Warszawie. Zespot 322. Ministerstwo Spraw Zagranicznych. Departament PoLityczno-Ekonomiczny. Wydziat Wschodni. 1918-1939. Sygnatura akt 5324 - DziataLnosc Ukraincow w zwigzku z Likwidacjg Rusi Zakarpackiej. Raporty, korespondencja. 1939 r., 21 k.
AANb 1939 - Archiwum Akt Nowych w Warszawie. Zespot 474. Ambasada RzeczypospoLitej w BerLinie. 1920-1939. Sygnatura akt 3935 - Korespondencja ambasadora J. Lipskiego z CentraLg MSZ i z konsuLami RP na terytorium Rzeszy Niemieckiej. 1937-1939 rr., 300 k.
Davies 1941 - DaviesJ. Mission to Moscow. N.Y.: Simon and Schuster, 1941. 659 p.
Documents 1953 - Documents of German Foreign PoLicy 1918-1945. Ser. D (1937-1945). VoL. V. June, 1937 to March, 1938. Germany's ReLations with PoLand; the BaLkans; Latin America; SmaLL Powers. London: His Majesty's Stationery Office, 1953. LXXXIII, 958 p., Appendices.
Documents 1956 - Documents of German Foreign PoLicy 1918-1945. Ser. D (1937-1945). VoL. VI. The Last Months of Peace. March - August 1939. London: Her Majesty's Stationery Office, 1956. XCIII, 1149 p.
Historia 1995 - Historia dypLomacji poLskiej. T. IV. (1918-1939) / Kier. Gerard Labuda. Warszawa: PWN, 1995. 719 s.
PoLska w poLityce 1989 - PoLska w poLityce miçdzynarodowej (1939-1945): zbior dokumentow / Wybrat, przedmowg i przypisami opatrzyt Wtodzimierz T. Kowalski. Warszawa: Panstwowy Instytut Wydawniczy, 1989. 670 s.
TerLecki 1985 - Terlecki O. Putkownik Beck. Krakow: Krajowa Agencia Wy-dawnicza, 1985. 373 s.
REFERENCES
Bogiv, O. & Zadorozhniy, V. (1999) Karpats'ka Ukraïna (Pidkarpats'ka Rus') u mizhnarodnikh vidnosinakh (traven' 1938 - berezen' 1939) [Carpathian Ukraine (Subcarpathian Rus) in the internationaL reLations (May of 1938 - March of 1939)]. Uzhhorod: Patent.
Vegesh, M. (2004) Avgustin Voloshin i Karpats'ka Ukraïna [Augustyn VoLoshyn and Carpathian Ukraine]. Lviv: ZUKTs.
GavriLov, M. (2008) Voennaya razvedka informiruet. Dokumenty razveduprav-leniya Krasnoy armii. Yanvar' 1939 - iyun' 1941 gg. [MiLitary inteLLigence informs. Documents of the InteLLigence Department of the Red Army. January 1939 -June 1941]. Moscow: MFD.
The ALL-Union Communist Party (BoLsheviks). (1939) XVIIIsyezd Vsesoyuznoi kommunisticheskoi partii (b): stenograficheskyi otchet [The 18th Congress of the ALL-Union Communist Party (BoLsheviks): verbatim report]. Moscow: OGIZ.
Gay-Nyzhnyk, P. (2011) Karpatskaya Ukraina v 1939 godu kak odna iz "razmen-nykh monet" Myunkhenskogo dogovora [Carpathian Ukraine in 1939 as one of the "exchange coins" of the Munich Treaty]. In: Petrovskaya, O.V. & Borisenok, E.Yu. (eds) Zapadnaya Belorussiya i Zapadnaya Ukraina v 1939-1941 gg.: lyudi, sobytiya, dokumenty [Western BeLarus and Western Ukraine in 1939-1941: peopLe, events, documents]. St. Petersburg: ALeteyya.
ILichev, L.F. (ed.) (1990) God krizisa, 1938-1939: Dokumenty i materialy: v2 t. (1990) [The Year of Crisis, 1938-1939. Documents and materiaLs in two voLs]. VoL. 1. Moscow: PoLitizdat.
Grishin, Ya. (1999) Put' k katastrofe. Pol'sko-chekhoslovatskie otnosheniya 1932-1938 gg. [The way to catastrophe. PoLish-CzechosLovak reLations in 1932-1938]. Kazan: Zarya.
Deev, G.K., Zhukovsky, I.N. et aL. (1977) Dokumenty vneshney politiki SSSR [Documents of the USSR foreign poLicy]. VoL. 21. Moscow: GospoLitizdat.
PospeLov, P.N. & KraL, V. (eds) (1978) Dokumenty i materialypo istoriisovetsko-chekhoslovatskikh otnosheniy [Documents and materiaLs on the history of Soviet-CzechosLovak reLations]. VoL. 3. Moscow: Nauka.
MaLtsev, V.F. & SpachiL, D. (eds) (1979) Dokumenty po istorii myunkhenskogo sgovora. 1937-1938 [Documents on the history of the Munich coLLusion. 1937-1938]. Moscow: PoLitizdat.
KompLektov, V.G. (ed.) (1992) Dokumenty vneshney politiki SSSR [Documents of the USSR foreign poLicy]. VoL. 22. Moscow: Mezhdunarodnye otnosheniya.
Dombrovsky, D. (2012) Pol'shcha i Zakarpattya: 1938-1939 [PoLand and Transcarpathia: 1938-1939]. Kyiv: Tempora.
Izvestiya (1939) 11th March.
ZashkiLnyak, L. (2001) Istoriya Tsentral'no-Skhidnoï Evropi [History of Central and Eastern Europe]. Lviv: Ivan Franko Lviv National University.
Koval, V. (2003) Shlyakh do viyni: Partnerstvo dvokh diktatoriv (1939-1941) [The Way to War: The Partnership of Two Dictators. 1939-1941]. In: Kuras, I.F. (ed.) Politichna istoriya UkraïniXXst.: u 6 t. [Political History of Ukraine of the Twentieth Century. In 6 vols]. Vol. 4. Kyiv: Geneza.
Maryina, V. (2003) Zakarpatskaya Ukraina (Podkarpatskaya Rus') v politike Benesha i Stalina. 1939-1945 gg. [Transcarpathian Ukraine (Subcarpathian Rus) in Stalin's and Benesz's politics. 1939-1945]. Moscow: Novyy khronograf.
Meltyukhov, M. (2001) Sovetsko-polskie voyny. Voenno-politicheskoie protivo-stoyanie. 1918-1939 gg. [Soviet-Polish wars. Military-political confrontation. 1918-1939]. Moscow: Veche.
Morozov S. (2004) Polsko-chekhoslovatskie otnosheniya 1938-1939. Chto skryvalos' za politikoy ravnoudalennosti Yu. Beka. [Polish-Czechoslovak relations 1938-1939. What was behind J. Beck's policy of equidistance]. Moscow: Moscow State University.
Morozov, S. (2005) Kak pilsudchiki "zalozhyli" chekhov [How followers of Pilsudski "ratted" the Czechs]. Mezhdunarodnaya zhizn' - International Affairs. 11. pp. 114-127.
Morozov, S. (2006) V "myunkhenskie dni" pilsudchiki nastorozhili vsyu Evropu i dazhe Tretiy reykh [In the "Munich days" the followers of Pilsudski alerted the entire Europe and even the Third Reich]. Mezhdunarodnaya zhizn' - International Affairs. 6. pp. 123-141.
Besymensky, L.A. (ed.). (1989) Na rokovom poroge (iz arkhivnykh materialov 1939 goda) [On the fatal threshold (from archival materials of 1939)]. Voprosy istorii. 11. pp. 87-112.
Natsional'na politika (1939) 26th March.
People's Commissar of Foreign Affairs of the USSR. (1939) Nota narodnogo komissara inostrannykh del SSSR M.M. Litvinova poslu Germanii v SSSR F. Shulenburgu. 18 marta 1939 g. [Note by People's Commissar of Foreign Affairs of the USSR M.M. Litvinov to German Ambassador to the USSR F. Schulenburg]. Izvestiya. 20th March.
Felshtinsky, Yu.G. (2004) Oglasheniyupodlezhit:SSSR - Germaniya. 1939-1941 gg.:dokumenty i materialy [To be announced: the USSR - Germany. 1939-1941. Documents and materials]. Moscow: Terra - knizhnyy klub.
Polyansky, P. (2009) Ukraïns'ke pitannya naperedodni Drugoï svitovoï viyni: diplomatichniy aspekt [The Ukrainian Question on the Eve of the Second World War: The Diplomatic Aspect]. Pam'yat'stolit'. 5-6. pp. 105-125.
Pravda (1939) 5th March.
Pushkash, A. (2006) Tsivilizatsiya ili varvarstvo: Zakarpat'e 1918-1945 [Civilization or Barbarism: Transcarpathia 1918-1945]. Moscow: Evropa.
Chechevishnikov, A.L. (ed.) (2009) "Zavtra mozhet byt' uzhe pozdno...". Vestnik MGIMO-Universiteta ["Tomorrow maybe too late". Journal of Moscow State University of International Relations (MGIMO)]. pp. 405-598.
Gromyko, A.A. et al. (eds) (1971) SSSR v bor'beza mir nakanune Vtoroy mirovoy
voyny (sentyabr' 1938 - avgust 1939 gg.): dokumenty i materialy [The USSR in the fight for peace of the eve of the WorLd War (September of 1938 - August of 1939): Documents and MateriaLs]. Moscow: PoLitizdat.
Stercho, P. (1964) Ukraïns'ka sprava u mizhnarodniy poLititsi 1938-1939 [The Ukrainian case in internationaL poLitics 1938-1939]. Suchasnist'. 4. pp. 89-101.
Dovganich, O.D. & Korsun, O.M. (eds) (2007) Ternistiy shlyakh do Ukraïni:zb. dokumentivi arkhivnikh materialiv"Zakarpattya v evropeys'kiypolititsi 1918-1919, 1938-1939,1944-1946 rr." [A difficuLt way to Ukraine: The coLLection of archivaL documents and materiaLs "The Transcarpathia in European poLicy in 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946]. Uzhhorod: Zakarpattya.
Trotsky, L.D. (1939) Ob ukrainskom voprose [On the Ukrainian Question]. Byulleten'oppozitsii bol'shevikov-lenintsev. 78-79. pp. 3-8.
ShvaguLyak, M. (1990) "Ukraïns'ka karta". Ukraïns'ke pitannya u mizhnarodniy poLititsi naperedodni ta na pochatku Drugoï svitovoï viyni [The Ukrainian card. The Ukrainian question in the internationaL poLitics on the eve and in the beginning of the Second WorLd War]. Dzvin. 7. pp. 83-95.
ShvaguLyak, M. (2000) Ukraïns'ke pitannya v mizhnarodnikh poLitichnikh krizakh peredodnya Drugoï svitovoï viyni (1938-1939) [The Ukrainian Question in InternationaL PoLiticaL Crisis's of the eve of Second WorLd War (1938-1939)]. VisnikL'vivs'kogo universitetu. Seriya istorichna. 35-36. pp. 296-320.
The Archive of New Records in Warsaw (AAN). (1939a) Dziaialnosc Ukraincow w zwiqzku z likwidacjq Rusi Zakarpackiej. Raporty, korespondencja [Activities of Ukrainians in connection with the Liquidation of Transcarpathian Rus. Reports, correspondence]. Ministry of Foreign Affair. PoLiticaL-Economy Departament. Eastern Office 1918-1939. Act 5324.
The Archive of New Records in Warsaw (AAN) (1939b) Korespondencja ambasadora J. Lipskiego z Centralq MSZ i z konsulami RP na terytorium Rzeszy Niemieckiej. 1937-1939 rr. [Correspondence of Ambassador J. Lipski with the Headquarters of the Ministry of Foreign Affairs and consuLates of the RepubLic of PoLand on the territory of the German Reich. 1937-1939]. PoLish Embassy in BerLin. 1920-1939. Act 3935.
Davies, J. (1941) Mission to Moscow. New York: Simon and Schuster.
Her Majesty's Stationery Office (1953) Documents of German Foreign Policy 1918-1945. Ser. D (1937-1945). VoL. 5. London: His Majesty's Stationery Office.
Her Majesty's Stationery Office (1953) Documents of German Foreign Policy 1918-1945. Ser. D (1937-1945). VoL. 6. London: Her Majesty's Stationery Office.
Labuda, G. et aL. (eds) Historia dyplomacjipolskiej [History of PoLish dipLomacy]. VoL. 4. Warsaw: PWN.
KowaLski, W.T. (ed.) (1989) Polska w polityce miçdzynarodowej (1939-1945) [PoLand in internationaL poLitics (1939-1945)]. Warsaw: Panstwowy Instytut Wydawniczy.
TerLecki, O. (1985) Puikownik Beck [CoLoneL Beck]. Krakow: Krajowa Agencia Wydawnicza.
Трофимович Владимир Васильевич - доктор исторических наук, заведующий кафедрой истории Национального университета «Острожская академия» (Украина).
Трофимович Володимир Васильович - доктор iсторичних наук, завщувач кафе-дри ^стори Национального унiверситету «Острозька академiя» (УкраТна).
Volodymyr V. Trofymovych - The National University of Ostroh Academy (Ukraine).
E-mail: v.trofymovych@rambler.ru
Трофимович Лилия Владимировна - кандидат исторических наук, доцент кафедры гуманитарных наук Национальной академии сухопутных войск им. гетмана П. Сагайдачного (Украина).
Трофимович Лшя Володимирiвна - кандидат iсторичних наук, доцент кафедри гуманггарних наук НацюнальноТ академи сухопутних вшськ ^м. гетьмана П. Сагайдачного (УкраТна).
Liliya V. Trofymovych - Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy (Ukraine).
E-mail: [.trofymovych@hotmail.com
