CC BY
6
УДК: 347.965
Р. М. Римарчук
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнальний ушверситет «Львiвська полтехшка» кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цившьного права та процесу
Г. С. Римарчук
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнальний ушверситет «Львiвська полтехшка»
кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримшального права та процесу
ПОНЯТТЯ, ЗМ1СТ I М1СЦЕ ПРИНЦИПУ ЗМАГАЛЬНОСТ1 В Д1ЯЛЬНОСТ1 АДВОКАТА
© Римарчук Р. М., Римарчук Г. С., 2019
Стаття присвячена огляду поняття принципу змагальност та доведення як розумного сшввщношення змагального початку, рiвностi сторш i активност суду з метою забезпечення рiвностi доказових можливостей сторiн, що мае вщповщати тенденцiям до сощашзащ1 функцш правосуддя.
Ключовi слова: цивiльне судочинство; адвокат; судовий захист; судовий розгляд; докази; провадження; правов1дносини; позивач.
Р. М. Римарчук, Г. С. Римарчук
ПОНЯТИЕ, СОДЕРЖАНИЕ И МЕСТО ПРИНЦИПА СОСТЯЗАТЕЛЬНОСТИ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ АДВОКАТА
Статья посвящена обзору понятия принципа состязательности и доказывания как разумного соотношения соревновательного начала, равенства сторон и активности суда в целях обеспечения равенства доказательных возможностей сторон, которое должно соответствовать тенденциям к социализации функций правосудия.
Ключевые слова: гражданское судопроизводство; адвокат; судебная защита; судебное разбирательство; доказательства; производство; правоотношения; истец.
R. M. Rymarchuk
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure Ph. D., Assoc. Prof.
G. S. Rimarchuk
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Criminal Law and Procedure
PhD.
CONCEPT, CONTENT AND PLACE OF COMPATIBILITY IN THE ACTIVITIES OF THE LAWYER
The article is devoted to the review of the notion of the principle of adversarialism and the proof of a reasonable relationship between the competition principle, the equality of the
parties and the activity of the court in order to ensure equality of evidence of the parties' capabilities, which should be in line with the tendencies towards the socialization of the functions of justice.
Key words: civil proceedings; lawyer; judicial protection; court proceedings; evidence; production; legal relations; plaintiff.
Постановка проблеми. Сьогодш правосуддя у цившьних справах здшснюеться на 0CH0Bi принципу змагальносп, що вщображае тенденцiю розвитку сучасного судочинства щодо зусиль 3i створення ефективного процесуального мехашзму здiйснення правосуддя. Цей принцип тюно пов'язаний i3 принципом законносп, диспозитивностi, процесуально! рiвноправностi сторiн i iншими принципами процесу, якi в сво!й сукупностi утворюють едину систему.
Аналiз дослiдження проблеми. Проблеми дiяльностi iнституту захисникiв у цивiльному процес^ мiсця захисникiв у суспiльствi, професшш права й обов'язки захисникiв дослщжувались ще у кiнцi Х1Х - початку ХХ ст. (I. Бентам, С. В. Васьковський, М. Джаншиев, А. Ф. Кош, М. Молло, Е. Пшар, I. Я. Фойницький). Вагомий внесок в розробку проблеми зробили таю науковщ-процесуалюти, як Я. С. Аврах, С. А. Альперт, З. З. Зшатуллш, Я. С. Кисельов, Л. Д. Кокорев, В. В. Леоненко, В. Г. Лукашевич, С. Г. Мартинчик, В. В. Медведчук, Я. О. Мотовшовкер, О.Р. Михайленко, М. М. Михеенко, С. В. Натрусюн, В. Т. Нор, Г. М. Омельяненко, Й. Д. Перлов,! Л. Петрухш, М.М. Полянський, Г. М. Резшк, В. М. Савицький, О. Д. Святоцький, М. I. ^рий, Ю. I. Стецовський, М.С. Строгович, А. Л. Ципкш, М. I. Чвьорткш, М. О. Чельцов, В. П. Шибшо, О. Г. Шило, В. К. Шкарлупа, Ю. П. Янович, О. Г. Яновська та ш.
Метою статт е розкрити принцип змагальносп як права на доступ до правосуддя та рiвнiсть при здшсненш правосуддя, що лежать в основi принципу верховенства права та забезпечення кожнш людиш рiвних прав на звернення до суду та справедливостi судового розгляду для вшх, незалежно вщ особистостей сторiн процесу i вщ характеру самого розгляду.
Виклад основного матерiалу. Вiдомий процесуалiст К. I. Малишев вiдзначав, що пiд змагальним початком е той принцип цившьного судочинства, за яким рiзнi ди суду в процесi залежать вiд вимог сторiн, вiд !х шщативи, спiрнi вiдносини сторiн обговорюються тшьки по тих фактах, якi повщомлеш суду учасниками процесу. В юторп вiдомо також i протилежний початок процесу, так званий слщчий або шкшзицшний, за яким судова влада приступае до дослiдження юридичних факпв i вiдносин з власно! шщативи або з донесення iнших громадян, в iнтересах громадського порядку i безпеки, i в самому дослщженш намагаеться розкрити матерiальну iстину вшма можливими способами [1, с. 72-75].
Дореволюцшне законодавство все ж надшяло суд правом iнiцiювання конкурсного процесу на свш розсуд в певних випадках,що було втручанням публiчного штересу в питання про порушення провадження у справi. Це викликало багато суперечок учених.
Процесуальна рiвноправнiсть сторш е необхiдною у реалiзацil принципу змагальносп, оскiльки змагатися в вщстоюванш суб'ективних прав i iнтересiв сторони можуть лише в однакових правових умовах з використанням рiвних процесуальних засобiв. У Свропейськiй конвенцп про захист прав i основних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.) цей принцип розглядають як принцип справедливого розгляду справи [2].
Право на судовий захист суб'ективних прав i охоронюваних законом штерешв громадян i органiзацiй е конституцшним правом i реалiзуеться шляхом звернення до суду. Защкавлена особа сама визначае, коли i як реалiзувати право на захист. Саме на стадп звернення до суду починае дiяти принцип змагальностi сторiн, найяскравше вiн проявляеться в доведеннi тд час розгляду справи по суть
Надаючи зацiкавленим особам право звернутися за судовим захистом, законодавець одно-часно висувае вимоги до форми i змюту позовно! заяви та докуменпв, якi повиннi бути до нього
включеш, гарантуючи тим самим захист прав вщповщача. Це дозволяе вiдповiдачу ще на стадп пред'явлення позову знати суть вимог позивача i !х пiдстави, його правову позицiю, якими доказами вш володiе в своему розпорядженш, що дае можливiсть шдготуватися до захисту i вир> шити питання про свою позицiю в справь
Позовна заява та представлений вщзив як обмш змагальними документами допомагае суду ч^ко визначити суть спору, його фактичну i правову основу, а, отже, правильно i своечасно розглянути i вирiшити справу. Але законодавець не встановив процесуальних санкцш за неподання або несвоечасне подання вщзиву на позов, а в теорп процесу i на практищ немае едино! думки про те, чи е уявлення вщкликання на позовну заяву правом або обов'язком вщповщача.
У той же час змагальшсть сама по собi не може забезпечити встановлення ютини в судовому спорi, такий обов'язок покладено на суд. Такий висновок випливае iз завдань правосуддя. Ц завдання можуть бути досягнутi тшьки в тому випадку, якщо ршення суду у справi буде своечасним i правильним, вiдповiдати фактичним обставинам.
А це, своею чергою, можливо, якщо справа буде шдготовлена до судового розгляду. Пiдготовчiй стадп виршення справи надаеться велике значення, це тенденщя розвитку правосуддя в ушх крашах свiту.
Позивач (що в рiвнiй мiрi вiдноситься i до вщповщача), повинен не тiльки доказати обставини, на яю вiн посилаеться як на пiдставу сво!х вимог i заперечень, а й передати другш сторонi i суду докази, що шдтверджують зазначенi обставини, ще на шдготовчш стадп судового розгляду. Це дозволяе кожнш сторонi мати можливють знати всi аргументи i докази шшо! сторони i привести власш докази i аргументи, а суду - визначити вш юридично значимi обставини i розподiлити тягар доказування мiж сторонами i винести законне та обгрунтоване рiшення. Ця модель вирiшення спорiв вiдповiдае зарубiжнiй практицi i, перш за все, тих краш, де принцип змагальност лежить в основi правосуддя. У втизняному варiантi розкриття доказiв обмежене письмовими доказами, про змют показань свщюв, пояснень сторiн протилежна сторона дiзнаеться лише в самому процесс
Ненадання вiдповiдачем доказiв i заперечень у встановлений суддею строк, умисне «притримування» !х в тактичних цшях не перешкоджае розгляду справи за наявними в справ^ тобто тшьки поданим позивачем доказам, в цьому випадку вщповщач, опиняеться в невипдному становищi. Однак процедура розкриття доказiв не стала для сторiн обов'язковою, на вiдмiну, наприклад, вiд англшського процесу, не позбавив його, в^м, також як i позивача, можливост представити доказовий матерiал, що тдлягае дослiдженню, в будь-який час до винесення рiшення, коли вони це вважають за потрiбне з тактичних мiркувань, що називаеться «в останнш момент» без настання яких-небудь несприятливих наслiдкiв. У судовiй практицi це нерщко веде до затягування процесу
1нтересам особи може вiдповiдати, зокрема, забезпечення свое! матерiально-правовоl i процесуально! позицп у спорi або питаннях, яю пiдтверджують И докази на певнш або у всiх стадiях процесу, зокрема, залежно вiд ходу i результату iнших справ, яю можуть вплинути на долю ще! справи.
Ця позицiя е досить сшрною з таких пiдстав. Як зазначалося в лiтературi, iнститут доказiв отримав значного розвитку з урахуванням особливостей украшського права i процесу. У законодавсга вперше вiдображено положення про необхщшсть розкриття доказiв кожною особою, якi беруть участь у справ^ перед iншими особами, яю беруть участь у справi, i перед судом ще на шдготовчш стадп, до початку судового засщання [3, с. 129].
Обов'язок кожно! особи, яка бере участь у справ^ - «розкрити докази», - випливае з принципу змагальносп, спрямований на запобшання несподiванок, якi недобросовюна сторона може пiднести опоненту в ходi засiдання, щоб застати його зненацька, не залишити достатньо часу для вивчення переданих матерiалiв та подання контраргумешгв в чому i полягае суть так званого «резервування позицп».
Законодавець виходить з того, що основою змагальносп, И рушшним початком повинна бути не загроза застосування до сторш, тре^х ошб штрафних санкцiй, а наявнiсть у них матерiальноl,
процесуально! защкавленост в результат справи i прагнення домогтися для себе найбшьш сприятливого рiшення.
Стимулюючи активнiсть ошб, якi беруть участь у справ^ до дотримання процесуальних норм, закон встановлюе, що вони несуть ризик настання наслiдкiв вчинення або невчинення ними процесуальних дш.
Як видаеться, в рамках дискрецiйних повноважень суд вправi дати оцiнку причин несвое-часностi розкриття доказiв. Якщо вш дiйде висновку, що сторона не виконала сво!х процесуальних обов'язкiв без поважних причин, доказ не було розкрито завчасно з тим, щоб затягнути процес, то мае право вщмовити в залученш його до справи i дослiдженнi, про що винести мотивований висновок. У цьому випадку для сторони можливе настання несприятливих наслiдкiв у виглядi програшу справи. Ось тодi матерiальна i процесуальна зацiкавленiсть у результатi справи буде основою змагальносп, И рушшним початком.
Необхiдно також враховувати, що обмш змагальними документами i надання доказiв створюють умови для примирення сторiн,визнання позову або вiдмови вщ позову. А примирення сторiн е одним iз завдань суду при шдготовщ справи до судового розгляду.
Аналопчна по сутi позицiя щодо настання несприятливих наслiдкiв для сторони, яка порушила обов'язок щодо розкриття доказiв до початку судового засщання, висловлена Р. Ф. Калютра-товою i Л. Ф. Лесницькою [4].
Очевидно, наведене правило не може бути застосоване при змш обставин, що шдлягають доказуванню в зв'язку зi змiною позивачем шдстави або предмета позову i пред'явленням вiдповiдачем зустрiчного позову. У цьому випадку арб^ражний суд вправi встановити строк для подання додаткових доказiв.
1нститут розкриття доказiв е значним кроком вперед в змагальному процесс I все ж сама процедура розкриття доказiв недостатньо чiтко прописана у законодавсга на вiдмiну вщ аналогiчного iнституту в англо-американському процесс Суддя в арбiтражному процесi сто!ть перед дилемою: якщо вiн не допустить непредставлений доказ, то його ршення може бути скасовано, так як не вш факти у справi встановлено. Тому швидше за все суддя шде на недопущення нерозкритого доказу, нiж поставить тд загрозу долю свого рiшення. Цьому сприяе практика скасування судових ршень, що зробила негативний вплив. Принцип об'ективно! iстини притаманний нашому процесу, оскшьки судовi рiшення пiдлягають скасуванню, якщо не встановленi всi факти, що мають значення у справь
Отже, у своему розвитку законодавство все-таки мае йти по шляху встановлення процесуальних санкцш за нездшснення дш щодо обмiну змагальними документами i за нерозкриття доказiв.
З щею позицiею важко не погодитися. Слщ також зазначити, що забезпечення доказiв навiть за кiлька хвилин до початку розгляду справи формально буде виглядати як належне виконання такого обов'язку. Але, по суп, це мало вiдрiзняеться вщ передачi копи важливого документа на самому засщанш незадовго до його завершення. У подiбних випадках коли котя отримуеться раптово сторона мае право обгрунтовано клопотати про вiдкладення судового розгляду. Як видаеться, назрша необхвдшсть узагальнення судово! практики з ключових питань змагальностi процесу.
При розглядi провадження у справах, що виникають з публiчних правовiдносин(загальною ознакою, що об'еднуе вш цi справи, е наявшсть публiчного спору про право) суд здшснюе захист прав i законних iнтересiв громадян в суперечцi з органом, надшеним стосовно них владними повноваженнями, i судовий контроль за правовими актами виконавчо! та законодавчо! влади, законнiстю дiй (бездiяльностi) оргашв державно! влади, мiсцевого самоврядування, державних та iнших органiв, посадових ошб. Метою судового контролю е вщновлення порушеного матерiального або нематерiального права або усунення перешкод в його реалiзацi!.
Змагальшсть i диспозитивнiсть за щею категорiею справ мають особливоси, обумовленi публiчним характером правовiдносин, коли принципи активно! ролi суду, об'ективно! ютини i законностi переважають над принципами змагальносп i диспозитивностi. У таких справах суд
зобов'язаний проявляти активнють в з'ясуванш обставин, що мають значення, з метою правильного виршення, яке не може бути поставлено в залежнють вщ поведiнки сторiн у процесi.
Позивач повинен переконати суд у тому, що оспорюваний акт, ршення, дiя негативно впливае на його правове становище, довести наявнiсть у нього права, порушеного цим актом. Законодавець, враховуючи початкову нерiвнiсть суб'ектiв таких правовщносин,тягар доведення законностi оспорюваних акпв i дiй (бездiяльностi) органiв державно! влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових ошб, державних i мунiципальних службовщв покладае на орган, який прийняв нормативний i пiдзаконний/адмiнiстративний правовий акт.
Тим самим бшьш активною роллю суду вирiвнюеться положення сторiн, створюються умови для рiвноï змагальностi сторш, забезпечуеться захист бiльш слабко! сторони в процесс
Для забезпечення змагальносп процесу визначенi можливостi активного захисту сво!х прав i законних штерешв осiб, якi беруть участь у суперечщ, осiб, якi надiленi щлим комплексом процесуальних прав.
В ходi розгляду справи суд повинен безпосередньо дослщжувати кожний доказ, представлений на тдтвердження, як позовних вимог, так i заперечень заслухати пояснення ошб, яю беруть участь у справ^ свiдчення свiдкiв, висновки експертiв, оглянути речовi докази, ознайомитись з письмовими доказами, прослухати аудюзаписи та переглянути вщеозаписи. Вiдступ вiд виконання цих вимог квалiфiкуються в судовiй практищ як судовi помилки з ушма наслiдками.
Весь хiд судового засщання мае змагальну форму, яка проявляеться в певнiй черговостi виступiв ошб, якi беруть участь у справ^ в порядку дослiдження доказiв i в послщовносп вирiшення судом заявлених клопотань.
Будь-яке питання, що виникае в процес розгляду справи, повинен не тдлягати обов'яз-ковому обговоренню сторонами, що е гарантiею об'ективного розгляду справи судом. Активну участь в дослщженш доказiв дае сторонам можливють переконати суд у правильност займано! ними позицiï. По сут^ вiдбуваеться взаемний контроль сторiн i суду за дiяльнiстю кожного з них у процес розгляду справи.
Введення шституту змагальностi сторiн, що включае в себе головний компонент: розкриття (обмш) шформащею мiж обвинуваченням i захистом передбачае певний обсяг прав i специфiчних обов'язкiв з боку адвоката.
Гармоншне поеднання обох вцщв слiдчого i змагального е завданням законодавця.
У США, як i в Англп, процес розгляду справ у судi змагальний. Тут, ще на початку XX столотя, вщзначаеться суспiльне невдоволення судовою системою. Роско Паунд у 1906 рощ писав про це так:
«Непомiрне розростання процедури розгляду не тшьки викликае в окремих випадках невдоволення сторiн, свiдкiв i присяжних, але i створюе у суспшьства викривлене уявлення про призначення i цiлi закону. Звiдси великою мiрою вiдбуваеться прагнення американцiв обшти закон. Якщо закон - це лише гра, не можна очшувати, що зайнят в нiй гравщ або публiка, яка спостерiгае, шдкоряться духу змагання всупереч сво!м штересам. А цi iнтереси пiдказують, що випдшше ухилитися».
За свiдченням Ернста Фшера, «Теорiя гри», висунута Паундом, правильно оцiнювала загальне ставлення до питання, характерне для того часу. Однак судова тяганина швидше схожа на битву, шж на гру. В будь-якому випадку, так писав в 1926 рощ професор Едсон Сандерленд з ушверситету штату Мiчиган:
«В принциш, немае шяко! рiзницi мiж рiшенням з приводу змагання двох адвока^в в мистецтвi володшня судовими прийомами i рiшенням з приводу поединку двох озброених вояюв. Ми посмiхаемося, почувши, що випробування боем, хоча i вважалося застаршим, було законним способом ведення судових справи в Англiï, i що парламент скасував його лише сто роюв тому. Не менш дивним е те, що розумний народ настшьки довго терпить явну аномалда. Слiд сказати, що в той час, як в Англп випробування боем юнувало тшьки на заплюнявших сторшках збiрникiв законiв, де його i виявили по чистiй випадковосп, в США такi турнiри ведуться всюди. Тут зали
суду - це арени, суддi - верховш арб^ри, а адвокати, яю володiють юридичною вправнiстю досвiдчених бшщв, - спритнi захисники воюючих сторш. Це система, послiдовно руйнуе довiру народу до суспiльного правосуддя».
Заява особи про фальсифiкацiю (фальшивiсть)доказiв, наданих iншою особою, яка бере участь у справ^ е однiею з форм такого контролю, вона мае певш наслщки, зокрема i кримшально-правовi. Особа, яка подала оспорюваний доказ, може погодитися на виключення з числа доказiв у справi цього доказу, але також мае право наполягати на його залучення до матерiалiв справи i оцшщ поряд з iншими доказами. В цьому випадку у суду виникае право самостшно прийняти заходи для перевiрки достовiрностi заяви про фальсифшащю доказiв, в тому числi за власною шщативою призначити експертизу, витребувати iншi докази або прийняти iншi заходи.
Отже, змагання сторiн у суперечщ пов'язано з фактичною стороною справи ^ перш за все, реалiзуеться в процесi збирання доказiв, !х дослiдження та оцiнки, при обгрунтуванш сторонами свое! правово! позицн.
Пiсля завершення дослiдження всiх доказiв головуючий в судовому засiданнi з'ясовуе у ошб, якi беруть участь у справ^ чи не бажають вони виступити з додатковими поясненнями та доповнити матерiали справи. Лише за вщсутност таких заяв суд переходить досудових дебатiв.
Судовi дебати е складовою частиною судового розгляду. Процесуальне законодавство встановлюе порядок !х проведення i черговiсть виступiв вшх учасникiв. Цей порядок забезпечуе кожну зi сторiн можливiстю оскаржити i уточнити доводи чи заперечення шшо! сторони та остаточно викласти суду свою позищю щодо спiрних питань. При цьому учасники деба^в не можуть посилатися на обставини, яю судом не з'ясовувалися, i на докази, що не дослщжувалися в судовому засщанш або визнанi судом недопустимими. Порiвняння висловлених думок i аргументiв, дозволяе суду охопити процес в цшому i узагальнити сво! висновки[6].
Процесуальне законодавство про заходи щодо забезпечення позову, якi приймаються в дуже коротю термiни на будь-якш стадi! процесу за заявою ошб, якi беруть участь у справ^ чим досягаеться оперативнiсть судового захисту пред'явленого позову. Цей процесуальний iнститут можна розглядати як деяке обмеження дп принципу змагальностi, оскшьки особи, якi беруть участь у справ^ ще не повiдомляються про чаш мюце розгляду заяви. Закон не передбачае конкретних пiдстав, що зобов'язують суд забезпечити позов,судове доведення при цьому не проводиться,пiсля судового засщання направляеться ухвала про забезпечення позову. Тим самим порушуеться право вщповщача знати про звернення шшо! особи iз заявою про забезпечення позову i право бути вислуханим у судi та заперечувати проти прийняття таких заходiв.
Форма змагальносп - це впорядкована за сво!ми зовнiшнiми якостями дiяльнiсть сторiн, що володдать протилежними процесуальними iнтересами, а також суду, що здшснюеться через надаш ним процесуальнi повноваження, спрямоваш на побудову процесуального порядку, надання сторонами доказiв та !х дослщження, а також органiзацi! процесуальних вщносин, пов'язаних з цим, що ютотно впливае на хiд i результат розгляду спору та додавання нагоди застосування права юридично! сили.
Результат дослщження дозволив видiлити наступнi основш ознаки форми змагальностi: зовнiшня упорядкована дiяльнiсть сторiн i суду, нацшена на побудову процесуального порядку надання сторонами доказiв та !х дослщження, а також органiзацiя процесуальних вщносин, пов'язана з цим; дiяльнiсть учасниюв процесу, що впливае на хщ судового процесу i судовий акт як шдсумковий результат такого процесу.
Крiм того, залежно вiд правомочностей учасникiв процесу i ступеня надання !м допустимо! активностi в рамках збору, надання та дослщження доказiв стд видiлити чотири основнi форми змагальносп:
- диспозитивна форма, що характеризуемся, перш за все тим, що, крiм забезпечення сторонами диспозитивних повноважень з надання або неподання доказiв, аналогiчними повно-важеннями надшяеться суд;
- позовна (класична) форма, при якш обов'язок щодо доказування свое! позицн покладаеться виключно сторонам;
- iмперативна форма, яка полягае в тому, що одна сторона, представлена органом державно! влади або його посадовою особою, зобов'язана довести свою позищю, спрямовану, як правило, на залучення шшо! сторони до визначено! законом вiдповiдальностi.
Висновки. Сутшсть змагальностi як принципу полягае в наданш сторонам, якi володiють протилежними процесуальними iнтересами, можливостi шляхом здшснення дозволених законом процесуальних дiй переконати суд, який виступае незалежним арб^ром, в тому, що зайнята лею чи шшою стороною позицiя по справi в силу матерiальних i процесуальних тдстав е едино вiрною. Дiя принципу змагальностi не може ставитися у залежнють вiд дш сторiн.
Основними ознаками принципу змагальносп виступають його унiверсальний та всеосяжний характер; iмперативно-нормативне закрiплення; спрямованiсть на врегулювання процедур юридич-ного процесу; регулювання дiяльностi сторiн судового процесу, що володдать рiвним становищем, але протилежними штересами; визначення ролi суду в якост незалежного розпорядника дiями сторiн; спрямованiсть на вирiшення спору по справь
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гетманцев В. О. Ушфшащя процесуального права як один з наукових пiдходiв до вдосконалення науки цившьного права. Приватне право ¡тдприемництво. 2016. № 16. С. 72-75. 2. Конвенщя «Про захист прав людини i основоположних свобод» вщ 04.11.1950 р. URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004. 3. Лук'янчиков G. Д. Формування доказiв у кримшальному провадженнi. Bîchuk Луганського державного утверситету внутрштх справ 1мен1 Е. О. Щдоренка. Луганськ, 2016. № 2. С. 129. 4. Короед С. О. Вплив юридично! деонтологп на формування активно! поведшки судщ в цившьному судочинсга щодо застосування правильного способу захисту цивiльного права. Судова апелящя. 2015. № 1 (38). 5. Цившьний кодекс Украши вщ 16.01.2003 р. URL:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15. 6. Цившьний процесуальний кодекс Украши вщ 18.03.2004 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15.7.Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть: Закон Украши вщ 05.07.2012 р. № 5076-VI URL:http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/5076-17/page2.
REFERENCES
1. Getmancev V. O. Unifikaciya procesual'nogo prava yak ody'n z naukovy'x pidxodiv do vdoskonalennya nauky' cy'vil'nogo prava [On the unification of procedural law being one of the scientific approaches to the improvement of civil law] Pryvatnepravo i pidpryyemnycztvo. 2016. # 16. P. 72-75. 2. Konvenciya «Prozaxy'stpravlyudy'ny' i osnovopolozhny'xsvobod» [Convention on the protection of human rights and freedoms] vid 04.11.1950 r. URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_004. 3. Luk'yanchy'kov Ye. D. Formuvannya dokaziv u kry'minal'nomu provadzhenni. [Concept of proofs in criminal proceedings] Visny'k Lugans'kogo derzhavnogo universy'tetu vnutrishnixs prav imeni E. O. Didorenka. Lugans'k, 2016. # 2. P. 129. 4. Koroyed S. O. Vply'vy ury'dy'chnoy ideontologiyi na formuvannya akty'vnoyi povedinky' suddi v cy'vil'nomu sudochy'nstvi shhodo zastosuvannya pravy'l'nogo sposobu zaxy'stu cy'vil'nogo prava. [The influence of legal deontology on the judge's conduct in civil proceedings in order to effectively apply the necessary mean of legal protection]Sudovaapelyaciya. 2015. # 1 (38). 5. Cy'vil'ny'jkodeksUkrayiny' vid 16.01.2003 r. [Civil Code of Ukraine] URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15. 6. Cy'vil'ny'j procesual'ny'j kodeks Ukrayiny' vid 18.03.2004 r. [Civil procedural Code of Ukraine] URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15. 7. Pro advokaturu ta advokats'ku diyal'nist': Zakon Ukrayiny' vid 05.07.2012 r. # 5076-VI [On the advocacy] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17/page2.
Дата надходження: 06.02.2019р.
