CC BY
40
УДК 94(477.81/82) UDC
DOI: 10.17223/18572685/64/10
Поразка КарпатськоТ УкраТни -предтеча ДругоТ свiтовоТ вiйни
А.1. Кудряченко
1нститут всесвггньоТ icropiT НАН УкраТни УкраТна, 01030, м. КиТв вул. Леонтовича, 5 E-mail: kudani@ukr.net
Авторське резюме
У данш статт проведено аналiз nepe6iry подiй та мiжнародного контексту навко-ло створення i л^вщаци КарпатоукраТнськоТ держави пщ кутом зору визначення ролi та значення провщних полiтичних акторiв на европейському просторi у кiнцi 1930-х рр. На пща^ Грунтовного опрацювання широкого кола лiтератури, документ та матерiалiв вiдповiдних архiвiв висвгтлюеться мiсце КарпатськоТ УкраТни, яка волею долi на короткий перiод опинилась в епiцентрi геополiтичних iнтересiв тих держав, як своТми дiями чи бездiяльнiстю пiдживлювали апетити розпалювачiв ДругоТ свгтовоТ вiйни. Загострення мiжнародних вщносин та ерозiя основних засад Версальсько-ВашингтонськоТ системи посилили зовнiшньополiтичнi суперечностi мiж державами-переможцями i переможеними. Послаблення та подальша дефра-гментацiя ЧехословацькоТ Республ™, у складi якоТ перебувало Закарпаття, значною мiрою актуалiзувало пошук шляхiв для вирiшення украТнського питання, а варiа-тивнiсть шляхiв його розв'язання великою мiрою залежала вiд ситуативних рiшень полiтичного керiвництва Третього рейху.
Ключовi слова: Карпатська УкраТна, Мюнхенська угода, Вiденський арбiтраж, украТнське питання, право нацш на самовизначення, Карпатська с!ч.
Поражение Карпатской Украины -предтеча Второй мировой войны
А.И.Кудряченко
Институт всемирной истории НАН Украины Украина, 01030, г. Киев ул. Леонтовича, 5 E-mail: kudani@ukr.net
Авторское резюме
Проведён анализ хода событий и международного контекста вокруг провозглашения и ликвидации Карпатоукраинского государства с точки зрения определения роли и значения ведущих акторов на европейском пространстве в конце 1930-х гг. На основании тщательной проработки широкого круга литературы, документов и материалов соответствующих архивов освещается место Карпатской Украины, волей судеб на короткий период оказавшейся в эпицентре геополитических интересов тех государств, которые своими действиями или бездействием питали аппетиты поджигателей Второй мировой войны. Возрождение и укрепление позиций ряда европейских государств того исторического периода характеризовались обострением международных отношений, а эрозия Версальско-Вашингтонской системы усилила внешнеполитические противоречия между государствами-победителями и побеждёнными. Состояние последних укреплялось при наращивании военной силы и уступчивости им странами-победителями во время постепенного удовлетворения территориальных претензий, в т. ч. и за счёт Чехословацкой Республики, в составе которой находилось Закарпатье. Такое положение существенно актуализировало подходы к решению украинского вопроса, а вариативность путей его решения в значительной мере зависела от ситуативных решений политического руководства Третьего рейха.
Ключевые слова: Карпатская Украина, Мюнхенское соглашение, Венский арбитраж, украинский вопрос, право наций на самоопределение, Карпатская Сечь.
Carpatho-Ukraine's defeat as a precursor
of WWII
A.I. Kudriachenko
Institute of World History of the National Academy of Sciences of
Ukraine
5 Leontovych Street, Kyiv, 01030, Ukraine E-mail: kudani@ukr.net
Abstract
The paper analyzes the course of events and the international context of Сarpatho-Ukrainian state's rise and defeat in terms of role and impact of the leading European actors at the end of the 1930's. Based on an in-depth study of the wide range of literature, documents and relevant archives, the author highlights the role of Carpatho-Ukraine, which for a short period happened to be at the epicenter of the geopolitical interests of the states whose actions or inaction fueled the warmongers. The revival and strengthening of a number of European countries at that historical period deteriorized international relations. The erosion of the Versailles-Washington bases intensified the contradictions in the foreign policy between the victorious and vanquished states. The defeated countries reinforced their positions, since the victors, who were expanding their military might at the expense of Czechoslovak Republic, including Transcarpathia, were becoming more submissive in accommodating territorial claims. This situation largely updated the approaches to the Ukrainian question. The variability of the ways to solve it largely depended on the situational decisions of the Third Reich political leadership.
Keywords: Carpatho-Ukraine, the Munich Agreement, the First Vienna Award, the Ukrainian question, the right of nations to self-determination.
Висвгтлення проблематики, пов'язаноТ з iсroрieю КарпатськоТ УкраТ-ни, неодмшно кореспондуеться з наближенням ДругоТ свгговоТ вшни. У сучасних умовах набувае все бшьшоТ актуальносп кожен вимiр того вкрай напруженого для Европи i св^у вторичного перюду. Це пов'язуеться, зокрема, i з вщповщною резолющею Европарламенту «Про важливкть европейськоТ пам'ят для майбутнього Европи» вщ 19 вересня 2019 р., i з ювтейними датами визначальних подш ДругоТ свгговоТ вшни та все зростаючою вторичною вщстанню вщ них. Все це вимагае фунтовного опрацювання широкого кола докуменлв,
лггератури та вiдповiдних архiвiв. Такий шдхщ е затребуваним i стосовно тематики КарпатськоТ УкраТни. Адже об'ективне вивчення мiжнародного контексту постання та поразки КарпатоукраТнськоТ держави здатне пролити свггло на роль i значення провщних евро-пейських акторiв перебiгу подш тих доленосних рокiв. Карпатська УкраТна волею долi певний час була на вiстрi iнтересiв тих держав, як своТми дiями чи бездiяльнiстю живили апетити розпалювачiв вiйни, а ТТ поразка стала реальною предтечею ДругоТ свтовоТ.
Автору статтi на сторшках журналу «Русин» доводилося аналiзувати мiсце та роль КарпатськоТ УкраТни у планах гiтлерiвськоТ Нiмеччини, з'ясовувати як дослщники рiзних краТн i перiодiв зверталися до вивчення кторп цього краю, вiдзначати широку сучасну iсторiографiю Закарпатського краю [30: 273-275]. Тому в данш пращ зроблю лише тезиснi зауваги щодо особливостей iсторiографiчного вимiру. Досить показово, що i нинi ця наявна широка iсторiографiя поповнюеться новими монографiями та iншими роботами. Зокрема, у 2020 р. вийшли Грунтовш пращ М. Вегеша i С. Вщнянського - корифеТв дослiджень Закарпатського краю [10: 2020; 44: 2020]. ДалЬ якщо ранiше в силу рiзноманiтних причин звернення дослiдникiв рiзних краТн до вивчення розвитку цього краю зумовлювали вщповщну неоднозначнiсть, а iнодi й суперечливiсть оцiнок всього переб^у подiй загалом, то на сучасному етат для низки украТнських фахiвцiв характерними стали бiльш Грунтовш дослiдження як iсторичних витокiв, так i державо-творчих процесiв, що доленосно вщбивалися на сходженi КарпатськоТ УкраТни [9; 13; 21; 22; 25; 26].
Окремий напрям складають пращ, в яких в^чизняш дослщники аналiзують мiжнароднi фактори розвитку краю, роль рiзних сусiднiх та великих держав £вропи у передвоеннi роки на поди в репош та розрахунки тих краТн, ям прагнули анексувати цю украТнську тери-торт [1; 6; 16; 18; 27; 29]. У даному контекст вельми важливими е роботи з доЫдження военного перебiгу подiй та вщчайдушного спротиву бiйцiв КарпатськоТ сiчi угорським вшськам, героТчноТ оборони столичного Хуста та партизанськоТ боротьби, що тривала до 1940 р. [19; 34-36; 42].
Особливе значення у дослщженнях вггчизняних кторимв нишш-нього перюду посiдають не лише з'ясування широкого спектру чиннимв та динамки сходження автономп й суверенного статусу КарпатоукраТнськоТ держави, а й висвгглення особливостей i про-ведення порiвняльного аналiзу правового становища Закарпаття у складi рiзних держав [4; 32; 39].
Досить прикметним став процес iнституалiзацiТ вивчення Закарпатського краю та поглиблення дослщжень з проблематики Кар-
патоукраТнськоТ держави, ям стали важливим напрямом науковоТ дiяльностi Ужгородського нацюнального унiверситету та цiлоТ низки закарпатських кторимв (М. Болдижар, М. Вегеш, В. Гиря, Р. Офщинсь-кий, М. Рекiта, Ю. Славк, С. Федак, В. Фенич, П. Фенич, В. Худанич та iH.), а також Науково-дослщного iнституту карпатознавства, Закарпатсь-кого регiонального центру соцiально-економiчних та гуманiтарних дослiджень НАН УкраТни. Тим самим примножуеться наявна широка бiблiографiя з цiеТ тематики, що розмiщуеться в iнтернет-просторi, зокрема i на веб-сайтi УкраТнського iнституту нацюнальноТ пам'ятi (Карпатська УкраТна), яка включае як окремi видання, статтi, авторе-ферати дисертацiй, так i електронн книги, матерiали.
Водночас зазначу, що наявна ниш багатомiрна iсторiографiя не е ще вичерпною. Тож запропонована стаття покликана суттево до-повнити наявн дослiдження, подати бiльш точну картину переб^у тогочасних подiй, зокрема за оволодшня землями ЧехословацькоТ Республки, у складi якоТ й постала Карпатська УкраТна. Аналiз дiяль-носп та загарбницьких планiв провiдних полггичних акторiв на евро-пейському театрi щодо КарпатськоТ УкраТни, особливо з залученням низки архiвних документiв, зокрема з полiтичного архiву Мiнiстерства закордонних справ ФРН, дозволяе вщповщною мiрою унаочнити Тх роль у пщживлены загарбницьких планiв у палiТв вшни, що стали реальним передвiсником ДругоТ свiтовоТ вiйни.
Загальновiдомо, що Карпатська УкраТна була яскравим унаочнен-ням державотворчого, громадянського пориву та дiяльностi згурто-ваноТ невеликоТ частини тогочасного украТнського населення ЧехословацькоТ Республки. Тобто тiеТ демократичноТ держави, яка одшею iз перших зазнала поразки на мiжнароднiй аренi пiд наростаючим тиском гiтлерiвськоТ Нiмеччини та поступовш здачi провiдних позицiй впливовими державами-акторами демократичного Заходу. Важливи-ми чинниками державницьких устремлшь жителiв Закарпатського краю постали як Тх зростаюча нацюнальна самоiдентифiкацiя та усвiдомлення себе украТнцями, так i той полiтичний розклад сил, який був характерним для рубежу 1938-1939 рр., власне, на тогочасних теренах Чехословаччини та на мiжнароднiй арен [31: 250-254]. Водночас переб^ подiй, пов'язаний з автономiзацiею краю, сходжен-ням i поразкою держави, якою була Карпатська УкраТна, складався не лише iз соцiально-економiчних чинникiв, не тiльки iз прихованих дипломатичного та геополггичного протистояння, але й мав реальн складники военного протиборства, що стало передвкником ДругоТ свгговоТ вiйни.
Наприкiнцi 1930-х рр. Версальсько-Вашингтонська система, яка постала у наслщок ПершоТ свiтовоТ вiйни, не витримала натиску
мщшючоТ гiтлерiвськоТ Нiмеччини та ТТ союзнимв i сателiтiв. Вся антибiльшовицька риторика нацистських лiдерiв доволi легко, приту-пляючи пильнiсть багатьох европейських полггимв, лягала у площину антирадянськоТ налаштованосп очiльникiв провiдних держав свiту. Тож тогочасний Берлш послуговувався таким становищем задля досягнення своТх тактичних i стратегiчних цiлей. Саме потурання з боку лiдерiв великих держав Европи - ВеликобританiТ та Францп, сповщування ними антикомунiстичних засад спонукали до поступок мщшючому рейху, бiльше того, пiдiгрiвали артикулювання Гiтлером i його пропагандистами гасел боротьби, за Тх термшолопею, з радян-ським еврейсько-бшьшовицьким режимом [49: 450].
За цих умов украТнське питання поступово висуваеться на одне з чтьних мкць у мiжнароднiй полiтицi. У мiжвоенний перiод роз'еднанiсть украТнських земель, Тхне перебування у складi чотирьох держав, що мали рiзний соцiально-полiтичний устрш, ускладнювали нацiональний розвиток, вони були суттевим чинником всього перебiгу мiжнародно-полiтичного життя Европи. Таке становище висувало украТнське питання до рiвня серйозного фактора у геополггичних стратегiях зацкавлених великих i всiх сусiднiх держав. Це стосува-лося особливо захщноукраТнського регiону, а також тих областей, ям перебували у складi Чехословаччини. Адже, як слушно зазначае М. Вегеш, «Закарпаття, яке знаходилося в ценр Европи, незмiнно входило у сферу штереав рiзних держав» [8: 448]. 1ншими словами, т. зв. «украТнська карта» чи засади ТТ розв'язання неодмшно потра-пляли до кола суперечностей i були спроможж вiдiгравати вельми вiдчутну роль у великих геополггичних та военних комбшащях.
Зазначу, що «украТнське питання» мало двi складовi своТх вимiрiв: вузьке розумшня - у сенсi питання мкця i ролi зростаючого украТнсь-кого чинника у внутрiшньополiтичному житп держав, до складу яких входили украТнськ землi, у широкому сена це проблема умов i шляхiв возз'еднання украТнських земель у створюванш власнiй украТнськiй державi. Адже спроби украТнщв, нашого багатомiльйонного народу, створити власну державу за наслщками европейського переобла-штування пiсля ПершоТ свгговоТ вiйни зазнали невдачi.
Стосовно украТнського питання у кiнцi 1930-х рр. чгтко визначи-лися три групи краТн, яю дiяли найактивнiше у його виршеннг До першоТ групи слщ вiднести СРСР, Польщу, Румушю, Чехословаччину, тобто краТни, до складу яких входили украТнсьм землi та вщповщна частина населення. Головною метою цього кола краТн було втрима-ти вже пщвлады землi та приеднати новг До другоТ групи держав входили Великобриташя, Францiя i частково США - держави-творцi Версальсько-ВашингтонськоТ системи мiжнародних вiдносин. Останнi
своТм втручанням у виршення украТнського питання або, навпаки, ди-пломатичним нейтралiтетом прагнули задовольнити своТ геополiтичнi iнтереси. До третьоТ групи слщ вiднести нацистську Нiмеччину, яка, борючись за «життевий проспр», вщверто претендувала на украТн-ськi землi i Угорщину, яка, будучи невдоволеною умовами Трiанон-ського мирного договору 1920 р., активно домагалася повернення Тй ЗакарпатськоТ УкраТни. Драматизм становища, у якому перебував багатомтьйонний украТнський народ, полягав у тому, що самостiйно вiн реально не м^ вирiшити украТнського питання. На той час все залежало вщ мшливого балансу iнтересiв рiзних, насамперед, великих держав i вiд спiввiдношення сил, якi могли цi штереси захистити.
Щодо НадднiпрянськоТ УкраТни, то ТТ становище у складi Радян-ського Союзу було вельми неоднозначним. Як вщомо, певнi спроби украТнських партiйних i державних керiвникiв вщстояти полiтичний i економiчний суверенiтет у ходi конституцiйного оформлення СРСР зазнали фiаско. Наслiдки цього, як i наступнi утиски, голодомор та репресп навiть за економiчного зростання обернулися величезни-ми втратами. Декларована варiативнiсть на рiзних етапах розвитку мiжнацiональних вiдносин з часом наростаючого централiзму i авторитаризму прислужилася змiцненню контролю Москви над найважлившими царинами життя украТнського сусптьства [18: 348].
Слщ наголосити, що починаючи iз 1935 р. на захщних теренах, зокрема у Чехословацькш Республiцi, вiдчутно посилювалися про-цеси розвитку украТнськоТ самосвщомосп: розвивалися украТнськi соцiокультурнi товариства, створювалися кооперативнi установи та все бтьш широкого розмаху набували акцiТ, що мали на мет ствер-дити украТнську мову та освiту. Також у цей час на репон почала поширювати свiй зростаючий вплив Оргашзащя украТнських нацю-налiстiв [53: 37]. Пщтвердженням зростання нацiональноТ щентично-стi та самосвiдомостi стала i вимога Русинсько-украТнськоТ народноТ ради Ужгорода, столиц КарпатськоТ УкраТни, вiд 29 травня 1938 р. до офщшноТ Праги щодо впровадження статусу автономп. Дана вимога спиралася на гарантп Сен-Жерменського договору та КонституцiТ ЧехословацькоТ Республiки. Цим вимогам i вщповщним заходам додавала снаги зростаюча пщтримка з боку украТнства iнших держав.
Слщ принагщно вiдзначити, що тсля мiтингу 4 вересня 1938 р. у Нью-Йорку за учасп 5000 украТнських представнимв США, Канади i краТн ЛатинськоТ Америки було створено вiдповiдний комiтет з пiдтримки самовизначення Закарпатського краю. А 24 i 25 вересня у м. Львовi пройшли вiдповiднi багатотисячнi мiтинги i демонстрацiТ, в яких брали участь студенти, робiтнича молодь та рiзнi верстви старшого поколiння. Демонстранти пройшли вулицями мкта вiд примщення
консульства Угорщини до будiвлi консульства ЧехословацькоТ Респу-блiки. Перед угорським консульством виступаючi наголошували, що Карпатська УкраТна не е об'ектом для торгу, що вона мае право на самовизначення. Мгтингувальники бтя консульства ЧСР закликали Прагу унеможливити будь-як утиски карпатоукраТнщв. Всi цi подiТ вщслщковували нiмецькi дипломати, вони вказували на змктовж складовi проведених заходiв [54: 43, 78]. Звичайно, що полгтичш пщходи украТнськоТ частини громадян Чехословаччини набували звучання одночасно з висловлюваннями подiбних вимог судетськими нiмцями та словаками.
Пщкреслю, що вимоги етычних нiмцiв схвалював та наполегливо пщтримував офiцiйний Берлiн, а украТнцям такоТ пiдтримки браку-вало. Вiдтак 9 вересня 1938 р. для ведення переговорiв про статус автономп у чехословацькш державi до Праги прибула i украТнська делегацiя. Вона складалася iз десяти представникiв УкраТнськоТ Центрально!' ради. Проте актуалiзацiя та загострення проблем судетських жмщв, нершучкть захiдних держав призвели до згубноТ поступли-востi та уразливих Мюнхенських угод. Тож процеси суверешзацп у Чехословацькш Республiцi залежали вiд мiжнародних чинникiв та вимушених крокiв офщшноТ Праги у тих складних умовах [9: 63].
Аналiзуючи цю лшт на украТнiзацiю Закарпаття, слiд пщкре-слити наступне. Сходинами до все вищого рiвня самоiденфiкацiТ та сувереызацп украТнського населення тодi стали динамка процеав aвтономiзaцiТ, пiдготовка, проведення i результати виборiв 12 лютого 1939 р. до сойму (парламенту) краю, кроки з проголошення i конституцшного оформлення суверенiтету i державного статусу КарпатськоТ УкраТни, а також послщовна й звитяжна боротьба ТТ за кнування, збройний захист вщ загарбницького наступу Угорщини пщтриманоТ Польщею.
Долю ЧехословацькоТ Республiки вирiшувaлa мiжнaроднa конферен-цiя 29-30 вересня 1938 р. у Мюнхен. Птлер, спровокувавши напружен-ня на нiмецько-чехословaцькому кордош, домiгся не лише скликання щеТ мiжнaродноТ конференцп в Мюнхенi за участю керiвникiв урядiв ВеликоТ Британп, Францп, Нiмеччини та 1талп, але й задоволення ульти-мативних шмецьких вимог щодо ЧСР. До Третього рейху, зокрема, було приеднано високорозвинену в промисловому вщношенш Судетську область, де проживало понад 3 млн шмщв [12: 185]. Показово, що представники Праги за спл переговорiв не були допущеш. Безапеля-цшно прийнявши нiмецькi претенз^, учасники конференцп без будь якого спротиву поступилися непомiрним зaзiхaнням гiтлерiвськоТ Нiмеччини. Прийнята угода стала вттенням у життя ршення Гiтлерa «стерти Чехословаччину з карти», про що вiн гучно заявляв у 1937 р.
на надзвичайнш нарадi вищих керiвникiв Третього рейху та затвердив у вщповщнш директивi вiд 30 травня 1938 р. подготовку военноТ операцiТ проти цiеТ держави за кодовою назвою «Грюн».
На ТТ виконання 1 жовтня 1938 р. вермахт перейшов чеський кордон i за лiченi днi окупував Судетську область. Водночас вже з того ж дня державним комкаром територш, якi вiдiйшли до гiтлерiвського рейху, був призначений К.Генлейн - лщер партiТ судетських нiмцiв, яка фактично була «п'ятою колоною» та прагнула не лише до са-мовизначення шмщв, але й до приеднання краю до Ымеччини. З 1 травня 1939 р. i до поразки гiтлерiвськоТ Нiмеччини у травш 1945 р. вiн був гауляйтером та рейхсштатгальтером цiеТ обласп та очолював цивiльну адмiнiстрацiю Чехи i МоравiТ [49: 497].
Слщ зазначити, що у ходi конференцп 29 вересня 1938 р. були прийнят Доповнення до угоди, пщписаноТ в Мюнхенi мiж Ымеччи-ною, Великобриташею, Францiею i lталiею, в яких наголошувалася ак-туальнiсть врегулювання питання щодо польськоТ i угорськоТ меншин у Чехословаччинi. При цьому вказувалося, що у випадку нерозв'язання щеТ проблеми вона може стати предметом подальшого обговорен-ня наступноТ наради голiв урядiв чотирьох держав, ям присутнi на конференцiТ у Мюнхеш.
Досить показовими стали наступш агресивнi кроки офiцiйних Варшави та Будапешта. Так, 1 жовтня уряд ЧСР був змушений роз-глянути ноту Варшави вiд 30 вересня 1938 р., яка в ультимативно формi вимагала вирiшення питання польськоТ нацюнальноТ меншини. Зваживши згадуванi польськ домагання, чехословацький уряд ви-мушено прийняв ц вимоги й Польща анексувала Заолжя (Тешинську Сiлезiю). Свою долю отримало i Королiвство Угорщина, приеднавши до себе твденш та схщш регiони Словаччини, якi на 80 % були заселен етнiчними угорцями. Тим самим, Прага вимушено змирилася з вщвертими актами анексп з огляду на свое важке мiжнародне становище у постмюнхенськш £врот. Тобто Польща i Угорщина слiдом за нацистською Ымеччиною взяли участь у подiлi Чехословаччини.
Хоч у Мюнхеш i не розглядали питання про Закарпаття, але при-йнят там рiшення негативно вплинули на долю краю. Бтьше того, т рiшення засвiдчили першу вщчутну перемогу угорськоТ дипломатiТ у боротьбi за ревiзiю кордонiв, що безпосередньо стосувалося i долi Закарпаття, де кнувала значна угорська громада. Тож 1 жовтня 1938 р. регент Угорщини М. Горт писав А. Птлеру про вщчуття щи-рого задоволення з приводу того, що в Мюнхеш «укладено мирну угоду з питань, ям мають виршальне значення, i що законш вимоги Угорщини в принципi будуть визнанш обгрунтованими». Звичайно, цьому передували заходи, проведеш угорською дипломатiею напе-
редодш. Керiвник канцелярп' MiHicTepcTBa закордонних справ Угорщини I. 4aKi пщ час телефонно'1 розмови 15 вересня 1938 р. давав шструкцп' угорському послу в Ымеччиш Д. Стоя!': «Якщо при лшвщацм Чехословацько'1 справи буде допущена дискримшащя на шкоду Угорщиш, то угорський уряд буде готовий на все, i в цьому випадку вш розраховуе на пщтримку Ымецько!" iмперiï». А за ктька тижнiв до цього Д. Стоя!' у листi до мшктра закордонних справ Угорщини К. Кан передав пропозицп' Г. Герiнга. Зпдно з ними, Угорщина повинна була «офщшно вимагати права самовизначення для угорсько'1 мен-шини в Чехословаччиш, звернутися до чеського уряду i вщповщних iнших урядiв iз зверненням, подiбним до того, яке зробив Генлейн, провокувати збройн сутички, страйки, вщмови вiд явки на призовш пункти, бо тiльки серйознi шциденти можуть привернути увагу захщ-них держав до угорських вимог, зробити все, щоб зарубiжна преса бтьше займалась угорським питанням» [11: 101-102, 108].
Натомить украшсью полiтичнi емiграцiйнi угруповання у Нiмеччинi, як й iз краш Американського континенту, в силу сво'|'х можливостей прагнули вплинути на урядовi кола щодо пщтримки автономп' Кар-патського краю. Унаочненням цьому може слугувати вщповщний меморандум Павла Скоропадського, направлений ним особисто до МЗС рейху на початку жовтня 1938 р. У ньому колишнш гетьман украшсько'| держави, вщкидаючи зазiхання Угорщини i Польшу на ц украшсьм землi, наголошував, що украшщ мають стати третьою складовою федеративно!' держави - разом iз чехами та словаками. А втьний розвиток Карпатсько'1 Украши, на його думку, буде поеднаний у майбутньому з Киевом, з Украшою [55: 8-13].
Пригшчений вiдкритою агресiею Ымеччини, а також вимогами Угорщини i Польщу уряд Праги спробував врятувати едшсть республiки i пiшов на поступки у питаны словацько'1 та украшськоТ автономп'. По-перше, виконуючи ршення Мюнхенсько'1 конференций МЗС Чехословаччини 1 жовтня 1938 р. запропонувало Будапешту створити змшану чехословацько-угорську комiсiю експертв для розгляду проблеми угорсько'| меншини в ЧСР. По-друге, офiцiйна Прага взяла курс на створення федерацп iз чехiв, словакiв та украшщв. Проте ситуацiя ускладнилася, оскiльки 3 жовтня 1938 р. Угорщина подала ультимативш вимоги до уряду ЧСР, ям останнш мав прийняти, а 4 жовтня Будапешт запропонував ^меччиы приеднати до Угорщини Словаччину i Закарпаття [51]. Одночасно з цим А. Бродт -лщеру автоном^ського руху в Закарпаттi (вiн таемно ствпрацював з Угорщиною), 6 жовтня 1938 р. було доведено чггку вимогу «нi в якому разi не пiддаватися обiцянкам чехiв», а твердо стояти на «позицп самовизначення з плебкцитом».
Проголосивши 10 жовтня федеращею трьох народiв - 4exiB, словамв i укражщв, урядовий Ka6iHeT у npa3i наступного дня надав автономт i визнав автономний уряд Карпатсько!' Укра'жи. Саме таку назву мав вщниш Закарпатський край. Дане ршення було пiдтверджене парламентом Чехословаччини 22 листопада 1938 р. Вщтак, користуючись поступливiстю празького уряду, Карпатська Укра'жа отримуе широку автономiю, перебуваючи у федерацп з Чехiею та Словаччиною. Таким чином, постала реальна можливкть розбудовувати укражську державу на цих теренах.
Перший автономний уряд, який очолював А. Бродш, провiв протягом 15-23 жовтня лише три засщання. Його кабнет розглянув й затвердив основы органи управлшня та заходи щодо встановлення кордону зi Словаччиною, ствробгжицтва з Нiмеччиною, питання надання амшсги тощо. На третьому засщанш розглядалася гостра внутрiшньополiтична ситуацiя та обговорювалося питання про рацюнальну вщповщь на угорськi вимоги щодо твденних територiй краю.
Але набута Карпатською Укражою автономiя дуже непокоша тогочасних очтьнимв сусiднiх Угорщини та Польшу. Зокрема, у Варшавi побоювались вщповщного впливу на украшське населення свое!' кражи, яке вже i так було виразно налаштоване по-незалежницьки. Посол Польшу в Жмеччиш 22 жовтня 1938 р. повщомив мiнiстра закордонних справ кражи перебування: Польща вважае, що Карпатська Укра'жа повинна вщшти до Угорщини [52]. Тим самим Варшава висловлювала офщшну позицт Польщу щодо встановлення спiльного кордону з Угорщиною. Проте Третiй рейх на той час не йшов на задоволення цих прагнень Угорщини i Польщк
Буквально через два дн у БерлЫ спещальна делегацiя Карпатсько!' Укра'жи 24 жовтня 1938 р. передала шмецькому уряду меморандум, у якому наголошувалося, що Карпатська Укра'жа - це лише частина вах укражських земель i ï"ï населення усвщомлюе тi обов'язки, якi воно мае «стосовно вае!' укражсько!' наци'». Автономна Карпатська Укра'жа, зазначалося у меморандумi далi, щоб не стати жертвою агресп', «перебувае пiд чеською охороною, чекаючи об'еднання з Укражою». Меморандум пропонував перетворити Карпатську Укра'жу в незалежну державу пщ покровительством чотирьох великих держав, що пщписали угоду в Мюнхен. Однак дана пропозищя не знайшла пщтримки, як також i заходи укражських громад у европейських державах та за океаном [56: 215-216].
Вказуючи на право нацш на самовизначення, але не визнаючи домагання стльного польсько-угорського кордону, Жмеччина й lталiя виршили частково задовольнити вимоги Угорщини. Проблеми територiального облаштування та угорсько!' громади у
Чехословаччинi покликан були розв'язати переговори урядових делегацш обох держав на конференцп в Комарно, яка проходила 9-13 жовтня 1938 р. Проте угорська делегащя, маючи пщтримку нацистсько'| Нiмеччини, висунула важк для Чехословаччини умови: негайно повернути землЬ заселенi угорцями, провести плебкцит на територiях iз змшаним населенням, надати право на самовизначення вам шшим народам. Однак ц переговори не принесли позитивних результат: Угорщина, звинувативши Чехословаччину в небажанш йти на поступки, звернулася до 1талп та Нiмеччини, щоб ц краши виступили арбiтрами.
Досить показово, що Великобритаыя i Францiя, як були державами-пiдписантами угоди в Мюнхен, заявили про свою незацкавлеысть зазначеною проблемою. Тож засiдання арбкражно!' шмецько-iталiйськоï комiсiï вiдбулося 2 листопада 1938 р. у м. Вщень. За ïï рiшенням було визначено новий угорсько-чехословацький кордон: до Угорського королiвства вiдiйшли пiвденнi рiвниннi райони Словаччини та Пiдкарпатськоï Руа. За офiцiйними даними, якi наводить М. Вегеш, територiя Чехiï зменшилася на 33%, Mоравiï - на 36 %, Словаччини - на 21 %, а територiальнi втрати Карпатського краю становили 12 % [8: 452].
Зпдно узагальнюючих даних, тодi Чехословацька Республка змушена була уступити гiтлерiвськiй Нiмеччинi 28 200 км2; Польщу - бiля тисячi км2; Угорщинi - 12 000 км2. Вщтак пiсля цих «обрiзань» площа ЧСР становила лише близько 100 000 км2. До Угорщини вщшшло 180 тис. населення, з яких понад 33 тис. були украшцями, бтьше 16 тис. - чехами i словаками та 82 тис. - угорцями. Вщенський арбгграж визначав долю п'яти закарпатських окрупв - Ужгородського, Mукачiвського, Берепвського, Севлюшського та 1ршавського. Вщ Карпатськоï Украши до Угорщини вщшшли три найбтьших мiста: столиця Ужгород, Мукачево та Берегово. Украшф мусили перенести столицю до м. Хуст, i це, своею чергою, перешкодило утворенню сптьного кордону мiж Угорщиною i Польщею.
Вщенський арб^раж завдав вiдчутного удару по Чехословаччиш та Карпатськш Укра'|'ш, хоча Угорщина так i не добилася ршення про повну окупацт краю, а Польща не домоглася встановлення з нею сптьного кордону. Це викликало у полггичних лiдерiв цих краш стримаысть стосовно Берлша. Вiдтак арбiтражне рiшення уможливило створення нового угорсько-чехословацького кордону. Що стосуеться Чехословаччини, то ïï очтьники закликали чехiв, словакiв i украïнцiв «рука в руку ствпрацювати на вiдбудовi держави». Змушений був погодитися з ршенням арбiтражноï комiсiï i другий автономний украшський уряд на чолi з А. Волошином - лщером украïнськоï
«партп» в краТ. Про це йшлося у вщповщному манiфестi, прийнятому УкраТнською Центральною народною радою 17 листопада 1938 р.
Вщенський арбгграж свiдчив не лише про поглиблення полггичноТ кризи в Чехословаччинi, яка фактично опинилася перед державною катастрофою, але i про загарбницьку дiяльнiсть Угорщини та Польшу Ставало очевидним, що й подальший розвиток пол^ичних подiй у Европ залежав вщ нацистськоТ Нiмеччини, яка пiдтримувала ревiзiю несправедливих (на думку останньоТ) тслявоенних кордонiв. Зазначу, що Третiй рейх мав своТ плани, вiддаючи на вщкуп Угорщинi спочатку лише частину земель КарпатськоТ УкраТни, тим самим спонукаючи Будапешт до бтьш ткноТ спiвпрацi з Берлiном. Водночас, збер^ши Карпатську УкраТну, гiтлерiвське керiвництво мало ще значш можливостi тиску не лише на Угорщину i Польщу, а й СРСР, за рахунок чиТх пщвладних украТнських територiй ще могла бути, принаймш гiпотетично, створена «Велика УкраТна» [30: 285]. Це розумти керiвники европейських держав ^ вiдповiдно, автономний уряд КарпатськоТ УкраТни. Уже з перших дшв свого прем'ерства А.Волошин почав орiентуватися на Ымеччину як велику державу, на прихильшсть якоТ можна було розраховувати.
Уряд фашистськоТ Нiмеччини, своею чергою, пiдiгрiвав сподiвання кабiнету Волошина. Останнш мав серйознi намiри стосовно пщтримки з боку Третього рейху, прагнув навггь певними поступками використати на свою користь зростаючий мiжнародний вплив Ымеччини. У цей час небезпщставно зростають надiТ на пiдтримку Берлша, зокрема у Хустi засновуеться украТнсько-ымецьке товариство, головою якого стае Ф. Ревай та посилюються економiчнi зв'язки з Трелм рейхом [57: 32-33]. Вже 7 грудня 1938 р. була пщписана шмецько-карпатськоукраТнська угода. Зпдно з нею уряд А. Волошина зобов'язувався поставляти до рейху деревину, молочш продукти, шмру, хутра, вовну та вина. Водночас пщписуеться й угода з ымецьким «Товариством з експлуатацп корисних копалин», вiдповiдно до неТ уряд КарпатськоТ УкраТни, по суп передавав гiтлерiвськiй Нiмеччинi права на розвщування й експлуатацiю надр Закарпаття. За такого переб^у подш Европа i свiт вбачали серйозшсть намiрiв нацистськоТ Нiмеччини створити «Велику УкраТну» [31: 249].
Проте наприкшф 1938 - на початку 1939 р. гiтлерiвська Жмеччина, прагнучи до вттення власноТ стратегiчноТ мети дещо змшила своТ тактичнi кроки з тим, щоб ввести в оману пол^имв i дипломатiв багатьох держав. Так, за розпорядженням фюрера рейх все бтьше дистанцiювався вiд КарпатськоТ УкраТни, про що повщомив керiвник полiтичного вiддiлу МЗС Нiмеччини Е. Верман ымецьке дипломатичне представництво у Празк Зокрема, у листi вщ 19 листопада 1938 р. вш
також шформував, що нiмецька преса отримала розпорядження не повщомляти про шциденти в Карпатськiй Украïнi, та що питання про вщкриття генконсульства у Хусп вiдтермiновуеться [58: 134].
Л1ТЕРАТУРА
1. Богiв О., Задорожний В. Карпатська УкраТна (Пiдкарпатська Русь) у мiж-народних вiдносинах (травень 1938 - березень 1939). Ужгород, 1999. 80 с.
2. Болдижар М. Закарпаття мiж двома свЬовими вшнами: Mатерiали до iсторiТ суспiльно-полiтичних вщносин: у 2 ч. Ужгород, 1993. Ч. 1. 159 с.
3. Болдижар М. Закарпаття мiж двома свЬовими вшнами: Mатерiали до ^орп суспiльно-полiтичних вiдносин: у 2 ч. Ужгород, 1996. Ч. 2. 96 с.
4. Болдижар М., Моснi П. Державно-правовий статус Закарпаття (Пщкар-патськоï Руа) в склaдi Чехословаччини. Ужгород, 2002. 238 с.
5. Вегеш М.М. Карпатська Украша в 1938-1939 рр.: соцiaльно-економiчнi i полтичш аспекти: автореф. дис. ... канд. irr. наук. Ужгород: Ужгород. держ. ун-т, 1994. 20 с.
6. Вегеш М.М. Закарпаття в контекст центрaльноевропейськот кризи напе-редоднi ДругаТ свiтовоТ вiйни: автореф. дис. ... д-ра iŒ наук. Кшв, 1998. 30 с.
7. Вони боронили Карпатську Украшу: Нариси кторп нацюнально-визвольноï боротьби закарпатських укрaТнцiв / М.М. Вегеш, М.В. Делеган, О.Д. Довганич та ш; вiдп. ред. М.М. Вегеш. Ужгород: Карпати, 2002. 709 с.
8. Вегеш М. М. Закарпаття в центральноевропейськш полтичнш кризi напередодн ДругоТ свiтовоТ вшни // УкрaТнa в iсторiТ £вропи XIX - початку XXI ст.: iсторичнi нариси / За ред. С.В. Вщнянського. КиТв: 1нститут iсторiТ УкрaТни, 2020. С. 448-486.
9. Вегеш М., Вiднянський С. Кражи Центрaльно-СхiдноТ £вропи та украш-ське питання (1918-1939 роки). Кшв; Ужгород: Нацюнальна aкaдемiя наук УкрaТни; 1нститут iсторiТ УкрaТни, Ужгородський державний ушверситет, 1998. 257 с.
10. Вегеш М.М., Вiднянський С.В. Августин Волошин - «батько карпато-укрaТнського народу». Кшв: Парлам. вид-во, 2020. 472 с.
11. Венгрия и Вторая мировая война. Секретные дипломатические документы из истории кануна и периода войны / Пер. с венг. Б.Я. Гейгера и Н.Н. Сикачева; предисл. Г. А. Деборина. М.: Изд-во иностранной литературы, 1962. 368 с.
12. Вiднянський С. Закарпаття - Пщкарпатська Русь: вщ здобуття автономп до проголошення незaлежноï держави (до 70^ччя Кaрпaтськоï Украши) // Украша XX ст.: культура, щеолопя, политика: зб. статей. Кшв, 2009. Вип. 15, ч. 1. С. 184-207.
13. Вiднянський С. Закарпаття: вщ «землi без iменi» до влaсноï державносл - Карпат^^ Украши // Укра1на-£вропа-Свп": мiжнaродний збiрник науко-вих праць. Серiя: Iсторiя, мiжнaроднi вiдносини. 2014. Вип. 13. С. 111-126.
14. Гай-Нижник П. Карпатська Украша (Пщкарпатська Русь) 1938-1939 рр. як одна iз «розмшних монет» Мюнхенського договору // Плея. 1сторичш науки. 2018. Вип. 139 (№ 12), ч. 1. С. 48-56.
15. Гранчак I., Гапоненко I. Закарпаття в мiжнародних вщносинах напередодш та в перiод Мюнхена // Нарис ^орп Закарпаття. Ужгород, 1995. Т. 2: 1918-1945. С. 264-273.
16. Документы внешней политики СССР. 1939. Т. ХХ11: в 2 кн. Кн. 1: январь - август / Под ред. В.Г.Комплектова. М.: Междунар. отношения, 1992. 712 с.
17. Дробот I.УкраТна в геополiтичних планах захщноевропейських держав на передодш ДругоТ свiтовоï вiйни // УкраТна дипломатична 2004. КиТв, 2005. Вип. 5. С. 347-362.
18. ЖитарюкМ. Четвертована, але жива: Закордонна преса про полЬичш процеси в УкраТш напередодш ДругоТ свтовот вшни. Львiв, 1997. 124 с.
19. Забродський М.П. ВЬчизняна та зарубiжна iсторiографiя про етнiчну iдентичнiсть русишв карпатського регiону у Х1Х - на початку ХХ ст. // Науковi прац Кам'янець-Подiльського нацiонального ушверситету iм. 1вана Огiенка. lсторичнi науки. Кам'янець-Подтьський, 2012. Т. 22. С. 146-154.
20. Закарпаття 1919-2009 роюв: iсторiя, полiтика, культура / Пщ ред. М. Вегеша та ш. Ужгород: Лiра, 2010. 720 с.
21. 1стс^я Центрально-Схiдноï Свропи / За ред. Л. Зашюльняка. Львiв: Львiвський нацiональний унiверситет iм. I. Франка, 2001. 660 с.
22. ^MiHCbKuü £., Трощинський В. Укратнське питання в англо-американ-ських архiвних документах (1938-1951 рр.) // ВсесвЬ. КиТв, 1993. № 11/12. С. 147-151.
23. Карпатська УкраТна. Бiблiографiя. Сайт УкраТнського iнституту нацю-нальноТ пам'ятг URL: http://www.memory.gov.ua/pubLication/ bibLiografiya-1 (останнш перегляд: 17.08.2020).
24. Карпатська УкраТна. Документи i матерiали. Хронiка подш. Персоналiï: у двох томах / Упорядники: О.Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. Папря. Ужгород: ВАТ «Видавництво "Закарпаття"», 2009. Т. 1. 755 с.
25. Карпатська УкраТна. Хрошка подш. Персоналп: у двох томах / Упоряд-ник С.Д. Федака. Ужгород: ПРАТ «Видавництво "Закарпаття"», 2010. Т. 2. 774 с.
26. Коваль В. Шлях до вшни: Партнерство двох диктатс^в (1939-1941) // ПолЬична iсторiя УкраТни ХХ ст.: у 6 т. Т. 4: УкраТна у Другш свтовш вшш, 1939-1945. КиТв: Генеза, 2003. С. 15-62.
27. Косик В. УкраТна i ^меччина у Другш свгговш вшнг Париж; Нью-Йорк; Львiв, 1993. 684 с.
28. Кудряченко А. Карпатська УкраТна в геополiтичнiй грi держав континенту // УкраТна в Сврош: контекст мiжнародних вщносин. КиТв, 2011. С. 299-314.
29. Кудряченко А. Карпатська УкраТна у планах гiтлерiвськоï Ымеччини // Русин. 2019. № 57. С. 271-293. DOI: 10.17223/18572685/57/15
30. Кудряченко A.I., Калiнiчева Г.1., Костиря А.А. ПолЬична iсторiя УкраТни ХХ столптя. КиТв, 2006. 696 с.
31. Лемак В.В. Закарпаття у державно-правовш ^o^i ЧехословацькоТ Республiки (1919-1939 рр.): автореф. дис. ... канд. юрид. наук. КиТв, 1996. 22 с.
32. Мищак I. Закарпаття напередодш ДругоТ свЬовоТ вшни у працях су-часних украТнських ^ориюв // lсторiографiчнi дослщження в Украïнi: зб. наук. пр. КиТв, 2008. Вип. 19. С. 410-421.
33. Офiuинський Р. «З КарпатськоТ УкраТни для нас почалася Друга свЬо-ва». URL: 2013: http://www.istpravda.com.ua/articLes/2013/03/15/l17613/ view_print (останнiй перегляд: 17.08.2019).
34. Офiuинський Р. Окупа^я та анексiя КарпатськоТ УкраТни. 2014. URL: http://1939.in.ua/statti/roman-ofitsinskij-okupatsiya-ta-aneksi (останнш перегляд: 21.08.2019).
35. Пагiря О. Карпатська йч: вшськове формування КарпатськоТ УкраТни. КиТв: Темпора, 2010. 152 с.
36. Пагiря О. Отр у Карпатах. Як закарпатц боронилися Big угор-ськоТ агресп в 1939 роцi. 2017. URL: https://www.istpravda.com.ua/ articLes/2017/03/15/149620 (останнiй перегляд: 14.08.2019).
37. Рассекреченные документы Второй мировой войны // «Завтра может быть уже поздно...». Вестник МГИМО-университета. Спецвыпуск / Отв. ред. А.Л. Чечевишников. М., 2009. С. 405-598.
38. Ринажевський Б. Правове становище в складi шоземних держав та становлення нацюнальноТ державносп в Закарпатт (1918-1939). Львiв: Видавництво ЛР1ДУ УАДУ, 2002. 198 с.
39. СардачукП.Д., ШвагулякМ.М. Насувалась военна гроза. Ужгород, 1984. 208 с.
40. Сталин И. Отчётный доклад на XVIII съезде партии о работе ЦК ВКП(б). М., 1945. С. 13-14 (извлечение из доклада к вопросу о Карпатской Украине). URL: https://1939.in.ua/chronide/vytjah-iz-dopovidij-staLina-na-xviii-zjizdi-vkp-b-pro-karpatsku-ukrajinu (останнш перегляд: 17.08.2020).
41. Стерчо П. Карпато-УкраТнська держава: До ^орп визвольноТ боротьби карпатських украшав у 1919-1939 роках. Львiв, 1994. 288 с.
42. Тернистий шлях до УкраТни: зб. документ i архiвних матерiалiв «Закарпаття в европейськш полiтицi 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 рр.» / Упоряд. О.Д. Довганич та О.М. Корсун. Ужгород: Закарпаття, 2007. 749 с.
43. УкраТна в iсторiТ £вропи XlX - початку XXI ст.: кторичш нариси / За ред. С.В. Вщнянського. НАН УкраТни. 1нститут iсторiТ УкраТни. КиТв: 1нститут ¡стор|Т УкраТни, 2020. 814 с.
44. УкраТна у Другш свтовш вiйнi у документах: зб. шм. арх. матерiалiв: у 4 т. / упоряд. В. Косик. КиТв, 1997. Т. 1. 382 с.
45. Федак С. ГероТка, трагедiя i уроки КарпатськоТ УкраТни. 2014. URL: http://7dniv.info/pubLications/40562-gerojika-tragediya-i-urokikarpatskoji-ukrajini.htmL (останнш перегляд: 14.07.2020).
46. Фляйшхауер И. Пакт: Гитлер, Сталин и инициатива германской дипломатии 1938-1939 / Пер. с нем.; вступ. сл. В.М. Фалина; предисл. Л.А. Безименского. М.: Прогресс, 1991. 481 с.
47. Химинець Ю. Тернистий шлях до УкраТни. Ужгород: Граджа, 1996. 397 с.
48. Ширер В. Злет i падшня Третього рейху. 1стс^я нацистськоТ Ымеччини: у 2-х т. 2-ге видання / Пер. з анг. К. Диса. К.: Наш формат, 2018. Т. 1. 704 с.
49. «Look» / of USA // The Next European War WiLLe Start In The Ukraine. 14.03.1939. http://argumentua.com/stati/sLeduyushchaya-evropeiskaya-voina-nachnetsya-v-ukraine-zhurnaL-Look-1939-god-karta (останнш перегляд: 17.09.2020).
50. Akten zur deutschen auswärtigen PoLitik (weiter - ADAP). Т. IV. Doc. 29.
51. ADAP T. IV. Doc. 80.
52. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (weiter - PAAAD). Bestand R - 104430. Pol. IV. S. 37.
53. PAAAD. Bestand R - 104430. Pol. IV. S. 43, 78.
54. PAAAD. Bestand R - 104430. Pol.IV. Denkschrift über Karpato-Ukraine. S. 8-13.
55. PAAAD. Bestand R - 357. Pol. IV. S. 215, 216.
56. PAAAD. Bestand R - 103408. Pol. IV. S. 32-33.
57. PAAAD. Bestand R - 357. Pol. IV. S.134.
58. PAAAD. Bestand R - 103408. Pol. IV. S. 27.
59. PAAAD. Bestand R - 103422. Pol. IV. S. 5.
60. PAAAD. Bestand R - 103408. Pol. IV. S. 39-53.
61. PAAAD. Bestand R - 104430. Pol. IV. Telegramm aus Praha 59 83 102/99 1850 Herrn Adolf Hitler Führer und Kanzler Aufgenommen Amt Berlin Ausgf. 14.9.2024 Haupttelegraphenamt.
62. Weltgeschichte in der Gegenwart in Dokumenten. München, 1953. Vol. III. 379 s.
63. Wuermeling H.L. August 39. 11. Tage zwischen Frieden und Krieg. 21 August - 1 September 1939. Ullstein. 1989. 2 Auflage. S. 192-198.
REFERENCES
1. Bohiv, O. & Zadorozhnyy,V. (1999) Karpats'ka Ukraina (Pidkarpats'ka Rus') u mizhnarodnikh vidnosinakh (traven' 1938 - berezen' 1939) [Carpathian Ukraine (Subcarpathian Russia) in international relations (May 1938 - March 1939)]. Uzhhorod: Patent.
2. Boldizhar, M. (1993) Zakarpattya mizh dvomasvitovymy viynamy: Materialydo istoriyisuspil'no-politychnykh vidnosyn [Transcarpathia between the two world wars: Materials on the history of socio-political relations]. Vol. 1. Uzhhorod: [s.n.].
3. Boldizhar, M. (1996) Zakarpattya mizh dvoma svitovymy viynamy: Materialy do istoriyi suspil'no-politychnykh vidnosyn [Transcarpathia between the two world wars: Materials on the history of socio-political relations]. Vol. 2. Uzhhorod: [s.n.].
4. Boldizhar, M. & Mosni, P. (2002) Derzhavno-pravoviy status Zakarpattya (Pidkarpats'koi Rusi) v skladi Chekhoslovachchini [State and legal status of Transcarpathia (Subcarpathian Russia) as part of Czechoslovakia]. Uzhhorod: Uzhhorod National University.
5. Vegesh, M.M. (1994) Karpats'ka Ukraina v 1938-1939 rr.: sotsial'no-ekonomichni i politichni aspekti [Carpathian Ukraine in 1938-1939: socioeconomic and political aspects]. Abstract of History Cand. Diss. Uzhhorod.
6. Vegesh, M.M. (1998) Zakarpattya v konteksti tsentral'noevropeys'koi krizi naperedodni Drugoi svitovoi viyni [Transcarpathia in the context of the Central European crisis on the eve of the Second World War]. Abstract of History Dr. Diss. Kyiv.
7. Vegesh, M.M., Delegan, M.V., Dovganich, O.D. et al. (ed.) (2002) Voni boronili Karpats'ku Ukrainu: Narisi istorii natsional'no-vizvol'noi borot'bi zakarpats'kikh ukraintsiv [They defended Carpathian Ukraine: Essays on the history of the national liberation struggle of Transcarpathian Ukrainians]. Uzhhorod: Karpati.
8. Vegesh, M.M. (2020) Zakarpattya v tsentraL'noevropeys'kiy poLitichniy krizi naperedodni Drugoï svitovoï viyni [Transcarpathia in the Central European political crisis on the eve of the Second World War]. In: Vidnyansky, S.V. (ed.) Ukraïna v istoriï Evropi XIX - pochatku XXI st.: istorichni narisi [Ukraine in the history of Europe of the 19th - early 21st century: historical essays]. Kyiv: Institute of History of Ukraine. pp. 448-486.
9. Vegesh, M. & Vidnyansky, S. (1998) Kraïni Tsentral'no-Skhidnoï Evropi ta ukraïns'ke pitannya (1918-1939 roki) [Countries of Central and Eastern Europe and the Ukrainian question (1918-1939)]. Kyiv, Uzhhorod: National Academy of Sciences of Ukraine; Institute of History of Ukraine, Uzhhorod State University.
10. Vegesh, M.M. & Vidnyansky, S.V. (2020) Avgustin Voloshin - "bat'ko karpatoukraïns'kogo narodu" [Augustyn VoLoshin - "father of the Carpatho-Ukrainian people"]. Kyiv: ParLam. vydawnyctvo.
11. Deborin, G.A. (ed.) (1962) Vengriya i Vtoraya mirovaya voyna. Sekretnye diplomaticheskie dokumenty iz istorii kanuna i perioda voyny [Hungary and the Second World War. Secret diplomatic documents from the history before and during the war]. Translated from Hungarian by B.Ya. Geyger, N.N. Sikachev. Moscow: IzdateLstvo inostrannoy Literatury.
12. Vidnyansky, S. (2009) Zakarpattya - Pidkarpats'ka Rus': vid zdobuttya avtonomiyi do prohoLoshennya nezaLezhnoyi derzhavy (do 70-richchya Karpats'koyi Ukrayiny) [Transcarpathia - Subcarpathian Russia: from gaining autonomy to the procLamation of an independent state (to the 70th anniversary of Carpathian Ukraine)]. In: SmoLiy, V.A. (ed.) UkrayinaXXst.: kul'tura, ideolohiya, polityka [Ukraine of the 20th Century: CuLture, IdeoLogy, PoLitics]. VoL. 15. Kyiv: Ukrainian AS. pp. 184-207.
13. Vidnyansky, S. (2014) Zakarpattya: vid "zemLi bez imeni" do vLasnoï derzhavnosti - Karpats'koï Ukraïni [Transcarpathia: from "Land without a name" to its own statehood - Carpathian Ukraine]. Ukraïna-Evropa-Svit. 13. pp. 111-126.
14. Gay-Nizhnik, P. (2018) Karpats'ka Ukraïna (Pidkarpats'ka Rus') 19381939 rr. yak odna iz "rozminnikh monet" Myunkhens'kogo dogovoru [Carpathian Ukraine (Subcarpathian Russia) 1938-1939 as one of the "exchange coins" of the Munich Agreement]. GiLeya. Istorichni nauki. 139(12/1). pp. 48-56.
15. Granchak, I. & Gaponenko, I. (1995) Zakarpattya v mizhnarodnikh vidnosinakh naperedodni ta v period Myunkhena [Transcarpathia in internationaL reLations on the eve and in the period of Munich]. In: Granchak, I. (ed.) Naris istoriï Zakarpattya. VoL. 2. Uzhgorod: Zakarpattya. pp. 264-273.
16. KompLektov, V.G. (ed.) (1992) Dokumenty vneshney politiki SSSR. 1939 [USSR foreign poLicy documents. 1939]. VoL. 22. Moscow: Mezhdunarye otnosheniya.
17. Drobot, I. (2005) Ukraïna v geopoLitichnikh pLanakh zakhidnoevropeys'kikh derzhav na peredodni Drugoï svitovoï viyni [Ukraine in the geopoLiticaL pLans of Western European states on the eve of WorLd War II]. Ukraïna diplomatichna. 5. pp. 347-362.
18. Zhitaryuk, M. (1997) Chetvertovana, ale zhiva: Zakordonna presa pro politichni protsesi v Ukraïni naperedodni Drugoï svitovoï viyni [Quartered, but
alive: Foreign press on political processes in Ukraine on the eve of WW II]. Lviv: Za vil'nu Ukraïnu.
19. Zabrodskiy, M.P. (2012) Vitchiznyana ta zarubizhna istoriografiya pro etnichnu identichnist' rusiniv karpats'kogo regionu u XIX - na pochatku XX st. [Domestic and foreign historiography on the ethnic identity of the Carpathian Rusins in the 19th - early 20th centuries]. Naukovi pratsi Kam'yanets'-Podil's'kogo natsional'nogo universitetu im. Ivana Ogienka. Istorichni nauki. 22. pp. 146-154.
20. Vegesh, M. et al. (eds) (2010) Zakarpattya 1919-2009 rokiv: istoriya, politika, kul'tura [Transcarpathia 1919-2009: History, Politics, Culture]. Uzhhorod: Lira.
21. Zashkilnyak, L. (ed.) (2001) Istoriya Tsentral'no-SkhidnoïEvropi [History of Central and Eastern Europe]. Lviv: Lviv National University.
22. Kaminskiy, E. & Troshchinskiy, V. (1993) Ukraïns'ke pitannya v anglo-amerikans'kikh arkhivnikh dokumentakh (1938-1951 rr.) [The Ukrainian question in Anglo-American archival documents (1938-1951)]. Vsesvit. 11/12. pp. 147-151.
23. Ukrainian Institute of National Memory. (n.d.) Karpats'ka Ukraïna. Bibliografiya [Carpathian Ukraine. Bibliography]. [Online] Available from: http:// www.memory.gov.ua/publication/ bibliografiya-1 (Accessed: 17th August 2020).
24. Dovganich, O.D., Korsun, O.M. & Pagirya, O.M. (eds) (2009) Karpats'ka Ukraïna. Dokumenti i materiali. Khronika podiy. Personaliï [Carpathian Ukraine. Documents and materials. Chronicle of events. Personalities]. Vol. 1. Uzhhorod: Zakarpattya.
25. Fedak, S.D. (ed.) (2010) Karpats'ka Ukraïna. Khronika podiy. Personaliï [Carpathian Ukraine. Documents and materials. Chronicle of events. Personalities]. Vol. 2. Uzhhorod: Zakarpattya.
26. Koval, V. (2003) Shlyakh do viyni: Partnerstvo dvokh diktatoriv (1939-1941) [The way to war: Partnership of two dictators (1939-1941)]. In: Kuras, I.F. (ed.) Politichna istoriya UkraïniXXst.: u 61. [Political history of Ukraine in the 20th century: in 6 vols]. Kyiv: Geneza. pp. 15-62.
27. Kosyk, V. (1993) Ukraïna i Nimechchina u Drugiy svitoviy viyni [Ukraine and Germany in the Second World War]. Translated from French. Paris; New York; Lviv: [s.n.].
28. Kudriachenko, A. (2011) Karpats'ka Ukraïna v geopolitichniy gri derzhav kontinentu [Carpathian Ukraine in the geopolitical game of the continent]. In: Kudriachenko, A.I. (ed.) Ukrayina v Yevropi: kontekst mizhnarodnykh vidnosyn [Ukraine in Europe: the context of international relations]. Kyiv: Feniks. pp. 299-314.
29. Kudriachenko, A. (2019) Carpathian Ukraine in the plans of Hitler's Germany. Rusin. 57. pp. 271-293 (in Ukrainian). DOI: 10.17223/18572685/57/15
30. Kudriachenko, A.I., Kalinicheva, H.I. & Kostyrya, A.A. (2006) Politichna istoriya Ukraïni XXstolittya [Political History of Ukraine of the 20th Century]. Kyiv: MAUP.
31. Lemak, V.V. (1996) Zakarpattya u derzhavno-pravoviysistemi Chekhoslovats'koï respubliki (1919-1939 rr.) [Transcarpathia in the state and legal system of the Czechoslovak Republic (1919-1939)]. Abstract of Law Cand. Diss. Kyiv.
32. Mishchak, I. (2008) Zakarpattya naperedodni Drugoï svitovoï viyni u
pratsyakh suchasnikh ukraïns'kikh istorikiv [Transcarpathia on the eve of the Second World War in the works of modern Ukrainian historians]. In: Smoliy, V.A. (ed.) Istoriografichni doslidzhennya v Ukraïni. Vol. 19. Kyiv: Ukrainian AS. pp. 410-421.
33. Ofitsynskyy, R. (2013) "Z Karpats'koï Ukraïni dlya nas pochalasya Druga svitova" ["The Second World War began for us from Carpathian Ukraine"]. [Online] Available from: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/03/15/117613/ view_print/ (Accessed: 17th August 2019).
34. Ofitsynskyy, R. (2014) Okupatsiya ta aneksiya Karpats'koï Ukraïni [Occupation and annexation of Carpathian Ukraine]. [Online] Available from: http://1939.in.ua/statti/roman-ofitsinskij-okupatsiya-ta-aneksi/ (Accessed: 21st August 2019).
35. Pagirya, O. (2010) Karpats'ka Sich: viys'kove formuvannya Karpats'koï Ukraïni [Carpathian Sich: military formation of Carpathian Ukraine]. Kyiv: Tempora.
36. Pagirya, O. (2017) Opir u Karpatakh. Yakzakarpattsi boronilisya vid ugors'koï agresiï v 1939 rotsi [How Transcarpathians defended themselves from Hungarian aggression in 1939]. [Online] Available from: https://www.istpravda.com. ua/articles/2017/03/15/149620 (Accessed: 14th August 2019).
37. Chechevishnikov, A.L. (ed.) (2009) Rassekrechennye dokumenty Vtoroy mirovoy voyny [Declassified documents of the Second World War]. Vestnik MGIMO-universiteta. Special issue. pp. 405-598.
38. Rynazhevskyy, B. (2002) Pravove stanovishche v skladi inozemnikh der-zhav ta stanovlennya natsional'noï derzhavnosti v Zakarpatti (1918-1939) [The legal status of foreign states and the formation of national statehood in Transcarpathia (1918-1939)]. Lviv: Vydavnytstvo LRIDU UADU.
39. Sardachuk, P.D. & Shvagulyak, M.M. (1984) Nasuvalas' voenna groza [A military storm was approaching]. Uzhhorod: Karpati.
40. Stalin, I. (1945) Otchetnyy doklad naXVIIIs'ezde partii o rabote TSK VKP(b) [Report at the 18th Party Congress on the work of the Central Committee of the CPSU (b)]. pp. 13-14. [Online] Available from: https://1939.in.ua/chronicle/ vytjah-iz-dopovidij-stalina-na-xviii-zjizdi-vkp-b-pro-karpatsku-ukrajinu (Accessed: 17th August 2020).
41. Stercho, P. (1994) Karpato-Ukraïns'ka derzhava:Do istoriïvizvol'noïborot'bi karpats'kikh ukraïntsiv u 1919-1939 rokakh [Carpatho-Ukrainian state: To the history of the liberation struggle of Carpathian Ukrainians in 1919-1939]. Lviv: Za vil'nu Ukraïnu.
42. Dovganich, O.D. & Korsun, O.M. (eds) (2007) Ternistiyshlyakh do Ukraïni:zb. dokumentivi arkhivnikh materialiv"Zakarpattya v evropeys'kiypolititsi 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 rr." [The thorny path to Ukraine: Documents and archival materials "Transcarpathia in European politics 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946"]. Uzhhorod: Zakarpattya.
43. Vidnyanskiy, S.V. (ed.) (2020) Ukrayina v istoriyi YevropyXIX- pochatkuXXI st.: istorychni narysy [Ukraine in the history of Europe of the 19th - early 21st century: historical essays]. Kyiv: Institute of History of Ukraine.
44. Kosik, V. (ed.) (1997) Ukraïna u Drugiysvitoviy viyni u dokumentakh: zb. nim.
arkh. materiaLiv [Ukraine in the Second WorLd War in documents: from German archivaL documents]. VoL. 1. Kyiv: [s.n.].
45. Fedak, S. (2014) Geroïka, tragediya i uroki Karpats'koï Ukraïni [Heroics, tragedy and Lessons of Carpathian Ukraine]. [OnLine] AvaiLabLe from: http://7dniv. info/pubLications/40562-gerojika-tragediya-i-urokikarpatskoji-ukrajini.htmL (Accessed: 14th JuLy 2020).
46. FLeischhauer, I. (1991) Pakt: Gitler, Stalin i initsiativa germanskoy diplomatii 1938-1939 [HitLer, StaLin and the initiative of German dipLomacy 1938-1939]. TransLated from German by V.M. FaLin. Moscow: Progress.
47. Khiminets, Yu. (1996) Ternistiyshlyakh do Ukraïni [Thorny way to Ukraine]. Uzhhorod: Gradzha.
48. Shearer, V. (2018) Zlet i padinnya Tret'ogo reykhu. Istoriya natsists'koï Nimechchini: u 2-kh t. [The rise and faLL of the Third Reich. History of Nazi Germany in 2 voLs]. VoL. 1. 2nd ed. TransLated from EngLish by K. Dis. Kyiv: Nash format.
49. Maiorov, M. (2018) The Next European War Will Start in Ukraine. Look (USA). 1939. [OnLine] AvaiLabLe from: http://argumentua.com/stati/sLeduyushchaya-evropeiskaya-voina-nachnetsya-v-ukraine-zhurnaL-Look-1939-god-karta (Accessed: 17th September 2020).
50. Akten zur deutschen auswärtigen PoLitik (ADAP). VoL. IV. Doc. 29.
51. Akten zur deutschen auswärtigen PoLitik (ADAP). VoL. IV. Doc. 80.
52. PoLitisches Archiv des Auswärtigen Amtes DeutschLands (PAAAD). Bestand R - 104430. PoL. IV. p. 37.
53. PoLitisches Archiv des Auswärtigen Amtes DeutschLands (PAAAD). Bestand R - 104430. PoL. IV. pp. 43,78.
54. PoLitisches Archiv des Auswärtigen Amtes DeutschLands (PAAAD). Bestand R - 104430. PoL. IV. Denkschrift über Karpato-Ukraine. pp. 8-13.
55. PoLitisches Archiv des Auswärtigen Amtes DeutschLands (PAAAD). Bestand R - 357. PoL. IV. pp. 215, 216.
56. PoLitisches Archiv des Auswärtigen Amtes DeutschLands (PAAAD). Bestand R - 103408. PoL. IV. pp. 32-33.
57. PoLitisches Archiv des Auswärtigen Amtes DeutschLands (PAAAD). Bestand R - 357. PoL. IV. pp. 134.
58. PoLitisches Archiv des Auswärtigen Amtes DeutschLands (PAAAD). Bestand R - 103408. PoL. IV. p. 27.
59. PoLitisches Archiv des Auswärtigen Amtes DeutschLands (PAAAD). Bestand R - 103422. PoL. IV. p. 5.
60. PoLitisches Archiv des Auswärtigen Amtes DeutschLands (PAAAD). Bestand R - 103408. PoL. IV. p. 39-53.
61. PoLitisches Archiv des Auswärtigen Amtes DeutschLands (PAAAD). Bestand R - 104430. PoL. IV. TeLegramm aus Praha 59 83 102/99 1850 Herrn AdoLf HitLer Führer und KanzLer Aufgenommen Amt BerLin Ausgf. 14.9.2024 HauptteLegraphenamt.
62. Freund, M. (ed.) (1953) Weltgeschichte in der Gegenwart in Dokumenten. VoL. 3. München: [s.n.].
63. WuermeLing, H.L. (1989) August 39. 11. Тage zwischen Frieden und Krieg. 21 August - 1 September 1939. ULLstein: [s.n.]. pp. 192-198.
Кудряченко Андрей Иванович - доктор исторических наук, профессор, член-корреспондент Национальной академии наук Украины, директор Института всемирной истории НАН Украины (Украина).
Кудряченко Андрш 1ванович - доктор iсторичних наук, професор, член-коре-спондент НацюнальноТ академи наук УкраТни, директор 1нституту всесвiтньоT ^стори НАН УкраТни (УкраТна).
Andriy I. Kudriachenko - Institute of World History of the National Academy of Sciences of Ukraine (Ukraine).
E-mail: kudani@ukr.net
