CC BY
21
УДК 94(477.81/82) UDC
DOI: 10.17223/18572685/57/15
КАРПАТСЬКА УКРА1НА У ПЛАНАХ ПТЛЕРШСЬКО! Н1МЕЧЧИНИ
А.1. Кудряченко
1нститут всесвггньоТ icropiT НАН УкраТни УкраТна, 01030, м. КиТв вул. Леонтовича, 5 E-mail: kudani@ukr.net
Авторське резюме
У статт здiйснено аналiз становища на украТнських землях наприкiнцi 1930-х рр., коли зросло мiжнародне значення украТнського питання, а центр захщ-ноукраТнського нацiонального життя перемiстився до Закарпаття, яке за певних застережень потрапило в центр европейськоТ политики. З'ясовано, що своТ iнтереси щодо використання украТнського питання мали не лише держави, на теренах яких мешкали украТнщ, але й шш^ зокрема Н^меччина, де до влади прийшла нацистська партiя на чолi з А. Гiтлером. Використовуючи широке коло архiвних джерел i лгге-ратури, автор доводить, що гiтлерiвський режим, переслiдуючи своТ далекосяжнi за-гарбницькi плани, вмiло використовував украТнське питання як важливий чинник у вщносинах з державами Заходу, СРСР, Чехословаччиною, Угорщиною, Польщею та ш. На кожнiй стад^' швидкоплинних змш Гiтлер вдало розiгрував певнi комбшаци. Фак-тично потураючи захопленню КарпатськоТ УкраТни Угорщиною, Берлiн досягав трьох важливих для нього тактичних цтей: мiцнiше прив'язував Будапешт до антикому-нiстичного пакту; забезпечував нейтралiтет Польщi на короткий час; заспокоював СРСР, певною мiрою створюючи передумови для подальшого нiмецько-радянського зближення. При цьому Птлер досягав своТх тактичних цтей та прагнув до реалiзацiТ стратепчноТ мети, наближаючи час розв'язання ДругоТ свiтовоТ вiйни.
Ключовi слова: Карпатська УкраТна, украТнське питання, «Велика УкраТна», право нацш на самовизначення, Мюнхенська угода.
КАРПАТСКАЯ УКРАИНА В ПЛАНАХ ГИТЛЕРОВСКОЙ ГЕРМАНИИ
А.И.Кудряченко
Институт всемирной истории НАН Украины Украина, 01030, г. Киев ул. Леонтовича, 5 E-mail: kudani@ukr.net
Авторское резюме
В статье проведен анализ ситуации, когда в конце 1930-х гг. возросло международное значение украинского вопроса, а центр западноукраинской национальной жизни переместился в Закарпатье, которое при определенных обстоятельствах попадало в центр европейской политики. Оказывается, что свои интересы в украинском вопросе под прикрытием его «решения» имели не только государства, на территории которых проживали украинцы, но и другие страны, в частности Германия, где к власти пришла нацистская партия во главе с А. Гитлером. На основе широкого круга архивных источников и литературы автор убедительно доказывает, что гитлеровский режим, преследуя свои далеко идущие захватнические планы, умело использовал украинский вопрос как важный фактор во взаимоотношениях с западными странами, СССР, Чехословакией, Венгрией, Польшей и др. Причем на каждом из исторических отрезков быстро происходивших изменений Гитлер удачно разыгрывал разные комбинации с руководством заинтересованных участников тех событий. Практически всегда он достигал своих тактических целей и последовательно реали-зовывал свою стратегическую задачу, приближая тем самым время развязывания Второй мировой войны.
Ключевые слова: Карпатская Украина, украинский вопрос, «Великая Украина», право наций на самоопределение, Мюнхенский договор.
CARPATHO-UKRAINE IN THE PLANS OF HITLERITE GERMANY
A.I. Kudriachenko
Institute of World History of the National Academy of Sciences
of Ukraine 5 Leontovych Street, Kyiv, 01030, Ukraine E-mail: kudani@ukr.net
Abstract
The article analyses the situation in the Ukrainian lands in the late 1930s, characterised by the international significance of the Ukrainian question, after the centre of Western Ukrainian national life had moved to Transcarpathia, which became the centre of European politics. It has been found out that the states where Ukrainians lived, as well as other countries, in particular Germany, where the Nazi party led by A. Hitler had come to power, disguised their interests in the Ukrainian question as attempts to solve it. Drawing on a wide range of archival sources and literature, the author argues that the Nazi regime, pursuing its far-reaching aggression plans, skilfully used the Ukrainian question as an important factor in relations with the Western states, the USSR, Poland, Czechoslovakia, Hungary, and others. Hitler successfully played certain combinations at each stage of rapid change. Indulging the capture of Carpatho-Ukraine by Hungary, Berlin achieved three important tactical goals: Budapest was closely tied to the anti-Communist pact, the neutrality of Poland was guaranteed, though for a short time, and the prerequisites for further German-Soviet rapprochement were created. Hitler achieved his tactical goals and sought to realize the strategic goal, thereby precipitating the outbreak of WWlI.
Keywords: Carpatho-Ukraine, Ukrainian question, Nazi German planes, WWII, Munich agreement.
Сучасна концептуалiзацiя украТнськоТ icropiT, слушш прагнення дослщниюв полiварiативно штерпретувати кторичш процеси вггчиз-няних терен сугтевою мiрою позначились на вивченн ^оричноТ долi сучасного Закарпатського краю. Надто важливо, що у контекст вщ-значення ювтейних дат (70^ччя та 80^ччя КарпатськоТ УкраТни -у 2019 р.) до феТ проблематики зверталася цта низка кториюв, юриспв, мiжнародникiв. Склады перепитп ^оричноТ долi нишшнього Закарпатського краю детермшували неоднозначшсть ^орюграфп та суперечливкть оцшок його розвитку загалом та КарпатськоТ УкраТни.
Чимало дослщниюв рiзних краТн i перiодiв зверталися до вив-чення ^орп цього краю, дослщжували не лише кторичш витоки, але й державотворчi процеси, що вщбувалися, зосереджували увагу на особливостях полггичного i нацюнально-культурного розвитку в 20-30-х рр. ХХ ст. та проголошенш автономп КарпатськоТ УкраТни у 1938 р., з'ясовували роль видатних дiячiв у цих подiях (Вщнянський 2009: 184-207; Кудряченко 2011: 299-314).
Аналiз свщчить, що вггчизняна icторiографiя КарпатськоТ УкраТни е багатоманггною i доволi строкатою. До неТ варто вщнести успадкован пращ радянських кторимв з притаманними Тм вадами однобiчного та iдеологiчно мотивованого пiдходу, вибiрковicтю до залученого
аналiзу nepe6iry подiй та тотальною критикою мiфiчного украТнського нацiоналiзмy (Марценюк 2001: 65-68). Другим пластом праць стала дiаспорна iсторична лiтератyра, для якоТ здебiльшого притаманний вiдчyтний брак архiвних докyментiв та значна глорифкащя «випд-них» аспектiв дослщжуваних тем.
Найбтьш численною е вiтчизняна iсторiографiя КарпатськоТ УкраТни, що напрацьована за сyчасноТ доби. Фахiвцi слушно подiляють ТТ на два етапи. Перший етап - 1989-2008 рр., коли iсторiя КарпатськоТ УкраТни «писалася-вщтворювалася у ключi такоТ ra6i героТчноТ думи...» (Федак 2014). Водночас то були роки активного накопичення емтричноТ бази, перегляду усталених положень радянських пiдходiв, перевидання дiаспорних праць, мемуарноТ лiтератyри, нових збiрни-юв (Документы 1992; Оглашению подлежит 2004; Тернистий шлях 2007; Рассекреченные документы 2009). Протягом цього перюду також вщбулась низка наукових форyмiв, а також тривала тдготовка кiлькох дисертацшних праць, зокрема, М. Вегешем були захищен кандидатська та докторська дисертацп (Вегеш 1994; Вегеш 1998), вийшли Грунтовш працi з iсторiТ цього репону вказаного перiодy (lсторiя 2001; Коваль 2003). Фактично це був час iнститyцiалiзацiТ дослщжень Карпато-УкраТнськоТ держави.
Другий етап - 2009 р. i до сьогодення - характеризувався, з одного боку, подальшим продовженням дослщжень визначених у першому етап напрямiв; а з iншого, визначальними стали вщзначення вка-заних ювтейних дат КарпатськоТ УкраТни на високому державному рiвнi. Цьому сприяли Указ Президента УкраТни вщ 12.03.2008 р. (Указ 2008) i Закон «Про правовий статус та вшанування пам'ят борцiв за незалежнiсть УкраТни у XX столггп» вiд 9 квггня 2015 р. (Закон 2015).
Академiчнi наyковi установи провели низку заходiв задля активiза-цiТ наукових дослдаень про нацiонально-визвольний рух, пiдготовкy та публкацт наукових праць, монографiй; вщбулись мiжнароднi наyковi форуми, вiтчизнянi кторики iнтенсифiкyвали спiвпрацю iз зарyбiжними колегами. Законодавчо вщбулося визнання органами украТнськоТ центральноТ та мiсцевоТ влади, зокрема i президента Августина Волошина, i воякiв КарпатськоТ УкраТни борцями за неза-лежнiсть УкраТни у ХХ ст.
Слщ пiдкреслити, що проблематика КарпатоукраТнськоТ держави стала рiдним полем наукових доЫджень для цiлоТ плеяди закар-патських iсторикiв (М. Болдижар, М. Вегеш, В. Гиря, Р. Офщинський, М. Рекiта, Ю. Славк, С. Федак, В. Фенич, П. Фенич, В. Худанич та ш.), а також Науково-дослщного iнститyтy карпатознавства, Закарпатсь-кого регiонального центру соцiально-економiчних та гyманiтарних дослiджень НАН УкраТни.
З-помiж iсторiографiчних праць, що виходять на системний аналiз, слщ виокремити роботу В. Ухача (Ухач 2016), а з окремих аспек-тiв теми, варто згадати про дослщження I. Мищака (Мищак 2008: 410-421), Т. Марценюк (Марценюк 2001: 65-68), П. Забродського (Забродський 2012: 146-154), Н. Василини (Василина). Широка бiблiографiя, що включае, окремi видання, статл, автореферати ди-сертацiй та електронш книги, розмiщена на веб-сайт УкраТнського iнституту нацiональноí пам'ятi (Карпатська УкраТна). Проте i вона невичерпна.
Водночас е пщстави констатувати, що за вс роки незaлежностi, незважаючи на очевидний дослщницький прорив в укра'Тнськш iсторичнiй нaуцi, вести мову про фунтовний iсторiогрaфiчний дискурс всього комплексу наукових проблем Закарпатського краю не доводиться. Вщтак пропонована стаття спроможна суттево допов-нити наявш дослiдження, подати бiльш точну картину ставлення нацистськоТ Нiмеччини до КарпатськоТ УкраТни i вiдведеного Тй мкця у загарбницьких планах, зокрема на документах Поличного aрхiву
Мiнiстерствa закордонних справ ФРН.
***
УкраТнське питання, що не було виршеним на початку ХХ ст. шд час нацюнально-визвольних змагань, нaпередоднi ДругоТ свгговоТ вiйни виявилося вельми актуальним. Як вщомо, у перiод мiж двома свгго-вими вiйнaми укрaТнськi землi перебували у склaдi кiлькох держав, ям цiлеспрямовaно дискримiнувaли украТнство, протидiяли зрос-танню його нaцiонaльноТ самосвщомосп. Показово, що нaприкiнцi 1930-х рр. центр захщноукраТнського нaцiонaльного життя в силу кторичних подiй перемiстився до Закарпаття. УкраТнське питання цього краю за певних застережень поставало в центр европейськоТ пол^ики. СвоТ штереси щодо його використання пiд прикриттям «ви-ршення» мали не лише держави, на теренах яких мешкали украТнцЬ але й iншi краТни, зокрема Нiмеччинa, де до влади прийшла нацист-ська пaртiя на чолi з А. Гiтлером.
Гiтлерiвський режим, переслiдуючи своТ дaлекосяжнi загарбницьк плани, вмiло використовував украТнське питання як важливий фактор у вщносинах з СРСР, Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною та iн. Причому на кожному iз iсторичних вiдрiзкiв швидкоплинних змш Гiтлер вдало розiгрувaв рiзнi комбшацп з керiвництвом зaцiкaвлених учaсникiв подш. Мaтерiaли, якi зберiгaються у фондах Поличного aрхiву МЗС ФРН, мктять чимало документальних свiдчень того, як го-тувалася нiмецькa нацистська машина до реaлiзaцiТ своТх загарбниць-
ких намiрiв стосовно украТнських земель, а також використання так би мовити «украТнськоТ карти» (даним термiном користувалися для позначення украТнських земель i пол^ичних розрахункiв стосовно украТнського питання, яке кнувало в тогочасних мiжнародних умовах).
З захопленням Нiмеччиною СудетськоТ областi на самому початку жовтня 1938 р. уряд Праги спробував врятувати едшсть республки шляхом введення словацькоТ та украТнськоТ автономiТ, а по^м ство-рення федерацiТ в складi ЧехiТ, Словаччини i ПщкарпатськоТ Русi. Згiдно рiшенню автономного уряду вщ 3 грудня 1938 р., остання стала називатись Карпатською УкраТною, отримала право здiйснювати власну внутршню i зовнiшню полiтику. Автономшсть КарпатськоТ УкраТни 22 листопада того ж року була пщтверджена парламентом ЧехословацькоТ Республки. Тим самим почала реалiзовуватися мож-ливiсть будувати свою украТнську державу.
Набута автономiя КарпатськоТ УкраТни надто непокоТла сусiднi Угорщину, Польщу та iншi держави. Нiмецький уряд, дотримуючись тактики вичiкування, приховуючи i маскуючи свою полiтику, нама-гався отримати найбiльшi вигоди. Вiн фактично спекулював на пи-таннi про подальшу долю КарпатськоТ УкраТни, ставлячи дилему: або проголошення самостiйноТ ЗакарпатськоТ УкраТни пiд протекторатом Нiмеччини (щф б Угорщина нiчого не отримала), або 17 приеднання до Угорщини. Цим самим А. Гiтлер прагнув вплинути на полiтику Польщi й Угорщини, добиваючись вiд них нових поступок.
Водночас Карпатська УкраТна, ТТ лщер А. Волошин мали серйозн на-мiри стосовно пiдтримки з боку Ымеччини, прагнули навiть певними поступками однозначно схилити на свш бк зростаючий мiжнародний вплив Берлша. Показово, що в цей час небезпщставно зростають надiТ на пщтримку Нiмеччини. Так, активiзуються дипломатичнi вщносини, готуеться вiдкриття нiмецького консульства, започатковуе дiяльнiсть «Нiмецько-украТнське культурне товариство».
На вщмшу вiд перiоду ПершоТ свтовоТ вiйни, коли нiмецька во-енно-полггична бюрократiя не мала заздалегiдь розроблених плашв стосовно УкраТни, напередоднi ДругоТ свiтовоТ вiйни гiтлерiвська Нiмеччина досить серйозно готувалася до використання потенщалу УкраТни. Це стосувалося, насамперед, потужного промислового i сть-ськогосподарського потенщалу, вигiдних геополiтичних можливостей, пов'язаних з украТнським питанням, а також у контекст вирiшення власних тактичних i стратегiчних загарбницьких планiв.
А. Птлер i його оточення вельми вдало скористалися ситуащею, коли до украТнського питання напередодн ДругоТ свiтовоТ вшни була прикута увага провiдних держав свггу, коли у полiтичному дискурс лунали твердження про «Велику УкраТну». Проте дипломатична гра
Берлша зрозумтою стала далеко не з самого початку. Бтьшкть полiтикiв европейських держав вiрили в те, що тсля розчленування Чехословаччини подальшим кроком шмецькоТ експaнсiТ стане захо-плення радянськоТ УкраТни.
Водночас iз наближенням свггового военного вихру укрaТнцi, зда-валося, мало що могли втратити внаслщок можливих змiн, до яких вш з певною вiрогiднiстю м^ призвести. Понiсши величезнi втрати вщ стaлiнщини в пiдрaдянськiй УкрaТнi, а в захщних землях - вщ де-дaлi бiльшого гноблення Польщею, Румунiею та Угорщиною, укрaТнцi мали сподiвaтися, що будь-якi хай навггь детермiновaнi вiйною, змiни повиннi покращити умови Тхнього буття. Проте тЬ хто так розмiрко-вував, трапчно помилялися. Саме роз'еднaнiсть украТнських земель робили УкраТну досить вразливою для зовышньоТ aгресiТ. В той час, коли емiгрaнтськi, зaхiднi укрaТнськi полггичш сили мали нaдiю на певний реванш у боротьбi за свою незалежысть, неупереджений aнaлiз свiдчив, що УкраТна загалом не могла самостшно вирiшувaти свое нaцiонaльне питання, що доля украТнського народу була в руках прaвителiв iнших держав (Кудряченко та ш. 2006: 254).
Громадсько-пол^ичш рухи в тогочасному Зaкaрпaттi мали значне нацюнальне забарвлення i вiдрiзнялися своею зовнiшньополiтичною орiентaцiею. Так, русофти (здебiльшого «Общество Духновича»), вважали русиыв частиною единого росiйського народу. Представ-ники «мадяроыв» намагалися довести, що карпатороси - це окрема нацюнальшсть, i прагнули приеднати край до Угорщини. НародовцЬ або укрaТнофiли, на чолi з Августином Волошиним пропагували щею едностi закарпатських укрaТнцiв з уам украТнським народом. Саме вони вели боротьбу з русофтами i «мадяронами», вимагаючи авто-номiТ Закарпаття.
Для гiтлерiвськоТ Нiмеччини, яка не приховувала своТх гегемоыст-ських нaмiрiв i доволi зухвало декларувала Тх, появилася спокуса використати украТнське питання як вагомий геопол^ичний чинник у своТй дипломaтичнiй грi з шшими краТнами Европи та СРСР. Двi остaннi держави не приховували своТх нaмiрiв i вiдкрито деклару-вали Тх. Особливо це стосувалося ^меччини. Скaжiмо, газета нацист-ськоТ партп «Фьолькiшер беобахтер», де головним редактором був А. Розенберг, який вважався в партшних нацистських колах великим знавцем Сходу, в липы 1928 р. безапеляцшно стверджувала: «Невеликий ршучий удар, пщтриманий великими державами, забезпечить за короткий час вщрив УкраТни вщ Москви» (Норден 1959: 97).
Вщомо, що А. Птлер, прийшовши до влади, прiоритетним напрямом зовышньопол^ичноТ дiяльностi проголосив боротьбу з росшським бiльшовизмом. Ним неодноразово пщкреслювалося, що кiнцевим
наслщком боротьби з СРСР передбачалося його розчленування та створення тисячол^нього рейху, перетворення украшських та шших слов'янських терен у ымецьк колони.
Слщ особливо наголосити, що щеолопчний апарат, спецiалiзованi шституцп фашистськоï Нiмеччини та розвщка звертали не раз сво'| погляди на Галичину та на iншi украшськ територп, що перебували пщ владою Польщi та шших держав. Матерiали нинiшнього Полiтичного архiву зовнiшньополiтичного вiдомства ФРН мiстять чимало докумен-тальних свiдчень того, як готувалася шмецька нацистська машина до реалiзацiï сво1х хижацьких намiрiв стосовно украшських земель, а також використання так би мовити «украшсько'| карти». В архiвних фондах мiстяться матерiали переписки дипломатiв, урядовцiв, а також карта (виготовлена вщ руки) будiвництва залiзницi вiд Братислави до Ужгорода й далi на територiю Схщно!' Украши (PAAAD 1: 1-2).
Важливо звернути увагу на те, що, прагнучи взяти военний реванш, гiтлерiвська Нiмеччина виношувала великi сподiвання щодо використання потенцiалу Украши у контекст вирiшення власних тактичних i стратепчних загарбницьких планiв. Про там пщходи у владних верствах Берлша, зокрема, свщчить нарада керiвних дiячiв нацистськоï партГ| у другiй половин березня 1933 р., на якш обго-ворювалося питання про полггику стосовно Украши. Саме тодi було прийнято ршення розгорнути антирадянську пропаганду, залучивши до ^eï справи представниюв украшських полiтичних емiгрантських кiл (Сардачук, Швагуляк 1984: 3l).
Про використання актуального на той час украшського питання у свош зовнiшньополiтичнiй дiяльностi Нiмеччини свiдчать висловлю-вання, зроблеш А. Гiтлером у виступi 1 квггня 1933 p., присвяченому пуску на воду лшкора «Тiрпiц». Вдаючи вболiвання за долю народiв, що входили до складу СРСР, вш наголошував, що не може спокшно спостерiгати за поневоленням бiльшовиками великого росшського i шляхетного украïнського народiв та народiв Кавказу. Тому ми вирши-ли, зазначав фюрер, переглянути Раппальськi домовленостi i докласти вах зусиль, щоб знищити комунiзм та надати допомогу визвольним змаганням украшав. «Ттьки падiння бiльшовизму та постання ново!' сильноï укра'нсько' держави може завести рiвновагу мiжнародних сил у Еврот та спокiй у цтому свiтi» (Житарюк 1997: 50).
Тогочасна Ымеччина, оголосивши боротьбу за життевий проспр, не приховувала сво'х претензш на украïнськi землi. Про таю намiри нiмецькi провiдники неодноразово заявляли й на мiжнародних форумах. Зокрема, в червы 1933 р. на мiжнароднiй фiнансово-економiчнiй конференцiï в Лондон керiвник нiмецькоï делегацiï А. Гугенберг у озвученш ним декларацГ| обГрунтовував та прямо вимагав вщ захiд-
них держав передaчi ымцям УкраТни з метою «бiльш рaцiонaльного використання щеТ родючоТ територiТ» (Правда 1933).
Звертаючи своТ погляди до Радянського Союзу, у А. Птлера раз вщ разу зростали апетити та зaзiхaння на все бiльшi територп СрСР. Так, на з'Тздi нацистськоТ пaртiТ у м. Нюрнберзi в 1936 р. вш прямо зазначав, що iз завоюванням Нiмеччиною УкраТни, Уралу i Кавказу «кожна ымецька господиня вiдчулa б, нaстiльки ТТ життя стане легшим» (УкраТна i зaрубiжний свiт 1970: 264). Таким чином, керiвництво нiмецького рейху вже з самого початку владарювання скеровувало свою вiйськово-економiчну доктрину на схщ, проти СРСР, активним чином «пiдiгрiвaючи украТнське питання».
Звичайно, що вщверт зaгaрбницькi висловлювання нацистських лiдерiв, так само як i спроби окремих ымецьких вiдомств залучити на свш бiк укрaТнськi емiгрaнтськi оргаызацп, не проходили мимо уваги радянських вщповщних спецслужб та настанов Кремля. Радянський Союз був занепокоений вщвертими зaзiхaннями нiмцiв на украТн-сьм, зокрема рaдянськi терени. Про це свщчать, зокрема, мaтерiaли Полiтичного aрхiву МЗС Нiмеччини, особливо тi, що надходили iз нiмецьких консульств, ям функцiонувaли в УкрaТнi. Так, генеральний консул Ымеччини у Хaрковi, тогочаснш столицi РадянськоТ УкраТни, у своему пiврiчному полiтичному звiтi датованому 10 липня 1934 р. доповщав у Берлш, що нaйбiльше занепокоення радянського режиму виходить вщ «страху перед вщокремленням УкраТни, що походить iз закордону, особливо з Нiмеччини».
У цитованому донесены пщкреслювалося наступне: «В полггичних колах стверджують, що з приходом до влади нацюнал-сощалктв ыбито знову aктивiзувaлися кола украТнськоТ емiгрaцiТ, якi бачать у Гiтлерi визволителя УкраТни, тож план вщокремлення УкраТни ниы бiльше, нiж будь-коли, можна назвати нaрiжним каменем мiжнaродноТ полггики». Наголошуеться у полiтичному звiтi i те, що за висловлюван-нями полггимв краТни перебування «нiмецький фашизм ы на мить не полишав нaмiру почати iмперiaлiстичну iнтервенцiю походом на Схщ... У момент, коли уряд РадянськоТ УкраТни переТздить до Киева, у Берл^ певна пол^ична група разом з бiлими емiгрaнтaми готуе план нападу на Радянську УкраТну й Радянський Союз у цтому» (PAAAD 2: 1-3).
У шшому донесеннi нiмецького генерального консула вщ 19 бе-резня 1935 р. наводилися офщшы роз'яснення щодо вщкриття у Киевi Комiсaрiaту внутршых справ, головним завданням якого було виявляти пильысть у зaхистi держави та протистояти шпигунам i зрадникам, ям «прагнуть вiдiрвaти УкраТну вщ великого Радянського Союзу», а також наводилися твердження офщшних очiльникiв про те,
що «шмецью фашисти мрiють знищити Радянську УкраТну, що вони пiдтримують нацюналктичш емiгрантськi сили» (PAAAD 3: 4-5). I тут називалися рiзнi прiзвища украТнських емiгрантських провiдникiв.
Аналiз свщчить, що стосовно останньоТ позицiТ то нав^ь тверджен-ня окремих видань часто бажане видавали за дшсне. Це стосуеться, наприклад, того твердження, що П. Скоропадський пщтримував Птлера та надавав фшансову пiдтримку нацистськш газетi «Фьольки шер беобахтер». Однак у матерiалах того ж Полггичного архiву МЗС Нiмеччини е не лише особист звернення до Птлера щодо фшан-совоТ пiдтримки колишнього гетьмана украТнськоТ держави за його заслуги перед Ымеччиною, але й власноручш розписки про те, що вш отримував для потреб своеТ сiм'Т по 1000 нiмецьких марок вже за панування нацистського режиму (PAAAD 4: 5).
Також слщ додати, що у тогочасних радянських провщнимв у Мо-с^ панував пщхщ звинувачувати опозицiйних до Й. Сталша лiдерiв у спiвпрацi iз iноземними урядами, зокрема, з нацистським. На судо-вих процесах 1936-1938 рр. це стосувалося Л. Троцького, Г. Зшов'ева, Л. П'ятакова та М. Бухарина. У звинувачувальному вироц Л. Троцькому шкримшували те, що вш був «агентом фашизму», а шшим те, що стали «огидними фашистськими найманцями», якi ставили за мету «розчленування СРСР та в^рвання вiд нього УкраТни, БiлорусiТ...». Радянська влада при цьому спиралася не лише на зiзнання окремих пщсудних, що були отримаш сумнiвними засобами, але, як зазначае вщомий дослщник В. Косик, вона не гемблювала (не гребувала. - А.К.) плггками (Косик 1993: 50).
Як зазначалося, у дослщжуваний передвоенний перiод розробля-лися рiзнi концепцiТ нiмецькоТ полггики щодо УкраТни, у т. ч. i напря-ми, в яких вона розглядалася як самостшна держава. Проте в уах нiмецьких геополiтичних, теоретичних розробках украТнська держава повинна була утворитись та кнувати виключно в полiтичному полi Нiмеччини. Причому, важливим фактором в ТТ утворенш мали стати вимоги Нiмеччини щодо прав нацюнальностей на самовизначення та украТнський полiтичний рух.
1деТ, що Тх пропагували нiмецькi полiтики, зокрема, в частит, де йшлося про можливу державшсть УкраТни, iмпонували полггичним поборникам цього курсу. Безумовно, украТнф небезпiдставно, але зi значним перебтьшенням, покладали сподiвання на Нiмеччину. Про зацкавлешсть украТнським питанням нiмецькими партшними та вiйськовими дiячами свiдчили даы, що почали з'являтися в засобах масовоТ iнформацiТ. Розголос про стан «украТнськоТ справи» органi-зовувався саме з Берлша з ^фативи А. Розенберга. Головна ТТ мета полягала в тому, щоб прозондувати настроТ урядiв захщних i схiдних
европейських краТн стосовно цього та сумiжних питань мiжнaродних вiдносин.
Так, готуючись до МюнхенськоТ конференцiТ i пiд час ТТ проведення у вересш 1938 р., А. Птлер, окрiм претензiй самоТ Нiмеччини, також представив на розгляд пакет територiaльних претензш i зaзiхaння до Чехословаччини з боку Угорщини, Польшу, Румунп на територiТ, де проживало також украТнське населення (Гранчак, Гапоненко 1995: 264-273).
Як вщомо, Мюнхенська угода 1938 р. уможливила передачу ча-стини чехословацькоТ територiТ Нiмеччинi, а це викликало кризу в цш краТы. Користуючись поступливiстю празького уряду, Карпатська УкраТна (стала так називатися з 3 грудня 1938 р.) отримуе широку автономт, перебуваючи у федерацп з Чехiею та Словаччиною. Головою уряду КарпатськоТ УкраТни став Августин Волошин (Стерчо 1994: 264). Автономысть КарпатськоТ УкраТни 22 листопада того ж року була пщтверджена парламентом ЧехословацькоТ Республки. Тим самим почала реaлiзовувaтися можливкть будувати украТнську державу.
З захопленням Ымеччиною СудетськоТ облaстi змiни вiдбулися не лише в середин постраждалоТ краТни. Вже 4 жовтня Будапешт запропонував Берлшу приеднати до Угорщини Словаччину i За-карпаття. Набута aвтономiя КарпатськоТ УкраТни надто непокоТла сусщы Угорщину, Польщу та iншi держави. Зокрема, Польща вiдчутно боялася впливу на украТнське населення своеТ краТни. Адже украТнц тут й до цього були вщчутно нaлaштовaнi до самостшносп. Посол Польщi в Берл^ 22 жовтня 1938 р. повщомив мiнiстрa закордон-них справ Ымеччини Й. Рiббентропa про те, що за баченням Польщу Карпатська УкраТна мае вщшти до Угорщини (ADAP: 80). Тим самим Варшава прагнула встановлення сптьного кордону з близькою до неТ Угорщиною. Берлiн на той час не йшов на задоволення прагнень Варшави та Будапешта. Тому в цш ситуацп Угорщина через непосту-пливкть Нiмеччини вважала себе обдтеною пiд час щеТ кризи, бо не отримала н Словаччини, нi ЗакарпатськоТ УкраТни.
Значний виграш мала Ымеччина, на яку орiентувaлaся як Карпатська УкраТна, так i бiльшiсть краТн репону. Берлiн не допустив створення сптьного польсько-угорського кордону, що вщповщало вмськово-стратепчним планам рейху. Нiмецький уряд, дотримуючись тактики вичкування, приховуючи i маскуючи свою полггику, нама-гався отримати нaйбiльшi вигоди. Вiн фактично спекулював на питаны про подальшу долю КарпатськоТ УкраТни, ставлячи дилему: або проголошення самостшноТ ЗакарпатськоТ УкраТни пщ протекторатом Нiмеччини (тодi б Угорщина шчого не отримала), або ТТ приеднання до Угорщини. Цим самим Птлер прагнув вплинути на полггику Польщу
й Угорщини, добиваючись вщ них нових поступок. Щодо Угорщини, то вш хотiв навернути ïï до антикомштершвського пакту в обмiн на територiальнi поступки за рахунок Карпат^^ Украши (Богiв, Задорожний 1999).
Водночас Карпатська Украша, ïï лiдер А. Волошин мали серйозн на-мiри стосовно пщтримки з боку Нiмеччини, прагнули навггь певними поступками однозначно схилити на свш бiк зростаючий мiжнарод-ний вплив Берлiна. Показово, що в цей час небезпщставно зростають надп на пiдтримку Нiмеччини, посилюються з нею економiчнi зв'язки. 7 грудня 1938 р. була пщписана шмецько-карпатськоукрашська угода. Згiдно з фею угодою уряд А. Волошина зобов'язувався постав-ляти до Ымеччини деревину, молочш продукти, шкiру, хутра, вовну та вина. Водночас пщписуеться й угода з шмецьким «Товариством з експлуатацп корисних копалин», вiдповiдно до яко' уряд Карпат-сько' Украши, по суп, передавав Ымеччиш права на розвщування й експлуатацiю надр Закарпаття. бвропа i свiт вбачали серйоз-нiсть намiрiв Нiмеччини створити «Велику Украшу» (Кудряченко та ш. 2006: 249).
Виходячи з цього, спецiальна делегацiя Карпатсько' Украши 24 жовтня 1938 р. в Берл^ передала шмецькому канцлеру вщповщ-ний меморандум. У ньому стверджувалося, що Карпатська Украша -це лише складова частина вах украшських земель, i ïï населення усвщомлюе обов'язки, ям воно мае «стосовно всiеï украТнськоТ наци». Автономна Карпатська Украша, йшлося у документу щоб не стати жертвою агресп, «перебувае пiд чеською охороною, чекаючи об'еднання з Украшою». Меморандум пропонував перетворити Карпатську Украшу в незалежну державу пщ покровительством чотирьох великих держав, що пщписали Мюнхенськ угоди. Проте дана пропозищя не знайшла пщтримки, як також i заходи украшських громад у европейських державах та за океаном (PAAAD 5: 134, 215, 216).
Пщкреслимо, що в дшсносп А. Птлер ыколи не прагнув сприяти утворенню укра^сь^ незалежноï держави, бо це не входило до його плашв. Досить влучну характеристику цьому тактичному ходу дав ствробггник американського посольства у Варшавi Д. Бщдл. Вiн писав: «...розiгрування карти "Великоï Украши" - це свщомо шст-рований Берлiном тактичний маневр, спрямований на: 1) здшснення вщволкаючих акцiй для прикриття шших промiжних ходiв; 2) од-ночасне розгортання пропагандистських дiй як акцп по "введенню м'яча у гру" i пiдживлення iнтересу до накресленого Берлiном укра-шського проекту <...> Нацисти розраховують скористатися «правом на самовизначення» як прикриттям сво1х прагнень проникнути на Схщ» (Камшський, Трощинський 1993: 149).
У цей час Берлш здшснював активну маыпулящю своТх дшсних намiрiв та прагнув завести в оману мiжнароднy спiльнотy, проводив зондування позицш Польщi i СРСР щодо подальших експансюыст-ських планiв рейху. З цього приводу ымецька дослщниця I. Фляйш-хауер писала, що А. Гiтлер, виношуючи честолюбну програму реваншу, розглядав УкраТну як важливу житницю. «Застосовуючи принцип права народiв на самовизначення, вiн збирався використати Закар-патську УкраТну спочатку як пропагандистський, а шзшше як силовий важть для того, щоб щеолопчно ослабити, дезорганiзyвати i, нарештi, захопити радянську УкраТну з ТТ тридцятимтьйонним населенням» (Фляйшхауер 1991: 82).
Показово, що в час проголошення автономп КарпатськоТ УкраТни, коли мали б вттюватися плани стосовно створення «ВеликоТ УкраТни», захiдна дипломатiя займалася здогадками про найближчi плани Птлера i часто бажане видавала за дшсне.
Проте дипломатична гра Берлша зрозyмiлою стала далеко не з самого початку. Бтьш^ь полiтикiв европейських держав вiрили в те, що тсля розчленування Чехословаччини подальшим кроком тмець-коТ експансiТ стане захоплення радянськоТ УкраТни. Така впевненiсть особливо змщнта пiсля вiзитy Й. Рiббентропа в Париж i пyблiкацiТ 6 грудня 1938 р. французько-ымецькоТ декларацп про добросyсiдськi вiдносини мiж двома краТнами.
Про це свiдчать архiвнi документи, зокрема оцiнки французького посла у Берл^ Р. Кульондра. 15 грудня 1938 р. посол Францп у Hi-меччинi повiдомляв своему мшктру закордонних справ наступне: «Щодо УкраТни, то, здаеться, шляхи i засоби ще не розробленi, але мета вже визначена - створити Велику УкраТну, яка стала б житницею Ымеччини. Для цього треба зламати Румуыю, переконати Польщу, вщняти частину територп СРСР. У вшськових колах вже йдеться про похщ. В оточены Птлера подейкують про таку операщю, яка б у ши-рших масштабах повторювала операщю в Судетах: проведення в Польшу, РyмyнiТ, СРСР пропаганди за надання незалежносп УкраТнi, у вiдповiдний момент дипломатична пщтримка та акцiТ з боку мкце-вих добровольчих загоыв. I центром руху стане Карпатська УкраТна» (Weltgeschichte in der Gegenwart 1953: 359).
1ншими словами, осктьки Hiмеччина прагне завоювання УкраТни, то автономiя КарпатськоТ УкраТни захiдними полггиками розцiнюва-лася як нiмецька щея, перший етап на шляху завоювання радянськоТ УкраТни. О^м цього, вщзначу, що Берлiн у здiйсненнi своТх намiрiв вдало використовував питання перспектив КарпатськоТ УкраТни. Не розкриваючи своТх плаыв стосовно цього краю, ымф ыбито подавали Польщi певы надiТ на задоволення ТТ вимог щодо встановлення
сптьного польсько-угорського кордону. Водночас вони поспйно тримали полямв у нaпрузi, вимагаючи поступок у питаннях Данцига (Гданська) i Польського коридору та погрожуючи можливостями пе-ретворити Карпатську УкраТну на вогнище нацюнально-визвольного руху проти Польщк
Т. зв. турботою про виршення украТнського питання були пронизан розмови А. Птлера 5 ачня 1939 р. з мiнiстром закордонних справ Польщу Ю. Беком, а через ктька тижнiв i мшктра закордонних справ Нiмеччини Й. Рiббентропa, пiд час розгляду питання про Данциг i коридор мiж Ымеччиною та Пруссiею. Одночасне акцентування на украТнськш проблемaтицi пiдтверджувaло, яке значення воно поа-дало в тогочаснш полiтицi. Польський мiнiстр не приховував, що його держава теж претендуе на Радянську УкраТну i на вихщ до Чорного моря (УкраТна у Другш свгговш 1997: 117).
Варто з'ясувати чому А. Птлер - «поборник права на нацюнальне самовизначення» i прихильник буцiмто створення «ВеликоТ УкраТни» - допустив лквщацт держaвностi КарпатськоТ УкраТни. З проголо-шенням aвтономiТ КарпатськоТ УкраТни «украТнська карта» у руках А. Птлера стае справжшм козирем, який вш майстерно використовуе як зaсiб тиску i шантажу не лише у стосунках з противниками, а й з потенцшними союзниками.
Так, документи полiтичного aрхiву МЗС ФРН наочно пщтверджують, що Берлiн вивчае питання щодо можливостей створення «ВеликоТ УкраТни». Проте у Ымеччиш цьому питанню придтялося бiльше уваги на показ, ыж робилося в даному напрямк Про «украТнську карту» здебiльшого говорили на Захода буцiмто спрямовуючи бажа-ний пiдхiд нацистського керiвництвa. Вкажемо, що за останн чотри мкящ 1938 р. у бритaнськiй прес та часописах з'явилося близько 900 публкацш про УкраТну, необхiднiсть об'еднання ТТ земель, а у французьких газетах понад 300. ^м того, захщна преса подавала так мaтерiaли, що нiбито «укрaТнськi плани ^меччини е вирiшеною справою» (Дробот 2004: 353).
З огляду на завдання дипломатп Нiмеччини та геополгтичний роз-клад сил, саме на рубежi 1939 р. з'явилися ознаки змши тактичних пiдходiв та появи нових стратепчних настанов. За дещо шзшшим визнанням А. Гiтлерa, вш вирiшив на початку року з'ясувати можлив^ть убезпечити Нiмеччину вiд «вшни на два фронти» шляхом зближення з СРСР. I цьому прислужилася показна вщмова вщ iдеТ створення «ВеликоТ УкраТни» i формування зацкавленосп до найближчих реaлiй територiaльного облаштування Европи з боку Кремля.
Ставши на такий шлях, для досягнення мети А. Птлер постав у ролi арб^ра, який виршував долю украТнських земель, що належали
Чехословаччиш. Саме тодi 2 листопада 1938 р. за ршенням ымець-ко-iталiйського арбiтражу, що проходив у Вщш, Карпатська УкраТна змушена була вщдати Угорщинi майже 200 км2 своеТ територiТ iз насе-ленням у 180 тис. оаб i нaйбiльшi мiста - столицю Ужгород i Мукачево. В силу цього столицю КарпатськоТ УкраТни було перенесено у м. Хуст.
Зазначимо, що Ымеччина мала своТ плани, вщдаючи на вщкуп Угор-щин спочатку лише частину земель КарпатськоТ УкраТни. Такий жест Птлера був для Угорщини своерщним авансом. ^м того, Ымеччина прагнула i спонукала тогочасний Будапешт до тсшшоТ сшвпращ з Берлiном. Водночас, зберiгши Карпатську УкраТну, гiтлерiвське ке-рiвництво мало ще значн засоби тиску не лише на Будапешт, який не отримав того, чого прагнув, а й на Варшаву та Москву, за рахунок чиТх пщвладних украТнських територш ще могла бути, принаймш ппотетично, створена «Велика УкраТна».
Вщхщ вiд iдеТ створення «ВеликоТ УкраТни» i взaгaлi вiд схiдноТ орiентaцiТ на рубежi 1938-1939 рр. демонструвалися Ымеччиною вельми красномовно. Пiдтвердженням цьому був виступ А. Птлера 30 ачня 1939 р. у рейхстазк В ньому, дотримуючись новоТ зовшш-ньополiтичноТ лiнiТ, маскуючи влaснi цш в £врот, перед депутатами рейхстагу А. Птлер заявив, що Ымеччина потребуе «життевого простору» на африканському континент.
Нацистська Ымеччина на початку 1939 р. усвщомлювала необ-хiднiсть залучити на свiй бк Радянський Союз, або принaймнi ней-трaлiзувaти його. У Берлiнi розумти, що СРСР мае влaснi штереси у Зaхiднiй УкрaТнi i не стоятиме осторонь, коли цей випдний страте-гiчний район пiдпорядковувaтиме Ымеччина. Розглядаючи вiйну з Польщею як промiжний етап на шляху до агресп проти ФрaнцiТ та ВеликоТ Британп, нiмецьке керiвництво в БерлшЬ очевидно, вирiшило, що настае час для пошуку альянсу з Москвою, який також бачився А. Птлеру тимчасовим «союзом для вшни».
Слщ зауважити, що, реaлiзовуючи новi засади, офщшний Берлiн робив на цьому шляху й iншi вiдповiднi кроки: спочатку в шмецькш пресi припинено публкацт антирадянських статей та мaтерiaлiв про украТнське питання. Цi кроки не залишилися непомiченими ке-рiвництвом Кремля. Так, виступаючи 10 березня на XVIII з'Тзд ВКП(б), Й. Сталш наголосив, що невщухаюча галаслива кампашя на Зaходi навколо «украТнського питання» мае за мету «розлютити Радянський Союз, отруТти атмосферу i спровокувати конфлiкт з Нiмеччиною без видимих на те пщстав». I дaлi вiн зaстерiгaв: «Звичайно, цтком можливо, що в Нiмеччинi е божевтьш, якi мрiють приеднати слона, тобто Радянську УкраТну, до комахи, тобто до так званоТ КарпатськоТ УкраТни. I якщо дшсно е там нaвiженi, можна не сумшватися, що в
нашш краМ знайдеться необхщна кiлькiсть гамiвних сорочок для таких божевiльних» (Сталин 1945: 13-14).
Водночас вся тональшсть виступу, розставлен акценти яскраво засвщчують реальнiсть можливого зближення з шмецькою стороною. В Берлiнi це все зрозумти правильно i не стримували загарбницьких прагнень Угорщини.
Псля таких сигналiв з Кремля подГ! у регюш розвивалися досить стрiмко, а державотворчi заходи Карпатсько! Украши, як з'ясувалося, були приречеш. Протягом 14 березня 1939 р. Словаччина, а за нею й Карпатська Украша проголосили свою незалежшсть. Наступного дня, 15 березня, сейм прийняв конституцшний закон про незалежшсть Карпатсько! Украши. Вщниш вона ставала республкою на чолi з президентом, якого обирае сейм. Августин Волошин вщразу за ршенням сейму став президентом Карпа^ь^ Украши. Державним гiмном визначалася тсня «Ще не вмерла Украша». Вшськовому формуванню - Карпатськiй Сiчi - вiдводилася роль оргашзацГ! на-цiональноï оборони. Конституцiйний закон набув чинносп вiдразу ж з його прийняттям.
З огляду на те, що 14 березня 1939 р. угорськ вшська перейшли кордон, А. Волошин звернувся телеграмою до Ымеччини про допо-могу. В нш вказувалося, що Карпатська Украша проголосила свою незалежшсть, оскшьки угорськ вшська перейшли кордон, змушеш просити захисту та пщтримки в шмецького рейху (PAAAD 6: 127). Про критичшсть ситуацГ! може свiдчити i той факт, що це була не едина телеграма. В Полггичному архiвi МЗС ФРН й нинi ix зберiгаеться кiлька вiд визначного украшського провiдника та його уряду. У однш iз телеграм на iм'я нiмецького канцлера А. Гiтлера А. Волошин нав^ь просив фюрера взяти Карпатську Украшу пщ нiмецький протекторат. (Скорш за все, саме прошмецьку орiентацiю та цi звернення Августину Волошину не пробачили радянсьм керманичк У травнi 1945 р. радянська вшськова розвiдка заарештувала його у Празi i вивезла до Москви, де тсля тривалих допитв у Лефортiвськiй тюрмi у Волошина зупинилося серце (Кудряченко 2011: 310).)
Як свщчать документи полiтичного арxiву МЗС Нiмеччини, особисте звернення А. Волошина та за його дорученням шших члешв уряду Карпатськоï Украши не справили на шмецького фюрера бажаного впливу. Показово, що, як зазначае у лисп вщ 16 березня 1939 р. до свого уряду французький посол в ^меччиш Р. Кульондр, на звернення уряду з Хуста «гiтлерiвськi керiвники залишаються глухими до заклимв Пiдкарпатськоï Руа, яка покладае на них усю свою надт, i якш свого часу вщводилась роль "Украшського П'емонту"... Здаеться, що рейх втратив штерес до цiеï держави й полишив ïï Угорщиш».
Лквщувавши остаточно на початку березня Чехословаччину, оку-пувавши Богемiю i Моравт, А. Гiтлер дав дозвт Угорщинi на повну окупацiю Карпатськоï Украïни. Оцiнюючи ситуацiю, що склалася стосовно Карпатськоï Украïнськоï держави, фюрер патетично заявив: «Це трагiчно, але неминуче». Аналiз вiдомих документiв та спогадiв учасникiв подiй свiдчить, що Птлер дотримувався поглядiв «нежит-тездатносп» Карпатськоï Украïни, яка спиралася не на власну мщь, а на нетривкий баланс полггичних сил у Еврот.
Слiд наголосити, що з падшням Карпатськоï Украïни й захопленням ïï мiцнiшою державою - Угорщиною - Берлiн досягав трьох важливих для себе тактичних цiлей: по-перше, мiцнiше прив'язував до антико-мушстичного пакту Будапешт; по-друге, хоч на короткий час забез-печував нейтралггет Польщi; по-трете, певною мiрою заспокоював СРСР, створюючи передумови для подальшого нiмецько-радянського зближення. Пiдписаний 23 серпня 1939 р. пакт про ненапад мiж Бер-лiном i Москвою i таемний протокол до нього вказував на можливе переоблаштування вщповщних терен та засвщчував розмежування «сфер штереав» й тим самим вщмову рейху вiд претензiй щодо Укра-ïни (Wuermeling 1939: 192-198). Але це вже тема шшого дослщження.
Таким чином, незважаючи на короткочасысть iснування, Карпат-ська Украïна стала символом у боротьбi за украшську незалежнiсть та украïнську державнiсть. Водночас це було свщченням того, що не ттьки Нiмеччина, яка раыше демонструвала схильнiсть пiдтримати самовизначення закарпатських украшав, а й iншi захщы держави не спромоглися бути послщовними у справi пiдтримки нацюналь-но-держаних устремлшь украïнцiв захiдних земель. Бтьше того, саме гiтлерiвська Нiмеччина зумта так вигiдно для себе використати весь переб^ подiй навколо «украшського питання» та Карпатськоï Украïни напередодш Другоï свiтовоï вiйни.
Л1ТЕРАТУРА
Бопв, Задорожний 1999 - Бог'ш О., Задорожний В. Карпатська УкраТна (Пщкарпатська Русь) у мiжнародних вiдносинах (травень 1938 - березень 1939). Ужгород, 1999. 80 с.
Василина - Василина Н.Д. Про Карпатську Украшу в мiжнародних вщно-синах напередодш Другоï свiтовоï вшни: сучасна украш^ка iсторiографiя. URL: http://www.kymu.edu.ua /vmv/v/03/vasylyna.htm (останнш перегляд: 11.07.2019).
Вiднянський 2009 - Вiднянський С. Закарпаття - Пщкарпатська Русь: вщ здобуття автономiТ до проголошення незалежноï держави (до 70^ччя Кар-патськоТ УкраТни) // Украша XX ст.: культура, iдеологiя, полiтика: зб. статей. КuТв, 2009. Вип. 15, ч. 1. С. 184-207.
Вегеш 1994 - Вегеш М.М. Карпатська УкраТна в 1938-1939 рр.: сощаль-но-економнчш i полтичш аспекти: автореф. дис. ... канд icr. наук. Ужгород: Ужгородський держ. ун-т, 1994. 20 с.
Вегеш 1998 - Вегеш М.М. Закарпаття в контекст центральноевропейськоТ кризи напередодш ДругоТ свтовоТ вiйни: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. док. id". наук. Нацюнальна академiя наук УкраТни, 1нститут icторiï УкраТни. КиТв, 1998. 30 с.
Гранчак, Гапоненко 1995 - Гранчак I., Гапоненко I. Закарпаття в мiжнарод-них вщносинах напередодш та в перюд Мюнхена. Нарис icторiï Закарпаття. Ужгород, 1995. Т. 2: 1918-1945. С. 264-273.
Документы 1992 - Документы внешней политики СССР. 1939. Т. ХХ11: в 2 кн. Кн. 1: Январь - август / Под ред. В.Г. Комплектова. М.: Междунар. отношения, 1992. 712 с.
Дробот 2004 - Дробот I. УкраТна в геополiтичних планах захщноевро-пейських держав на передодш ДругоТ свгговоТ' вшни // УкраТна дипломатична 2004. КиТв, 2005. Вип. 5. С. 347-362.
Житарюк 1997 - ЖитарюкМ. Четвертована, але жива: Закордонна преса про полЬичш процеси в УкраТш напередодш ДругоТ свЬовоТ вшни. Львiв, 1997. 124 с.
Забродський 2012 - Забродський М.П. Вггчизняна та заруб1жна кторю-граф1я про етшчну 1дентичн1сть русин1в карпатського репону у Х1Х - на початку ХХ ст. // Науков1 прац1 Кам'янець-Под1льського нац1онального ун1верситету 1м. 1вана Огiенка" 1сторичн1 науки. Кам'янець-Под1льський, 2012. Т. 22. С. 146-154.
Закон 2015 - Закон УкраТни «Про правовий статус та вшануван-ня пам'ят1 борц1в за незалежн1сть УкраТни у XX столггп» в1д 9 квггня 2015 р. URL: http://zakon3.rada.org.ua/laws/show/314-19 (останнш перегляд: 11.07.2019).
1стс^я 2001 - lcторiя Центрально-Схiдноï £вропи / За ред. Л. Зашкть-няка. Львiв: Львiвcький нацiональний ушверситет iм. I. Франка, 2001. 660 с.
Камшський, Трощинський 1993 - Камiнський £., Трощинський В. УкраТнське питання в англо-американських архiвних документах (1938-1951 рр.) // ВсесвЬ. КиТв, 1993. № 11/12. С. 147-151.
Карпатська УкраТна - Карпатська УкраТна. Бiблiографiя. Сайт УкраТнського шституту нацюнальноТ пам'ят1 URL: http://www.memory.gov.ua/publication/ bibliografiya-1 (останнш перегляд: 11.07.2019).
Коваль 2003 - Коваль В. Шлях до вшни: Партнерство двох диктатс^в (1939-1941) // Полiтична icторiя УкраТни ХХ ст.: у 6 т. Т. 4: УкраТна у Другш свп-овш вшш, 1939-1945. КиТв: Генеза, 2003. С. 15-62.
Косик 1993 - Косик В. УкраТна i Ымеччина у Другш свтовш вшш. Париж; Нью-Йорк; Львiв, 1993. 684 с.
Кудряченко та ш. 2006 - Кудряченко A.I., Калiнiчева Г.1., Костиря А.А. По-лЬична icторiя УкраТни ХХ стол^тя. КиТв, 2006. 696 с.
Кудряченко 2011 - Кудряченко А. Карпатська УкраТна в геополЬичнш грi держав континенту // УкраТна в £врош: контекст мiжнародних вiдноcин. КиТв, 2011. С. 299-314.
Марценюк 2001 - Марценюк Р. Iсторiографiя вщродження украТнства на Закарпатт в 1918-1939 роках // Етшчна iсторiя народiв Европи. КиТв, 2001. Вип. 11. С. 65-68.
Мищак 2008 - Мищак I. Закарпаття напередодш ДругоТ свiтовоТ вiйни у працях сучасних украТнських iсторикiв // Iсторiографiчнi дослiдження в УкраТнi: зб. наук. пр. КиТв, 2008. Вип. 19. С. 410-421.
Норден 1959 - Норден А. Фальсификаторы. К истории германо-советских отношений. М., 1959. 274 с.
Оглашению подлежит 2004 - Оглашению подлежит: СССР - Германия. 1939-1941 г.: документы и материалы / Сост. Ю.Г. Фельштинский. М.: Терра
- книжный клуб, 2004. 400 с.
Правда 1933 - Правда. М., 1933. 17 июня.
Рассекреченные документы 2009 - Рассекреченные документы Второй мировой войны // «Завтра может быть уже поздно...». Вестник МГИМО-уни-верситета. М., 2009. С. 405-598. Спецвыпуск.
Сардачук, Швагуляк 1984 - СардачукП.Д., ШвагулякМ.М. Насувалась военна гроза. Ужгород, 1984. 208 с.
Сталин 1945 - Сталин И. Отчетный доклад на XVIII съезде партии о работе ЦК ВКП(б). Москва, 1945. С. 13-14 (извлечение из доклада к вопросу о Карпатской Украине). URL: https://1939.in.ua/chronicle/vytjah-iz-dopovidi-j-stalina-na-xviii-zjizdi-vkp-b-pro-karpatsku-ukrajinu (останнш перегляд: 11.07.2019).
Стерчо 1994 - Стерчо П. Карпато-УкраТнська держава: До ^орп визволь-ноТ боротьби карпатських украшав у 1919-1939 роках. Львiв, 1994. 288 с.
Тернистий шлях 2007 - Тернистий шлях до УкраТни: зб. документ i архiв-них матерiалiв «Закарпаття в европейськш полпгиц 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 рр.» / Упоряд. О.Д. Довганич та О.М. Корсун. Ужгород: Закарпаття, 2007. 749 с.
Указ 2008 - Указ Президента УкраТни «Про вщзначення 70^ччя подш, пов'язаних iз проголошенням КарпатськоТ УкраТни» вщ 12.03.2008 р. № 213/2008 // Урядовий кур'ер. 2008. № 56. С. 4.
УкраТна i зарyбiжний свп" 1970 - УкраТна i зарyбiжний свп". К., 1970. 511 с.
УкраТна у Другш свЬовш 1997 - УкраТна у Другш свЬовш вшш у документах: зб. шм. арх. матерiалiв: у 4 т. КиТв, 1997. Т. 1. 382 с.
Ухач 2016 - Ухач В. КарпатоукраТнська держава в сучаснш втизнянш iсторiографiТ // Hаyковi записки Нацюнального ушверситету «Острозька академiя». Серiя: 1сторичш науки. Острог, 2016. Вип. 25. С. 195-200.
Федак 2014 - Федак С. ГероТка, трагедiя i уроки КарпатськоТ УкраТни. 2014. URL: http://7dniv.info/publications/40562-gerojika-tragediya-i-uroki-karpatskoji-ukrajini.html (останнш перегляд: 14.07.2019).
Фляйшхауер 1991 - Фляйшхауер И. Пакт: Гитлер, Сталин и инициатива германской дипломатии 1938-1939. М., 1991. 481 с.
ADAP - Akten zur deutschen ausweartigen Politik. T. IY. Doc 80.
PAAAD 1 - Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes Deutschlands (weiter
- PAAAD). Berlin. Bestand R-351. S. l-2.
PAAAD 2 - PAAAD. Bestand R-69. S. l-3. Duetsches Generalkonsulat Charkow.
Politischer Halbsjahresbericht 1934.
PAAAD 3 - PAAAD. Bestand R-351 Pol. IY. Tgb. 57 (Politische Bericht). S. 4-5.
PAAAD 4 - PAAAD. Bestand R-351. Pol. IY. S. 5.
PAAAD 5 - PAAAD. Bestand R-357. Pol. IY. S. 134, 215, 216.
PAAAD 6 - PAAAD. Bestand R-351. Pol. III (Politische Bezieungen). Pol. IY. S. 127.
Weltgeschichte in der Gegenwart 1953 - Weltgeschichte in der Gegenwart in Dokumenten. München, 1953. Vol. III. 379 s.
Wuermeling 1939 - Wuermeling H.L. August 39. 11. Tage zwischen Frieden und Krieg. 21 August - 1 September 1939. Ullstein. 1989. 2 Auflage. S. 192-198.
REFERENCES
Bohiv, O. & Zadorozhnyy, V. (1999) Karpats'ka Ukraïna (Pidkarpats'ka Rus') u mizhnarodnikh vidnosinakh (traven' 1938 - berezen' 1939) [Carpathian Ukraine (Subcarpathian Rus) in international relations (May 1938 - March 1939)]. Uzhhorod: Patent.
Vasylina, N.D. (n.d.) Pro Karpats'ku Ukraïnu v mizhnarodnikh vidnosinakh naperedodni Drugoïsvitovoï viyni: suchasna ukraïns'ka istoriografiya [About Carpathian Ukraine in international relations on the eve of WWI: modern Ukrainian historiography]. [Online] Available from: http:// www.kymu.edu.ua/vmv/v/03/ vasylyna.htm (Accessed: 11st July 2019).
Vidnyanskyy, S. (2009) Zakarpattya - Pidkarpats'ka Rus': vid zdobuttya avtonomiï do progoloshennya nezalezhnoï derzhavi (do 70-richchya Karpats'koï Ukraïni) [Transcarpathia - Subcarpathian Rus: From Autonomy to the Proclamation of an Independent State (to the 70th Anniversary of the Carpathian Ukraine)]. In: Danilenko, V.M. (ed.) Ukraïna XX st.: kul'tura, ideologiya, politika [Ukraine of the 20th century: Culture, ideology, politics]. Kyiv: [s.n.]. pp. 184-207.
Vehesh, M.M. (1994) Karpats'ka Ukraïna v 1938-1939 rr.:sotsial'no-ekonomichni i politichni aspekti [Carpathian Ukraine in 1938-1939: socio-economic and political aspects]. Abstract of History Cand. Diss. Uzhhorod.
Vehesh, M.M. (1998) Zakarpattya v konteksti tsentral'noevropeys'koï krizi naperedodni Drugoï svitovoï viyni [Transcarpathia in the context of the Central European crisis on the eve of the Second World War]. Abstract of History Dr. Diss. Kyiv: NAS of Ukraine.
Hranchak, I. & Haponenko, I. (1995) Zakarpattya v mizhnarodnikh vidnosinakh naperedodni ta v period Myunkhena. Naris istoriïZakarpattya [Transcarpathia in international relations on the eve and in the Munich Pact. An essay on the history of Transcarpathia]. Vol. 2. Uzhhorod: [s.n.]. pp. 264-273.
Komplektov, V.G. (ed.) (1992) Dokumenty vneshneypolitiki SSSR [Documents of the USSR foreign policy]. Vol. 22. Moscow: Mezhdunarodnye otnoshe-niya.
Drobot, I. (2005) Ukraïna v geopolitichnikh planakh zakhidnoevropeys'kikh derzhav na peredodni Drugoï svitovoï viyni [Ukraine in the geopolitical plans of West European countries on the eve of the Second World War]. Ukraïna diplomatichna. 5. pp. 347-362.
Zhytaryuk, M. (1997) Chetvertovana, alezhiva:Zakordonna presa pro politichni protsesi v Ukraïni naperedodni Drugoïsvitovoï viyni [Divided into four, but alive: Foreign Press about political processes in Ukraine on the eve of the Second World War]. Lviv: Za vil'nu Ukraïnu.
Zabrodskyy, M.P. (2012) Vitchiznyana ta zarubizhna istoriografiya pro etnichnu identichnist' rusiniv karpats'kogo regionu u XIX - na pochatku XX st. [Ukrainian and foreign historiography about the ethnic identity of the Rusins of the Carpathian region in the 19th and early 20th centuries]. Naukovi pratsi Kam'yanets'-Podil's'kogo natsional'nogo universitetu im. Ivana Ogienka. Istorichni nauki. 22. pp. 146-154.
Ukraine. (2015) Zakon Ukraïni "Pro pravoviy status ta vshanuvannya pam'yati bortsivza nezalezhnist' Ukraïni uXXstolitti"vid 9 kvitnya 2015 r. [Law of Ukraine "On the Legal Status and Honoring the Memory of the Fighters for Ukraine's Independence in the 20th Century"]. [Online] Available from: http://zakon3. rada.org.ua/laws/show/314-19 (Accessed: 11st July 2019).
Zashkilnyak, L. (ed.) (2001) Istoriya Tsentral'no-Skhidnoï Evropi [History of Central and Eastern Europe]. Lviv: Lviv National University.
Kaminsky, Ye. & Troshchynsky, V. (1993) Ukraïns'ke pitannya v anglo-amerikans'kikh arkhivnikh dokumentakh (1938-1951 rr.) [The Ukrainian Question in the Anglo-American Archival Documents (1938-1951)]. Vsesvit. 11/12. pp. 147-151.
Ukrainian Institute of National Memory. (n.d.) Karpats'ka Ukraïna. Bibliografiya [Carpathian Ukraine. A Bibliography]. Online] Available from: http://www. memory.gov.ua/publication/bibliografiya-1 (Accessed: 11st July 2019).
Koval, V. (2003) Shlyakh do viyni: Partnerstvo dvokh diktatoriv (1939-1941) [The Way to War: The Partnership of Two Dictators. 1939-1941]. In: Kuras, I.F. (ed.) Politychna istoriya Ukrayiny XXst. [Political History of Ukraine of the Twentieth Century]. Vol. 4. Kyiv: Geneza.
Kosyk, V. (1993) Ukraïna i Nimechchina u Drugiy svitoviy viyni [Ukraine and Germany in the Second World War]. Paris. New York, Lviv: Naukove tovaristvo imeni T. Shevchenka.
Kudryachenko, A.I., Kalinicheva, H.I. & Kostyrya, A.A. (2006) Politichna istoriya UkraïniXXstolittya [The political history of Ukraine in the 20th century]. Kyiv: MAUP.
Kudryachenko, A. (2011) Karpats'ka Ukraïna v geopolitichniy gri derzhav kontinentu [Carpathian Ukraine in the geopolitical game of continental states]. In: Kudryachenko, A.I. (ed.) Ukraïna v Evropi: kontekst mizhnarodnikh vidnosin [Ukraine in Europe: the context of international business]. Kyiv: Feniks. pp. 299-314.
Martsenyuk, R. (2001) Istoriografiya vidrodzhennya ukraïnstva na Zakarpatti v 1918-1939 rokakh [Historiography of the Renaissance of Ukrainian Studies in Transcarpathia in 1918-1939]. Etnichna istoriya narodiv Evropi. 11. pp. 65-68.
Myshchak, I. (2008) Zakarpattya naperedodni Drugoï svitovoï viyni u prat-syakh suchasnikh ukraïns'kikh istorikiv [Transcarpathia on the eve of the Se-
cond World War in the writings of modern Ukrainian historians]. Istoriografichni doslidzhennya v Ukraïni. 19. pp. 410-421.
Norden, A. (1959) Fal'sifikatory. Kistoriigermano-sovetskikh otnosheniy [Counterfeiters. To the history of German-Soviet relations]. Translated from German. Moscow: Izdatel'stvo inostrannoy literatury.
Felshtinsky, Yu.G. (ed.) (2004) Oglasheniyu podlezhit: SSSR - Germaniya. 1939-1941 gg.: dokumenty i materialy [To be announced: the USSR - Germany. 1939-1941: Documents and materials]. Moscow: Terra - knizhnyy klub.
Pravda (1933) 17th June.
Chechevishnikov, A.L. (ed.) (2009) "Zavtra mozhet byt' uzhe pozdno...". Vestnik MGIMO-Universiteta ["Tomorrow maybe too late". Journal of Moscow State University of International Relations (MGIMO)]. pp. 405-598.
Sardachuk, P.D. & Shvahulyak, M.M. (1984) Nasuvalas' voenna groza [There was a military storm]. Uzhhorod: Karpati.
Stalin, I. (1945) Otchetnyy doklad na XVIII s"ezde partii o rabote TsK VKP(b) [Repor at the 18th Party Congress on the work of the Central Committee of the CPSU (b)]. Moscow: [s.n.]. pp. 13-14. [Online] Available from: https://1939.in.ua/ chronicle/vytjah-iz-dopovidi-j-stalina-na-xviii-zjizdi-vkp-b-pro-karpatsku-ukrajinu/ (Accessed: 11th July 2019).
Stercho, P. (1994) Karpato-Ukraïns'ka derzhava: Do istoriï vizvol'noï borot'bi karpats'kikh ukraïntsiv u 1919-1939 rokakh [Carpatho-Ukrainian State: On the history of the liberation struggle of Carpathian Ukrainians in 1919-1939]. Lviv: Za vil'nu Ukraïnu.
Dovganich, O.D. & Korsun, O.M. (eds) (2007) Ternistiy shlyakh do Ukraïni:zb. dokumentivi arkhivnikh materialiv"Zakarpattya v evropeys'kiypolititsi 1918-1919, 1938-1939,1944-1946 rr." [A difficult way to Ukraine: The collection of archival documents and materials "The Transcarpathia in European policy in 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946]. Uzhhorod: Zakarpattya.
Ukraine (2008) Ukaz Prezydenta Ukrayiny "Pro vidznachennya 70-richchya podiy, pov'yazanykh iz proholoshennyam Karpats'koyi Ukrayiny" vid 12.03.2008 r. Nr. 213/2008 [Decree of the President of Ukraine "On the 70th Anniversary of the Rise of the Carpathian Ukraine", dated March 12, 2008, No. 213/2008]. Uryadoviy kur'er. 56. pp. 4.
Anon. (1970) Ukraïna izarubizhniy svit [Ukraine and the foreign world]. [s.l.; s.n.].
Kosik, V. (1997) Ukraïna u Drugiy svitoviy viyni u dokumentakh [Ukraine in the Second World War in the documents]. Vol.1. Lviv: NAC of Ukraine.
Ukhach, V. (2016) Karpato-Ukraïns'ka derzhava v suchasniy vitchiznyaniy istoriografiï [Carpatho-Ukrainian state in modern national historiography]. Naukovizapiski Natsional'nogo universitetu "Ostroz'ka akademiya". Seriya: Istorichni nauki. 25. pp. 195-200.
Fedak, S. (2014) Geroïka, tragediya i uroki Karpats'koï Ukraïni [Heroics, tragedy and lessons of Carpathian Ukraine]. [Online] Available from: http://7dniv.info/ publications/40562-gerojika-tragediya-i-uroki-karpatskoji-ukrajini.html (Accessed: 11st July 2019).
Fleischhauer, I. (1991) Pakt: Gitler, Stalin i initsiativa germanskoy diplomatii
1938-1939 [Pact: Hitler, Stalin and the initiative of German diplomacy. 19381939]. Moscow: Progress.
The Archive of the Foreign Office. (n.d.) Akten zur deutschen ausweartigen Politik. Pol. IY. Dos. 80.
Political Archive of the German Foreign Office (PAAAD). Berlin. Fund R-351. pp. l-2.
Political Archive of the German Foreign Office (PAAAD). Deutsches Generalkonsulat Charkow. Politischer Halbsjahresbericht 1934. Bestand R-69. pp. l-3.
Political Archive of the German Foreign Office (PAAAD). Fund R-351. Pol. IY. Tgb. 57. pp. 4-5.
Political Archive of the German Foreign Office (PAAAD). Fund R-351. Pol. IY. pp. 5.
Political Archive of the German Foreign Office (PAAAD). Fund R-357. Pol. IY. pp. 134, 215, 216.
Political Archive of the German Foreign Office (PAAAD). Fund R-351. Pol. III. Pol. IY. pp. 127.
The German Foreign Office. (1953) Weltgeschichte in der Gegenwart in Dokumenten. Vol. 3. Munich: [s.n.].
Wuermeling, H.L. (1989) August 39. 11. Tage zwischen Frieden und Krieg. 21 August - 1 September 1939. Ullstein: Ullstein Verlag. pp. 192-198.
Кудряченко Андрей Иванович - доктор исторических наук, профессор, член-ко-респондент Национальной академии наук Украины, директор Института всемирной истории НАН Украины (Украина).
Кудряченко Андрш 1ванович - доктор iсторичних наук, професор, член-коре-спондент НацюнальноТ академи наук УкраТни, директор 1нститута всесвгтньоТ ia^N НАН Украши (УкраТна).
Andriy I. Kudriachenko - Institute of World History of the National Academy of Sciences of Ukraine (Ukraine).
E-mail: kudani@ukr.net
