CC BY
18Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 21 (60). № 2. 2008 г. С. 47-54.
УДК 349.412.2 "ХХ"
Шкурат енко О.В.
ПРАВОВ1 ЗАСАДИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ТЕРИТОР1АЛЬНИХ ПИТАНЬ В УКРА1Н1
В I ПОЛ. ХХ СТ.
У науковш статп автор розглядае проблеми розв'язання територiальних питань в YKpaÏHÎ. У статп аналiзуються думки сучасних юториюв, законодавчi акти того часу, та анашзуються чинники врегулювання питань цшсносп i легiтимностi входження до складу Украшсько].' РСР захiдноукpаïнських земель.
Ключовi слова: теpитоpiальнi питання, земля, законодавчi акти.
Перша свiтова вiйна кардинальним чином змiнила полiтичну та м1жнародну систему вщносин. З розпадом Австpо-Угоpськоï та Росiйськоï iмпеpiй на полпичнш каpтi Свропи з'явилися жш держави, серед яких була й Украша, у сеpединi котpоï вщбувалися досить складнi процеси державотворення.
Для закршлення pезультатiв Пеpшоï свiтовоï вшни та встановленнi повоенного теpитоpiального устрою новоутворених держав, прагнула взяти участь у Мирнш конфеpенцiï, скликаноï в Париж й Украшська Народна Республка. Секретар укpаïнськоï делегацiï на Паризькш миpнiй конфеpенцiï I. Борщак зазначав, що „склад укpаïнськоï делегацiï на Мирову конфеpенцiю на чолi з Г. Сидоренком призначила Директс^я в счш 1919 р. з надiею, що ïï допустять до пращ в Мировш Конфеpенцiï. 9 травня 1919 р. до Парижу прибула спецiальна делегацiя ЗУНР, яка разом з ддачою делегацiею повинна була домогтися у м1жнародного спiвтоваpиства визнання УНР як сувеpенноï держави, а також отримати полiтичну i вшськову пiдтpимку [1, с. 108-109].
Як зазначае М. Стах1в: „завдання члешв укpаïнськоï Делегацiï лежало в тому, щоб зробити укpаïнську справу актуальною на Мировш КонференщГ' [2, с. 12]. На думку юторика I. Борщака, „украшська дипломатiя наïвно гадала, що ïï допустять до Конференцп, але цього не сталося" [1, с. 105]. Навпъ формально, украшське питання як самостiйне, конфеpенцiею в Париж не розглядалося. Натомiсть, значну увагу було пpидiлено виpiшенню спpавi Захiдноï Укpаïни i польськоï агресп [2, с. 15]. "Що ж до Галичини, то ïï доля мала ще виpiшуватися Лiгою Нацш чи Радою амбасадоpiв, яка засщала у ПарижТ', - зазначав О. Шульгш [3, с. 24]. За ршеннями конфеpенцiï Польща отримувала мандат вщ Лiги Нацiй на управлшня Схвдною Галичиною строком на 25 роив [4, с. 377]. За Сен-Жерменським мирним договором, укладеним у вересш 1919 р., землi украшсько].' Буковини вiдходили до Румунiï, а Закарпаття - до Чехо-Словацькоï Республши. Згодом великими державами було визнано, що Бесаpабiя стае частиною Румуни [4, с. 379].
Таким чином, намагання укpаïнських представниюв на конференцп у Париж по-рушити "украшське питання" як самостшний пункт порядку денного були марними. На конференцп Украша не розглядалася як об'еднана теpитоpiя з населенням, що на нш проживае; це були окpемi pозчленованi теpитоpiальнi одиницi - Закарпаття, Буковина, Схвдна Галичина. Незважаючи на постшш намагання piзних представниюв украшства виpiшити "укpаïнське питання", воно залишалося тiльки внутpiшньоукpаïнським для бiльшостi уpядiв Укpаïни. У пеpебiгу визвольних змагань украшська держава втратила
свою ошбшсть. Зaxiднi деpжaви, пеpедyсiм тi, що вxодили до Антанти, не вбaчaли Укpaïнy сaмостiйним чинником y повоеннiй системi мiжнapодниx вщносин, a yкpaïнськi ypяди не змогли чггко окpеслити тa сфоpмyлювaти позищю Укpaïни нa евpопейськомy континентi
Ha гагатку 1920 p. yкpaïнський ypяд був втягнутий в пеpеговоpи з Польщею, де С. Петлюpa, сподiвaючись випpaвити ситyaцiю, yклaв з Ю. Пiлсyдським Вapшaвський договip (вщ 24 кытня 1920 p.), зa яким Сxiднa Гaличинa, знaчнa чaстинa Волиш тa Подiлля вiдxодили до Польщу a остaння визнaвaлa незaлежнiсть УНР [5, с. 25]. Польщa зобов'язyвaлaсь не yклaдaти мiжнapодниx угод, спpямовaниx пpоти Укpaïни; raparny-вaлись нaцiонaльно-кyльтypнi пpaвa yкpaïнського нaселення в Польщi i польського - в У^т [6, с. 80].
Тpyднощi польсько-paдянськоï вiйни, починaючи з лiтa 1920 p. ^извели до пеpеговоpiв мгж польським ypядом тa ypядом Рaдянськоï Росiï. У жовтнi мгж кpaïнaми було пiдписaно пpелiмiнapний миpний договip, зa яким були встaновленi коpдони по p. 36py4 [7, с. 246]. Ц домовленостi було зaкpiплено договоpом пpо миp мгж Рaдянськими Росiею, Укpaïною тa Польщею, пiдписaним у Ризi 18 беpезня 1921 p. В стaттi 1 догово-py зaзнaчaлося, що стоpони, яю пpиймaють нa себе домовленостi, згщно пpинципy сa-мовизнaчення нapодiв, визшють незaлежнiсть Укpaïни [7, с. 618 - 623]. Мaлося нa yeasi, що в Укpaïнi встaновлювaвся единий ypяд УСРР, як мiжнapодно-пpaвовa одини-ця.
Отже, Бpестськa конфеpенцiя (9 лютого 1918 p.), що зaпочaткyвaлa низку мiжнapодниx договоpiв Укpaïни з центpaльними деpжaвaми [8, с. 1567], i систем Веp-сaльського м^у, доповненa Ризьким договоpом, xочa й oram apеною для дiяльностi y^arn^R^ ypядiв зa мiжнapодне визнaння, пеpеконливо зaсвiдчили - великi деpжaви виpiшyвaли сaмостiйно пiслявоеннy долю yкpaïнськиx земель, i не m коpисть Укpaïни. Це пpизвело до подiлy yкpaïнськиx земель мгж чотиpмa деpжaвaми: Рaдянською Росiею, Польщею, Рyмyнiею тa Чеxо-Словaччиною (ЧСР).
Зaxiднi деpжaви, пеpедyсiм ^airn Антaнти тa США, не вбaчaли Укpaïнy як сaмостiйний чинник у повоеннш мiжнapоднiй системi. Жоднa з нж не визнaлa "yкpaïнське пш^ння", a теpитоpiaльне pозмежyвaння Укpaïни "свщчило пpо небaжaння великиx кpaïн paxyвaтися не тiльки з ïï iнтеpесaми, a взaгaлi з iснyвaнням Укpaïни як тaкоï" [6, с. 339].
Ha думку О.В. Пвлюга, "3axw не змiг i не встиг шднестися до pозyмiння pолi незaлежноï Укpaïни в евpопейськiй геополiтицi тa не осягнув тиx змiн, яю могли б вщбутися в ^CT^i евpопейськоï безпеки у paai змщнення сaмостiйноï Укpaïни. Укpaïнцi, у свою чеpгy, не зyмiли чiтко окpеслити свое знaчення i донести його до 3a-xодy. 3pобити це в mpcira™ i пеpенaсичений подiями вщтинок чaсy, коли paдикaльно змiнювaлaся вся системa мiжнapодниx вщносин, було вaжко" [4, с. 389]. Тому yкpaïнське питaння потpебyвaло остaточного pозв'язaння, a його невpегyльовaнiсть пе-pешкоджaлa стaбiлiзaцiï Сxiдноï Gвpопи.
Поди m полiтичнiй apенi Укpaïни у 1917-1920 pp. окpеслили певнi зовнiшньополiтичнi оpiентиpи yкpaïнськиx ypядiв, xочa й не ^извели до остaточного деpжaвного в^одження Укpaïни.
48
Скориставшись сво!м невизначеним державно-правовим становищем та врахо-вуючи вже набутий досвщ попередшх укра!нських уряд1в, УСРР у пор1вняно короткий перюд - 1920-1923 рр. - також виступала на м1жнароднш ареш як суб'ект м1жнародного права. Правовими актами, яю були покладеш в основу регулювання зовшшньополггично! д1яльносп, виступали звернення уряду УСРР, Конститущя УСРР 1919 р., постанови ВУЦВК, ноти та звернення укра!нського уряду до уряд1в шших кра!н.
М1жнародно-правовими актами закршлювалися принципи поваги до суверештету, непорушшсть територ1альних кордошв, невтручання у внутршш справи держави. Пев-ною м1рою ця багатостороння м1жнародна д1яльнють УСРР вщграла значну роль у змщненш И м1жнародного статусу. Протягом перюду - вщ середини 1923 р. до початку Друго! свггово! вшни 1939 р., а також у перюд вшни до початку 1944 р. - правова регламентащя м1жнародно! д1яльносп Укра!ни обмежувалася лише внутршшми правовими актами (Конституцш УСРР 1929 р., Конститущя УРСР 1937 р., а також акти ЦВК УРСР).
Основними умовами та факторами впливу м1жнародно! полггики 20-40-х рр. ХХ ст. на виршення „украшського питання" можна визначити: розчленування укра!нських земель м1ж декшькома державами; формування у м1жнародно! громадськосп менталггету щодо „меншовартосп" укра!нсько! наци; знищення прояв1в прямування до незалежносп та соборносп Укра!ни. А до фактор1в м1жнародного впливу на виршення "укра!нського питання" можна вщнести таю, як вшськовий (анекс1я та перерозподш укра!нських земель); пол1тико-демограф1чний (вщсторонення укра!нщв вщ виршення власних проблем, штучне винищення украшського населення).
На початку 40-х рр. ХХ ст. укра!нська державнють була номшальною, однак неза-перечним фактом залишаеться те, що УРСР не була вже бездержавною територ1ею, як упродовж минулих вшв. Вона становила своерщне державницьке утворення з власним урядом, парламентом, державною символшою, кордонами, позначеними на географ1чних картах [9, с. 112].
Напередодш Друго! свггово! вшни Укра!на знову стала об'ектом широко! дипломатично! та полггично! гри. Саме у цей складний передвоенний перюд актив1зувалися нацюнальш домагання укра!нства. I першою, у зв'язку з кризою у Чехо-Словаччиш, скористалася такою нагодою для проголошення свого статусу Карпатська Укра!на, яка за Сен-Жерменським договором з вересня 1919 р. перебувала шд мандатом Л1ги Нацш, а з 1923 р. була приеднана до Чехословаччини. На початку жовтня 1938 р., зпдно з Мюнхенськими угодами, вшська Н1меччини перейшли кордон та окупували Судетську область. Уряд Чехо-Словаччини саме у цей час надае словацьюй та укра!нсьюй територп статус автономп. Але 4 жовтня ситуащя ускладнилась, осюльки Будапешт запропонував Кмеччиш приеднати до Угорщини Словаччину й Карпатську Укра!ну [10, с. 161].
Проголошуючи свою федеращю з трьох народ1в: чех1в, словаюв та укра!нщв, уряд Праги офщшно надав автономда й визнав автономний уряд Карпатсько! Укра!ни. Це ршення було тдтверджено парламентом Чехо-Словацько! Республ1ки 22 листопада 1938 р. [10, с. 235]
49
^оте федеpaцiя пpоiснyвaлa недовго. 14 беpезня 1939 p. ypяд Кapпaтськоï Укpaïни пpоголосив сaмостiйнiсть своеï кpaïни, нaстyпного дня зaкpiпленy KaprnTO-Укpaïнським сеймом [11, с. 51]. 3a визшченням П. Стеpчa, поди, що вiдбyвaлися в Kap-пaто-Укpaïнськiй деpжaвi, "пpислyжилися до зaгaльноyкpaïнськоï спpaви тим, що по-стaвили y^arn^^ пpоблемy в pяд нaйвaжливiшиx ^облем мiжнapодноï полiтики бa-гaтьоx деpжaв". "Вiдновлення Укpaïнськоï деpжaви нa сxодi Gвpопи ... виxодить дaлеко позa paмки сaмиx yкpaïнськиx iнтеpесiв, це вже спpaвa мiжнapоднa" [10, с. 223]. ^оте невдовзi Угоpщинa, як союзник Шмеччини, отpимaлa всi шдсгави для зaxоплення Пiдкapпaтськоï Рyсi [12, с. 199].
Пюля пiдписaння 23 сеpпня 1939 p. нiмецько-paдянського такту пpо ненaпaд й до-дaткового тaемного пpотоколy "Пpо дpyжбy i коpдони" сxiднi теpитоpiï Польщi по лшп Hapвa - Вiслa - Сян пiдпaдaли пщ сфеpy впливу Рaдянського Союзу [11, с. 47]. 22 ве-pесня 1939 p. Чеpвонa Apмiя пеpетнyлa демapкaцiйнy лшда i встyпилa до Львовa з офщшною веpсiею пpо необxiднiсть "пpийти нa допомогу yкpaïнцям i бiлоpyсaм", нaд якими нaвислa зaгpозa окугацп [5, с. 75]. Ha окyповaниx теpитоpiяx 3axiдноï Укpaïни були ^оведеш вибоpи до Устaновчиx Hapодниx 3боpiв. 26 жовтня 1939 p. Hapоднi 3боpи пpийняли pезолюцiю бiльшiстю голошв пpо звеpнення до Веpxовноï Рaди СРСР пpиеднaти Зaxiднy Укpaïнy до Рaдянськоï Укpaïни. Пpоxaння було зaдоволене 1 листо-пaдa i пiдтвеpджене Веpxовною Рaдою УРСР 15 листопaдa 1939 p. [13, с. 23].
28 чеpвня 1940 p., шсля yльтимaтyмy СРСР, Рyмyнiя погодилaся "пеpедaти" ш Пiвнiчнy Буковину тa Бессapaбiю, нaселенy в основному yкpaïнцями. Уа цi зaxоди дaли можливiсть змщнити коpдони СРСР нa зaxодi i вщсунути його нa 150-300 км.
У м1жвоенний пеpiод зaxiднi ^aírn зaлишились бaйдyжими до нaцiонaльниx до-мaгaнь yкpaïнствa, a СРСР i Шмеччиш вбaчaли в Укpaïнiлише стpaтегiчний плaццapм i джеpело бaгaтиx ^^одн^ pесypсiв. 3a тaкиx умов. Укpaïнa стaновилa paдше об'ект, шж суб'ект тогочaсноï мiжнapодноï полiтики, бyлa свофщним зapyчником iнтеpесiвiншиx деpжaв, пpоте школи не вiдмовлялaся вщ iдеï незaлежностi.
Особливим i пеpеломним у тpивaломy тa сyпеpечливомy пpоцесi фоpмyвaння Укpaïни стaв пеpiод Дpyгоï свiтовоï вшни. 1з Укpaïною пов'язyвaлись основнi поди m paдянсько-нiмецькомy фpонтi (пpотяжнiстю 4,5 тис. км), який був виpiшaльним у системi фpонтiв Дpyгоï свпово! вiйни. Зaлежнiсть воюючиx стоpiн вщ yкpaïнського економiчного, сиpовинного потенцiaлy, людськж pесypсiв зyмовилa вкpaй безкомпpомiсний, зaпеклий xapaктеp бойовиx дiй нa теpитоpiï pеспyблiки. Укpaïнський нapод понiс у вшш i величезнi людськi жеpтви - понaд 9 млн. чоловш [14, с. 667].
I сaме у pозпaл вiйни нaзpiлa потpебa для офiцiйного здiйснення екстpaоpдинapно-го зaxодy, a сaме децентpaлiзaцiï ключов^ союзниx нapкомaтiв. Це пояснювaлaсь "полпичним, економiчним тa кyльтypним зpостaнням союзн^ pеспyблiк", a тaкож "зpостaючою потpебою у встaновленнi безпосеpеднix зносин з шоземними деpжaвaми" [15].
Як стaтrя 18-a, пункт "a" стaтri 14 тa пункт "д" стaтri 60, положення циx зaконiв yвiйшли до Конституцп СРСР. Пpотягом 1944 p. вони були узгоджеш з конститyцiями союзн^ pеспyблiк. Змiни 1944 p. були вводом вщ зaсaд федеpaлiзмy, в якому функцп обоpони i зовнiшнix в1дносин зaвжди зaлишaлися у компетенцп центpy [16, с. 15].
50
Отже, цим актом тсля 20-pi4HOÏ перерви вiдновлювалися права союзних республш у сферi зовнiшньополiтичноï дiяльностi, вiдiбранi у них при утворенш СРСР. Закон Bepx0BH0Ï Ради СРСР подтвердив м1жнародно-правову сyб'eктнiсть респyблiк i став правовим тдрунтям для ïx безпосередньоï yчастi у мiжнародномy житп, яку вони втратили пiсля передачi своïx зовнiшньополiтичниx компетенцiй до единого центру.
Науковщ В.С. Кульчицький та Б.Й. Тищик зазначають: "статус суверенних держав давав змогу Москвi актившше використовувати радянськi респyблiки у проведенш централiзованоï зовнiшньоï полiтики, насамперед у розв'язанш питань майбутнього ïx членства в ООН, проблем шслявоенних кордошв" На думку посла США в СРСР А. Гаррiмана, повернення Заxiдноï Украïни до складу СРСР набувало вже дещо iншого вигляду: "Украшщ i бiлорyси об'еднуються вже з Украшською та Бiлорyською респyблiками, а не йдуть пiд панування Москви" [17, с. 210]. Коментуючи конституцшш змiни, що сталися в СРСР, правознавець В. Аспатyрiан зазначав, що "змiни вщ 1 лютого 1944 р. започаткували нову фазу союзних республш, якi одночасно виступають i суб'ектами, i об'ектами м1жнародного права радянсь^' дипломатiï ... проект двох доповнень мав на мет перетворити серйозш сепаративнi сили, визволеш у ча-си нiмецькоï окупацп, створити умови для того, щоб багатонацiональний характер рацянськоï держави використати як ефективний шструмент рацянськоï дипломата" [18, с. 28]. 1нший дослщник, Е. Гудман, вказав на те, що "надзвичайно високу манiпyлятивнiсть радянського федералiзмy демонструють конститyцiйнi змiни 1944 р. Вони уповноважують кожну союзну республшу вступати у вiдносини з шоземними державами i утворювати власш респyблiканськi збройнi формування, однак таю почи-нання повиннi здiйснюватися в рамках политики, яку визначають вищi органи державноï влади в СРСР" [19, с. 260-261].
Упродовж Друго свiтовоï вiйни точилася найгострiша дипломатична i полггична боротьба, у яюй СРСР домагався визнання захвдних радянських кордонiв, що утворили-ся напередодш вiйни. На початку 1945 р. Червона Армiя вступила на територда Нiмеччини. Наближалася перемога у свгговш вiйнi, а це ставило на порядок денний виршення нерозв'язаних теритс^альних питань. I щоб надати повоенним теритс^альним надбанням характеру не анексш, а "возз'еднань", уряд СРСР ввiв реального суверенного суб'екта цих возз'еднань - Украïнськy РСР, чш етнiчнi територiï певний час перебували у склацi Польщi, Чехословаччини, Румунп.
Питання, яке мало безпосередне вщношення до територiальностi Украïни - схщш кордони Польщi - остаточно виршувалося на Кримськiй конференцiï 1945 р. [20, с. 198]
Суть ^eï акцп полягала у м1жнародному юридичному визнанш факту включення протягом 1939-1945 рр. захщних областей Украïни до складу СРСР [21, с. 213-215]. 1з заюнченням Дрyгоï свiтовоï вiйни створювались умови для завершення возз'еднання украшських земель в eдинiй yкраïнськiй держава 26 листопада 1944 р. перший зЧзд На-родних комiтетiв Закарпатськоï Украïни в м. Мyкачевi ухвалив рiшення про возз'еднання з УРСР [22, с. 405]. Однак за ними, на думку 0.1вченко, не можна не вщчути чггку й невiдворотнy полiтикy могyтньоï держави-переможнищ, скеровану на розширення власноï територп за рахунок стратегiчно важливих регюшв, перемiщення
51
повоенних кордонiв СРСР за Карпати з виходом до Дунайсько! низини, перспективи безпосереднього впливу на Центральну Свропу [23, с. 72].
29 червня 1945 р. у Москы було пiдписано чехословацько-радянський договiр про Закарпатську Укра!ну. У ньому пiдкреслювалося: "Закарпатська Укра!на (що носить зпдно з чехословацькою Конституцiею назву Щцкарпатська Русь), яка на шдст^ договору вiд 10 вересня 1919 р., укладеного в Сен-Жермеш, увiйшла як автономна одиниця у межах Чехословацько! республiки, возз'еднуеться у згодi з бажанням, виявленим на-селенням Закарпатсько! Укра!ни, й на тдст^ дружньо! угоди обох Високих Договiрних Сторiн зi своею споконвiчною батькiвщиною - Укра!ною i включаеться до складу Укра!нсько! Радянсько! Сощашстично! Республiки" [24]. Пщписання цього договору, щоправда, вщбувалося без учасп укра!нських дипломатiв i представникiв Закарпатсько! Укра!ни, хоча формально текст договору укладався укра!нською, росiйською та словацькою мовами. У 1945 р. Закарпатська Укра!на увiйшла до складу Укра!нсько! РСР, завершивши закономiрний процес формування соборностi Укра!ни.
У ходi переговорiв були досягнутi домовленостi про пщписання 16 серпня 1945 р. радянсько-польського договору про державний кордон. Ним гарантувалося об'еднання укра!нських земель у складi УРСР i юридично закршлювалося входження до Укра!ни захвдних областей [25].
За твердженням захщних правниюв, котрi займалися вивченням саме "укра!нського питання", поширеною була версiя, що з шдвищенням м1жнародно-правового статусу союзних республiк Кремль розраховував легпишзувати територiальнi приеднання 1939-1940 рр., а також розширити пiсля перемоги кордони СРСР.
На думку вггчизняних науковцiв, у перюд Друго! Свггово! вiйни i саме у складi СРСР були принципово й кардинально розв'язанi складовi так званого "укра!нського питання" - укра!нсько! державностi [9, с. 319].
Вщстоюючи визнання лидерами кра!н антигiтлерiвсько! коалщп нових захщних кордонiв СРСР, уряд Союзу намагався насамперед виршувати сво! iмперськi плани, а не питання еднання укра1нсько1 держави. Проте саме у ходi Друго! свггово! вiйни були прийнятi iсторичнi ршення на Ялтинськш конференци лiдерiв трьох держав-союзниць у лютому 1945 р. про повоенш кордони СРСР, а саме кордони УРСР. Остаточш теритс^альш контури Укра!ни були сформованi саме в процес укра!нсько-польського, укра!нсько-чехословацького та укра!нсько-румунського територiальних розмежувань.
Отже, це був один з чинниюв врегулювання питань цiлiсностi i легiтимностi входження до складу Укра!нсько! РСР захвдноукра!нських земель.
Список використаних джерел та лггература:
1. Борщак I. Як була зоргашзована Мирова Конференщя 1919 року // 1сторичний календар-альманах „Червона калина" на 1939 р. -Львш, 1938. -С. 102-114.
2. Стамв М. Укра!на в доб1 Директорп УНР : У 6-ти т. - Торонто, 1962-1966. - Т. 6: Кризи на вах фронтах. - 247 с.
3. Шульгш О. Без територп. 1деолопя та чин Уряду УНР на чужиш : Автентич. ввдтворення вид. 1934 р. / Ввдп. ред. Г.Й. Удовенко; Упоряд. Г.В. Стрельський, 1.Д. Шевченко. - К.: Юршком 1нтер, 1998. - 342 с.
4. Нариси з юторп дипломати Укра!ни / O.I. Галенко, G.G. Камшський, М.В. Юрсенко та ш.; Шд ред. В.А. Смол1я. - К.: Альтернативи, 2001. - 736 с.
52
5. Косик В. Укра!на i Шмеччина у Другiй свгговш вiйнi. - Париж; Нью-Йорк; ЛьвГв: Наукове тов-во iM. Т. Шевченка, 1993. - 659 с.
6. Довiдник з Гстори Укра!ни: У 3-х т. / К. Бондаренко, В. Гордieнко, Я. Грицак, Я. Дашкевич та iH.; За ред. I. Шдкови, Р. Шуста. - К.: Генеза, 1995. -Т. 1. - (а-Й). - 240 с; Т. 2.-440 с.
7. Документы внешней политики СССР. - М.: Госполитиздат, 1959. -Т. 3: 1 июля 1920 г. - 18 марта 1921 г. - 724 с.
8. ЕнциклопедГя укра1нознавства: Словникова частина. - К.: Глобус, 1996. - 1603 с.
9. Коваль М.В. Укра1на в Другш свгговш i Великш Впчизнянш вiйнах (1939-1945 рр.). (Серiя "Укра!на крГзь вши": В 15-ти т.) - К.: Альтернативи, 1999. - Т. 12.-336 с.
10. Стерчо П. Карпато-Укра1нська держава. До Гстори визвольно! боротьби карпатських украшщв у 1919-1939 роках / Репринтне видання. - ЛьвГв, 1994. - 288 с.
11. 11.General Assembly. A Resolution with appended Documents concerning the decolonization of the Union of Soviet Socialist Republics. - Toronto-New York, 1978. - 148 p.
12. Дюрозель, Жан-Батют. 1сторГя дипломати ввд 1919 року до наших дтв. - К.: Основи, 1999. -903 с.
13. Волкогонов Д.А. Триумф и трагедия: политический портрет И.В. Сталина: В 2-х кн. - М.: Издательство Агентства печати Новости, 1989. - Кн. I. - Ч. 2. - 302 с.
14. ЕнциклопедГя Гстори Укра!ни: У 5-ти т. - К.: Наукова думка, 2003. - Т. 1. - 688 с.
15. Закон про утворення вшськових формувань союзних республж i про перетворення в зв'язку з цим Народного Комiсарiату Оборони з загальносоюзного на союзно-республiканський На-родний Комiсарiат; Закон про надання союзним республiкам повноважень в галуи зовшшшх зносин i про перетворення в зв'язку з цим Народного Комiсарiату Закордонних справ з загальносоюзного на союзно-республжанський Народний Комiсарiат // Радянська Укра!на. -1944. - 4 лютого.
16. Укра!нська РСР на мГжнароднш аренi : Зб. докуменлв i матерiалiв. 1944-1961 рр. / Упоряд. К.С. Забггайло. - К.: Держполпвидав УРСР, 1963. - 576 с.
17. 17 Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. 1сторГя держави та права Укра!ни : Навч. поаб. - К.: Атака, 2001.- 319 с.
18. Aspaturian, Vernon V. The Union republics in Soviet Diplomacy. - Geneve-Paris: E. Droz and Minard, 1960. -295 р.
19. Goodman, Elliot R. The Soviet design for a world state. - New York: Columbia University Press, 1961.- 261 р.
20. Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. : Сб. документов. - М.: Политиздат, 1984 - Т. 4: Крымская конференция руководителей трех союзных держав - СССР, США и Великобритании (4-11 февраля 1945 г.). -302 с.
21. Грицак Я. Нарис Гсторп Укра!ни: Формування модерно! укра!нсько! наци Х1Х-ХХ столптя : Навч. поаб. - К.: Генеза, 1996. - 360 с.
22. Советская Украина в годы Великой Отечественной войны: Документы и материалы в 3-х т. -М.: Наук. думка, 1985. - Т. 3: Украинская ССР в завершающий период Великой Отечественной войны (1944-1945 гг.). - 510 с.
23. 1вченко О.Г. Укра!на в системГ мГжнародних вГдносин: юторична ретроспектива та сучасний стан. - К.: РЩ ЦАНП, 1997. - 687 с.
24. Про укладення Договору мГж урядами Радянського Союзу i Чехословацько! Республши про ЗахГдну Укра!ну // Радянська Укра!на. - 1945. - 1 липня.
25. Про тдписання Договору про Радянсько-Польський державний кордон i угоди в питанш вГдшкодування втрат, заподГяних шмецькою окупащею, мГж урядами СРСР i Польщею ввд 16 серпня 1945 р. // Радянська Укра!на. - 1945. - 18 серпня.
Шкурат енко Е.В. Правовые основы разрешения территориальных вопросов в Украине в I пол. ХХ в.
В научной статье автор рассматривает проблемы разрешения территориальных вопросов в Украине. В статье анализируются мнения современных историков, зако-
53
нодательные акты того времени, и анализируются факторы урегулирования вопросов целостности и легитимности вхождения в состав Украинской ССР западноукра-инских земель.
Ключевые слова: территориальные вопросы, земля, законодательные акты.
Shkuratenko E.V. The legal bases of permission of territorial questions in Ukraine in the I half of XX.
In the scientific article the author examines the problems of permission of territorial questions in Ukraine. Opinions of modern historians, legislative acts of that time are analysed in the article, and the factors of settlement of questions of integrity and legitimity of including of western-Ukrainian lands in the complement of Ukrainian SSR are analysed.
Keywords: territorial questions, land, legislative acts.
Надiйшла до редакцл 17.09.2008 p.
54
